 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: Я шанобливо схиляюсь до лотосових стіп мого духовного вчителя та всіх інших наставників на шляху відданого служіння. Я шанобливо схиляюсь перед усіма вайшнавами та шістьма Ґосвамі, зокрема перед Шрілою Рупою Ґосвамі, Шрілою Санатаною Ґосвамі, Раґгунатгою дасою Ґосвамі, Джівою Ґосвамі та їхніми супутниками. Я шанобливо схиляюсь перед Шрі Адвайтою Ачар'єю Прабгу, Шрі Ніт'янандою Прабгу, Шрі Чайтан'єю Махапрабгу та всіма Його відданими на чолі зі Шрівасою Тгакурою. Далі я шанобливо схиляюсь до лотосових стіп Господа Крішни, Шріматі Радгарані та всіх ґопі на чолі з Лалітою та Вішакгою.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Адвайті Ачар'ї! Хвала, хвала всім відданим Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 3: Господь Шрі Крішна зійшов як Шрі Чайтан'я Махапрабгу для того, щоб звільнити всі живі істоти в трьох світах, від Брахмалоки до Паталалоки. Він дарував їм звільнення трьома способами.
Текст* 4: Десь Господь рятував пропащі душі, зустрічаючись із ними Сам, десь — наділяючи чистого відданого силою робити це за Себе, а десь — являючи Себе перед кимось.
Текст 5-6: Шрі Чайтан'я Махапрабгу звільнив майже всі пропащі душі, зустрічаючись із ними Сам. Iнших Він звільняв, увійшовши в тіла великих відданих, як оце Накула Брахмачарі. А решту Він звільняв, являючись перед ними, як це було у випадку з Нрісімханандою Брахмачарі. «Я врятую всі падші душі», — ось властиві Верховному Богові-Особі слова.
Текст* 7: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу був особисто присутній в цьому світі, кожен, хто хоча б раз зустрів Його, знаходив повне задоволення й піднімався на високий духовний рівень.
Текст* 8: Віддані з Бенґалії щороку приходили до Джаґаннатга Пурі побачитись із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, а після зустрічі з Ним повертались до Бенґалії.
Текст* 9: Так само люди, що приходили до Джаґаннатга Пурі з різних провінцій Iндії, знаходили повне вдоволення, побачивши лотосові стопи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 10: До Джаґаннатга Пурі приходили в людських подобах жителі з усього всесвіту: з семи островів, з дев'яти кганд, з планет півбогів, Ґандгарвалоки і Кіннаралоки.
Текст* 11: Побачивши Господа, всі вони ставали вайшнавами. В екстазі любові до Бога вони співали мантру Харе Крішна й танцювали.
Текст* 12: Отак, безпосередньо з усіма зустрічаючись, Шрі Чайтан'я Махапрабгу звільнив три світи. Однак деякі були зв'язані тенетами матеріальної діяльності й не могли прийти побачити Господа.
Текст* 13: Щоб врятувати у різних частинах всесвіту всіх тих, хто не міг зустрітися з Ним, Шрі Чайтан'я Махапрабгу особисто входив у тіла чистих відданих.
Текст 14: Так Він вповноважував живі істоти [Своїх чистих відданих], проявляючи в них таку відданість, що, побачивши їх, люди в усіх інших країнах ставали відданими.
Текст* 15: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу звільнив усі три світи, не лише Своєю особистою присутністю, але й вповноважуючи інших. Я коротко розповім про те, як Він наділяв Своєю силою відданих у Бенґалії.
Текст 16: В Амбуя-мулуці жив один чоловік на ім'я Накула Брахмачарі, досконало чистий відданий на дуже високому рівні відданого служіння.
Текст* 17: Прагнучи звільнити людей Бенґалії, Шрі Чайтан'я Махапрабгу увійшов у серце Накули Брахмачарі.
Текст* 18: Накулою Брахмачарі наче заволодів якийсь дух. Він то сміявся, то плакав, то пускався в танець, то співав, наче божевільний.
Текст* 19: В його тілі безперервно проявлялись ознаки трансцендентної любові. З його очей текли сльози, він тремтів, ціпенів, упрівав, від любові до Бога танцював і вигукував громовим голосом.
Текст* 20: Його тіло сяяло так само, як тіло Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і він так само був занурений в екстаз любові до Бога. Побачити ці ознаки сходились люди з усіх земель Бенґалії.
Текст* 21: Усіх, кого бачив, він закликав повторювати святі імена Харе Крішна. Коли люди бачили його, їх охоплювала любов до Бога.
Текст* 22: Про те, що в тіло Накули Брахмачарі увійшов Шрі Чайтан'я Махапрабгу, почув Шівананда Сена і, засумнівавшись, пішов подивитись.
Текст* 23: Бажаючи перевірити правдивість Накули Брахмачарі, Шівананда Сена став осторонь і подумав:
Текст* 24-25: «Якщо Накула Брахмачарі сам покличе мене і скаже, якій мантрі я поклоняюсь, тоді я переконаюсь, що його надихає присутність Шрі Чайтан'ї Махапрабгу». З цими думками він став дещо осторонь.
Текст* 26: Навколо Накули Брахмачарі зібрався величезний натовп, хтось підходив, хтось відходив, дехто навіть не міг за юрбою побачити Накулу Брахмачарі.
Текст* 27: У своєму натхненні Накула Брахмачарі сказав: «Тут неподалік стоїть Шівананда Сена. Двоє або четверо з вас підіть гукніть його».
Текст* 28: Люди кинулись навсібіч, гукаючи всюди: «Шіванандо! Хто Шівананда, ходи, будь ласка, сюди. Тебе кличе Накула Брахмачарі».
Текст* 29: Почувши заклики, Шівананда Сена швидко підійшов до Накули Брахмачарі, поклонився йому й сів поряд.
Текст* 30: Накула Брахмачарі сказав: «Я знаю, що ти сумніваєшся. Тож, будь ласка, уважно слухай цей доказ.
Текст 31: Ти повторюєш мантру Ґаура-ґопала, складену з чотирьох складів. Облиш сумніви, що тебе посідають».
Текст* 32: Тоді з серця Шівананди Сени щезли всі сумніви і він повністю переконався, що Накула Брахмачарі натхненний присутністю Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Після того Шівананда Сена всіляко виявляв до нього шану і віддано служив йому.
Текст* 33: Така незбагненна могутність Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. А зараз послухайте, будь ласка, про Господні прояви [авірбгава].
Текст* 34-35: Шрі Чайтан'я Махапрабгу завжди з'являвся в чотирьох місцях: у домашньому храмі матері Шачі, там, де танцював Шрі Ніт'янанда Прабгу, в оселі Шріваси Пандіти під час спільного співу святого імені і в оселі Раґгави Пандіти. Він з'являвся там, бо Його приваблювала любов Його відданих. Це Його природна риса.
Текст* 36: Шрі Чайтан'я Махапрабгу з'явився перед Нрісімханандою Брахмачарі і з'їв його підношення. Послухайте ж пильно, як це було.
Текст* 37: Шівананда Сена мав небожа на ім'я Шріканта Сена, якому надзвичайно пощастило отримати безпричинну милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 38: Одного року Шріканта Сена, палко прагнучи побачити Господа, сам прийшов до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 39: Побачивши Шріканту Сену, Шрі Чайтан'я Махапрабгу дарував йому безпричинну милість. Шріканта Сена залишався в Джаґаннатга Пурі біля Шрі Чайтан'ї Махапрабгу близько двох місяців.
Текст* 40: Коли він збирався повертатись до Бенґалії, Господь сказав йому: «Скажи відданим у Бенґалії цього року не приходити до Джаґаннатга Пурі».
Текст* 41: Цього року Я Сам піду до Бенґалії і зустріну там всіх відданих на чолі з Адвайтою Ачар'єю.
Текст* 42: Скажи, будь ласка, Шівананді Сені, що в місяці пауша [грудень-січень] Я неодмінно прийду до нього додому.
Текст* 43: Там є Джаґадананда, і він буде готувати Мені їсти. Тож скажи їм усім, нехай цього року не приходять до Джаґаннатга Пурі».
Текст* 44: Шріканта Сена повернувся до Бенґалії й передав відданим це послання. Всі вони невимовно зраділи.
Текст* 45: Адвайта Ачар'я вже налаштувався було йти разом з відданими до Джаґаннатга Пурі, але, почувши новину, лишився ждати. Шівананда Сена й Джаґадананда також залишились чекати на прихід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 46: Коли настав місяць пауша, Джаґадананда й Шівананда Сена зібрали все потрібне для зустрічі Господа. Щодня вони до вечора ждали приходу Господа.
Текст* 47: Місяць минув, але Шрі Чайтан'я Махапрабгу не прийшов, і Джаґадананда з Шіванандою дуже зажурилися.
Текст* 48-49: Аж раптом прийшов Нрісімхананда. Джаґадананда й Шівананда всадовили його, а він, побачивши їхню зажуру, запитав: «Чому це ви такі сумні?»
Текст* 50: Тоді Шівананда Сена сказав йому: «Шрі Чайтан'я Махапрабгу пообіцяв прийти, чому ж Він не прийшов?»
Текст* 51: Почувши це, Нрісімхананда Брахмачарі розрадив їх: «Будь ласка, заспокойтесь. Я кажу вам напевно, що на третій день від сьогодні приведу Його сюди».
Текст* 52: Шівананда й Джаґадананда знали могутність Нрісімхананди Брахмачарі та його любов до Бога і тому не сумнівалися, що він неодмінно приведе Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 53: Насправді його звали Прад'юмна Брахмачарі. Iм'я Нрісімхананда йому дав Сам Господь Ґаурасундара.
Текст* 54: Після двох днів медитації Нрісімхананда Брахмачарі сказав Шівананді Сені: «Я вже привів Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до селища Паніхаті.
Текст* 55: Завтра опівдні Він прийде до твого дому. Тож, будь ласка, збери все потрібне для готування. Я сам приготую й піднесу Йому їсти.
Текст* 56: Отак я швидко приведу Його сюди. Будьте певні, я кажу вам правду. Не сумнівайтесь.
Текст* 57: Якнайшвидше несіть продукти, бо я вже хочу братись готувати. Будь ласка, робіть, що я кажу».
Текст* 58: Нрісімхананда Брахмачарі звернувся до Шівананди: «Принеси, будь ласка, все, що мені треба для готування». Шівананда Сена, не гаючись, приніс усе, чого той прохав.
Текст* 59: З самого ранку Нрісімхананда Брахмачарі почав готувати всілякі страви: овочі, пироги, солодкий рис тощо.
Текст* 60: Все зготувавши, він наклав окремі таці для Джаґаннатги і для Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 61: Крім того, він наклав окрему тацю для Нрісімхадеви, Божества, якому поклонявся. Він приготував загалом три підношення. Після того він сів надворі перед храмом і став медитувати на Господа.
Текст* 62: У медитації він побачив, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу швидко прийшов до храму, сів і з'їв усі три підношення, нічого не залишивши.
Текст* 63: Побачивши, як Чайтан'я Махапрабгу все з'їв, Прад'юмна Брахмачарі поринув у трансцендентний екстаз, і з очей у нього потекли сльози. Однак він невдоволено вигукнув: «Гей-гей, Господи, що Ти робиш? Ти з'їв підношення для всіх!
Текст* 64: Господи, Ти єдиний з Джаґаннатгою, тож я не маю нічого проти того, щоб Ти з'їв Його підношення. Але чому Ти чіпаєш підношення для Господа Нрісімхадеви?
Текст* 65: Гадаю, Нрісімхадева не мав що поїсти сьогодні і тому поститься. Якщо господар поститься, як слуга може дбати про життя?»
Текст* 66: Хоча серце Нрісімхи Брахмачарі сповнював захват від того, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу все з'їв, з огляду на Господа Нрісімхадеву він для годиться висловив невдоволення.
Текст* 67: Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Сам Верховний Бог-Особа. Тому немає жодної різниці між Ним, Господом Джаґаннатгою і Господом Нрісімхадевою.
Текст* 68: В глибині серця Прад'юмна Брахмачарі прагнув пересвідчитись у цьому. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу Своїми діями продемонстрував йому це.
Текст* 69: З'ївши всі підношення, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушив до Паніхаті. Там Його дуже втішило розмаїття овочевих страв, які наготували в оселі Раґгави.
Текст* 70: Шівананда запитав Нрісімхананду: «Чого ти пирхаєш?»
Нрісімхананда відповів: «Поглянь лише, як поводиться твій Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Нрісімхананда відповів: «Поглянь лише, як поводиться твій Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 71: Узяв сам-один з'їв підношення для всіх трьох Божеств. Тепер і Джаґаннатга, і Нрісімхадева мусять постити».
Текст* 72: Почувши таку мову, Шівананда Сена завагався, чи Нрісімхананда Брахмачарі говорить так від любовного екстазу, чи це дійсно правда.
Текст* 73: Нрісімхананда Брахмачарі сказав спантеличеному Шівананді Сені: «Неси ще продуктів. Готуватиму для Господа Нрісімхадеви ще раз».
Текст* 74: Шівананда Сена приніс ще продуктів, і Прад'юмна Брахмачарі знову зварив їсти й зробив підношення для Нрісімхадеви.
Текст* 75: Через рік Шівананда Сена пішов з усіма іншими відданими до Джаґаннатга Пурі, щоб побачити лотосові стопи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 76: Якось у присутності всіх відданих Господь здійняв мову за Нрісімхананду Брахмачарі й став хвалити його трансцендентні якості.
Текст* 77: Господь сказав: «Торік, у місяці пауша, коли Нрісімхананда годував Мене всілякими солодощами та овочами, все було таке смачне, що Я ще ніколи такого не куштував».
Текст* 78: Усіх відданих слова Господа здивували, зате Шівананда переконався, що все так таки й було.
Текст* 79: Так само Шрі Чайтан'я Махапрабгу щодня їв у храмі Шачімати і відвідував кіртани в оселі Шріваси Тгакури.
Текст* 80: Так само Він приходив щоразу, коли танцював Ніт'янанда Прабгу, і постійно з'являвся в оселі Раґгави.
Текст* 81: Господь Ґаурасундара дуже сприйнятливий до любові Своїх відданих. Там, де є чиста відданість Господу, Господь, завойований такою любов'ю, Сам являє Себе відданим.
Текст* 82: Приваблений любовним ставленням Шівананди Сени, Шрі Чайтан'я Махапрабгу приходив до нього знову й знову. Хто здатний виміряти любов Шівананди Сени?
Текст* 83: Отже, я розповів про те, як проявлявся Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Кожен, хто слухатиме про ці випадки, зрозуміє трансцендентну велич Господа.
Текст 84: У Джаґаннатга Пурі разом із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу жив Бгаґаван Ачар'я — дуже шляхетна та освічена людина і великий відданий.
Текст* 85: Його думки були повністю занурені в братерські стосунки з Богом. Він був втілення одного з пастушків і перебував у дуже дружніх стосунках із Сварупою Дамодарою Ґосвамі.
Текст* 86: Він віддався під притулок лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу усім серцем. Iноді він запрошував Господа до себе на обід.
Текст 87: Бгаґаван Ачар'я варив різні страви з рису та овочів і частував Господа, запросивши Його одного.
Текст* 88: Батько Бгаґавана Ачар'ї, Шатананда Кган, був умілим державним діячем, тимчасом як Бгаґавана Ачар'ю урядові справи анітрохи не цікавили. Найбільше його приваблювало відречене життя.
Текст 89: Брата Бгаґавана Ачар'ї звали Ґопала Бгаттачар'я. Якийсь час він вивчав у Бенаресі філософію веданти, а після того прийшов до дому Бгаґавана Ачар'ї.
Текст* 90: Бгаґаван Ачар'я привів брата зустрітися з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, але Господь, зрозумівши, що Ґопала Бгаттачар'я дотримується філософії майавади, великої радості від цієї зустрічі не відчув.
Текст* 91: Шрі Чайтан'я Махапрабгу не відчуває ніякої радості від зустрічі з кимось, хто не є чистим відданим Крішни. Ґопала Бгаттачар'я був філософ-майаваді, і тому зустріч з ним не втішила Господа. Однак, з огляду на спорідненість Ґопали Бгаттачар'ї з Бгаґаваном Ачар'єю, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вдав, що радий зустрічі.
Текст* 92: Бгаґаван Ачар'я сказав Сварупі Дамодарі: «До мене прийшов Ґопала, мій молодший брат, який вивчив філософію веданти».
Текст* 93: Бгаґаван Ачар'я запросив Сварупу Дамодару Ґосвамі послухати, як Ґопала коментує «Веданта-сутру». Однак Сварупа Дамодара від любові до Бгаґавана Ачар'ї розсерджено сказав йому:
Текст* 94: «Ти стратився розуму, спілкуючись із Ґопалою, і тепер пориваєшся слухати філософію майавади.
Текст 95: Коли вайшнава слухає «Шарірака-бгаш'ю», коментар майаваді на «Веданта-сутру», він відходить від свідомості Крішни й перестає визнавати Господа за господаря, а живу істоту за Його слугу. Замість того, він вважає Верховним Господом себе.
Текст* 96: Філософія майавади являє собою таке хитре плетиво слів, що навіть піднесений відданий, який визнав Крішну дорожчим за життя, змінює своє рішення, прочитавши коментар майаваді на «Веданта-сутру».
Текст* 97: Незважаючи на застереження Сварупи Дамодари, Бгаґаван Ачар'я вів своє далі: «Всі ми остаточно присвятили серця й душі лотосовим стопам Крішни. Отож «Шарірака-бгаш'я» не може вплинути на наш розум».
Текст* 98: Сварупа Дамодара відповів: «Проте, коли ми слухаємо філософію майавади, ми чуємо, що Брахман — це знання і що всесвіт майі — це ілюзія, але ніякого духовного розуміння від цього ми не дістаємо.
Текст 99: Філософи-майаваді намагаються довести, що жива істота — це просто витвір уяви і що Верховний Бог-Особа перебуває під впливом майі. Такі коментарі крають відданому серце».
Текст* 100: Бгаґаван Ачар'я замовк, сильно засоромлений і зляканий. Наступного дня він попрохав Ґопалу Бгаттачар'ю, щоб той повертався до свого краю.
Текст* 101: Якось Бгаґаван Ачар'я запросив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу пообідати в нього вдома і став варити рис та різні овочеві страви.
Текст* 102: Один відданий на ім'я Чгота Харідаса співав для Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Бгаґаван Ачар'я покликав його до себе додому й сказав:
Текст 103: «Сходи, будь ласка, до сестри Шікгі Махіті. Від мого імені попрохай у неї одну ману білого рису й принеси сюди».
Текст* 104: Сестру Шікгі Махіті звали Мадгаві-деві. Це була старша жінка, що завжди віддавалась аскезі. Вона була дуже піднесена віддана.
Текст* 105: Шрі Чайтан'я Махапрабгу визнавав її за колишню супутницю Шріматі Радгарані. З усього світу тільки троє з половиною входили до кола Його найнаближеніших відданих.
Текст* 106: Троє — це Сварупа Дамодара, Рамананда Рая та Шікгі Махіті, а половина — це сестра Шікгі Махіті.
Текст* 107: Попрохавши в неї рису, Харідаса молодший приніс його Бгаґавану Ачар'ї, і той був дуже задоволений якістю рису.
Текст* 108: Бгаґаван Ачар'я з великою любов'ю варив усілякі овочеві та інші страви, які полюбляв Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Також він дістав рештки їжі від Господа Джаґаннатги та приправи для ліпшого травлення, як оце мелений імбир та певний різновид лимона з сіллю.
Текст* 109: Опівдні, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов їсти підношення Бгаґавана Ачар'ї, Він скуштував добірного рису, а тоді запитав його:
Текст* 110: «Звідки ти дістав такого добірного рису?»
Бгаґаван Ачар'я відповів: «Попрохали в Мадгаві-деві й принесли».
Бгаґаван Ачар'я відповів: «Попрохали в Мадгаві-деві й принесли».
Текст* 111: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав, хто ходив по рис, Бгаґаван Ачар'я назвав Харідасу молодшого.
Текст* 112: Похваливши якість рису, Шрі Чайтан'я Махапрабгу поїв прасаду. Згодом, повернувшись до Своєї оселі, Він наказав Ґовінді, Своєму особистому слузі:
Текст* 113: «Віднині Чготу Харідасу сюди не пускай».
Текст* 114: Коли Харідаса молодший почув, що йому веліли більше не приходити до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, він впав у відчай. Ніхто не зрозумів, через що йому заборонено приходити.
Текст* 115: Три дні поспіль Харідаса постив. Після того Сварупа Дамодара Ґосвамі та інші довірені віддані звернулись до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу з запитанням.
Текст* 116: «Який великий гріх скоїв Харідаса молодший? Через що йому заказано приходити під Твої двері? Він поститься вже три дні».
Текст 117: Господь відповів: «Мені нестерпно бачити обличчя людини, яка прийняла зречений сан, але балакає з жінками.
Текст 118: Чуття линуть до об'єктів насолоди так сильно, що й дерев'яна статуя жінки приваблює розум навіть великого святого.
Текст 119: «Не слід сидіти наодинці навіть поряд з матір'ю, сестрою чи дочкою, бо чуття такі сильні, що можуть оволодіти навіть людиною великого знання».
Текст 120: Є багато людей, які не мають великих статків і вдаються до зреченого ступеню життя, як мавпи. Вони блукають повсюди, задовольняючи чуття і пускаючись у довірчі балачки з жінками».
Текст* 121: З цими словами Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Себе в покій. Побачивши, як Він сердиться, всі віддані замовкли.
Текст* 122: Наступного дня всі віддані зібрались до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу прохати за Харідасу молодшого.
Текст* 123: «Харідаса зробив невеликий гріх, — сказали вони. — Тому, Господи, будь ласка, зглянься на нього. Його вже достатньо провчено. Він більше не припуститься такого гріха».
Текст* 124: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Мій розум не слухається Мене. Він не бажає бачити людини зреченого ступеню життя, яка веде задушевні розмови з жінками.
Текст* 125: Дбайте про свої справи й облиште ці марні балачки. Якщо ви ще раз зі Мною заговорите про це, Я піду геть і ви Мене більше тут не побачите».
Текст* 126: Почувши це, віддані затулили руками вуха, повставали й порозходились кожен у своїх справах.
Текст* 127: Шрі Чайтан'я Махапрабгу теж пішов звідти, щоб виконати опівденні обов'язки. Ніхто не розумів Його гри.
Текст* 128: Наступного дня всі віддані пішли до Шрі Парамананди Пурі й попрохали його, щоб він заспокоїв Господа.
Текст* 129: Тоді Парамананда Пурі прийшов сам-один до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Господь поклонився йому і з великою повагою посадовив його.
Текст* 130: Господь запитав: «Яке буде твоє веління? З якою метою ти прийшов?» Тоді Парамананда Пурі став прохати Господа зглянутись на Харідасу молодшого.
Текст* 131: Почувши це прохання, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відказав: «Повелителю, послухай Мене, будь ласка. Ліпше буде, щоб у цьому будинку жив ти з усіма відданими.
Текст* 132: Дозволь Мені, будь ласка, піти до Алаланатги. Я житиму Собі там самотою, і зі Мною буде тільки Ґовінда».
Текст* 133: Сказавши це, Господь гукнув Ґовінду, поклонився Парамананді Пурі, підвівся й пішов геть.
Текст* 134: Парамананда Пурі Ґосані прожогом кинувся перед Господа і якнайсмиренніше вмовив Його сісти у Своїй кімнаті.
Текст* 135: Парамананда Пурі сказав: «Дорогий Господи Чайтан'є, Ти незалежний Бог-Особа. Ти можеш чинити, що забажаєш. Хто Тобі може що сказати?
Текст* 136: Все, що Ти робиш, покликане принести добро всім людям. Нам не зрозуміти Твоїх вчинків, бо наміри Твої глибокі й дуже серйозні».
Текст* 137: Сказавши це, Парамананда Пурі Ґосані пішов додому. Після того всі віддані пішли провідати Харідасу молодшого.
Текст* 138: Сварупа Дамодара Ґосані мовив: «Послухай-но, Харідасо. Повір нам, всі ми бажаємо тобі добра.
Текст* 139: Зараз Шрі Чайтан'я Махапрабгу не хоче змінювати Свій настрій гніву, адже Він незалежний Верховний Бог-Особа. Але за якийсь час Він неодмінно змилується над тобою, бо Його серце дуже добре.
Текст* 140: Господь наполягає на Своєму, і якщо ти наполягатимеш також, то Господь тільки ще твердіше стоятиме на Своєму. Ліпше омийся й поїж прасаду. З часом Його гнів вляжеться сам собою».
Текст* 141: Отож, Сварупа Дамодара Ґосвамі переконав Харідасу помитись і поїсти прасаду. Підбадьоривши його, він повернувся додому.
Текст* 142: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу йшов подивитись на Господа Джаґаннатгу в храмі, Харідаса стояв на відстані й дивився на Нього.
Текст 143: Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це океан милості. Хто може Його зрозуміти? Коли Він карає Своїх дорогих відданих, Він робить це тільки для того, щоб відродити засади релігії чи обов'язку.
Текст 144: Ця повчальна подія посіяла серед відданих острах. Всі вони перестали розмовляти з жінками, навіть у снах.
Текст* 145: Так минув рік, але ніяких знаків милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до Харідаси молодшого не з'явилось.
Текст* 146: Якось удосвіта Харідаса молодший шанобливо поклонився Шрі Чайтан'ї Махапрабгу й, не кажучи нікому слова, вирушив до Праяґи.
Текст* 147: Харідаса молодший твердо вирішив здобути притулок біля лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. З цією думкою він увійшов у глибокі води Трівені, місця злиття Ґанґи та Ямуни біля Праяґи, і таким чином наклав на себе руки.
Текст* 148: Відразу ж після самогубства він у своєму духовному тілі пішов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу й отримав від Господа милість, залишившись однак невидимий.
Текст* 149: У духовному тілі, схожому на тіло ґандгарви, Харідаса молодший, невидимий для всіх, співав вечорами для Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Однак ніхто, крім Господа, про це не знав.
Текст* 150: Одного дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав відданих: «Де Харідаса? Можете привести його сюди».
Текст* 151: Віддані відповіли: «Через рік після тої події Харідаса якось встав уночі й пішов кудись. Куди саме, ніхто не знає».
Текст* 152: На сумну мову відданих Шрі Чайтан'я Махапрабгу ледь усміхнувся. Всіх відданих це дуже здивувало.
Текст* 153-154: Якось Джаґадананда, Сварупа, Ґовінда, Кашішвара, Шанкара, Дамодара й Мукунда пішли омитись у морі й почули спів Харідаси, що долинав здалеку, наче він своїм звичним голосом гукав їх.
Текст* 155: Ніхто його не бачив, чути було тільки його милозвучний спів. Всі віддані з Ґовіндою на чолі стали гадати.
Текст* 156: Харідаса, мабуть, вкоротив собі віку, випивши отруту, і за цей гріх став привидом брахмани.
Текст* 157: Тіла його не видно, — казали вони, — а мелодійний голос чути. Отже він, певно, став привидом».
Однак Сварупа Дамодара заперечив: «Це хибний здогад.
Однак Сварупа Дамодара заперечив: «Це хибний здогад.
Текст* 158: Харідаса молодший все життя співав мантру Харе Крішна і служив Верховному Господу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Мало того, він дорогий Господу і помер у святому місці.
Текст* 159: Харідаса не міг опуститися вниз, він неодмінно дістав звільнення. Це розвага Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Колись пізніше ви все зрозумієте».
Текст* 160: З Праяґи до Навадвіпи прийшов один відданий і розповів подробиці щодо самогубства Харідаси молодшого.
Текст* 161: Він розповів, як Харідаса молодший прийняв тверде рішення і увійшов у воду в місці злиття Ямуни та Ґанґи. Ці подробиці вразили Шрівасу Тгакуру та інших.
Текст* 162: Наприкінці року Шівананда Сена, як завжди, прийшов разом з іншими відданими до Джаґаннатга Пурі і з великою радістю зустрівся з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 163: Коли Шріваса Тгакура запитав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу: «Де Харідаса молодший?», — Господь відповів: «Кожен пожинає плоди своєї корисливої діяльності».
Текст* 164: Тоді Шріваса Тгакура в подробицях розповів про те, як Харідаса прийняв рішення й ввійшов у воду в місці злиття Ґанґи та Ямуни.
Текст* 165: Почувши про ці подробиці, Шрі Чайтан'я Махапрабгу задоволено усміхнувся і сказав: «Якщо хтось дивиться на жінок, бажаючи втішати чуття, це єдина покута».
Текст 166: Тоді всі віддані зі Сварупою Дамодарою Ґосвамі на чолі зробили висновок, що, наклавши на себе руки у місці злиття Ґанґи та Ямуни, Харідаса здобув притулок біля лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 167: Так проводить Свої розваги Шрі Чайтан'я Махапрабгу, син матері Шачі. Ці розваги дарують велику втіху вухам й розуму чистих відданих, які про них слухають.
Текст* 168: Цей випадок показує милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, роз'яснює Його настанови щодо зреченості санн'ясі і розкриває глибоку прив'язаність до Нього, яку відчувають Його вірні віддані.
Текст* 169: Він також показує, яка велич святого місця і як Господь приймає Свого вірного відданого. Так одною розвагою Господь досягнув п'ять чи сім цілей.
Текст* 170: Розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу подібні до нектару й глибокі, наче океан. Звичайні люди не можуть їх зрозуміти, зрозуміти їх може розсудливий відданий.
Текст* 171: Будь ласка, слухайте про ігри Шрі Чайтан'ї Махапрабгу з вірою. Не сперечайтесь, бо суперечки приведуть до зворотніх наслідків.
Текст 172: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.