 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: Мотузками Своєї безпричинної милості Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу спритно врятував Раґгунатгу дасу Ґосвамі з темного колодязя жалюгідного сімейного життя. Він зробив Раґгунатгу дасу Ґосвамі одним із Своїх особистих супутників, віддавши під опіку Сварупи Дамодари Ґосвамі. Я віддаю поклони цьому Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 2: Хвала, хвала Господу Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді! Хвала, хвала Шрі Адвайті Ачар'ї! Хвала, хвала усім відданим Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 3: Так Господь Ґаурачандра разом зі Своїми супутниками проводив у Джаґаннатга Пурі всілякі розваги, втішаючись різними формами трансцендентної насолоди.
Текст* 4: Хоча Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчував муки розлуки з Крішною, зовні Він Своїх почуттів не виявляв, тому що боявся засмутити Своїх відданих.
Текст* 5: Перетворення, яких зазнавав Господь, коли в Нього проявлялись дуже болісні почуття розлуки з Крішною, неможливо змалювати.
Текст* 6: Коли Господь гостро мучився розлукою з Крішною, життя Йому рятували тільки розмови Шрі Рамананди Раї про Крішну і солодкі пісні Сварупи Дамодари.
Текст* 7: Вдень Господь спілкувався з різними відданими, й це дещо відволікало Його, але вночі Його біль розлуки з Крішною стрімко загострювався.
Текст* 8: З Господом завжди залишалось двоє — Сварупа Дамодара Ґосвамі і Рамананда Рая, — щоб розраджувати Його, читаючи Йому різні вірші про Крішнині розваги й співаючи для Його задоволення підхожі пісні.
Текст* 9: Раніше, коли був присутній Сам Господь Крішна, в розлуці з Радгарані Його завжди розраджував Субала, один з Його друзів-пастушків. Так само Рамананда Рая допомагав втішати Господа Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 10: Раніше, коли Шріматі Радгарані страждала від розлуки з Крішною, Її втримувала при житті, всіляко розраджуючи, Її нерозлучна подруга Лаліта. Так само, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу переживав почуття Радгарані, втримувати Його при житті допомагав Сварупа Дамодара Ґосвамі.
Текст* 11: Описати становище Рамананди Раї та Сварупи Дамодари Ґосвамі вкрай складно. Їх прославляли як наближених повірників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 12: Так Господь насолоджувався життям у товаристві Своїх відданих. А зараз, о віддані Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, послухайте про те, як зустрівся з Господом Раґгунатга даса Ґосвамі.
Текст* 13: Коли Раґгунатга даса, ще сімейною людиною, прийшов зустрітися з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу в Шантіпуру, Господь зі Своєї безпричинної милості дав йому настанови.
Текст* 14: Замість кидатись у скоростиглу зреченість, Раґгунатга даса за вказівками Господа повернувся додому і став грати роль зануреного у грошові справи мирянина.
Текст* 15: Всередині Раґгунатга даса був повністю відречений, дарма що жив сімейним життям, але зовні своєї зреченості не проявляв. Натомість він поводився, наче звичайнісінька ділова людина. Побачивши це, його батько й мати втішились.
Текст* 16: Діставши звістку про те, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся з Матгури, Раґгунатга даса спробував піти до лотосових стіп Господа.
Текст 17: В той час у Саптаґрамі збирачем податків був один мусульманин.
Текст* 18: Коли Хіран'я даса, дядько Раґгунатги даси, домовився з урядом, що збиратиме податки, чаудгурі-мусульманин, колишній збирач податків, втративши своє становище, став дуже заздрити Хіран'ї дасі.
Текст* 19: Хіран'я даса збирав 2000000 монет і тому мав здати уряду 1500000 монет. Замість того, він здавав лише 1200000, таким чином маючи додатковий зиск, 300000 монет. Побачивши це, той турок, чаудгурі-мусульманин, вдався до ворожих дій.
Текст* 20: Чаудгурі послав донос до урядової скарбниці і викликав міністра. Потім він приїхав до Хіран'ї даси арештувати його, але Хіран'я даса залишив дім. Тоді чаудгурі арештував Раґгунатгу дасу.
Текст* 21: Мусульманин став щодня лаяти Раґгунатгу дасу, кажучи: «Ану ж, приведи батька і його старшого брата. Iнакше я покараю тебе».
Текст* 22: Чаудгурі хотів побити Раґгунатгу дасу, але як тільки бачив його обличчя, його настрій змінювався і він не міг підняти на нього руку.
Текст 23: Насправді чаудгурі боявся Раґгунатги даси, бо той належав до громади каястг. Хоча на словах чаудгурі лаяв його, але бити боявся.
Текст* 24: Поки це тривало, Раґгунатга даса придумав хитрий спосіб врятуватись. З великим смиренням він звернувся до чаудгурі-мусульманина:
Текст* 25: «Пане, мій батько і його старший брат — твої брати. Всі брати завжди за щось між собою чубляться.
Текст* 26: Брати то б'ються між собою, а то дуже дружать. Передбачити, як розвиватимуться їхні стосунки, дуже важко. Я певний, що, хоча сьогодні ви сваритесь, завтра ви всі, троє братів, будете мирно сидіти поряд.
Текст* 27: Я так само твій син, як і син свого батька. Я залежний від тебе, а ти мій опікун.
Текст* 28: Опікуну не годиться карати підопічного. Ти знаєшся на всіх писаннях. Далебі, ти майже живий святий».
Текст* 29: Коли мусульманин почув благальну мову Раґгунатги даси, серце його зм'якло. Він заплакав, і сльози покотились по його бороді.
Текст* 30: Чаудгурі-мусульманин сказав Раґгунатзі дасі: «Віднині ти мій син. Я знайду спосіб, щоб тебе сьогодні ж відпустили».
Текст* 31: Повідомивши міністра, чаудгурі відпустив Раґгунатгу дасу, а тоді з великою теплотою сказав йому:
Текст* 32: «Старшому брату твого батька бракує кмітливості, — сказав мусульманин. — Він тішиться тим, що має 800 тисяч монет, але ж я також пайовик, і мені годилося б дати якусь частку.
Текст* 33: Ти зараз піди й влаштуй мені зустріч з твоїм дядьком. Нехай зробить, як вважає за найліпше. Я повністю покладаюсь на його рішення».
Текст* 34: Раґгунатга даса влаштував зустріч між дядьком і чаудгурі. Вони залагодили справу, і все закінчилось мирно.
Текст* 35: Так Раґгунатга даса, наче першокласний ділок, провів рік, але наступного року знов вирішив піти з дому.
Текст* 36: Якось уночі він прокинувся й пішов з дому. Йому вдалось зайти досить далеко, але батько таки спіймав його й повернув назад.
Текст* 37: Це відбувалось мало не щодня. Раґгунатга втікав з дому, а батько повертав його назад. Нарешті мати Раґгунатги даси сказала його батькові:
Текст* 38: «Наш син стратився розуму. Прив'яжи його мотузкою». Його батько на те зажурено відповів:
Текст* 39: «Наш син, Раґгунатга даса, багатий, як Iндра, небесний цар, а його дружина прекрасна, наче янгол. I це все не змогло зв'язати його розум.
Текст* 40: Тому де вже тобі втримати хлопця вдома, зв'язавши мотузками? Навіть рідний батько не на силі оборонити від наслідків колишніх вчинків людини.
Текст* 41: Йому щедро дарував Свою милість Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Хто ж тепер втримає вдома такого божевільного Чайтан'ячандру?»
Текст* 42: Раґгунатга даса зміркував собі дещо й наступного дня пішов до Ніт'янанди Ґосані.
Текст* 43: У селищі Паніхаті Раґгунатга даса дістав змогу побачитися з Ніт'янандою Прабгу, що був оточений численними виконавцями кіртанів, слугами та іншими людьми.
Текст* 44: Господь сидів під деревом на березі Ґанґи, на кам'яній брилі, і розливав таке сяйво, що був схожий на сотні тисяч сонць, які здіймаються над обрієм.
Текст* 45: Долі навколо Господа сиділо багато відданих. Побачивши могутність Ніт'янанди Прабгу, Раґгунатга даса був приголомшений.
Текст* 46: Раґгунатга даса звіддалік простерся ницьма в поклоні, і слуга Ніт'янанди Прабгу показав на нього: «Оно Тобі кланяється Раґгунатга даса».
Текст* 47: Почувши це, Господь Ніт'янанда Прабгу сказав: «Ти злодій. Ось ти й прийшов побачитись зі Мною. Ходи-но сюди, ходи. Сьогодні Я тебе покараю!»
Текст* 48: Господь підкликав Раґгунатгу дасу, але той не підходив. Тоді Господь силоміць схопив його й поставив йому на голову Свої лотосові стопи.
Текст* 49: Господь Ніт'янанда від природи дуже ласкавий і веселий. Зі Своєї милості Він сказав Раґгунатзі дасі:
Текст* 50: «Ти справдешній злодій — замість підходити, тримаєшся подалі. Але Я оце схопив тебе і тепер покараю.
Текст* 51: Влаштуй свято й нагодуй усіх Моїх супутників йоґуртом із дробленим рисом». Почувши це, Раґгунатга даса дуже зрадів.
Текст* 52: Раґгунатга даса негайно послав своїх людей до села, щоб вони купили й принесли всіляких продуктів.
Текст* 53: Раґгунатга даса наказав поприносити дробленого рису, йоґурту, молока, солодощів, цукру, бананів та інших продуктів і усе поскладав довкола.
Текст* 54: Чутка про свято розлетілась довкола, і до того місця стали стікатись брахмани й інші порядні люди. Зібралось безліч людей.
Текст* 55: Побачивши, що натовп росте, Раґгунатга даса послав по продукти так само і до інших сіл. Також він приніс сотні дві чи чотири великих горщиків.
Текст* 56: Також він роздобув п'ять чи сім величезних глиняних чанів, і в тих чанах один брахмана став вимочувати дроблений рис для задоволення Господа Ніт'янанди.
Текст* 57: В одному місці в цих величезних чанах дроблений рис вимочували в гарячому молоці. Потім половину рису змішували з йоґуртом, цукром і бананами.
Текст* 58: Другу половину змішували зі згущеним молоком і чампа- калою, різновидом банана. Потім до того додавали цукор, очищене масло і камфору.
Текст* 59: Коли Ніт'янанда Прабгу перевдягнувся в нові шати й сів на високому помості, брахмана викотив перед Нього ті сім величезних чанів.
Текст* 60: На тому підвищенні сіли колом навколо Господа всі найважливіші супутники Шрі Ніт'янанди Прабгу, а також інші важливі люди.
Текст* 61: Серед них були Рамадаса, Сундарананда, Ґададгара, Мурарі, Камалакара, Садашіва і Пурандара.
Текст* 62: Також там були Дгананджая, Джаґадіша, Парамешвара даса, Махеша, Ґаурідаса й Хода Крішнадаса.
Текст 63: Також на помості поряд із Ніт'янандою Прабгу посідали Уддгарана Датта Тгакура й багато інших особистих супутників Господа. Всіх їх було не злічити.
Текст* 64: Почувши про свято, поприходили різні вчені, брахмани й жерці. Господь Ніт'янанда Прабгу вшановував їх і садовив на підвищенні поряд із Собою.
Текст* 65: Перед кожним поставили по два глиняні горщики. В один накладали дроблений рис із згущеним молоком, а в другий — дроблений рис із йоґуртом.
Текст* 66: Всі інші сідали групами навколо помосту. Людей було стільки, що годі було злічити.
Текст* 67: Кожному дали по два горщики — в одному дроблений рис, вимочений у йоґурті, а в другому — дроблений рис, вимочений у згущеному молоці.
Текст* 68: Деякі з брахманів, не помістившись на помості, йшли зі своїми горщиками на берег Ґанґи і там змішували свій дроблений рис.
Текст* 69: Ще інші, які не помістились навіть на березі, зайшли у воду Ґанґи й стали їсти там.
Текст* 70: Отже, дехто сидів на помості, дехто — внизу біля помосту, а дехто — на березі Ґанґи, а двадцятеро роздавальників давали кожному по два горщики.
Текст* 71: Аж тут надійшов Раґгава Пандіта. Побачивши, що відбувається, він здивовано засміявся.
Текст* 72: Він приніс багато різних страв, зготованих на очищеному маслі й запропонованих Господу. Цей прасад поставили перед Господом Ніт'янандою, а тоді роздали відданим.
Текст* 73: Раґгава Пандіта сказав Господу Ніт'янанді: «Пане, я запропонував Божеству їжу саме для Тебе, а Ти тут бенкетуєш, і моє підношення лежить неторкнуте».
Текст* 74: Господь Ніт'янанда відповів: «Вдень Я поїм тут, а в тебе поїм увечері.
Текст* 75: Я належу до пастушої громади, отож Мене зазвичай супроводжують багато друзів-пастушків. Я дуже радий, коли ми можемо отак всі разом обідати на піщаному березі річки».
Текст* 76: Господь Ніт'янанда посадив Раґгаву Пандіту і звелів теж подати йому два горщики. В них було два різновиди вимоченого рису.
Текст* 77: Коли всім уже роздали дроблений рис, Господь Ніт'янанда Прабгу в медитації привів Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 78: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов, Господь Ніт'янанда Прабгу підвівся, і Вони стали споглядати, як інші насолоджуються дробленим рисом із йоґуртом та згущеним молоком.
Текст* 79: Господь Ніт'янанда Прабгу брав з кожного горщика жменю дробленого рису й жартома запихав у рот Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 80: Шрі Чайтан'я Махапрабгу також зі сміхом брав пригорщу рису й зі сміхом запихав у рот Ніт'янанді, примушуючи Господа Ніт'янанду з'їсти це.
Текст* 81: Так Господь Ніт'янанда ходив поміж гурту їдців, і всі вайшнави, що там були, спостерігали забаву.
Текст* 82: Ніхто не розумів, що Ніт'янанда Прабгу робить, ходячи довкола. Однак деякі щасливці побачили, що з Ним поруч ходить і Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 83: Врешті Ніт'янанда Прабгу усміхнувся й сів. Справа від Себе Він поставив чотири горщики дробленого рису, зробленого з попередньо не вареного зерна.
Текст* 84: Господь Ніт'янанда подав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу підстилку й запросив сісти. Тоді два брати почали разом їсти дроблений рис.
Текст* 85: Побачивши, що Господь Чайтан'я Махапрабгу їсть разом із Ним, щасливий Господь Ніт'янанда Прабгу проявляв всілякі форми любовного екстазу.
Текст* 86: Господь Ніт'янанда Прабгу звелів: «Їжте, повторюючи святе ім'я Харі». Відразу ж залунали святі імена «Харі, Харі», заповнивши собою весь усесвіт.
Текст* 87: Всі вайшнави їли й повторювали святі імена «Харі, Харі», і їм на пам'ять зринали описи того, як Крішна й Баларама їли зі Своїми товаришами-пастушками на березі Ямуни.
Текст* 88: Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Господь Ніт'янанда Прабгу надзвичайно милостиві й великодушні. Раґгунатзі дасі дуже пощастило, що Вони прийняли всі його старання.
Текст* 89: Хто на силі збагнути могутність і милосердя Господа Ніт'янанди Прабгу? Він такий могутній, що спонукав Господа Шрі Чайтан'ю Махапрабгу прийти на берег Ґанґи поїсти дробленого рису.
Текст* 90: Наближені віддані Господа на чолі із Шрі Рамадасою, що всі були пастушками, поринули в любовний екстаз. Берег Ґанґи вони вважали за берег Ямуни.
Текст* 91: Крамарі з інших сіл прочули за свято й поприходили продавати дроблений рис, йоґурт, солодощі й банани.
Текст* 92: Коли вони посходилися з усілякими продуктами, Раґгунатга даса все в них поскуповував. Він заплатив їм за їхні товари, а потім тими самими продуктами їх нагодував.
Текст* 93: Кожен, хто прийшов подивитись на цю забаву, теж був нагодований дробленим рисом, йоґуртом і бананами.
Текст* 94: Поївши, Господь Ніт'янанда Прабгу помив руки й рот і дав рештки їжі в чотирьох горщиках Раґгунатзі дасі.
Текст* 95: Їжа залишилась ще в трьох інших великих горщиках, і один брахмана роздав її по жмені всім відданим.
Текст* 96: Після того брахмана приніс ґірлянду з квітів і вдягнув на шию Ніт'янанди Прабгу, а також намастив все його тіло сандаловою пастою.
Текст* 97: Коли слуга приніс горіхи бетелю й підніс їх Господу Ніт'янанді, Господь усміхнувся й став їх жувати.
Текст* 98: Всі ґірлянди, сандалову пасту і бетель, що залишились, Господь Ніт'янанда Прабгу Своїми руками роздав усім відданим.
Текст* 99: Діставши рештки їжі Господа Ніт'янанди Прабгу, Раґгунатга даса, дуже щасливий, частину з'їв, а решту роздав своїм супутникам.
Текст* 100: Отже, я описав розваги Господа Ніт'янанди Прабгу, які Він явив, влаштувавши славетне свято й бенкет із дробленого рису та йоґурту.
Текст* 101: Далі Ніт'янанда Прабгу відпочив трохи, а коли надійшов вечір, Він пішов до храму Раґгави Пандіти й почав спільний спів святого імені Господа.
Текст* 102: Спочатку Господь Ніт'янанда Прабгу спонукав танцювати всіх відданих, а тоді врешті й Сам пустився танцювати, затоплюючи весь світ екстатичною любов'ю.
Текст* 103: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу став споглядати танець Господа Ніт'янанди Прабгу. Ніт'янанда Прабгу це бачив, але інші не бачили.
Текст* 104: Танець Господа Ніт'янанди Прабгу, як і танець Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, не зрівняти ні з чим у цих трьох світах.
Текст* 105: Чарівність танцю Господа Ніт'янанди Прабгу неможливо передати. Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу приходить подивитись на цей танець.
Текст* 106: Коли Господь Ніт'янанда потанцював і перепочив, Раґгава Пандіта попрохав Господа повечеряти.
Текст* 107: Господь Ніт'янанда Прабгу разом зі Своїми особистими супутниками сів вечеряти, по правицю поклавши сидіння для Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 108: Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов і сів на Своє сидіння. Коли Раґгава Пандіта побачив це, його щастя ще збільшилось.
Текст* 109: Раґгава Пандіта приніс прасад двом братам, а тоді роздав його всім іншим вайшнавам.
Текст* 110: Були всілякі пироги, солодкий рис і добірний варений рис, що смаком перевершував нектар. Було також багато різних овочів.
Текст* 111: Страви, які Раґгава Пандіта готував і підносив Божеству, смакували, наче концентрований нектар. Щоб поїсти цей прасад, Шрі Чайтан'я Махапрабгу приходив туди знову й знову.
Текст* 112: Коли Раґгава Пандіта підносив наготоване Божеству, він накладав окреме підношення для Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 113: Шрі Чайтан'я Махапрабгу щодня їв у домівці Раґгави Пандіти. Iноді Він давав Раґгаві Пандіті змогу побачити Себе.
Текст* 114: Раґгава Пандіта підносив прасад і накладав двом братам, дбайливо годуючи Їх. Вони все з'їдали, нічого не залишаючи.
Текст* 115: Він приносив стільки страв, що всіх їх годі запам'ятати. Воістину, в нього вдома готувала Сама верховна мати, Шріматі Радгарані.
Текст* 116: Шріматі Радгарані одержала від Дурваси Муні благословення, що всі страви, які Вона готуватиме, будуть смачніші за нектар. Це неповторна особливість Її готування.
Текст* 117: Приємні для ока і запашні, ці страви становили суть усього смачного. Тому двоє братів, Господь Чайтан'я Махапрабгу і Господь Ніт'янанда Прабгу, їли їх із великим задоволенням.
Текст* 118: Усі присутні віддані припрошували Раґгунатгу дасу сідати й пригощатись прасадом, але Раґгава Пандіта сказав їм: «Він поїсть прасад пізніше».
Текст* 119: Віддані наїлись прасаду аж під самісіньку зав'язку. Після того, вигукуючи святе ім'я Харі, вони встали помити руки й рота.
Текст* 120: Поївши, двоє братів помили руки й рот, і тоді Раґгава Пандіта приніс ґірлянди та сандалову пасту і прикрасив Їх.
Текст* 121: Раґгава Пандіта подав Їм горіхи бетелю і вшанував Їхні лотосові стопи. Він також роздав горіхи бетелю, ґірлянди і сандалову пасту відданим.
Текст* 122: Раґгава Пандіта з великої ласки до Раґгунатги даси дав йому тарілки з рештками їжі, що залишилась після двох братів.
Текст* 123: Він сказав: «Це їв Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Якщо ти з'їси ці рештки, то вирвешся з полону своєї сім'ї».
Текст* 124: Верховний Бог-Особа завжди живе або в серці, або в домі відданого. Iноді Верховний Бог-Особа це приховує, а іноді проявляє, бо Він цілковито незалежний.
Текст* 125: Верховний Бог-Особа пронизує все і тому живе скрізь. Кожен, хто в цьому сумнівається, піде в небуття.
Текст* 126: Вранці, омившись у Ґанзі, Ніт'янанда Прабгу сів разом зі Своїми супутниками під тим самим деревом, де сидів раніше.
Текст* 127: Раґгунатга даса прийшов туди й вшанував лотосові стопи Господа Ніт'янанди. Через Раґгаву Пандіту він звернувся до Господа з проханням.
Текст* 128: «Я найниціший з людей, найбільший грішник, занепалий і пропащий. Однак я прагну здобути притулок біля лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 129: Наче карлик, що силкується дістати місяць, я щосили намагався досягнути Господа Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, але мені це ніяк не вдається.
Текст* 130: Я щоразу намагаюсь втекти й обірвати родинні зв'язки, але батько й мати, на жаль, тримають мене на прив'язі.
Текст* 131: Без Твоєї милості ніхто не може здобути притулок Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, але якщо Ти проллєш Свою милість, то навіть найниціший із людей може здобути притулок біля Його лотосових стіп.
Текст* 132: Хоча я недостойний і дуже боюсь звертатися з цим проханням, я все таки прохаю Тебе, повелителю, пролити на мене особливу милість і дарувати мені притулок біля лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 133: Постав мені на голову Свої стопи на знак благословення, щоб я без труднощів здобув притулок Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Я молю Тебе про це».
Текст* 134: На це благання Раґгунатги даси Господь Ніт'янанда Прабгу усміхнувся і сказав відданим: «Матеріальне щастя, яким насолоджується Раґгунатга даса, не поступається матеріальному щастю Iндри, царя небес.
Текст* 135: Завдяки милості, яку дарував Раґгунатзі дасі Шрі Чайтан'я Махапрабгу, він, дарма що втішається таким матеріальним добробутом, зовсім його не цінує. Отож, згляньтесь над ним і благословіть його, щоб він дуже скоро здобув притулок лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 136: Той, хто пізнав аромат лотосових стіп Господа Крішни, не цінує навіть щастя, яке доступне на Брахмалоці, найвищій планеті, а за райське щастя годі й казати.
Текст 137: «Господу Крішні, Верховному Богові-Особі, підносять вишукані, поетичні молитви, домагаючись Його ласки. Тому Його називають Уттамашлока. Палко прагнучи здобути товариство Господа Крішни, цар Бгарата, хоч і був у розквіті молодості, покинув чарівну дружину, відданих дітей, найдорожчих друзів і багатюще царство, залишивши все немов випорожнення».
Текст* 138: Тоді Господь Ніт'янанда Прабгу підкликав Раґгунатгу дасу до Себе, поставив йому на голову Свої лотосові стопи і сказав:
Текст* 139: «Дорогий Раґгунатго дасо, ти влаштував цей бенкет на березі Ґанґи, отож бо й Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов сюди пролити на тебе Свою милість.
Текст* 140: Зі Своєї безпричинної милості Він поїв дробленого рису й молока. Згодом, увечері, подивившись на танець відданих, Він ще й повечеряв.
Текст* 141: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, Ґаурахарі, прийшов Сам сюди, щоб звільнити тебе. Тож тепер можеш бути певним, що всі перешкоди, які заважали тобі позбутись рабства, зникли.
Текст* 142: Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийме тебе й віддасть під опіку Своєму секретареві, Сварупі Дамодарі. Так ти станеш одним із найдовіреніших слуг Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і здобудеш притулок біля Його лотосових стіп.
Текст* 143: Будь певний цього й повертайся додому. Дуже скоро ти без перешкод досягнеш притулку біля лотосових стіп Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу».
Текст* 144: Господь Ніт'янанда попрохав усіх відданих благословити Раґгунатгу дасу, і Раґгунатга даса поклонився їхнім лотосовим стопам.
Текст* 145: Попрощавшись із Господом Ніт'янандою Прабгу, а тоді з усіма вайшнавами, Шрі Раґгунатга даса потай порадився з Раґгавою Пандітою.
Текст* 146: Порадившись із Раґгавою Пандітою, він потай вклав до рук скарбника Ніт'янанди Прабгу сто золотих монет і близько семи тол золота.
Текст* 147: Раґгунатга даса попрохав скарбника: «Будь ласка, не кажи зараз про цей дарунок Господу Ніт'янанді Прабгу, а скажи тільки, коли Він повернеться додому».
Текст* 148: Після того Раґгава Пандіта відвів Раґгунатгу дасу до себе додому. Показавши йому Божество, він вдягнув Раґгунатзі дасі ґірлянду й намастив сандаловою пастою.
Текст* 149: Він дав Раґгунатзі дасі чимало прасаду на дорогу. Тоді Раґгунатга даса знову звернувся до Раґгави Пандіти.
Текст* 150: «Я хочу дати грошей, — сказав він, — на поклоніння лотосовим стопам усіх великих відданих, слуг і прислужників Господа Ніт'янанди Прабгу.
Текст* 151: Роздай їм усім по двадцять, п'ятнадцять, дванадцять, десять чи п'ять монет, скільки кому годиться на твій розсуд».
Текст* 152: Раґгунатга даса виписав суму, яку він хотів дати, і подав Раґгаві Пандіті, а той розписав, скільки грошей слід дати кожному відданому.
Текст* 153: З великим смиренням Раґгунатга даса поклав перед Раґгавою Пандітою сто золотих монет і дві толи золота для всіх інших відданих.
Текст* 154: Доторкнувшись до пилу зі стіп Раґгави Пандіти, Раґгунатга даса пішов додому, глибоко вдячний Господу Ніт'янанді Прабгу за Його милостиве благословення.
Текст* 155: Від того дня він не заходив до внутрішніх покоїв дому, а спав на Дурґа-мандапі [місці, де поклоняються матері Дурзі].
Текст* 156: Однак там пильно чатували вартові. Раґгунатга даса обдумував всілякі способи, щоб втекти з-під їхньої невсипущої варти.
Текст* 157: Під той час усі віддані з Бенґалії вирушали до Джаґаннатга Пурі на зустріч з Господом Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 158: Раґгунатга даса не міг піти з ними, бо їх усіх так добре знали, що його спіймали б відразу.
Текст* 159-160: Раґгунатга даса напружено думав, як втекти. Аж якось вночі, коли він спав на Дурґа-мандапі й до кінця ночі залишалось тільки чотири данди, в дім зайшов священик Ядунандана Ачар'я.
Текст* 161: Ядунандана Ачар'я був жрець і духовний вчитель Раґгунатги даси. Хоча він народився в брахманічній родині, він здобув милість Васудеви Датти.
Текст 162: Ядунандана Ачар'я офіційно дістав посвяту від Адвайти Ачар'ї, і тому Господь Шрі Чайтан'я був йому дорожчий за життя.
Текст* 163: Коли Ядунандана Ачар'я зайшов до господи Раґгунатги даси й став на подвір'ї, Раґгунатга даса вийшов і впав перед ним у поклоні.
Текст* 164: Один із учнів Ядунандани Ачар'ї поклонявся Божеству, але залишив це служіння. Ядунандана Ачар'я хотів, щоб Раґгунатга даса переконав того учня знову взятись за це служіння.
Текст* 165: Ядунандана Ачар'я попрохав Раґгунатгу дасу: «Будь ласка, схили цього брахману знову взятися до свого служіння, бо немає іншого брахмани, щоб виконувати ці обов'язки».
Текст* 166: Сказавши це, Ядунандана Ачар'я взяв Раґгунатгу дасу з собою й вийшов з господи. Ніч підходила до кінця, і всі вартові на той час міцно спали.
Текст* 167: Дім Ядунандани Ачар'ї стояв на схід від дому Раґгунатги даси. Перемовляючись, Ядунандана Ачар'я й Раґгунатга даса прямували туди.
Текст* 168: Пройшовши півдороги, Раґгунатга даса смиренно звернувся до лотосових стіп духовного вчителя: «Я піду до дому цього брахмани, вмовлю його повернутись до служіння й пошлю до тебе додому.
Текст* 169: «Можеш спокійно повертатись додому. Згідно з твоїм наказом я переконаю цього брахману». Під цим приводом Раґгунатга даса, попрохавши дозволу, вирішив піти геть.
Текст* 170: Раґгунатга даса подумав: «Це чудова нагода втекти, бо зі мною немає ні слуг, ні вартових».
Текст* 171: З цими думками він швидко попрямував на схід. Час від часу він озирався, але за ним ніхто не йшов.
Текст* 172: Думаючи про лотосові стопи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і Господа Ніт'янанди Прабгу, він зійшов з битого шляху й швидко пішов шляхом, яким рідко користувались.
Текст* 173: Не ступаючи на битий шлях, прокладений через села, він ішов джунґлями, серцем і душею занурений в думки про лотосові стопи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 174: За один день він пройшов близько п'ятдесяти кілометрів, а ввечері зупинився у хліві одного молочника.
Текст* 175: Молочник побачив, що Раґгунатга даса голодний, і дав йому молока. Раґгунатга даса випив молоко й ліг там ночувати.
Текст* 176: А в домі Раґгунатги даси слуга й вартовий, не знайшовши його, відразу ж пішли запитатись про нього в його духовного вчителя, Ядунандани Ачар'ї.
Текст* 177: Ядунандана Ачар'я сказав: «Він попрохав у мене дозволу і пішов додому». Тоді здійнявся галас: «Раґгунатга втік!»
Текст* 178: Батько Раґгунатги даси сказав: «Тепер усі віддані з Бенґалії пішли до Джаґаннатга Пурі побачитися з Господом Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 179: Раґгунатга даса втік разом з ними. Нехай десятеро чоловік негайно йдуть спіймати його й привести назад».
Текст* 180: Батько Раґгунатги даси написав листа до Шівананди Сени, дуже смиренно прохаючи його: «Будь ласка, поверни мого сина».
Текст* 181: Ці десятеро чоловік наздогнали гурт вайшнавів, що простували до Нілачали, аж у Джганкарі.
Текст* 182: Передавши листа, посланці запитали в Шівананди Сени про Раґгунатгу дасу, але Шівананда Сена відповів: «Він сюди не приходив».
Текст* 183: Десятеро посланців повернулись, а батько та мати Раґгунатги даси дуже стурбувались.
Текст* 184: Раґгунатга даса, переночувавши в оселі молочника, встав рано-вранці і, замість іти на схід, попрямував на південь.
Текст 185: Він минув Чгатрабгоґу, але замість іти битим шляхом, пішов стежкою, що вела від села до села.
Текст* 186: Не турбуючись про їжу, він ішов цілий день. Голод йому не дошкуляв, бо розум його був зосереджений на думках про те, як здобути притулок біля лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 187: Iноді він жував підсмажені зерна, іноді варив щось, а іноді пив молоко. Так він підтримував життя тим, що траплялось дорогою.
Текст* 188: За дванадцять днів він дійшов до Джаґаннатга Пурі, але з цих дванадцяти він їв тільки три дні.
Текст* 189: Коли Раґгунатга даса прийшов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господь саме сидів разом зі Своїми супутниками, яких очолював Сварупа Дамодара.
Текст* 190: Залишаючись віддалік на подвір'ї, він впав у поклоні. Тоді Мукунда Датта сказав: «Ось Раґгунатга».
Текст* 191: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу почув це, Він привітав Раґгунатгу дасу. «Підійди сюди», — сказав Він. Тоді Раґгунатга даса обійняв лотосові стопи Господа, але Господь підвівся і зі Своєї безпричинної милості обійняв Раґгунатгу дасу.
Текст* 192: Раґгунатга даса підніс молитви до лотосових стіп усіх відданих, починаючи з Сварупи Дамодари Ґосвамі. Побачивши особливу милість, яку Шрі Чайтан'я Махапрабгу дарував Раґгунатзі дасі, вони всі його теж обійняли.
Текст 193: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Милість Господа Крішни сильніша над усе. Отож Господь вирятував тебе з ями матеріалістичного життя, що схожа на яму, в яку люди випорожняються».
Текст* 194: Раґгунатга даса подумки відповів: «Я не знаю, хто такий Крішна. Я лише знаю, що від сімейного життя мене врятувала Твоя милість, Господи».
Текст 195: Господь вів далі: «Твій батько і його старший брат — родичі Моєму дідові, Ніламбарі Чакраварті. Вони з ним наче брати. Тому Я вважаю їх за Своїх дідів.
Текст* 196: Твій батько і його старший брат — молодші брати Ніламбари Чакраварті, тому Мені вільно пожартувати про них.
Текст 197: Дорогий Раґгунатго дасо, твій батько і його старший брат — немов хробаки в випорожненнях ями матеріальної насолоди, бо тяжку хворобу, спричинену отрутою матеріальної насолоди, вони вважають за справжнє щастя.
Текст 198: Хоча твій батько і його старший брат щедро жертвують брахманам і надають їм великої допомоги, вони не чисті вайшнави. Втім, вони майже як вайшнави.
Текст 199: Люди, прив'язані до матеріалістичного життя й сліпі до цілей духовних, своїми діями неминуче роблять себе бранцями нескінченних народжень і смертей, пожинаючи наслідки своїх вчинків.
Текст 200: Зі Своєї незалежної волі Господь Крішна врятував тебе від такого жалюгідного матеріалістичного життя. Тож велич безпричинної милості Господа Крішни неможливо описати».
Текст* 201: Побачивши, який Раґгунатга даса худий та брудний від дванадцятиденної подорожі та посту, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, із переповненим безпричинною милістю серцем, звернувся до Сварупи Дамодари.
Текст* 202: «Дорогий Сварупо, — сказав Господь, — Я доручаю Раґгунатгу дасу тобі. Будь ласка, прийми його як сина чи слугу.
Текст 203: Серед Моїх супутників тепер три Раґгунатги. Цього Раґгунатгу віднині нехай знають як Раґгу Сварупи Дамодари».
Текст* 204: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу взяв Раґгунатгу дасу за руку й доручив його рукам Сварупи Дамодари Ґосвамі.
Текст* 205: Сварупа Дамодара Ґосвамі прийняв Раґгунатгу дасу зі словами: «Шрі Чайтан'є Махапрабгу, все, що Ти накажеш, я зроблю», — і знову обійняв Раґгунатгу дасу.
Текст* 206: Я нездатний належно змалювати любов Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до Своїх відданих. З великої милості до Раґгунатги даси Господь сказав Ґовінді:
Текст* 207: «По дорозі Раґгунатга даса багато днів голодував і зазнавав усіляких труднощів. Тому гарно подбай про нього, щоб він за кілька днів від'ївся».
Текст* 208: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Раґгунатзі дасі: «Йди омийся в морі. Потім подивись на Господа Джаґаннатгу в храмі й повертайся сюди поїсти».
Текст* 209: По цих словах Шрі Чайтан'я Махапрабгу підвівся й пішов виконувати опівденні обряди, а Раґгунатга став вітатися з усіма присутніми відданими.
Текст* 210: Всі віддані вразилися, побачивши, скільки милості Шрі Чайтан'я Махапрабгу безпричинно пролив на Раґгунатгу дасу, й стали прославляти його щастя.
Текст* 211: Раґгунатга даса омився в морі й подивився на Господа Джаґаннатгу, а тоді повернувся до Ґовінди, особистого слуги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 212: Ґовінда подав йому тацю з рештками трапези Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і Раґгунатга даса прийняв цей прасад з великою радістю.
Текст* 213: Так Раґгунатга даса жив під опікою Сварупи Дамодари Ґосвамі, а Ґовінда п'ять днів годував його рештками їжі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 214: З шостого дня Раґгунатга даса ставав біля брами Сімха- двара просити милостиню після церемонії пушпанджалі, під час якої Господу підносять квіти.
Текст* 215: Численні слуги Господа Джаґаннатги, яких називають вішаї, закінчивши службу, повертаються ввечері додому.
Текст* 216: Якщо вони бачать біля брами Сімха-двара вайшнавів, що просять милостиню, вони зі співчуття беруть від крамарів щось поїсти й дають їм.
Текст* 217: Так велося у всі часи: відданий, що не мав інших засобів до існування, ставав біля брами Сімха-двара й брав милостиню від прислужників.
Текст* 218: Так, повністю покладаючись на Господа, вайшнава цілий день повторює святе ім'я Господа й без обмежень споглядає Господа Джаґаннатгу.
Текст* 219: Повелося так, що деякі вайшнави прохають милостиню з добродійних кухонь й тим харчуються, а інші ввечері стоять біля брами Сімха-двара й просять милостиню в прислужників.
Текст 220: Зреченість — це життєдайне начало відданих Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Бачачи цю зреченість, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, Верховний Бог-Особа, дуже задоволений.
Текст* 221: Ґовінда сказав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Раґгунатга даса перестав їсти тут прасад. Тепер він стоїть біля брами Сімха- двара й харчується зібраною там милостинею».
Текст* 222: Почувши про це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже зрадів. «Раґгунатга даса зробив дуже добре, — сказав Господь. — Його вчинок гідний особи зреченого сану.
Текст 223: Особа зреченого сану повинна повсякчас повторювати святе ім'я Господа. Вона повинна просити милостиню і підтримувати своє життя, харчуючись цією милостинею.
Текст* 224: Вайраґі [людина зреченого сану] не повинен залежати від інших. Якщо він поставить себе в залежність, то не досягне успіху й Крішна знехтує ним.
Текст* 225: Якщо зреченик прагне смакувати всілякі страви, його духовне життя піде нанівець і він стане рабом свого язика.
Текст* 226: Обов'язок особи зреченого сану — завше повторювати мантру Харе Крішна. Він має задовольняти шлунок тими овочами, листям, плодами і корінням, що легко доступні.
Текст* 227: Той, хто, бігаючи туди-сюди, догоджає язику і віддано служить ґеніталіям та животу, не досягне Крішни».
Текст* 228: Наступного дня Раґгунатга даса прийшов до лотосових стіп Сварупи Дамодари запитати про свій обов'язок.
Текст* 229: «Я не знаю, навіщо покинув сімейне життя, — сказав він. — Який мій обов'язок? Будь ласка, дай мені настанови».
Текст* 230: Раґгунатга даса ніколи не зронив перед Господом жодного слова. Замість того він переказував Господу своє бажання через Сварупу Дамодару Ґосвамі і Ґовінду.
Текст* 231: Наступного дня Сварупа Дамодара Ґосвамі звернувся до Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Раґгунатга даса передає до Твоїх лотосових стіп ось що:
Текст* 232: «Я не знаю своїх обов'язків і мети мого життя. Отож, будь ласка, дай Мені особисту настанову зі Своїх трансцендентних вуст».
Текст* 233: Усміхнувшись, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Раґгунатзі дасі: «Я вже призначив тобі за наставника Сварупу Дамодару Ґосвамі.
Текст* 234: Вчись від нього своїх обов'язків і як їх виконувати. Я не знаю стільки, скільки знає він.
Текст* 235: Однак, якщо ти хочеш з вірою та любов'ю почути Мої настанови, можеш визначити свої обов'язки з наступних слів.
Текст* 236: Не базікай, як це роблять звичайні люди й не слухай їхніх балачок. Не їж дуже смачно і не вдягайся дуже гарно.
Текст 237: Собі шани не очікуй, але інших належно вшановуй. Завжди повторюй святе ім'я Господа Крішни і подумки служи Радзі та Крішні у Вріндавані.
Текст* 238: Ось тобі, коротко, Мої настанови. Всі подробиці щодо них дістанеш у Сварупи Дамодари.
Текст* 239: «Хто вважає себе нижчим за траву, хто терплячіший за дерево і хто не сподівається до себе ніякої поваги, але завжди готовий шанувати інших, тому дуже легко завжди повторювати святе ім'я Господа».
Текст* 240: Почувши це, Раґгунатга даса підніс до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу молитви, а Господь ласкаво обійняв його.
Текст 241: Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову доручив його Сварупі Дамодарі. Разом із Сварупою Дамодарою Ґосвамі Раґгунатга даса виконував дуже довірене служіння.
Текст* 242: На той час прийшли всі віддані з Бенґалії, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу, як і раніше, зустрів їх усіх з великою любов'ю.
Текст* 243: Як і раніше, разом з відданими Він помив храм Ґундіча і влаштував бенкет з прогулянкою у саду.
Текст* 244: Під час Ратга-ятри Господь знову танцював разом з відданими. Цей танець вразив Раґгунатгу дасу.
Текст* 245: Коли Раґгунатга даса зустрічався з усіма відданими, Адвайта Ачар'я обдарував його своєю великою милістю.
Текст* 246: Також він зустрів Шівананду Сену, і той розповів йому: «Твій батько послав десятеро чоловік, щоб забрати тебе назад.
Текст* 247: Він написав мені листа, прохаючи послати тебе назад, але коли ті десятеро чоловік нічого від нас про тебе не довідались, то повернулись із Джганкари додому».
Текст* 248: Коли всі бенґальські віддані, пробувши в Джаґаннатга Пурі чотири місяці, повернулись додому, батько Раґгунатги даси почув про їхній прихід і послав до Шівананди Сени людину.
Текст* 249: Той чоловік запитав у Шівананди Сени: «Чи ти бачив якого- небудь зреченика в оселі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу?
Текст* 250: Того зреченика звати Раґгунатга даса, він син Ґовардгани маджумадари. Чи зустрічав Ти його в Нілачалі?»
Текст* 251: Шівананда Сена відповів: «Так, пане. Раґгунатга даса живе з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, і слава про нього розходиться дуже широко. Хто його не знає?
Текст* 252: Шрі Чайтан'я Махапрабгу віддав його під опіку Сварупи Дамодари. Раґгунатга даса став для всіх відданих Господа дорогим, наче саме життя.
Текст* 253: Він повторює маха-мантру Харе Крішна день і ніч. Він ніколи не залишає опіки Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, навіть на мить.
Текст* 254: Він перебуває на найвищому рівні зреченості і навіть не звертає уваги на їжу чи одяг, а підтримує життя харчуючись тим, що трапиться.
Текст* 255: Після десятої данди вечора [чотири години після заходу сонця] Раґгунатга даса, подивившись на церемонію пушпанджалі, стає під брамою Сімха-двара, щоб зібрати милостиню на їжу.
Текст* 256: Якщо йому хто-небудь щось дає, він їсть. Iноді він поститься, а іноді жує смажене зерно».
Текст* 257: Почувши це, посланець повернувся до Ґовардгани маджумадари й розповів усе про Раґгунатгу дасу.
Текст* 258: Почувши розповідь про те, як Раґгунатга даса поводиться на зреченому ступені життя, його батько й мати дуже зажурилися і вирішили послати Раґгунатзі кількох людей з усілякими речами, щоб Він міг зручно жити.
Текст* 259: Батько Раґгунатги даси негайно послав до Шівананди Сени чотириста монет, двох слуг і одного брахману.
Текст* 260: Шівананда Сена повідомив їм: «Ви не можете піти до Джаґаннатга Пурі негайно. Коли я піду туди, можете піти зі мною.
Текст* 261: Iдіть зараз додому. Коли ми всі підемо, я візьму вас разом з собою».
Текст* 262: Змальовуючи ці події у «Шрі Чайтан'я-чандродая-натаці», великий поет Каві-карнапура багато написав про славетні діяння Раґгунатги даси.
Текст 263: «Раґгунатга даса — це учень Ядунандани Ачар'ї, дуже гречного відданого, що надзвичайно дорогий Васудеві Датті, жителю Канчанапаллі. Завдяки своїм трансцендентним якостям Раґгунатга даса завжди дорожчий за життя для всіх нас, відданих Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Він дістав багато милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і тому був дуже всім любий. Уособлюючи найвищий вираз зреченого сану, цей дуже дорогий послідовник Сварупи Дамодари Ґосвамі являє собою океан зреченості. Хто з жителів Нілачали [Джаґаннатга Пурі] його не знає?»
Текст 264: «Завдяки тому, що Раґгунатга даса Ґосвамі був дуже дорогий відданий, він легко став родючим ґрунтом щасливої долі, який добре підходив для насіння Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Щойно це сім'я було посіяне, воно в ту ж мить виросло в незрівнянне дерево любові до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу й принесло плоди».
Текст* 265: У тих віршах великий поет Каві-карнапура розповідає те саме, що Шівананда Сена сказав посланцеві батька Раґгунатги даси.
Текст* 266: Наступного року, коли Шівананда Сена, як завжди, йшов до Джаґаннатга Пурі, слуги й брахмана-кухар пішли з ним.
Текст* 267: Ті слуги й брахмана несли чотириста монет. Прийшовши до Джаґаннатга Пурі, вони зустрілися з Раґгунатгою дасою.
Текст* 268: Раґгунатга даса не взяв грошей та людей, яких послав батько. Тому брахмана й один із слуг залишились з грошима там.
Текст* 269: Тоді Раґгунатга даса став старанно щомісяця на два дні запрошувати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до своєї оселі.
Текст* 270: Ці два обіди коштували 640 кауді. Отож він брав таку суму в слуги та брахмани.
Текст* 271: Так Раґгунатга даса запрошував Шрі Чайтан'ю Махапрабгу протягом двох років, але під кінець другого року перестав.
Текст* 272: Раґгунатга даса не запрошував Господа Шрі Чайтан'ю Махапрабгу вже два місяці підряд, і Господь, син Шачі, запитав Сварупу Дамодару:
Текст* 273: «Чому Раґгунатга даса перестав Мене запрошувати?»
Сварупа Дамодара відповів: «Він щось собі зміркував.
Сварупа Дамодара відповів: «Він щось собі зміркував.
Текст* 274: «Я запрошую Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, беручи кошти в матеріалістів. Я знаю, що серце Господа це не тішить.
Текст 275: Моя свідомість нечиста, бо я беру ці всі кошти від людей, яких цікавить лише срібло-злото. Отже, цим запрошенням я просто поліпшую собі матеріальну репутацію.
Текст 276: Коли я прохаю, Шрі Чайтан'я Махапрабгу приймає запрошення, бо знає, що нерозумна людина, як оце я, дуже б засмутилась, якби Він не погодився прийти».
Текст* 277: Зваживши це все, — підсумував Сварупа Дамодара, — він перестав Тебе запрошувати». Вислухавши це пояснення, Шрі Чайтан'я Махапрабгу усміхнувся і сказав:
Текст 278: «Коли людина їсть підношення матеріаліста, її розум забруднюється, а коли розум забруднений, неможливо належним чином думати про Крішну.
Текст 279: Коли хтось приймає запрошення людини, забрудненої матеріальною ґуною страсті, то і в частувальника, і в гостя забруднюється свідомість.
Текст* 280: Через палке бажання Раґгунатги даси Я приймав його запрошення багато днів. Дуже добре, що Раґгунатга даса, зрозумівши все, сам покинув це робити».
Текст* 281: За кілька днів Раґгунатга даса покинув стояти біля брами Сімха-двара і замість того став харчуватись, просячи милостиню в місці безкоштовної роздачі їжі.
Текст* 282: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу довідався про це від Ґовінди, Він запитав Сварупу Дамодару: «Чому Раґгунатга даса більше не стоїть біля брами Сімха-двара й не просить там милостиню?»
Текст* 283: Сварупа Дамодара відповів: «Раґгунатзі дасі було дуже прикро стояти біля брами Сімха-двара. Тому тепер він ходить опівдні прохати милостиню в добродійній їдальні».
Текст* 284: Почувши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Він дуже добре зробив, що більше не стоїть біля брами Сімха-двара. Прохати там милостиню дуже скидається на поведінку повії.
Текст* 285: «Ось чоловік підходить. Він мені щось дасть. Оцей дав мені вчора. А ось наближається інший. Він щось може дати. Той, що пройшов щойно, не дав нічого, але прийде інший, і той мені щось дасть». Так людина зреченого сану перестає ставитись до всіх рівно і ставить себе в залежність від пожертв тої чи іншої людини. Отак міркуючи, зреченик приймає фах проститутки.
Текст* 286: Якщо ходити до місця безкоштовної роздачі їжі й наповнювати шлунок тим, що дадуть, то зникає нагода пуститися в зайві балачки і можна дуже вмиротворено повторювати маха-мантру Харе Крішна».
Текст* 287: З тими словами Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову обдарував Раґгунатгу дасу Своєю милістю, давши йому камінь з пагорба Ґовардгана і ґірлянду з маленьких мушельок.
Текст* 288: Колись Шанкарананда Сарасваті, повернувшись із Вріндавани, приніс камінь з пагорба Ґовардгана і намисто з мушельок.
Текст* 289: Він подарував ці дві речі — намисто з мушельок і камінь з пагорба Ґовардгана — Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 290: Діставши два таких незвичайних подарунки, Шрі Чайтан'я Махапрабгу був у захваті. Повторюючи святі імена, Він надягав намисто на шию.
Текст* 291: А камінь Господь то притуляв до серця, то прикладав до очей, то нюхав, то ставив Собі на голову.
Текст* 292: Камінь з Ґовардгани був завжди мокрий від сліз, що текли з Його очей. Шрі Чайтан'я Махапрабгу казав: «Цей камінь — саме тіло Господа Крішни».
Текст* 293: Господь тримав у Себе той камінь і намисто три роки. А тепер, втішений поведінкою Раґгунатги даси, Господь і те, й друге подарував йому.
Текст 294: Шрі Чайтан'я Махапрабгу напутив Раґгунатгу дасу: «Цей камінь — трансцендентна форма Господа Крішни. Ревно поклоняйся йому».
Текст* 295: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вів далі: «Поклоняйся цьому каменю, перебуваючи в ґуні добра, як досконалий брахмана, бо таким поклонінням ти неодмінно здобудеш екстатичну любов до Крішни.
Текст* 296: Для такого поклоніння потрібен глечик з водою і кілька квіток з деревця туласі. Якщо дотримуватись бездоганної чистоти, це буде досконале поклоніння в ґуні добра.
Текст* 297: З вірою та любов'ю піднось вісім ніжних квіток туласі, кожна з двома листками, по одному з кожного боку квітки».
Текст* 298: Давши поради щодо того, як треба поклонятись ґовардгана- шілі, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу Своєю трансцендентною рукою передав камінь Раґгунатзі дасі, і той у великому трансцендентному захваті взявся поклонятись шілі за вказівками Господа.
Текст* 299: Сварупа Дамодара дав Раґгунатзі дасі два шматки тканини по п'ятнадцять сантиметрів завдовжки, дерев'яну підставку і дзбан на воду.
Текст* 300: Так Раґгунатга даса став поклонятись каменю з Ґовардган, і коли поклонявся, то бачив у камені Самого Верховного Бога-Особу, Крішну, сина Махараджі Нанди.
Текст* 301: Думаючи про те, як він дістав цього ґовардгана-шілу прямо з рук Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Раґгунатга даса завжди був занурений у любовний екстаз.
Текст* 302: Такого трансцендентного блаженства, яке Раґгунатга даса відчував, підносячи тільки воду й туласі, неможливо досягнути, навіть якщо поклонятись Божествам шістнадцятьма підношеннями.
Текст* 303: Коли Раґгунатга даса вже певний час отак поклонявся ґовардгана-шілі, Сварупа Дамодара сказав йому якось:
Текст* 304: «Пропонуй каменю з Ґовардгани добірних солодощів кгаджа і сандеша на вісім кауді. Якщо ти робитимеш це з вірою та любов'ю, вони будуть смачні, мов нектар».
Текст* 305: Тоді Раґгунатга даса почав пропонувати дорогі солодощі за назвою кгаджа, що їх з наказу Сварупи Дамодари приносив Ґовінда.
Текст* 306: Коли Раґгунатга даса отримав від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу камінь і намисто з мушельок, він зрозумів Господній намір і подумав:
Текст* 307: «Подарувавши мені ґовардгана-шілу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвів мені місце біля пагорба Ґовардгана, а давши намисто з мушельок, Він подарував мені притулок біля лотосових стіп Шріматі Радгарані».
Текст* 308: Трансцендентне блаженство Раґгунатги даси не мало меж. Забувши про весь зовнішній світ, він тілом і розумом служив лотосовим стопам Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 309: Хто на силі описати незліченні трансцендентні якості Раґгунатги даси? Реґулівні засади, яких він непорушно дотримувався, були наче лінії на камені.
Текст* 310: Понад двадцять дві години з кожних двадцяти чотирьох Раґгунатга даса відводив на повторення маха-мантри Харе Крішна і пам'ятання лотосових стіп Господа. Їв і спав він менш як півтори години, а в деякі дні не дозволяв собі й того.
Текст* 311: Iсторії щодо його зреченості дивовижні. Протягом усього свого життя він ніколи не потурав своєму язикові.
Текст 312: Він ніколи навіть не чіпав іншого одягу, крім невеликої подертої шматини і латаної накидки. Так він сумлінно виконував наказ Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 313: Якщо він їв щось, то тільки для того, щоб підтримати в тілі життя, і то під час їди він картав себе:
Текст 314: «Якщо серце людини очищене досконалим знанням і вона пізнала Крішну, Верховний Брахман, вона здобуває все. Навіщо такій людині уподібнюватись гульвісі, що старанно піклується про своє матеріальне тіло?»
Текст* 315: Крамарі продають прасад від Господа Джаґаннатги, а те, що не купують, за два-три дні псується.
Текст* 316: Зіпсовану їжу висипають біля брами Сімха-двара перед коровами з Тайланґи. Та навіть корови її не їдять через запах гнилі.
Текст* 317: Раґгунатга даса збирав уночі той зіпсований рис, приносив додому і ретельно промивав його водою.
Текст* 318: Твердішу внутрішню частину цього рису він підсолював і їв.
Текст* 319: Одного дня Сварупа Дамодара побачив, що робить Раґгунатга даса. Він усміхнувся і, попросивши дрібку того рису, скуштував його.
Текст* 320: Сварупа Дамодара сказав: «Ти щодня ласуєш таким нектаром, а нас ніколи не пригощаєш. Що за вдача у тебе?»
Текст* 321: Шрі Чайтан'я Махапрабгу почув про це від Ґовінди і на другий день пішов туди і сказав:
Текст* 322: «Що то за ласощі ти їси? I чому ти не частуєш Мене?» З цими словами Він силоміць схопив жменю цього рису й став його їсти.
Текст* 323: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу брав другу жменю, Сварупа Дамодара схопив Його руку й сказав: «Це для Тебе не годиться», а тоді силою забрав цей рис.
Текст* 324: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Звичайно, Я щодня їм всілякі наїдки, але ще ніколи не куштував такого смачного прасаду, як прасад Раґгунатги».
Текст* 325: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу проводив у Джаґаннатга Пурі багато різних розваг. Господь дуже втішився, побачивши, до яких суворих аскез вдався на зреченому ступені життя Раґгунатга даса.
Текст* 326: Раґгунатга даса описав, як він був врятований, у поемі «Ґауранґа-става-калпаврікша».
Текст 327: «Хоча я пропаща душа, найниціший з людей, Шрі Чайтан'я Махапрабгу милостиво врятував мене з палючої пожежі матеріального багатства. Він радо передав мене під опіку Сварупи Дамодари, Свого особистого супутника. Також Господь подарував мені намисто з мушельок, яке Він носив на грудях, і камінь з пагорба Ґовардгана, дарма що вони були Йому дуже дорогі. Цей Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу проявляється в моєму серці і зводить мене з розуму».
Текст* 328: Ось я розповів про зустріч Раґгунатги даси із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Кожен, хто слухає оповідь про ці події, досягне лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 329: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.