''атаева йра мукге ека кша-нма

сеі та' ваішава, каріха тхра саммна''

атаева — тому; йра мукге — в чиїх вустах; ека — одне; кша-нма — святе ім'я Крішни; сеі та' ваішава — той вайшнава; каріха — складай; тхра — йому; саммна — шану.


Текст

I закінчив Шрі Чайтан'я Махапрабгу порадою: «Того, хто повторює мантру Харе Крішна, слід вважати за вайшнаву, тому ви повинні ставитись до нього з усією повагою».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: В «Упадешамріті» Шріла Рупа Ґосвамі каже: кшеті йасйа ґірі та манасдрійета дīкшсті чет праатібгі ча бгаджантам īам. Піднесений відданий повинен шанувати того, хто отримав посвяту від авторитетного духовного вчителя й перебуває на трансцендентному рівні, з вірою повторюючи святе ім'я і поклоняючись йому, а також виконуючи настанови духовного вчителя. Шріла Бгактівінода Тгакура зазначає, що настанова служити вайшнавам особливо важлива для сімейних людей. Дістав вайшнава посвяту чи ні, не повинно визначати ставлення до нього. Можна мати посвяту, але бути забрудненим філософією майавади, тоді як інша людина, що повторює святе ім'я Господа без образ, буде вільна від цієї скверни. Вайшнава, який отримав належним чином посвяту, може бути недосконалим, тоді як той, хто повторює святе ім'я без образ, в цьому досконалий. Хоча зовні він може виглядати неофітом, його треба вважати чистим, безкорисливим вайшнавою, і обов'язок сімейної людини — виявляти шану до такого чистого вайшнави. Така настанова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.