йа — хто (Бгарата Махараджа); дустйаджн — те, що важко залишити; дра-сутн — дружину та дітей; сурт — друзів; рджйам — царство; хді спа — дорогі серцю; джахау — покинув; йув — молодий; ева — тоді; мала- ват — наче екскременти; уттама-лока-лласа — зачарований трансцендентними якостями, розвагами і товариством Верховного Бога-Особи.

«Господу Крішні, Верховному Богові-Особі, підносять вишукані, поетичні молитви, домагаючись Його ласки. Тому Його називають Уттамашлока. Палко прагнучи здобути товариство Господа Крішни, цар Бгарата, хоч і був у розквіті молодості, покинув чарівну дружину, відданих дітей, найдорожчих друзів і багатюще царство, залишивши все немов випорожнення».