ПОЯСНЕННЯ: Тих, хто підтримує чистоту — прибирають випорожнення й підмітають вулиці, у ведичному суспільстві називають хаді. Iноді хаді вважають за парій, особливо уникаючи торкатись до них тоді, коли вони зайняті своєю професією, однак вони також мають право стати відданими. Це з'ясовано в «Шрі Бгаґавад-ґіті» (9.32), де Господь проголошує:

«О сину Прітги, всі, хто бере притулок у Мені, навіть люди нижчого походження, як-от жінки, вайш'ї [торговці] або шудри [робітники], можуть досягти найвищої мети».

В Iндії багато парій, однак засади вайшнавської філософії закликають усіх прийняти цей рух свідомості Крішни, щоб піднятись на духовний рівень життя і так звільнитись від усіх турбот. На матеріальному рівні рівність чи братерство неможливі.

Висуваючи гасло тд апі сунīчена тарор іва сахішун, Господь Чайтан'я закликає піднятись над матеріальним світосприйняттям. Той, хто цілковито усвідомив, що він не матеріальне тіло, а духовна душа, стає смиреннішим навіть за людину з нижчих каст, тому що вивищується духовно. Таке смирення, завдяки якому людина вважає себе нижчою за травинку, називається су-нічатва, а терплячість, більша за терплячість дерева, називається сахішнутва. Зосередженість на відданому служінні, що звільняє від усіх матеріальних інтересів та уявлень, називається аманітва, байдужість до матеріальної шани. А відданого на такому рівні називають мана- да, бо він без вагань готовий вшановувати інших.

Махатма Ґанді, щоб очистити парій, започаткував рух харі- джанів, але зазнав поразки, бо вважав, що харі-джаною, супутником Бога, можна стати за допомогою якихось матеріальних заходів. Це неможливо. Доки людина повністю усвідомить, що вона не тіло, а душа, немає й мови за те, щоб вона стала харі-джаною. Ті, хто не йдуть стопами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу та Його учнівської послідовності, не можуть відрізнити матерію від духу. Тому всі їхні ідеї — це просто мішанина нездійсненних задумів та нісенітниць. Вони повністю заплутуються в оманливих сітях майадеві.