Текст 1: Господь Чайтан'я Махапрабгу зі співчуття до брахмани на ім'я Васудева зцілив його від прокази. Він перетворив Васудеву на чоловіка прекрасної зовнішньості, задоволеного відданим служінням. Я складаю шанобливі поклони славетному Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Текст* 2: Хвала, хвала Господу Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайті Ачар'ї! Хвала, хвала всім відданим Господа Чайтан'ї!

Текст* 3: Врятувавши Сарвабгауму Бгаттачар'ю, Господь забажав піти проповідувати свідомість Крішни до південної Iндії.

Текст* 4: Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийняв зречений стан під час прибутної половини місяця маґга. Наступного місяця, пгалґуни, Він прийшов до Джаґаннатга Пурі і оселився там.

Текст* 5: В кінці місяця пгалґуна Він споглядав церемонію Дола-ятра і, як завжди, перебуваючи в екстазі любові до Бога, співав і всіляко танцював під час цього свята.

Текст* 6: В місяці чайтра, живучи в Джаґаннатга Пурі, Господь врятував Сарвабгауму Бгаттачар'ю, а на початку наступного місяця (вайшакга) Він вирішив піти до південної Iндії.

Текст* 7-8: Шрі Чайтан'я Махапрабгу скликав усіх Своїх відданих і, взявши їх за руки, смиренно сказав: «Ви всі дорожчі Мені за життя. Я можу відмовитись від життя, але відмовитись від вас Мені важко.

Текст* 9: Ви всі Мої друзі, і ви як треба виконали обов'язки друзів, привівши Мене сюди, в Джаґаннатга Пурі, і давши Мені змогу бачити в храмі Господа Джаґаннатгу.

Текст* 10: Зараз Я благаю вас усіх про один дар. Будь ласка, дозвольте Мені піти в подорож південною Iндією.

Текст* 11: Я піду розшукувати Вішварупу. Будь ласка, вибачте Мені, але Я хочу піти один. Я не хочу брати з Собою нікого.

Текст* 12: Поки Я не повернусь назад від Сетубандги, ви всі, любі друзі, повинні залишатись в Джаґаннатга Пурі».

Текст* 13: Шрі Чайтан'я Махапрабгу знає все, тож Йому відомо було, що Вішварупа вже покинув світ. Однак Йому довелось вдати, що Він нічого не знає, щоб мати змогу піти до південної Iндії і врятувати тамтешніх жителів.

Текст* 14: Почувши цю заяву Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, віддані глибоко засмутились і похнюплено мовчали.

Текст* 15: Нарешті Ніт'янанда Прабгу промовив: «Як це можливо, щоб Ти пішов один? Хто це зможе стерпіти?

Текст* 16: Нехай хтось один чи двоє з нас підуть з Тобою. Iнакше дорогою Ти можеш потерпіти від злодіїв та шахраїв. Ти можеш вибрати, кого хочеш, але хоча б двоє повинні супроводжувати Тебе.

Текст* 17: Насправді Я знаю дорогу до всіх святих місць у південній Iндії. Просто скажи Мені, і Я піду з Тобою».

Текст* 18: Господь відповів: «Я просто маріонетка, а Ти смикаєш за ниточки. Як Ти смикаєш ниточки, примушуючи Мене танцювати, так Я й танцюватиму.

Текст* 19: Прийнявши санн'ясу, Я вирішив піти до Вріндавани, але замість того Ти привів Мене до оселі Адвайти Прабгу.

Текст* 20: Дорогою до Джаґаннатга Пурі Ти поламав Мій посох санн'ясі. Я знаю, що ви всі Мене глибоко любите, але такі речі перешкоджають Мені виконувати Свої обов'язки.

Текст* 21: Джаґадананда хоче, щоб Я насолоджувався тілесними чуттєвими втіхами, і зі страху Я роблю все, що він Мені каже.

Текст* 22: Якщо Я коли-небудь зроблю щось не так, як він хоче, він гнівається і три дні зі Мною не розмовляє.

Текст* 23: Як санн'ясі, Я зобов'язаний спати на землі і омиватись тричі на день, навіть узимку. Але Мукунда побивається, бачачи Мої аскези.

Текст* 24: Звичайно, Мукунда нічого не каже, але Я знаю, що йому дуже болить серце, і, бачачи його страждання, Я страждаю вдвічі більше.

Текст* 25: Хоча Я зречений світу монах, а Дамодара — учень-брахмачарі, він тримає в руках палку, щоб Мене виховувати.

Текст* 26: На думку Дамодари, Я все ще неосвічений в тому, як Себе поводити серед людей, — йому не до смаку Моя незалежна вдача.

Текст 27: Дамодара Пандіта й інші навчились здобувати милість Господа Крішни куди ліпше, ніж Я, і тому не звертають уваги на громадську думку. З огляду на це вони хочуть, щоб Я втішав чуття, навіть якщо це суперечить правилам моралі. Але Я бідний санн'ясі і не можу нехтувати обов'язками зреченого стану, тож через те суворо їх дотримуюсь.

Текст* 28: Тому ви всі повинні залишитись тут, у Нілачалі, на ті кілька днів, поки Я один обійду святі місця прощі».

Текст 29: Насправді серце Господа було завойоване добрими якостями Своїх відданих. Вдаючи, ніби вказує на вади, Господь насолоджувався цими якостями.

Текст* 30: Людині не до снаги описати глибину любові Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до Своїх відданих. Він завжди терпляче зносив усі страждання, що їх Він зазнав, обравши зречене життя.

Текст* 31: Реґулівні приписи, яких дотримувався Чайтан'я Махапрабгу, були дуже суворі. Бачити це для відданих іноді було просто нестерпно, і вони від того сильно мучились. Чайтан'я Махапрабгу строго дотримувався реґулівних приписів, але не міг знести страждань, які відчували Його віддані.

Текст 32: Тому, щоб вони не пішли за Ним і не страждали, Шрі Чайтан'я Махапрабгу їхні чесноти проголосив вадами.

Текст* 33: Четверо відданих почали смиренно наполягати, що підуть з Господом, але Шрі Чайтан'я Махапрабгу, як незалежний Верховний Бог-Особа, не погодився.

Текст* 34: Господь Ніт'янанда тоді сказав: «Хоч який буде Твій наказ, виконати його — Мій обов'язок, хай там що принесе він Мені, щастя чи смуток.

Текст* 35: Але Я звертаюсь до Тебе ще раз з одним проханням. Будь ласка, візьми Мої слова до уваги і якщо визнаєш їх слушними, то ласкаво погодься зробити те, що я пропоную.

Текст* 36: Ти повинен взяти з Собою пов'язку на стегна, верхній одяг і глек. Більше нічого не бери.

Текст 37: Однак, Твої руки будуть завше зайняті, коли Ти повторюватимеш святі імена і відлічуватимеш їхню кількість, тож як Ти зможеш нести глек і одяг?

Текст* 38: Коли дорогою, в екстазі любові до Верховного Бога Ти впадеш непритомний, хто пильнуватиме Твої речі: глек, одяг і таке інше?»

Текст 39: Шрі Ніт'янанда Прабгу вів далі: «Ось простий брахмана, якого звуть Крішнадаса. Будь ласка, прийми його і візьми з Собою. Таке Моє прохання.

Текст* 40: Він нестиме Твій глек і одяг. Ти можеш робити все що завгодно, він не казатиме Тобі ні слова».

Текст* 41: Погодившись із проханням Господа Ніт'янанди Прабгу, Господь Чайтан'я разом з усіма Своїми відданими пішов до дому Сарвабгауми Бгаттачар'ї.

Текст* 42: Коли вони ввійшли, Сарвабгаума Бгаттачар'я відразу поклонився Господеві і подав підстилку. Всіх посадовивши, Бгаттачар'я сів сам.

Текст* 43: Поговоривши з Сарвабгаумою Бгаттачар'єю на різні теми, пов'язані з Господом Крішною, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повідомив йому: «Я прийшов до твоєї оселі для того, щоб отримати від тебе наказ.

Текст* 44: Мій старший брат, Вішварупа, прийняв санн'ясу і пішов до південної Iндії. Я мушу тепер піти Його розшукати.

Текст* 45: Будь ласка, дозволь Мені піти, бо Я мушу обійти південну Iндію. Отримавши твій дозвіл, Я з великою радістю невдовзі повернусь».

Текст* 46: Почувши це, Сарвабгаума Бгаттачар'я втратив владу над собою. Схопивши лотосові стопи Чайтан'ї Махапрабгу, він зажурено відповів:

Текст* 47: «Після багатьох життів за якусь доброчесну діяльність Я дістав Твоє товариство. Тепер провидіння розриває цей безцінний зв'язок.

Текст* 48: Якщо мене вдарить в голову блискавка чи помре мій син, я це стерплю. Але я не знесу горя розлуки з Тобою.

Текст* 49: Любий Господи, Ти незалежний Верховний Бог-Особа. Безумовно, Ти підеш. Я це знаю. Але я прошу Тебе, залишись тут ще на кілька днів, щоб я міг бачити Твої лотосові стопи».

Текст* 50: Почувши прохання Сарвабгауми Бгаттачар'ї, Чайтан'я Махапрабгу пом'якшав. Він не пішов зразу, а лишився ще на кілька днів.

Текст* 51: Бгаттачар'я палко запрошував Господа Чайтан'ю Махапрабгу до себе додому і чудово годував Його.

Текст* 52: Дружина Бгаттачар'ї, яку звали Шатгімата [«матір Шатгі»], все готувала. Оповіді про ці розваги дивовижні.

Текст* 53: Згодом я розповім про це з усіма подробицями, а зараз я хочу розповісти про подорож Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до південної Iндії.

Текст* 54: Провівши в домі Сарвабгауми Бгаттачар'ї ще п'ять днів, Шрі Чайтан'я Махапрабгу особисто попрохав у нього дозволу вирушити до південної Iндії.

Текст* 55: Отримавши дозвіл Бгаттачар'ї, Господь Чайтан'я Махапрабгу пішов до храму подивитись на Господа Джаґаннатгу. Бгаттачар'ю Він узяв з Собою.

Текст* 56: Побачивши Господа Джаґаннатгу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав дозволу також у Нього. Священик одразу ж приніс Господеві Чайтан'ї прасад і ґірлянду.

Текст* 57: Отримавши так у формі ґірлянди дозвіл Господа Джаґаннатги, Шрі Чайтан'я Махапрабгу поклонився і в великому захваті став готуватись у дорогу.

Текст* 58: З гуртом Своїх особистих супутників та Сарвабгаумою Бгаттачар'єю Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійшов вівтар Джаґаннатги. Після того Господь вирушив у подорож.

Текст* 59: Господь простував дорогою вздовж берега до Алаланатги, а Сарвабгаума Бгаттачар'я тимчасом дав Ґопінатзі Ачар'ї розпорядження:

Текст* 60: «Принеси чотири зміни пов'язок на стегна і верхнього одягу, які я відклав у себе вдома, а також якийсь прасад від Господа Джаґаннатги. Можеш взяти собі на допомогу якогось брахману».

Текст* 61: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушав, Сарвабгаума Бгаттачар'я звернувся з проханням до Його лотосових стіп: «Господи, в мене є ще одне, останнє, прохання, і я сподіваюсь, що Ти милостиво його виконаєш.

Текст 62: У місті Від'янаґара, що лежить на березі Ґодаварі, живе відповідальний урядовець на ім'я Рамананда Рая.

Текст 63: Будь ласка, не гордуй ним, думаючи, що він належить до роду шудр і занурений в матеріалістичну діяльність. Я прохаю Тебе, щоб Ти обов'язково з ним зустрівся».

Текст* 64: Сарвабгаума Бгаттачар'я вів далі: «Рамананда Рая — це особа, гідна Твого товариства. У знанні трансцендентних смаків з ним не зрівняється жоден інший відданий.

Текст* 65: Він найобізнаніший вчений, а також досвідчений знавець смаків відданості. Насправді немає вищих за нього, і, коли Ти з ним розмовлятимеш, Ти побачиш його велич.

Текст 66: З нашої першої бесіди із Раманандою Раєю я не усвідомив, що всі його слова і вчинки надзвичайні і трансцендентні. Я глузував з нього просто через те, що він вайшнава».

Текст* 67: Бгаттачар'я сказав: «З Твоєї милості тепер я зрозумів істинне становище Рамананди Раї. Поговоривши з ним, Ти також визнаєш його велич».

Текст* 68: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийняв прохання Сарвабгауми Бгаттачар'ї про те, щоб Він зустрівся з Раманандою Раєю. Прощаючись із Сарвабгаумою, Господь обійняв його.

Текст 69: Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Бгаттачар'ю, виконуючи вдома віддане служіння Господеві Крішні, посилати Йому свої благословення, щоб з милості Сарвабгауми Господь міг повернутись до Джаґаннатга Пурі.

Текст* 70: З цими словами Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушив у подорож. Сарвабгаума Бгаттачар'я знепритомнів і повалився на землю.

Текст 71: Хоча Сарвабгаума Бгаттачар'я знепритомнів, Шрі Чайтан'я Махапрабгу не звернув на це уваги. Навпаки, Він швидко пішов геть. Хто може зрозуміти думки й наміри Шрі Чайтан'ї Махапрабгу?

Текст 72: Така природа свідомості надзвичайної особи. Iноді вона м'яка, наче квітка, а іноді жорстка, наче блискавка.

Текст* 73: «Серця тих, хто стоїть понад рівнем звичайної діяльності, іноді твердіші за блискавку, а іноді м'якші за квітку. Чи ж можна збагнути, як в характері великих осіб поєднуються такі суперечливі риси?»

Текст* 74: Господь Ніт'янанда Прабгу підвів Сарвабгауму Бгаттачар'ю з землі і в супроводі Своїх людей відправив додому.

Текст* 75: Усі віддані одразу зібрались гуртом і приєднались до товариства Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Невдовзі повернувся Ґопінатга Ачар'я з одягом і прасадом.

Текст* 76: Усі віддані проводжали Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до місця, що зветься Алаланатга. Там вони поклонились Йому і піднесли численні молитви.

Текст* 77: Якийсь час Шрі Чайтан'я Махапрабгу у великому екстазі танцював і співав. Подивитись на Нього збіглись жителі всієї околиці.

Текст* 78: Всі довкола Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, якого звуть також Ґаурахарі, почали вигукувати святе ім'я Харі. Господь Чайтан'я танцював посеред них, занурений у Свій звичайний екстаз любові.

Текст* 79: Тіло Шрі Чайтан'ї Махапрабгу вирізнялось природною красою. Воно скидалось на розтоплене золото, вбране в шафрановий одяг. Але Йому додавали ще більшої краси прояви екстазу, від яких у Нього волосся ставало дибки, в очах збирались сльози, а тіло тремтіло і вкривалось потом.

Текст* 80: Танець Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і перетворення Його тіла вражали присутніх. Ніхто з тих, хто прийшов, не хотів повертатись додому.

Текст* 81: Всі — не минаючи дітей, старих людей та жінок — почали танцювати і виспівувати святі імена Шрі Крішни і Ґопали. Отак усі плавали на хвилях океану любові до Верховного Бога.

Текст 82: Побачивши спів і танець Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господь Ніт'янанда провістив, що колись такий танець і спів відбуватиметься в кожному селі.

Текст* 83: Побачивши, що вже стає пізно, духовний вчитель, Господь Ніт'янанда Прабгу, вигадав спосіб розсіяти натовп.

Текст* 84: Коли Господь Ніт'янанда Прабгу повів Шрі Чайтан'ю Махапрабгу обідати ополудні, всі побігли за Ними, оточуючи Їх зусебіч.

Текст* 85: Омившись, Вони повернулись опівдні до храму. Відпустивши Своїх людей, Шрі Ніт'янанда Прабгу закрив двері на вулицю.

Текст* 86: На той час Ґопінатга Ачар'я приніс прасад для двох Господів, і після їхньої трапези рештки роздали всім відданим.

Текст* 87: Почувши про це, люди зібрались біля зовнішніх дверей і почали вигукувати святе ім'я: «Харі! Харі!» Здійнявся великий гамір.

Текст* 88: Після обіду Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав відкрити двері, і всі в захваті побачили Його.

Текст* 89: Аж до вечора люди все приходили і відходили. Всі вони перетворювались на відданих-вайшнавів і починали співати й танцювати.

Текст* 90: Шрі Чайтан'я Махапрабгу провів ніч там, з великою насолодою розмовляючи зі Своїми відданими про ігри Господа Крішни.

Текст* 91: Наступного ранку, омившись, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушив у подорож до південної Iндії. Обійнявши всіх відданих, Він попрощався з ними.

Текст* 92: Хоча вони всі знепритомніли і попадали на землю, Господь, не озираючись, пішов уперед.

Текст* 93: Розлука сильно схвилювала Господа, і Він ішов глибоко зажурений. Його слуга, Крішнадаса, з Його глеком ішов позад Нього.

Текст* 94: Усі віддані залишились в цьому селищі і цілий день постились, а наступного дня, засмучені, повернулись до Джаґаннатга Пурі.

Текст* 95: Достоту як лев, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу в шалі любовного екстазу, вирушив у подорож. Він ішов, виконуючи санкіртану, спів імені Крішни.

Текст* 96: Тобто: «О Господи Рамо, нащадку царя Раґгу, будь ласка, захисти Мене! О Крішно, о Кешаво, крушителю демона Кеші, будь ласка, підтримай Мене».

Текст* 97: Повторюючи цей вірш, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, якого називають іменем Ґаурахарі, ішов Своєю дорогою. Коли Він когось бачив, Він одразу прохав його повторювати «Харі! Харі!».

Текст* 98: Кожен, хто чув, як Господь Чайтан'я Махапрабгу повторює: «Харі! Харі!», й собі повторював святі імена Господа Харі і Господа Крішни. Усі, палко прагнучи Його бачити, ішли за Господом слідом.

Текст 99: За якийсь час Господь обіймав цих людей і, вливши в них духовну силу, прохав їх повертатись додому.

Текст* 100: Кожен з цих наділених духовною силою людей, повернувшись до свого села, не припиняв повторювати святе ім'я Крішни, то сміючись, то плачучи, то танцюючи.

Текст 101: Така наділена духовною силою людина всіх, кого тільки бачила, прохала повторювати святе ім'я Крішни. Так усі селяни також ставали відданими Верховного Бога-Особи.

Текст* 102: Люди з інших сіл, що приходили подивитись на такого вповноваженого відданого, просто побачивши його і отримавши його милостивий погляд, ставали такими самими, як він.

Текст* 103: Коли ці нові вповноважені віддані повертались до своїх сіл, кожен з них також перетворював своїх односельців у відданих. А коли люди приходили з інших сіл, щоб подивитись на нього, вони й собі ставали відданими.

Текст* 104: Ці наділені духовною силою люди ішли від села до села, і так усі в південній Iндії ставали відданими.

Текст* 105: Так сотні й сотні людей, зустрівшись на дорозі з Господом і побувавши в Його обіймах, ставали вайшнавами.

Текст* 106: В кожному селі, де Шрі Чайтан'я Махапрабгу зупинявся, щоб прийняти милостиню, побачити Його приходило багато людей.

Текст* 107: З милості Верховного Господа, Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, усі ці люди ставали відданими найвищого рівня. Згодом вони стали вчителями чи духовними наставниками і врятували весь світ.

Текст* 108: Так Господь дійшов до крайньої південної точки Iндії, навернувши всі її провінції до вайшнавізму.

Текст 109: У Навадвіпі Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу не проявляв Своїх духовних енерґій, але в південній Iндії Він їх проявив і врятував усіх її жителів.

Текст* 110: Зрозуміти, як Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу наділяв інших духовною силою, може той, хто щиро віддався Господеві і дістав Його милість.

Текст* 111: Хто не вірить у надзвичайні трансцендентні розваги Господа, той занапащає себе в цьому житті і в наступному.

Текст* 112: Все, що відбувалося на початку подорожі Господа, як я оце розповів, відбувалось скрізь і завжди, доки Господь обходив південну Iндію.

Текст 113: Коли Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до святого місця, яке зветься Курма-кшетра, Він побачив Божество Курми і підніс Йому Свої молитви та поклони.

Текст* 114: В цьому храмі Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу як завжди перебував в екстазі любові до Верховного Бога і сміявся, плакав, танцював і співав. Всі, хто його бачив, були глибоко вражені.

Текст* 115: Чуючи про цю чудесну подію, люди приходили побачити Господа. Врода Господа і Його екстатичний стан сповнювали їх усіх великим подивом.

Текст* 116: Просто побачивши Господа Чайтан'ю Махапрабгу, люди ставали відданими. Вони починали повторювати «Крішна», «Харі» та інші святі імена. Усі впадали в глибокий екстаз любові і починали танцювати з піднятими руками.

Текст* 117: Постійно чуючи з їхніх вуст святі імена Господа Крішни, жителі інших сіл також ставали вайшнавами.

Текст* 118: Чуючи святе ім'я Крішни, всі жителі країни стали вайшнавами. Вся країна була немов затоплена повінню нектару святого імені Крішни.

Текст* 119: За якийсь час, коли Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу проявив зовнішню свідомість, священик Божества Господа Курми підніс Йому різні дарунки.

Текст* 120: Спосіб проповіді Шрі Чайтан'ї Махапрабгу вже описано, тому я не буду пояснювати це ще раз. В усіх селах, куди Господь приходив, Він поводив Себе так само.

Текст* 121: В одному селі жив ведичний брахмана Курма. Він з великою повагою і відданістю запросив Господа Чайтан'ю Махапрабгу до себе додому.

Текст* 122: Брахмана привів Господа Чайтан'ю Махапрабгу до своєї господи, омив Його лотосові стопи і разом з усіма членами сім'ї випив цю воду.

Текст* 123: З великою любов'ю та повагою брахмана Курма припрошував Шрі Чайтан'ю Махапрабгу їсти всілякі наїдки. Після того рештки їжі Господа розділили між усіма членами сім'ї.

Текст* 124: По тому брахмана почав підносити молитви: «Господи, на Твої лотосові стопи медитує Господь Брахма, і ці самі лотосові стопи прийшли до мого дому.

Текст* 125: Господи, щастя моє не має меж. Його неможливо описати. Сьогодні і моя родина, і народження, і статки увінчались славою».

Текст 126: Брахмана став благати Господа Чайтан'ю Махапрабгу: «Дорогий Господи, будь ласка, пролий на мене милість і дозволь піти з Тобою. Я більше не можу терпіти хвиль страждань, які спричинює матеріалістичне життя».

Текст 127: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Більше такого не кажи. Ліпше залишайся вдома і постійно повторюй святе ім'я Крішни.

Текст 128: Навчай всіх виконувати настанови Господа Шрі Крішни, як вони викладені в «Бгаґавад-ґіті» і «Шрімад-Бгаґаватам». Таким чином стань духовним вчителем і постарайся звільнити всіх жителів цієї країни».

Текст 129: Шрі Чайтан'я Махапрабгу далі радив брахмані Курмі: «Якщо ти робитимеш, як Я тебе вчу, твоє матеріальне життя вдома не перешкоджатиме твоєму духовному розвиткові. Мало того, якщо ти житимеш за цими реґулівними засадами, ти зустрінешся зі Мною тут знову, чи, радше, ти ніколи не втрачатимеш Мого товариства».

Текст 130: В кожній оселі, в якій Шрі Чайтан'я приймав милостиню, прасад, Він прихиляв господарів до Свого руху санкіртани і давав їм таку саму пораду, яку він дав брахмані на ім'я Курма.

Текст* 131-132: Під час цієї подорожі Шрі Чайтан'я Махапрабгу ночував у храмі або при дорозі. Коли Він приймав від когось їжу, то давав цій людині таку саму пораду, яку дав брахмані Курмі. Це було Його правило доти, доки Він не повернувся з мандрівки південною Iндією до Джаґаннатга Пурі.

Текст* 133: Тому я докладно розповів про те, як Господь вчинив у випадку з Курмою. Отож ви зможете зрозуміти, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу чинив по всій південній Iндії.

Текст* 134: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу ночував в якомусь місці, а наступного ранку, омившись, ішов далі.

Текст* 135: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушив у дорогу, брахмана Курма пішов за Ним і пройшов велику відстань, але нарешті Господь Чайтан'я дбайливо послав його назад додому.

Текст* 136: Там жив також один брахмана, якого звали Васудева і який був великою особистістю, але страждав від прокази. Все його тіло було просто вкрите живою червою.

Текст* 137: Хоча брахмана Васудева страждав від прокази, він був просвітлена особа. Коли якийсь хробак падав з його тіла, він підбирав його і клав назад у те саме місце.

Текст* 138: Пізно ввечері Васудева почув, що прийшов Господь Чайтан'я Махапрабгу, отож удосвіта він прийшов до оселі Курми, щоб побачити Господа.

Текст* 139: Коли прокажений Васудева прийшов до Курминої оселі, щоб побачити Чайтан'ю Махапрабгу, Курма сказав йому, що Господь уже пішов. Прокажений Васудева знепритомнів і повалився на землю.

Текст* 140: Коли Васудева, прокажений брахмана, став побиватись над тим, що не зміг побачити Чайтан'ю Махапрабгу, Господь тої ж миті повернувся туди і обійняв його.

Текст* 141: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу доторкнувся до нього, і проказа, і його смуток пішли геть. Ба більше, тіло Васудеви, на його велику радість, стало дуже гарне.

Текст* 142: Брахмана Васудева був вражений, побачивши дивовижну милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і почав декламувати вірш із «Шрімад-Бгаґаватам», торкаючись до лотосових стіп Господа.

Текст 143: Він сказав: «Хто такий я? Грішний, бідний друг брахмани. А хто такий Крішна? Верховний Бог-Особа, сповнений усіх шести багатств. Однак Він обійняв мене Своїми руками».

Текст* 144-145: Далі брахмана Васудева сказав: «О милостивий Господи, таке милосердя неможливе для звичайних живих істот. Таке милосердя можна знайти лише в Тобі. Бачачи мене, через поганий запах, що йде від мого тіла, втікає навіть грішник. Однак Ти до мене доторкнувся. Так незалежно поводить Себе Верховний Бог-Особа».

Текст* 146: Через своє смирення брахмана Васудева занепокоївся, що може загордувати після того, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу Своєю милістю зцілив його.

Текст* 147: Щоб захистити брахману, Шрі Чайтан'я Махапрабгу порадив йому безперервно повторювати маха-мантру Харе Крішна. Повторюючи Харе Крішна, він ніколи не буде марно пишатись.

Текст 148: Шрі Чайтан'я Махапрабгу порадив також Васудеві проповідувати про Крішну і так звільняти живі істоти. Внаслідок цього Крішна дуже скоро визнає його за Свого відданого.

Текст* 149: Давши брахмані Васудеві такі настанови, Шрі Чайтан'я Махапрабгу зник звідти. Тоді двоє брахманів, Курма і Васудева, обняли один одного і заплакали, думаючи про трансцендентні якості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Текст 150: Отже, я розповів про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу визволив прокаженого Васудеву і так дістав ім'я Васудевамріта- прада.

Текст* 151: На цьому я закінчую розповідь про початок подорожі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, про Його відвідини храму Курми і про звільнення прокаженого брахмани Васудеви.

Текст 152: Той, хто з великою вірою слухатиме про ці розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, неодмінно дуже скоро досягне лотосових стіп Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.

Текст* 153: Я визнаю, що не знаю початку й кінця іграм Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Однак усе, про що я написав, почуто з вуст великих осіб.

Текст* 154: О віддані, будь ласка, не ображайтесь на мене за це. Ваші лотосові стопи — мій єдиний притулок.

Текст 155: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.