свата-прама веда сатйа йеі кайа
'лакша' каріле свата-прмйа-хні хайа
свата-прама — самоочевидна; веда — ведична література; сатйа — істина; йеі — все, що; кайа — каже; лакша — тлумачення; каріле — роблячи; свата- прмйа — самоочевидний доказ; хні — втрачений; хайа — стає.
ПОЯСНЕННЯ: З-поміж чотирьох різновидів доказу — прямого сприйняття, умовиводу, історичної довідки та Вед — свідчення Вед вважають за найвищий. Якщо ми хочемо тлумачити твердження Вед, ми неодмінно керуємось уявою, яку спрямовують наші корисливі бажання. Загалом ми висуваємо таке тлумачення як гіпотезу чи умовивід. Отже, тлумачення не є істина, і самоочевидний доказ одразу стає втрачений.
Шріла Мадгавачар'я, коментуючи афоризм дйате ту («Веданта-сутра»2.1.6) наводить таку цитату з «Бгавіш'я Пурани»:
«Ріґ Веду», «Яджур Веду», «Сама Веду», «Атгарва Веду», «Махабгарату», «Панчаратру» і первинну «Рамаяну» вважають усе разом за ведичну літературу. Пурани (як оце «Брахма-вайварта Пурана», «Нарадія Пурана», «Вішну Пурана» і «Бгаґавата Пурана») насамперед призначені для вайшнавів і також становлять ведичну літературу. Тому все, що сказано в Пуранах, «Махабгараті» та «Рамаяні», самоочевидно і не потребує ні сторонніх доказів, ні тлумачень. «Бгаґавад-ґіта» також становить частину «Махабгарати», тому всі твердження «Бгаґавад-ґіти» самоочевидні і є доказом самі по собі. Тлумачити ведичну літературу немає потреби, а якщо ми таки щось тлумачимо, то вся її авторитетність втрачена.