джайа джайа джахй аджм аджіта доша-ґбгīта-ґу
твам асі йад тман самаваруддга-самаста-бгаґа
аґа-джаґад-окасм акгіла-актй-авабодгака те
квачід аджайтман ча чарато 'нучарен ніґама''
джайа джайа — милостиво яви Свою славу; джахі — будь ласка, підкори; аджм — невігластво, майу; аджіта — о непереможний; доша — хибні; ґбгīта- ґум — якими приймають якості; твам — Ти; асі — є; йат — бо; тман — Своєю внутрішньою енерґією; самаваруддга — володіючи; самаста-бгаґа — усілякі багатства; аґа — нерухомих; джаґат — рухомих; окасм — втілених живих істот; акгіла — усе; акті — енерґії; авабодгака — повелитель; те — Ти; квачіт — іноді; аджай — зовнішньою енерґією; тман — Собою; ча — також; чарата — проявляючи розваги (Своїм поглядом); анучарет — підтверджують; ніґама — усі Веди.
ПОЯСНЕННЯ: Цього вірша узято із «Бгаґаватам» (10.87.14). Він походить із молитв шруті-ґан, уособлених Вед, що прославляють Господа.
Всемогутній Бог-Особа має три енерґії: внутрішню, зовнішню та межову. Зумовлені душі, які забувають Господа, падають зі свого становища. Коли зовнішня енерґія творить матеріальний світ, їх віддають під її владу. Три ґуни матеріальної природи постійно тримають живу істоту в страхові (бгайа двітīйбгінівеата). Через свою підпорядкованість зовнішній енерґії зумовлена душа завжди сповнена страху. Тому зумовлена душа повинна постійно молитись до всемогутнього Господа, щоб Він підкорив зовнішню енерґію (майу) і щоб вона більше не проявляла своїх впливів, які зв'язують усіх живих істот, рухомих і нерухомих. Молячись таким чином, можна здобути право постійно залишатись у товаристві Господа. Так людина досягає своєї мети і повертається додому, до Верховного Бога.