ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише в своїй «Анубгаш'ї», що Шрі Чайтан'я Махапрабгу вважав ґовардгана-шілу, камінь з пагорба Ґовардгана, за саме тіло Крішни, сина Махараджі Нанди. Господь тримав його три роки, а тоді запалив вогонь відданого служіння цьому каменю в серці Раґгунатги даси. Господь передав камінь Раґгунатзі дасі, визнавши його за одного зі Своїх найдовіреніших слуг. Однак деякі заздрісники міркують, що раз Раґгунатга даса народився не в родині брахманів, Шрі Чайтан'я Махапрабгу не дав йому права поклонятись Божествам прямо і замість того дав йому камінь з Ґовардгани. Такі думки притаманні наракі, свідомості жителя пекла. У «Падма Пурані» сказано: арчйе вішау іл-дгīр ґурушу нара-матір ваішаве джті-буддгі... йасйа в нракī са. Якщо людина вважає достойний поклоніння шалаґрама-шілу просто за камінь, духовного вчителя за звичайну людину, а чистого вайшнаву, який проповідує вчення бгакті усім світом, за члена якоїсь касти чи прошарку матеріального суспільства, то таку людину вважають за наракі, тобто того, кому судиться жити в пеклі. Шрі Чайтан'я Махапрабгу проголосив, що ґовардгана-шіла, камінь з Ґовардгани, невідмінний від тіла Шрі Крішни, Верховного Бога-Особи, і тим самим непрямо вказав таким нетямущим людям, що не слід заздрити вайшнаві, який належить до іншої касти чи школи. Треба розуміти, що вайшнава трансцендентний. Таке розуміння врятує людину, бо інакше на неї чекає життя у пеклі.