ПОЯСНЕННЯ: Вайшнава, йдучи стопами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, повинен бути повністю вдоволеним, просто побачивши розмаїття страв, які пропонують Божеству Джаґаннатги чи Радга-Крішни. Вайшнава не повинен жадати розмаїтих страв для себе — він повинен бути задоволений, просто побачивши, що Господеві пропонують всілякі страви. У «Ґурв-аштаці» Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура пише:

«Духовний вчитель завжди підносить Крішні чотири різновиди смачної їжі [що її поділяють на страви, які лижуть, пережовують, п'ють і смокчуть]. Коли духовний вчитель бачить, що віддані задоволені, поївши бгаґават-прасаду, він також задоволений. Я віддаю шанобливі поклони лотосовим стопам такого духовного вчителя».

Обов'язок духовного вчителя — залучати своїх учнів до приготування всіляких смачних страв для Божества. Після того, як ці страви піднесли Господеві, їх роздають відданим як прасад. Хоча такого розмаїття прасаду духовний вчитель сам не їсть і не потребує, ця діяльність вдовольняє його. Піклуючись про готування й роздачу прасаду, він сам черпає натхнення до відданого служіння.