ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» сказано: мйайпахта- джн сура бгвам ріт — коли людина розвиває ворожість до Верховного Бога-Особи, приймаючи атеїстичний світогляд (сура бгвам), то навіть нехай вона буде дуже вчена, знання не проявляє в ній своєї сутності. Iншими словами, сутність знання в неї вкрала ілюзорна енерґія Господа. Щодо цього Шрі Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура цитує мантру із «Шветашватара Упанішади» (6.23):

Зміст цього вірша такий: той, хто непохитно відданий Верховному Богові-Особі, Вішну, і так само безкорисливо відданий духовному вчителю, той оволодіває всім знанням. У серці такого відданого проявляється сутність ведичного знання. Ця сутність полягає у відданості Верховному Богові-Особі, і ні в чому іншому (ведаі ча сарваір ахам ева ведйа). Сутність ведичного знання не відкривається нікому, крім тих, хто повністю віддався духовному вчителю й Верховному Господеві. На тому самому принципі наголошує Шрі Прахлада Махараджа у «Шрімад-Бгаґаватам» (7.5.24):

«Того, хто безпосередньо вдається до цих дев'яти засад [слухання, оспівування, пам'ятування та ін.] у служінні Господеві, слід вважати за високоосвічену особу, що дуже добре засвоїла ведичні писання, бо мета вивчення ведичних писань — зрозуміти вищість Господа Шрі Крішни». Шрідгара Свамі у своєму коментарі підтверджує, що спочатку треба віддатись духовному вчителеві, і тоді почнеться розвиток відданого служіння. Не слід думати, що стати відданим може тільки той, хто ретельно здобуває теоретичну освіту. Навіть без жодної теоретичної підготовки людина, яка повністю вірить у духовного вчителя і Верховного Бога-Особу, зростає в духовному житті і набуває істинного знання Вед. Це засвідчує приклад з Махараджею Кгатванґою. Якщо людина віддається духовному вчителю та Господу, це вказує на те, що вона досконало оволоділа наукою Вед. Той, хто вдається до ведичного методу впокорення, розвиває вміння віддано служити і неодмінно досягає успіху. Натомість дуже горда людина нездатна віддатись ні духовному вчителеві, ні Верховному Богові-Особі. Тому вона неспроможна зрозуміти суть жодного ведичного писання. «Шрімад-Бгаґаватам» проголошує (11.11.18):

«Якщо людина вивчила ведичні писання, але не стала відданим Господа Вішну, весь її труд був марним, як утримування корови, що не дає молока».

Людина, яка не вдається до методу впокорення і натомість просто цікавиться академічною кар'єрою, не може досягти ніякого успіху. Все, що вона здобуває, — це просто марна робота без винагороди. Якщо людина вміє вивчати Веди, але не віддається духовному вчителеві чи Вішну, вся її наука являє собою просто марнування часу і сил.