ПОЯСНЕННЯ: «Шрі Крішна-віджая» — це збірник віршів, який вважають за першу книжку поезій, написану на бенґалі. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що книжку почато 1395 року Шакабди (1473 р.н.е.) і завершено через сім років (1402 року Шакабди). Книжку написано простою мовою, і навіть напівосвіченим бенґальським чоловікам та жінкам читати її дуже легко. Навіть звичайні люди, що ледве знають абетку, можуть читати й розуміти цю книжку. Її мова не рясніє літературними оздобами, і поезія іноді дещо ріже вухо. За бенґальським сонетним розміром кожен рядок має містити чотирнадцять складів, але там в рядку іноді трапляється шістнадцять, дванадцять або тринадцять складів. Багато слів, вживаних у ті дні, зрозумілі тільки місцевим жителям, однак ця книжка донині має таку популярність, що без неї не обходиться жодна книгарня. Це дуже цінна книжка для тих, хто цікавиться розвитком свідомості Крішни.

Шрі Ґунараджа Кган — це один із найпіднесеніших вайшнавів. Він переклав десяту й одинадцяту пісні «Шрімад-Бгаґаватам» зрозумілою для звичайних людей мовою. Книжка «Шрі Крішна-віджая» заслужила високої похвали Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і дуже цінна для всіх вайшнавів. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура подає генеалогічне дерево й родинну історію Ґунараджі Кгана. Коли бенґальський імператор Адішура прийшов з Кан'якубджі, тобто Кануджа, він привів з собою п'ятьох брахманів і п'ятьох каястг. Цар повинен мати свій почет, і тому царя супроводжували брахмани, щоб допомагати йому в духовних питаннях. Щоб виконувати інші послуги, його супроводжували також каястги. У північній Iндії каястг вважають за шудр, але в Бенґалії каястг зараховують до вищих каст. Насправді каястги прийшли до Бенґалії з північної Iндії, головно з Кан'якубджі, тобто Кануджа. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура каже, що каястги з Кан'якубджі належали до вищих щаблів суспільства. Серед них вирізнявся Дашаратга Васу, і серед його нащадків у тринадцятому коліні був Ґунараджа Кган.

Його справжнє ім'я — Маладгара Васу, а титул Кган йому дав імператор Бенґалії. Відтак він став відомий як Ґунараджа Кган. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура подає таку генеалогію Ґунараджі Кгана: 1)Дашаратга Васу; 2)Кушала; 3)Шубгашанкара; 4)Хамса; 5)Шактірама (Баґанда), Муктірама (Майнаґара) та Аланкара (Банґаджа); 6)Дамодара; 7)Анантарама; 8)Ґунінаяка і Вінанаяка. У дванадцятому поколінні був Бгаґіратга, а в тринадцятому — Маладгара Васу, або Ґунараджа Кган. Шрі Ґунараджа Кган мав чотирнадцять синів, з яких другий, Лакшмінатга Васу, одержав титул Сат'яраджа Кган. Його сином був Шрі Рамананда Васу. Отже, Рамананда Васу належав до п'ятнадцятого покоління. Ґунараджа Кган був дуже відома й заможна людина. Донині збереглись його палац, фортеця і храми, і за ними можна впевнено зробити висновок, що Ґунараджа Кган був дуже визначна особистість. Шрі Ґунараджа Кган не звертав жодної уваги на штучні поняття про аристократичність, які запровадив Баллал Сена.