 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Я складаю шанобливі поклони Господеві Ґаурачандрі, Верховному Богові-Особі, що перетворив камінносердого Сарвабгауму Бгаттачар'ю, втілення хибної логіки, у великого відданого.
Текст* 2: Хвала, хвала Господу Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Адвайті Ачар'ї! Хвала, хвала всім відданим Господа Чайтан'ї!
Текст* 3: Від Атгаранали Шрі Чайтан'я Махапрабгу в екстазі пішов до храму Джаґаннатги. Побачивши Господа Джаґаннатгу, від любові до Верховного Бога Він дуже розхвилювався.
Текст* 4: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу кинувся обійняти Господа Джаґаннатгу, але, увійшовши до храму, Він поринув у такі глибокі почуття любові до Верховного Бога, що знепритомнів і впав на землю.
Текст* 5: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу впав, волею випадку Його побачив Сарвабгаума Бгаттачар'я. Храмовий охоронець кинувся було до Господа, щоб побити Його, але Сарвабгаума Бгаттачар'я хутко зупинив його.
Текст* 6: Сарвабгаума Бгаттачар'я з подивом дивився на вроду Господа Чайтан'ї Махапрабгу і ті трансцендентні зміни, що їх зазнавало через любов до Верховного Бога Його тіло.
Текст* 7: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вже довго не приходив до пам'яті. Врешті підійшов час пропонувати Господеві Джаґаннатзі прасад, і Бгаттачар'я став думати, як зарадити становищу.
Текст 8: Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишався непритомним, і Сарвабгаума Бгаттачар'я за допомогою охоронця і кількох учнів приніс Його до себе додому і поклав у освяченій кімнаті.
Текст* 9: Обстеживши тіло Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Сарвабгаума Бгаттачар'я виявив, що Його груди не здимаються і що Він не дихає. Побачивши стан Господа, Бгаттачар'я схвилювався.
Текст* 10: Тоді Бгаттачар'я взяв пучку вати і підніс до ніздрів Господа. Коли він побачив, що волокна вати злегка коливаються, в нього з'явилась надія.
Текст* 11: Сидячи поряд із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, він міркував: «Це трансцендентні екстатичні зміни, які спричинила любов до Крішни».
Текст 12: Побачивши ознаки суддіпта-саттвіка, Сарвабгаума Бгаттачар'я зразу ж зрозумів природу трансцендентних екстатичних перетворень тіла Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Такі ознаки проявляються тільки в тілах вічно звільнених відданих.
Текст 13: Сарвабгаума Бгаттачар'я розмірковував: «В тілі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу проявляються незвичайні ознаки адгірудга-бгави. Це дуже дивовижно! Як вони можуть проявитись у тілі людини?»
Текст* 14: Поки Бгаттачар'я був занурений у ці роздуми, віддані Чайтан'ї Махапрабгу на чолі з Ніт'янандою Прабгу підійшли до Сімха-двари [входу в храм].
Текст* 15: Там віддані почули, що люди гомонять про те, як якийсь мандрівний монах прийшов до Джаґаннатга Пурі побачити Божество Джаґаннатги.
Текст* 16: Люди розповідали, що цей санн'ясі, побачивши Божество Господа Джаґаннатги, впав непритомний. Він ніяк не приходив до тями, і тому Сарвабгаума Бгаттачар'я забрав Його до себе додому.
Текст* 17: Почувши це, віддані зрозуміли, що йдеться про Господа Чайтан'ю Махапрабгу. На той час підійшов Шрі Ґопінатга Ачар'я.
Текст 18: Ґопінатга Ачар'я був житель Надії, зять Вішаради і відданий Чайтан'ї Махапрабгу. Він знав, ким насправді є Його Господня Милість.
Текст* 19: Ґопінатга Ачар'я колись давно познайомився був із Мукундою Даттою. Побачивши Мукунду в Джаґаннатга Пурі, Ачар'я дуже здивувався.
Текст* 20: Зустрівши Ґопінатгу Ачар'ю, Мукунда Датта поклонився йому. Ачар'я обійняв Мукунду Датту і став розпитувати про новини щодо Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 21: Мукунда Датта відповідав: «Господь уже прийшов сюди. Ми прийшли разом із Ним».
Текст* 22: Побачивши Ніт'янанду Прабгу, Ґопінатга Ачар'я відразу поклонився Йому. Зустрівши отак усіх відданих, він знову й знову розпитував їх про новини щодо Господа Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 23: Мукунда Датта розповідав далі: «Господь Чайтан'я Махапрабгу, прийнявши санн'ясу, прийшов до Джаґаннатга Пурі і всіх нас привів із Собою».
Текст* 24: Господь Чайтан'я Махапрабгу залишив наше товариство і пішов вперед побачити Господа Джаґаннатгу. Ми щойно прийшли і тепер шукаємо Його.
Текст* 25: З розмов людей ми здогадались, що Господь зараз у домі Сарвабгауми Бгаттачар'ї.
Текст* 26: Побачивши Господа Джаґаннатгу, Чайтан'я Махапрабгу поринув в екстаз і впав непритомний, і в такому стані Сарвабгаума Бгаттачар'я забрав Його до себе додому.
Текст* 27: Саме коли я думав про зустріч із тобою, волею випадку ми справді зустрілись.
Текст* 28: Спочатку ходімо всі разом до дому Сарвабгауми Бгаттачар'ї і побачимось із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. А після того прийдемо побачити Господа Джаґаннатгу».
Текст* 29: Вислухавши ці слова, Ґопінатга Ачар'я з великою радістю одразу ж узяв усіх відданих і повів до дому Сарвабгауми Бгаттачар'ї.
Текст* 30: Прийшовши до дому Сарвабгауми Бгаттачар'ї, всі побачили Господа, що лежав непритомний. З одного боку Ґопінатга Ачар'я був засмучений станом Господа, але водночас був дуже радий просто бачити Його.
Текст* 31: Сарвабгаума Бгаттачар'ї запросив усіх відданих до себе додому. Побачивши Ніт'янанду Прабгу, Бгаттачар'я поклонився Йому.
Текст* 32: Зустрічаючи відданих, Сарвабгаума всіх належно привітав. Всі були щасливі побачити Господа Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 33: Після того Бгаттачар'я послав їх усіх назад до храму побачити Господа Джаґаннатгу і попрохав свого сина, Чанданешвару, провести їх.
Текст* 34: Побачивши Божество Господа Джаґаннатги, всі були дуже втішені, а Господь Ніт'янанда повністю поринув в екстаз.
Текст* 35: Господь Ніт'янанда Прабгу ледь не знепритомнів, і тільки віддані вхопили Його і втримали на ногах. Тут священик Господа Джаґаннатги приніс ґірлянду, запропоновану Божеству, і підніс її Ніт'янанді Прабгу.
Текст* 36: Віддані радо прийняли ґірлянду, яку носив Господь Джаґаннатга. Після того всі повернулись до будинку, де лежав Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 37: Усі віддані почали голосно співати мантру Харе Крішна. Перед самим полуднем Господь опритомнів.
Текст* 38: Чайтан'я Махапрабгу схопився і вигукнув: «Харі! Харі!» Сарвабгаума Бгаттачар'я зрадів, що Господь опритомнів, і взяв пилу з лотосових стіп Господа.
Текст* 39: Бгаттачар'я сказав усім: «Будь ласка, не гаючись, зробіть полуденне омовіння. Сьогодні я вас пригощу маха-прасадом, рештками їжі, запропонованої Господу Джаґаннатзі».
Текст* 40: Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його віддані омились у морі і швидко повернулись. Господь омив Свої стопи і сів на килимок, щоб обідати.
Текст* 41: Сарвабгаума Бгаттачар'я подбав, щоб їм принесли всілякого маха-прасаду з храму Джаґаннатги. Шрі Чайтан'я Махапрабгу з великою втіхою став їсти.
Текст* 42: Чайтан'ї Махапрабгу піднесли особливий рис та вишукані овочеві страви на золотих тарелях, і Господь почав обідати в товаристві Своїх відданих.
Текст 43: Сарвабгаума Бгаттачар'я особисто розкладав прасад. Господь Чайтан'я Махапрабгу попрохав його: «Поклади Мені, будь ласка, лише варених овочів.
Текст* 44: Коржі та страви зі згущеного молока можеш запропонувати всім відданим». У відповідь Бгаттачар'я склав руки й сказав:
Текст* 45: «Сьогодні ви всі, будь ласка, скуштуйте обід таким, як його прийняв Господь Джаґаннатга».
Текст* 46: З цими словами він нагодував їх усілякими коржами та стравами зі згущеного молока. Нагодувавши їх, він злив їм води помити руки, ноги й рот.
Текст* 47: Попрохавши дозволу в Господа Чайтан'ї Махапрабгу та в Його відданих, Сарвабгаума Бгаттачар'я з Ґопінатгою Ачар'єю також пішов пообідати. Потім вони повернулись до Господа Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 48: Поклонившись Чайтан'ї Махапрабгу, Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Намо нарайанайа» [«Я схиляюсь перед Нараяною»].
На відповідь Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Крішне матір асту» [«Нехай твоя увага лине до Крішни»].
На відповідь Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Крішне матір асту» [«Нехай твоя увага лине до Крішни»].
Текст* 49: Почувши ці слова, Сарвабгаума зрозумів, що Господь Чайтан'я — санн'ясі-вайшнава.
Текст 50: Тоді Сарвабгаума звернувся до Ґопінатги Ачар'ї: «Я хочу дізнатись, яке було попереднє становище Чайтан'ї Махапрабгу».
Текст* 51: Ґопінатга Ачар'я відповів: «У Навадвіпі жив добродій на ім'я Джаґаннатга, прізвище його було Мішра Пурандара.
Текст* 52: Господь Чайтан'я Махапрабгу — син цього Джаґаннатги Мішри. Раніше Його звали Вішвамбгара Мішра. Він також доводиться внуком Ніламбарі Чакраварті».
Текст* 53: Бгаттачар'я сказав: «Ніламбара Чакраварті був однокласник мого батька, Махешвари Вішаради. Отож я знав його як батькового однокласника.
Текст* 54: Мій батько поважав Джаґаннатгу Мішру Пурандару. Тож я шаную і Джаґаннатгу Мішру, і Ніламбару Чакраварті, знаючи їх зв'язок з моїм батьком».
Текст* 55: Дізнавшись, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу походить із області Надія, Сарвабгаума Бгаттачар'я з великою втіхою звернувся до Господа:
Текст 56: «Ти природним чином гідний шани. Окрім того, Ти санн'ясі, тож я хочу бути Твоїм особистим слугою».
Текст* 57: Почувши від Бгаттачар'ї ці слова, Чайтан'я Махапрабгу одразу ж звернув Свою пам'ять до Господа Вішну і смиренно промовив до Бгаттачар'ї.
Текст 58: «Ти вчитель філософії веданти, і тому ти повелитель усіх людей світу і їхній доброзичливець. Разом з тим ти добродійник усіх санн'ясі.
Текст* 59: Я молодий санн'ясі і не знаю, що насправді добро і що зло. Тому Я приймаю в тебе притулок і визнаю тебе за Свого духовного вчителя.
Текст* 60: Я прийшов сюди тільки задля того, щоб спілкуватися з тобою, і тепер Я звертаюсь до тебе по притулок. Ти дбатимеш за Мене?
Текст* 61: Сьогодні Я потрапив у дуже складне становище, але ти ласкаво виручив Мене».
Текст* 62: Бгаттачар'я відповів: «Не ходи дивитись на Божество у храмі Джаґаннатги Сам. Тобі ліпше ходити зі мною чи з моїми людьми».
Текст* 63: Господь сказав: «Я більше ніколи не заходитиму до храму — Я завжди дивитимусь на Господа, стоячи поряд із Ґаруда- стамбгою».
Текст* 64: Тоді Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав Ґопінатзі Ачар'ї: «Відведи Ґосваміджі й покажи Йому Господа Джаґаннатгу.
Текст* 65: До речі, будинок, що належить моїй тітці з материного боку, стоїть у дуже відлюдному місці. Влаштуй усе потрібне, щоб Він там міг оселитись».
Текст* 66: Отож Ґопінатга Ачар'я відвів Господа Чайтан'ю Махапрабгу до Його оселі й показав Йому, де знайти воду, миски й глеки. Ґопінатга Ачар'я подбав про все.
Текст* 67: Наступного дня Ґопінатга Ачар'я повів Господа Чайтан'ю Махапрабгу дивитись, як уранці будять Господа Джаґаннатгу.
Текст* 68: Після того Ґопінатга Ачар'я взяв Мукунду Датту й пішов з ним до дому Сарвабгауми. Коли вони прийшли, Сарвабгаума сказав Мукунді Датті:
Текст 69: «Цей санн'ясі з природи дуже скромний та смиренний і має дуже вродливу зовнішність. Споглядаючи це все, я ще більше прив'язуюсь до Нього.
Текст* 70: В якій сампрадаї Він прийняв санн'ясу і як Його звати?»
Текст* 71: Ґопінатга Ачар'я відповів: «Iм'я Господа — Шрі Крішна Чайтан'я, а вчитель, що дав Йому санн'ясу, — це щасливий Кешава Бгараті».
Текст* 72: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Шрі Крішна — це дуже хороше ім'я, але Він належить до громади Бгараті, і тому Він — санн'ясі другого класу».
Текст 73: Ґопінатга Ачар'я відказав: «Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу не залежить ні від яких зовнішніх формальностей. Тож Йому не потрібно приймати санн'ясу в якійсь вищій сампрадаї».
Текст* 74: Бгаттачар'я запитав: «Шрі Чайтан'я Махапрабгу — юнак у розквіті сил. Як Йому вдасться дотримати принципів санн'яси?
Текст 75: Я постійно вчитиму Чайтан'ю Махапрабгу філософії веданти, щоб Він твердо тримався зреченого життя і ступив на шлях монізму».
Текст 76: Сарвабгаума Бгаттачар'я запропонував: «Якщо Шрі Чайтан'я Махапрабгу захоче, я можу перевести Його до першокласної сампрадаї, знову вручивши Йому шафрановий одяг і провівши очисні обряди».
Текст* 77: Ґопінатга Ачар'я і Мукунда Датта дуже засмутились, почувши це. Ґопінатга Ачар'я звернувся до Сарвабгауми Бгаттачар'ї:
Текст 78: «Дорогий Бгаттачар'є, ти не знаєш величі Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Він проявляє всі ознаки Верховного Бога- Особи в їхньому найвищому вияві».
Текст* 79: Ґопінатга Ачар'я додав: «Господь Чайтан'я Махапрабгу відомий як Верховний Бог-Особа. Тим, хто перебуває у невігластві щодо цього, зрозуміти висновок наділених знанням людей дуже важко».
Текст 80: Учні Сарвабгауми Бгаттачар'ї з викликом спитали: «На якій підставі ти робиш висновок, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу — Верховний Господь?»
Ґопінатга Ачар'я відповів: «Доказ тому — твердження авторитетних ачарій, які знають Верховного Бога-Особу».
Ґопінатга Ачар'я відповів: «Доказ тому — твердження авторитетних ачарій, які знають Верховного Бога-Особу».
Текст 81: Учні Бгаттачар'ї сказали: «Ми отримуємо знання про Абсолютну Iстину за допомогою логічних гіпотез».
Ґопінатга Ачар'я відповів: «За допомогою логічних гіпотез та міркувань неможливо отримати достовірного знання про Верховного Бога-Особу».
Ґопінатга Ачар'я відповів: «За допомогою логічних гіпотез та міркувань неможливо отримати достовірного знання про Верховного Бога-Особу».
Текст 82: Далі Ґопінатга Ачар'я сказав: «Верховного Бога-Особу можна пізнати тільки з Його милості, але ніяк не за допомогою здогадів та гіпотез».
Текст* 83: Ачар'я вів далі: «Якщо людина відданим служінням здобуде хоча б крихту Господньої ласки, вона зможе збагнути природу Верховного Бога-Особи.
Текст 84: ÀМій Господи, той, хто отримав хоча б крихту милості Твоїх лотосових стіп, може пізнати велич Твоєї особистості. Але ті, хто намагається пізнати Верховного Бога-Особу розумуванням, нездатні Тебе пізнати, навіть якщо вивчають Веди роки за рокамил.
Текст* 85-86: Далі Ґопінатга Ачар'я сказав Сарвабгаумі Бгаттачар'ї: «Ти великий вчений і вчитель численних учнів. По суті, на землі немає іншого такого вченого, як ти. Однак ти не маєш навіть маленької дрібки милості Господа і тому нездатний Його пізнати, хоча Він присутній в тебе ж удома.
Текст 87: Ти не винуватий — такий присуд писань. Верховного Бога- Особу неможливо пізнати просто силою вченості».
Текст* 88: Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів: «Дорогий Ґопінатго Ачар'є, скажи, будь ласка, точно, який ти маєш доказ того, що отримав милість Господа?»
Текст 89: Ґопінатга Ачар'я відповів: «Знання суммум бонум, Абсолютної Iстини, являє собою доказ милості Верховного Господа».
Текст* 90: Ґопінатга Ачар'я пояснював далі: «Коли Шрі Чайтан'ї Махапрабгу перебував у глибокому екстазі, ти побачив на Його тілі ознаки Верховного Бога-Особи.
Текст 91: Хоча ти на власні очі споглядав у тілі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу ознаки Верховного Господа, ти не розпізнав Його. Це звичайно називають ілюзією.
Текст 92: Того, хто перебуває під впливом зовнішньої енерґії, називають бахірмукга джана, матеріалістом, бо, незважаючи на все, що він бачить, істинна суть речей вислизає від нього». Почувши ці слова Ґопінатги Ачар'ї, Сарвабгаума Бгаттачар'я засміявся і став відповідати.
Текст* 93: Бгаттачар'я сказав: «Ми просто по-приятельськи бесідуємо і розглядаємо положення писань. Не сердься. Я просто спираюсь на шастри. Будь ласка, не ображайся.
Текст* 94: Шрі Чайтан'я Махапрабгу, безперечно, великий, незвичайний відданий, але ми не можемо вважати Його за втілення Господа Вішну, бо, згідно з шастрами, за епохи Калі втілення немає.
Текст 95: Одне з імен Господа Вішну — Тріюґа, і Його називають цим іменем тому, що за Калі-юґи немає втілення Господа Вішну. Воістину, так стверджують явлені писання».
Текст* 96: Почувши це, Ґопінатга Ачар'я засмутився. Він сказав Бгаттачар'ї: «Ти маєш себе за знавця ведичних писань.
Текст* 97: Два найважливіші ведичні писання — це «Шрімад-Бгаґаватам» і «Махабгарата», але їхні твердження ти цілковито обходиш увагою.
Текст* 98: У «Шрімад-Бгаґаватам» і «Махабгараті» сказано, що Господь Сам з'являється в цю епоху, а ти запевняєш, що за цієї епохи немає ніякого прояву чи втілення Господа Вішну.
Текст 99: За цієї епохи Калі немає ліла-аватар Верховного Бога-Особи, і тому Його називають Тріюґа. Це одне з Його святих імен».
Текст* 100: Ґопінатга Ачар'я вів далі: «Кожної епохи неодмінно приходить якесь втілення, і таке втілення називають юґа-аватара. Але твоє серце так затверділо від логіки й суперечок, що цих істин ти не береш до уваги.
Текст 101: «У минулому твій син мав тіла трьох різних кольорів відповідно до різних епох. Це кольори білий, червоний і жовтий. За цієї епохи [Двапара-юґи] Він прийняв тіло чорнуватого кольору».
Текст 102: «За епохи Калі, як і за Двапара-юґи, люди підносять молитви Верховному Богові-Особі різними мантрами і дотримуються приписів додаткової ведичної літератури. Послухай же про це від мене.
Текст 103: За епохи Калі наділені інтелектом люди громадою співають маха-мантру Харе Крішна, поклоняючись Верховному Богові-Особі, втілення якого в цю епоху постійно оспівує славу Крішни. Це втілення має жовтий колір шкіри і постійно перебуває в товаристві Своїх довершених поширень [як-от Шрі Ніт'янанда Прабгу] і особистих поширень [як-от Ґададгара], а також Своїх відданих та супутників [як-от Сварупа Дамодара]».
Текст 104: «Господь [у втіленні Ґаурасундари] має золотавий колір шкіри. Його струнке, прекрасне тіло схоже на розплавлене золото. Воно все намащене сандаловою пастою. Він прийме четвертий ступінь духовного життя [санн'ясу] і буде цілком володіти Собою. Він відрізнятиметься від санн'ясі-майаваді тим, що буде непохитний у відданому служінні і поширюватиме рух санкіртани».
Текст* 105: Після того Ґопінатга Ачар'я сказав: «Наводити стільки доказів із шастр перед тобою — даремний труд, адже ти крім сухих розумувань нічого не знаєш. Марно сіяти зерно в безплідну землю.
Текст* 106: Коли Господь буде задоволений тобою, ти також зрозумієш ці висновки і цитуватимеш шастри.
Текст* 107: Твоїх учнів нічого винуватити в хибності арґументів і в філософському словоблудді — це не їхня вина. Це просто благословення філософії майаваді.
Текст 108: «Я шанобливо схиляюсь перед Верховним Богом-Особою, що сповнений незліченних якостей. Його різні енерґії породжують злагоду і незгоду між сперечальниками, і таким чином ілюзорна енерґія в обох сторін знову й знову покриває розуміння їхньої власної природи».
Текст 109: «Майже все, що кажуть вчені брахмани, визнають за правду. Немає нічого неможливого для тих, хто прийняв притулок у Моєї ілюзорної енерґії і говорить під її впливом».
Текст* 110: Вислухавши ці зауваження Ґопінатги Ачар'ї, Сарвабгаума Бгаттачар'я попрохав його: «Спершу сходи туди, де оселився Шрі Чайтан'я Махапрабгу, і від мого імені запроси Його з супутниками пообідати.
Текст* 111: Візьми джаґаннатга-прасад і спочатку нагодуй Шрі Чайтан'ю Махапрабгу та Його супутників, а тоді приходь знову сюди і добре мені все роз'ясни».
Текст* 112: Ґопінатга Ачар'я був шваґро Сарвабгауми Бгаттачар'ї, тому їхні стосунки були дуже близькі й невимушені. Як свояка, Ґопінатга Ачар'я повчав Сарвабгауму Бгаттачар'ю, іноді його сварячи, іноді хвалячи, а іноді з нього сміючись. Це тривало вже якийсь час.
Текст* 113: Шрілу Мукунду Датту дуже потішили висновки Ґопінатги Ачар'ї, але слова Сарвабгауми Бгаттачар'ї його дуже засмутили й розсердили.
Текст* 114: На розпорядження Сарвабгауми Бгаттачар'ї Ґопінатга Ачар'я пішов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і від Бгаттачар'їного імені запросив його на обід.
Текст* 115: Ґопінатга Ачар'я з Мукундою Даттою стали обговорювати перед Шрі Чайтан'єю Махапрабгу слова Бгаттачар'ї, засуджуючи їх як прикрість розуму.
Текст* 116: Почувши їх, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Не говоріть так. Сарвабгаума Бгаттачар'я проявив до Мене велику прихильність і ласку.
Текст* 117: З батьківською прихильністю він хоче вберегти Мене і піклується, щоб Я не порушив приписів санн'ясі. Що в цьому поганого?»
Текст* 118: Наступного ранку Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Сарвабгаума Бгаттачар'я разом відвідали храм Господа Джаґаннатги. Обидва були дуже задоволені.
Текст* 119: Коли вони зайшли до храму, Сарвабгаума Бгаттачар'я запропонував Чайтан'ї Махапрабгу підстилку, а сам сів на підлогу, виявляючи належну шану до санн'ясі.
Текст 120: Після того Бгаттачар'я почав навчати Господа Чайтан'ю Махапрабгу філософії веданти, з любов'ю та відданістю сказавши Господеві дальші слова.
Текст* 121: Бгаттачар'я сказав: «Слухати філософію веданти — головне заняття санн'ясі. Тому Ти без вагань повинен взятися до вивчення філософії веданти, постійно слухаючи її від вищої особи».
Текст* 122: Господь Чайтан'я відповів: «Ти до Мене дуже милостивий, тож Я гадаю, що Мій обов'язок — скоритись твоєму наказові».
Текст* 123: Отож Шрі Чайтан'я Махапрабгу сім днів поспіль слухав пояснення філософії веданти у викладі Сарвабгауми Бгаттачар'ї. Однак за весь цей час Чайтан'я Махапрабгу не сказав ні слова і не подав жодного знаку, за яким можна було б визначити, згідний Він чи ні. Він просто сидів і слухав Бгаттачар'ю.
Текст* 124: На восьмий день Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав Чайтан'ї Махапрабгу: «Ти вже слухаєш мій виклад філософії веданти сім днів підряд.
Текст* 125: Ти весь час просто слухаєш, не озиваючись ні словом. Ти не кажеш, вважаєш Ти мої слова слушними чи ні, отож я не втямлю, чи Ти розумієш насправді філософію веданти чи ні».
Текст* 126: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Я дурень, і тому Я не вивчаю «Веданта-сутри». Я просто намагаюсь слухати її від тебе, бо ти Мені так наказав.
Текст 127: Я слухаю лише задля того, щоб виконати обов'язок зреченого стану, санн'яси. На жаль, Я не можу зрозуміти в тому, що ти пояснюєш, геть нічого».
Текст* 128: Сарвабгаума Бгаттачар'я тоді сказав: «Ти можеш не розуміти, нехай, але той, хто чогось не розуміє, запитує про це інших.
Текст* 129: Ти слухаєш, слухаєш, і мовчиш. Я так не можу зрозуміти, що в Тебе на думці».
Текст 130: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу зізнався: «Значення кожної сутри Я розумію дуже ясно, але твої пояснення просто бентежать Мій розум.
Текст 131: Афоризми «Веданта-сутри» мають чіткий смисл самі по собі, але сторонні пояснення, які ти наводиш, просто покривають значення сутр, наче хмара.
Текст 132: Ти не пояснюєш прямого значення Брахма-сутр. Насправді, схоже на те, що своїми роз'ясненнями ти просто намагаєшся приховати їхній істинний смисл».
Текст 133: Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Веданта-сутра» підсумовує всі Упанішади, тому прямий смисл Упанішад так само записаний у «Веданта-сутрі», чи «В'яса-сутрі».
Текст* 134: Смисл кожної сутри слід сприймати прямо, не перетлумачуючи його. Однак ти просто відкидаєш пряме значення і даєш своє, вигадане, тлумачення.
Текст 135: Хоча існують різні докази, ті докази, які наводять ведичні писання, слід вважати за найголовніші. Твердження Вед, взяті в прямому розумінні, являють собою найліпший доказ».
Текст 136: Чайтан'я Махапрабгу провадив далі: «Мушля й коров'ячий гній — це ніщо інше, як кістки і випорожнення певних живих істот, але, за твердженням Вед, і те, і те вважають чистим.
Текст 137: Твердження Вед самоочевидні. Слід визнавати все, що в них сказано. Якщо ми станемо тлумачити їх, як нам підказує уява, то авторитет Вед одразу буде втрачений».
Текст* 138: Шрі Чайтан'я Махапрабгу казав далі: «Брахма-сутра», яку написав Шріла В'ясадева, сяє, наче сонце. Той, хто намагається тлумачити її, просто закриває це сонячне сяйво хмарою.
Текст 139: Усі Веди й писання, які строго тримаються ведичних засад, пояснюють, що Верховний Брахман — це Абсолютна Iстина, найбільше з усього сущого та аспект Верховного Господа.
Текст 140: Насправді Верховна Абсолютна Iстина — особа, Верховний Бог-Особа, сповнений усіх багатств. Ти намагаєшся пояснити Його як щось безособистісне та позбавлене форми.
Текст 141: Щоразу, коли Веди наводять безособистісний опис Абсолютної Iстини, їхня мета полягає в тому, щоб встановити: все, пов'язане з Верховним Богом-Особою, трансцендентне і вільне від матеріальних рис».
Текст 142: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснював далі: «ÀВсі ведичні мантри, які описують Абсолютну Iстину безособистісною, в кінці тільки підтверджують, що Абсолютна Iстина — особа. Верховного Господа пізнають у двох аспектах: безособистісному й особистісному. По-справжньому пізнати Абсолютну Iстину може той, хто розуміє Верховного Бога-Особу в обох аспектах. Така особа знає, що особистісне розуміння вагоміше, бо ми бачимо, що все сповнене розмаїття. Неможливо знайти щось, що не було б сповнене розмаїттяÐ.
Текст 143: Все в проявленому космосі походить із Абсолютної Iстини, існує в Абсолютній Iстині і після знищення знову входить в Абсолютну Iстину.
Текст 144: Особистісні риси Верховного Бога-Особи відображаються в трьох відмінках: вихідному, орудному та місцевому».
Текст 145-146: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Коли Верховний Бог- Особа забажав стати багатьма, Він скинув оком на матеріальну енерґію. До творення не було матеріальних очей чи розуму, отож це підтверджує трансцендентну природу розуму та очей Абсолютної Iстини.
Текст 147: Слово «Брахман» вказує на довершеного Верховного Бога- Особу. Він — це Шрі Крішна. Такий присуд усієї ведичної літератури.
Текст* 148: Звичайним людям нелегко зрозуміти сокровенне значення Вед, і тому це значення роз'яснено словами Пуран:
Текст 149: «Як неймовірно пощастило Нанді Махараджі, пастухам та всім жителям Враджабгумі! Їхнє щастя не має меж, бо Абсолютна Iстина, джерело трансцендентного блаженства, вічний Верховний Брахман, став їм за друга».
Текст* 150: Ведична мантра «апані-пада» заперечує матеріальні руки й ноги, але проголошує, що Господь ходить дуже швидко і приймає все піднесене Йому.
Текст 151: Всі ці мантри підтверджують, що Абсолютна Iстина — особа, але майаваді, відкидаючи пряме значення, тлумачать Абсолютну Iстину як безособистісну.
Текст 152: Ти називаєш безформним Верховного Бога-Особу, чия трансцендентна форма сповнена шести трансцендентних багатств?
Текст 153: Верховний Бог-Особа має три основні енерґії. Ти намагаєшся довести, що Він не має енерґій?
Текст 154: «Внутрішня енерґія Верховного Господа, Вішну, духовна, і це підтверджують шастри. Iснує ще одна духовна енерґія, відома як кшетра-ґ'я, або жива істота. Третя енерґія, відома як незнання, занурює живу істоту в безбожництво і корисливу діяльність.
Текст* 155: О царю, кшетра-ґ'я-шакті — це жива істота. Хоча жива істота має змогу жити або в матеріальному, або в духовному світі, вона зазнає троїстих страждань матеріального існування, потрапивши під вплив енерґії авід'ї [незнання], яка покриває її природне становище.
Текст 156: Вкрита впливом незнання, істота живе в різних формах матеріального буття і тому буває відповідно більшою чи меншою мірою вільна від впливу матеріальної енерґії, о царю».
Текст* 157: «Верховний Бог-Особа є сач-чід-ананда-віґраха. Це означає, що Він одвічно має три енерґії: енерґію насолоди, енерґію вічності та енерґію знання. Всі разом ці енерґії називають енерґією чіт, і вони присутні в Верховному Господі в усій їхній повноті. Живим істотам, що є невід'ємні частки Господа, енерґія насолоди в матеріальному світі іноді завдає страждань, а іноді страждань, змішаних із задоволенням. Цього ніколи не буває з Верховним Богом-Особою, тому що Він не влягає впливу матеріальної енерґії чи її якостей».
Текст 158: Верховний Бог-Особа в Своїй предвічній формі сповнений вічності, знання і блаженства. Духовна енерґія приймає в цих трьох своїх частках [сат, чіт і ананда] три різні форми.
Текст 159: Три частки духовної енерґії називаються хладіні [частка блаженства], сандгіні [частка вічності] і самвіт [частка знання]. Знання цих проявів духовної енерґії ми вважаємо за повне знання Верховного Бога-Особи.
Текст 160: Духовна енерґія Верховного Бога-Особи проявляється також у трьох аспектах: як внутрішня, межова і зовнішня. Всі ці енерґії з любов'ю виконують віддане служіння Господеві.
Текст 161: У Своїй духовній енерґії Верховний Господь насолоджується шістьма різновидами багатств. Ти не визнаєш цієї духовної енерґії, і це з твого боку велике зухвальство.
Текст 162: Господь — володар різноманітних енерґій, а жива істота — їх слуга. Така різниця між Господом і живою істотою. Однак ти проголошуєш, що Господь і живі істоти — це одне й те саме.
Текст 163: «Бгаґавад-ґіта» визначає живу істоту як межову енерґію Верховного Бога-Особи. Однак ти кажеш, що жива істота цілковито відмінна від Господа.
Текст* 164: «Земля, вода, вогонь, повітря, ефір, розум, інтелект та оманне его — це Мої вісім відокремлених енерґій.
Текст 165: Поза цими нижчими, матеріальними, енерґіями, о міцнорукий, існує також Моя інша, духовна енерґія. Ця енерґія — жива істота. Весь матеріальний світ підтримують живі істоти».
Текст* 166: Трансцендентна форма Верховного Бога-Особи — це довершена вічність, свідомість і блаженство. Однак ти описуєш цю трансцендентну форму як породження матеріальної якості добра.
Текст 167: Той, хто не визнає трансцендентної форми Господа, безперечно, атеїст. Такої людини не слід ні торкатись, ані навіть дивитись у її бік. Воістину, на неї чекає кара Ямараджі.
Текст 168: Буддисти не визнають авторитету Вед, і тому їх вважають за атеїстів. Однак ті, хто вдається під покров ведичних писань, але проповідує атеїстичну філософію майаваді, куди небезпечніші за буддистів.
Текст 169: Шріла В'ясадева виклав філософію веданти для того, щоб звільнити зумовлені душі, але той, хто слухає коментар Шанкарчар'ї, все втратить.
Текст 170: Мета «Веданта-сутри» — довести, що проявлений космос з'явився внаслідок перетворення незбагненної енерґії Верховного Бога-Особи.
Текст 171: Філософський камінь, торкаючись заліза, породжує багато золота, сам залишаючись незмінний. Так само Верховний Бог-Особа Своєю незбагненною енерґією проявляє Себе як космос, але разом з тим залишається незмінний у Своїй вічній, трансцендентній формі.
Текст 172: Теорія Шанкарчар'ї проголошує, що Абсолютна Iстина зазнає перетворень. Під впливом цієї теорії філософи-майаваді очорнюють Шрілу В'ясадеву, звинувачуючи його в помилці. Так вони вишукують хиби у «Веданта-сутрі» і тлумачать її так, щоб підперти теорію ілюзії.
Текст 173: Теорію ілюзії можна застосувати тільки для опису ототожнення живої істоти зі своїм тілом. Що ж до проявленого космосу, його не можна назвати ілюзією, хоча він, безперечно, тимчасовий.
Текст 174: Трансцендентна вібрація омкара — це звукова форма Верховного Бога-Особи. Усе ведичне знання і проявлений космос виникають із цього звукового образу Верховного Господа.
Текст 175: Допоміжний вислів «тат твам асі» [«ти є те саме»] призначений поглибити розуміння живої істоти, але головна вібрація — це омкара. Нехтуючи омкарою, Шанкарачар'я підкреслював важливість вислову «тат твам асі».
Текст* 176: Так Чайтан'я Махапрабгу засудив «Шарірака-бгаш'ю» Шанкарачар'ї, показавши її уявність і сотні хиб. Однак Сарвабгаума Бгаттачар'я не переставав рішуче захищати Шанкарачар'ю.
Текст 177: Бгаттачар'я наводив різноманітні хибні арґументи, вдавався до оманливої логіки і всіляко намагався виграти у філософському двобої. Однак Шрі Чайтан'я Махапрабгу відкидав усі його арґументи і доводив Свою думку.
Текст 178: Шрі Чайтан'я Махапрабгу провадив далі: «Верховний Бог- Особа — осереддя всіх стосунків, діяльність у відданому служінні Йому становить істинну діяльність живої істоти, а досягнення любові до Верховного Бога — це остаточна мета життя. Ось три теми, які висвітлює ведична література.
Текст 179: Той, хто пробує пояснювати ведичні писання інакше, просто захоплюється фантазіями. Будь-яке перетлумачення самоочевидних тверджень Вед — не що інше, як вигадка.
Текст* 180: Насправді Шанкарачар'я тут не винен. Він просто виконав наказ Верховного Бога-Особи. Він мусив вигадати якесь тлумачення і тому написав засновані на Ведах твори, пронизані атеїзмом.
Текст 181: [Звертаючись до Господа Шіви, Верховний Бог-Особа сказав:] «Будь ласка, відверни людський загал від Мене, вигадавши своє тлумачення Вед. Крім того, приховай Мене таким чином, щоб люди більше цікавились розвитком матеріальної цивілізації і породжували позбавлене духовного знання потомство».
Текст 182: [Господь Шіва сказав богині Дурзі, наглядачці матеріального світу]: «За епохи Калі я прибираю подоби брахмани і за допомогою облудних писань даю атеїстичне тлумачення Вед, схоже на філософію буддизму».
Текст* 183: Почувши це, Сарвабгаума Бгаттачар'я був вражений. Він занімів і нічого не казав.
Текст* 184: Тоді Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав йому: «Не дивуйся. Воістину, віддане служіння Верховному Богові- Особі — це найвища досконалість людської діяльності.
Текст* 185: Навіть задоволені в собі мудреці виконують віддане служіння Верховному Господеві. Такі трансцендентні якості Господа. Вони сповнені незбагненної духовної сили.
Текст 186: «Особи, які знайшли задоволення в собі і яких не турбують зовнішні, матеріальні бажання, також приваблюються до любовного служіння Шрі Крішні, що Його якості трансцендентні і що Його діяння дивовижні. Харі, Бога-Особу, називають Крішна, бо Він посідає такі трансцендентно привабливі риси».
Текст* 187: Почувши вірш «атмарама», Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Шановний Пане, поясни, будь ласка, цього вірша. Я дуже хочу почути Твоє пояснення щодо нього».
Текст* 188: Господь відповів: «Спочатку Я хочу почути твоє пояснення. Після того Я спробую пояснити ту дещицю, яку знаю».
Текст* 189: Тоді Сарвабгаума Бгаттачар'я став пояснювати вірш «атмарама» і висунув кілька тверджень, спираючись на засади логіки.
Текст 190: Спираючись на писання, Бгаттачар'я пояснив вірш «атмарама» на дев'ять різних способів. Вислухавши його пояснення, Шрі Чайтан'я Махапрабгу почав говорити з легкою усмішкою.
Текст* 191: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Дорогий Бгаттачар'є, ти нічим не поступаєшся Бріхаспаті, жрецю небесного царства. Справді, ніхто більше в цьому світі не наділений такою силою, як ти, щоб так пояснювати писання.
Текст* 192: Дорогий Бгаттачар'є, твоє пояснення, безсумнівно, показує силу твоєї широкої вченості, але знай, що крім цього вченого тлумачення, цей вірш має ще й інший смисл».
Текст* 193: На прохання Сарвабгауми Бгаттачар'ї Господь Чайтан'я Махапрабгу почав пояснювати вірш, не торкаючись дев'яти пояснень, які дав Бгаттачар'я.
Текст 194: У вірші «атмарама» одинадцять слів, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснив одне по одному кожне з них.
Текст* 195: Господь Чайтан'я Махапрабгу брав окремо кожне слово і сполучав його зі словом «атмарама». Так Він дав вісімнадцять різних тлумачень слова «атмарама».
Текст* 196: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Верховний Бог-Особа, Його різноманітні енерґії та Його трансцендентні якості мають незбагненну могутність. Повністю пояснити їх неможливо.
Текст 197: Ці три аспекти приваблюють розум досконалого шукача, зануреного в духовну діяльність, і перевершують усі інші прояви духовної діяльності».
Текст 198: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснив смисл вірша, навівши приклади Шукадеви Ґосвамі та чотирьох ріші: Санаки, Санат-кумари, Санатани і Санандани. Так Господь показав різні значення й розуміння вірша.
Текст* 199: Вислухавши пояснення вірша «атмарама» з вуст Чайтан'ї Махапрабгу, Сарвабгаума Бгаттачар'я був вражений. Він зрозумів, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Сам Крішна власною особою, і тому став себе проклинати.
Текст* 200: «Воістину, Чайтан'я Махапрабгу — це Сам Господь Крішна. Не знаючи, хто Він, і дуже пишаючись своєю освіченістю, я вчинив багато образ».
Текст* 201: Коли Сарвабгаума Бгаттачар'я засудив себе як грішника і віддався під притулок Господа, Господь забажав пролити на нього Свою милість.
Текст* 202: Даруючи йому Свою милість, Шрі Чайтан'я Махапрабгу проявив чотири руки і дозволив йому побачити Свою форму Вішну.
Текст* 203: Спочатку Шрі Чайтан'я Махапрабгу показав йому чотирируку форму, а тоді постав перед ним у Своєму предвічному образі Крішни, з тілом темного кольору і флейтою біля вуст.
Текст* 204: Коли Сарвабгаума Бгаттачар'я побачив образ Господа Крішни, що проявив Чайтан'я Махапрабгу, він одразу ж простягся перед Господом в поклоні, а тоді встав і зі складеними руками почав підносити молитви.
Текст* 205: З милості Господа Сарвабгаумі Бгаттачар'ї відкрились усі істини, і він зрозумів важливість повторення святого імені і повсюдного поширення любові до Верховного Бога.
Текст 206: За якісь хвилини Сарвабгаума Бгаттачар'я склав сто віршів. Навіть Бріхаспаті, жрець на райських планетах, не зміг би складати вірші швидше.
Текст* 207: Почувши ці сто віршів, Шрі Чайтан'я Махапрабгу радісно обійняв Сарвабгауму Бгаттачар'ю, і того одразу ж переповнили почуття екстатичної любові до Верховного Бога, і він знепритомнів.
Текст* 208: Від екстазу любові до Бога в Бгаттачар'ї текли сльози і тіло ціпеніло. Проявляючи екстаз, він потів, тремтів і здригався. Він то пускався в танець, то співав, то плакав, то кидався на землю, намагаючись доторкнутись до лотосових стіп Господа.
Текст* 209: Коли Сарвабгаума Бгаттачар'я впав у такий екстаз, Ґопінатга Ачар'я дуже зрадів. Побачивши цей танець Бгаттачар'ї, усі супутники Шрі Чайтан'ї Махапрабгу почали сміятись.
Текст* 210: Ґопінатга Ачар'я сказав Господу Чайтан'ї Махапрабгу: «Повелителю, це сталось з Сарвабгаумою Бгаттачар'єю з Твоєї ласки».
Текст* 211: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Ти відданий. Через те, що він спілкувався з тобою, Господь Джаґаннатга пролив на нього милість».
Текст* 212: Після цього Шрі Чайтан'я Махапрабгу почав вгамовувати Бгаттачар'ю, і коли Бгаттачар'я заспокоївся, він почав підносити Господеві численні молитви.
Текст* 213: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Любий Пане, Ти врятував весь світ, але це не дуже велике звершення. Однак Ти врятував також мене, і це вже звершення дивовижної сили.
Текст* 214: Начитавшись надто багато книжок з логіки, я отупів і через те став схожим на шматок заліза. Однак Ти розтопив мене, і з цього видно, що Твоя могутність незмірна».
Текст* 215: Вислухавши молитви, які підніс Сарвабгаума Бгаттачар'я, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до Своєї оселі, а Бгаттачар'я через Ґопінатгу Ачар'ю запросив Господа на обід.
Текст* 216: Наступного дня рано-вранці Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до храму подивитись на Господа Джаґаннатгу і побачив, як Господь прокидається відо сну.
Текст* 217: Священик у храмі подарував Господу ґірлянди і прасад, запропоновані Господеві Джаґаннатзі. Чайтан'ю Махапрабгу це дуже втішило.
Текст* 218: Обережно зав'язавши прасад і ґірлянди в край одежі, Чайтан'я Махапрабгу поспішив до дому Сарвабгауми Бгаттачар'ї.
Текст* 219: Він прийшов до Бгаттачар'їного дому перед самим сходом сонця, якраз коли Бгаттачар'я вставав з постелі.
Текст* 220: Встаючи з ліжка, Сарвабгаума Бгаттачар'я виразно промовив: «Крішна, Крішна». Почувши, що він повторює святе ім'я Крішни, Господь Чайтан'я був дуже задоволений.
Текст* 221: Бгаттачар'я зауважив, що надворі стоїть Шрі Чайтан'я Махапрабгу, і, квапливо кинувшись до Нього, став підносити Його лотосовим стопам молитви.
Текст* 222: Бгаттачар'я подав Господеві килимок, і вони обидва сіли на нього. Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу розв'язав прасад і дав його Бгаттачар'ї в руки.
Текст* 223: Бгаттачар'я ще навіть не почистив зуби, не омився і не виконав свої ранкові обов'язки. Однак він дуже зрадів, отримавши прасад Господа Джаґаннатги.
Текст* 224: З милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Сарвабгаума Бгаттачар'я докорінно позбувся розумової зашкарублості. Він прочитав два наведені далі вірші і з'їв принесений йому прасад.
Текст* 225: Бгаттачар'я сказав: «Маха-прасад від Господа слід з'їсти одразу, отримавши його, навіть якщо він засохлий, зіпсований чи принесений з далекої країни. Не слід звертати увагу ні на час, ні на місце.
Текст 226: Прасад Господа Крішни добропорядна людина повинна з'їдати одразу ж, як його отримує. У цьому не слід вагатись. Тут не діють правила щодо місця й часу. Це наказ Верховного Бога-Особи».
Текст* 227: Побачивши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений. Його огорнув екстаз любові до Верховного Бога, і Він обійняв Сарвабгауму Бгаттачар'ю.
Текст* 228: Господь і Його слуга обійняли одне одного і почали танцювати. Просто доторкнувшись одне до одного, вони відчули екстаз.
Текст* 229: Вони танцювали й обіймались, і в їхніх тілах стали проявлятись ознаки духовних почуттів: їх зрошував піт, вони тремтіли і плакали. Господь в екстазі сказав.
Текст 230: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Сьогодні Я без зусиль завоював три світи. Сьогодні Я піднісся до духовного світу».
Текст* 231: Далі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Я думаю, що сьогодні збулися всі Мої бажання, бо Я бачу, що Сарвабгаума Бгаттачар'я розвинув віру в маха-прасад Господа Джаґаннатги.
Текст* 232: Воістину, ти сьогодні без вагань віддався під захист лотосових стіп Крішни, і Крішна беззастережно явив тобі Свою ласку.
Текст* 233: Дорогий Бгаттачар'є, сьогодні ти звільнився від матеріального рабства тілесних поглядів на життя, ти розрубав кайдани ілюзорної енерґії.
Текст* 234: Сьогодні твій розум став придатним для того, щоб отримати притулок лотосових стіп Крішни, тому що, незважаючи на певні ведичні приписи, ти зразу ж з'їв рештки піднесеної Господу їжі.
Текст 235: «Коли людина беззастережно віддається під захист лотосових стіп Верховного Бога-Особи, безмежно ласкавий Господь проливає на неї Свою безпричинну милість. Завдяки цьому вона може перетнути нездоланний океан невігластва. Ті, чий інтелект скерований лише на тіло, ті, хто думає: «Я тіло», годяться на їжу для собак та шакалів. Верховний Господь ніколи не дарує Своєї милості таким людям».
Текст* 236: Сказавши це Сарвабгаумі Бгаттачар'ї, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до Своєї оселі. Від того дня Бгаттачар'я став звільненою особою, бо його оманна пиха була розбита.
Текст* 237: Відтоді Сарвабгаума Бгаттачар'я не знав нічого, крім лотосових стіп Господа Чайтан'ї Махапрабгу, і міг пояснювати явлені писання тільки у світлі відданого служіння.
Текст* 238: Побачивши, що Сарвабгаума Бгаттачар'я твердо став на шлях вчення вайшнавізму, Ґопінатга Ачар'я, його шваґер, почав танцювати, плескати в долоні і вигукувати: «Харі! Харі!»
Текст* 239: Наступного дня Бгаттачар'я вирушив до храму Господа Джаґаннатги, але перед тим, як дійти до храму, збочив і пішов побачити Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 240: Побачивши Господа Чайтан'ю Махапрабгу, Бгаттачар'я шанобливо простягнувся на землі в поклоні. Піднісши до Господа різні молитви, він з великим смиренням заговорив про свій колишній неправильний умонастрій.
Текст 241: Після того Бгаттачар'я запитав Чайтан'ю Махапрабгу: «Який елемент найважливіший у відданому служінні?» Господь відповів, що найголовніший елемент — це повторення святого імені Господа.
Текст 242: «За цієї епохи чвар і лицемірства єдиний спосіб звільнитися — це оспівувати святі імена Господа. Немає іншого шляху, немає іншого шляху, немає іншого шляху».
Текст* 243: Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже докладно пояснив цей вірш «харер нама» із «Бріхан-нарадія Пуран», і Сарвабгаума Бгаттачар'я був вражений Його поясненням.
Текст 244: Ґопінатга Ачар'я нагадав Сарвабгаумі Бгаттачар'ї: «Дорогий Бгаттачар'є, те, що я тобі провіщав, тепер сталось».
Текст* 245: Кланяючись Ґопінатзі Ачар'ї, Бгаттачар'я сказав: «Ми родичі, і ти відданий, тому з твоєї ласки Господь пролив на мене милість.
Текст* 246: Ти відданий найвищого рівня, а я гибію в пітьмі логічних мудрувань. Господь дарував мені Своє благословення завдяки тому, що ти з Ним у близьких стосунках».
Текст* 247: Ці смиренні слова дуже втішили Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Обійнявши Бгаттачар'ю, Він сказав: «Зараз сходи до храму подивись на Господа Джаґаннатгу».
Текст* 248: Відвідавши храм Господа Джаґаннатги, Сарвабгаума Бгаттачар'я повернувся додому з Джаґаданандою і Дамодарою.
Текст* 249: Бгаттачар'я приніс велику кількість чудових наїдків, залишків їжі, яку благословив Господь Джаґаннатга. Весь цей прасад він доручив своєму брахмані-слузі і Джаґадананді з Дамодарою.
Текст* 250: Сарвабгаума Бгаттачар'я написав на пальмовому листку два вірші. Віддавши цей пальмовий лист Джаґадананді Прабгу, Бгаттачар'я попрохав передати його Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 251: Після того Джаґадананда з Дамодарою повернулись до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, принісши Йому прасад і пальмовий листок із віршами. Але Мукунда Датта взяв цей пальмовий листок із рук Джаґадананди ще до того, як він передав його Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 252: Мукунда Датта переписав ці два вірші на зовнішню стіну будинку. Після цього Джаґадананда взяв листок від Мукунди Датти й передав Господеві Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 253: Щойно Господь Чайтан'я Махапрабгу прочитав ці два вірші, Він одразу порвав пальмовий листок. Однак усі віддані прочитали ці вірші на стіні надворі і зберегли їх у своїх серцях. Ці вірші звучать ось так:
Текст 254: «Я приймаю притулок Верховного Бога-Особи, Шрі Крішни, що зійшов у образі Господа Чайтан'ї Махапрабгу, щоб навчити нас істинного знання, відданого служіння Собі і відреченості від усього, що не сприяє свідомості Крішни. Він зійшов тому, що Він океан трансцендентної милості. Я віддаюся Його лотосовим стопам.
Текст 255: Нехай моя свідомість, наче бджола, обере притулком лотосові стопи Верховного Бога-Особи, що тепер з'явився як Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу, щоб навчати давньої науки відданого служіння Йому Самому. Через вплив часу ця наука була майже втрачена».
Текст* 256: Ці два вірші, які склав Сарвабгаума Бгаттачар'я, завжди звістуватимуть світові його славу, наче гучні звуки барабана, тому що ці вірші стали перловим намистом на шиї всіх відданих.
Текст* 257: Сарвабгаума Бгаттачар'я став щирим відданим Чайтан'ї Махапрабгу. Він не знав нічого іншого поза служінням Господеві.
Текст* 258: Бгаттачар'я повсякчасно повторював святе ім'я Шрі Крішни Чайтан'ї, що був сином матері Шачі і обителлю всіх прекрасних якостей. Повторення цих святих імен стало його медитацією.
Текст* 259: Одного дня Сарвабгаума Бгаттачар'я прийшов до Чайтан'ї Махапрабгу і, поклонившись, став декламувати вірша.
Текст* 260: Він почав читати одну з молитв Господа Брахми із «Шрімад- Бгаґаватам», але в кінці вірша змінив два склади.
Текст 261: [Бгаттачар'я промовив:] «Той, хто шукає Твоєї милості і тому терпить усі несприятливі обставини, що йому випадають через карму, створену його минулими вчинками, хто завжди виконує віддане служіння Тобі своїм розумом, словами й тілом і хто завжди схиляється перед Тобою в поклоні, безсумнівно, достойний кандидат на те, щоб стати Твоїм безкорисливим відданим».
Текст* 262: Шрі Чайтан'я Махапрабгу одразу ж вказав: « У цьому вірші стоїть слово «мукті-паде», а ти змінив його на «бгакті-паде». Що тебе спонукає до цього?»
Текст 263: Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів: «Пробудження чистої любові до Верховного Бога, яке відбувається внаслідок відданого служіння, набагато вище за звільнення від матеріального рабства. Злиття з сяйвом Брахмана — це свого роду кара для тих, хто відкидає віддане служіння».
Текст* 264-265: Бгаттачар'я провадив далі: «Iмперсоналісти, які не визнають трансцендентної форми Господа Шрі Крішни, і демони, які завжди ганять Господа і борються з Ним, зазнають покарання, зливаючись із сяйвом Брахмана. Але такого не стається з тим, хто виконує віддане служіння Господеві.
Текст 266: Є п'ять різновидів звільнення: салок'я, саміп'я, саруп'я, саршті і саюдж'я.
Текст* 267: Якщо це дає змогу служити Верховному Богові-Особі, чистий відданий іноді приймає такі форми звільнення, як салок'я, саміп'я, саруп'я чи саршті, але ніколи не саюдж'ю.
Текст 268: Чистий відданий уникає навіть чути про саюдж'я-мукті, воно викликає в нього страх і відразу. Насправді чистий відданий волів би радше піти до пекла, аніж злитися з сяйвом Господа».
Текст 269: Сарвабгаума Бгаттачар'я вів далі: «Є два різновиди саюдж'я- мукті: злиття із сяйвом Брахмана і злиття із самим тілом Господа. Злиття з Господнім тілом ще відразливіше, ніж злиття з Його сяйвом».
Текст* 270: Сарвабгаума Бгаттачар'я зробив підсумок: «Навіть коли чистому відданому пропонують усі різновиди звільнення, він їх не приймає. Він повністю задоволений служінням Господеві».
Текст* 271: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Слово «мукті- паде» має ще одне значення. Мукті-пада — це ім'я безпосередньо Самого Верховного Бога-Особи.
Текст 272: Усі різновиди звільнення містяться під стопами Верховного Бога-Особи, тому Його називають мукті-пада. Є ще одне значення слова «мукті» — це дев'ята тема, звільнення, притулком якого є Верховний Бог-Особа.
Текст* 273: Згідно з цими двома значеннями, Я можу розуміти це слово, як ім'я Крішни, — сказав Чайтан'я Махапрабгу, — тож навіщо змінювати вірш?»
Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів: «Я не зміг прочитати вірша в такому вигляді.
Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів: «Я не зміг прочитати вірша в такому вигляді.
Текст* 274: Хоча Твоє пояснення правильне, так вірш читати не слід, тому що слово «мукті-пада» двозначне.
Текст* 275: Слово «мукті» стосується до п'яти різновидів звільнення, але його пряме, звичайне значення — це злиття з Господом воєдино.
Текст* 276: Сам звук слова «мукті» одразу викликає відразу і страх, а промовляючи слово «бгакті», ми природно відчуваємо в розумі трансцендентне блаженство».
Текст* 277: Почувши це пояснення, Господь розсміявся і з великою радістю міцно обійняв Сарвабгауму Бгаттачар'ю.
Текст* 278: Та сама особа, яка раніше постійно вивчала і викладала філософію майавади, тепер ненавиділа навіть саме слово «мукті». Таке можливе тільки з милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 279: Розпізнати в якійсь грудці філософський камінь не вдасться доти, доки він своїм дотиком не перетворить залізо на золото.
Текст* 280: Побачивши рівень трансцендентного вайшнавізму Сарвабгауми Бгаттачар'ї, всі зрозуміли, що Господь Чайтан'я — не хто інший, як Сам Крішна, син Нанди Махараджі.
Текст* 281: Після цього випадку усі жителі Джаґаннатга Пурі на чолі з Каші Мішрою прийшли по притулок до лотосових стіп Господа.
Текст* 282: Пізніше я опишу, як Сарвабгаума Бгаттачар'я повсякчасно слугував Господеві.
Текст* 283: Я з усіма подробицями розповім також, як досконало Сарвабгаума Бгаттачар'я слугував Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, коли частував Господа, даючи Йому милостиню.
Текст* 284-285: Той, хто з вірою і любов'ю слухає про ці ігри Господа Чайтан'ї Махапрабгу, пов'язані з зустріччю із Сарвабгаумою Бгаттачар'єю, дуже скоро звільняється від сіті умоглядного розумування та корисливої діяльності і дістає притулок лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 286: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.