 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу їв прасад вдома у Сарвабгауми Бгаттачар'ї, Він став об'єктом критики Амоґги. Однак Господь взяв Амогґу до Свого гурту, показавши цим, яка глибока Його вдячність відданим.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала усім відданим Господа Чайтан'ї!
Текст* 3: Хвала, хвала слухачам «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», що прийняли її як саме своє життя!
Текст* 4: Живучи в Джаґаннатга Пурі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу постійно насолоджувався співом і танцем із Своїми відданими.
Текст* 5: На початку дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу приходив до храму побачити Божество Господа Джаґаннатги. Він схилявся в поклоні перед Господом і підносив молитви і танцював та співав перед Ним.
Текст 6: Шрі Чайтан'я Махапрабгу приходив до храму, а коли починалось підношення упала-бгоґа, виходив надвір, ішов зустрітись із Харідасою Тгакурою, а тоді повертався до Своєї оселі.
Текст* 7: Сидячи в Своїй кімнаті, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повторював святі імена, перебираючи вервицю. Туди приходив Адвайта Прабгу і поклонявся Господеві.
Текст* 8: Адвайта Ачар'я поклонявся Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, підносячи Йому ароматизовану воду для полоскання рота і стіп. Після того Адвайта Ачар'я намащував усе Його тіло дуже запашною сандаловою пастою.
Текст* 9: Шрі Адвайта Прабгу також надягав Господу на шию ґірлянду і прикрашав Його голову квітками туласі [манджарі]. Після того Адвайта Ачар'я зі складеними руками схилявся в поклоні перед Господом і підносив Йому молитви.
Текст* 10: Після того, як Адвайта Ачар'я закінчував поклонятись Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господь брав з таці квіти й пуп'янки туласі, що залишались, і проводив церемонію поклоніння Адвайті Ачар'ї, підносячи їх Йому.
Текст* 11: Шрі Чайтан'я Махапрабгу поклонявся Адвайті Ачар'ї, повторюючи мантру «Ти є той, хто Ти є, але Я схиляюсь перед Тобою». Разом з тим Господь робив ротом особливі звуки, чим дуже смішив Адвайту Ачар'ю.
Текст* 12: Так Адвайта Ачар'я і Шрі Чайтан'я Махапрабгу шанобливо поклонялись один одному. Тоді Адвайта Ачар'я раз у раз запрошував Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 13: Запрошення Шрі Адвайти Ачар'ї — це ще одна дивовижна історія. Це яскраво змалював Вріндавана даса Тгакура.
Текст* 14: Як Адвайта Ачар'я запрошував Господа Чайтан'ю Махапрабгу, Вріндавана даса Тгакура уже описав, тому я не розповідатиму цю історію ще раз. Але я скажу, що інші віддані також запрошували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 15: Щодня віддані по черзі запрошували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу та інших відданих на обід і влаштовували учту.
Текст* 16: Усі віддані залишались у Джаґаннатга Пурі чотири місяці поспіль і з великою радістю відзначали всі свята Господа Джаґаннатги.
Текст* 17: Віддані відзначили свято Джанмаштамі, день народження Крішни, що називається також Нанда-махотсава, свято Нанди Махараджі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Його віддані тоді переодяглись у пастушків.
Текст* 18: Перебрані за пастушків, усі віддані несли на коромислах глеки з молоком та йоґуртом. Так вони прийшли на місце святкування, співаючи святе ім'я Харі.
Текст* 19: Канані Кгутія перевдягнувся у Нанду Махараджу, а Джаґаннатга Махіті перевдягнувся у матір Яшоду.
Текст* 20: Був присутній власною особою і цар Пратапарудра з Каші Мішрою, Сарвабгаумою Бгаттачар'єю і Туласі Падічгапатрою.
Текст* 21: Як завжди, Шрі Чайтан'я Махапрабгу в захваті танцював. Всі були облиті молоком, йоґуртом і жовтою від куркуми водою.
Текст* 22: Тоді Шріла Адвайта Ачар'я сказав: «Я скажу чесно, тільки Ти, будь ласка, не сердься: Я визнаю, що Ти пастушок тільки тоді, коли Ти зумієш крутити цю палицю навколо Себе».
Текст* 23: Приймаючи виклик Адвайти Ачар'ї, Шрі Чайтан'я Махапрабгу взяв велику палку і почав вертіти нею навколо Себе. Раз по раз Він підкидав палицю в небо і ловив, коли вона падала.
Текст* 24: Шрі Чайтан'я Махапрабгу крутив і підкидав палку то над головою, то за спиною, то перед Собою, то збоку, а то поміж ноги. Дивлячись на це, всі стали сміятись.
Текст* 25: Шрі Чайтан'я Махапрабгу крутив палку так, що вона здавалась суцільним колом, наче вогняне коло, і серця всіх наповнились подивом.
Текст* 26: Ніт'янанда Прабгу для забави крутив палку також. Хто може зрозуміти Їхні глибокі екстатичні почуття пастушків, у які Вони глибоко поринули?
Текст* 27: З наказу Махараджі Пратапарудри управитель храму, Туласі, приніс якесь вживане вбрання Господа Джаґаннатги.
Текст* 28: Ці цінні шати навинули на голову Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Iнші віддані на чолі з Адвайтою Ачар'єю також одягнули на голову такі шати.
Текст* 29: В екстазі Канані Кгутія, перебраний у Нанду Махараджу, і Джаґаннатга Махіті, перебраний у матір Яшоду, роздавали всі багатства, накопичені вдома.
Текст* 30: Побачивши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений. Визнаючи їх за Своїх батька й матір, Він поклонився їм.
Текст* 31: Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до Своєї оселі у великому екстазі. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу, якого знають як Ґауранґа-сундару, проводив різноманітні розваги.
Текст* 32: Святкуючи день завоювання Ланки — день Віджая-дашамі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу переодягнув усіх Своїх відданих у мавп-вояків.
Текст* 33: Проявляючи настрій Ханумана, Шрі Чайтан'я Махапрабгу взяв велику гілку і, кинувшись на фортецю Ланки, почав її розбивати.
Текст* 34: В екстазі Ханумана Шрі Чайтан'я Махапрабгу гнівно вигукнув: «Де той мерзотник Равана? Він викрав матір всесвіту, Сіту. Я його зараз вб'ю разом з усією його сім'єю».
Текст* 35: Присутніх вражали екстатичні почуття Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і всі почали раз у раз гукати: «Слава! Слава!»
Текст 36: Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Його віддані брали участь у всіх святах, як оце Раса-ятра, Діпавалі та Уттгана-двадаші.
Текст* 37: Одного дня двоє братів, Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Ніт'янанда Прабгу, усамітнились і, сидячи наодинці, радились між Собою.
Текст* 38: Ніхто не міг зрозуміти, про що брати радяться, але згодом усі віддані здогадались, за що між Ними йшлося.
Текст* 39: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу покликав усіх відданих і попрохав їх, щоб вони повертались до Бенґалії. Так Він з усіма попрощався.
Текст* 40: Прощаючись з усіма відданими, Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав їх щороку приходити до Джаґаннатга Пурі, щоб зустрітися з Ним і побачити очищення храму Ґундіча.
Текст 41: З великою повагою Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Адвайту Ачар'ю: «Давай свідомість Крішни, відданість Крішні, навіть найнижчим із людей [чандалам]».
Текст 42: Ніт'янанді Прабгу Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав: «Iди до Бенґалії і там без жодних обмежень, нікого не минаючи, відроджуй свідомість Крішни й показуй, як віддано служити Господу».
Текст* 43: Ніт'янанда Прабгу отримав таких помічників, як Рамадаса, Ґададгара даса та кілька інших. Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Я даю їх Тобі на допомогу.
Текст* 44: Я також подеколи приходитиму подивитись на Тебе. Залишаючись невидимий, Я дивитимусь, як Ти танцюєш».
Текст* 45: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Шрівасу Пандіту і, обвивши руками його шию, став казати йому солодкі слова.
Текст* 46: Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Шрівасу Тгакуру: «Щодня влаштовуй спів громадою і будь певен, що Я також танцюватиму перед тобою. Ти бачитимеш Мій танець, але інші не зможуть.
Текст* 47: Візьми цей прасад від Господа Джаґаннатги й цей одяг і передай Моїй матері, Шачідеві. Поклонись їй і попрохай її, будь ласка, щоб вона вибачила Мені Мої образи.
Текст* 48: Я покинув служити Своїй матері й прийняв ступінь санн'яси. Насправді Мені не слід було цього робити, бо таким чином Я відійшов від Своїх релігійних обов'язків.
Текст* 49: Я зобов'язаний матері за її любов і у відповідь повинен служити їй. Замість цього Я прийняв зречений ступінь життя. Це, безперечно, вчинок божевільного.
Текст* 50: Жодна мати не ображається на божевільного сина. Знаючи це, Моя мати не ображається на Мене.
Текст* 51: Я був дуже неправий, коли прийняв зречений ступінь життя і пожертвував любов'ю Моєї матері, що являє собою Моє істинне багатство. Насправді Я був не при здоровому розумі, коли приймав санн'ясу.
Текст* 52: За її наказом Я залишаюсь тут, у Джаґаннатга Пурі, Нілачалі, але інколи Я приходитиму, щоб побачити її лотосові стопи.
Текст* 53: Насправді Я щодня приходжу побачити її лотосові стопи. Вона відчуває Мою присутність, але не вірить, що це правда.
Текст* 54-55: Одного дня Моя мати, Шачі, пропонувала їжу шалаґрамі Вішну. Вона піднесла варений рис-шалі, різні овочі, шпинат, каррі з бананових квітів, смажену патолу з листям німба, нарізаний імбир з лимоном, а також йоґурт, молоко, цукрову карамель та багато інших страв.
Текст* 56: Беручи тацю з їжею на коліна, мати заплакала, пригадуючи, як ці страви любив її Німай.
Текст* 57: Мати думала: «Німая тут тема. Хто це їстиме?» Вона поринула в думки про Мене, і її очі наповнились сльозами.
Текст* 58: Коли вона думала так і плакала, Я поквапився туди і все з'їв. Побачивши порожню тацю, вона втерла сльози.
Текст* 59: З подивом вона стала думати про те, хто з'їв усю їжу. «Чому тарілка порожня?» — чудувалась вона, недовірливо міркуючи, що Бала-ґопала не міг все з'їсти.
Текст* 60: Вона стала запитувати себе, чи накладала вона взагалі їжу на тацю. Тоді подумала, що, можливо, зайшла якась тварина і все з'їла.
Текст* 61: Вона думала: «Мабуть, випадково я нічого не наклала на тарілку». З такими думками вона пішла на кухню й перевірила горщики.
Текст* 62: Коли вона побачила, що всі горщики повні рису й овочів, як до того, в розумі її зародився сумнів, і вона все дивувалась.
Текст* 63: Все ще дивуючись, вона покликала Iшану, слугу, і попрохала очистити місце ще раз. Після того вона запропонувала Ґопалі ще одну тарілку.
Текст* 64: Тепер щоразу, коли вона готує якісь смачні страви і хоче нагодувати Мене, від надміру почуттів вона плаче.
Текст* 65: Зв'язаний її любов'ю, Я приходжу туди їсти, що вона готує. Серце матері це все знає, і вона відчуває щастя, але зовні цього не визнає.
Текст* 66: Такий випадок був останнього дня Віджая-дашамі. Можеш запитати її про той випадок, щоб вона повірила, що Я справді до неї приходжу».
Текст* 67: Описуючи це все, Шрі Чайтан'я Махапрабгу трохи розхвилювався, але, щоб попрощатись з рештою відданих, Він опанував Себе.
Текст* 68: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав дуже приємні слова Раґгаві Пандіті. Він сказав: «Я тобі зобов'язаний за твою чисту любов до Мене».
Текст* 69: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу став усім розповідати: «Послухайте лише про чисте віддане служіння, яке виконує для Крішни Раґгава Пандіта. Служіння Раґгави Пандіти найвищою мірою чисте і довершене.
Текст* 70: Не буду згадувати за інші значущі випадки, послухайте хоча б про те, як він пропонує кокоси. Кокоси продають по п'ять ґанд кожен.
Текст* 71: Хоча він і сам має сотні дерев та мільйони плодів, все одно він прислухається до всіляких розмов, прагнучи дізнатись, де можна дістати солодкі кокоси.
Текст* 72: З великими зусиллями він дістає кокоси, що ростуть за тридцять кілометрів від нього, даючи за кожен плід по чотири пани.
Текст* 73: Щодня він розщеплює п'ять чи сім кокосів і тримає їх у воді, щоб вони були холодні.
Текст* 74: В час підношення бгоґи він надрізає ці кокоси й очищає. Він робить у них вгорі дірки і пропонує Господу Крішні.
Текст* 75: Господь Крішна випиває сік із цих кокосів і подеколи залишає їх порожніми. Iноді кокоси лишаються наповнені соком.
Текст* 76: Коли Раґгава Пандіта бачить, що сік з кокосів випито, він дуже задоволений. Він тоді розбиває ці кокоси, вибирає звідти м'якуш і накладає на іншу тарілку.
Текст* 77: Запропонувавши м'якуш, він медитує за дверима храму. Тимчасом Господь Крішна з'їдає м'якуш і залишає порожню тарілку.
Текст* 78: Iноді, з'ївши м'якуш, Крішна знову наповнює тарілку новим м'якушем. Так віра Раґгави Пандіти посилюється, і він поринає в океан любові.
Текст* 79: Якось одного дня слуга належно очистив десять кокосових горіхів і приніс, щоб пропонувати їх Божеству.
Текст* 80: Коли слуга приніс кокоси, часу на підношення лишалось обмаль, бо вже було пізно. Тримаючи посудину з кокосами, слуга зупинився біля дверей.
Текст* 81: Тут Раґгава Пандіта побачив, що слуга зачепив рукою одвірка, а тоді доторкнувся тією самою рукою до кокосів.
Текст* 82: Раґгава Пандіта сказав: «Через ці двері постійно заходять і виходять люди. Пил з їхніх стіп піднімається в повітря й осідає на стелі.
Текст 83: Торкнувшись одвірка, ти потім доторкнувся до кокосів. Тепер їх вже не можна пропонувати Крішні, бо вони осквернені».
Текст* 84: Так служить Раґгава Пандіта. Він не взяв ті кокоси, а викинув їх через мур. Його служіння засноване тільки на чистій бездомісній любові і завойовує весь світ.
Текст* 85: Після того Раґгава Пандіта сказав узяти інші кокоси, очистити й розколоти, а тоді зосереджено запропонував їх Божеству.
Текст* 86: Так він дістає з віддалених селищ чудові банани, манґо, апельсини, джекфрут і всякі інші першокласні фрукти, про які тільки чує.
Текст* 87: Усі ці фрукти збирають у віддалених місцях, і він купує їх за високу ціну. Якнайуважніше і якнайакуратніше обчистивши, Раґгава Пандіта пропонує їх Божеству.
Текст* 88: Так Раґгава Пандіта дуже старанно готує шпинат, інші овочі, редиску, фрукти, дроблений рис, мелений рис і солодощі.
Текст* 89: Коржі, солодкий рис, згущене молоко і все інше він готує якнайстаранніше, і умови готування дуже чисті, щоб їжа виходила першокласна і смачна.
Текст* 90: Раґгава Пандіта також пропонує різні гострі приправи, як оце кашамді. Він пропонує різні парфуми, вбрання та оздоби, добираючи з усього найліпше.
Текст* 91: Так Раґгава Пандіта у незрівнянний спосіб служить Господу. Всім дуже приємно просто бачити його».
Текст* 92: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу милостиво обійняв Раґгаву Пандіту. Так само Господь вшанував і всіх інших відданих, прощаючись із ними.
Текст* 93: Шівананді Сені Господь з повагою сказав: «Гарно дбай про Васудеву Датту.
Текст* 94: Васудева Датта дуже щедрий. Щодня він витрачає весь прибуток, який дістає. Він не залишає собі нічого.
Текст* 95: Васудева Датта сімейний чоловік, тож йому треба заощаджувати якісь гроші. Він цього не робить, і через це йому дуже важко підтримувати свою сім'ю.
Текст 96: Будь ласка, подбай про сімейні справи Васудеви Датти. Стань його розпорядником і влаштовуй усе як слід.
Текст* 97: Приходь щороку сюди і приводь із собою всіх Моїх відданих на свято Ґундічі. Також Я прошу, щоб ти забезпечував їх усім потрібним для життя».
Текст* 98: Тоді Господь з великою повагою запросив усіх жителів Куліна-ґрами, попрохавши приходити щороку й приносити шовкове мотуззя, щоб під час свята Ратга-ятра переносити Господа Джаґаннатгу.
Текст 99: Шрі Чайтан'я Махапрабгу зауважив: «Житель Куліна-ґрами Ґунараджа Кган написав книжку «Шрі Крішна-віджая», одне речення в якій відкриває екстатичну любов автора до Крішни».
Текст 100: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Крішна, син Нанди Махараджі, — моє життя й душа». Цими словами Я повністю проданий в руки нащадків Ґунараджі Кгана.
Текст* 101: Що вже казати за вас, навіть собака, з вашого селища дуже дорогий Мені. Що вже тоді казати за інших?»
Текст* 102: Тоді Рамананда Васу і Сат'яраджа Кган смиренно звернулись до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу з запитанням.
Текст* 103: Сат'яраджа Кган сказав: «Дорогий Господи, я сімейний чоловік і матеріалістична людина і тому не знаю, що мені робити, щоб розвиватись духовно. Я молюсь до Твоїх лотосових стіп і прошу Тебе настановити мене».
Текст* 104: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Ти повинен постійно повторювати святе ім'я Господа Крішни. Коли є нагода, служи Крішні та Його відданим, вайшнавам».
Текст* 105: На це Сат'яраджа Кган сказав: «Як мені розпізнати вайшнаву? Скажи, будь ласка, хто є вайшнава. Які його загальні ознаки?»
Текст 106: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Якщо хтось повторив святе ім'я Крішни хоча б раз, він гідний шани і є найвищий з людей.
Текст 107: Просто один раз повторивши святе ім'я Крішни, людина звільняється від усіх наслідків гріховного життя. Просто повторюючи святе ім'я, можна прийти до досконалості дев'яти методів відданого служіння.
Текст 108: Не конче навіть отримувати посвяту чи проходити через підготовчі обряди, що передують посвяті. Треба просто промовляти губами святе ім'я. Так може звільнитись навіть людина з найнижчого класу [чандала].
Текст* 109: Повторюючи святе ім'я Господа, людина звільнюється від рабства матеріальної діяльності. Після цього вона сильно приваблюється до Крішни, і так пробуджується її приспана любов до Крішни.
Текст 110: «Святе ім'я Господа Крішни приваблює численних святих і великодушних людей. Воно знищує наслідки всіх гріхів і має таку силу, що за винятком німих, які не можуть його повторювати, воно легкодоступне для всіх, навіть для найнижчих із людей, чандалів. Святе ім'я Крішни — це повелитель багатства звільнення, і воно тотожне з Крішною. Коли людина просто повторює язиком святе ім'я, це відразу дає наслідки. Повторення святого імені не залежить від посвяти, добродійних вчинків чи підготовчих дій пурашчар'ї, що зазвичай виконують перед посвятою. Святе ім'я не чекає ні на які з цих дій. Воно самодостатнє».
Текст 111: I закінчив Шрі Чайтан'я Махапрабгу порадою: «Того, хто повторює мантру Харе Крішна, слід вважати за вайшнаву, тому ви повинні ставитись до нього з усією повагою».
Текст* 112: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу присвятив Свою увагу Мукунді дасі, Раґгунандані та Шрі Нарахарі — трьом жителям селища Кганда.
Текст* 113: Шрі Чайтан'я Махапрабгу, син матері Шачі, запитав Мукунду дасу: «Ти батько, а Раґгунандана — це твій син, так?»
Текст* 114: Чи батько — Шріла Раґгунандана, а ти його син? Будь ласка, скажи, як насправді, щоб Мої сумніви розсіялись».
Текст* 115: Мукунда відповів: «Раґгунандана мій батько, а я його син. Такий мій присуд.
Текст* 116: Всі ми розвинули відданість Крішні завдяки Раґгунандані. Тому, про мене, він мій батько».
Текст* 117: Почувши таке розсудливе судження Мукунди, Шрі Чайтан'я Махапрабгу підтвердив це, кажучи: «Так, це правильно. Той, хто пробуджує свідомість Крішни, безперечно, духовний вчитель».
Текст* 118: Розмовляючи про велич Своїх відданих, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчував велике щастя. Коли Він говорив про їхню велич, в Нього немовби з'являлось п'ять облич.
Текст* 119: Шрі Чайтан'я Махапрабгу став розповідати усім Своїм відданим: «Послухайте, будь ласка, про любов Мукунди до Верховного Бога. Його любов дуже глибока й чиста, і її можна порівняти тільки до очищеного золота.
Текст 120: На сторонній погляд Мукунда даса здається царським лікарем, що служить урядовцям, але в серці він має глибоку любов до Крішни. Хто може пізнати його любов?
Текст* 121: Одного дня Мукунда даса, царський лікар, сидів з мусульманським царем на високому помості і давав царю лікарські поради.
Текст* 122: Коли цар і Мукунда даса розмовляли, слуга приніс віяло з павичевих пер, щоб прикрити голову царя від сонця. Для цього він підняв віяло над головою царя.
Текст* 123: Просто побачивши віяло з павичевих пер, Мукунда даса поринув у екстаз любові до Верховного Бога і впав з високого помосту на землю.
Текст* 124: Цар, злякавшись, що царський лікар вбився, сам опустився з помосту і привів його до тями.
Текст* 125: Коли цар запитав Мукунду: «Де тобі болить?», — Мукунда відповів: «Сильно ніде не болить».
Текст* 126: Тоді цар запитав: «Мукундо, чому ти впав?»
Мукунда відповів: «Дорогий царю, я хворий на недугу, подібну до епілепсії».
Мукунда відповів: «Дорогий царю, я хворий на недугу, подібну до епілепсії».
Текст* 127: Маючи надзвичайно гострий інтелект, цар усе зрозумів. Він визначив, що Мукунда найнезвичайніша, піднесена, звільнена особа.
Текст* 128-129: Раґгунандана постійно служить Господеві Крішні в храмі. Біля входу в храм є ставок, а над ним росте дерево кадамба, яке щодня дає дві квітки для служіння Крішні».
Текст* 130: Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову м'яко звернувся до Мукунди: «Твій обов'язок — заробляти матеріальне і духовне багатство.
Текст* 131: А обов'язок Раґгунандани — постійно служити Господеві Крішні. Він не бажає нічого іншого, крім служіння Господеві Крішні».
Текст 132: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав Нарахарі: «Я хочу, щоб ти залишився тут з Моїми відданими. Ось такі для вас трьох обов'язки в служінні Господеві».
Текст* 133: Братам Сарвабгаумі Бгаттачар'ї та Від'я-вачаспаті Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своєї безпричинної милості дав подальші настанови.
Текст* 134: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «За цієї епохи Калі Крішна проявляється у двох формах: у дереві та воді. Даючи зумовленим душам змогу споглядати дерево і омиватись у воді, Він допомагає їм досягнути звільнення.
Текст 135: Господь Джаґаннатга — це Сам Верховний Господь у формі дерева, а річка Ґанґа — це Сам Верховний Господь у формі води.
Текст* 136: Ти, Сарвабгаумо Бгаттачар'є, повинен поклонятись Господу Джаґаннатзі Пурушоттамі, а Вачаспаті повинен поклонятись матері Ґанзі».
Текст* 137: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Мурарі Ґупту і став розповідати про його тверду віру у віддане служіння. Всі віддані прислухались до Його слів.
Текст* 138: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Колись Я раз у раз підбивав Мурарі Ґупту, спокушаючи його Господом Крішною. Я казав йому: «Дорогий Ґупто, Господь Шрі Крішна, Враджендра-кумара, — це найвища солодка чарівність.
Текст* 139: Крішна — це Верховний Бог-Особа, джерело всіх втілень і джерело всього сущого. Він уособлення чистої трансцендентної любові і вмістище всієї насолоди.
Текст* 140: Крішна — це вмістище всіх трансцендентних якостей. Він наче родовище самоцвітів. Він майстерний у всьому, дуже кмітливий і поміркований, і Він являє Собою найвище уособлення всіх трансцендентних смаків.
Текст* 141: Вдача Його зачаровує, а солодкий опис Його розваг тішить вухо. Насолоджуючись усіма Своїми розвагами та настроями, Він проявляє мудрий тям і бистрий розум».
Текст* 142: Нарешті Я попрохав Мурарі Ґупту: «Поклоняйся Крішні і віддайся під Його захист. Поза служінням Йому ніщо не може привабити розум».
Текст* 143: Такі слова він чув від Мене знову й знову. Під Моїм впливом напрям його думок дещо змінився.
Текст* 144: Кінець кінцем Мурарі Ґупта відповів: «Я Твій слуга і виконавець Твоїх наказів. Я не маю незалежного існування».
Текст* 145: Після того Мурарі Ґупта пішов додому і цілу ніч провів у думках про те, як він вже не буде спілкуватися з Раґгунатгою, Господом Рамачандрою. Думаючи про це, він сильно розхвилювався.
Текст* 146: Врешті-решт Мурарі Ґупта аж почав молитись до лотосових стіп Господа Рамачандри. Він благав про те, щоб його смерть сталася цієї ночі, бо покинути служити лотосовим стопам Раґгунатги було понад його силу.
Текст* 147: Так Мурарі Ґупта проплакав цілу ніч. Його неспокій ніяк не вщухав, тому до ранку він так і не зміг заснути.
Текст* 148: Уранці Мурарі Ґупта прийшов до Мене. Схопивши Мої стопи й плачучи, він звернувся зі смиренним благанням.
Текст* 149: Мурарі Ґупта сказав: «Я продав свою голову лотосовим стопам Раґгунатги і я не можу забрати її назад, бо це для мене надто боляче.
Текст* 150: Залишити служіння лотосовим стопам Раґгунатги понад мої сили. Водночас, якщо я цього не зроблю, я порушу Твій наказ. Що мені робити?»
Текст* 151: Отож Мурарі Ґупта став благати Мене: «Ти всемилостивий, тож, будь ласка, даруй мені цю милість — дозволь мені померти перед Тобою, аби я припинив вагатись».
Текст* 152: Почувши це, Я дуже зрадів. Я підняв Мурарі Ґупту і обійняв його.
Текст* 153: Я сказав йому: «Хвала, хвала тобі, Мурарі Ґупто! Твоє поклоніння непохитне — навіть на Моє прохання твій умонастрій не змінився.
Текст 154: Саме таку любов та прив'язаність до лотосових стіп Господа повинен мати слуга. Навіть якщо Господь захоче розлучитися з відданим, відданий не може залишити притулок Його лотосових стіп.
Текст* 155: Я знову й знову просив тебе перестати поклонятись Господу Рамачандрі і поклонятись Крішні тому, що хотів перевірити твою тверду віру в твого Господа».
Текст* 156: Отож Я привітав Мурарі Ґупту, сказавши: «Насправді ти втілення Ханумана. Це означає, що ти вічний слуга Господа Рамачандри. Чому ти повинен залишати поклонятись Господу Рамачандрі та Його лотосовим стопам?»
Текст* 157: Шрі Чайтан'я Махапрабгу додав: «Я ціную Мурарі Ґупту, як саме Своє життя. Коли Я чую про його смирення, це турбує Мою душу».
Текст* 158: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Васудеву Датту і почав розповідати про його велич так, ніби мав тисячу вуст.
Текст* 159: Коли Чайтан'я Махапрабгу став прославляти Васудеву Датту, той відразу зніяковів і засоромився. Торкнувшись до лотосових стіп Господа, він звернувся до Господа з проханням.
Текст* 160: Васудева Датта сказав Чайтан'ї Махапрабгу: «Дорогий Господи, Ти втілюєшся тільки для того, щоб звільнити всі зумовлені душі. Я маю одне прохання і благаю, щоб Ти виконав його.
Текст* 161: Господи, Ти безумовно здатний зробити все, чого забажаєш, і Ти по-справжньому милосердний. Якщо Ти захочеш, Ти можеш легко зробити що завгодно.
Текст* 162: Господи, моє серце крається, коли я бачу, як страждають усі зумовлені душі. Тож я прохаю Тебе: перенеси карму їхніх гріховних життів на мою голову.
Текст 163: Дорогий Господи, нехай я вічно страждатиму в пекельних умовах, розплачуючись за всі гріхи усіх живих істот. Будь ласка, поклади край хворобі їхнього матеріального життя».
Текст* 164: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу почув прохання Васудеви Датти, Його серце розтануло. З очей у Нього потекли сльози, і тіло затремтіло. З дрожем у голосі Він сказав наступні слова.
Текст* 165: Визнаючи Васудеву Датту як великого відданого, Господь сказав: «Такі слова зовсім не дивні в твоїх вустах, бо ти втілення Прахлади Махараджі. Можна побачити, що Господь Крішна дарував тобі всю Свою милість. Щодо цього немає жодного сумніву.
Текст* 166: Все, що чистий відданий хоче від свого повелителя, Господь Крішна неодмінно дарує, бо Він не має іншого обов'язку, крім одного: виконувати бажання Свого відданого.
Текст* 167: Якщо ти хочеш порятунку всіх живих істот у всесвіті, то всі вони можуть отримати звільнення навіть без того, щоб ти страждав за їхні гріхи.
Текст* 168: Крішна не безсилий, Він володіє всіма енерґіями. Навіщо Йому змушувати тебе страждати за гріхи інших живих істот?
Текст 169: Кожен, кому ти зичиш добра, відразу стає вайшнавою, а Крішна звільняє всіх вайшнавів від наслідків їхніх колишніх гріхів.
Текст 170: «З великою шаною я схиляюсь перед первинним Богом- Особою, Ґовіндою, що визначає страждання й насолоду істот відповідно до їхньої корисливої діяльності. Він робить це з усіма: від царя небес Iндри аж до найменшої комахи [індра- ґопи]. Той самий Бог-Особа знищує кармічні наслідки діяльності того, хто береться до відданого служіння».
Текст* 171: Завдяки твоєму щирому бажанню усі живі істоти у всесвіті будуть звільнені, бо для Крішни не становить жодних труднощів звільнити їх.
Текст 172: Як на дереві удумбара вистигають мільйони плодів, так мільйони всесвітів плавають на водах річки Віраджа.
Текст* 173: Дерево удумбара вкрите мільйонами плодів, тому якщо один з них впаде і зіпсується, дерево навіть не помітить втрати.
Текст* 174: Так само, якщо один всесвіт спорожніє через те, що живі істоти звільняться, для Крішни це дуже незначна подія. Він не вважає це чимось дуже серйозним.
Текст* 175: Весь духовний світ сповнений безмежного багатства Крішни, і там є безліч планет Вайкунтг. Причиновий океан оточує Вайкунтгалоку своїми водами.
Текст* 176: Майа та її незліченні матеріальні всесвіти розміщені в цьому Причиновому океані. Насправді майа скидається на горщик із гірчичними зернами, що плаває в цій воді.
Текст* 177: Якщо одне з мільйонів гірчичних зерняток у горщику, що плаває по воді, загубиться, втрата зовсім непомітна. Так само, якщо загубиться один всесвіт, для Господа Крішни це не має значення.
Текст* 178: Що вже казати за один всесвіт-зернятко, навіть якщо будуть знищені всі всесвіти і вся матеріальна енерґія [майа], Крішна навіть не помітить втрати.
Текст 179: Якщо власник мільйонів корів, що виконують бажання, втрачає одну козу, він навіть не вважає це за втрату. Крішна повністю володіє шістьма багатствами. Якщо буде знищена вся матеріальна енерґія, що Він втрачає?»
Текст 180: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Мій Господи, о непереможний, повелителю всіх енерґій, будь ласка, яви Свою внутрішню енерґію і підкори невігластво всіх рухомих та нерухомих живих істот. Через своє невігластво вони беруться до всіляких шкідливих речей, і це породжує в них страх. Господи, будь ласка, яви Свою славу! Тобі це дуже легко зробити, бо Твоя внутрішня енерґія вища від зовнішньої і Ти вміщуєш у Собі всі щедроти. Матеріальну енерґію проявляєш також Ти. Ти завжди занурений у розваги в духовному світі, де Ти проявляєш Свою приховану, внутрішню енерґію, але подеколи Ти проявляєш зовнішню енерґію, скидаючи на неї оком. Такі Твої розваги. Веди засвідчують існування обох Твоїх енерґій і визнають обидва різновиди Твоїх розваг, що Ти проводиш з ними».
Текст* 181: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу описав хороші якості всіх Своїх відданих, одного по одному. Він усіх обійняв і з усіма попрощався.
Текст* 182: Через близьку розлуку з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу всі віддані почали плакати. Господа також засмучувала розлука з відданими.
Текст 183: Ґададгара Пандіта залишився із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу і одержав оселю в Ямешварі.
Текст* 184-185: Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишився у Джаґаннатга Пурі, Нілачалі, разом із Параманандою Пурі, Джаґаданандою, Сварупою Дамодарою, Дамодарою Пандітою, Ґовіндою та Кашішварою. Шрі Чайтан'я Махапрабгу щодня вранці неодмінно відвідував Господа Джаґаннатгу.
Текст* 186: Одного дня Сарвабгаума Бгаттачар'я прийшов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і зі складеними руками звернувся до Нього з проханням.
Текст* 187: Усі вайшнави повернулись до Бенґалії, отож була велика ймовірність того, що Господь прийме запрошення.
Текст* 188: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Будь ласка, прийми моє запрошення обідати в мене один місяць». Господь відповів: «Це неможливо, тому що це суперечить релігійним засадам санн'ясі».
Текст* 189: Тоді Сарвабгаума сказав: «Будь ласка, обідай в мене двадцять днів на моє запрошення». Але Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Це не відповідає релігійним засадам зреченого ступеня».
Текст* 190: Коли Сарвабгаума попрохав Чайтан'ю Махапрабгу обідати в нього п'ятнадцять днів, Господь сказав: «Я пообідаю в тебе вдома тільки один раз».
Текст* 191: Тоді Сарвабгаума Бгаттачар'я схопився за лотосові стопи Господа і став смиренно благати: «Будь ласка, обідай у мене хоча б десять днів».
Текст* 192: Так поступово Шрі Чайтан'я Махапрабгу збавив цей термін до п'яти днів. Отож щомісяця Він п'ять днів на запрошення Бгаттачар'ї обідав у того вдома.
Текст 193: Після того Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Дорогий Господи, в Твоєму оточенні є десять санн'ясі».
Текст* 194: Далі Сарвабгаума Бгаттачар'я попрохав, щоб Парамананда Пурі Ґосвамі прийняв запрошення обідати в нього вдома п'ять днів. Це вже було домовлено з Господом.
Текст* 195: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Дамодара Сварупа — мій близький друг. Iноді він буде приходити з Тобою, а іноді сам.
Текст 196: Iнші вісім санн'ясі матимуть запрошення по два дні кожен. Так буде розписаний кожен день місяця.
Текст* 197: Якщо всі санн'ясі прийдуть разом, я не зможу вшанувати їх усіх належним чином і тим самим вчиню образу.
Текст* 198: Iноді Ти приходитимеш один, а іноді з Тобою приходитиме Сварупа Дамодара».
Текст* 199: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу погодився з цим, Бгаттачар'я дуже зрадів і відразу ж запросив Господа до себе додому того самого дня.
Текст* 200: Дружину Сарвабгауми Бгаттачар'ї звали Шатгіра Матою, матір'ю Шатгі. Вона була велика віддана Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і ставилась до Нього з материнською любов'ю.
Текст* 201: Повернувшись додому, Сарвабгаума Бгаттачар'я звелів своїй дружині, Шатгіра Маті, готувати обід, і вона з великим задоволенням взялась до роботи.
Текст* 202: В домі Сарвабгауми Бгаттачар'ї завжди було повно запасів їжі. Він збирав у пожертву шпинат, овочі, фрукти і все інше, що було потрібне, і приносив додому.
Текст* 203: Сарвабгаума Бгаттачар'я допомагав Шатгіра Маті готувати. Вона була добра господиня і вміла гарно готувати.
Текст 204: З південного боку від кухні було дві кімнати для підношення їжі, і в одній з них їжу пропонували Шалаґрама Нараяні.
Текст* 205: Iнша кімната була призначена для Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, щоб Він міг у ній обідати. Ця їдальня, яку Бгаттачар'я щойно збудував для Господа, була дуже затишна.
Текст* 206: Кімната була збудована так, що надвір виходили тільки одні двері, через які заходив Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Iнші двері вели до кухні, і через них заносили їжу.
Текст 207: Спочатку на великий банановий лист насипали три мани вареного рису — близько трьох кілограм.
Текст* 208: Потім весь цей рис змішали з такою великою кількістю жовтуватого й запашного очищеного масла, що воно почало розтікатись по листі.
Текст* 209: Також там поставили горщики з кори бананових дерев та листя кеї. Горщики були повні всіляких овочевих страв і розставлені довкола листа.
Текст* 210: Там було десять різновидів шпинату, суп сукгта, зварений із гірким листям німба, гостра приправа з чорним перцем, м'який корж із смаженого сиру і маслянка з шматочками смаженого далу.
Текст* 211: Там були такі страви, як дуґдга-тумбі, дуґдга-кушманда, весара, лапгра, моча-ґганта, моча-бгаджа та інші овочеві страви.
Текст* 212: Там була необмежена кількість вріддга-кушманда-баді, пгула-баді, фруктів та всіляких коренів.
Текст* 213: Серед інших страв були баклажани, посмажені разом зі свіжими листками німба, легкі баді, смажені патоли та смажені кружальцями гарбуз та кабачок.
Текст* 214: Там був суп зі смаженого урад-далу та мунґ-далу, смачніший за нектар. Також там були солодко-гострі приправи-чатні і п'ять чи шість кислих страв, починаючи з бадамли.
Текст* 215: Там були бади з мунґ-далу, урад-далу та солодких бананів, а також коржі з солодкого рису, кокосів і такого іншого.
Текст* 216: Там були канджі-бада, дуґдга-чіда, дуґдга-лаклакі та всілякі інші коржі, які мені не до снаги описати.
Текст* 217: В один глиняний горщик був налитий солодкий рис, змішаний з пряженим маслом, чампа-калою, згущеним молоком і манґо.
Текст* 218: Серед інших страв були такі ласощі, як збитий йоґурт та різні солодощі-сандеші. Насправді були приготовані всі страви Бенґалії та Орісси.
Текст* 219: Так Бгаттачар'я наготував багато різних страв і постелив вишукану підстилку на білому дерев'яному помості.
Текст* 220: Обіч цих страв стояли глеки з ароматизованою холодною водою. На гору рису були покладені квітки з деревця туласі.
Текст 221: До цього всього Сарвабгаума Бгаттачар'я додав кілька страв, запропонованих Господеві Джаґаннатзі. Серед цих страв були солодкі кульки амріта-ґутіка, солодкий рис та коржі. Все це було покладене окремо.
Текст* 222: Коли все було готове, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, закінчивши опівденні ритуали, прийшов туди. Він знав серце Сарвабгауми Бгаттачар'ї.
Текст* 223: Після того, як Сарвабгаума Бгаттачар'я омив стопи Господа, Господь увійшов до кімнати, щоб пообідати.
Текст* 224: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дещо здивований, коли побачив розкішний обід, і напівжартома сказав Сарвабгаумі Бгаттачар'ї:
Текст* 225: «Це просто неймовірно! Як можна було наготувати стільки страв з рису й овочів за шість годин?
Текст* 226: Навіть сто чоловік, готуючи в сотні печей, не могли б наготувати стільки страв за такий короткий час.
Текст* 227: Я надіюсь, що їжа вже запропонована Крішні, бо бачу згори квітки туласі.
Текст* 228: Тобі дуже пощастило і твої зусилля увінчались успіхом, адже ти запропонував Радга-Крішні такі прекрасні страви.
Текст* 229: Рис має такий привабливий колір і пахне так смачно, що можна побачити: його їли Самі Радга й Крішна.
Текст* 230: Дорогий Бгаттачар'є, тобі дуже пощастило. Як Мені тебе прославити? Мені теж дуже пощастило, що Я зможу поїсти рештки цих страв.
Текст* 231: Візьми сидіння Крішни й поклади його вбік. Тоді наклади Мені прасад на іншу тарілку».
Текст* 232: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Тут немає ніякого дива, Господи. Все стало можливим завдяки енерґії та милості того, хто з'їсть цю їжу.
Текст* 233: Моя дружина і я особливо не перенапружувались, коли готували. Той, чиєю силою приготовано їжу, знає все.
Текст 234: «Тепер, будь ласка, сідай на це місце і пообідай».
Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Це місце гідне поклоніння, бо ним користувався Крішна».
Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Це місце гідне поклоніння, бо ним користувався Крішна».
Текст* 235: Бгаттачар'я сказав: «Як їжа, так і сидіння — це милість Господа. Якщо Ти можеш їсти рештки цієї їжі, де тут образа, якщо Ти сидітимеш на цьому сидінні?»
Текст* 236: Тоді Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Так, ти кажеш правильно. Шастри проголошують, що відданий може користуватись усім, що залишив Крішна.
Текст 237: «Дорогий Господи, Твої слуги можуть користуватись ґірляндами, парфумами, шатами, оздобами й такими іншими речами, які були піднесені Тобі. Вживаючи такі речі і харчуючись рештками їжі, яку Ти залишив, ми зможемо подолати ілюзорну енерґію».
Текст* 238: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Тут стільки їжі, що з'їсти це все неможливо».
Бгаттачар'я відповів: «Я знаю, скільки Ти можеш з'їсти».
Бгаттачар'я відповів: «Я знаю, скільки Ти можеш з'їсти».
Текст* 239: Врешті-решт, у Джаґаннатга Пурі Ти їси п'ятдесят два рази на день, і щоразу Ти з'їдаєш сотні відер прасаду.
Текст* 240: У Двараці Ти утримуєш шістнадцять тисяч цариць у шістнадцяти тисячах палаців. Також там Ти маєш вісімнадцять матерів і численних друзів та родичів з династії Яду.
Текст 241: У Вріндавані Ти теж маєш старших братів батька, молодших братів батька, дядьків з боку матері, чоловіків батькових сестер та численних пастухів. Також там є Твої друзі- пастушки, і Ти їси двічі на день, вранці та ввечері, в домі кожного з них.
Текст* 242: Насправді, — вів далі Бгаттачар'я, — під час церемонії Ґовардгана-пуджі Ти їв цілі купи рису. Порівняно з тим ця невеличка кількість рису для Тебе не становить навіть одної жменьки.
Текст 243: Ти Верховний Бог-Особа, а я найнезначніша жива істота. Отож прийми, будь ласка, невеличку дрібку їжі з мого дому».
Текст* 244: Почувши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу усміхнувся і сів їсти. Спочатку Бгаттачар'я з великим задоволенням подав Йому прасад із храму Джаґаннатги.
Текст* 245: Бгаттачар'я мав зятя на ім'я Амоґга, що був чоловіком його дочки Шатгі. Амоґга походив з аристократичної брахманської родини, але був великий блюзнір і в усіх вишукував вади.
Текст* 246: Амоґга хотів побачити, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу їсть, але не міг зайти. Його не пускав Бгаттачар'я, стоячи на порозі дому з палкою в руці.
Текст* 247: Однак коли Бгаттачар'я накладав Господеві прасад і трохи втратив пильність, Амоґга відразу ввійшов до кімнати. Побачивши кількість їжі, він почав ганити Господа.
Текст* 248: «Цієї їжі вистачить, щоб нагодувати чоловік десять, або й дванадцять, а цей санн'ясі їсть стільки сам!»
Текст* 249: Щойно Амоґга це вимовив, Сарвабгаума Бгаттачар'я поглянув на нього. Побачивши настрій Бгаттачар'ї, Амоґга відразу втік.
Текст* 250: Бгаттачар'я побіг за Амоґгою, щоб побити його палкою, але той біг так прудко, що Бгаттачар'ї не вдалось його догнати.
Текст* 251: Тоді Бгаттачар'я став проклинати свого зятя й прозивати його останніми словами. Повернувшись, Бгаттачар'я побачив, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу сміється над його лайкою на Амоґгу.
Текст* 252: Коли матір Шатгі, Бгаттачар'їна дружина, почула, що сталось, вона стала бити себе по голові та по грудях і повторювати: «Нехай Шатгі стане вдовою!»
Текст* 253: Побачивши, як побиваються чоловік з дружиною, Шрі Чайтан'я Махапрабгу намагався їх заспокоїти. На їхнє бажання Він їв прасад і був дуже задоволений.
Текст* 254: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу поїв, Бгаттачар'я злив Господу води, щоб Він міг помити рота, руки та ноги, і подав запашні спеції, туласі-манджарі, гвоздику та кардамон.
Текст* 255: Після того Бгаттачар'я надягнув на Шрі Чайтан'ю Махапрабгу ґірлянду з квітів і намастив Його тіло сандаловою пастою. Поклонившись, Бгаттачар'я звернувся до Господа зі смиренними словами.
Текст* 256: «Я привів Тебе до свого дому тільки для того, щоб Тебе тут скривдили. Це велика образа. Прохаю Тебе, будь ласка, вибач мені».
Текст* 257: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Все, що сказав Амоґга, — правда, тому це не блюзнірство. Яка тут твоя образа?»
Текст* 258: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Своєї оселі, а Сарвабгаума Бгаттачар'я поплентався за Ним.
Текст* 259: Впавши до стіп Господа, Сарвабгаума Бгаттачар'я став всіляко себе картати. Тоді Господь заспокоїв його і послав назад додому.
Текст* 260: Повернувшись додому, Сарвабгаума Бгаттачар'я став радитись із дружиною, матір'ю Шатгі. Проклинаючи себе, він казав:
Текст 261: «Якщо того, хто паплюжив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, вбити, так можна спокутувати цей гріх».
Текст* 262: Сарвабгаума Бгаттачар'я міркував далі: «Або ж цей гріх можна спокутувати, наклавши на себе руки. Однак жодна з цих ідей неприйнятна, бо обидва тіла належать брахманам.
Текст* 263: Замість того, я навіть ніколи не дивитимусь на обличчя цього блюзніра. Я зрікаюсь його і розриваю наші з ним стосунки. Я ніколи навіть не промовлятиму його імені.
Текст 264: Скажи дочці, Шатгі, щоб вона розірвала стосунки з чоловіком, бо він пав. Коли чоловік падає, обов'язок дружини розірвати стосунки з ним.
Текст 265: «Якщо чоловік впав, стосунки з ним слід припинити».
Текст* 266: Того вечора Амоґга, зять Сарвабгауми Бгаттачар'ї, втік, а вже наступного ранку він зліг, хворий на холеру.
Текст* 267: Коли Бгаттачар'я почув, що Амоґга вмирає від холери, він подумав: «Провидіння зі Своєї ласки робить те, чого я хочу.
Текст* 268: Коли хтось ображає Верховного Бога-Особу, карма проявляє наслідки відразу». Сказавши це, він продекламував два вірші з явлених писань.
Текст 269: «Все, що нам треба було зробити великими зусиллями, зібравши слонів, коней, колісниці та піхотинців, уже зробили ґандгарви».
Текст 270: «Коли людина кривдить великих душ, це скорочує тривалість її життя, руйнує її релігійність, всі її статки та щасливу долю».
Текст* 271: В той час Шрі Чайтан'ю Махапрабгу відвідав Ґопінатга Ачар'я, і Господь запитав його про те, як ідуть справи в домі Сарвабгауми Бгаттачар'ї.
Текст* 272: Ґопінатга Ачар'я розповів Господеві, що чоловік і жінка постяться, а їхній зять, Амоґга, захворів на холеру і вмирає.
Текст* 273: Почувши, що Амоґга вмирає, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу ж побіг до нього. Поклавши руку на груди Амоґги, Він сказав:
Текст* 274: «Серце брахмани від природи дуже чисте і тому являє собою достойне місце для Крішни.
Текст* 275: Чому ж ти дозволив тут сісти чандалі заздрості? Тим самим ти осквернив найчистіше місце, своє серце.
Текст* 276: Однак тепер завдяки спілкуванню з Сарвабгаумою Бгаттачар'єю вся скверна в тобі знищена. Коли серце людини очищується від усієї скверни, вона може повторювати маха- мантру, Харе Крішна.
Текст 277: Тому, Амоґго, вставай і повторюй маха-мантру Харе Крішна! Якщо ти зробиш це, Крішна неодмінно дарує тобі милість».
Текст* 278: Почувши слова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і відчувши на собі Його доторк, Амоґга, що лежав на смертному ложі, відразу ж схопився і почав повторювати святе ім'я Крішни. Від любовного екстазу він обезумів і став розчулено танцювати.
Текст* 279: Танцюючи, Амоґга проявляв усі ознаки екстазу: дрож, сльози, захват, транс, піт і тремтіння голосу. Побачивши ці хвилі екстатичних почуттів, Шрі Чайтан'я Махапрабгу засміявся.
Текст* 280: Амоґга впав до лотосових стіп Господа і смиренно промовив: «О милостивий Господи, будь ласка, вибач мені мою образу».
Текст* 281: Амоґга не лише попрохав у Господа вибачення, а й почав бити себе по щоках, кажучи: «Цими вустами я ганив Тебе».
Текст* 282: Амоґга бив себе по обличчю знову й знову, аж поки його щоки опухли. Кінець кінцем Ґопінатга Ачар'я зупинив його, схопивши його за руки.
Текст* 283: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу заспокоїв Амоґгу, доторкнувшись до його тіла і сказавши: «Ти завоював Мою прихильність, бо ти зять Сарвабгауми Бгаттачар'ї.
Текст* 284: Усі в оселі Сарвабгауми Бгаттачар'ї Мені дуже дорогі, включаючи служниць, слуг і навіть його собаку. Що вже тоді казати за його родичів?
Текст* 285: Амоґго, завжди повторюй маха-мантру Харе Крішна і більше не роби образ». Напутивши так Амоґгу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до оселі Сарвабгауми Бгаттачар'ї.
Текст* 286: Побачивши Господа, Сарвабгаума Бгаттачар'я відразу схопився за Його лотосові стопи. Господь обійняв його і посадовив.
Текст* 287: Шрі Чайтан'я Махапрабгу став заспокоювати Сарвабгауму: «Кінець кінцем, Амоґга, твій зять — просто дитина. Яка його вина? Чому ти постиш і чому ти гніваєшся?
Текст* 288: Вставай, помийся і йди подивись на лице Господа Джаґаннатги. Тоді повертайся і пообідай. Я буду тоді щасливий.
Текст* 289: Я сидітиму тут доти, доки ти повернешся і пообідаєш рештками їжі Господа Джаґаннатги».
Текст* 290: Схопившись за лотосові стопи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Бгаттачар'я сказав: «Чому Ти повернув Амоґгу до життя? Ліпше б він помер».
Текст* 291: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Амоґга — ще дитина і твій син. Батько не ставиться до образ сина серйозно, особливо якщо син на його утриманні.
Текст* 292: Тепер він став вайшнавою і тому вільний від образ. Ти можеш не вагаючись дарувати йому свою милість».
Текст* 293: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Господи, Ти, будь ласка, іди побачити Господа Джаґаннатгу. Омившись, я прийду туди, а тоді повернусь».
Текст* 294: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Ґопінатзі: «Залишись тут і повідом Мене, коли Сарвабгаума Бгаттачар'я поїсть прасад».
Текст* 295: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов подивитись на Господа Джаґаннатгу. Сарвабгаума Бгаттачар'я омився і також пішов подивитись на Господа. По тому він повернувся додому і поїв.
Текст* 296: Після того Амоґга перетворився на щирого відданого Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Він танцював в екстазі і вмиротворено повторював святе ім'я Господа Крішни.
Текст* 297: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу проводив Свої різноманітні розваги. Кожен, хто їх бачить або чує розповідь про них, щиро дивується.
Текст* 298: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу насолоджувався їдою в оселі Сарвабгауми Бгаттачар'ї. У цій одній грі проявлено багато чудесних розваг.
Текст 299: Це дивовижні особливості розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Так Господь їв вдома у Сарвабгауми Бгаттачар'ї, і так прославилась любов Сарвабгауми до Господа.
Текст 300: Так я розповів про екстатичну любов Сарвабгауминої дружини, яку називають матір'ю Шатгі. Також я розповів про велике милосердя Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, яке Він проявив, вибачивши образу Амоґги. Він вибачив Амоґгу через те, що той був родич відданого.
Текст* 301: Кожен, хто з вірою та любов'ю слухає про ці розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, дуже скоро здобуде притулок лотосових стіп Господа.
Текст 302: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.