 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАді-ліла
|
Текст 1: Я схиляюсь у шанобливому поклоні перед Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, з чиєї милості навіть нечисті явани стають порядними людьми з бездоганними манерами, взявшись повторювати святе ім'я Господа. Така могутність Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 2: Хвала, хвала Господеві Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господеві Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Адвайті Ачар'ї! Хвала, хвала всім відданим Господа Чайтан'ї!
Текст* 3: Я вже навів короткий огляд кайшора-ліли Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. А зараз я хотів би навести перегляд Його юнацьких розваг в їхньому хронологічному порядку.
Текст* 4: Виблискуючи Своєю вченістю, вродою і вишуканим одягом, Господь Чайтан'я танцював, співав і роздавав святе ім'я Господа, щоб розбудити в людях приспану любов до Крішни. Так у Своїх юнацьких розвагах сяяв Господь Шрі Ґаурасундара.
Текст* 5: Увійшовши в юність, Господь став вдягати прикраси, носити вишукані строї, вбирати ґірлянди з квітів і змащувати тіло сандаловою пастою.
Текст* 6: Під час Своїх студій Шрі Чайтан'я Махапрабгу, гордий Своїми знаннями, легковажив усіма вченими-ерудитами і всіх їх перемагав.
Текст 7: Вдаючи порушення обігу повітряних потоків, Господь проявляв у юності екстатичну любов до Крішни. Так у супроводі Своїх довірених відданих Він насолоджувався різноманітними розвагами.
Текст 8: Після того Господь пішов до Ґаї. Там Він зустрівся зі Шрілою Iшварою Пурі.
Текст 9: В Ґаї Шрі Чайтан'я Махапрабгу отримав од Iшвари Пурі посвяту і після того відразу проявив ознаки любові до Верховного Бога. Повернувшись додому, Він проявляв ці ознаки й далі.
Текст 10: Після того Господь дарував любов до Крішни Своїй матері, Шачідеві, очистивши її від образи стіп Адвайти Ачар'ї. Це відбулось під час зустрічі з Адвайтою Ачар'єю, а після того Адвайта Ачар'я отримав змогу побачити всесвітню форму Господа.
Текст 11: Після того Шріваса Тгакура провів поклоніння Господеві Чайтан'ї Махапрабгу, виконавши обряд абгішеки. Сидячи на ложі, Господь проявив Свої трансцендентні щедроти.
Текст 12: Після цього свята в домі Шріваси Тгакури з'явився Ніт'янанда Прабгу. Зустрівшись із Господом Чайтан'єю, Він отримав змогу побачити Господа в Його шестирукій подобі.
Текст* 13: Одного дня Господь Чайтан'я Махапрабгу явив Господеві Ніт'янанді Прабгу шестируку форму, тримаючи в руках диск, мушлю, булаву, лотос, лук та флейту.
Текст* 14: По тому Господь показав Йому Свою чотирируку форму, вигнувши тіло в трьох місцях. Двома руками Він грав на флейті, а в інших двох тримав мушлю і диск.
Текст 15: Зрештою Господь показав Ніт'янанді Прабгу Свою дворуку форму Крішни, сина Махараджі Нанди. У цій формі Він просто грав на Своїй флейті, а Його тіло з синім відтінком було вбране в жовті шати.
Текст 16: Після того Ніт'янанда Прабгу підготував В'яса-пуджу, тобто поклоніння духовному вчителеві, щоб вшанувати Господа Шрі Ґаурасундару. Однак Господь Чайтан'я ввійшов в екстаз тотожності з Ніт'янандою Прабгу і взяв у руки подібну до плуга зброю мушала.
Текст 17: Після того мати Шачідеві побачила, що в Господі Чайтан'ї і Ніт'янанді проявились двоє братів — Крішна й Баларама. По тому Господь врятував двох братів, Джаґая та Мадгая.
Текст 18: Після того випадку Господь якось поринув в екстаз і залишався в ньому двадцять одну годину, і всі віддані бачили різні Його розваги.
Текст 19: Одного дня Господь Чайтан'я Махапрабгу відчув екстаз втілення вепра і виліз на плечі Мурарі Ґупти. Так вони обоє танцювали на подвір'ї Мурарі Ґупти.
Текст 20: Згодом після цього випадку Господь з'їв сирий рис, взявши його в Шукламбари Брахмачарі, а також докладно розтлумачив зміст шлоки «харер нама», наведеної в «Бріхан-нарадія Пурані».
Текст* 21: «В цю епоху Калі не існує іншого способу, не існує іншого способу, не існує іншого способу усвідомити свою природу, крім одного: повторювати святе ім'я, повторювати святе ім'я, повторювати святе ім'я Господа Харі».
Текст* 22: «У цю епоху Калі Господь Крішна втілений як святе ім'я, маха-мантра Харе Крішна. Просто повторюючи святе ім'я, людина безпосередньо спілкується з Господом. Кожен, хто це робить, безперечно, звільнюється.
Текст 23: Цей вірш тричі повторює слово «ева» [«безперечно»], щоб наголосити на ньому, а також тричі «харер нама» [«святе ім'я Господа»], щоб довести це до розуміння звичайних людей.
Текст 24: Використане тут слово «кевала» [«тільки»] забороняє всі інші шляхи, як ото розвиток знання, практика містичної йоґи, виконання аскез чи корислива діяльність.
Текст* 25: У цьому вірші чітко сказано, що жоден послідовник будь- якого іншого шляху не може отримати звільнення. Саме тому тут тричі повторено «нічого іншого, нічого іншого, нічого іншого», що наголошує на справжньому методі самоусвідомлення.
Текст* 26: Щоб завжди повторювати святе ім'я, треба бути смиреннішим за травинку на дорозі і вільним від бажання будь-яких почестей для себе самого, але водночас усім іншим треба виявляти усіляку шану.
Текст* 27: Відданий, що повторює святе ім'я Господа, повинен розвивати терплячість дерева. Навіть якщо його сварять чи карають, він не повинен відповідати тим самим і мститись.
Текст 28: Адже навіть якщо дерево стинають, воно не заперечує, і навіть якщо воно засихає і помирає, воно ні в кого не просить води.
Текст* 29: Отож вайшнава не повинен ні в кого нічого прохати. Якщо хтось сам, без прохання, щось йому дає, вайшнава має це прийняти, але якщо ніщо саме собою не приходить, вайшнава повинен задовольнитись будь-якими овочами та фруктами, які легко дістати.
Текст* 30: Треба поставити собі за принцип завжди повторювати святе ім'я і ні на крок не відступати від цього принципу, а також треба вдовольнятись тим, що можна легко здобути. Такий спосіб життя стає надійною опорою для відданого служіння.
Текст 31: Хто вважає себе за нижчого від травинки, хто терплячіший за дерево і хто не сподівається шани сам, але завжди готовий якнайшанобливіше схилитись перед іншими, тому дуже легко повторювати святе ім'я Господа безперервно».
Текст 32: Здіймаючи руки, я проголошую: «Слухайте мене, будь ласка! Нанижіть цей вірш на нитку святого імені і завжди носіть його на шиї, щоб ні на мить не забувати».
Текст* 33: Треба строго дотримуватись засад, що їх дав у цьому вірші Господь Чайтан'я Махапрабгу. Той, хто просто йде стопами Господа Чайтан'ї та Ґосвамі, неодмінно досягне найвищої мети життя — лотосових стіп Шрі Крішни.
Текст* 34: Шрі Чайтан'я Махапрабгу цілий рік щовечора влаштовував у домі Шріваси Тгакури спільне оспівування маха-мантри Харе Крішна.
Текст 35: Цей екстатичний спів влаштовували за зачиненими дверима, щоб невірні, охочі поглузувати, не могли ввійти.
Текст* 36: Помираючи від заздрості, невірні ледь не згорали на попіл. Щоб помститись, вони вигадували всілякі способи дошкулити Шрівасі Тгакурі.
Текст 37-38: Одної ночі, коли в домі Шріваси Тгакури йшов кіртан, один брахмана, що звався Ґопала Чапала і що очолював невірних, великий базіка й грубіян, поклав біля дверей Шріваси Тгакури повний набір підношень для богині Дурґи.
Текст* 39: Він розклав на банановому листі різні підношення, як ода- пгула, куркума, цинобра, червона сандалова паста й рис.
Текст* 40: Поряд з цим всім він поставив жбан вина. Вранці, коли Шріваса Тгакура відчинив двері, він побачив це все.
Текст* 41: Шріваса Тгакура покликав усіх шанованих сусідів і з усміхом звернувся до них.
Текст 42: «Панове, я щоночі поклоняюсь богині Бгавані. Тут стоять усі підношення, і тепер ви всі, шановані брахмани і члени вищих каст, бачите, хто я такий.
Текст* 43: Тут усі зібрані добродії стали вигукувати: «Що це таке? Що це таке? Хто вчинив це неподобство? Хто цей грішник?»
Текст 44: Вони покликали підмітальника [хаді], і той викинув усі підношення геть і вимив ґанок водою, змішаною з коров'ячим гноєм.
Текст* 45: Через три дні Ґопалу Чапалу вразила проказа, і з виразок по всьому його тілі почала сочитись кров.
Текст* 46: Обліплений червою та комахами, що постійно гризли все його тіло, Ґопала Чапала нестерпно мучився. Все його тіло горіло від болю.
Текст* 47: Проказа — це заразна хвороба, і тому Ґопала Чапала пішов з селища і сів під деревом на березі Ґанґи. Однак одного дня він побачив Чайтан'ю Махапрабгу, що проходив повз нього, і звернувся до Нього з такими словами:
Текст* 48: «Дорогий небоже, за нашим сільським родинним зв'язком я Твій дядько. Будь ласка, поглянь, як я потерпаю від прокази.
Текст 49: Як втілення Бога, Ти рятуєш численні пропащі душі. Я теж пропаща душа і дуже страждаю. Будь ласка, пролий Свою милість, врятуй мене».
Текст* 50: Почувши це, Чайтан'я Махапрабгу почав гнівно сварити Ґопалу Чапалу.
Текст 51: «Грішнику, заздріснику чистих відданих, Я тебе не звільнятиму! Навпаки, Я зроблю так, що ця черва тебе гризтиме мільйони й мільйони років.
Текст 52: Ти зробив так, щоб здавалось, ніби Шріваса Тгакура поклоняється богині Бгавані. Просто за цю образу тобі доведеться впасти в пекельні умови на десять мільйонів життів.
Текст 53: Я з'явився в цьому втіленні, щоб убити демонів [пашанді], а вбивши їх, проповідувати вчення відданого служіння».
Текст 54: З цими словами Господь пішов омиватись у Ґанзі, а цей гріховний чоловік залишився жити і далі страждати.
Текст 55-56: Коли Шрі Чайтан'я, прийнявши стан зреченості, пішов до Джаґаннатга Пурі, а потім повернувся в селище Кулія, цей грішник прийняв притулок лотосових стіп Господа. Змилувавшись над ним, Господь задля його добра дав йому настанову.
Текст* 57-58: «Ти образив лотосові стопи Шріваси Тгакури, — сказав Господь. — Ти насамперед повинен піти до нього і попрохати його змилуватись. Якщо він благословить тебе і ти більше так не грішитимеш, ти звільнишся від наслідків свого вчинку».
Текст* 59: Тоді цей брахмана, Ґопала Чапала, пішов до Шріваси Тгакури і прийняв притулок його лотосових стіп. З милості Шріваси Тгакури він звільнився від усіх наслідків свого гріха.
Текст* 60: Якось подивитись на кіртан прийшов ще один брахмана, але двері були зачинені і йому не вдалося ввійти в зал, де співали.
Текст* 61: Розчарований, він повернувся додому, а наступного дня, натрапивши на березі Ґанґи на Господа Чайтан'ю, звернувся до Нього.
Текст* 62: Той брахмана був швидкий на грубість і всіх проклинав. Отож він порвав свій священний шнур і проголосив: «Мені дуже прикро через Тебе, отож я проклинаю Тебе!»
Текст* 63: Брахмана прокляв Господа: «Щоб Тобі не було ніякого матеріального щастя!» Коли Господь почув це прокляття, Він дуже зрадів у Своєму серці.
Текст 64: Кожен, хто з вірою послухає про те, як цей брахмана прокляв Господа Чайтан'ю, звільниться від усіх брахманських проклять.
Текст 65: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу благословив Мукунду Датту, особисто покаравши його, і так розвіяв усю журбу його розуму.
Текст* 66: Господь Чайтан'я шанував Адвайту Ачар'ю як Свого духовного вчителя, однак Адвайту Ачар'ю Прабгу таке ставлення Господа дуже засмучувало.
Текст* 67: Отож, щоб розсердити Господа, Він почав проповідувати шлях умоглядних філософських роздумів, і Господь у гніві обійшовся з Ним, як виглядало, нешанобливо.
Текст 68: Це дуже втішило Адвайту Ачар'ю. Господь зрозумів це і дещо засоромився, але дарував Адвайті Ачар'ї Своє благословення.
Текст* 69: Мурарі Ґупта був великий відданий Господа Рамачандри. Коли Господь Чайтан'я почув з його вуст славу Господа Рамачандри, Він негайно написав на чолі Мурарі Ґупти «Рамадаса» [вічний слуга Господа Рамачандри].
Текст 70: Одного разу Господь Чайтан'я Махапрабгу прийшов після кіртану до дому Шрідгари і випив воду з його пом'ятого залізного жбана. В той час Він дарував усім відданим благословення, яких хто прагнув.
Текст 71: Після цього випадку Господь благословив Харідасу Тгакуру і в домі Адвайти Ачар'ї очистив від наслідків образи Свою матір.
Текст* 72: Якось, коли Господь пояснював відданим велич святого імені, якісь звичайні студенти перетлумачили почуте від Нього на свій лад.
Текст 73: Коли один студент витлумачив славу святого імені як хвалебне перебільшення, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, дуже прикро вражений, одразу застеріг усіх більше ніколи не дивитись на обличчя цього учня.
Текст* 74: Просто як був, у одязі, Господь Чайтан'я разом зі Своїми супутниками омився в Ґанзі. Там Він пояснив велич відданого служіння.
Текст* 75: «Йдучи шляхами умоглядного філософського пізнання, корисливої діяльності, містичної йоґи, призначеної приборкати чуття, неможливо задовольнити Крішну, Верховного Господа. Тільки безкорислива віддана любов до Крішни і ніщо інше може Його задовольнити.
Текст 76: [Верховний Бог-Особа Крішна сказав:] «Любий Уддгаво, ні через аштанґа-йоґу [містичну систему йоґи для опанування чуттів], ні через імперсональний монізм чи аналітичне пізнання Абсолютної Iстини, ні через студії Вед, аскези, роздачу милостині чи прийняття санн'яси не задовольнити Мене так, як можна задовольнити Мене, плекаючи безкорисливе віддане служіння Мені».
Текст* 77: Пізніше Господь Чайтан'я підніс хвалу Мурарі Ґупті, сказавши: «Ти задовольнив Господа Крішну». Почувши це, Мурарі Ґупта зацитував вірша з «Шрімад-Бгаґаватам».
Текст 78: «Я просто бідний, гріховний брахма-бандгу, що не має брахманічних якостей, хоча й народився в родині брахмани. А ти, Господи Крішно, — притулок богині процвітання, тому просто дивовижно, дорогий Господи Крішно, що Ти обійняв мене Своїми руками».
Текст* 79: Одного дня Господь з усіма Своїми відданими виконував санкіртану, і коли всі дуже втомились, то посідали на землю.
Текст* 80: Тоді Господь посадив на подвір'ї манґову кісточку. Вона одразу ж проросла і почала розростатись у дерево.
Текст* 81: На очах у всіх людей дерево виросло і вкрилось стиглими плодами. Всі були надзвичайно здивовані.
Текст* 82: Господь негайно зібрав щось із двісті плодів і, помивши їх, запропонував з'їсти Крішні.
Текст 83: Усі плоди були жовтогарячого кольору, всередині в них не було кісточок, а зовні не було шкірки, і досить було з'їсти один плід, щоб живіт був повний.
Текст* 84: Побачивши якість манґо, Господь був дуже задоволений і, спочатку поївши Сам, нагодував усіх інших відданих.
Текст* 85: Плоди не мали ані кісточок, ані шкірки. Вони були налиті нектарним соком і такі солодкі, що людина відчувала повне задоволення, з'ївши один такий фрукт.
Текст* 86: Так щодня, дванадцять місяців на рік, на цьому дереві зріли плоди, а вайшнави, на превелику втіху Господа, їли їх.
Текст 87: Це потаємні розваги сина Шачі. Про цей випадок крім відданих ніхто не знає.
Текст 88: Так Господь щодня влаштовував санкіртану, а в кінці санкіртани щодня впродовж дванадцяти місяців вони бенкетували плодами манґо.
Текст 89: Одного дня, коли Господь Чайтан'я Махапрабгу провадив кіртан, небо затягло хмарами, але Господь Своєю волею зупинив їх і дощу не було.
Текст* 90: Одного дня Господь наказав Шрівасі Тгакурі читати «Бріхат- сахасра-наму» [тисячу імен Господа Вішну], які Йому саме захотілось послухати.
Текст 91: Коли Шріваса Тгакура читав тисячу імен Господа, дійшла черга і до святого імені Господа Нрісімхи. Почувши святе ім'я Господа Нрісімхи, Чайтан'я Махапрабгу поринув у глибоку задуму.
Текст* 92: В настрої Господа Нрісімхадеви Господь Чайтан'я побіг вулицями міста з палицею в руках, ладний повбивати всіх безбожників.
Текст* 93: Коли люди бачили Його несамовитий екстаз в настрої Господа Нрісімхи, вони розбігалися з дороги на різні боки, боячись Його гніву.
Текст* 94: Побачивши, як люди налякались, Господь прийшов до зовнішньої свідомості. Він викинув палицю і повернувся до дому Шріваси Тгакури.
Текст* 95: Засмутившись, Господь сказав Шрівасі Тгакурі: «Коли Я прийняв настрій Господа Нрісімхадеви, люди дуже злякались. Тому Я зупинився, бо лякати людей гріх».
Текст* 96: Шріваса Тгакура відповів: «Кожен, хто повторює Твоє святе ім'я, одразу знищує десять мільйонів своїх гріхів.
Текст* 97: Проявившись в образі Нрісімхадеви, Ти не вчинив ніякого гріха. Навпаки, кожен, хто побачив Тебе в цьому настрої, одразу звільнився від пут матеріального існування».
Текст* 98: Сказавши це, Шріваса Тгакура став поклонятись Господеві. Тоді Господь, глибоко задоволений, повернувся до Себе додому.
Текст* 99: Iншого дня до будинку Господа Чайтан'ї прийшов великий відданий Господа Шіви, що оспівував якості свого Господа. Він почав танцювати на подвір'ї Господа Чайтан'ї і вигравати на своєму дамару [музичному інструменті].
Текст 100: Тоді Господь Чайтан'я, прибравши настрою Господа Шіви, виліз на плечі цього відданого, і так разом вони довго танцювали.
Текст* 101: Iншого дня в дім Господа прийшов прохати милостиню старець, та, побачивши танець Господа, він і собі пустився танцювати.
Текст* 102: Господь благословив його любов'ю до Крішни, і тому він почав танцювати з Господом. Танцюючи, він плавав у щасливих почуттях любові до Бога.
Текст 103: Якось іншого дня прийшов астролог, що зажив слави усевідця, що знає минуле, теперішнє і майбутнє. Отож Шрі Чайтан'я Махапрабгу якнайшанобливіше його привітав і задав йому запитання.
Текст 104: «Скажи Мені, будь ласка, хто Я був у попередньому житті? — попрохав Господь. — Будь ласка, зроби свої астрологічні обрахунки і скажи Мені». Зразу після слів Господа астролог почав робити обрахунки.
Текст 105: Завдяки обрахункам і медитації астролог-всевіда побачив тіло Господа, що сліпуче сяяло і було притулком усіх безмежних планет Вайкунтги.
Текст 106: Побачивши, що Господь Чайтан'я Махапрабгу — не хто інший, як Абсолютна Iстина, Верховний Брахман, Верховний Бог-Особа, астролог був спантеличений.
Текст* 107: Вражений, астролог мовчав, нездатний здобутись на слово. Але коли Господь знову задав йому Своє питання, астролог відповів так:
Текст* 108: «Шановний пане, в попередньому житті Ти був притулком усього творіння, Верховним Богом-Особою, повним усіх багатств.
Текст 109: Нині Ти той самий Бог-Особа, яким був у попередньому житті. Твоя сутність — це незбагненне вічне щастя».
Текст* 110: Коли астролог став таким чином прославляти Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, Господь Чайтан'я перервав його і, усміхаючись, сказав: «Шановний добродію, Я думаю, ти до кінця не розібрався, ким Я був, бо Мені відомо, що в попередньому житті Я був пастушком.
Текст 111: У попередньому житті Я народився в родині пастухів і піклувався про телят та корів. Завдяки цій доброчесній діяльності тепер Я став сином брахмани».
Текст 112: Астролог сказав: «В медитації мені відкрився образ, сповнений усіх щедрот, і тому я збентежений.
Текст 113: Я певний, що Твоя форма і форма, яку я бачив у медитації, є одне. Якщо я і бачу якусь відмінність, то це вплив Твоєї ілюзорної енерґії».
Текст 114: Всезнаючий астролог підсумував: «Хоч би хто і що Ти був, я складаю Тобі шанобливі поклони!» Тоді зі Своєї безпричинної милості Господь дарував йому любов до Верховного Бога, винагородивши його так за служіння.
Текст* 115: Одного дня Господь сів у залі храму Вішну і почав вигукувати: «Принесіть меду! Принесіть меду!»
Текст* 116: Ніт'янанда Прабгу Ґосані, розуміючи екстатичний настрій Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, символічно приніс глек, наповнений водою з Ґанґи, і поставив перед Господом Чайтан'єю.
Текст 117: Напившись води, Господь Чайтан'я поринув у такий екстаз, що почав танцювати. Так усі побачили розвагу притягнення річки Ямуни.
Текст* 118: Коли Господь у Своєму екстазі Баладеви хитався, наче п'яний від того напою, Адвайта Ачар'я, найголовніший з ачарій [ачар'я шекгара], побачив Його в образі Баларами.
Текст* 119: Ванамалі Ачар'я побачив в руці Баларами золотий плуг, а всі віддані, охоплені екстазом, зійшлися докупи і почали танцювати.
Текст* 120: Так вони танцювали без перерви дванадцять годин, а ввечері всі омились у Ґанзі і повернулись додому.
Текст* 121: Господь наказав усім жителям Навадвіпи повторювати мантру Харе Крішна, і в кожнісінькому домі почали реґулярно влаштовувати санкіртану.
Текст* 122: [Усі віддані співали разом з маха-мантрою Харе Крішна цю широковідому пісню.] «Харайе намах, крішна йадавайа намах/ґопала ґовінда рама шрī-мадгусӯдана».
Текст 123: Коли почався рух санкіртани, у Навадвіпі годі було почути якісь інші звуки, крім слів «Харі! Харі!», гуркоту мріданґи та дзвону ручних тарілець.
Текст 124: Чуючи голосну вібрацію мантри Харе Крішна, місцеві мусульмани у великому гніві подали скаргу казі.
Текст* 125: Розгніваний Чганд Казі ввечері прийшов до одного дому. Побачивши, що там триває кіртан, він розбив мріданґу і заговорив:
Текст 126: «Так довго ви не дотримувались реґулівних засад індуської релігії, а тепер взялись до них так завзято. Чи можна дізнатись, чия сила вас до цього спонукала?
Текст 127: Ніхто не має права виконувати санкіртану на вулицях міста. Сьогодні я вибачаю це порушення і повертаюсь додому.
Текст 128: Наступного разу, коли я ще побачу, що хтось виконує таку санкіртану, я обов'язково покараю його, не тільки конфіскувавши все його майно, а й обернувши його на мусульманина».
Текст* 129: Сказавши це, казі повернувся додому, а віддані, приголомшені забороною співу Харе Крішна, повідомили про свою біду Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 130: Господь Чайтан'я наказав: «Iдіть і виконуйте санкіртану! Сьогодні Я вб'ю усіх мусульман!»
Текст* 131: Повернувшись додому, усі жителі міста почали виконувати санкіртану, однак через наказ казі вони не мали спокою і були постійно сповнені тривоги.
Текст* 132: Зрозумівши стривоженість людей, Господь скликав їх усіх і промовив до них:
Текст 133: «Увечері Я влаштую санкіртану в кожнім місті. Тому всі ви сьогодні ввечері повинні прикрасити місто.
Текст* 134: Увечері запаліть у кожному домі смолоскипи. Я всіх захищу. Побачимо, який казі прийде зупинити наш кіртан».
Текст 135: Увечері Господь Ґаурасундара вийшов на вулицю і згуртував три громади для кіртану.
Текст* 136: У першій групі танцював Тгакура Харідаса, а в середній із захватом танцював Адвайта Ачар'я.
Текст* 137: Сам Господь Ґаурасундара танцював в останньому гурті, і в такт із танцем Господа Чайтан'ї рухався Шрі Ніт'янанда Прабгу.
Текст* 138: Шріла Вріндавана даса Тгакура з милості Господа докладно змалював це у своїй «Чайтан'я-манґалі» [нині «Чайтан'я- бгаґавата»].
Текст* 139: Співаючи таким чином кіртан і обходячи всі куточки міста, вони зрештою прийшли під браму казі.
Текст 140: Натовп гнівно гомонів та галасував, і під захистом Господа Чайтан'ї люди просто шаленіли від почуття свободи й безкарності.
Текст 141: Гучний спів мантри Харе Крішна, звісно, нагнав на казі великого страху, і він сховався у своїх покоях. Чуючи протести й сердитий гомін людського натовпу, казі не визирав із дому.
Текст* 142: Природно, що люди були дуже збуджені і дехто почав помщатися казі, псуючи його будинок та квітник. Шріла Вріндавана даса Тгакура докладно змалював ці події.
Текст* 143: Зрештою, прийшовши до дому казі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сів біля дверей і послав кількох шанованих осіб покликати казі.
Текст 144: Коли казі прийшов з похиленою головою, Господь вшанував його як належить і попрохав сісти.
Текст* 145: Господь приязно сказав: «Пане, Я прийшов до твого дому як гість, але, побачивши Мене, ти сховався у своїх покоях. Що це за манери?»
Текст* 146: Казі відповів: «Ти прийшов до мого дому дуже розгніваний, і, щоб заспокоїти Тебе, я не вийшов до Тебе відразу, а на якийсь час сховався.
Текст* 147: Тепер, коли Ти заспокоївся, я прийшов до Тебе. Приймати такого гостя, як Твоя Честь, для мене велике щастя.
Текст 148: За нашими сусідськими стосунками Ніламбара Чакраварті Тгакура був моїм дядьком. Такі стосунки міцніші за кревну спорідненість.
Текст* 149: Ніламбара Чакраварті — це Твій дід з боку матері, тож за цими стосунками Ти мій племінник.
Текст* 150: Коли племінник розгніваний, дядько терпить його, а коли дядько провиниться, племінник не сприймає того надто серйозно».
Текст* 151: Так казі та Господь розмовляли між собою різними натяками, але внутрішній смисл розмови стороннім був незрозумілий.
Текст* 152: Господь сказав: «Шановний дядьку, я просто прийшов до тебе задати кілька питань». — «Добре, — відповів казі. — Прошу дуже, скажи мені, що Ти маєш на думці».
Текст* 153: Господь сказав: «Ти п'єш коров'яче молоко, отже корова — твоя мати. А бик своєю працею забезпечує тебе збіжжям, отож він твій батько.
Текст 154: Бик і корова — твої батько й мати. То як же ти можеш вбивати їх і їсти? Що це за така релігійна заповідь? Що тобі дає зухвалість так грішити?»
Текст 155: Казі відповів: «Як у Тебе є Твої писання — Веди і Пурани, — так у нас є наше писання, святий Коран.
Текст* 156: За Кораном існує два шляхи розвитку — через нарощення схильності насолоджуватись і через зменшення цієї схильності. На шляху зменшення прив'язаностей [ніврітті-марґа] вбивати тварин заборонено.
Текст 157: На шляху матеріальної діяльності існує припис убивати корів. Якщо вбити корову за вказівкою писання, гріха в тому немає».
Текст* 158: Як ерудований вчений, казі кинув Чайтан'ї Махапрабгу виклик: «У Твоїх ведичних писаннях є вказівки щодо вбивства корови. За цією настановою великі мудреці приносили жертви, вбиваючи корів».
Текст 159: Спростовуючи твердження казі, Господь одразу відповів: «У Ведах чітко вказано, що корів убивати не можна. Тому жоден індус, хоч би хто він був, уникає вбивати корів.
Текст* 160: У Ведах і Пуранах є настанови, які проголошують, що той, хто може оживити живу істоту, може вбити її задля експерименту.
Текст* 161: Тому великі мудреці іноді вбивали старих корів і ведичними гімнами знову повертали до життя в досконалих тілах.
Текст* 162: Насправді вбивство і омолодження таких старих і немічних корів — це не вбивство, а велика добродійність.
Текст* 163: Раніше були могутні брахмани, які могли робити такі експерименти з ведичними гімнами, але тепер через вплив Калі- юґи брахмани вже не мають тої могутності. Тому вбивати корів і биків задля омолодження тепер заборонено.
Текст 164: «В епоху Калі заборонено п'ять речей: приносити в жертву коня, приносити в жертву корову, приймати санн'ясу, підносити предкам м'ясо і зачинати дітей в лоні братової дружини».
Текст* 165: Ви, мусульмани, нездатні повернути вбитих тварин до життя, і тому на вас падає відповідальність за їхнє вбивство. Тому ви йдете до пекла і порятунку для вас немає.
Текст* 166: Убивці корів приречені гнити в пекельних умовах стільки тисяч років, скільки волосин на тілі корови.
Текст* 167: У ваших писаннях багато помилок та омани. Їхні укладачі, не знавши сутності знання, давали накази, які суперечать логіці та здоровому глузду».
Текст 168: Почувши ці пояснення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, казі втратив дар мови і не міг навести жодного доказу проти. Тоді, зваживши все як слід, він визнав свою поразку і сказав:
Текст 169: «Дорогий Німаю Пандіто, все те, що Ти сказав — правда. Наші писання були розроблені тільки недавно, і тому їм, безперечно, бракує логіки і філософської послідовності.
Текст* 170: Я знаю, що в наших писаннях повно вигадок і хибних ідей, проте я мусульманин і тому тримаюсь їх з огляду на приналежність до цієї громади, хоча вони недостатньо обґрунтовані.
Текст* 171: Міркування та докази в писаннях м'ясоїдів не дуже логічні», — зробив висновок казі. Почувши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу усміхнувся і запитував його далі:
Текст* 172: «Любий дядьку, Я хотів би запитати в тебе ще одну річ. Будь ласка, скажи Мені правду і не пробуй обхитрувати Мене.
Текст* 173: У твоєму місті постійно триває спільне оспівування святого імені, завжди голосно лунає музика, співи й танці.
Текст* 174: Як мусульманський староста ти маєш право перешкоджати відправляти індуїстські церемонії, але тепер ти їх не забороняєш. Я не можу зрозуміти, чому це так».
Текст* 175: Казі сказав: «Усі називають Тебе Ґаурахарі. Дозволь мені також звертатися до Тебе на це ім'я.
Текст* 176: Послухай, будь ласка, Ґаурахарі. Якщо Ти підеш зі мною кудись, де немає людей, я поясню Тобі причину».
Текст* 177: Господь відповів: «Усі ці люди — Мої довірені супутники. Можеш говорити відверто. Тобі нема чого їх боятись».
Текст* 178-179: Казі сказав: «Коли я пішов до дому індуса, розбив барабан і заборонив громадою співати святе ім'я, того самого вечора уві сні я побачив жаского лева, що мав людське тіло та левове обличчя і голосно ревів.
Текст* 180: Коли я спав, лев плигнув мені на груди; він люто реготав і скреготав зубами.
Текст* 181: Поставивши Свої пазурі мені на груди, лев сказав громовим голосом: «Я зараз роздеру тобі груди за те, що ти розбив барабан-мріданґу!
Текст* 182: Ти заборонив громаді оспівувати Мою славу. Тому я повинен тебе знищити!» Страшенно наляканий, я заплющив очі і тремтів.
Текст* 183: Побачивши, як я перелякався, лев сказав: «Я повергнув тебе, просто щоб провчити. Але треба над тобою змилуватись.
Текст* 184: Сьогодні ти ще не наробив багато клопоту. Тому Я вибачив тебе і не відібрав у тебе життя.
Текст* 185: Але якщо ти ще раз так зробиш, Я того не стерплю. Тоді Я вб'ю тебе, всю твою родину і всіх м'ясоїдів».
Текст* 186: Сказавши це, лев пішов, але я був дуже наляканий. Поглянь на ці знаки від Його кігтів на моєму серці!»
Текст* 187: Розповівши про це, казі показав свої груди. Коли люди почули його оповідь і побачили ці знаки, всі повірили в дивовижну подію.
Текст* 188: Казі вів далі: «Про цей випадок я не казав нікому. Однак того самого дня до мене прийшов один з моїх підлеглих.
Текст* 189: В мене згоріла борода і на щоках залишились опіки». I з таким самим звітом повертався кожен з моїх підлеглих.
Текст* 191: Побачивши це, я дуже перелякався. Я попрохав їх не зупиняти спільного оспівування і просто сидіти вдома.
Текст* 192: Тоді, почувши, що в місті безборонно розгортатиметься спільний спів святих імен, до мене прийшли з проханням усі м'ясоїди.
Текст* 193: «Релігія індусів набрала незрівнянно більшої сили. Постійно лунають звуки «Харі! Харі!». Крім них, ми не чуємо нічого».
Текст* 194: Один м'ясоїд сказав: «Iндуси повторюють «Крішна, Крішна», сміються, плачуть, танцюють, співають і падають на землю, вимащуючись пилюкою.
Текст 195: Вигукуючи «Харі, Харі», індуси здіймають великий гамір. Якщо цар (патасаха) почує про це, він неодмінно тебе покарає».
Текст* 196: Тоді я запитав цих яванів: «Я знаю, що ці індуси від природи повторюють «Харі, Харі».
Текст* 197: Iндуси повторюють ім'я «Харі», тому що це ім'я їхнього Бога. Однак ви мусульмани-м'ясоїди. Чому ви повторюєте ім'я індуського Бога?»
Текст* 198: М'ясоїд відповів: «Iноді я жартую з індусами. Декого з них звуть Крішнадаса, декого Рамадаса.
Текст 199: Когось із них звуть Харідаса. Вони завжди повторюють «Харі, Харі», отож я подумав, що вони збираються вкрасти майно з чийогось дому.
Текст 200: Відтоді мій язик також постійно промовляє «Харі, Харі». Я не маю бажання казати це, але мій язик мимоволі це промовляє. Я не знаю, що робити».
Текст* 201-202: Iнший м'ясоїд сказав: «Пане, послухай, будь ласка, мене. Від того дня, як я так жартував з індусами, мій язик повторює гімн Харе Крішна і ніяк не може це покинути. Навіть не знаю, які містичні гімни і трав'яні настої вміють використовувати ці індуси».
Текст 203: Вислухавши це все, я послав усіх млеччг додому. Тоді до мене прийшло яких п'ять чи сім невіруючих індусів.
Текст* 204: Iндуси, прийшовши до мене, скаржились: «Німай Пандіта порушив релігійні засади індуїзму. Він запровадив санкіртану, за яку ми ніколи не чули з жодного писання.
Текст* 205: Коли ми не спимо цілу ніч, релігійними обрядами поклоняючись Манґалачанді і Вішахарі, тоді гра на музичних інструментах, танець і співи, безперечно, цілком до речі.
Текст* 206: Раніше Німай Пандіта був дуже гарний хлопчик, але відколи Він повернувся з Ґаї, Його наче підмінили.
Текст* 207: Тепер Він горлає всілякі пісні, плескає в долоні, грає на барабанах та ручних тарільцях і здіймає такий галас, що нам закладає вуха.
Текст* 208: Ми не знаємо, чим Він так об'їдається, що аж божеволіє і танцює, співає, іноді сміється, плаче, падає на землю, зривається на ноги і качається по землі.
Текст* 209: Постійно влаштовуючи спів святих імен громадою, Він майже звів з розуму усіх людей. Вночі ми не можемо очей стулити, тому що Він нас постійно будить.
Текст* 210: Він тепер залишив Своє ім'я, Німай, і представляє Себе як Ґаурахарі. Він занапастив релігійні засади індусів і запровадив безбожництво невірних.
Текст* 211: Тепер маха-мантру Харе Крішна безперестанку співають нижчі класи. За цю гріховну діяльність усе місто Навадвіпа збезлюдніє.
Текст 212: Згідно з індуськими писаннями, Боже ім'я — це наймогутніший гімн. Якщо всі чутимуть оспівування цього імені, сила гімну буде втрачена.
Текст 213: Пане, ти правитель цього міста. Всі, як індуси, так і мусульмани, перебувають під твоїм захистом. Тому, будь ласка, виклич Німая Пандіту і вижени Його з міста».
Текст* 214: Вислухавши їхні скарги, я люб'язно їм сказав: «Будь ласка, повертайтесь додому. Я неодмінно забороню Німаю Пандіті далі розгортати Його рух Харе Крішна».
Текст* 215: Я знаю, що Верховний Бог індусів — це Нараяна, і я гадаю, що Ти і є цей Нараяна. Таке відчуття опановує мій розум».
Текст* 216: Почувши приязну мову казі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу доторкнувся до нього і усміхаючись сказав:
Текст 217: «Звуки святого імені Крішни, що лунали з твоїх вуст, зробили чудо — вони знищили наслідки всіх твоїх гріховних дій. Тепер ти найвищою мірою чистий.
Текст 218: Ти повторив три святих імені Господа: «Харі», «Крішна» і «Нараяна», — тому, без сумніву, ти найщасливіша і найправедніша людина».
Текст* 219: Коли казі почув це, з його очей покотилися сльози. Він одразу доторкнувся до лотосових стіп Господа і поштиво промовив:
Текст* 220: «Тільки з Твоєї милості мої лихі наміри розвіялись. Будь ласка, благослови мене, щоб моя відданість була завжди зосереджена на Тобі».
Текст* 221: Господь сказав: «Я хотів би попрохати в тебе один дарунок. Пообіцяй, що рухові санкіртани не перешкоджатимуть, принаймні в районі Надії».
Текст 222: Казі сказав: «Усім нащадкам, які тільки народяться в моєму роді, я віддаю цей суворий наказ: ніхто не повинен перешкоджати рухові санкіртани».
Текст* 223: Отримавши цю обіцянку, Господь підвівся і почав повторювати «Харі! Харі!». Услід за Ним повставали також усі інші вайшнави і почали повторювати святе ім'я.
Текст* 224: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов далі співати кіртан, і казі в захваті пішов з Ним.
Текст* 225: Господь попрохав казі, щоб той повертався додому. Тоді син матері Шачі пішов додому теж, не перестаючи танцювати.
Текст* 226: Така історія казі і того, як Господь пролив на нього милість. Кожен, хто почує про це, також звільняється від усіх образ.
Текст* 227: Одного дня двоє братів, Господь Ніт'янанда Прабгу і Шрі Чайтан'я Махапрабгу, танцювали у святому домі Шріваси Тгакури.
Текст* 228: В цей час сталося велике лихо — помер син Шріваси Тгакури. Однак Шріваса Тгакура нітрохи не зажурився.
Текст 229: Шрі Чайтан'я Махапрабгу спонукав мертву дитину навчати мудрості, а після того двоє братів Самі стали синами Шріваси Тгакури.
Текст 230: Після того Господь щедро дарував Свої благословення усім Своїм відданим. Він дав рештки Своєї їжі Нараяні, вшанувавши її особливо.
Текст* 231: Тоді жив один швець, що був м'ясоїдом, але шив одяг для Шріваси Тгакури. Господь, зласкавившись над ним, показав йому Свою власну подобу.
Текст 232: Вигукуючи «Я бачив! Я бачив!» і, наче божевільний, танцюючи в екстатичній любові, він перетворився на піднесеного вайшнаву.
Текст* 233: В екстазі Господь попрохав Шрівасу Тгакуру дати Йому Його флейту, проте Шріваса Тгакура відповів: «Твою флейту вкрали ґопі».
Текст* 234: Почувши таку відповідь, Господь в екстазі промовив: «Кажи далі! Кажи далі!» Тоді Шріваса почав описувати трансцендентні смаки розваг Шрі Вріндавани.
Текст* 235: Спочатку Шріваса Тгакура описав трансцендентний солодкий смак розваг Вріндавани. Чуючи цей опис, Господь відчував дедалі більший захват, що переповнював усе Його серце.
Текст* 236: Господь знову й знову прохав його: «Говори далі! Говори далі!» Отак Шріваса знову й знову переказував вріндаванські розваги, яскраво їх змальовуючи.
Текст* 237: Шріваса Тгакура докладно розповідав, як ґопі притягнув до вріндаванського лісу голос Крішниної флейти і як вони разом блукали лісом.
Текст* 238: Шріваса Пандіта переповів усі розваги, які відбуваються протягом шести послідовних пір року. Він розповів про те, як Господь пив мед, про свято танцю раса, про купання в Ямуні та інші події.
Текст* 239: Господь, слухаючи з великою насолодою, прохав: «Кажи далі! Кажи далі!» Тоді Шріваса Тгакура змалював насичений трансцендентними смаками танець раса-ліла.
Текст* 240: Господь прохав говорити далі, а Шріваса Тгакура розповідав, аж поки надійшов ранок. Тоді Господь обійняв Шрівасу Тгакуру, сповнюючи його щастям.
Текст* 241: Потім у домі Шрі Чандрашекгари Ачар'ї влаштували виставу про ігри Крішни. Господь особисто грав роль Рукміні, головної з цариць Крішни.
Текст* 242: Господь грав то богиню Дурґу, то Лакшмі [богиню щастя], то головну енерґію, Йоґамайу. Сидячи на ложі, Він роздавав усім присутнім відданим любов до Верховного Бога.
Текст* 243: Одного дня, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу закінчив танцювати, одна жінка, дружина брахмани, підійшла і схопилась за Його лотосові стопи.
Текст 244: Вона знову й знову брала пил з лотосових стіп Господа, і Господь безмежно засмутився.
Текст 245: Він одразу побіг до Ґанґи і плигнув у неї, щоб очиститись від гріхів цієї жінки. Господь Ніт'янанда і Харідаса Тгакура схопили Його і витягли з річки.
Текст* 246: Тієї ночі Господь заночував у домі Віджаї Ачар'ї. Вранці Господь взяв усіх Своїх відданих і повернувся додому.
Текст* 247: Одного дня Господь в екстазі ґопі сидів у Себе вдома. Гірко сумуючи в розлуці, Він вигукував: «Ґопі! Ґопі!»
Текст* 248: Один учень, який прийшов побачити Господа, здивувався, почувши, що Господь повторює «Ґопі! Ґопі!» Тому він сказав так:
Текст 249: «Чому Ти повторюєш імена «ґопі, ґопі» замість такого славетного святого імені Господа Крішни? Якої доброї долі Ти заживеш, повторюючи їхні імена?»
Текст 250: Почувши слова нерозумного учня, Господь сильно розгнівався і став сварити Господа Крішну на всі боки. Схопивши палку, Він зірвався на ноги, щоб вдарити учня.
Текст* 251: Учень перелякався і кинувся тікати, а Господь побіг за ним. Однак відданим вдалося стримати Господа.
Текст* 252: Віддані заспокоїли Господа і привели Його додому, а той учень втік і прибіг до гурту інших учнів.
Текст 253: Цей учень-брахмана побіг туди, де гуртом вчилось тисячу учнів. Там він розповів за те, що сталося.
Текст* 254: Почувши про цей випадок, усі студенти сильно розгнівались і стали всі разом критикувати Господа.
Текст 255: «Німай Пандіта один занапастив усю країну, — звинувачували вони Його. — Він хоче вдарити кастового брахману. Він не боїться порушити релігійні заповіді.
Текст* 256: Якщо Він ще раз дозволить Собі такий жахливий гріх, ми обов'язково Йому відплатимо і поб'ємо Його також. Він що, велике цабе, щоб так нас принижувати?»
Текст 257: Коли громада учнів прийшла до такого рішення, засудивши Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, їхній інтелект затьмарився. Отож, хоча вони були дуже вчені, через цю образу знання не проявило в них своєї сутності.
Текст* 258: Гордовите студентство так і не посмиреннішало. Навпаки, вони скрізь і всюди розповідали про те, що сталося, глузуючи і насміхаючись із Господа.
Текст* 259: Всезнаючий Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу зрозумів, до чого опустились ці учні. Отож Він сидів вдома і думав над тим, як їх врятувати.
Текст 260: «Усі так звані викладачі та вчені зі своїми студентами — це прихильники або реґулівних засад релігії, або корисливої діяльності, або аскез, — думав Господь, — і разом з тим вони негідники і ганителі.
Текст* 261: Якщо Я не спонукаю їх взятись до відданого служіння, то через свою образливу огуду жоден з них не зможе сам до нього прийти.
Текст* 262: Я прийшов рятувати всі пропащі душі, але тепер вийшло якраз навпаки. Як же звільнити цих негідників? Як їм допомогти?
Текст* 263: Якщо ці негідники складатимуть Мені поклони, то наслідки їхніх гріхів будуть знищені. Тоді, якщо Я їх спонукаю, вони візьмуться до відданого служіння.
Текст* 264: Я повинен обов'язково звільнити всі ці пропащі душі, які ганять Мене і не складають Мені поклонів.
Текст 265: Я прийму сан санн'яси: тоді люди складатимуть Мені поклони, вважаючи Мене за одного з людей зреченого сану.
Текст 266: Складання поклонів Мені звільнить їх від усіх наслідків, і в їхніх очищених серцях пробудиться віддане служіння [бгакті].
Текст* 267: Так можна звільнити всіх безбожних негідників цього світу. Iншого способу немає. Це випливає з логіки».
Текст* 268: Твердо постановивши на цьому, Господь жив удома далі. А тимчасом до Надії прийшов Кешава Бгараті.
Текст 269: Господь шанобливо поклонився йому і запросив до Себе додому. Щедро нагодувавши його, Він звернувся до нього зі Своїм проханням.
Текст* 270: «Пане, ти Сам Нараяна. Тому, будь ласка, змилуйся наді Мною. Звільни Мене від цих матеріальних пут».
Текст* 271: Кешава Бгараті відповів Господу: «Ти Верховний Бог- Особа, Наддуша. До чого Ти мене спонукаєш, те я мушу робити. Я цілковито залежний від Тебе».
Текст 272: Сказавши це, духовний вчитель, Кешава Бгараті, повернувся до свого селища, Катви. Господь Чайтан'я Махапрабгу теж пішов туди і прийняв там сан зреченого життя [санн'ясу].
Текст* 273: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу приймав санн'ясу, поряд з Ним було три особи, що дбали про всі формальності. Це були Ніт'янанда Прабгу, Чандрашекгара Ачар'я і Мукунда Датта.
Текст* 274: Отак я стисло розповів про події аді-ліли. Докладно їх змалював Шріла Вріндавана даса Тгакура [у своїй «Чайтан'я- бгаґаваті»].
Текст 275: Той Самий Верховний Бог-Особа, що з'являвся як син матері Яшоди, тепер з'явився як син матері Шачі і насолоджується чотирма різновидами діяльності відданого.
Текст 276: Щоб звідати смак любовних стосунків Шріматі Радгарані з Крішною і щоб зрозуміти насолоду, яка міститься в Крішні, Крішна Сам у подобі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу прийняв настрій Шріматі Радгарані.
Текст* 277: Господь Чайтан'я Махапрабгу прийняв настрій ґопі, які вважають Враджендра-нандану, Шрі Крішну, за свого коханця.
Текст* 278: Немає жодного сумніву, що екстатичний настрій ґопі може виявлятись тільки перед Крішною і ніким іншим.
Текст* 279: Він має тіло з синім полиском, павичеве перо в волоссі, намисто з ґунджі і прикраси пастушка. Його тіло вигнуте в трьох місцях, а біля вуст Він тримає флейту.
Текст* 280: Коли Господь Крішна полишає цю відначальну подобу і прибирає іншої подоби Вішну, близькість до Нього не викликає в ґопі екстатичного настрою.
Текст 281: «Якось Господь Шрі Крішна жартома проявився в подобі Нараяни, з чотирма нездоланними руками і чарівною зовнішністю. Однак вигляд цієї верховної форми охолодив екстаз ґопі. Отож навіть великі вчені нездатні збагнути екстатичні почуття ґопі, що непохитно зосереджені на первинній формі Господа Крішни, сина Нанди Махараджі. Дивовижні почуття ґопі в стосунках екстатичної парама-раси з Крішною становлять найбільшу таїну в духовному житті».
Текст* 282: Весною під час танцю раса Крішна несподівано зник з місця танцю, показуючи, що хоче лишитись на самоті з Шріматі Радгарані.
Текст* 283: Крішна самотньо сидів у кущах, чекаючи, коли повз Нього пройде Шріматі Радгарані. Однак, коли Він сподівався знайти Радгарані, туди прийшли ґопі, наче лава воїнів.
Текст* 284: «Подивіться-но! — вигукнули ґопі, здалека побачивши Крішну. — Ось у кущах сидить Крішна, син Нанди Махараджі».
Текст* 285: Коли Крішна побачив гурт ґопі, Його заполонили почуття. Він не міг сховатися і від страху заціпенів.
Текст* 286: Крішна прибрав Свою подобу чотирирукого Нараяни і сидів далі. Коли гурт ґопі підійшов, вони подивились на Нього і сказали:
Текст* 287: «Це не Крішна! Це Верховний Бог-Особа, Нараяна». Ствердивши це, ґопі поклонились і піднесли Йому шанобливі молитви.
Текст 288: «Господи Нараяно, ми складаємо Тобі шанобливі поклони. Будь ласка, змилуйся над нами. Даруй нам товариство Крішни і поклади край нашому горю».
Текст* 289: Сказавши це і поклонившись, ґопі розійшлися. Тоді надійшла і постала перед Господом Крішною Шріматі Радгарані.
Текст* 290: Коли Господь Крішна побачив Радгарані, Він хотів залишитись у чотирирукій подобі, щоб пожартувати з Неї.
Текст* 291: Проте перед Шріматі Радгарані дві додаткові руки Шрі Крішни сховались. Він докладав усіх сил, щоб залишитись перед Нею чотирируким, однак виявився неспроможним до цього.
Текст* 292: Вплив чистого екстазу Шріматі Радгарані має таку незбагненну силу, що примусив Крішну повернутись до Його первинної дворукої форми.
Текст 293: «Перед самим танцем раса Господь Крішна для забави заховався в гаю. Коли надійшли ґопі, що їхні очі скидаються на очі ланей, Крішна, зметикувавши Своїм гострим розумом, проявив Свою прекрасну подобу з чотирма руками і так заховався від ґопі. Але коли надійшла Шріматі Радгарані, Крішна не міг втриматись у чотирирукій подобі перед Нею. Така дивовижна велич Її любові».
Текст* 294: Батько Нанда, цар Враджабгумі, — тепер Джаґаннатга Мішра, батько Чайтан'ї Махапрабгу, а мати Яшода, цариця Враджабгумі, — тепер Шачідеві, мати Господа Чайтан'ї.
Текст* 295: Той, хто колись був сином Нанди Махараджі, — тепер Шрі Чайтан'я Махапрабгу, а той, хто колись був братом Крішни, Баладевою, — тепер Ніт'янанда Прабгу, брат Господа Чайтан'ї.
Текст* 296: Шрі Ніт'янанда Прабгу завжди відчуває екстаз батьківства, слугування та дружби. Він завжди допомагає Чайтан'ї Махапрабгу в цих настроях.
Текст* 297: Шрі Ніт'янанда Прабгу весь світ затопив трансцендентним любовним служінням. Його вдачі та дій не зрозуміти нікому.
Текст* 298: Шріла Адвайта Ачар'я Прабгу з'явився як утілення відданого. Він належить до одної категорії з Крішною, однак Він зійшов на Землю, щоб поширювати віддане служіння.
Текст* 299: Його природним настроєм завжди були почуття братерства і слугування, але Господь іноді ставився до Нього як до Свого духовного вчителя.
Текст* 300: Кожен з відданих Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що їх очолює Шріваса Тгакура, служить Господу Чайтан'ї у своєму настрої.
Текст 301: Всі особисті супутники, як оце Ґададгара Пандіта, Сварупа Дамодара, Рамананда Рая і шестеро Ґосвамі (на чолі з Рупою Ґосвамі), перебувають у своїх власних трансцендентних настроях. Отож у різних трансцендентних стосунках Господь приймає різні ролі.
Текст* 302: У крішна-лілі Господь має чорне тіло. Тримаючи біля вуст флейту, Він насолоджується як пастушок. Тепер та сама особа з'явилась у світлому тілі і якийсь час діє як брахмана, а якийсь час — як зреченик.
Текст* 303: Тому Сам Господь, увійшовши в екстаз почуттів ґопі, тепер звертається до сина Нанди Махараджі: «Повелителю Мого життя, мій любий чоловіче!»
Текст 304: Він Крішна, однак прийняв настрій ґопі. Як це так? Така незбагненна вдача Господа, і зрозуміти це дуже важко.
Текст* 305: Зрозуміти суперечності у вдачі Господа Чайтан'ї не вдасться за допомогою світських міркувань і логіки. Отож не слід плекати сумніви щодо цього. Треба просто старатись зрозуміти незбагненну енерґію Крішни. Iнакше не збагнути, як у Господі можуть поєднуватись такі суперечності.
Текст* 306: Розваги Шрі Крішни Чайтан'ї Махапрабгу незбагненні і дивовижні. Дивовижний Його екстаз, дивовижні Його якості і дивовижна Його поведінка.
Текст 307: Якщо ж хтось просто тримається світських арґументів і не визнає цього, то він варитиметься в пеклі Кумбгіпака. Для нього нема порятунку.
Текст 308: «Все трансцендентне стосовно матеріальної природи визнають незбагненним, а будь-які логічні умовиводи матеріальні. Трансцендентні теми недоступні для матеріальних умовиводів, і тому трансцендентні речі не слід намагатись зрозуміти за допомогою матеріальних умовиводів».
Текст* 309: Тільки той, хто твердо вірить у дивовижні розваги Господа Чайтан'ї Махапрабгу, може наблизитись до Його лотосових стіп.
Текст* 310: У цій бесіді я пояснив головну істину відданості. Кожен, хто слухає цю оповідь, піднімається до безкорисливого відданого служіння Господеві.
Текст* 311: Якщо я повторю все написане, я зможу насолодитись суттю цього писання.
Текст 312: У «Шрімад-Бгаґаватам» ми бачимо, як діє автор цього писання, Шрі В'ясадева. Закінчивши розповідь, він її повторює знов і знов.
Текст* 313: Отже, я перелічу глави Аді-ліли. У першій главі я складаю поклони духовному вчителеві, тому що це сприятливий початок літературної роботи.
Текст* 314: Друга глава пояснює істину щодо Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Він Верховний Бог-Особа, Господь Крішна, син Махараджі Нанди.
Текст* 315: Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу, що є Сам Крішна, тепер з'явився як син матері Шачі. Третя глава описує загальну причину Його з'явлення.
Текст* 316: Третя глава зокрема описує роздачу любові до Верховного Бога. Також вона описує релігію для цієї епохи, яка полягає в тому, щоб поширювати святе ім'я Господа Крішни і вчення про любов до Нього.
Текст* 317: Четверта глава описує головну мету Його з'явлення — звідати солодкий смак трансцендентного любовного служіння Йому Самому і Своєї власної чарівності.
Текст* 318: П'ята глава описує істину щодо Господа Ніт'янанди Прабгу, що невідмінний від Баларами, сина Рохіні.
Текст* 319: Шоста глава розглядає істину щодо Адвайти Ачар'ї. Він — втілення Маха-Вішну.
Текст* 320: Сьома глава описує Панча-таттву: Шрі Чайтан'ю, Прабгу Ніт'янанду, Шрі Адвайту, Ґададгару і Шрівасу. Вони об'єднались разом, щоб усюди поширювати любов до Верховного Бога.
Текст* 321: Восьма глава наводить причину, з якої я описую розваги Господа Чайтан'ї. Вона також описує велич святого імені Господа Крішни.
Текст* 322: Дев'ята глава описує побажай-дерево відданого служіння. Садівник, що посадив це дерево, — Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 323: Десята глава описує гілки та галузки головного стовбура, а також роздачу плодів із них.
Текст* 324: Одинадцята глава описує гілку, що зветься Шрі Ніт'янанда Прабгу. Дванадцята глава описує гілку, що зветься Шрі Адвайта Прабгу.
Текст* 325: Тринадцята глава описує народження Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, яке супроводжували звуки святого імені Крішни.
Текст* 326: Чотирнадцята глава дає деякий опис дитячих розваг Господа. П'ятнадцята глава коротко описує отроцькі ігри Господа.
Текст* 327: У шістнадцятій главі я дав уявлення про ігри віку кайшора [що безпосередньо передує юності]. У сімнадцятій главі я зосередився на Його юнацьких розвагах.
Текст* 328: У першій пісні викладено сімнадцять тем, і вони складають Аді-лілу. Дванадцять з них складають вступ до цієї книги.
Текст* 329: Після цих вступних глав у п'яти главах я описав п'ять трансцендентних смаків. Я описав їх дуже стисло, не вдаючись у подробиці.
Текст* 330: Шріла Вріндавана даса Тгакура, отримавши від Шрі Ніт'янанди Прабгу наказ і силу його виконати, у «Чайтан'я- манґалі» докладно описав те, чого не описав я.
Текст* 331: Розваги Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу дивовижні і незліченні. Навіть такі особи, як Господь Брахма, Господь Шіва і Шеша Наґа, нездатні знайти їм кінця.
Текст* 332: Кожен, хто переказує чи слухає будь-яку частину цієї неохопної теми, дуже скоро отримає безпричинну милість Шрі Крішни Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 333: [Тут автор знову перелічує Панча-таттву]. Шрі Крішна Чайтан'я, Прабгу Ніт'янанда, Шрі Адвайта, Ґададгара, Шріваса і всі віддані Господа Чайтан'ї.
Текст* 334: Я складаю шанобливі поклони усім жителям Вріндавани. Я хочу якнайсмиренніше поставити їхні лотосові стопи собі на голову.
Текст 335-336: Я хочу поставити собі на голову лотосові стопи Ґосвамі. Їхні імена — Шрі Сварупа Дамодара, Шрі Рупа Ґосвамі, Шрі Санатана Ґосвамі, Шрі Раґгунатга даса Ґосвамі та Шрі Джіва Ґосвамі. Ставлячи їхні лотосові стопи собі на голову, завжди плекаючи надію служити їм, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.