 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: У товаристві Своїх особистих супутників Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов подивитись на свято Лакшмі-віджайотсава. Там Він обговорював найдосконалішу любов ґопі. Просто почувши про ґопі, Він відчув велике задоволення і став танцювати в екстазі палкої любові до Господа.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, якого називають Ґаурачандрою! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Адвайті Ачар'ї, піднесеній особистості!
Текст* 3: Хвала, хвала всім відданим на чолі зі Шрівасою Тгакурою! Хвала, хвала читачам, що визнають Шрі Чайтан'ю Махапрабгу за своє життя і душу!
Текст* 4: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу відпочивав, занурений в любовний екстаз, до саду зайшов Махараджа Пратапарудра.
Текст 5: За вказівкою Сарвабгауми Бгаттачар'ї скинувши царський одяг, цар зайшов до саду в одязі вайшнави.
Текст* 6: Махараджа Пратапарудра був такий смиренний, що зі складеними руками попрохав спочатку дозволу в усіх відданих. Потому він рішуче простягнувся в поклоні й доторкнувся до лотосових стіп Господа.
Текст* 7: Шрі Чайтан'я Махапрабгу в екстатичних почуттях любові лежав, заплющивши очі, на помості, і цар почав вправно масажувати Йому ноги.
Текст 8: Цар почав декламувати вірші з «Шрімад-Бгаґаватам» про раса-лілу. Він читав главу, що починається зі слів «джайаті те 'дгікам».
Текст* 9: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу почув ці вірші, Його задоволенню не було меж, і Він казав знову й знову: «Читай далі, читай далі».
Текст* 10: Щойно цар промовив вірш, що починається зі слів «тава катгамрітам», Господь в любовному екстазі піднявся і обійняв його.
Текст* 11: Почувши вірша, якого продекламував цар, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Ти дав Мені безцінні самоцвіти, але Я не маю що тобі дати за це. Тому Я просто обіймаю тебе».
Текст* 12: З цими словами Шрі Чайтан'я Махапрабгу став знову й знову повторювати цей вірш. I цар, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу тремтіли, а з їхніх очей котилися сльози.
Текст 13: «Господи, нектар Твоїх слів та описів Твоїх діянь — це життя всіх, хто потерпає в матеріальному світі. Ці оповіді, що усувають наслідки всіх гріхів, переказують піднесені особи. Кожен, хто слухає їх, досягає повного щастя й успіху. Ці оповіді сповнені духовної сили, і їх поширюють по всьому світі. Ті, хто поширює послання Верховного Бога, безперечно, найщедріші доброчинці».
Текст* 14: Повторивши цього вірша, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу пригорнув до Себе царя і вигукнув: «Це ти найщедріший! Це ти найщедріший!» Шрі Чайтан'я Махапрабгу в цю мить не знав, хто перед Ним.
Текст* 15: Попереднє служіння царя прихилило до нього милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Тому, навіть не питаючи, хто він такий, Господь одразу ж дарував йому Свою ласку.
Текст 16: Яка сила милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Навіть не запитуючи царя ні про що, Господь нагородив його повним успіхом.
Текст* 17: Нарешті Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Хто ти? Ти стільки зробив для Мене! Ти несподівано прийшов сюди і напоїв Мене нектаром розваг Господа Крішни».
Текст 18: Цар відповів: «Господи, я найслухняніший слуга Твоїх слуг. Я прагну, щоб Ти визнав мене за слугу Твоїх слуг».
Текст* 19: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу явив цареві деякі зі Своїх божественних щедрот і заборонив будь-кому про це казати.
Текст* 20: Хоча в серці Чайтан'я Махапрабгу знав усе, що відбувається, зовні Він не подав знаку. Він так і не подав знаку, що знає: з Ним розмовляє цар Пратапарудра.
Текст 21: Побачивши особливу милість, яку Господь дарував цареві Пратапарудрі, віддані хвалили щасливу долю царя і їхні серця розцвіли від радості.
Текст* 22: Зі складеними руками піднісши смиренні молитви відданим і поклонившись Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, цар вийшов із саду.
Текст* 23: Після того Ванінатга Рая приніс всілякого прасаду, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу та віддані пообідали.
Текст* 24: Цар, окрім усього іншого, через Сарвабгауму Бгаттачар'ю, Рамананду Раю та Ванінатгу Раю послав Господу велику кількість прасаду.
Текст* 25: Прасад, який послав цар, був запропонований у Балаґанді і складався із свіжих молочних продуктів та фруктів. Все було найвищої якості, і розмаїттю страв не було меж.
Текст 26: Там був сир, фруктовий сік, свіжий кокос, манґо, сушений кокосовий горіх, джекфрут, всілякі банани та пальмове насіння.
Текст* 27: Були там також апельсини, грейпфрут, мандарини, мигдаль, сухофрукти, родзинки та фініки.
Текст* 28: Були сотні різновидів солодощів, як оце манохара-ладу, амріта-ґутіка та згущене молоко у різному вигляді.
Текст* 29: Також там були папаї та сараваті, різновид помаранчі, а також товчений гарбуз. Були там звичайні вершки, тушковані вершки та різновид пурі з вершками.
Текст* 30: Були також солодощі, що звуться харі-валлабга, і солодощі з квітів сеноті, карпура і малаті. Були також ґранати, солодощі з чорним перцем, солодощі з плавленим цукром і амріта- джіліпі.
Текст* 31: Там був цукор із лотосів, різновид хліба з бобів урад-дал, хрусткі солодощі, цукрова карамель, солодощі зі смаженого рису, солодощі та тістечка з кунжутного насіння.
Текст* 32: Були цукрові карамельки у вигляді апельсинових, лимонних та манґових дерев з фруктами, квітами та листям на них.
Текст* 33: Був там йоґурт, молоко, масло, маслянка, фруктовий сік, страва з пряжанки та карамелі і солоні паростки мунґ-далу з покришеним імбирем.
Текст 34: Були також різні гострі приправи з лимона, з ягід і так далі. Насправді я не здатний описати все розмаїття страв, піднесених Господеві Джаґаннатзі.
Текст* 35: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив, що півсаду заставлено всіляким прасадом, Він був дуже задоволений.
Текст 36: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був повністю задоволений, просто побачивши, як Господь Джаґаннатга приймає всю цю їжу.
Текст* 37: Тоді принесли п'ять чи сім пакунків тарілок із листя дерева кетакі. Ці тарілки стали всім роздавати, кожному даючи по десять таких тарілок.
Текст* 38: Шрі Чайтан'я Махапрабгу знав, як натомились усі співаки кіртану, і тому жадав нагодувати їх досита.
Текст* 39: Усі віддані розсілись рядами, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу став власноруч роздавати прасад.
Текст* 40: Однак віддані не починали їсти прасад, поки не почав їсти Чайтан'я Махапрабгу. Сварупа Ґосвамі сказав Господеві про це.
Текст* 41: Сварупа Дамодара сказав: «Господи, будь ласка, сідай їсти. Ніхто не їстиме, поки не почнеш Ти».
Текст* 42: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сів зі Своїми супутниками і примушував кожного з них їсти дуже багато, аж поки всі понаїдались до несхочу.
Текст* 43: Поївши, Господь помив рота й сів поряд. Залишилось стільки прасаду, що його роздавали тисячам людей.
Текст* 44: З наказу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Ґовінда, Його особистий слуга, поскликав усіх бідняків та жебраків, що потерпали від бідності, і нагодував їх досита.
Текст 45: Спостерігаючи, як жебраки їдять прасад, Шрі Чайтан'я Махапрабгу гукав «Харібол!», наставляючи їх повторювати святе ім'я.
Текст 46: Щойно жебраки почали повторювати святе ім'я, «Харібол», вони відразу поринули в екстаз любові до Верховного Бога. Такі дивовижні діяння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 47: Навпроти саду, коли надійшов час далі тягти колісницю Джаґаннатги, всі робітники-ґауди намагались зрушити її з місця, але вона ніяк не рухалась.
Текст* 48: Коли ґауди побачили, що не можуть зрушити колісниці, вони облишили спроби. Тоді прибув дуже стурбований цар із почтом урядовців та друзів.
Текст* 49: Цар привів могутніх борців, щоб ті потягнули колісницю, і нарешті приєднався сам, але колісницю так і не вдалося зрушити.
Текст* 50: Ще більше стурбований, цар привів дуже сильних слонів і запряг їх до колісниці.
Текст* 51: Могутні слони тягнули щосили, але колісниця залишилась стояти нерухомо, не зрушившись ні на сантиметр.
Текст* 52: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу почув, що відбувається, Він прийшов туди зі Своїми супутниками. Вони стояли і дивились, як слони намагаються зрушити колісницю.
Текст* 53: Слони ревіли від ударів стрекал, але колісниця так і не рухалась з місця. Люди, що зібрались, вигукували: «Ой, леле!»
Текст* 54: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відпустив усіх слонів і дав прив'язану до колісниці мотузку до рук Своїм людям.
Текст* 55: Шрі Чайтан'я Махапрабгу підійшов до колісниці ззаду і став пхати її головою. Тільки тоді колісниця з рипом зрушила з місця.
Текст* 56: Насправді колісниця котилась сама, і віддані просто несли мотузки в руках. Колісниця рухалась без жодних зусиль з їхнього боку, тож їм не було потреби тягнути.
Текст* 57: Коли колісниця поїхала, всі стали радісно гукати: «Слава! Слава! Хвала, хвала Господеві Джаґаннатзі!» Щось інше годі було почути.
Текст* 58: За якусь мить колісниця доїхала до воріт храму Ґундіча. Побачивши надзвичайну могутність Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, всі були вражені.
Текст* 59: Натовп здійняв великий гамір, вигукуючи: «Джая Ґаурачандра! Джая Шрі Крішна Чайтан'я!» Люди скандували: «Чудово! Чудово!»
Текст* 60: Коли Пратапарудра Махараджа і його міністри та друзі побачили велич Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, вони поринули в такий любовний екстаз, що волосся на їхньому тілі стало дибки.
Текст* 61: Слуги Господа Джаґаннатги разом звели Його з колісниці, і Господь пішов на Свій трон.
Текст* 62: Субгадра і Баларама також сіли кожен на свій трон. Після того відбулось омовіння Господа Джаґаннатги і, нарешті, підношення Йому їжі.
Текст* 63: Коли Господь Джаґаннатга, Господь Баларама і Субгадра сіли кожен на свій трон, Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його віддані з великою радістю почали санкіртану, співаючи й танцюючи на подвір'ї храму.
Текст* 64: Шрі Чайтан'я Махапрабгу співав і танцював, і Його затопила екстатична любов. Всі, хто Його бачив, також потонули в океані любові до Верховного Бога.
Текст* 65: Ввечері, закінчивши танцювати на подвір'ї храму Ґундіча, Господь подивився на церемонію араті. Потім Він пішов до Айтоти і ліг спочивати.
Текст* 66: Протягом дев'яти днів дев'ять головних відданих на чолі з Адвайтою Ачар'єю мали змогу запрошувати Господа до себе додому.
Текст* 67: Решта відданих домовились між собою і запрошували Господа кожен по одному дню протягом чотирьох місяців дощового сезону.
Текст* 68: Протягом чотирьох місяців всі запрошення на кожен день поділили між видатними відданими. Решта відданих не дістали нагоди запросити Господа.
Текст* 69: По цілому дню дісталось не всім, отож деякі віддані запрошували Господа, об'єднуючись по двоє чи по троє. Такі були розваги Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу із запрошеннями на обід.
Текст* 70: Омившись рано-вранці, Шрі Чайтан'я Махапрабгу йшов до храму побачити Господа Джаґаннатгу. Після того Він разом із Своїми відданими починав санкіртану.
Текст* 71: Співаючи й танцюючи, Шрі Чайтан'я Махапрабгу спонукав до танцю Адвайту Ачар'ю. Iноді Він спонукав танцювати Ніт'янанду Прабгу, Харідасу Тгакуру і Ач'ютананду.
Текст* 72: Iноді Шрі Чайтан'я Махапрабгу спонукав до танцю й співу Вакрешвару та інших відданих. Тричі на день — вранці, опівдні і ввечері — Він влаштовував на подвір'ї храму Ґундіча санкіртану.
Текст* 73: У ці дні Шрі Чайтан'я Махапрабгу почував Себе так, наче Господь Крішна повернувся до Вріндавани. З такими думками Він уже не відчував розлуки з Крішною.
Текст* 74: Шрі Чайтан'я Махапрабгу постійно думав про ігри Радги та Крішни і завжди перебував занурений в такий настрій.
Текст* 75: Поблизу храму Ґундіча було багато садів, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу в кожному з них проводив зі Своїми відданими вріндаванські розваги. В озері Iндрад'юмна Він влаштував водяні забави.
Текст* 76: Господь Сам бризкав на всіх відданих водою, а віддані, обступивши Господа зусебіч, бризкали на Нього.
Текст* 77: У воді вони іноді ставали в одне коло, іноді в багато кіл. Вони грали в воді на ручних тарільцях і наслідували жаб'яче квакання.
Текст* 78: Iноді якісь двійко відданих починали боротись у воді між собою. Хтось перемагав, хтось програвав, а Господь дивився на цю всю забаву.
Текст* 79: Спочатку змагання відбулося між Адвайтою Ачар'єю і Ніт'янандою Прабгу, що взялись хлюпати водою одне на одного. Адвайта Ачар'я зазнав поразки і вкінці почав лаяти Ніт'янанду Прабгу, всіляко прозиваючи Його.
Текст* 80: Сварупа Дамодара і Від'янідгі також хлюпали одне на одного водою, і так само розважались у воді Мурарі Ґупта і Васудева Датта.
Текст* 81: Такий самий поєдинок відбувався між Шрівасою Тгакурою та Ґададгарою Пандітою, а водночас і між Раґгавою Пандітою і Вакрешварою Пандітою. Усі вони хлюпали одне на одного водою.
Текст* 82: Почали водяну забаву і Сарвабгаума Бгаттачар'я з Шрі Раманандою Раєю. Обидва втратили свою поважність і стали немов діти.
Текст* 83: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив бурхливу поведінку Сарвабгауми Бгаттачар'ї і Рамананди Раї, Він з усміхом звернувся до Ґопінатги Ачар'ї.
Текст* 84: «Скажи Бгаттачар'ї та Рамананді Раї, щоб вони припинили гратися, мов діти, бо обидва вони великі вчені, дуже поважні й видатні особи».
Текст* 85: Ґопінатга Ачар'я відповів: «Я гадаю, що їх затопила краплина Твоєї безмежної милості.
Текст* 86: Крапля з океану Твоєї милості може затопити величезні гори, як-от Сумеру чи Мандара. Проти тих гір ці два добродії маленькі пагорбки, тож не дивина, що їх затопив океан Твоєї милості.
Текст* 87: Логіка схожа на суху макуху, з якої вже вичавили всю олію. Бгаттачар'я все життя їв такі вичавки, а тепер Ти напоїв його нектаром трансцендентних розваг. Це, безперечно, Твоя велика милість до нього».
Текст* 88: Коли Ґопінатга Ачар'я договорив, Шрі Чайтан'я Махапрабгу усміхнувся і, гукнувши Адвайту Ачар'ю, спонукав Його стати ложем Шеша Наґою.
Текст* 89: Лігши на Адвайту Прабгу, що тримався на поверхні води, Шрі Чайтан'я Махапрабгу продемонстрував розваги Шешашаї Вішну.
Текст* 90: Проявляючи Свою енерґію, Адвайта Ачар'я плив по воді, тримаючи на Собі Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 91: Якийсь час порозважавшись у воді, Шрі Чайтан'я Махапрабгу з гуртом відданих повернувся до Своєї оселі в Айтоті.
Текст* 92: Парамананда Пурі, Брахмананда Бгараті та всі інші головні віддані Шрі Чайтан'ї Махапрабгу на запрошення Адвайти Ачар'ї пообідали у Нього.
Текст* 93: Надмір прасаду, що його був приніс Ванінатга Рая, з'їли інші супутники Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 94: По обіді Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до храму Ґундіча відвідати Господа й потанцювати. Ввечері Він пішов до саду відпочити.
Текст* 95: Наступного дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу також пішов до храму Ґундіча і побачив Господа. По тому Він якийсь час співав і танцював на подвір'ї.
Текст 96: Потім Шрі Чайтан'я Махапрабгу з гуртом Своїх відданих пішов у сад і там насолоджувався вріндаванськими розвагами.
Текст* 97: В саду росли різні дерева й ліани, і всі вони були щасливі побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Щебетали птахи, гуділи бджоли і віяв прохолодний вітерець.
Текст* 98: Шрі Чайтан'я Махапрабгу танцював під кожним деревом, а Васудева Датта співав.
Текст* 99: Під кожним деревом Васудева Датта співав іншу пісню, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам-один танцював у великому екстазі.
Текст* 100: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу звелів танцювати Вакрешварі Пандіті, а коли той пішов у танець, Господь став співати.
Текст* 101: Разом із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу почали співати інші віддані, як оце Сварупа Дамодара та інші співаки кіртанів. Затоплені повінню екстатичної любові, вони втратили будь- яке відчуття часу та обставин.
Текст* 102: Після розваг у саду за якийсь час вони всі пішли до озера Нарендра-саровара і там розважались у воді.
Текст* 103: Порозважавшись у воді, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до саду і разом з відданими прийняв прасад.
Текст* 104: Дев'ять днів Його Господня Милість Шрі Джаґаннатга-дева залишався в храмі Ґундіча. Весь цей час Шрі Чайтан'я Махапрабгу також залишався там, проводячи вже описані розваги зі Своїми відданими.
Текст* 105: Сад, де Господь проводив Свої розваги, був дуже великий і називався Джаґаннатга-валлабга. Усі дев'ять днів Шрі Чайтан'я Махапрабгу ходив відпочивати до цього саду.
Текст* 106: Знаючи, що надходить свято Хера-панчамі, цар Пратапарудра ретельно обговорив це з Каші Мішрою.
Текст 107: «Завтра буде свято Хера-панчамі чи Лакшмі-віджая. Відсвяткуйте це свято так, як ще ніколи не святкували».
Текст* 108: Цар Пратапарудра сказав: «Влаштуйте свято так пишно, щоб Чайтан'я Махапрабгу, побачивши це, здивувався і був повністю задоволений.
Текст* 109: Візьміть усі розфарбовані тканини, дзвіночки, парасолі і опахала-чамари, які тільки є в моїй скарбниці і в скарбниці Божества.
Текст* 110: Зберіть всілякі прапорці, стяги та дзвоники. Прикрасьте ноші і зберіть всіляких музик і танцюристів, щоб вони йшли за ношами. Зробіть так, щоб ноші вбирали око.
Текст* 111: Також подвойте кількість прасаду. Зробіть так, щоб свято перевершило навіть Ратга-ятру.
Текст* 112: Під час свята подбайте, щоб Шрі Чайтан'я Махапрабгу з усіма Своїми відданими міг вільно заходити і дивитись на Божество».
Текст 113: Уранці Шрі Чайтан'я Махапрабгу взяв Своїх супутників і пішов подивитись на Господа Джаґаннатгу в Сундарачалі.
Текст* 114: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Його супутники повернулись до Нілачали, прагнучи побачити свято Хера- панчамі.
Текст* 115: Каші Мішра зустрів Чайтан'ю Махапрабгу дуже шанобливо і, провівши Господа з Його супутниками до зручного місця, посадовив їх.
Текст* 116: Сівши, Шрі Чайтан'я Махапрабгу захотів почути про певний смак відданого служіння і тому з м'якою усмішкою звернувся до Сварупи Дамодари з запитанням.
Текст* 117-118: «Хоча в Дварака-дгамі Господь Джаґаннатга насолоджується Своїми розвагами і природно проявляє тут піднесену великодушність, один раз на рік Йому необорно хочеться побачити Вріндавану».
Текст* 119: Вказуючи на навколишні сади, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Усі ці сади точно відтворюють Вріндавану, тому Господь Джаґаннатга прагне побачити їх знову.
Текст* 120: Для годиться Він знаходить відмовку і каже, що хоче взяти участь у святі Ратга-ятри, але насправді Він хоче поїхати з Джаґаннатга Пурі до Сундарачали, храму Ґундіча, точної копії Вріндавани.
Текст* 121: Там Господь день і ніч розважається в різних квіткових садах. Але чому Він не бере з Собою Лакшмідеві, богиню щастя?»
Текст* 122: Сварупа Дамодара відповів: «Дорогий Господи, послухай, будь ласка, чому це так. Лакшмідеві, богиня щастя, не має доступу до вріндаванських розваг.
Текст* 123: У вріндаванських розвагах Крішні допомагають тільки ґопі. Крім ґопі, ніхто не може привабити розум Крішни».
Текст* 124: Господь сказав: «Користуючись святом колісниць як відмовкою, Крішна їде туди разом із Субгадрою та Баладевою.
Текст* 125: Усі розваги з ґопі, що відбуваються в тих садах, — це вияви дуже потаємного екстазу Господа Крішни. Їх ніхто не розуміє.
Текст* 126: Усі розваги Крішни вільні від будь-яких вад. Чому ж тоді богиня щастя гнівається?»
Текст* 127: Сварупа Дамодара відповів: «Для охопленої любов'ю дівчини природно відразу впадати в гнів, щойно вона бачить найменшу байдужість з боку свого коханого».
Текст* 128: Поки Сварупа Дамодара та Шрі Чайтан'я Махапрабгу розмовляли, підійшла процесія з богинею щастя. Вона їхала у золотому паланкіні, який несло чотири чоловіки і який був поцяцькований різними самоцвітами.
Текст* 129: Довкола паланкіну йшли люди з парасолями, опахалами-чамарами та прапорами, а попереду музики й танцівниці.
Текст* 130: Служниці несли глеки з водою, опахала-чамари і скриньки для горіхів бетелю. Служниць були сотні, всі були дуже привабливо вбрані й мали коштовні намиста.
Текст* 131: Розсерджена богиня щастя в оточенні численних родичів, що всі пишались незвичайним багатством, прибула до головної брами храму.
Текст* 132: Коли процесія прибула до храму, служниці богині щастя почали в'язати всіх головних слуг Господа Джаґаннатги.
Текст 133: Служниці зв'язували слуг Джаґаннатги, заковували їх у кайдани і кидали до лотосових стіп богині щастя. Вони арештовували їх, геть наче злодіїв, у яких відбирають усе їхнє майно.
Текст* 134: Слуги Господа Джаґаннатги падали до лотосових стіп богині щастя, майже непритомніючи. Їх лаяли і знущально глузували з них.
Текст* 135: Коли супутники Шрі Чайтан'ї Махапрабгу побачили таке зухвальство служниць богині щастя, вони стали усміхатись, прикриваючи обличчя долонею.
Текст* 136: Сварупа Дамодара сказав: «Такої егоїстичної гордості немає в трьох світах. Принаймні я ніколи не бачив і не чув такого.
Текст* 137: Коли жінка зневажена й розчарована, з егоїстичної гордості вона відмовляється від прикрас і похмуро сидить на землі, нігтями креслячи на ній лінії.
Текст* 138: Я чув про таку гордість у Сат'ябгами, найгордішої цариці Крішни, і також чув про таку гордість вріндаванських ґопі, що вміщують у собі всі трансцендентні смаки.
Текст 139: Але у випадку з богинею щастя я бачу зовсім інакшу гордість. Вона показує своє багатство і навіть нападає на чоловіка зі своїми вояками».
Текст* 140: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Розкажи, будь ласка, які бувають прояви егоїстичної гордості у Вріндавані».
Сварупа Дамодара відповів: «Гордість ґопі — наче річка з сотнями приток.
Сварупа Дамодара відповів: «Гордість ґопі — наче річка з сотнями приток.
Текст* 141: Любов різних жінок має різну природу і проявляє себе по-різному. Їхній ревнивий гнів також має різні відміни та прояви.
Текст* 142: Повністю розповісти про різні вияви ревнивого гніву ґопі неможливо, але кілька головних ознак можуть дати про це уявлення.
Текст* 143: Є три типи жінок, що від ревнощів по-різному відчувають гнів: помірковані жінки, невгамовні жінки і жінки, які водночас і помірковані, і невгамовні.
Текст* 144: Коли поміркована героїня здалеку бачить, що наближається її герой, вона відразу підводиться йому назустріч. Коли він підходить, вона відразу запрошує його сісти.
Текст* 145: Поміркована героїня ховає свій гнів у серці і говорить солодкі слова. Коли коханий обіймає її, вона обіймає його у відповідь.
Текст* 146: Поміркована героїня дуже проста у своїй поведінці. В серці вона зберігає ревнивий гнів, але залицяння коханця відхиляє лагідними словами і усмішками.
Текст* 147: Однак невгамовна героїня іноді картає коханця жорстокими словами, іноді смикає його за вухо, а іноді зв'язує ґірляндою.
Текст* 148: Героїня, що поєднує в собі поміркованість і невгамовність, завжди двозначно жартує. Вона то хвалить коханця, то лає його, а то виявляє до нього байдужість.
Текст* 149: Героїнь можна також поділити на зачарованих, середніх і зухвалих. Зачарована героїня багато не знає про тонкощі лукавства в ревнивому гніві.
Текст* 150: Зачарована героїня просто закриває руками лице і не перестає плакати. Коли вона чує солодкі слова коханого, вона дуже задоволена.
Текст* 151: Середніх і зухвалих героїнь можна поділити на поміркованих, невгамовних і водночас поміркованих та невгамовних. Ознаки їх усіх можна поділити знову на три відміни.
Текст* 152: Серед цих героїнь деякі балакучі, деякі лагідні, а деякі врівноважені. Згідно зі своєю вдачею кожна героїня поглиблює любовний екстаз Шрі Крішни.
Текст* 153: Хоча деякі з ґопі балакучі, деякі лагідні, а деякі врівноважені, всі вони трансцендентні і бездоганні. Вони дарують Крішні задоволення, кожна своїми неповторними якостями».
Текст* 154: Почувши цей опис, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчув безмежне щастя і став припрошувати Сварупу Дамодару розповідати далі.
Текст* 155: Дамодара Ґосвамі сказав: «Крішна — володар усіх трансцендентних смаків. Він смакує всі трансцендентні настрої, і Його тіло складене з трансцендентного блаженства.
Текст* 156: Крішна сповнений екстатичної любові і завжди покірний любові Своїх відданих. Ґопі дуже добре знаються на чистій любові та на стосунках, які засновані на трансцендентних смаках.
Текст 157: В любові ґопі немає жодної вади чи домішки, тому вони дарують Крішні найвищу насолоду.
Текст 158: «Господь Шрі Крішна, Абсолютна Iстина, насолоджувався танцем раса кожної ночі осінньої пори. Танець відбувався у місячному світлі і в повноті трансцендентних смаків. Шрі Крішна говорив поетичні слова і оточував Себе жінками, яких дуже вабило до Нього».
Текст* 159: Ґопі можна розділити на ліве крило і на праве крило. Обидва крила, по-різному проявляючи екстатичну любов, спонукають Крішну насолоджуватись трансцендентними смаками.
Текст* 160: З усіх ґопі найголовніша Шріматі Радгарані. Вона — родовище самоцвітів екстатичної любові і джерело всіх чистих трансцендентних смаків кохання.
Текст 161: Радгарані досягла зрілості, і Її вдача врівноважена. Вона завжди глибоко занурена в екстатичну любов і завжди перебуває в настрої ґопі лівого крила.
Текст* 162: Вона ґопі лівого крила, і тому в Ній раз у раз прокидається жіночий гнів, але Крішна черпає в Її діях трансцендентне блаженство.
Текст 163: «Розвиток любовних взаємин між юнаком та дівчиною од природи викривлений, наче рух змії. Через це між юнаком та дівчиною виникає два різновиди гніву: гнів з причиною і гнів без причини».
Текст* 164: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу слухав ці описи, океан Його трансцендентного блаженства збільшувався. Тому Він сказав Сварупі Дамодарі: «Говори далі, говори далі». Отож Сварупа Дамодара вів далі.
Текст* 165: Любов Шріматі Радгарані — це екстаз найвищого рівня. Усі Її вчинки цілковито чисті і вільні від будь-якої тіні матеріального. Насправді, Її дії в десять раз чистіші за щире золото.
Текст* 166: Щойно Радгарані випадає побачити Крішну, Її раптово прикрашають різні екстатичні оздоби.
Текст 167: До трансцендентних прикрас тіла Шріматі Радгарані входять вісім саттвік, чи ознак трансцендентного екстазу, тридцять три в'ябгічарі-бгав, починаючи з харші, чи захвату природної любові, і двадцять бгав, чи екстатичних емоцій-оздоб.
Текст* 168: Деякі з ознак [розглянутих у подальших віршах] — це кіла- кінчіта, куттаміта, віласа, лаліта, віввока, моттаїта, мауґдг'я і чакіта.
Текст* 169: Коли тіло Шріматі Радгарані проявляє прикраси численних екстатичних ознак, океан щастя Крішни відразу ж береться трансцендентними хвилями.
Текст* 170: Тепер послухай опис різних екстазів, починаючи з екстазу кіла-кінчіта. Цими екстатичними оздобами Шріматі Радгарані зачаровує розум Крішни.
Текст* 171: Коли Шрі Крішна бачить Шріматі Радгарані і хоче доторкнутись до Її тіла, Він заступає Їй шлях до переправи через Ямуну.
Текст* 172: Підходячи до Шріматі Радгарані, Крішна забороняє Їй рвати квіти. Також Він може доторкнутись до Неї перед Її подругами.
Текст 173: Тоді в Ній пробуджуються ознаки екстазу кіла-кінчіта. Спочатку з'являється захват екстатичної любові, що є корінною причиною цих ознак.
Текст* 174: «Гордість, прагнення, плач, усміх, злість, страх і гнів — ось сім ознак любовного екстазу, що проявляється, коли Шріматі Радгарані у захваті сахається від Крішни, і ці ознаки називаються кіла-кінчіта-бгава».
Текст* 175: Є ще сім інших трансцендентних екстатичних ознак, і коли вони всі поєднуються на рівні захвату, їхнє поєднання називають маха-бгава.
Текст* 176: Сім складників маха-бгави — це гордість, поривання, страх, сухий вдаваний плач, гнів, злість і м'який усміх.
Текст* 177: На рівні трансцендентного захвату проявляється вісім ознак екстатичної любові. Коли вони поєднуються і Крішна смакує їх, розум Господа повністю задоволений.
Текст* 178: Насправді, їх порівнюють до суміші йоґурту, карамелі, пряженого масла, меду, чорного перцю, камфори і кардамону, що в поєднанні мають дуже приємний і солодкий смак.
Текст 179: Коли Господь Шрі Крішна бачить, що обличчя Шріматі Радгарані осяяне цим поєднанням ознак екстатичної любові, Він відчуває щастя в тисячі й тисячі разів більше, ніж тоді, коли прямо до Неї доторкається.
Текст* 180: «Нехай дарує вам щасливу долю прояв подібної на букет кіла-кінчіти, екстазу Шріматі Радгарані. Коли Шрі Крішна загородив Радгарані дорогу до дана-ґгаті, Її серце сміялось. Її очі заблищали, і з них потекли сльози, від чого вони почервоніли. Її очі сяяли захопленням від чарівних стосунків із Крішною, і коли Її плач ущух, Вона виглядала ще вродливішою».
Текст 181: «Подразнені сльозами, очі Шріматі Радгарані почервоніли, як східний обрій на схід сонця. Рух Її губ виражав захват і хіть. Брови Її вигнулись, а на Її обличчі заграла м'яка усмішка. Побачивши на обличчі Радгарані вираз таких почуттів, Господь Шрі Крішна почувався в мільйон разів щасливіший, ніж тоді, коли обіймав Її. Насправді щастя Господа Шрі Крішни аж ніяк не матеріальне».
Текст* 182: Почувши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчув ні з чим не зрівнянне щастя і в радісному пориві обійняв Сварупу Дамодару Ґосвамі.
Текст* 183: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав Сварупу Дамодару: «Розкажи, будь ласка, про екстатичні прикраси, які оздоблюють тіло Шріматі Радгарані і якими Вона зачаровує розум Шрі Ґовінди».
Текст* 184: На прохання Господа Сварупа Дамодара став розповідати. Усі віддані Шрі Чайтан'ї Махапрабгу були надзвичайно щасливі від того, що чули від нього.
Текст* 185: «Iноді, сидячи чи йдучи дорогою до Вріндавани, Шріматі Радгарані бачить Крішну.
Текст 186: Ознаки різних форм екстазу, що тоді в Ній проявляються, мають назву віласа.
Текст* 187: «Різні ознаки, що проявляються на обличчі жінки, в її очах та інших частинах тіла, а також у тому, як вона рухається, стоїть чи сидить, коли вона зустрічає свого коханого, звуться віласа».
Текст 188: Сварупа Дамодара сказав: «Сором'язливість, захват, поривання, повага, страх і якості ґопі лівого крила — ось екстатичні ознаки, що всі водночас збуджують Шріматі Радгарані.
Текст* 189: «Коли Шріматі Радгарані побачила Господа Крішну прямо перед Собою, Вона зупинила Свою ходу і прибрала настрою опору. Хоча Її лице прикривала синя накидка, Її схожі на зорі очі збуджено горіли і були широко розплющені, дивлячись скоса. Так Її прикрасили оздоби віласи, і Її врода збільшилась, щоб дарувати насолоду Шрі Крішні, Верховному Богові-Особі».
Текст* 190: Коли Шріматі Радгарані стоїть перед Крішною, Вона стоїть, вигнувши тіло в трьох місцях — в шиї, стані та ногах, а Її брови танцюють.
Текст* 191: Коли на обличчі Шріматі Радгарані та в Її очах проявляються екстатичні ознаки, що підкреслюють Її чарівливу жіночність, ця оздоба називається лаліта.
Текст 192: «Коли частини тіла тендітні і вміло вигнуті, а брови принадно грають, проявляється оздоба жіночої чарівливості, що зветься лаліта аланкара».
Текст* 193: Коли Господу Шрі Крішні трапляється побачити Шріматі Радгарані, прикрашену цими оздобами лаліта, Їх обох охоплює палке бажання зустрітися.
Текст 194: «Коли Шріматі Радгарані, для того щоб поглибити любов Шрі Крішни, прикрасила Себе оздобою лаліта-аланкари, в Її шиї, колінах та стані з'явився принадливий вигин, який спричинила Її сором'язливість і удаване бажання уникнути Крішну. Гра Її брів могла б перемогти могутній лук Купідона. Її тіло було прикрашене оздобою лаліта-аланкари, щоб поглибити радість Її коханого».
Текст* 195: Коли Крішна підходить до Шріматі Радгарані і з жагою смикає за край Її сарі, внутрішньо Вона насправді дуже задоволена, але все одно намагається опиратись Йому.
Текст* 196: Цей екстатичний настрій Шріматі Радгарані називається куттаміта. Коли проявлена ця екстатична оздоба, Радгарані зовні намагається уникнути Крішни і удавано сердиться, хоча внутрішньо Вона надзвичайно щаслива.
Текст 197: «Коли Крішна хапає за край Її сарі і накидки, що прикриває Її лице, Вона зовні виглядає дуже ображена й розгнівана, але в серці Вона щаслива. Вчені називають цей настрій куттаміта».
Текст* 198: Хоча Шріматі Радгарані рукою стримувала Крішну, про Себе Вона думала: «Нехай Крішна задовольнить Свої бажання». Отож у серці Вона була дуже задоволена, хоча зовні проявляла опір і гнів.
Текст* 199: Зовні Шріматі Радгарані плаче без сліз, ніби ображена. Тоді Вона м'яко усміхається і картає Господа Крішну.
Текст* 200: «Насправді Шріматі Радгарані, що Її стегна скидаються на хобот слоненяти, не хоче зупиняти Крішну, коли Він намагається доторкнутися руками до Її тіла, але відкидає Його залицяння і з лагідним усміхом картає Його. Вона починає плакати, але сліз на Її чарівному обличчі немає».
Текст* 201: Так екстатичні ознаки, наче оздоби, прикрашають Шріматі Радгарані, приваблюючи розум Шрі Крішни.
Текст* 202: Описати незліченні розваги Шрі Крішни неможливо, навіть хоча Він Сам намагається описати їх, втілений як Сахасра- вадана, тисячовустий Шеша Наґа».
Текст* 203: Тут Шріваса Тгакура усміхнувся і сказав Сварупі Дамодарі: «Любий пане, лишень послухай! Поглянь, яким багатством володіє моя богиня щастя!
Текст* 204: Що ж до багатства Вріндавани, то його складають кілька квіток та галузок, кілька гірських мінералів, кілька павичевих пер та рослина, що зветься ґунджа.
Текст* 205: Вирішивши поглянути на Вріндавану, Джаґаннатга поїхав туди, і богиня щастя, почувши про це, відчула неспокій і ревнощі.
Текст* 206: Вона дивувалась: «Чому Господь Джаґаннатга залишив таке багатство і поїхав до Вріндавани?» Щоб виставити Його на посміховисько, богиня щастя влаштувала показ великої пишноти.
Текст* 207: Тоді служниці богині щастя стали казати слугам Господа Джаґаннатги: «Чому ваш Господь Джаґаннатга залишив велике багатство богині щастя і задля кількох листків, плодів та квіток пішов до квіткового саду Шріматі Радгарані?
Текст* 208: Ваш пан такий великий знавець усього, чому ж це Він робить такі речі? Приведіть-но вашого пана перед лице богині щастя».
Текст* 209: Так служниці похапали слуг Джаґаннатги, зв'язали їх за поперек і привели до богині щастя.
Текст* 210: Привівши слуг Господа Джаґаннатги до лотосових стіп богині щастя, служниці стягували з Господніх слуг штраф і примушували каятись.
Текст* 211: Колісницю-ратгу служанки побили палками, а зі слугами Господа Джаґаннатги обходились, наче зі злодіями.
Текст* 212: Нарешті всі слуги Господа Джаґаннатги стали молитись зі складеними руками до богині щастя, запевняючи, що наступного ж дня приведуть Господа Джаґаннатгу.
Текст* 213: Заспокоєна цим, богиня щастя повертається до своїх покоїв. Поглянь лише! Багатство й велич моєї богині щастя не передати словами».
Текст* 214: Шріваса Тгакура говорив Сварупі Дамодарі далі: «Твої ґопі кип'ятять молоко і роблять з нього йоґурт, але моя повелителька, богиня щастя, сидить на троні з діамантів та самоцвітів».
Текст* 215: Так жартував Шріваса Тгакура, що насолоджувався настроєм Наради Муні. Чуючи його, всі особисті слуги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу усміхались.
Текст* 216: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Шрівасі Тгакурі: «Дорогий Шрівасо, в тебе природа точно така, як у Наради Муні. Тебе захоплює багатство Верховного Бога-Особи.
Текст* 217: Сварупа Дамодара — чистий відданий Вріндавани. Він навіть не знає, що таке багатство, тому що просто занурений в чисте віддане служіння».
Текст* 218: Тоді Сварупа Дамодара відбив нападки Шріваси: «Дорогий Шрівасо, будь ласка, послухай мене уважно. Ти забув про трансцендентне багатство Вріндавани.
Текст* 219: Природне багатство Вріндавани — мов океан. Проти цього океану багатство Двараки й Вайкунтги не становить навіть краплини.
Текст* 220: Шрі Крішна — це Верховний Бог-Особа, сповнений усіх багатств, і головною мірою Його багатства проявляються тільки у Вріндавані.
Текст* 221: Вріндавана-дгама зроблена з філософського каменю. Вся її поверхня — це родовище всіх коштовних самоцвітів, а камінь чінтамані там використовують на те, щоб прикрашати лотосові стопи вріндаванських служниць.
Текст* 222: Вріндавана — це природний ліс дерев та ліан, що виконують бажання. Але місцеві жителі не хочуть від цих побажай-дерев нічого, крім плодів та квітів.
Текст* 223: У Вріндавані є корови, що виконують усі бажання [кама- дгену], і кількість їхня безмежна. Вони пасуться, переходячи з лісу до лісу, і дарують тільки молоко. Люди нічого більше від них не хочуть.
Текст* 224: У Вріндавані природна мова людей звучить, як музика, а їхні природні рухи схожі на танець.
Текст* 225: Вода Вріндавани — це нектар, а сповнене блаженства сяйво брахмаджйоті там постає перед усіма в своїй явленій формі.
Текст* 226: Вріндаванські ґопі — також богині щастя, але вони перевершують богиню щастя, що живе на Вайкунтзі. У Вріндавані Господь Крішна завжди грає на Своїй трансцендентній флейті, що служить Йому за любу супутницю.
Текст 227: «Дівчата Вріндавани, ґопі, — це верховні богині щастя. Насолоджується всім у Вріндавані Верховний Бог-Особа, Крішна. Всі дерева там виконують бажання, а земля зроблена з трансцендентного філософського каменю. Вся вода там — нектар, мова — це спів, хода — це танець, а нерозлучна супутниця Крішни там — флейта. Там повсюди проявлене сяйво трансцендентного блаженства. Тому Вріндавана- дгама — це єдина обитель щастя».
Текст 228: «Браслети на ногах дівчат Враджа-бгумі поцяцьковані самоцвітами чінтамані. Дерева там виконують бажання і приносять квіти, якими ґопі себе прикрашають. Там є також корови [кама-дгену], що виконують бажання і дарують безмежну кількість молока. Ці корови становлять багатство Вріндавани. Так проявляються сповнені блаженства щедроти Вріндавани».
Текст* 229: Шріваса Тгакура в любовному екстазі пустився танцювати. Він почав гучно плескати себе долонями попід пахи і лунко реготатись.
Текст* 230: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу слухав описи чистих трансцендентних настроїв Шріматі Радгарані. Поринувши в трансцендентний екстаз, Господь став танцювати.
Текст* 231: Сварупа Дамодара співав, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу, танцюючи в любовному екстазі, промовляв: «Співай далі! Співай далі!» — і підставляв Свої вуха.
Текст* 232: Пісні про Вріндавану пробуджували в Шрі Чайтан'ї Махапрабгу екстатичну любов. Так Він затопив Пурушоттаму, Джаґаннатга Пурі, повінню любові до Верховного Бога.
Текст* 233: Нарешті богиня щастя повернулась до своїх покоїв. Поки Шрі Чайтан'я Махапрабгу танцював, настав південь.
Текст* 234: Після тривалого співу всі чотири групи санкіртани відчували дедалі більшу втому, але екстатична любов Шрі Чайтан'ї Махапрабгу посилилась удвічі.
Текст* 235: Поринувши в любовний екстаз Шріматі Радгарані і танцюючи, Шрі Чайтан'я Махапрабгу проявився в Її власній подобі. Побачивши це звіддалік, Ніт'янанда Прабгу став підносити молитви.
Текст* 236: Побачивши любовний екстаз Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Ніт'янанда Прабгу тримався на деякій відстані й не підходив близько.
Текст* 237: Стримати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу міг тільки Ніт'янанда Прабгу, але екстатичний настрій Господа не минав. Разом з тим і кіртан не міг уже тривати далі.
Текст* 238: Тоді Сварупа Дамодара повідомив Господеві, що всі віддані втомились. Побачивши стан відданих, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до тями.
Текст* 239: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов з усіма відданими в сад. Трохи відпочивши, Він зробив опівденне омовіння.
Текст* 240: Тоді принесли велику кількість різних страв, піднесених Шрі Джаґаннатзі, і страв, піднесених богині щастя.
Текст* 241: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пообідав і потім, після вечірнього омовіння, пішов побачити Господа Джаґаннатгу.
Текст* 242: Побачивши Господа Джаґаннатгу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу почав співати й танцювати. Після того з гуртом Своїх відданих Господь розважався в озері Нарендра-саровара.
Текст* 243: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов у сад поїсти. Так Він влаштовував усілякі розваги протягом восьми днів.
Текст* 244: Наступного дня Господь Джаґаннатга вийшов з храму і поїхав на колісниці назад до Своєї обителі.
Текст* 245: Як і раніше, Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його віддані з великою насолодою співали й танцювали.
Текст* 246: Під час церемонії Панду-віджая Господа Джаґаннатгу переносили до трону, і коли Його переносили, кілька шовкових мотузок розірвалось.
Текст* 247: Переносячи Божество Джаґаннатги, Його раз у раз ставили на ватні подушки. Коли мотузки розірвались, під вагою Господа Джаґаннатги подушки також розірвались і вата розлетілась у повітрі.
Текст* 248: Там були Рамананда Васу і Сат'яраджа Кган, жителі Куліна- ґрами, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу з повагою дав їм Свій наказ.
Текст 249: Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав Рамананді Васу і Сат'яраджі Кгану стати жерцями мотузок, і щороку приносити їх зі свого селища.
Текст* 250: Сказавши їм це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу показав їм порвані мотузки і зазначив: «Подивіться на ці зразки. Мусите зробити мотузки, які будуть набагато міцніші».
Текст 251: Шрі Чайтан'я Махапрабгу повідомив Рамананді Васу та Сат'яраджі Кгану, що ця мотузка становить обитель Господа Шеші, що поширюється в десять форм і служить Верховному Богові-Особі.
Текст* 252: Сат'яраджа і Рамананда Васу, яким пощастило отримати від Господа наказ виконувати це служіння, відчували велике задоволення.
Текст* 253: Після того щороку Сат'яраджа та Рамананда Васу приходили разом з іншими відданими до очищення храму Ґундіча і з великим задоволенням приносили шовкові мотузки.
Текст* 254: Так Господь Джаґаннатга повернувся до Свого храму й сів на Свій трон, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своїми відданими повернувся до Своєї оселі.
Текст* 255: Ось так Шрі Чайтан'я Махапрабгу показав Своїм відданим свято Ратга-ятри і влаштував з ними вріндаванські розваги.
Текст* 256: Розваги Господа Чайтан'ї незліченні і не мають кінця. Навіть Сахасра-вадана, Господь Шеша, не може дійти межі Його розваг.
Текст 257: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.