ева-врата сва-прійа-нма-кīртй

джтнурґо друта-чітта уччаі

хастай атго родіті рауті ґйатй

унмдаван нтйаті лока-бхйа

евам-врата — таким чином дотримуючись обітниці співати й танцювати; сва — власний; прійа — дуже дорогий; нма — святе ім'я; кīртй — співом; джта — так розвиває; анурґа — прив'язаність; друта-чітта — дуже палко; уччаі — голосно; хасаті — сміється; атго — також; родіті — плаче; рауті — збуджується; ґйаті — співає; унмдават — наче божевільний; нтйаті — танцюючи; лока-бхйа — не дбаючи за чужих.


Текст

«Коли людина досягла високого рівня і насолоджується повторенням святого імені дуже дорогого їй Господа, вона поринає в захват і голосно вигукує святе ім'я. Вона сміється, плаче, шаленіє і співає, наче божевільна, не звертаючи уваги на сторонніх».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш являє собою цитату із «Шрімад- Бгаґаватам»(11.2.40).