Текст 1: Обернувши всіх жителів Варанасі на чолі з тамтешніми санн'ясі у вайшнавів і завершивши освіту й підготовку Санатани Ґосвамі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до Джаґаннатга Пурі.

Текст* 2: Хвала, хвала Господу Чайтан'ї! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала всім відданим Господа Чайтан'ї!

Текст* 3: Два місяці поспіль Господь Чайтан'я Махапрабгу навчав Шрі Санатану Ґосвамі істин відданого служіння.

Текст* 4: Поки Шрі Чайтан'я Махапрабгу жив у Варанасі, Параманананда Кіртанія, друг Чандрашекгари, розважав Його веселим співом маха-мантри Харе Крішна та інших пісень.

Текст* 5: Відданих дуже засмучувало, що санн'ясі-майаваді у Варанасі ганять Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Щоб втішити Своїх відданих, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пролив на санн'ясі милість.

Текст* 6: У сьомій главі Аді-ліли я вже докладно описав, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу звільнив варанасських санн'ясі, але в цій главі я коротко перекажу це.

Текст* 7: Санн'ясі-майаваді ганили Шрі Чайтан'ю Махапрабгу по всьому Варанасі. Чуючи це, брахмана-махараштрієць сумно замислився.

Текст* 8: Брахмана з Махараштри міркував собі: «Кожен, хто зблизька бачить якості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, відразу усвідомлює, що це за особа, і визнає Його за Верховного Господа.

Текст 9: Якщо санн'ясі побачать Його особисті якості, вони неодмінно стануть Його відданими. Треба тільки якось влаштувати це, і для того зібрати всіх санн'ясі докупи.

Текст* 10: Мені у Варанасі жити до кінця своїх днів. Якщо я не спробую втілити в життя цей задум, то моїй гризоті краю не буде».

Текст* 11: З такими думками махараштрійський брахмана позапрошував до себе усіх варанасських санн'ясі. Усіх запросивши, він вкінці прийшов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, щоб запросити і Його.

Текст* 12: Якраз тоді Чандрашекгара й Тапана Мішра дуже зажурились, бо чули зневажливі відгуки про Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Вони прийшли до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і звернулися до Нього з проханням зарадити цьому.

Текст* 13: Почувши прохання і побачивши журбу Своїх відданих, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирішив перемінити умонастрій санн'ясі-майаваді.

Текст* 14: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу обмірковував зустріч із санн'ясі-майаваді, до Господа прийшов махараштрійський брахмана і запросив Його до себе. З великим смиренням брахмана доторкнувся до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і став благати Його, щоб Він прийшов.

Текст* 15: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пристав на його запрошення і наступного дня, завершивши Свої полуденні обов'язки, пішов до брахманової оселі.

Текст* 16: Про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу звільнив санн'ясі- майаваді, я вже розповів у сьомій главі Аді-ліли, описуючи велич Панча-таттви: Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Шрі Ніт'янанди Прабгу, Адвайти Прабгу, Ґададгари Прабгу і Шріваси.

Текст* 17: Я вже докладно розповів про цей випадок в сьомій главі Аді-ліли, тож не хочу збільшувати об'єм книги, описуючи це ще раз. Однак усе, про що я ще не розповів, я розповім у цій главі.

Текст* 18: Від того дня, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу явив милість санн'ясі-майаваді, серед жителів Варанасі тільки й мови було про їхнє навернення.

Текст* 19: Відтоді побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу сходилися юрби людей, а вчені знавці всіляких писань обговорювали з Господом різні теми.

Текст 20: Коли до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу приходили обговорювати засади різних писань, Господь розбивав ущент усі хибні висновки і утверджував вищість відданого служіння. Логікою та переконливими доказами Він дуже ввічливо змінював їхні переконання.

Текст* 21: Діставши настанови Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, люди відразу брались повторювати маха-мантру Харе Крішна. Від цього всі починали сміятися, співати і танцювати з Господом.

Текст* 22: Всі санн'ясі-майаваді кланялись Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і вели між собою розмови про Його рух і про те, що слід покинути вивчати веданту і філософію майавади.

Текст* 23: Один з учнів Пракашананди Сарасваті, рівний вченістю своєму ґуру, взяв слово у зібранні санн'ясі і склав глибоку шану Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Текст* 24: Він сказав: «Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Верховний Бог-Особа, Сам Нараяна. Коли Він пояснює «Веданта- сутру», просто радіє серце.

Текст* 25: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснює пряме значення Упанішад. Його пояснення тішать розум і вуха всіх вчених, які їх чують.

Текст* 26: Шанкарачар'я, відходячи від прямого значення «Веданта- сутри» й Упанішад, подає вигадані тлумачення.

Текст* 27: Усі Шанкарачар'їні тлумачення вигадані. На словах вчені погоджуються з його уявними висновками, але серце пояснення Шанкарачар'ї не захоплюють.

Текст* 28: Слова Шрі Крішни Чайтан'ї Махапрабгу дуже чіткі й переконливі, і я визнаю їх за істину. За епохи Калі з тенет матерії не вирватись просто формально відрікшись від світу.

Текст* 29: Пояснення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до вірша, що починається зі слів «харер нама харер нама», не лише тішить слух, але й становить сильний, наочний доказ.

Текст* 30: За епохи Калі без відданого служіння Господу не звільнитись. За цієї епохи, для того щоб без жодних труднощів звільнитися, досить навіть недосконало повторювати святе ім'я Крішни.

Текст 31: «Дорогий Господи, віддане служіння Тобі — це єдиний сприятливий шлях. Якщо людина сходить із нього, просто для того, щоб здобути умоглядне знання чи збагнути, що живі істоти є духовні душі і що матеріальний світ оманний, то вона завдає собі величезного клопоту. Єдиний результат, який вона здобуває, — це важка й несприятлива діяльність. Її зусилля схожі на молотьбу полови без рису. Робота її безплідна».

Текст 32: «О лотосоокий, у всіх, хто вважає себе за звільненого ще за цього життя, але хто не виконує відданого служіння Тобі, інтелект не очищений. Незважаючи на те, що вони накладають на себе суворі аскези і піднімаються на духовний рівень безособистісного усвідомлення Брахмана, вони падають знову, бо нехтують поклонінням Твоїм лотосовим стопам».

Текст 33: Слово «Брахман» [«найбільший»] вказує на Верховного Бога-Особу, сповненого всіх шести багатств. Натомість однобічне безособистісне трактування цього слова обмежує повноту Абсолюту.

Текст 34: I Веди, і Упанішади, і «Брахма-сутра», і Пурани описують діяльність духовної енерґії Господа. Коли людина відмовляється визнати, що Господь діє як особа, вона робить із науки посміховисько, описуючи Абсолют як щось безособистісне.

Текст 35: Майаваді не вважають особистісну форму Господа за духовну і сповнену блаженства. Це великий гріх. Шрі Чайтан'я Махапрабгу каже чисту правду.

Текст 36: «О Всевишній, трансцендентна форма, яку я бачу, сповнена трансцендентного блаженства. Її не забруднює зовнішня енерґія, і вона випромінює сяйво. Господи, за це бачення немає вищого знання про Тебе. Ти Верховна Душа і творець матеріального світу, але Ти не зв'язаний з ним. Ти цілковито відмінний від створених форм і розмаїття. Я щиросердо прагну віддатись під захист Твоєї форми, яку я зараз споглядаю. Ця форма становить первинне джерело всіх живих істот та їхніх чуттів».

Текст 37: «Господь Шрі Крішна, Верховний Бог-Особа, — причина всіх причин. Він минуле, теперішнє й майбутнє, Він нерухоме й рухоме. Він найбільший, і Він найменший, Він видимий і безпосередньо відчутний. Його уславлюють ведичні писання. Все є Крішна, і поза Ним не існує нічого. Він джерело всього розуміння, і Він єдиний зміст усіх слів».

Текст 38: «О всеблагий! Задля нашого добра Ти даєш нам змогу поклонятись Тобі, являючи нам у нашому молитовному зосередженні Твій трансцендентний образ. Ми шанобливо схиляємось перед Тобою, Верховна Особо, і поклоняємось Тобі, кого за браком розуму не визнають імперсоналісти, що тим самим торують собі шлях до пекельного життя».

Текст 39: «Дурні глузують з Мене, коли Я сходжу в людській подобі. Вони не знають Мого верховного становища причини всіх причин, творця матеріальної енерґії».

Текст 40: «Їх, заздрісних та лихих, найниціших з-поміж людей, Я знов і знов жбурляю до океану матеріального існування в різні демонічні види життя».

Текст 41: Не визнаючи, що енерґія перетворюється, Шріпада Шанкарачар'я звинувачує В'ясадеву в помилці й намагається довести теорію ілюзії.

Текст 42: Шріпада Шанкарачар'я дає власні вигадані тлумачення. Жодну вдумливу людину це насправді не приваблює. Він зробив це для того, щоб переконати у своїй теорії атеїстів і приборкати їх.

Текст* 43: Атеїстам на чолі з філософами-майаваді байдуже до звільнення чи до милості Крішни. Вони просто не перестають висувати хибні докази та контрарґументи на користь атеїстичної філософії, не беручи до уваги духовних тем і духовної діяльності.

Текст* 44: Висновок один: Шанкарачар'я своїм вигаданим тлумаченням навмисне приховав смисл «Веданта-сутри». Все, що каже Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу — щира правда.

Текст* 45: Всі пояснення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу досконалі. Будь- які інші тлумачення тільки спотворюють істину».

Текст* 46: З тими словами учень Пракашананди Сарасваті почав повторювати святе ім'я Крішни. Вислухавши це все, Пракашананда Сарасваті мовив.

Текст* 47: Пракашананда Сарасваті сказав: «Шанкарачар'я дуже завзято намагався обґрунтувати філософію монізму. Задля цього він дав своє, невластиве, тлумачення філософії веданти, чи «Веданта-сутри».

Текст* 48: Якщо визнати Бога-Особу, під філософією єдності Бога та живої істоти не залишається ґрунту. Тому Шанкарачар'я заперечував і усі явлені писання.

Текст* 49: Якщо хтось хоче висунути свою власну думку чи філософію, він, звісно, не може пояснити жодне писання в його прямому значенні.

Текст* 50: Філософи-мімансаки запевняють, що Бог, якщо Він є, підпорядковується корисливій діяльності. Аналогічно, послідовники філософії санкг'ї, аналізуючи космічний прояв, називають причиною космосу матеріальну природу.

Текст* 51: Філософи-логіки, послідовники школи н'яя, тримаються думки, що причина космічного прояву — атом, а філософи- майаваді запевняють, що причина космічного прояву — безособистісне сяйво Брахмана.

Текст* 52: Послідовники філософії Патанджалі кажуть, що той, хто усвідомив себе, пізнає Господа. А згідно з ведичним вченням, первинна причина — це Верховний Бог-Особа.

Текст* 53: В'ясадева дослідив шість філософських вчень і повністю проаналізував їх, подавши їхній огляд у філософських афоризмах «Веданти».

Текст* 54: За філософією веданти Абсолютна Iстина — це особа. Скрізь, де Абсолютну Iстину охарактеризовано словом «нірґуна» [«без якостей»], слід розуміти це так, що Господь має якості цілковито духовні.

Текст* 55: Ніхто із згаданих щойно філософів не цікавиться насправді Верховним Богом-Особою, причиною всіх причин. Кожен з них щосили намагається спростувати філософські теорії інших і довести свою.

Текст 56: Вивчаючи ці шість філософських теорій, неможливо осягнути Абсолютну Iстину. Тому наш обов'язок полягає в тому, щоб триматися шляху, який проклали махаджани, авторитети. Все, що вони кажуть, слід вважати за вищу істину.

Текст 57: «Сухі логічні докази не приводять до остаточного висновку. Якщо велика особистість не розходиться в поглядах з іншими, її не вважають за великого мудреця. Веди мають багато різних розділів, тому просто вивчаючи їх не знайти істинного шляху, який веде до розуміння релігійних засад. Вагома істина релігійних засад схована в серці вільної від скверни, самосвідомої особи. Тому шастри підтверджують, що треба стати на той шлях розвитку, який вказують махаджани».

Текст* 58: Слова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — наче потік нектару. На що Він вказує, як на остаточну істину, це є справді суммум бонум, суть, усього духовного знання».

Текст* 59: Почувши ці всі розмови, захоплений брахмана-махараштрієць кинувся до Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, щоб розповісти Йому про це.

Текст* 60: Коли брахмана-махараштрієць прийшов до Чайтан'ї Махапрабгу, Господь, щойно омившись у водах Панча-нади, саме збирався йти до храму Бінду Мадгави.

Текст* 61: Дорогою до храму махараштрійський брахмана розповів Господу про події в громаді Пракашананди Сарасваті. Почувши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу радісно усміхнувся.

Текст* 62: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до храму і побачив красу Господа Бінду Мадгави, Його охопив любовний екстаз і Він став танцювати на храмовому подвір'ї.

Текст* 63: Шрі Чайтан'ю Махапрабгу супроводжувало четверо відданих: Чандрашекгара, Парамананда Пурі, Тапана Мішра і Санатана Ґосвамі. Вони співали маха-мантру Харе Крішна так, як показано в наступному вірші.

Текст 64: Вони співали: «Харайе намах крішна йадавайа намах, ґопала ґовінда рама шрī-мадгусӯдана».

Текст* 65: Сотні тисяч людей довкола почали співати: «Харі! Харі!» Цей лункий благовіст заповнив увесь всесвіт.

Текст* 66: Пракашананда Сарасваті, що був недалеко від храму, почувши цей лункий спів маха-мантри Харе Крішна, відразу ж пішов разом з учнями побачити Господа.

Текст* 67: Побачивши Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, Пракашананда Сарасваті разом з учнями став співати разом з Господом. Пракашананду Сарасваті зачарував танець Господа, Його екстатична любов і трансцендентна врода Його тіла.

Текст* 68: В тілі Господа відбувались екстатичні духовні перетворення. Його тіло тремтіло, а голос зривався. Він сходив потом, бліднув і лив невпинні потоки сліз, що змочували всіх навколо. Наїжена шкіра на Господньому тілі скидалась на квіти кадамби.

Текст* 69: Всіх вражало видовище Господнього захвату і прояви Його смирення, Його екстатична мова. Побачивши перетворення в Господньому тілі, всі жителі Бенареса [Каші] були просто приголомшені.

Текст* 70: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до тями, Він побачив навколо Себе великий гурт санн'ясі-майаваді та юрби людей і припинив танцювати.

Текст* 71: Зупинивши кіртан, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, зразок неперевершеного смирення, молитовно вшанував стопи Пракашананди Сарасваті. Тоді Пракашананда Сарасваті підступив і схопив лотосові стопи Господа.

Текст 72: Коли Пракашананда Сарасваті схопив лотосові стопи Господа, Господь сказав: «Шановний пане, ти духовний вчитель усього світу і тому гідний якнайбільшої шани. Що ж до Мене, то Я не рівня навіть учневі твого учня».

Текст* 73: Шрі Чайтан'я Махапрабгу казав далі: «Ти видатна особа дуже високого духовного рівня, і тобі не годиться вшановувати когось такого, як Я. Я куди нижчий за тебе. Коли ти вшановуєш Мене, Моя духовна сила зменшується, тому що ти перебуваєш на одному рівні з безособистісним Брахманом.

Текст* 74: Шановний пане, ти всіх бачиш як безособистісний Брахман, але, задля просвіти простого люду, тобі не слід так поводитись».

Текст* 75: Пракашананда Сарасваті відповів: «Раніше я вчинив багато образ Твоєї особи, ганячи Тебе, але тепер дотик до Твоїх лотосових стіп очистив мене від наслідків цих образ.

Текст* 76: «Якщо особа, яку вважають звільненою вже за цього життя, ображає володаря незбагненних енерґій, Верховного Бога-Особу, вона знову впаде, забажавши матеріальних умов для матеріальної насолоди».

Текст 77: «Від доторку лотосових стіп Шрі Крішни цей змій відразу ж звільнився від усіх наслідків свого гріховного життя. Він покинув своє зміїне тіло і прибрав подоби вродливого півбога-від'ядгари».

Текст 78: Коли Пракашананда Сарасваті пояснив свої дії цитатою з «Шрімад-Бгаґаватам», Шрі Чайтан'я Махапрабгу запротестував, вигукуючи святе ім'я Господа Вішну. Видаючи Себе за найницішу живу істоту, Господь сказав: «Вважати ницу зумовлену душу за Вішну, Бгаґавана, чи за Його втілення — це величезний гріх».

Текст* 79: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснював далі: «Що вже казати за звичайну живу істоту, якщо навіть Господа Брахму та Господа Шіву не можна ставити на один рівень з Вішну чи Нараяною. Якщо хтось їх рівняє, то його відразу ж зараховують до безбожних грішників.

Текст* 80: «Того, хто ставить півбогів, як оце Брахма та Шіва, на один рівень з Нараяною, слід вважати за блюзніра, пашанді».

Текст* 81: Пракашананда відповів: «Ти Верховний Бог-Особа, Сам Крішна. Однак Ти вважаєш Себе за Його вічного слугу.

Текст* 82: Повелителю, Ти Верховний Господь, і Тобі треба поклонятись, дарма що Ти вважаєш Себе за Господнього слугу. Ти набагато вищий за мене, тому, лихословлячи на Тебе, я втратив усі свої духовні досягнення.

Текст 83: «О великий мудрецю, серед багатьох мільйонів вільних від невігластва і від матеріального рабства осіб, а також серед багатьох мільйонів сіддг, що досягли майже повної досконалості, рідко трапляється хоча б один чистий відданий Нараяни. Тільки такий відданий справді повністю задоволений і вмиротворений».

Текст 84: «Коли людина кривдить великі душі, це зводить нанівець тривалість її життя, багатство, релігійність, всі її статки та щасливу долю».

Текст 85: «Не посипавши собі голову пилом з лотосових стіп великих махатм, відданих, які байдужі до будь-яких матеріальних статків, людство не зможе звернути увагу до лотосових стіп Крішни. Ці лотосові стопи усувають усі нестерпні, сповнені страждань умови матеріального життя».

Текст* 86: Віднині в моєму серці неодмінно розвиватиметься відданість Твоїм лотосовим стопам. Саме задля цього я прийшов простертись біля Твоїх лотосових стіп».

Текст* 87: З цими словами Пракашананда Сарасваті посадив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, сів поряд з Ним і став розпитувати Господа.

Текст* 88: Пракашананда Сарасваті сказав: «Ми розуміємо вади філософії майавади, на які Ти вказав. Усі пояснення Шанкарачар'ї — виплід уяви.

Текст* 89: Дорогий Господи, Твоє пояснення «Брахма-сутри» згідно з її прямим значенням усіх нас дуже вразило.

Текст 90: Ти Верховний Бог-Особа і тому володієш незбагненними енерґіями. Я прагну почути від Тебе хоча б коротке пояснення «Брахма-сутри».

Текст 91: Шрі Чайтан'я Махапрабгу на це відказав: «Я звичайна жива істота, і Моє знання дуже незначне. Проте смисл «Брахма- сутри» дуже глибокий, бо її автор, В'ясадева, — це Сам Верховний Бог-Особа.

Текст* 92: Звичайній людині дуже важко збагнути смисл «Веданта- сутри», але В'ясадева з безпричинної милості сам пояснив її значення.

Текст* 93: Якщо є пояснення самого В'ясадеви, автора «Веданта- сутри», то для широкого загалу стає зрозумілий її первісний смисл.

Текст* 94: Смисл звукової вібрації омкара виявлений у мантрі ґаятрі, і той самий смисл пояснено в чотирьох шлоках «Шрімад- Бгаґаватам», які називають чатух-шлокі.

Текст* 95: Верховний Бог-Особа пояснив це Господу Брахмі в чотирьох віршах «Шрімад-Бгаґаватам», а Господь Брахма пояснив те саме Нараді.

Текст* 96: Нарада Муні все, що йому пояснив Господь Брахма, переповів В'ясадеві, і В'ясадева ретельно обміркував ці повчання.

Текст 97: Шріла В'ясадева вирішив, що докладно запише пояснення омкари, отримані від Наради Муні, у «Шрімад-Бгаґаватам», таким чином склавши коментар до «Брахма-сутри».

Текст* 98: Усі ведичні істини, записані у чотирьох Ведах і 108 Упанішадах, В'ясадева зібрав і виклав у афоризмах «Веданта- сутри».

Текст* 99: «Веданта-сутра» пояснює смисл усього ведичного знання, і те саме пояснює у вісімнадцяти тисячах віршів «Шрімад- Бгаґаватам».

Текст* 100: З цього можна зробити висновок, що «Брахма-сутра» докладно пояснена в «Шрімад-Бгаґаватам». I смисл віршів «Шрімад-Бгаґаватам» збігається зі смислом Упанішад.

Текст 101: «Все у всесвіті — живе й неживе — належить Господеві й підвладне Йому. Тому кожен повинен брати для своїх потреб тільки ту частку, яку йому приділено, й не брати зайвого, добре усвідомлюючи, кому воно належить».

Текст* 102: Суть «Шрімад-Бгаґаватам» — наші стосунки з Верховним Господом, наша діяльність на основі цих стосунків і мета життя — з'ясовано в чотирьох віршах «Шрімад-Бгаґаватам», що їх називають чатух-шлокі. У цих віршах пояснено все.

Текст 103: [Господь Крішна каже:] «Я осереддя всіх стосунків. Суть знання полягає в тому, щоб пізнати Мене й застосувати це знання на практиці. Абгідгея полягає в тому, щоб звертатись до Мене з проханням про віддане служіння.

Текст* 104: Віддане служіння поступово піднімає на рівень любові до Бога. Це головна мета життя. На рівні любові до Бога істота здобуває вічне служіння Господеві.

Текст 105: «Будь ласка, уважно слухай те, що Я скажу тобі, бо трансцендентне знання про Мене не тільки наукове, а й повне різних таїн».

Текст* 106: «Брахмо, Я поясню тобі всі ці істини. Ти жива істота [джіва] і тому без Мого пояснення не зможеш зрозуміти своїх стосунків зі Мною, діяльності у відданому служінні й найвищої мети життя.

Текст* 107: Я поясню тобі Свою істинну форму та становище, Свої якості, діяння та шість багатств».

Текст* 108: Господь Крішна запевнив Господа Брахму: «З Моєї милості тобі це все відкриється». Сказавши це, Господь почав пояснювати Господу Брахмі три істини [таттви].

Текст 109: «Нехай Моєю безпричинною милістю тобі відкриється істина щодо Моєї особистості, проявлень, якостей та ігор».

Текст* 110: «До творення космічного прояву, — сказав Господь, — існував тільки Я, а сукупна матеріальна енерґія, матеріальна природа і живі істоти перебували в Мені.

Текст* 111: Створивши космічний прояв, Я увійшов у нього. Все, що ти бачиш у космічному прояві, — це не що інше, як поширення Моєї енерґії.

Текст* 112: Коли всесвіт розпадається, Я залишаюсь у всій Своїй повноті, а все, що було проявлене, знову спочиває в Мені.

Текст 113: Перед творенням космосу існував тільки Я, не існувало ніяких явищ, ні грубих, ні тонких, ні первинних. Після творення існую в усьому тільки Я, і після знищення космосу тільки Я вічно залишаюся.

Текст* 114: У вірші «ахам ева...» слово «ахам» вжито тричі: на початку йдуть слова «ахам ева», у другому рядку сказано «пашчад ахам» і в кінці сказано «со 'смй ахам». Це «ахам» вказує на Верховну Особу. Потрійний повтор слова «ахам» підтверджує існування трансцендентної особи, сповненої всіх шести багатств.

Текст* 115: Iмперсоналісти не визнаюŸть особистісного аспекту Верховного Бога-Особи. Щоб переконати їх визнати Його, у цьому вірші підкреслено особистісність Бога. Саме для цього тут тричі вжито слово «ахам». Коли хочуть підкреслити щось дуже важливе, це повторюють тричі.

Текст* 116: [Господь Крішна вів далі:] «У всіх цих словах з'ясовано істинне духовне знання і його практичне застосування. Хоча зовнішня енерґія походить із Мене, Я відмінний від неї.

Текст* 117: Iноді відблиск сонця виглядає достоту наче сонце, але це сяйво ніколи не буває від сонця незалежним.

Текст 118: Коли людина досягає трансцендентного рівня, вона здатна пізнати Мене. Це пізнання становить основу її стосунків з Верховним Господом. Зараз Я поясню це докладніше.

Текст 119: Те, що видається істиною, але не пов'язане зі Мною, — це, безперечно, Моя ілюзорна енерґія, бо без Мене нічого не може існувати. Така річ подібна до відблиску справжнього світла серед темряви, бо у світлі немає ні темряви, ні відблисків.

Текст 120: А тепер послухай, будь ласка, про метод відданого служіння, що підходить для всіх країн, всіх істот, всіх часів і всіх обставин.

Текст 121: Коли йдеться про релігійні приписи, беруть до уваги особу, країну, час і обставини. Однак у відданому служінні це не варте уваги. Віддане служіння трансцендентне до всіх цих міркувань.

Текст* 122: Тому обов'язок кожної людини — в кожній країні, за будь- яких обставин і за всіх часів — звернутись до істинного духовного вчителя, розпитувати його про шлях відданого служіння і слухати його пояснення.

Текст 123: Тому той, кого цікавить трансцендентне знання, повинен завжди прямо і непрямо запитувати про це, щоб пізнати всепронизуючу істину.

Текст* 124: Цілковиту прив'язаність до Мене називають любов'ю до Бога, і вона становить найвищу мету життя. Я поясню природні ознаки такої любові на практичному прикладі.

Текст 125: П'ять матеріальних елементів існують всередині і зовні кожної живої істоти. Так само Я, Верховний Бог-Особа, проявляюсь у серці відданого, а також поза його тілом.

Текст 126: Подібно до того, як матеріальні елементи входять у тіла всіх живих істот і в той самий час лишаються поза ними всіма, Я існую всередині всіх матеріальних створінь і водночас не в них.

Текст* 127: Піднесений відданий своєю любов'ю на силі зв'язати Мене, Верховного Бога-Особу, у своєму серці. Де він тільки гляне, усюди він бачить Мене і більш нічого.

Текст 128: Харі, Верховний Бог-Особа, що знищує все лихе для Своїх відданих, і на мить не залишає їхнього серця, навіть якщо вони пам'ятають про Нього чи уславлюють Його неуважно. Господь не може залишити сердець Своїх відданих, бо Він зв'язаний мотузками їхньої любові. Таких відданих слід вважати за найпіднесеніших.

Текст 129: «Особа на високому рівні відданого служіння у всьому бачить душу душ, Верховного Бога-Особу, Шрі Крішну. Тому вона завжди бачить образ Верховного Бога-Особи як причину всіх причин і розуміє, що все перебуває у Ньому.

Текст 130: Ґопі зійшлися докупи і стали голосно оспівувати трансцендентні якості Крішни. Вони стали блукати з лісу до лісу, наче несповна розуму, і розпитувати всіх про Господа, що перебуває в усіх живих істотах, всередині і зовні. Вони розпитувались про Нього, Верховну Особу, навіть у рослин».

Текст* 131: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснював далі: «Отже, теми «Шрімад-Бгаґаватам» — це зв'язок істоти з Господом, діяльність відданого служіння і досягнення найвищої мети життя, любові до Бога.

Текст 132: «Вчені трансценденталісти, які знають Абсолютну Iстину, кажуть, що Вона являє Собою недвоїсте знання і називається безособистісний Брахман, локалізована Параматма і Бог- Особа».

Текст 133: «До того, як був створений космічний прояв, твірна сила спочивала розчинена в особі Верховного Господа. В Його особі тоді зберігались усі енерґії та прояви. Господь — це причина всіх причин. Він всепронизуюча, самодостатня особистість. До творення Він існував разом зі Своєю духовною енерґією в духовному світі, де проявлені численні планети Вайкунтги».

Текст 134: «Усі ці втілення Бога є або довершені частки, або частки довершених часток пуруша-аватар. Але Крішна — це Сам Верховний Бог-Особа. Через Свої різні прояви Він щоепохи захищає всесвіт, коли світовий лад порушують вороги Iндри».

Текст* 135: Такий наш вічний зв'язок із Верховним Богом-Особою. А зараз послухай, будь ласка, про віддане служіння. Принцип відданого служіння пронизує геть усі вірші «Шрімад-Бгаґаватам».

Текст 136: [Господь Крішна сказав:] «Я дуже дорогий відданим та садгу, і досягнути Мене можна непохитною вірою та відданим служінням. Ця система бгакті-йоґи, що поступово посилює прив'язаність людини до Мене, очищує навіть того, хто народився серед собакоїдів. Сказати інакше, методом бгакті-йоґи кожен може піднятись на духовний рівень».

Текст 137: [Верховний Бог-Особа Крішна сказав:] «Любий Уддгаво, ні через аштанґа-йоґу [містичну систему йоґи для опанування чуттів], ні через імперсональний монізм чи аналітичне пізнання Абсолютної Iстини, ні через вивчення Вед, аскези, роздачу милостині чи прийняття санн'яси не задовольнити Мене так, як можна задовольнити Мене, плекаючи безкорисливе віддане служіння Мені».

Текст 138: «Коли жива істота приваблюється до відокремленої від Крішни матеріальної енерґії, її охоплює страх. Відчужена від Верховного Бога-Особи матеріальною енерґією, жива істота розвиває світогляд, що цілковито розходиться з істиною. Iншими словами, замість того, щоб бути вічним слугою Крішни, вона стає суперником Крішни. Це відомо як «віпарйайо 'смрітіх». Щоб виправити цю помилку, людина справді вчена й піднесена поклоняється Верховному Богові-Особі як своєму духовному вчителю, Божеству й джерелу життя. Вона поклоняється Господеві, виконуючи безкорисливе віддане служіння».

Текст* 139: А зараз послухай-но про саму любов до Бога. Це головна мета життя, і вона має такі ознаки, як дрож у тілі, сльози на очах, танець та спів.

Текст 140: «Просто згадуючи і нагадуючи іншим про Верховного Бога- Особу, Харі, що забирає у відданого все лихе, чисті віддані проявляють у своїх тілах духовні ознаки любовного екстазу. Цього рівня досягають виконуючи реґламентоване віддане служіння, і поступово піднімаючись на рівень спонтанної любові».

Текст 141: «Коли людина досягла високого рівня і насолоджується повторенням святого імені дуже дорогого їй Господа, вона поринає в захват і голосно вигукує святе ім'я. Вона сміється, плаче, шаленіє і співає, наче божевільна, не звертаючи уваги на сторонніх».

Текст* 142: «Шрімад-Бгаґаватам» викладає справжній смисл «Веданта- сутри». Автор «Веданта-сутри» — В'ясадева, і він сам пояснив її афоризми у формі «Шрімад-Бгаґаватам».

Текст 143-144: «Смисл «Веданта-сутри» викладено у «Шрімад-Бгаґаватам». «Шрімад-Бгаґаватам» також передає весь смисл «Махабгарати». Також він дає коментар до Брахма-ґаятрі, і його зміст повністю охоплює все ведичне знання. «Шрімад-Бгаґаватам» — це найліпша з усіх Пуран. Його уклав Верховний Бог-Особа, втілившись як В'ясадева. В ньому дванадцять пісень, 335 розділів та вісімнадцять тисяч віршів».

Текст 145: «У «Шрімад-Бгаґаватам» зібрано саму суть усіх ведичних писань та історичних творів».

Текст 146: «Шрімад-Бгаґаватам» визнають за суть філософії веданти і всієї ведичної літератури. Того, хто скуштує трансцендентного смаку «Шрімад-Бгаґаватам», ніколи не привабить жоден інший твір».

Текст* 147: «Шрімад-Бгаґаватам» починається з пояснення мантри Брахма-ґаятрі. Слова «Абсолютна Iстина» [«сатйам парам»] вказують на осереддя всіх стосунків, а слова «медитуємо [«дгīмахі»] на Нього» вказують на практику відданого служіння і остаточну мету життя.

Текст 148: «О мій Господи! Я шанобливо схиляюся перед Тобою, Шрі Крішно, сину Васудеви, всепроникаючий Боже-Особо! Я медитую на Господа Шрі Крішну, тому що Він Абсолютна Iстина, первинна причина всіх причин у творенні, підтриманні й знищенні проявлених усесвітів. Він знає, прямо чи непрямо, що відбувається у всьому проявленому; і Він є незалежний, бо немає іншого начала, крім Нього. Саме Він вклав на початку ведичне знання у серце Брахмаджі, першоствореної живої істоти. Він вводить в оману навіть великих мудреців та півбогів, — так збиває з пантелику оманний образ води, що з'являється у вогні, чи образ землі на воді. Тільки Він є причиною того, що тимчасово проявлені через взаємодію трьох ґун природи матеріальні всесвіти видаються дійсними, хоча насправді нереальні. Отже, я медитую на Нього, Господа Шрі Крішну, що вічно перебуває у трансцендентній обителі, яка завжди вільна від ілюзорних образів матеріального світу. Я медитую на Нього, бо Він є Абсолютна Iстина».

Текст 149: «Ця «Бгаґавата Пурана», відкидаючи будь-яку засновану на матеріальних мотивах релігійну діяльність, проголошує найвищу істину, що її здатні зрозуміти віддані, цілковито чисті серцем. Найвища істина — це реальність, і, задля загального добра, вона відмежована від ілюзії. Ця істина викорінює троїсті страждання. Самого цього прекрасного «Бгаґаватам», що його уклав [досягнувши повної духовної зрілості] великий мудрець Шрі В'ясадева, достатньо, щоб осягнути Бога. Навіщо потрібні будь-які інші писання? Як тільки людина починає уважно і смиренно слухати послання «Бгаґаватам», розвинуте знання втверджує в її серці Верховного Господа».

Текст* 150: «Шрімад-Бгаґаватам» безпосередньо описує смак служіння Крішні. Тому «Шрімад-Бгаґаватам» вищий за всі інші ведичні твори.

Текст 151: «Шрімад-Бгаґаватам» становить суть усіх ведичних писань. Його вважають за стиглий плід побажай-дерева ведичного знання, і від доторку вуст Шукадеви Ґосвамі він посолодшав ще більше. Вдумливі знавці смаків, смакуйте цей стиглий плід щохвилі. О мудрі віддані, доки ви не поринули в трансцендентне блаженство, не переставайте смакувати «Шрімад- Бгаґаватам», а коли ви повністю зануритесь у блаженство, насолоджуйтесь його смаками й далі, повіки».

Текст 152: «Ми не знаємо втоми, слухаючи про трансцендентні розваги Бога-Особи, що Йому здіймають хвалу молитви й гімни. Хто розвинув у собі смак до трансцендентних стосунків із Ним, безнастанно черпає насолоду з оповідей про Його розваги».

Текст* 153: Шрі Чайтан'я Махапрабгу порадив Пракашананді Сарасваті: «Якнайретельніше вивчай «Шрімад-Бгаґаватам». Тоді ти зрозумієш справжній смисл «Брахма-сутри».

Текст 154: Шрі Чайтан'я Махапрабгу додав: «Постійно обговорюй «Шрімад-Бгаґаватам» і постійно повторюй та виспівуй святе ім'я Господа Крішни. Тоді ти дуже легко досягнеш звільнення і насолоди любов'ю до Бога.

Текст 155: «Той, хто піднімається на цей трансцендентний рівень, осягає Верховний Брахман і сповнюється радості. Він ні за чим не тужить і нічого не жадає. Він однаково ставиться до всіх живих істот. У такому стані він досягає чистого відданого служіння Мені».

Текст 156: «Навіть звільнена душа, занурена в сяйво безособистісного Брахмана, приваблюється до розваг Крішни. Приваблена ними, вона встановлює Божество і служить Господу».

Текст 157: [Шукадева Ґосвамі звернувся до Парікшіта Махараджі:] «Дорогий царю, хоча я повністю перебував у трансцендентному становищі, мене все одно привабили розваги Господа Крішни, і тому я вивчив від батька «Шрімад-Бгаґаватам».

Текст 158: «Коли вітерець із пахощами листків туласі й шафрану з лотосових стіп лотосоокого Бога-Особи увійшов через ніздрі в серце тих мудреців [Кумар], вони відчули переміну в тілі та розумі, хоча були прив'язані до усвідомлення безособистісного Брахмана».

Текст 159: «Особи, які знайшли задоволення в собі і яких не турбують зовнішні, матеріальні бажання, також приваблюються до любовного служіння Шрі Крішні, що Його якості трансцендентні і що Його діяння дивовижні. Харі, Бога-Особу, називають Крішна, тому що Він посідає такі трансцендентно привабливі риси».

Текст* 160: Тут брахмана з провінції Махараштра згадав за те, як Господь Чайтан'я пояснив вірш «атмарама».

Текст* 161: Брахмана-махараштрієць сказав, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснив цього вірша на шістдесят один спосіб. Почувши про це, всі були вражені.

Текст* 162: Всі в зібранні висловили палке бажання почути це шістдесят одне значення атмарама-шлоки, і тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову пояснив їх.

Текст* 163: Почувши пояснення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до атмарама-шлоки, всі були приголомшені. Всі зійшлись на тому, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це не хто інший, як Сам Господь Крішна.

Текст* 164: Повторивши Свої пояснення, Шрі Чайтан'я Махапрабгу звівся на ноги й пішов звідти. Всі присутні поклонились Йому, повторюючи маха-мантру.

Текст* 165: Усі жителі Каші [Варанасі] почали з екстатичною любов'ю повторювати маха-мантру Харе Крішна. Вони то сміялись, то плакали, то співали, а то танцювали.

Текст* 166: Після того всі санн'ясі-майаваді і вчені Варанасі почали обговорювати «Шрімад-Бгаґаватам». Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу врятував їх.

Текст 167: Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своїми супутниками повернувся до Своєї оселі. Отак Він перетворив усе Варанасі на другу Навадвіпу [Надія-наґару].

Текст* 168: Серед Своїх супутників Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі сміхом сказав: «Я прийшов сюди продавати почуття Своєї екстатичної любові.

Текст* 169: Хоча Я прийшов до Варанасі продавати Свій товар, покупців на нього не було і здавалось, що Мені доведеться понести все назад до Своєї країни.

Текст 170: Вас дуже засмутило те, що ніхто не купує Мого товару і що Мені доведеться нести все назад. Тільки на ваше бажання Я роздав весь товар безкоштовно».

Текст* 171: Тоді віддані Господа сказали: «Ти втілився для того, щоб звільнити всі пропащі душі. Ти вже врятував їх на сході та на півдні, а от тепер рятуєш на заході.

Текст* 172: Тільки Варанасі залишалось осторонь, бо його жителі були налаштовані проти Твоєї місіонерської діяльності. А тепер Ти врятував і їх, і це нас дуже тішить».

Текст* 173: Коли слава про ці події розійшлася, зі всієї околиці стали стікатися люди, що прагнули побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.

Текст* 174: Побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу приходили сотні тисяч людей, злічити всіх було неможливо. Оселя Господа була маленька, а тому не всі могли Його побачити.

Текст* 175: Йшов Шрі Чайтан'я Махапрабгу до Ґанґи митися чи йшов відвідати храм Вішвешвари, люди юрмились обабіч дороги, щоб подивитись на Господа.

Текст* 176: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу проходив повз людей, Він здіймав руки й гукав: «Будь ласка, повторюйте ім'я Крішни! Будь ласка, повторюйте ім'я Харі!» Люди, віддаючи Йому шану, на відповідь вигукували «Харе Крішна».

Текст* 177: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу впродовж п'яти днів дарував звільнення людям Варанасі. Аж нарешті Його охопило бажання йти далі.

Текст* 178: На шостий день Шрі Чайтан'я Махапрабгу встав вдосвіта і вирушив у дорогу. За Ним пішли ще п'ятеро відданих.

Текст* 179: Ці п'ятеро відданих були: Тапана Мішра, Раґгунатга, брахмана-махараштрієць, Чандрашекгара і Парамананда Кіртанія.

Текст* 180: Всі п'ятеро хотіли піти з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу до Джаґаннатга Пурі, однак Господь попрощався з усіма, вмовляючи повертатись додому.

Текст* 181: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Якщо хочете побачитись зі Мною, можете прийти до Мене коли-небудь пізніше, а зараз Я піду через ліс Джгарікганда Сам».

Текст* 182: Санатані Ґосвамі Шрі Чайтан'я Махапрабгу порадив іти до Вріндавани, сказавши, що двоє його братів уже пішли туди.

Текст 183: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Санатані Ґосвамі: «Всі Мої віддані, що йдуть до Вріндавани, назагал дуже бідні. Їхні статки обмежуються подертою ковдрою та глечиком. Тож ти, Санатано, візьми їх під свою опіку й піклуйся про них».

Текст* 184: З цими словами Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв їх усіх і вирушив у дорогу. Віддані знепритомніли, і попадали на землю.

Текст* 185: За якийсь час вони попідводились і пішли додому, наче опущені в воду. Санатана Ґосвамі самотою вирушив до Вріндавани.

Текст* 186: Коли Рупа Ґосвамі прийшов до Матгури, він зустрів на березі Ямуни, біля Дгрува-ґгати, Субуддгі Раю.

Текст* 187: Раніше Субуддгі Рая був великий землевласник у Ґаудадеші [Бенґалії]. Сайяда Хуссейн Кган тоді був наймитом у Субуддгі Раї.

Текст* 188: Субуддгі Рая призначив Хуссейна Кгана керувати риттям великого ставу, але одного разу, виявивши за ним якусь провину, вдарив його нагаєм.

Текст* 189: Пізніше Хуссейна Кгана якимось чином призначили Навабом від головного мусульманського уряду. Відчуваючи себе зобов'язаним Субуддгі Раї, Хуссейн Кган значно збагатив його.

Текст* 190: Якось жінка Наваба Сайяди Хуссейна Кгана побачила на його тілі рубець від нагайки і почала підбивати його вбити Субуддгі Раю.

Текст* 191: Хуссейн Кган відповів їй: «Субуддгі Рая дбайливо піклувався про мене. Він ставився до мене, як батько. А ти підбиваєш мене на його вбивство. Це нехороше».

Текст* 192: Тоді, як іншу можливість, дружина порадила Навабу хоча б позбавити Субуддгі Раю касти й перетворити його на мусульманина. Але Хуссейн Кган відповів, що якщо він це зробить, Субуддгі Раї однак вже не жити.

Текст 193: Так Наваб опинився у складному становищі, бо його дружина не облишала підбивати його на вбивство Субуддгі Раї. Врешті-решт Наваб побризкав Субуддгі Раї на голову водою з дзбана, яким користувались мусульмани.

Текст 194: Коли Наваб побризкав Субуддгі Раї на голову, Субуддгі Рая використав це як привід для того, щоб відійти від родинних та інших справ, і пішов до Варанасі.

Текст* 195: Коли Субуддгі Рая запитав у вчених брахманів Варанасі, як йому очиститись після свого «навернення» до ісламу, ті порадили йому випити розпеченого ґгі й у такий спосіб вкоротити собі віку.

Текст 196: Натомість інші брахмани, з якими радився Субуддгі Рая, сказали, що за ним немає великої вини і йому не потрібно пити розпечене ґгі й у такий спосіб накладати на себе руки. Врешті-решт Субуддгі Рая залишився в непевності, сумніваючись, як йому слід вчинити.

Текст* 197: Сповнений сумнівів, Субуддгі Рая зустрів Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, коли Господь був у Варанасі. Субуддгі Рая розповів про своє становище й запитав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, що йому робити.

Текст 198: Господь порадив йому: «Йди до Вріндавани й постійно повторюй мантру Харе Крішна».

Текст 199: Шрі Чайтан'я Махапрабгу далі пояснив Субуддгі Раї: «Берись повторювати мантру Харе Крішна, і коли ти наблизишся до чистого повторення святого імені, всі твої гріхи розвіються. А коли ти повторюватимеш мантру Харе Крішна досконало, ти досягнеш лотосових стіп Крішни.

Текст* 200: Коли ти поряд лотосових стіп Крішни, тебе не може торкнути жоден гріх. Це найліпша покута за всі гріхи».

Текст* 201: Отримавши від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу наказ іти до Вріндавани, Субуддгі Рая вирушив з Варанасі через Праяґу, Айодг'ю та Наймішаран'ю до Вріндавани.

Текст* 202: У Наймішаран'ї Субуддгі Рая на якийсь час затримався, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу тимчасом відвідав Вріндавану й вирушив до Праяґи.

Текст* 203: Прийшовши до Матгури, Субуддгі Рая довідався, яким шляхом пішов Господь і дуже засмутився від того, що йому не вдалося зустрітися з Господом.

Текст* 204: Субуддгі Рая збирав у лісі хмиз і носив у Матгуру на продаж. За кожну в'язку він вторговував п'ять або шість пайс.

Текст 205: Живучи з продажу хмизу, Субуддгі Рая залишав собі на прожиток лише одну пайсу. Він харчувався смаженим нутом, а решту відкладав, зберігаючи в одного крамаря.

Текст 206: За свої заощадження Субуддгі Рая купував йоґурт для бенґальских вайшнавів, що приходили до Матгури. Також він годував їх вареним рисом і робив їм масаж з олією. Коли Субуддгі Рая бачив, що якийсь вайшнава бідує, то за свої гроші годував його.

Текст 207: Коли до Матгури прийшов Рупа Ґосвамі, Субуддгі Рая, виявляючи до нього велику прихильність і любов, старався всіляко йому служити. Він особисто повів Рупу Ґосвамі до Вріндавани, показуючи всі дванадцять вріндаванських лісів.

Текст* 208: Рупа Ґосвамі прожив у Матгурі та Вріндавані один місяць, спілкуючись із Субуддгі Раєю. По тому він пішов з Вріндавани шукати старшого брата, Санатану Ґосвамі.

Текст* 209: Довідавшись про те, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Праяґи понад берегом Ґанґи, Рупа Ґосвамі і його брат Анупама пішли тією самою дорогою, щоб зустрітися з Господом.

Текст 210: А Санатана Ґосвамі, побувавши у Праязі і отримавши наказ Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, вирушив до Вріндавани битим шляхом.

Текст* 211: Коли Санатана Ґосвамі зустрів у Матгурі Субуддгі Раю, той розповів йому все про його молодших братів, Рупу Ґосвамі й Анупаму.

Текст* 212: Санатана Ґосвамі прямував до Вріндавани битим шляхом, а Рупа Ґосвамі й Анупама йшли понад берегом Ґанґи, і тому вони розминулись.

Текст* 213: Субуддгі Рая та Санатана Ґосвамі були знайомі ще до того, як прийняли зречений стан життя. Тому Субуддгі Рая ставився до Санатани Ґосвамі з великою любов'ю, але Санатані Ґосвамі було ніяково приймати вияви теплих почуттів Субуддгі Раї.

Текст* 214: Санатана Ґосвамі, людина дуже високого ступеня зреченості, мандрував з лісу до лісу, ніколи не зупинявся в оселі з каменю. Хоч вдень, хоч вночі він знаходив притулок під деревами або кущами.

Текст* 215: Шріла Санатана Ґосвамі зібрав деякі книжки, які могли допомогти в археологічних розкопках у Матгурі, і, мандруючи лісом, відшукував усі згадані в писаннях святі місця.

Текст* 216: Санатана Ґосвамі залишився у Вріндавані, а Рупа Ґосвамі й Анупама повернулись до Варанасі.

Текст* 217: Прийшовши до Варанасі, Рупа Ґосвамі зустрівся з брахманою-махараштрійцем, Чандрашекгарою і Тапаною Мішрою.

Текст* 218: Коли Рупа Ґосвамі був у Варанасі, він мешкав в оселі Чандрашекгари і харчувався прасадом у Тапани Мішри. Від Тапани Мішри він вислухав настанови, які Шрі Чайтан'я Махапрабгу давав Санатані Ґосвамі у Варанасі.

Текст* 219: У Варанасі Рупа Ґосвамі почув про всі діяння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Почувши про те, як Господь звільнив санн'ясі- майаваді, він відчув величезне задоволення.

Текст* 220: Рупа Ґосвамі побачив, як усі жителі Варанасі шанують Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, і навіть послухав історії, які вони розповідали про Господа. Це його дуже втішило.

Текст* 221: Побувши в Варанасі днів десять, Рупа Ґосвамі пішов назад до Бенґалії. Отже, я розповів про діяльність Рупи й Санатани.

Текст* 222: Шрі Чайтан'я Махапрабгу йшов назад до Джаґаннатга Пурі безлюдним лісом і чув від того велику втіху.

Текст* 223: Дуже щасливий, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повертався до Джаґаннатга Пурі разом зі Своїм слугою, Балабгадрою Бгаттачар'єю. Як і раніше, Господь влаштовував з лісовими звірями багато веселих забав.

Текст* 224: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до Атгаранали, передмістя Джаґаннатга Пурі, Він послав Балабгадру Бгаттачар'ю покликати Його відданих.

Текст* 225: Почувши від Балабгадри Бгаттачар'ї про прихід Господа, величезна громада відданих так зраділа, немов щойно воскресла. Здавалось, ніби свідомість щойно повернулась до їхніх тіл. Чуття їхні завирували.

Текст* 226: Охоплені почуттями великого щастя, всі віддані чимдуж кинулись назустріч Господеві. Вони зустріли Його на березі славетного озера Нарендра-саровара.

Текст* 227: Коли до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу підійшли Парамананда Пурі і Брахмананда Бгараті, Господь шанобливо вклонився їм, як духовним братам Свого вчителя. Вони ж обидва з великою любов'ю обійняли Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.

Текст* 228: Привітатись із Господом підходили всі віддані, як оце Сварупа Дамодара, Ґададгара Пандіта, Джаґадананда, Кашішвара, Ґовінда й Вакрешвара.

Текст* 229: Зустріти Господа прийшли також Каші Мішра, Прад'юмна Мішра, Дамодара Пандіта, Харідаса Тгакура та Шанкара Пандіта.

Текст* 230: Прийшли також усі інші віддані, і простерлись біля лотосових стіп Господа. Шрі Чайтан'я Махапрабгу на відповідь усіх їх обіймав з великою екстатичною любов'ю.

Текст* 231: Усі поринули в океан трансцендентного блаженства. Після зустрічі Господь та всі Його віддані пішли до храму Джаґаннатги подивитись на Божество.

Текст* 232: Побачивши в храмі Господа Джаґаннатгу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу потонув у почуттях любові. Він дуже довго співав і танцював зі Своїми відданими.

Текст* 233: Жерці притьмом принесли всім ґірлянди і прасад. Прийшов також храмовий наглядач, Туласі, і поклонився Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Текст* 234: Коли містом розлетілась новина про прихід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до Джаґаннатга Пурі, зустрітися з Ним прийшли всі віддані, як-от Сарвабгаума Бгаттачар'я, Рамананда Рая та Ванінатга Рая.

Текст* 235: Потім Господь та всі Його віддані пішли до будинку Каші Мішри. Сарвабгаума Бгаттачар'я та Пандіта Ґосані також запросили Господа пообідати в них удома.

Текст* 236: Прийнявши їхнє запрошення, Господь попрохав їх принести весь прасад туди, де Він був, щоб Він міг поїсти разом з усіма Своїми відданими.

Текст* 237: Отримавши наказ Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Сарвабгаума Бгаттачар'я і Пандіта Ґосані принесли доволі прасаду з храму Джаґаннатги. Отож Господь пообідав разом з усіма у Своїй оселі.

Текст* 238: Ось так, я розповів про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся з Вріндавани до Джаґаннатга Пурі.

Текст* 239: Кожен, хто з вірою та любов'ю слухає про ігри Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, дуже скоро досягає притулку лотосових стіп Господа.

Текст* 240: Тут я зробив загальний огляд мадг'я-ліли, подорожей Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до Джаґаннатга Пурі і з нього. Шість років Господь не переставав мандрувати.

Текст* 241: Прийнявши у двадцять чотири роки санн'ясу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу жив ще двадцять чотири роки. Шість із них Він багато мандрував усієї Iндією, то йдучи до Джаґаннатга Пурі, то залишаючи його. Промандрувавши шість років, Господь на стале зупинився в Джаґаннатга Пурі і прожив там вісімнадцять років до кінця Свого життя. Протягом цих вісімнадцяти років Він головним чином співав зі Своїми відданими Харе Крішна.

Текст* 242: Зараз я ще раз перегляну всі глави Мадг'я-ліли за хронологічним порядком, щоб можна було насолодитись трансцендентною природою цих історій.

Текст* 243: У першій главі я навів огляд завершальних розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу [ант'я-ліли]. В цій главі я також старанно змалював деякі з розваг, які Господь проводив наприкінці Своїх літ.

Текст* 244: У другій главі я описав розмови Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, які скидались на божевільне марення. В цій главі я зазначив, які екстатичні настрої проявляв Шрі Чайтан'я Махапрабгу.

Текст* 245: У третій главі я описав, як Господь прийняв зречений сан і як Він насолоджувався розвагами в оселі Адвайти Ачар'ї.

Текст* 246: У четвертій главі я переповів історію того, як Мадгавендра Пурі встановив Божество Ґопали і як у Ремуні Ґопінатга вкрав згущене молоко.

Текст* 247: У п'ятій главі я переказав історію про Сакші-ґопалу. Цю історію розповідав Ніт'янанда Прабгу, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу слухав.

Текст* 248: У шостій главі я розповів про те, як Господь звільнив Сарвабгауму Бгаттачар'ю, а в сьомій главі описав подорож Господа святими місцями і порятунок Васудеви.

Текст* 249: У восьмій главі я записав глибокі бесіди Господа з Раманандою Раєю. Господь Сам слухав, а Рамананда викладав найсуттєвіші істини всіх ведичних писань.

Текст* 250: У дев'ятій главі я описав подорож Господа південною Iндією та всілякими святими місцями прощі. У десятій главі я розповів про Його зустріч з усіма відданими.

Текст* 251: В одинадцятій главі я розповів про те, як велетенська громада відданих співала маха-мантру Харе Крішна, обходячи навколо храму Господа. У дванадцятій главі я розповів про те, як чистили й мили храм Ґундіча.

Текст* 252: У тринадцятій главі я описав танець Шрі Чайтан'ї Махапрабгу перед колісницею Джаґаннатги. У чотирнадцятій главі наведено опис свята Хера-панчамі.

Текст* 253: У чотирнадцятій главі також йдеться про те, як Сварупа Дамодара змальовував екстатичні почуття ґопі, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу насолоджувався цим описом.

Текст* 254: У п'ятнадцятій главі я переповів, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу вихваляв якості Своїх відданих і як Він обідав у Сарвабгауми Бгаттачар'ї. Тоді ж Він врятував Амоґгу.

Текст* 255: У шістнадцятій главі я розповів про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушив до Вріндавани й пройшов через Бенґалію, а також як невдовзі після того, дійшовши до Канай Наташали, Він повернувся до Джаґаннатга Пурі.

Текст* 256: У сімнадцятій главі я змалював подорож Господа через хащі Джгарікганди і прихід до Матгури. У вісімнадцятій главі описано, як Господь ходив лісами Вріндавани.

Текст* 257: У дев'ятнадцятій главі я розповів про те, як Господь повернувся з Матгури до Праяґи і як Він наділив Шрі Рупу Ґосвамі силою поширювати віддане служіння.

Текст* 258: У двадцятій главі змальовано зустріч Господа з Санатаною Ґосвамі. Господь вичерпно описав Санатані Ґосвамі особисті якості Верховного Бога-Особи.

Текст* 259: У двадцять першій главі змальовано вроду Крішни і Його велич, а в двадцять другій — два різновиди відданого служіння.

Текст* 260: У двадцять третій главі описано смаки трансцендентного любовного служіння, а в двадцять четвертій я розповів, як Господь розглянув вірш «атмарама».

Текст* 261: У двадцять п'ятій главі розказано про те, як жителі Варанасі стали вайшнавами і як Господь повернувся з Варанасі до Нілачали [Джаґаннатга Пурі].

Текст* 262: Отже, у двадцять п'ятій главі я зробив огляд цих розваг. Вислухавши цей огляд, можна зрозуміти зміст усього твору.

Текст* 263: Я перелічив теми Мадг'я-ліли. Докладно ці розваги не описати й у мільйонах книжок.

Текст 264: Рятуючи всі пропащі душі, Господь мандрував усіма землями. Він Сам насолоджувався смаком відданого служіння і разом з тим повсюди ніс вчення відданості.

Текст* 265: Розвинути свідомість Крішни означає пізнати істинне становище Крішни, суть відданого служіння, суть любові до Бога, суть екстатичних почуттів, суть трансцендентних смаків і суть Господніх розваг.

Текст* 266: Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам проповідував трансцендентні істини «Шрімад-Бгаґаватам» і пояснював його трансцендентні смаки. «Шрімад-Бгаґаватам» і Верховний Бог-Особа суть одне, бо «Шрімад-Бгаґаватам» являє собою втілення Шрі Крішни у звуці.

Текст 267: Звістуючи світові смисл «Шрімад-Бгаґаватам», Шрі Чайтан'я Махапрабгу іноді задля добра Своїх відданих говорив Сам, а іноді вповноважував говорити когось із Своїх відданих і слухав.

Текст* 268: Всі мислячі люди в трьох світах не можуть не погодитись, що немає нікого милостивішого й великодушнішого за Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і що більше ніхто не ставиться до своїх відданих так ласкаво, як Він.

Текст* 269: Всі віддані повинні з вірою та любов'ю слухати про ігри Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Так з ласки Господа можна здобути притулок біля Його лотосових стіп.

Текст 270: Збагнувши розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, можна збагнути істинну природу Крішни. А збагнувши Крішну, можна збагнути всю глибину знання, викладеного в явлених писаннях.

Текст 271: Розваги Господа Крішни уособлюють у собі суть усього нектару, і цей нектар розливається сотнями річок на всі сторони світу. Розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — це вічний став. Пустіть свій розум-лебідь, щоб він плавав по цьому трансцендентному плесі.

Текст* 272: Якнайсмиренніше припадаю до лотосових стіп усіх вас, о віддані, і прикрашаю своє тіло пилом з ваших стіп. А зараз, любі віддані, послухайте, будь ласка, ще про одну річ.

Текст* 273: Віддане служіння Крішні — немов ліс прекрасних, налитих медом лотосів, які сповнюють серце радістю. Я благаю кожного: скуштуйте цього меду. Нехай всі умоглядні мислителі пустять бджіл свого розуму в цей ліс лотосів і нехай день і ніч до смаку впиваються в ньому екстатичною любов'ю до Крішни — ось тоді їхня жага до умоглядних розумувань буде трансцендентним чином цілковито задоволена.

Текст* 274: Віддані, яких пов'язують із Крішною ті чи інші стосунки, бавляться в тому лісі лотосів, наче лебеді та птахи-чакраваки. Крішнині розваги — неначе пуп'янки цих лотосів. Вони становлять поживу для відданих-лебедів. Господь Шрі Крішна завжди влаштовує трансцендентні розваги, тому віддані, що ступають слідами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, мають змогу вічно смакувати цими лотосовими пуп'янками — розвагами Господа.

Текст* 275: Усім відданим Шрі Чайтан'ї Махапрабгу треба йти до цього озера й, завжди залишаючись під захистом лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, стати лебедями та птахами- чакраваками, що плавають на тих небесних водах. Їм треба повсякчасно служити Господу Шрі Крішні й так повсякчасно насолоджуватись життям. Тоді всі їхні страждання відступляться й вони знайдуть велике щастя, поринувши в захват любові до Бога.

Текст* 276: Віддані, що знайшли притулок біля лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, беруть на себе відповідальність поширювати нектарне віддане служіння всім світом. Вони схожі на хмари, що проливають на землю дощі і живлять плід любові до Бога в цьому світі. Віддані досхочу наїдаються цих плодів, а те, що вони залишають, з'їдають прості люди, і тоді всі живуть щасливо.

Текст* 277: Розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу сповнені нектару, а розваги Господа Крішни — немов камфора. Коли змішати нектар і камфору, вони вражають чудовим смаком. Той, хто з милості чистих відданих насолоджується ними, пізнає силу цього солодкого смаку.

Текст 278: Споживаючи доволі зерна в їжу, люди стають сильними, проте відданий, який харчується лише звичайним зерном і не насолоджується трансцендентними розвагами Господа Чайтан'ї Махапрабгу та Крішни, поступово слабне і падає з трансцендентного рівня. Однак якщо людина вип'є хоча б краплю нектару Крішниних розваг, її тіло та розум розцвітають і вона починає сміятися, співати й танцювати.

Текст* 279: Нехай читачі насолоджуються оцим чудовим нектаром, бо його не зрівняти ні з чим. Зберігаючи в розумі непохитну віру, стережіться, щоб не впасти в яму псевдологіки чи у вир несприятливих обставин. Впавши туди, людина гине.

Текст* 280: На завершення, я хочу сказати Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Ніт'янанді Прабгу, Адвайті Прабгу і всім іншим відданим та читачам, що я ставлю ваші лотосові стопи собі на голову, як діадему. Після того всі мої бажання виконані.

Текст* 281: Ставлячи собі на голову стопи Шріли Рупи Ґосвамі, Шрі Санатани Ґосвамі, Раґгунатги даси Ґосвамі, Раґгунатги Бгатти Ґосвамі та Джіви Ґосвамі, я завжди прагну їхньої милості. Отак я, Крішнадаса, смиренно намагаюсь переповідати нектарні розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, змішані з розвагами Господа Крішни.

Текст* 282: Ми молимось, щоб на вдоволення Шрі Мадана-ґопали та Ґовіндадеви ця книга, «Шрі Чайтан'я-чарітамріта», послужила підношенням Шрі Крішні Чайтан'ї Махапрабгу.

Текст 283: «Чайтан'я-чарітамріта», ігри Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, — це дуже потаємний твір. Це скарб і саме життя всіх відданих. Звичайно, люди, недостойні насолодитись цією книгою, заздрісні, як свині, ніколи не віддадуть їй шани. Однак, це ніяк мені не шкодить. Ці ігри Шрі Чайтан'ї Махапрабгу неодмінно даруватимуть втіху всім святим людям, що мають чисте серце. Вони, безперечно, будуть насолоджуватись нею. Ми прагнемо, щоб їхня насолода дедалі глибшала.