ПОЯСНЕННЯ: Шрі Чайтан'я Махапрабгу представив Себе за санн'ясі лише за назвою, тобто Він виставив Себе як останнього дурня. Санн'ясі-майаваді в Iндії дуже полюбляють проголошувати себе джаґад-ґуру, вчителями світу, дарма що нічого не знають про навколишній світ і нічого не бачили поза своїм містечком чи селищем, чи, можливо, Iндією. Не мають такі санн'ясі і належної освіти. На жаль, нині в Iндії та інших країнах багато таких санн'ясі-невігласів, що просто читають і вивчають ведичну літературу, не розуміючи її смислу. Під час бесіди з Чгандом Казі, мусульманським правителем Навадвіпи, Чайтан'я Махапрабгу процитував вірша з ведичних писань, який вказував, що за епохи Калі приймати сан санн'яси заборонено. Приймати санн'ясу повинні лише дуже серйозні люди, які дотримуються реґулівних принципів і вивчають ведичну літературу. Шрі Чайтан'я Махапрабгу підтвердив, що санн'ясі повинен читати «Веданта-сутру», чи «Брахма-сутру», але не схвалив коментаря Шанкарачар'ї, «Шаріраки». Мало того, в іншому місці Він сказав: мйвді-бгшйа уніле хайа сарва-на — «Той, хто слухає «Шарірака-бгаш'ю» Шанкарачар'ї, приречений». Отже, санн'ясі, трансценденталіст, повинен реґулярно читати «Веданта-сутру», але не повинен читати «Шарірака-бгаш'ю». Це остаточне судження Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Iстинний коментар до «Веданта-сутри» — це «Шрімад-Бгаґаватам». Артго 'йа брахма-сӯтрнм — «Шрімад-Бгаґаватам» являє собою первинний коментар на «Веданта-сутру», написаний рукою того самого автора, Шріли В'ясадеви.