джайа джайа джахй аджм аджіта доша-ґбгīта-ґу

твам асі йад тман самаваруддга-самаста-бгаґа

аґа-джаґад-окасм акгіла-актй-авабодгака те

квачід аджайтман ча чарато 'нучарен ніґама''

джайа джайа — милостиво яви Свою славу; джахі — будь ласка, підкори; аджм — невігластво, майу; аджіта — о непереможний; доша — хибні; ґбгīта- ґум — якими приймають якості; твам — Ти; асі — є; йат — бо; тман — Своєю внутрішньою енерґією; самаваруддга — володіючи; самаста-бгаґа — усілякі багатства; аґа — нерухомих; джаґат — рухомих; окасм — втілених живих істот; акгіла — усе; акті — енерґії; авабодгака — повелитель; те — Ти; квачіт — іноді; аджай — зовнішньою енерґією; тман — Собою; ча — також; чарата — проявляючи розваги (Своїм поглядом); анучарет — підтверджують; ніґама — усі Веди.


Текст

Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Мій Господи, о непереможний, повелителю всіх енерґій, будь ласка, яви Свою внутрішню енерґію і підкори невігластво всіх рухомих та нерухомих живих істот. Через своє невігластво вони беруться до всіляких шкідливих речей, і це породжує в них страх. Господи, будь ласка, яви Свою славу! Тобі це дуже легко зробити, бо Твоя внутрішня енерґія вища від зовнішньої і Ти вміщуєш у Собі всі щедроти. Матеріальну енерґію проявляєш також Ти. Ти завжди занурений у розваги в духовному світі, де Ти проявляєш Свою приховану, внутрішню енерґію, але подеколи Ти проявляєш зовнішню енерґію, скидаючи на неї оком. Такі Твої розваги. Веди засвідчують існування обох Твоїх енерґій і визнають обидва різновиди Твоїх розваг, що Ти проводиш з ними».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Цього вірша узято із «Бгаґаватам» (10.87.14). Він походить із молитв шруті-ґан, уособлених Вед, що прославляють Господа.

Всемогутній Бог-Особа має три енерґії: внутрішню, зовнішню та межову. Зумовлені душі, які забувають Господа, падають зі свого становища. Коли зовнішня енерґія творить матеріальний світ, їх віддають під її владу. Три ґуни матеріальної природи постійно тримають живу істоту в страхові (бгайа двітīйбгінівеата). Через свою підпорядкованість зовнішній енерґії зумовлена душа завжди сповнена страху. Тому зумовлена душа повинна постійно молитись до всемогутнього Господа, щоб Він підкорив зовнішню енерґію (майу) і щоб вона більше не проявляла своїх впливів, які зв'язують усіх живих істот, рухомих і нерухомих. Молячись таким чином, можна здобути право постійно залишатись у товаристві Господа. Так людина досягає своєї мети і повертається додому, до Верховного Бога.