 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу навернув жителів південної Iндії до вчення вайшнавізму. Ці люди були сильні, як слони, але потерпали в пазурах крокодилів таких філософій, як буддизм, джайнізм чи майавада. Диском Своєї милості Господь звільнив їх усіх, обернувши їх у вайшнавів, Господніх відданих.
Текст* 2: Хвала, хвала Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господеві Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Шрі Адвайті Прабгу! Хвала, хвала всім відданим Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 3: Мандрівка Шрі Чайтан'ї Махапрабгу південною Iндією була, безперечно, дуже незвичайна, бо Він відвідав там багато тисяч святих місць.
Текст 4: Приходячи до усіх цих святих місць начебто на прощу, Господь навертав до вайшнавізму багато тисяч їхніх жителів і звільняв їх. Просто Своєю присутністю в святих місцях Він перетворював їх на великі місця прощі.
Текст* 5: Я не можу записати всі місця прощі, які відвідав Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, і не можу навести хронологічного порядку, в якому Він їх відвідував. Можу тільки загалом сказати, що Господь відвідував усі святі місця, зліва й справа, йдучи далі й повертаючись.
Текст* 6: А що я неспроможний записати всі відвідані місця в хронологічному порядку, то я назву хоча б деякі з них для годиться.
Текст 7-8: Як я вже зазначав, усі жителі сіл, які відвідував Господь Чайтан'я, ставали вайшнавами й починали повторювати імена Харі й Крішна. Так у всіх селах, які пройшов Господь, кожен став вайшнавою, відданим.
Текст* 9: У південній Iндії було багато різних людей. Деякі були умоглядні філософи, деякі — корисливі трудівники, але в будь- якому разі там була безліч невідданих.
Текст* 10: Під впливом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу усі ці люди залишали свої погляди і ставали вайшнавами, відданими Крішни.
Текст 11: У ті часи всі південно-індійські вайшнави поклонялись Господу Рамачандрі. Дехто з них був таттваваді, а дехто — послідовники Рамануджачар'ї.
Текст* 12: Зустрівшись із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, усі ці різні вайшнави ставали відданими Крішни і починали повторювати маха-мантру Харе Крішна.
Текст* 13: «Господи Рамачандро, нащадку Махараджі Раґгу, милостиво захисти мене! Господи Крішно, крушителю демона Кеші, милостиво захисти мене!»
Текст 14: Простуючи дорогою, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повторював цю мантру Рама Раґгава. Виспівуючи її, Господь прийшов на берег Ґаутамі-ґанґи і омився там.
Текст 15: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Маллікарджуна- тіртги. Там Він побачив божество Господа Шіви. Також Він спонукав там усіх людей повторювати маха-мантру Харе Крішна.
Текст* 16: Там Він побачив Господа Махадеву [Шіву], слугу Господа Рами. Далі Господь попрямував до Аховала-нрісімхи.
Текст 17: Побачивши Божество Аховала-нрісімхи, Чайтан'я Махапрабгу підніс Господеві численні молитви. Потім Він пішов до Сіддгавати, де побачив Божество Рамачандри, повелителя Сітадеві.
Текст* 18: Побачивши Божество Господа Рамачандри, нащадка царя Раґгу, Господь віддав Йому поклони і підніс молитви. Тоді один брахмана запросив Господа на обід.
Текст* 19: Той брахмана безперервно повторював святе ім'я Рамачандри. Без святого імені Господа Рамачандри цей брахмана не говорив жодного слова.
Текст* 20: Того дня Господь Чайтан'я залишився в його оселі й попоїв там прасаду. Дарувавши таким чином цьому брахмані милість, Господь пішов далі.
Текст* 21: У святому місці, яке називається Сканда-кшетра, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав храм Сканди. Звідти Він пішов до Тріматги, де побачив Божество Вішну, Трівікрами.
Текст* 22: Відвідавши храм Трівікрами, Господь повернувся до Сіддгавати, де Він знову відвідав оселю того брахмани. Тепер цей брахмана безперервно повторював маха-мантру Харе Крішна.
Текст* 23: Пообідавши там, Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав брахману: «Любий друже, скажи, будь ласка, як у тебе зараз справи.
Текст* 24: Раніше ти безперервно повторював святе ім'я Господа Рами. Чому тепер ти безперервно повторюєш святе ім'я Крішни?»
Текст* 25: Брахмана відповів: «Це все Твій вплив, Пане. Побачивши Тебе, я втратив навички, які розвивав усе своє життя.
Текст* 26: З дитинства я повторював святе ім'я Господа Рамачандри, але побачивши Тебе, я один-єдиний раз повторив святе ім'я Господа Крішни.
Текст* 27: Відтоді святе ім'я Крішни міцно прив'язалось до мого язика. Коли я почав повторювати святе ім'я Крішни, святе ім'я Господа Рамачандри пішло від мене геть.
Текст* 28: З дитинства я збирав описи величі святого імені, що їх наводять явлені писання.
Текст 29: «Верховна Абсолютна Iстина зветься Рама, тому що трансценденталісти черпають насолоду в безмежній істинній насолоді духовного буття».
Текст 30: «Слово «кріш» вказує на привабливість Господнього буття, а «на» означає «духовна насолода». Коли до дієслова «кріш» додано суфікс «на», виходить «Крішна», що вказує на Абсолютну Iстину».
Текст* 31: Що стосується святих імен Рама й Крішна, вони перебувають на одному рівні, але для глибшого розуміння явлені писання дають нам докладнішу інформацію.
Текст 32: [Господь Шіва звернувся до своєї дружини, Дурґи:] «О Варанано, я повторюю святе ім'я — Рама, Рама, Рама — і насолоджуюсь цим прекрасним звуком. Святе ім'я Рамачандри рівне тисячі святих імен Господа Вішну».
Текст 33: «Праведні наслідки, які дає повторення тисячі святих імен Вішну тричі, можна здобути просто один раз повторивши святе ім'я Крішни».
Текст* 34: За цим твердженням шастр, велич святого імені Крішни безмежна. Однак я не міг повторювати Його святе ім'я. Послухай-но, яка була причина цього.
Текст* 35: Божество, якому я поклонявся, — це Господь Рамачандра, і повторюючи Його святе ім'я, я відчував щастя. Відчуваючи таке щастя, я повторював святе ім'я Господа Рами день і ніч.
Текст* 36: З Твоєю появою з'явилось і святе ім'я Господа Крішни, і тоді в моєму серці пробудилась слава імені Крішни.
Текст* 37: Пане, Ти Сам Господь Крішна. Це мій висновок». Сказавши це, брахмана впав до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 38: Проливши на цього брахману милість, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу наступного дня пішов до Вріддгакаші, де Він відвідав храм Господа Шіви.
Текст* 39: Залишивши Вріддгакаші, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов далі. В одному селі Він помітив, що більшість жителів — брахмани, і залишився там відпочити.
Текст* 40: Через могутність Господа Чайтан'ї Махапрабгу просто побачити Його приходило багато мільйонів людей. Насправді, збиралося стільки людей, що злічити їх не було змоги.
Текст* 41: Тіло Господа було прекрасної форми, і до того ж Він завше був в екстазі любові до Верховного Бога. Просто побачивши Його, люди починали повторювати святе ім'я Крішни і так ставали відданими-вайшнавами.
Текст* 42: Там було багато всіляких філософів. Дехто був логіком, послідовником Ґаутами чи Канади. Деякі дотримувались філософії Джайміні, мімамси. Дехто тримався філософії Шанкарачар'ї, майавади, а ще інші були послідовниками філософії санкг'я Капіли чи містичної системи йоґи Патанджалі. Дехто був прихильником смріті-шастри, складеної з двадцяти релігійних писань, а інші були послідовниками Пуран і тантра-шастри. Отож, було багато різних філософів.
Текст* 43: Усі ці прихильники різних писань були готові навести судження своїх писань, але Шрі Чайтан'я Махапрабгу розбивав їхні погляди вщент і втверджував вчення бгакті, засноване на Ведах, Веданті, «Брахма-сутрі» та філософії ачінт'я-бгедабгеда-таттви.
Текст* 44: Шрі Чайтан'я Махапрабгу всюди втверджував вчення відданості. Ніхто не міг Його перемогти.
Текст* 45: Зазнавши поразки від Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, ці всі філософи та їхні послідовники приєднувались до вчення Господа. Так Господь Чайтан'я перетворив південну Iндію на країну вайшнавів.
Текст* 46: Коли безвірні чули про вченість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, вони з великою пихою приходили до Нього, приводячи з собою своїх учнів.
Текст* 47: Один з них очолював буддистську громаду і був дуже високоосвічений вчений. Бажаючи довести дев'ять філософських суджень буддизму, він прийшов до Господа і почав з Ним говорити.
Текст* 48: Хоча буддисти не гідні того, щоб з ними розмовляти, і вайшнавам не слід на них навіть дивитись, Чайтан'я Махапрабгу поговорив із ним, щоб збити з нього пиху.
Текст 49: Писання буддизму головно спираються на логічні докази та розумування і проголошують дев'ять основних засад. Шрі Чайтан'я Махапрабгу переміг буддистів у диспуті, і їм не вдалось утвердити своє вчення.
Текст* 50: Вчитель буддійського вчення виклав дев'ять засад, але Шрі Чайтан'я Махапрабгу сильною логікою розбив їх ущент.
Текст 51: Усі умоглядні мислителі й ерудовані вчені зазнали від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу поразки, і коли люди стали сміятися, філософи-буддисти відчули сором і страх.
Текст* 52: Буддисти зрозуміли, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу — вайшнава, і повернулись додому дуже засмучені. Однак незабаром вони влаштували проти Господа змову.
Текст 53: Змовившись, буддисти принесли Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу тацю оскверненої їжі і сказали, що це маха- прасад.
Текст* 54: Коли осквернену їжу запропонували Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, підлетів величезний птах, схопив тацю дзьобом і полетів геть.
Текст* 55: Недоторкана їжа висипалась на буддистів, а тацю величезний птах випустив на голову буддистського вчителя. Вдарившись об його голову, таця гучно брязнула.
Текст* 56: Таця була металева і, вдаривши своїм краєм вчителя буддистів, розсікла йому голову. Знепритомнівши, той повалився на землю.
Текст* 57: Коли вчитель буддистів знепритомнів, його учні скрикнули і підбігли до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, щоб віддатись під Його притулок.
Текст* 58: Всі буддисти почали молитись до Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, звертаючись до Нього як до Верховного Бога- Особи і благаючи: «Повелителю, будь ласка, пробач нам нашу образу. Будь ласка, пролий на нас Свою милість і поверни життя нашому духовному вчителю».
Текст* 59: Тоді Господь відповів учням буддійського вчителя: «Ви всі повинні дуже голосно повторювати імена Крішни й Харі на вухо своєму духовному вчителю.
Текст* 60: Завдяки цьому ваш духовний вчитель опритомніє». За порадою Шрі Чайтан'ї Махапрабгу усі учні-буддисти почали гуртом повторювати святе ім'я Крішни.
Текст 61: Коли всі учні проскандували святі імена Крішна, Рама та Харі, наставник-буддист опритомнів і відразу почав повторювати святе ім'я Господа Харі.
Текст* 62: Коли духовний вчитель буддистів почав повторювати святе ім'я Крішни і впокорився Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, усі зібрані там люди були вражені.
Текст* 63: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу, син Шачідеві, задля розваги несподівано зникнув з-перед очей усіх присутніх, і ніхто не міг Його знайти.
Текст 64: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до Тірупаті й Тірумали. Там Він побачив чотирируке Божество. Після того Він вирушив у бік гори Венката.
Текст* 65: Прийшовши до Тірупаті, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав храм Господа Рамачандри. Там Він поклонився Рамачандрі, нащадкові царя Раґгу, і підніс до Нього молитви.
Текст 66: Всюди, куди Шрі Чайтан'я Махапрабгу приходив, Його могутність усіх вражала. Далі Господь прийшов до храму Пана- нрісімхи. Господь такий милостивий!
Текст* 67: У великому любовному екстазі Шрі Чайтан'я Махапрабгу склав Свої поклони й підніс молитви Господу Нрісімсі. Бачачи духовну силу Господа Чайтан'ї, люди були вражені.
Текст 68: Прибувши до Шіва-канчі, Чайтан'я Махапрабгу відвідав божество Господа Шіви. Своїм впливом Господь перетворив усіх відданих Господа Шіви у вайшнавів.
Текст 69: Далі Господь відвідав святе місце, що зветься Вішну-канчі. Там Він побачив Божества Лакшмі-Нараяни, вшанував Їх і підніс Їм багато молитов.
Текст* 70: Два дні, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишався у Вішну- канчі, Він в екстазі танцював і співав кіртан. Всі люди, що Його бачили, стали відданими Господа Крішни.
Текст 71: Зайшовши до Трімалаї, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов побачити Трікала-хасті. Там Він побачив Господа Шіву і якнайшанобливіше віддав йому Свої поклони.
Текст 72: У Пакші-тіртзі Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав храм Господа Шіви. Після того Він пішов до місця прощі, яке зветься Вріддгакола.
Текст 73: У Вріддгаколі Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав також храм Швета-варахи, втілення білого вепра. Віддавши Йому шану, Господь відвідав храм Господа Шіви, в якому божество вдягнуте в жовті шати.
Текст 74: Відвідавши храм Шіялі-бгайраві [одної з форм богині Дурґи], Шрі Чайтан'я Махапрабгу, син матері Шачі, пішов на берег річки Кавері.
Текст 75: Далі Господь побував у місті Ґо-самаджа, де відвідав храм Господа Шіви. Потім він прибув до Ведавани, де побачив ще одне божество Господа Шіви й підніс йому молитви.
Текст* 76: Побачивши божество Шіви, якого називають Амріта-лінґа, Господь Чайтан'я Махапрабгу поклонився йому. Так Господь відвідав усі храми Господа Шіви й обернув відданих Господа Шіви у вайшнавів.
Текст* 77: У Девастгані Чайтан'я Махапрабгу відвідав храм Господа Вішну і мав бесіду з вайшнавами учнівської послідовності від Рамануджачар'ї. Цих вайшнавів називають Шрі-вайшнавами.
Текст 78: В Кумбгакарна-капалі Шрі Чайтан'я Махапрабгу оглянув велике озеро, а тоді святе місце Шіва-кшетра, де розміщений храм Господа Шіви.
Текст 79: Відвідавши святе місце за назвою Шіва-кшетра, Чайтан'я Махапрабгу прийшов до Папанашани і там оглянув храм Господа Вішну. Після того Він нарешті прийшов до Шрі Ранґа-кшетри.
Текст* 80: Омившись у Кавері, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав храм Ранґанатги і, поклонившись Йому, підніс палкі молитви. Господь вважав, що Йому дуже пощастило.
Текст* 81: У храмі Ранґанатги Шрі Чайтан'я Махапрабгу в екстазі любові до Верховного Бога багато співав і танцював. Це видовище сповнило всіх подивом.
Текст 82: Один вайшнава на ім'я Венката Бгатта з великою повагою запросив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до себе додому.
Текст* 83: Шрі Венката Бгатта привів Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до себе додому і омив Йому стопи. Воду з лотосових стіп Господа випили всі члени сім'ї Венкати Бгатти.
Текст* 84: Подавши Господеві обід, Венката Бгатта смиренно нагадав, що вже настав період чатурмас'ї.
Текст* 85: Венката Бгатта сказав: «Пролий на мене ласку — залишись на час чатурмас'ї в мене вдома. З Своєї милості звільни мене, будь ласка, розмовами про Господа Крішну».
Текст* 86: Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишився в домівці Венкати Бгатти на всі чотири місяці. Господь проводив Свої дні у великій втісі, насолоджуючись трансцендентним смаком бесід про ігри Господа Крішни.
Текст* 87: Живучи там, Шрі Чайтан'я Махапрабгу омивався в Кавері і відвідував храм Шрі Ранґи. Також Господь щодня в екстазі танцював.
Текст* 88: Всі могли бачити красу тіла Господа Чайтан'ї та Його екстаз любові до Бога. Подивитись на Нього приходило багато людей, і коли вони його бачили, зникали весь їхній смуток і біди.
Текст* 89: Подивитись на Господа приходили сотні тисяч людей з різних країн, і, побачивши Його, всі вони починали повторювати маха-мантру Харе Крішна.
Текст* 90: Вони не промовляли нічого, крім маха-мантри Харе Крішна, і так ставали відданими Господа Крішни. Це глибоко вражало широкий загал.
Текст* 91: Усі брахмани-вайшнави, що жили у Шрі Ранґа-кшетрі, запрошували Господа до себе додому. Кожнісінького дня Його хтось запрошував.
Текст* 92: Господа щодня запрошував якийсь інший брахмана, але деякі брахмани так і не встигли запросити Господа, бо чатурмас'я скінчилась.
Текст* 93: У святому місці Шрі Ранґа-кшетри до храму щодня приходив один брахмана-вайшнава і декламував цілий текст «Бгаґавад-ґіти».
Текст* 94: Брахмана щодня в великому трансцендентному екстазі читав вісімнадцять глав «Бгаґавад-ґіти», але він не вмів правильно вимовляти всі слова, і тому люди з нього глузували.
Текст* 95: Через його неправильну вимову його іноді критикували і брали на кпини, але він не звертав на це уваги. Читаючи «Бгаґавад-ґіту», він поринав в екстаз і був дуже щасливий.
Текст 96: Читаючи книгу, брахмана зазнавав трансцендентних тілесних змін. Коли він читав, волосся на ньому ставало дибки, очі набігали сльозами, а все тіло тремтіло і вкривалося потом. Бачачи це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже радів.
Текст* 97: Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав брахману: «Шановний пане, чому ти сповнений такого любовного екстазу? Яка частина «Бгаґавад-ґіти» дає тобі таку трансцендентну втіху?»
Текст 98: Брахмана відповів: «Я неграмотний і тому не знаю значення слів. Подекуди я читаю «Бгаґавад-ґіту» правильно, а подекуди ні, але в будь-якому разі я дію згідно з наказами свого духовного вчителя».
Текст* 99: Брахмана пояснював далі: «Насправді я просто бачу, що Господь Крішна сидить у колісниці як візничий Арджуни. Iз Своїм темним тілом і віжками в руках Він дуже красивий.
Текст* 100: Коли я бачу Господа Крішну, що сидить у колісниці й повчає Арджуну, мене сповнює екстатичне щастя.
Текст* 101: Коли я читаю «Бгаґавад-ґіту», я бачу тільки прекрасний образ Господа. Ось чому я читаю «Бгаґавад-ґіту» і мій розум не може від цього відірватись».
Текст 102: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав брахмані: «Ти справжній авторитет у вивченні «Бгаґавад-ґіти». Те, що ти знаєш, становить істинний смисл «Бгаґавад-ґіти».
Текст* 103: З цими словами Господь Чайтан'я Махапрабгу обійняв цього брахману. Брахмана, схопивши лотосові стопи Господа, заплакав.
Текст* 104: Брахмана сказав: «Коли я бачу Тебе, моє щастя зростає вдвічі. З цього я роблю висновок, що Ти і є той самий Господь Крішна».
Текст* 105: Споглядання Господа Крішни очистило розум брахмани, і тому він зрозумів усю істину щодо Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 106: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу дав брахмані докладні настанови і попрохав нікому не розкривати того, що Він є Сам Господь Крішна.
Текст* 107: Цей брахмана став великим відданим Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і всі чотири місяці не відходив від Господа.
Текст* 108: Шрі Чайтан'я Махапрабгу жив у Венкати Бгатти і постійно розмовляв з ним про Господа Крішну, відчуваючи від того велике щастя.
Текст* 109: Бувши вайшнавою Рамануджа-сампрадаї, Венката Бгатта поклонявся Божествам Лакшмі та Нараяни. Бачачи його чисту відданість, Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений.
Текст* 110: Постійно спілкуючись, Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Венката Бгатта поступово розвинули дружні стосунки. Iноді вони разом сміялись і жартували.
Текст* 111: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Бгаттачар'ї: «Богиня щастя, якій ти поклоняєшся, Лакшмі, постійно перебуває на грудях у Нараяни, і, поза сумнівом, вірнішої дружини не знайти у всьому творінні.
Текст* 112: Натомість Мій Господь — це Господь Шрі Крішна, пастух, що піклується про корів. Чому це Лакшмі, така вірна дружина, хоче товариства Мого Господа?
Текст* 113: Для того, щоб отримати товариство Крішни, Лакшмі залишила всі трансцендентні насолоди Вайкунтги, склала обітниці й, дотримуючись реґулівних правил, тривалий час віддавалась незрівнянним аскезам».
Текст 114: Тоді Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Господи, ми не знаємо, як змій Калія здобув таку нагоду отримати доторк пилу з Твоїх лотосових стіп. Задля такої нагоди богиня процвітання століттями віддавалась аскезам, відкинувши всі інші бажання і тримаючи суворі обітниці. Воістину, ми не знаємо, як це змій Калія дістав таку можливість».
Текст* 115: Тоді Венката Бгатта сказав: «Господь Крішна і Господь Нараяна — це одне й те саме, але розваги Крішни мають веселішу природу і тому дають більшу насолоду.
Текст 116: Господь Крішна і Нараяна — одна особа, і тому, спілкуючись із Крішною, Лакшмі не порушує обітниці подружньої вірності. Насправді, отримати товариство Господа Крішни богиня щастя захотіла тому, що їй було дуже цікаво пізнати Його розваги».
Текст 117: Венката Бгатта відповідав далі: «Згідно з трансцендентним розумінням між формами Нараяни і Крішни немає різниці. Однак Крішна має особливу трансцендентну привабливість завдяки смакові кохання, і тому Він перевершує Нараяну. Такий остаточний висновок щодо цих трансцендентних смаків».
Текст* 118: Богиня щастя не вважала, що порушить обітницю подружньої вірності, зав'язавши стосунки з Крішною. Тимчасом у товаристві Крішни вона могла скористатися з нагоди насолодитися танцем раса».
Текст* 119: Венката Бгатта пояснював далі: «Матір Лакшмі, богиня щастя, також насолоджується трансцендентним блаженством. Тож, якщо вона забажала насолодитися з Крішною, в чому її вина? Чому Ти жартуєш з цього приводу?»
Текст* 120: Господь Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Я знаю, що богиня щастя не вчинила жодного прогріху, але річ у тім, що їй не вдалося ввійти до танцю раса. Про це ми чуємо в явлених писаннях.
Текст 121: «Коли Господь Шрі Крішна танцював з ґопі у раса-лілі, руки Господа обвивали їхні шиї. Така трансцендентна ласка ніколи не була дарована богині процвітання чи іншим супутницям Господа в духовному світі. Про таке навіть не мріяли найвродливіші дівчата на райських планетах, хоча блиском і ароматом їхні тіла схожі на лотосові квіти. А що вже казати за жінок цього світу, нехай вони навіть дуже, дуже вродливі на матеріальний погляд?»
Текст* 122: Чи можеш ти Мені сказати, чому богиня щастя, Лакшмі, не змогла ввійти в танець раса? Авторитети з ведичного знання змогли увійти в цей танець і досягнути товариства Крішни.
Текст 123: «Великі мудреці приборкують розум і чуття, практикуючи систему містичної йоґи та оволодіваючи диханням, і силою цієї практики вони бачать у серці Наддушу, поки врешті- решт не розчиняться в безособистісному Брахмані. Але такого становища досягають навіть вороги Верховного Бога- Особи, просто думаючи про Верховного Господа. Натомість дівчата Враджі, ґопі, приваблені вродою Крішни, просто прагнули обіймати Його та Його схожі на змій руки. Так ґопі врешті пощастило пізнати нектар лотосових стіп Господа. Так само й ми, Упанішади, можемо пізнати нектар Його лотосових стіп, йдучи слідами ґопі».
Текст* 124: Коли Чайтан'я Махапрабгу запитав, чому богиня щастя не змогла ввійти у танець раса, тоді як світила ведичної мудрості змогли, Венката Бгатта відповів: «У ці таємниці я проникнути нездатний».
Текст* 125: Далі Венката Бгатта сказав: «Я звичайна жива істота. Мій інтелект дуже обмежений, і мене легко збентежити. Мій розум неспроможний проникнути в глибокий океан розваг Господа.
Текст 126: Ти Верховний Бог-Особа, Сам Крішна. Ти знаєш смисл Своїх діянь, і той, кого Ти просвітиш, також може зрозуміти Твої розваги».
Текст* 127: Господь відповів: «Господь Крішна має одну особливу якість — Він приваблює серця всіх смаком Своїх стосунків кохання.
Текст* 128: Притулок лотосових стіп Шрі Крішни можна здобути, йдучи слідами жителів планети Враджалока, чи Ґолока Вріндавана. Однак жителі цієї планети не знають, що Господь Крішна — це Верховний Бог-Особа.
Текст* 129: Там дехто вважає Його за сина і подеколи прив'язує Його до ступи. Хтось інший вважає Його за близького друга і, поборовши Його, задля розваги вилізає Йому на плечі.
Текст* 130: Жителі Враджабгумі знають Крішну як сина Махараджі Нанди, царя Враджабгумі, і вважають для себе неможливим розвивати з Господом стосунки в расі величі.
Текст 131: Той, хто поклоняється Господеві, йдучи слідами жителів Враджабгумі, приходить до Господа на трансцендентну планету Враджі, де Його знають як сина Махараджі Нанди».
Текст 132: Тут Чайтан'я Махапрабгу навів цитату: «Верховний Бог- Особа, Крішна, син матері Яшоди, доступний відданим, які присвятили себе спонтанному любовному служінню, але Його не здобути так легко умоглядним мислителям, тим, хто добивається самоусвідомлення суворими аскезами, чи тим, хто вважає тіло невідмінним від себе».
Текст 133: Світила ведичної літератури, звані шруті-ґанами, поклонялись Господеві Крішні в екстазі ґопі і ступали їхніми слідами.
Текст* 134: Уособлені авторитети з ведичних гімнів дістали такі тіла, як у ґопі, і народились у Враджабгумі. У тих тілах вони отримали дозвіл увійти в Господній танець раса-ліли.
Текст* 135: Господь Крішна належить до громади пастухів, і найкоханіші дівчата Крішни — це ґопі. Хоча жінки жителів райських планет володіють найбільшими розкошами в матеріальному світі, ані вони, ані жодні інші жінки в матеріальному всесвіті не можуть здобути товариство Крішни.
Текст* 136: Богиня щастя, Лакшмі, хотіла насолоджуватись Крішною і водночас зберегти своє духовне тіло в формі Лакшмі. Однак, поклоняючись Крішні, вона не ступала слідами ґопі.
Текст 137: В'ясадева, найбільший авторитет з ведичної літератури, склав цього вірша, що починається зі слів «найам сукгапо бгаґаван» тому, що в танець раса-ліли неможливо ввійти в жодному іншому тілі, крім тіла ґопі».
Текст* 138: До того, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу дав це пояснення, Венката Бгатта думав, що Верховний Бог-Особа — це Шрі Нараяна.
Текст* 139: Думаючи так, Венката Бгатта був переконаний, що поклоніння Нараяні являє собою найвищу форму поклоніння, вищу за всі інші методи відданого служіння, адже Нараяні поклонялись Шрі-вайшнави, учні Рамануджачар'ї.
Текст* 140: Шрі Чайтан'я Махапрабгу зрозумів, що Венката Бгатта тримається цієї хибної думки, і тому, щоб поправити його, Господь жартома сказав це все.
Текст* 141: Тоді Господь сказав: «Дорогий Венкато Бгатто, будь ласка, облиш усі подальші сумніви. Верховний Бог-Особа — це Господь Крішна, бо такий висновок ведичних писань.
Текст* 142: Господь Нараяна, сповнена пишноти форма Крішни, приваблює розум богині щастя та її послідовників.
Текст 143: «Усі ці втілення Бога є або довершені частки, або частки довершених часток пуруша-аватар. Але Крішна — це Сам Верховний Бог-Особа. Через Свої різні прояви Він щоепохи захищає всесвіт, коли світовий лад порушують вороги Iндри».
Текст 144: Крішна має чотири надзвичайні якості, яких не має Господь Нараяна, і тому богиня щастя, Лакшмі, завжди прагне Його товариства.
Текст* 145: Ти продекламував вірша, що починається зі слів «сіддгантатас тв абгеде 'пі». Цей самий вірш власне доводить, що Крішна — Верховний Бог-Особа.
Текст 146: «Згідно з трансцендентним розумінням між формами Нараяни і Крішни немає різниці. Однак Крішна має особливу трансцендентну привабливість завдяки смакові кохання, і тому Він перевершує Нараяну. Такий остаточний висновок щодо цих трансцендентних смаків».
Текст* 147: Верховний Бог-Особа, Крішна, приваблює розум богині щастя, але Господь Нараяна не може привабити розум ґопі. Це доводить вищість Крішни.
Текст* 148: Що вже казати за Господа Нараяну, Господь Крішна Сам з'явився був як Нараяна, щоб пожартувати над ґопі.
Текст* 149: Хоча Крішна прибрав чотирирукої подоби Нараяни, Він не зміг привернути до Себе сильної уваги ґопі, охоплених екстатичною любов'ю.
Текст 150: «Якось Господь Шрі Крішна жартома проявився в подобі Нараяни, з чотирма нездоланними руками і чарівною зовнішністю. Однак вигляд цієї верховної форми охолодив екстаз ґопі. Отож навіть великі вчені нездатні збагнути екстатичні почуття ґопі, що непохитно зосереджені на первинній формі Господа Крішни, сина Нанди Махараджі. Дивовижні почуття ґопі в стосунках екстатичної парама-раси з Крішною становлять найбільшу таїну в духовному житті».
Текст* 151: Так Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу збив пиху з Венкати Бгатти, але, щоб знову його втішити, Він сказав йому дальші слова.
Текст* 152: Господь став втішати Венкату Бгатту, кажучи: «Насправді, все це Я сказав жартома. Тепер послухай, Я тобі скажу висновок шастр, в який твердо вірить кожен відданий- вайшнава.
Текст* 153: Між Господом Крішною і Господом Нараяною немає різниці, бо Вони суть одна форма. Так само немає різниці й між ґопі та богинею щастя, бо вони також суть одна форма.
Текст* 154: Богиня щастя насолоджується товариством Крішни через ґопі. Не слід вбачати різниці між формами Господа, бо такі уявлення образливі.
Текст 155: Між трансцендентними формами Господа немає різниці. Різні форми проявляються через різні прив'язаності різних відданих. Насправді Господь один, але з'являється в різних формах, щоб задовольнити Своїх відданих.
Текст 156: «В різних оправах коштовний камінь вайдур'я набуває різних кольорів, і тому його вигляд також здається різним. Так само, залежно від екстатичної медитації відданого, Господь, якого називають Ач'юта [«несхибний»], з'являється в різних формах, хоча по суті Він один».
Текст* 157: Тоді Венката Бгатта промовив: «Я звичайна нікчемна істота, а Ти — Сам Крішна, Верховний Бог-Особа.
Текст 158: Трансцендентні ігри Господа незглибимі, і я не знаю про них нічого. Все, що Ти кажеш, я вважаю істиною.
Текст* 159: Тільки з ласки Лакшмі-Нараяни, яким я служу, я дістав змогу бачити Твої лотосові стопи.
Текст* 160: Зі Своєї безпричинної милості Ти розповів мені про велич Господа Крішни. Ніхто не здатний сягнути межі багатств, якостей та форм Господа.
Текст* 161: Тепер я розумію, що віддане служіння Господу Крішні — це найвища форма поклоніння. Зі Своєї безпричинної милості Ти увінчав моє життя успіхом, просто пояснивши ці істини».
Текст* 162: Сказавши це, Венката Бгатта впав до лотосових стіп Господа, і Господь з безпричинної ласки обійняв його.
Текст* 163: Коли період чатурмас'ї закінчився, Шрі Чайтан'я Махапрабгу попросив у Венкати Бгатти дозвіл залишити його і, відвідавши Шрі Ранґу, вирушив далі на південь Iндії.
Текст* 164: Венката Бгатта не хотів повертатись додому і хотів піти з Господом і собі. Лише з великими зусиллями Шрі Чайтан'я Махапрабгу розпрощався з ним.
Текст* 165: Коли Господь таки розстався з Венкатою Бгаттою, той впав на землю непритомний. Такі були ігри Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, сина матері Шачі, у Шрі Ранґа-кшетрі.
Текст 166: Коли Господь прийшов до гори Рішабга, Він оглянув там храм Господа Нараяни і, склавши поклони, підніс різні молитви.
Текст* 167: На горі Рішабга протягом чотирьох місяців дощової пори жив Парамананда Пурі, і коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу про це почув, Він одразу пішов з ним побачитись.
Текст* 168: Побачивши Парамананду Пурі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу віддав йому якнайбільшу шану і доторкнувся до його лотосових стіп, а Парамананда Пурі в екстазі обійняв Господа.
Текст* 169: Шрі Чайтан'я Махапрабгу оселився з Параманандою Пурі в оселі брахмани, в якого той жив. Обидва провели три дні в розмовах про Крішну.
Текст* 170: Парамананда Пурі поділився з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, що збирається побачити Пурушоттаму в Джаґаннатга Пурі. Побачивши там Господа Джаґаннатгу, він хотів піти до Бенґалії омитися в Ґанзі.
Текст* 171: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав йому: «Будь ласка, повертайся після того знов до Джаґаннатга Пурі, бо дуже скоро з Рамешвари [Сетубандги] Я вже й Собі піду туди.
Текст* 172: Я хочу бути з тобою, тому якщо ти повернешся до Джаґаннатга Пурі, ти зробиш Мені велику ласку».
Текст* 173: Сказавши це Парамананді Пурі, Господь попрохав у нього дозволу піти і, дуже задоволений, вирушив на південь Iндії.
Текст 174: Тоді Парамананда Пурі пішов до Джаґаннатга Пурі, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу став просуватись до Шрі Шайли.
Текст* 175: У Шрі Шайлі жили Господь Шіва та його дружина Дурґа, вдягнуті як брахмани. Побачивши Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, вони дуже зраділи.
Текст* 176: Господь Шіва, вдягнутий як брахмана, дав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу милостиню і запросив Його провести три дні в відлюдному місці. Там, сидячи разом, вони розмовляли про дуже потаємні речі.
Текст* 177: Після розмов з Господом Шівою Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав його дозволу вирушити в дорогу й пішов до Камакоштгі-пурі.
Текст 178: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов з Камакоштгі до південної Матгури, Він зустрів там одного брахману.
Текст* 179: Брахмана, що зустрівся Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, запросив Господа до себе додому. Цей брахмана був великий відданий Господа Шрі Рамачандри і глибокий знавець Його діянь. Він був завжди відречений від матеріальної діяльності.
Текст* 180: Омившись у річці Крітамала, Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до оселі брахмани пообідати, але побачив, що ніякого обіду немає, бо брахмана нічого не зготував.
Текст* 181: Побачивши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Любий пане, скажи, будь ласка, чому ти нічого не зготував? Уже минув південь».
Текст* 182: Брахмана відповів: «Шановний повелителю, ми живемо в лісі. На цей час нам не вдалося зібрати всього потрібного для того, щоб зварити їсти.
Текст* 183: Коли Лакшмана принесе всі овочі, плоди й коріння з лісу, Сіта приготує все, що треба».
Текст* 184: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений, почувши, як брахмана поклоняється Господеві. Нарешті брахмана взявся похапцем готувати їсти.
Текст* 185: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пообідав десь близько третьої години, але брахмана, дуже зажурений, постився.
Текст* 186: Побачивши, що брахмана поститься, Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав його: «Чому ти постишся? Чим ти так засмучений? Через що ти так турбуєшся?»
Текст* 187: Брахмана відповів: «Моє життя не має сенсу. Я позбавлю себе життя, кинувшись або в вогонь, або в воду.
Текст* 188: Дорогий Пане, матір Сіта — це мати всесвіту і верховна богиня щастя. I до неї доторкнувся демон Равана. Відколи я про це почув, я не знаходжу собі місця.
Текст* 189: Пане, я так страждаю, що не можу жити. Тіло моє горить, та життя його ніяк не покидає».
Текст* 190: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Будь ласка, більше таких думок собі не дозволяй. Ти вчений пандіта, чому ти не обміркуєш це питання?»
Текст* 191: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Сітадеві, найдорожча дружина Верховного Господа Рамачандри, безперечно, має духовну форму, сповнену блаженства. Матеріальними очима її не побачити, на це не спроможний жодний матеріаліст.
Текст* 192: Що вже казати за те, щоб доторкнутись до матері Сіти, якщо той, хто має матеріальні чуття, нездатні її навіть побачити. Коли Равана її забрав, він викрав тільки її матеріальну, ілюзорну подобу.
Текст* 193: Щойно Равана з'явився перед Сітою, вона зникла. А щоб обдурити Равану, вона послала замість себе свою ілюзорну матеріальну подобу.
Текст 194: Духовна субстанція недосяжна для матеріального сприйняття. Це завжди стверджують Веди й Пурани».
Текст 195: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу запевнив брахману: «Вір у Мої слова і більше не обтяжуй свого розуму такими хибними уявленнями».
Текст* 196: Хоча брахмана постився, він сприйняв слова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу з вірою і поїв. Так його життя було врятоване.
Текст 197: Так підбадьоривши брахману, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов далі на південь Iндії, і аж нарешті дійшов до Дурвашани, де омився в річці Крітамала.
Текст 198: У Дурвашані Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав храм Господа Рамачандри, а на горі Махендра-шайла побачив Господа Парашураму.
Текст 199: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Сетубандги [Рамешвари] і там омився у святому місці Дганус-тіртга. Звідти він пішов до храму Рамешвари, а тоді зупинився відпочити.
Текст 200: Там у зібранні брахманів Шрі Чайтан'я Махапрабгу слухав «Курма Пурану», у якій наведено розповідь про вірну дружину.
Текст* 201: Шріматі Сітадеві, дочка царя Джанаки, — це матір трьох світів і дружина Господа Рамачандри. Своєю вірністю вона перевершує всіх вірних жінок.
Текст* 202: Коли Равана прийшов викрасти матір Сіту і вона побачила його, вона відразу взяла притулок у бога вогню, Аґні. Бог вогню сховав тіло матері Сіти і так захистив її від рук Равани.
Текст* 203: Почувши з «Курма Пурани» про те, як Равана викрав оманну подобу матері Сіти, Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже зрадів.
Текст* 204: Бог вогню, Аґні, забрав справжню Сіту й відніс її до оселі Парваті, богині Дурґи. Равані він дав ілюзорну подобу матері Сіти й таким чином обдурив Равану.
Текст* 205: Коли Господь Рамачандра вбив Равану, Сітадеві привели до вогню, щоб випробувати.
Текст* 206: Коли Господь Рамачандра підвів ілюзорну Сіту до вогню, бог вогню зробив так, що ця ілюзорна подоба зникла, і віддав Господеві Рамачандрі справжню Сіту.
Текст* 207: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу почув цю історію, Він дуже зрадів і згадав слова Рамадаси Віпри.
Текст* 208: Почувши ці авторитетні твердження «Курма Пурани», Шрі Чайтан'я Махапрабгу нечувся з великого щастя. Попрохавши у брахманів дозволу, Він узяв рукописні листки «Курма Пурани» Собі.
Текст* 209: «Курма Пурана» — дуже древня книга, і рукопис був теж дуже старий. Шрі Чайтан'я Махапрабгу взяв старі листки з Собою, щоб мати безпосередній доказ. Сам текст переписали на нові листки і вклали до Пурани на місце старих.
Текст* 210: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов назад до південної Матгури [Мадурай] і дав первісний рукопис «Курма Пурани» Рамадасі Віпрі.
Текст 211-212: «На поклик матері Сіти бог вогню, Аґні, проявив ілюзорну подобу матері Сіти, і Равана, що мав десять голів, викрав несправжню Сіту. Первісна Сіта після того пішла до обителі бога вогню. Коли Господь Рамачандра випробовував Сіту, у вогонь ввійшла несправжня, ілюзорна Сіта. В той час бог вогню приніс із своєї обителі первісну Сіту й передав її Господу Рамачандрі».
Текст* 213: Отримавши старий рукопис «Курма Пурани» на листках, Рамадаса Віпра був дуже щасливий. Він упав до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і почав плакати.
Текст* 214: Діставши рукопис, брахмана, дуже втішений, сказав: «Повелителю, Ти — Сам Господь Рамачандра, і Ти прийшов у одязі санн'ясі, щоб я міг побачити Тебе.
Текст* 215: Дорогий володарю, Ти мене звільнив від великого горя. Я прошу Тебе пообідати в моїй оселі. Будь ласка, прийми моє запрошення.
Текст* 216: Того дня моє серце дуже страждало і я не зміг нагодувати Тебе смачним обідом. Але, з ласки долі, Ти знову прийшов до моєї оселі».
Текст* 217: Сказавши це, брахмана з великою радістю взявся готувати, і підніс Шрі Чайтан'ї Махапрабгу вишуканий обід.
Текст 218: Шрі Чайтан'я Махапрабгу переночував в оселі цього брахмани. Після того, явивши йому Свою милість, Господь вирушив до річки Тамрапарні у Панд'я-деші.
Текст 219: У Ная-тріпаті на річці Тамрапарні було дев'ять храмів Господа Вішну. Омившись у річці, Господь Чайтан'я Махапрабгу з великою цікавістю подивився на Божества і пішов далі.
Текст 220: Після цього Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до святого місця Чіядатала і побачив там Божества двох братів: Господа Рамачандри і Лакшмани. Далі Він пішов до Тіла-канчі і там відвідав храм Господа Шіви.
Текст 221: По тому Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав святе місце Ґаджендра-мокшана, де побував у храмі Господа Вішну. Далі Він пішов до Панаґаді, і в тому святому місці побачив Божества Господа Рамачандри й Сіти.
Текст 222: Потім Господь пішов до Чамтапури, де побачив Божества Господа Рамачандри і Лакшмани. Далі Він пішов до Шрі Вайкунтги і там оглянув храм Господа Вішну.
Текст 223: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Малая-парвати і підніс молитви Аґаст'ї Муні. По тому Він відвідав Кан'я-кумарі [мис Коморін].
Текст 224: Побувавши на Кан'я-кумарі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до Амлітали, де побачив Божество Шрі Рамачандри. Після того Він пішов до Маллара-деші, де живе громада бгаттатгарі.
Текст 225: Після Маллара-деші Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Тамала-картіки, а тоді до Ветапані. Там Він відвідав храм Раґгунатги, Господа Рамачандри, і в ньому заночував.
Текст* 226: Шрі Чайтан'ю Махапрабгу супроводжував слуга, Крішнадаса. Він був брахмана, але в цьому місці він зійшовся з бгаттатгарі.
Текст* 227: Бгаттатгарі спокусили простого й вихованого брахману Крішнадасу жінками. Від їхнього поганого товариства його інтелект забруднився.
Текст* 228: Піддавшись на спокусу бгаттатгарі, Крішнадаса рано-вранці пішов до їхнього табору. Господь теж якнайшвидше пішов туди, щоб знайти його.
Текст* 229: Прийшовши до їхнього табору, Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав бгаттатгарі: «Чому ви забрали Мого брахману-помічника?
Текст* 230: Я перебуваю на зреченому ступені життя, і ви так само. Але ви свідомо завдаєте Мені прикрощів. Я не бачу в цьому логіки».
Текст* 231: У відповідь на мову Шрі Чайтан'ї Махапрабгу бгаттатгарі зі зброєю в руках з усіх боків гуртом накинулися на Господа, щоб Його заколоти.
Текст* 232: Однак зброя стала випадати їм з рук, ріжучи їхні ж тіла. Деякі бгаттатгарі сильно порізали себе, а решта кинулась тікати на всі чотири боки.
Текст* 233: У таборі бгаттатгарі здійнявся галас і плач, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу тимчасом схопив Крішнадасу за волосся і повів звідти геть.
Текст* 234: Того ж вечора Шрі Чайтан'я Махапрабгу з прислужником Крішнадасою прийшов на берег річки Паясвіні. Вони омилися в ній і пішли подивитись на храм Аді-кешави.
Текст* 235: Побачивши храм Аді-кешави, Господь одразу поринув у екстаз. Кланяючись і підносячи всілякі молитви, Він співав і танцював.
Текст* 236: Усі люди були глибоко вражені екстатичними розвагами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Вони зустріли Господа дуже привітно.
Текст* 237: У храмі Аді-кешави Шрі Чайтан'я Махапрабгу бесідував з дуже піднесеними відданими на духовні теми. Там Він знайшов главу «Брахма-самхіти».
Текст* 238: Знайшовши главу з цього писання, Шрі Чайтан'я Махапрабгу надзвичайно зрадів, і Його тіло зазнало екстатичних змін. Господь проявляв такі ознаки екстазу, як дрож, сльози, піт, транс і захват.
Текст 239-240: Що стосується остаточних духовних істин, то немає писання, рівного «Брахма-самхіті». Воістину, це писання — найвище одкровення слави Господа Ґовінди, бо воно розкриває найвище знання про Нього. У «Брахма-самхіті» стисло наведені всі остаточні судження, і тому це суть усіх вайшнавських писань.
Текст 241: Шрі Чайтан'я Махапрабгу подбав про те, щоб Йому зробили копію «Брахма-самхіти», а тоді, дуже втішений, пішов до Ананти Падманабги.
Текст 242: Два чи три дні Шрі Чайтан'я Махапрабгу провів у місті Ананта Падманабга, відвідуючи місцеві храми. По тому Він у великому екстазі пішов побачити храм Шрі Джанардани.
Текст* 243: У Шрі Джанардані Шрі Чайтан'я Махапрабгу співав і танцював два дні. Далі Він пішов на берег річки Паясвіні і відвідав храм Шанкара-нараяни.
Текст 244: Далі Він подивився на монастир Шрінґері-матга, обитель Ачар'ї Шанкари. Після того Він відвідав Матс'я-тіртгу, місце прощі, і омився у річці Тунґабгадра.
Текст 245: Далі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до Удупі, обителі Мадгвачар'ї, де живуть філософи-таттваваді. Там Він побачив Божество Господа Крішни і стратився від екстазу розуму.
Текст* 246: В монастирі в Удупі Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив Нартака Ґопалу [«Ґопалу-танцівника»], найпрекрасніше Божество. Це Божество з'явилось Мадгвачар'ї уві сні.
Текст* 247: Мадгвачар'я якимось чином дістав це Божество Крішни з брили ґопі-чандани, яку везли на кораблі.
Текст* 248: Мадгвачар'я приніс це Божество Ґопали-танцівника до Удупі і встановив Його у храмі. Послідовники Мадгвачар'ї, таттваваді, поклоняються цьому Божеству донині.
Текст* 249: Вигляд прекрасного образу Ґопали сповнював Шрі Чайтан'ю Махапрабгу великою радістю. В любовному екстазі Він довго танцював і співав.
Текст* 250: Коли вайшнави-таттваваді вперше побачили Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, вони вирішили, що це санн'ясі-майаваді, і тому не розмовляли з Ним.
Текст* 251: Коли вони пізніше побачили любовний екстаз Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, це їх глибоко вразило. Впізнавши у Ньому вайшнаву, вони Його любо привітали.
Текст* 252: Шрі Чайтан'я Махапрабгу зрозумів, що таттваваді дуже пишаються тим, що вони вайшнави. Тому Він усміхнувся і почав з ними розмову.
Текст* 253: Завваживши на їхню гордовитість, Чайтан'я Махапрабгу завів бесіду.
Текст* 254: Головний ачар'я громади таттваваді глибоко знався на явлених писаннях. Шрі Чайтан'я Махапрабгу смиренно запитав його.
Текст* 255: Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Я не знаю гаразд, яка мета життя і як її досягнути. Будь ласка, розкажи Мені про найвищий ідеал людини і про те, як його досягнути».
Текст* 256: Ачар'я відповів: «Якщо присвятити діяльність, що відповідає обов'язкам чотирьох каст і чотирьох ашрамів, Крішні, це й буде найліпший спосіб досягнути найвищої мети життя.
Текст* 257: Коли людина присвячує обов'язки варнашрама-дгарми Крішні, вона стає гідна п'яти різновидів звільнення. Так вона потрапляє в духовний світ, на Вайкунтгу. Це найвища мета життя, і це проголошують усі явлені писання».
Текст 258: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Згідно з висновками шастр, метод слухання й повторення — це найліпший спосіб досягнути любовного служіння Крішні.
Текст 259-260: «Складові цього методу такі: слухати святе ім'я, слухати про образ Господа, Його розваги, якості та оточення, прославляти й пам'ятати їх, виконувати служіння відповідно до часу, місця та особи, поклонятись Божеству, підносити молитви, завжди вважати себе за вічного слугу Крішни, встановлювати з Ним дружні стосунки і все Йому присвячувати. Ці дев'ять елементів відданого служіння, присвячених безпосередньо Крішні, становлять найвище досягнення в житті. Такий присуд явлених писань».
Текст 261: Коли хтось, вдаючись до цих дев'яти методів, що починаються зі слухання й повторення, піднявся на рівень любовного служіння Господеві Крішні, то він досягнув п'ятого рівня досконалості і останньої межі всіх життєвих цілей.
Текст 262: «Коли людина досягла високого рівня і насолоджується повторенням святого імені дуже дорогого їй Господа, вона поринає в захват і голосно вигукує святе ім'я. Вона сміється, плаче, шаліє і співає, наче божевільна, не звертаючи уваги на сторонніх».
Текст 263: У всіх явлених писаннях засуджено корисливу діяльність. Всюди дано раду облишити її, бо вона не дасть змоги досягнути найвищої мети життя, любові до Верховного Бога.
Текст* 264: «Суспільні обов'язки пояснено в релігійних писаннях. Той, хто їх проаналізує, може повністю зрозуміти їхні достоїнства та вади, а тоді цілковито залишити їх, щоб віддати себе служінню Верховному Богові-Особі. Таку особу вважають людиною найвищого рівня».
Текст* 265: «Покинь усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх гріхів. Не бійся».
Текст 266: «Поки людина не наситилась корисливою діяльністю і не пробудила смак до відданого служіння за допомогою шраванам кīртанам вішнох, їй слід діяти згідно з реґулівними приписами Вед».
Текст* 267: Чисті віддані відкидають п'ять різновидів звільнення. Вони не надають звільненню ніякої ваги, бо вважають його не ліпшим за пекло.
Текст 268: «Чисті віддані завжди відкидають п'ять різновидів звільнення, як оце жити на духовних планетах Вайкунтги, володіти однаковими багатствами з Верховним Господом, мати таке саме тіло, як у Господа, мати товариство Господа і злитися з Господнім тілом. Якщо ці благословення не пов'язані зі служінням Господеві, чисті віддані їх не приймають».
Текст 269: «ÀДуже важко покинути матеріальну розкіш, землю, дітей, товариство, друзів, багатство, дружину й благословення богині щастя, яких прагнуть навіть великі півбоги. Однак цар Бгарата не бажав нічого з цих речей, і це повністю відповідає його становищу, бо для чистого відданого, розум якого завжди занурений у служіння Господеві, навіть звільнення, чи злиття з існуванням Господа, нічого не важить, а сприятливі матеріальні обставини й поготівÐ.
Текст 270: «Той, хто відданий Господеві Нараяні, не боїться пекельних умов, бо ставиться до них так само, як до піднесення на райські планети чи до звільнення. Віддані Господа Нараяни бачать все це як речі одного рівня».
Текст* 271: I звільнення, і корисливу діяльність віддані відкидають. А ти назвав ці речі метою життя і методом її досягнення».
Текст* 272: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав ачар'ї таттваваді: «Ти побачив, що Я такий собі мандрівний зреченик, і тому став водити Мене за носа. Ти не розповів про справжню мету життя і метод її досягнення».
Текст* 273: Коли ачар'я таттвавада-сампрадаї почув слова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, йому стало дуже соромно. Він був дуже вражений непохитною вірою Шрі Чайтан'ї Махапрабгу у вчення вайшнавізму.
Текст* 274: Ачар'я-таттваваді відповів: «Все, що Ти сказав, — щира правда. Це висновок усіх вайшнавських явлених писань.
Текст* 275: Однак ми дотримуємось усіх приписів, які встановив у нашій громаді Мадгвачар'я, як нашої офіційної доктрини».
Текст* 276: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «I корисливих трудівників, і умоглядних філософів вважають за невідданих. Обидва ці елементи видно у вашій сампрадаї.
Текст 277: Єдине достоїнство, яке Я бачу в вашій сампрадаї, — це те, що ви визнаєте Господню форму за істину».
Текст* 278: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу вщент розбив гординю таттваваді. Далі Він пішов до святого місця, яке називають Пгалґу-тіртга.
Текст 279: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу, син матері Шачі, пішов до Трітакупи, а тоді, побачивши там Божество Вішали, пішов до святого місця Панчапсара-тіртга.
Текст 280: Оглянувши Панчапсару, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Ґокарни. Там Він відвідав храм Господа Шіви, а тоді пішов до Двайпаяні. Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу, найкоштовніша окраса всіх санн'ясі, пішов до Сурпарака-тіртги.
Текст 281: Потім Шрі Чайтан'я Махапрабгу побував у місті Колапура, де побачив богиню щастя в храмі Кшіра-бгаґаваті і Ланґа- ґанешу в іншому храмі, що називається Чора-парваті.
Текст 282: Звідти Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Пандарапури, де Він з великою радістю оглянув храм Віттгали Тгакури.
Текст* 283: Шрі Чайтан'я Махапрабгу, як завжди, багато співав і танцював. Один брахмана, побачивши Його екстатичну любов, дуже зрадів і запросив Господа до себе додому на обід.
Текст* 284: Брахмана пригощав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу з великою шаною та любов'ю. Пообідавши, Господь отримав дуже хорошу звістку.
Текст* 285: Шрі Чайтан'ї Махапрабгу повідомили, що в цьому ж селі в домі одного брахмани нещодавно зупинився Шрі Ранґа Пурі, один з учнів Шрі Мадгавендри Пурі.
Текст* 286: Дізнавшись про це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу негайно пішов до оселі того брахмани, щоб зустрітися з Шрі Ранґою Пурі. Увійшовши до будинку, Господь побачив Шрі Ранґу Пурі, що сидів там.
Текст* 287: Щойно побачивши Шрі Ранґу Пурі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу в любовному екстазі поклонився йому, впавши у весь ріст на землю. В Його тілі проявились ознаки трансцендентних перетворень: сльози, захват, дрож і піт.
Текст* 288: Побачивши такий екстаз Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Шрі Ранґа Пурі сказав: «Будь ласка, встань, Твоя Святосте.
Текст 289: Твоя Святість напевно має зв'язок із Шрі Мадгавендрою Пурі. Без нього не знайти аромату екстатичної любові».
Текст* 290: З цими словами Шрі Ранґа Пурі підвів Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і обійняв Його. Стиснувши один одного в обіймах, від екстазу обидва заплакали.
Текст* 291: За якусь мить обидва отямились і заспокоїлись. Шрі Чайтан'я Махапрабгу повідомив Шрі Ранґу Пурі, що Він зв'язаний із Iшварою Пурі.
Текст* 292: Обох затопили хвилі дивовижного любовного екстазу. Нарешті обидва сіли й завели шанобливу бесіду.
Текст* 293: Так вони безперервно говорили на пов'язані з Крішною теми п'ять чи сім днів.
Текст* 294: З цікавості Шрі Ранґа Пурі запитав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, де Він народився, і Господь повідомив його, що народився в Навадвіпа-дгамі.
Текст* 295: Колись Шрі Ранґа Пурі був у Навадвіпі з Шрі Мадгавендрою Пурі і дещо пам'ятав зі своїх відвідин.
Текст* 296: Щойно Шрі Ранґа Пурі згадав Навадвіпу, як йому на пам'ять одразу сплинули його відвідини дому Джаґаннатги Мішри. Колись Шрі Ранґа Пурі був там і навіть обідав. Він навіть пригадав смак незрівнянної підливи з бананових квітів.
Текст* 297: Шрі Ранґа Пурі також згадав дружину Джаґаннатги Мішри. Вона була дуже вірна і цнотлива, що ж до її приязності, то вона була неначе матір усього всесвіту.
Текст* 298: Він також пам'ятав, що дружина Шрі Джаґаннатги Мішри, Шачімата, вміла неабияк готувати. Він пригадував, що вона була дуже ласкава до санн'ясі і годувала їх, наче своїх власних дітей.
Текст* 299: Шрі Ранґа Пурі також пам'ятав, що один з її достойних синів у дуже молодому віці зрікся світу. Його названо Шанкараран'я.
Текст 300: Шрі Ранґа Пурі повідомив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, що цей санн'ясі на ім'я Шанкараран'я досяг досконалості в цьому святому місці, Пандарапурі.
Текст* 301: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «У Моєму попередньому ашрамі Шанкараран'я був Мій брат, а Джаґаннатга Мішра — Мій батько».
Текст* 302: Поспілкувавшись із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, Шрі Ранґа Пурі вирушив до Дварака-дгами.
Текст* 303: Після того, як Шрі Ранґа Пурі пішов до Двараки, Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишився у брахмани в Пандарапурі ще на чотири дні. Він омивався в річці Бгіма й ходив до храму Віттгали.
Текст 304: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов на берег річки Крішна-венва, де відвідав багато святих місць і храмів різних богів.
Текст 305: Громаду брахманів там складали чисті віддані. Вони реґулярно вивчали книжку «Крішна-карнамріта», яку написав Білваманґала Тгакура.
Текст* 306: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був захоплений, почувши «Крішна-карнамріту». Він жадібно зробив з неї копію і забрав її з Собою.
Текст* 307: Iз «Крішна-карнамрітою» не зрівняється ніщо у всіх трьох світах. Вивчаючи цю книжку, людина сягає вершин знання про чисте віддане служіння Крішні.
Текст* 308: Той, хто постійно читає «Крішна-карнамріту», може повністю збагнути красу й солодкий смак розваг Господа Крішни.
Текст* 309: «Брахма-самхіта» і «Крішна-карнамріта» — це дві книжки, які Шрі Чайтан'я Махапрабгу вважав найкоштовнішими самоцвітами. Тому, повертаючись назад, Він узяв їх із Собою.
Текст 310: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов на берег річки Тапі. Омившись там, Він пішов до Махішматі-пури. Там Він побував у численних святих місцях на берегах річки Нармади.
Текст 311: Далі Господь прийшов у Дганус-тіртгу, де омився у річці Нірвіндг'я. По тому Він дістався гори Ріш'ямука, а тоді попрямував до Дандакаран'ї.
Текст 312: У лісі Дандакаран'я Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав місце, що називається Саптатала. Там росло сім пальмових дерев, дуже старих, кремезних і високих.
Текст* 313: Побачивши ці сім пальм, Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв їх. Від того всі вони повернулись до Вайкунтгалоки, духовного світу.
Текст* 314: Коли сім пальм пішли на Вайкунтгу, всі були вражені, побачивши, що їх немає. Люди почали говорити: «Цей санн'ясі на ім'я Шрі Чайтан'я Махапрабгу мусить бути втіленням Господа Рамачандри.
Текст* 315: Тільки Господь Рамачандра має силу, щоб послати сім пальмових дерев на духовні планети Вайкунтги».
Текст 316: Нарешті Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до озера, яке називається Пампа, і омився в ньому. Далі Він пішов до Панчаваті і там перепочив.
Текст 317: По тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав Насіку, де побачив божество Тр'ямбаки [Господа Шіви]. Потім Господь пішов до Брахмаґірі, а тоді до Кушаварти, витоків Ґодаварі.
Текст 318: Відвідавши багато інших святих місць, Господь пішов до Сапта-ґодаварі. Врешті-решт Він повернувся до Від'янаґари.
Текст* 319: Коли Рамананда Рая почув про прихід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, він дуже зрадів і негайно пішов із Ним побачитися.
Текст* 320: Коли Рамананда Рая простягся на землі, торкаючись до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господь одразу підняв його і стиснув в обіймах.
Текст* 321: У великому любовному екстазі обидва заплакали і втратили владу над розумом.
Текст* 322: За якийсь час вони отямились і сіли поряд, обговорюючи всілякі теми.
Текст* 323: Шрі Чайтан'я Махапрабгу жваво розповів Рамананді Раї про Свої мандрівки до святих місць і сказав про те, як дістав дві книжки за назвою «Крішна-карнамріта» і «Брахма-самхіта». Господь дав ці книжки Рамананді Раї.
Текст* 324: Господь сказав: «Все, що ти розповів Мені про віддане служіння, засвідчено в цих двох книжках».
Текст* 325: Рамананда Рая був дуже щасливий дістати ці дві книжки. Він насолоджувався їхнім змістом в товаристві Господа і зробив собі копії обох.
Текст* 326: Звістка про прихід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу розлетілась усім Від'янаґарою, і місцеві жителі стали приходити, щоб знову побачити Господа.
Текст* 327: Побачивши людей, що зібрались, Шрі Рамананда Рая повернувся до себе додому. Опівдні Шрі Чайтан'я Махапрабгу встав і пішов обідати.
Текст* 328: Вночі Шрі Рамананда Рая повернувся, і вони з Господом почали обговорювати теми, пов'язані з Крішною. Так вони провели цілу ніч.
Текст* 329: Рамананда Рая і Шрі Чайтан'я Махапрабгу розмовляли про Крішну день і ніч, і так у великій насолоді вони провели п'ять чи сім днів.
Текст* 330: Рамананда Рая сказав: «Дорогий Господи, з Твого дозволу я вже написав цареві якнайсмиреннішого листа.
Текст* 331: Цар уже дав мені наказ повертатись до Джаґаннатга Пурі, і я тепер ладнаюсь у дорогу».
Текст* 332: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відгукнувся: «Саме задля цього Я й повернувся сюди. Я хочу взяти тебе з Собою до Джаґаннатга Пурі».
Текст* 333: Рамананда Рая сказав: «Дорогий Господи, ліпше, щоб Ти йшов до Джаґаннатга Пурі Сам, бо зі мною йтиме багато коней, слонів та солдатів, зчиняючи великий галас.
Текст* 334: За десять днів я тут усе залагоджу. Довго не забарившись, я піду до Нілачали слідом за Тобою».
Текст* 335: Наказавши Рамананді Раї прийти до Нілачали, Шрі Чайтан'я Махапрабгу з великим задоволенням вирушив до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 336: Шрі Чайтан'я Махапрабгу повертався тою самою дорогою, якою раніше колись ішов до Від'янаґари, і по дорозі всі вайшнави мали змогу побачити Його знову.
Текст* 337: Де тільки йшов Шрі Чайтан'я Махапрабгу, всюди лунало святе ім'я Шрі Харі. Це сповнювало Господа великим щастям.
Текст* 338: Дійшовши до Алаланатги, Господь послав Свого прислужника Крішнадасу вперед, аби той гукнув Ніт'янанду Прабгу та інших супутників Господа.
Текст* 339: Щойно Ніт'янанда Прабгу почув про прихід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Він схопився з місця і кинувся Йому назустріч. У великому екстазі Він згорав від нетерплячого бажання побачити Господа.
Текст* 340: Шрі Ніт'янанда Рая, Джаґадананда, Дамодара Пандіта та Мукунда не чулися від щастя та екстазу і, пританцьовуючи, пішли назустріч Господеві.
Текст* 341: Ґопінатга Ачар'я з великою радістю також пішов з ними. Вони всі йшли назустріч Господеві й аж нарешті зустрілися з Ним на дорозі.
Текст* 342: Господь, також переповнений любовним екстазом, усіх їх обійняв. Від щастя й любові усі плакали.
Текст* 343: Сарвабгаума Бгаттачар'я також у захваті пішов побачитися з Господом і зустрівся з Ним на морському узбережжі.
Текст* 344: Сарвабгаума Бгаттачар'я впав до лотосових стіп Господа, а Господь підвів його і обійняв.
Текст* 345: У сильному любовному екстазі Сарвабгаума Бгаттачар'я заплакав. Потім Господь з усіма разом пішов до храму Джаґаннатги.
Текст* 346: Від любовного екстазу, який відчув Шрі Чайтан'я Махапрабгу, побачивши Господа Джаґаннатгу, все Його тіло затопила повінь дрожі, поту, сліз та захвату.
Текст 347: В любовному екстазі Шрі Чайтан'я Махапрабгу танцював і співав. Священики та прислужники підійшли й піднесли Йому ґірлянду та рештки їжі Господа Джаґаннатги.
Текст* 348: Отримавши ґірлянди і прасад від Господа Джаґаннатги, Шрі Чайтан'я Махапрабгу опанував Себе. Всі слуги Господа Джаґаннатги зустріли Шрі Чайтан'ю Махапрабгу з великою радістю.
Текст* 349: Після того підійшов Каші Мішра і впав до лотосових стіп Господа, а Господь його шанобливо обійняв.
Текст* 350: Тоді Сарвабгаума Бгаттачар'я взяв Господа й повів Його до себе додому, сказавши: «Сьогодні обідаємо в мене». Так він запросив Господа.
Текст* 351: Сарвабгаума Бгаттачар'я понаприносив багато різних страв, які лишились після Господа Джаґаннатги. Він приніс усіляких коржів та страв із згущеним молоком.
Текст* 352: З гуртом усіх Своїх супутників Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до оселі Сарвабгауми Бгаттачар'ї і пообідав там.
Текст* 353: Нагодувавши Чайтан'ю Махапрабгу, Сарвабгаума Бгаттачар'я спонукав Його лягти відпочити, а сам став масажувати Господу ноги.
Текст* 354: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу відправив Сарвабгауму Бгаттачар'ю обідати. Щоб його задовольнити, Господь на ту ніч залишився в нього вдома.
Текст* 355: Як Шрі Чайтан'я Махапрабгу, так і Його особисті супутники залишились із Сарвабгаумою Бгаттачар'єю. Вони не спали цілу ніч, слухаючи розповіді Господа про Його паломництво.
Текст* 356: Господь сказав Сарвабгаумі Бгаттачар'ї: «Я обійшов так багато святих місць, але ніде не міг знайти такого прекрасного вайшнаву, як ти».
Текст 357: Шрі Чайтан'я Махапрабгу додав: «Велике задоволення Я отримав від розмов із Раманандою Раєю».
Бгаттачар'я відповів: «Саме тому Я попрохав, щоб Ти з ним зустрівся».
Бгаттачар'я відповів: «Саме тому Я попрохав, щоб Ти з ним зустрівся».
Текст 358: На цьому закінчується моя розповідь про паломництво Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Це стислий опис. Докладно це все описати неможливо.
Текст* 359: Розваги Господа Чайтан'ї безмежні. Ніхто не має сили належно описати Його діяння, але я пробую це робити через свою жадібність. З цього видно лише мою безсоромність.
Текст 360: Кожен, хто слухає про паломництво Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до святих місць, здобуває скарби дуже глибокої екстатичної любові.
Текст* 361: Будь ласка, з вірою та відданістю слухайте про трансцендентні розваги Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Відкинувши заздрість до Господа, всі повторюйте святе ім'я, Харі.
Текст 362: За цієї епохи Калі немає істинних релігійних засад, за винятком тих, які встановлюють віддані-вайшнави та вайшнавські писання. Це суть усього.
Текст* 363: Розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — наче незглибимий океан. Увійти в нього я неспроможний. Просто стоячи на березі, я тільки доторкаюсь до його води.
Текст* 364: Що більше людина слухатиме з вірою про діяння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, аналітично їх вивчаючи, то більше вона здобуватиме скарбів екстатичної любові до Верховного Бога.
Текст* 365: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.