вісджаті — залишає; хдайам — серце; на — не; йасйа — чиє; скшт — прямо; харі — Верховний Бог-Особа; аваа-абгіхіта — уславлюваний мимоволі або ж мимохідь; апі — хоча; аґга-оґга-на — що знищує для відданого всі зловісні гріхи; праайа-расанай — мотузкою любові; дгта-аґгрі-падма — чиї лотосові стопи зв'язані; са — такий відданий; бгаваті — є; бгґавата-прадгна — найпіднесеніший відданий; укта — сказано.

Харі, Верховний Бог-Особа, що знищує все лихе для Своїх відданих, і на мить не залишає їхнього серця, навіть якщо вони пам'ятають про Нього чи уславлюють Його неуважно. Господь не може залишити сердець Своїх відданих, бо Він зв'язаний мотузками їхньої любові. Таких відданих слід вважати за найпіднесеніших.