ПОЯСНЕННЯ: В «Амріта-праваха-бгаш'ї» Шріла Бгактівінода Тгакура подає наведений далі огляд шести філософських вчень. Пракашананда визнав, що Шріпада Шанкарачар'я прагнув висунути власну філософію монізму і, вдавшись до філософії веданти, витлумачив її на свій лад. Проте насправді, якщо визнати існування Бога, теорію монізму ніяк не довести. Через це Шанкарачар'я відкинув усі ведичні писання, які пояснюють верховне становище Бога-Особи. Шанкарачар'я вдався до всіляких засобів, намагаючись відкинути твердження ведичної літератури. У всьому світі дев'яносто дев'ять відсотків філософів, що йдуть стопами Шанкарачар'ї, відмовляються визнати Верховного Бога-Особу. Замість цього вони висувають власні теорії. Світським філософам дуже властиво намагатись довести свої погляди коштом чужих. Отже, далі йде пояснення п'яти філософій. 1)Послідовники міманси, що засновуються на засадах Джайміні, наголошують на важливості корисливої діяльності і кажуть, що якщо Бог є, Він мусить коритись законам корисливої діяльності. Iншими словами, якщо хтось дуже сумлінно виконує свої обов'язки в матеріальному світі, то Бог змушений дати йому бажаний результат. На думку цих філософів немає потреби ставати відданим Бога. Досить неухильно дотримуватись моральних засад, щоб прихилити Господа і дістати від Нього бажану винагороду. Такі філософи не визнають ведичної засади бгакті-йоґи. Замість того вони наголошують, що треба виконувати свої обов'язки. 2)Послідовники атеїстичної філософії санкг'я, як-от Капіла, якнайретельніше аналізують матеріальні елементи і приходять до висновку, що причина всього — це матеріальна природа. Вони не визнають Верховного Бога-Особу за причину всіх причин. 3)Послідовники філософії н'яя, як-от Ґаутама і Канада, вважають за першопричину світобудови поєднання атомів. 4)Філософи- майаваді кажуть, що все ілюзія. Ці філософи на чолі з Аштавакрою намагаються довести, що причина всього криється в безособистісному сяйві Брахмана. 5)Філософи, які дотримуються вчення Патанджалі, практикують раджа-йоґу. Вони вважають, що можна уявити собі багато форм Абсолютної Iстини. Такий шлях їхнього самоусвідомлення.

Послідовники всіх цих п'яти філософій цілковито заперечують верховне становище Верховного Бога-Особи і силкуються довести свої власні теорії. На противагу до них Шріла В'ясадева написав «Веданта-сутру» і, витягнувши суть із усієї ведичної літератури, довів верховне становище Верховного Бога-Особи. Послідовники всіх згаданих п'яти філософій вважають, що безособистісний Брахман не має жодних якостей, а коли з'являється Бог-Особа, Він осквернюється і покривається матеріальними якостями. На санскриті це називається саґуна. Вони вирізняють саґуна Брахман і нірґуна Брахман. Нірґуна Брахман означає для них «безособистісна Абсолютна Iстина, що не має жодних матеріальних якостей», а саґуна Брахман — «Абсолютна Iстина, що бере на Себе скверну матеріальних якостей». Такі й подібні до цих філософські міркування називають філософією майавади. Однак правда полягає в тому, що Абсолютна Iстина ніколи не має нічого спільного з матеріальними якостями, бо є трансцендентна. Абсолютна Iстина завжди сповнена всіх духовних якостей. П'ять згаданих філософських шкіл не визнають Господа Вішну за Верховного Бога-Особу і запекло спростовують теорії одне одного. Всього в Iндії шість основних філософських вчень. До ведичних авторитетів належить В'ясадева, і тому його знають як Ведав'ясу. Віддані тримаються його філософського вчення, викладеного у «Веданта-сутрі». Адже Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті»(15.15):

«Я перебуваю в серці кожного, і пам'ять, знання і забуття походять від Мене. Всі Веди призначені для того, щоб пізнати Мене. Воістину, Я — укладач «Веданти», і Я — той, хто знає Веди».

Кінцева мета, задля якої вивчають ведичні писання, полягає в тому, щоб визнати Крішну як Верховного Бога-Особу. Рух свідомості Крішни поширює філософські висновки Шріли В'ясадеви і спирається на повчання також інших великих ачарій, як оце Рамануджачар'я, Мадгавачар'я, Вішну Свамі, Німбарка та Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу.