ПОЯСНЕННЯ: Шріла Джіва Ґосвамі пояснює дікшу у своїй «Бгакті-сандарбзі»(283):

«Дікша — це спосіб пробудити трансцендентне знання і знищити всі наслідки гріховної діяльності. Вчені дослідники явлених писань називають цей процес дікшею». Реґулівні приписи дікші пояснено у «Харі-бгакті-віласі»(2.3.4) та «Бгакті- сандарбзі»(283):

«Навіть той, хто народився у родині брахманів, не може виконувати ведичних ритуалів, не отримавши посвяти і священного шнура. Навіть народившись у брахманській родині, людина стає брахманою тільки після посвяти і церемонії вручення священного шнура. Не отримавши брахманічної посвяти, людина не може як слід поклонятись святому імені».

Згідно з вайшнавськими приписами, треба отримати брахманічну посвяту. «Харі-бгакті-віласа»(2.6) наводить таку настанову з «Вішну-ямали»:

«Якщо людина не отримала від авторитетного духовного вчителя посвяти, все її віддане служіння марне. Той, хто не дістав належної посвяти, може знову опуститись до тваринних видів життя».

Далі «Харі-бгакті-віласа»(2.10) наводить ще одну цитату:

«Обов'язок кожної людини — віддатись авторитетному духовному вчителю. Віддавши йому все — тіло, розум та інтелект, треба отримати від нього вайшнавську посвяту».

«Бгакті-сандарбга»(298) наводить таку цитату з «Таттва- саґари»:

«В алхімічній реакції бронзу за допомогою ртуті можна перетворити на золото. Так само, коли людина належним чином дістає посвяту, вона може здобути якості брахмани».

«Харі-бгакті-віласа»(17.11–12), обговорюючи процедури пурашчар'ї, наводить подальші вірші з «Аґаст'я-самхіти»:

«Треба вранці, опівдні і ввечері поклонятись Божеству, повторювати мантру Харе Крішна, робити узливання, проводити вогняне жертвопринесення і годувати брахманів. Ці п'ять дій складають пурашчар'ю. Щоб, отримавши посвяту від духовного вчителя, досягнути повного успіху, треба спочатку пройти через ці методи пурашчар'ї».

Слово пура означає «перед», а чарй означає «діяльність». Ці методи потрібно практикувати, і тому в Міжнародному товаристві свідомості Крішни ми не даємо учням посвяту відразу. Спочатку кандидат на посвяту повинен півроку відвідувати араті і лекції за шастрами, дотримуватись реґулівних засад і спілкуватися з іншими відданими. Коли людина успішно виконує пурашчар'я-відгі, вона отримує від президента місцевого храму рекомендацію на посвяту. Посвяту не може отримати випадкова людина, яка не відповідає певним вимогам. Коли людина піднімається на ще вищий рівень, щодня повторюючи шістнадцять кіл мантри Харе Крішна, дотримуючись реґулівних засад і відвідуючи лекції, через півроку вона отримує священний шнур (визнання брахманічного статусу).

У «Харі-бгакті-віласі»(17.4–5,7) сказано:

«Не виконавши пурашчар'ї, неможливо досягнути досконалості, навіть якщо повторювати мантру сотні років. Але той, хто пройшов через процес пурашчар'я-відгі, може досягнути успіху дуже легко. Щоб посвята була досконала, треба спочатку виконати пурашчар'ю. Метод пурашчар'ї — це життєва сила, яка дарує успіх у повторенні мантри. Без життєвої сили неможливо досягнути нічого, так само без життєвої сили пурашчар'я-відгі неможливо досягнути досконалості в повторенні якої завгодно мантри».

У «Бгакті-сандарбзі»(283–84) Шріла Джіва Ґосвамі так говорить про важливість поклоніння Божеству і посвяти (дікші):

«Згідно з «Шрімад-Бгаґаватам» поклонятись Божеству не конче потрібно, і так само не конче дотримуватись певних приписів «Панчаратри» та інших писань. «Бгаґаватам» проголошує, що, навіть не поклоняючись Божеству, можна увінчати людське життя довершеним успіхом за допомогою будь-якого іншого методу відданого служіння, наприклад, смиренно віддавши себе до стіп Господа під Його захист. Однак вайшнави, що йдуть шляхом Шрі Наради та його послідовників, намагаються встановити особисті стосунки з Господом, здобуваючи милість авторитетного духовного вчителя через посвяту, і після посвяти віддані в цій традиції зобов'язані почати поклонятись Божеству.

Хоча поклоніння Божеству не є суттю відданого служіння, більшість кандидатів на віддане служіння так зумовлені матеріально, що їм потрібно вдатись до цієї діяльності. Взявши до уваги стан їхнього тіла та розуму, з'ясуємо, що характер їхній не бездоганний, а розум збуджений. Тому, для того щоб очистити їх від такої матеріальної зумовленості, великий мудрець Нарада та інші в різні часи рекомендували різні правила поклоніння Божеству».

У «Рамарчана-чандріці» щодо цього сказано:

«О найліпший з брахманів, навіть без посвяти, попереднього очищення чи прийняття зреченого ступеню можна досягнути досконалості відданого служіння, просто повторюючи святе ім'я Господа».

Iншими словами, повторення маха-мантри Харе Крішна має таку велику силу, що не залежить від формальної посвяти, але якщо людина дістає посвяту і виконує панчаратра- відгі (поклоніння Божеству), то в неї дуже скоро пробудиться свідомість Крішни і її ототожненню з матеріальним світом прийде край. Чим більше людина звільняється від ототожнення себе з матерією, тим більше вона може усвідомити якісну єдність душі і Верховної Душі. Тоді, втвердившись на абсолютному рівні, можна зрозуміти, що святе ім'я Господа і Сам Господь тотожні. На цьому рівні розуміння людина ніколи не зрівняє святе ім'я Господа, мантру Харе Крішна, з жодним матеріальним звуком. Людина, яка вважає маха-мантру Харе Крішна за матеріальну звукову вібрацію, падає зі свого становища. Треба поклонятись святому імені Господа й повторювати його, вважаючи, що це Сам Господь. Тому треба як належить, згідно з приписами явлених писань і під проводом авторитетного духовного вчителя, отримати посвяту. Хоча повторювати святе ім'я корисно і для зумовленої душі, і для звільненої, особливо корисно це для душі зумовленої, бо це її звільнює. Коли людина, що повторює святе ім'я, звільняється, вона досягає найвищої досконалості, повертаючись додому, до Верховного Бога. Як сказано у «Шрі Чайтан'я- чарітамріті»(Аді7.73):

«Просто повторюючи святе ім'я Крішни, можна визволитись із матеріального існування. Воістину, той, хто просто повторює маха-мантру Харе Крішна, дістане змогу побачити лотосові стопи Господа».

Повторення святого імені без образ не залежить від посвяти. Хоча посвята може залежати від пурашчар'ї, чи пурашчарани, саме повторення святого імені не залежить від пурашчар'я-відгі, приписів. Якщо людина повторить святе ім'я хоча б один раз без жодної образи, вона досягне повного успіху. При повторенні святого імені, повинен працювати язик. Просто повторивши святе ім'я, людина відразу ж звільняється. Язик можна опанувати за допомогою служіння — севонмукга-джіхва. Той, хто використовує свій язик на те, щоб смакувати матеріальні речі, а також обговорювати їх, не може використати його для усвідомлення Абсолюту.

«Грубими матеріальними чуттями неможливо збагнути трансцендентне святе ім'я Господа чи Його оŸбраз, діяння та розваги. Однак, коли людина по-справжньому береться до відданого служіння, використовуючи для цього свій язик, Господь являє Себе Сам». У «Чайтан'я-чарітамріті»(Мадг'я17.134) сказано:

«Тупими матеріальними чуттями неможливо зрозуміти святе ім'я Крішни, Його тіло та Його розваги, бо їхній прояв не залежить ні від чого».