 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: Тільки улюбленці долі будуть насолоджуватись божевільними словами Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, змішаними з захватом, ревнощами, тривогою, покірливістю й тугою, які породжував любовний екстаз.
Текст* 2: Хвала, хвала Господу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала всім відданим Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 3: Отак живучи в Джаґаннатга Пурі [Нілачалі], Шрі Чайтан'я Махапрабгу вдень і вночі був охоплений гострим відчуттям розлуки з Крішною.
Текст* 4: Вдень і вночі в товаристві двох супутників — Сварупи Дамодари Ґосвамі та Рамананди Раї — Він смакував насичені трансцендентним блаженством пісні й вірші.
Текст* 5: Він насолоджувався численними трансцендентними почуттями, як оце захват, скорбота, гнів, смирення, тривога, журба, палке прагнення чи вдоволення.
Текст* 6: Він читав власні вірші, а тоді з'ясовував їхнє значення та настрій, насолоджуючись ними в товаристві цих двох друзів.
Текст* 7: Iноді Господь поринав у якийсь настрій і цілу ніч не спав, декламуючи пов'язані з тим настроєм вірші.
Текст* 8: Шрі Чайтан'я Махапрабгу захоплено казав: «Любі Мої Сварупо Дамодаро і Раманандо Рає, знайте, що повторювати святі імена — це найдоступніший шлях спастися за епохи Калі.
Текст 9: За епохи Калі Крішні поклоняються, складаючи Господу жертву повторенням Його святих імен. Той, хто складає цю жертву, має великий розум і здобуває притулок біля лотосових стіп Крішни.
Текст 10: За епохи Калі розумні люди співають гуртом святі імена, поклоняючись втіленню Верховного Бога, яке завше повторює ім'я Крішни. Хоча тіло Його не темне, Він — Сам Крішна. Його супроводжують супутники, слуги, зброя та вірники».
Текст* 11: Просто повторюючи святе ім'я Господа Крішни, можна звільнитись від усіх небажаних звичок. Цей спосіб дає змогу прихилити собі найліпшу долю і відкрити джерело любові до Крішни.
Текст 12: «Нехай в усьому і завжди перемагає повторення святого імені Господа Крішни! Воно очищує дзеркало серця і звільняє від пекучого вогню матеріального існування. Повторення святих імен — наче місяць, що росте й розкривається перед усіма живими істотами білим лотосом щасливої долі. Це життя і серце всієї мудрості. Повторення святого імені Крішни збільшує океан трансцендентного блаженства. Воно дарує всім прохолоду і дає змогу щомиті насолоджуватись довершеним нектаром».
Текст* 13: Спільно оспівуючи мантру Харе Крішна можна позбутись гріховного матеріального існування, очистити серце від скверни і пробудити в собі всі форми відданого служіння.
Текст* 14: Ось які плоди дає повторення святих імен: в людині прокидається любов до Крішни і з'являється смак трансцендентного блаженства, а в кінці вона досягає товариства Крішни і віддано служить Йому, немов поринаючи в великий океан любові.
Текст* 15: Серцем Шрі Чайтан'ї Махапрабгу оволоділи почуття скорботи й смирення, і Він прочитав іншого Свого вірша. Чуючи цей вірш, можна забути весь смуток і жаль.
Текст* 16: «ÀГосподи, Верховний Боже-Особо, Твоє святе ім'я дарує живій істоті успіх у всьому, і тому Ти поширюєш Себе в численні імена, як оце Крішна та Ґовінда. У ті імена Ти вклав усі Свої енерґії, і пам'ятати їх можна будь-коли і будь-де — щодо цього немає суворих правил. Господи, щедро даруючи Свої святі імена, Ти обдаровуєш пропащі, зумовлені душі такою милістю! Але Я такий безталанний, що, повторюючи святе ім'я, чиню образи, і через це не маю до нього ніякого потягуÐ.
Текст* 17: Різні люди мають різні бажання, отож Ти ласкаво поширюєш задля них багато різних святих імен.
Текст* 18: Хоч би коли й де людина повторювала святе ім'я, навіть за їдою чи уві сні, вона досягає повної досконалості.
Текст* 19: У кожне з Своїх святих імен Ти вклав усі Свої енерґії, але Я такий нещасний, що Мене не тягне повторювати Твої святі імена».
Текст* 20: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «О Сварупо Дамодаро Ґосвамі і Раманандо Рає, послухайте, як треба повторювати маха-мантру Харе Крішна, щоб легко пробудити в собі приспану любов до Крішни.
Текст* 21: «Хто вважає себе нижчим за траву, хто терплячіший за дерево і хто не сподівається до себе ніякої поваги, але завжди готовий шанувати інших, тому дуже легко завжди повторювати святе ім'я Господа».
Текст* 22: З цього знати людину, яка повторює маха-мантру Харе Крішна. Вона дуже піднесена, але вважає себе нижчою за травинку на дорозі, і все терпляче зносить, наче дерево, що виявляє подвійне терпіння.
Текст* 23: Коли дерево рубають, воно не протестує, і навіть засихаючи, воно не скаржиться й не просить води.
Текст* 24: Кожному, хто забажає, дерево віддає плоди, квіти й усе, що має. Воно терпляче зносить спеку й зливу, але водночас дає захисток іншим.
Текст* 25: Хоча вайшнава — найпіднесеніший з усіх, він не гордиться і всіх поважає, знаючи, що кожен — це обитель Крішни.
Текст* 26: Якщо людина повторює святе ім'я Господа Крішни в такому настрої, в неї неодмінно прокинеться приспана любов до Його лотосових стіп».
Текст* 27: Коли Господь Чайтан'я пояснював це все, Його смирення поглибилось, і Він став просити в Крішни чистого відданого служіння.
Текст 28: Якщо відданий має хоча б крихту любові до Бога, її природа виявляється в тому, що він не вважає себе за відданого. Він гадає, що, навпаки, не має й крихти любові до Крішни.
Текст* 29: «Владико всесвіту, Я не бажаю ні матеріальних статків, ні послідовників-матеріалістів, ні вродливої жінки, ні описаної барвистою мовою корисливої діяльності. Єдине, чого Я хочу, — це життя за життям віддано служити Тобі, нічого за це не прохаючи».
Текст* 30: Господи Крішно, Я не хочу від Тебе ні матеріального багатства, ні послідовників, ні вродливі дружини, ані діяльності, що дарує насолоду. Я благаю в Тебе одного — зі своєї безпричинної ласки даруй Мені чисте віддане служіння Тобі життя за життям».
Текст* 31: У глибокому смиренні, прибираючи настрій зумовленої матеріальним світом душі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову став прохати про служіння Господу.
Текст* 32: «ÀО Господи, Крішно, сину Махараджі Нанди, Я Твій вічний слуга, але через бажання насолоджуватись плодами Своєї діяльності впав у цей жахливий океан невігластва. Будь ласка, зглянься наді Мною! Визнай Мене за порошинку біля Твоїх лотосових стіпÐ.
Текст* 33: Я Твій вічний слуга, але, забувши Твою Господню Милість, Я впав в океан невігластва і потрапив в полон зовнішньої енерґії.
Текст* 34: Даруй Мені безпричинну ласку, відвівши Мені місце поряд з порохом біля Твоїх лотосових стіп, щоб Я служив Твоїй Господній Милості як Твій вічний слуга».
Текст* 35: Тоді Господа Шрі Чайтан'ю Махапрабгу заполонило природне смирення і палке бажання, і Він став молити Крішну, щоб Крішна дарував Йому змогу повторювати маха-мантру з екстатичною любов'ю.
Текст* 36: «ÀГосподи, коли Я зможу повторювати Твоє святе ім'я так, що очі Мої прикрашатимуть невпинні потоки сліз? Коли від повторення Твого святого імені голос Мені перерветься і волосся на тілі стане дибки в трансцендентному щасті?Ð
Текст* 37: Без любові до Бога життя Моє нічого не варте. Тому Я благаю Тебе, візьми Мене Своїм слугою і плати Мені за це екстатичною любов'ю до Бога».
Текст* 38: Розлука з Крішною породила в серці Шрі Чайтан'ї Махапрабгу настрої туги, жалю та смирення, і Він заговорив, мов божевільний.
Текст* 39: «ÀГосподи Ґовіндо, в розлуці з Тобою одна мить Мені здається тисячею років, сльози дощовими потоками ллються з Моїх очей, а весь світ здається Мені пусткоюÐ.
Текст* 40: Через тривогу Мені здається, що день тягнеться без кінця, а мить здається тисячею років. Безнастанно ллючи сльози, Мої очі стали схожі на хмари в дощову пору.
Текст* 41: В розлуці з Ґовіндою три світи спорожніли для Мене. Я ніби заживо згоряю на повільному вогні.
Текст* 42: Господь Крішна збайдужів до Мене, щоб перевірити Мою любов, і тому всі Мої подруги радять: ÀЛіпше не звертай на Нього увагил.
Текст* 43: Від цих думок у серці Шріматі Радгарані, кришталево чистому, прокинулось природне кохання.
Текст* 44: В Ній водночас прокинулись екстатичні ознаки ревнощів, палкого бажання, смирення, завзяття і благання.
Текст* 45: Цей стан збурив розум Шріматі Радгарані, і Вона звернулась до Своїх подруг-ґопі з віршем, де вилились Її високі почуття відданості.
Текст* 46: В настрої цього екстазу Шрі Чайтан'я Махапрабгу прочитав цього вірша і відчув Себе, наче Шріматі Радгарані.
Текст* 47: «ÀНехай Крішна міцно пригорне цю служницю, що впала Йому до лотосових стіп, або нехай потопче Мене, або розіб'є Мені серце, ніколи не показуючись Мені на очі, — врешті-решт, Він гульвіса, і може робити все, що забажає, але попри все Він володар Мого серця і Моє БожествоÐ.
Текст* 48: Я служниця лотосових стіп Крішни, а Він — уособлення трансцендентних смаків і щастя. Якщо Він захоче, Він може або обійняти Мене, даруючи Мені відчуття єдності з Ним, або ж не показуватись Мені на очі, підточуючи сили Мого тіла й розуму. В будь-якому разі, Він володар Мого життя.
Текст* 49: Люба подруженько, послухай-но, що Я вирішила. Крішна — володар Мого життя будь-що, чи Він дарує Мені ласку, чи завдає смертельного жалю.
Текст* 50: Iноді Крішна залишає інших ґопі і віддає в Мою владу Свої тіло та розум. Кохаючись зі Мною, Він показує світу Моє щастя і тим засмучує інших.
Текст* 51: А іноді — лукавий та зухвалий, врешті-решт, гульвіса- облудник — Він іде до інших жінок і на Моїх очах кохається з ними, щоб завдати Моєму серцю муки. Та однак Він володар Мого життя.
Текст 52: Мені байдуже, що мучусь Я, аби тільки був щасливий Крішна, бо Його щастя — мета Мого життя. Та якщо його тішить мучити Мене — нехай, бо ця мука тоді — Моє найбільше щастя.
Текст* 53: Якщо Крішна приваблюється вродою якоїсь жінки й хоче з нею насолодитись, але не може її здобути й через те страждає, то Я падаю до ніг цієї жінки, беру за руку й веду до Крішни, просячи її втішити Крішну.
Текст* 54: Коли Крішнина кохана ґопі гнівається на Нього, Крішна дуже радий. Докори такої ґопі дуже тішать Його. Вона виявляє гордість, як годиться, а Крішна цим настроєм насолоджується. По тому, після невеликих зусиль з боку Крішни, вона скоряється.
Текст 55: Навіщо життя такій жінці, яка знає про печаль Крішниного серця і все одно затято гнівається на Нього? Вона думає тільки про своє щастя. Будь така жінка проклята, нехай її поб'є грім! Ми ж бо хочемо одного — щоб був щасливий Крішна.
Текст* 56: Якщо ґопі лиха на Мене, але вдовольняє Крішну, і Крішна її бажає, то Я без вагань піду до неї додому і стану їй за служницю, бо тоді Я відчую щастя.
Текст 57: Дружина прокаженого брахмани досягнула найвищого рівня подружньої вірності, слугуючи повії, аби та вдовольнила її чоловіка. Силою своєї вірності вона зупинила рух сонця, оживила мертвого чоловіка і вдовольнила три головні божества [Брахму, Вішну та Махешвару].
Текст* 58: Крішна — душа Мого життя. Крішна — скарб Мого життя. Крішна — життя Мого життя. Тому Я завжди лелію Його в Своєму серці і намагаюсь вдовольнити Його служінням. Це єдине, що повсякчасно поглинає Мої думки.
Текст* 59: Моє щастя полягає в служінні Крішні, а щастя Крішни — в єднанні зі Мною. Тому Я підношу Своє тіло в дар до лотосових стіп Крішни, а Він вважає Мене за кохану і зве найдорожчою. Я ж тоді вважаю Себе за Його служницю.
Текст* 60: Служіння Моєму коханому — це обитель щастя, солодшого за єднання з Ним. Це видно і з прикладу богині щастя, що, хоча завжди живе в Нараяни біля серця, прагне служити Його лотосовим стопам. Через це вона вважає себе Його служницею й не перестає Йому догоджати».
Текст* 61: У цих словах Шріматі Радгарані проявляється чиста любов до Крішни, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу насолоджувався її смаком. Від любовного екстазу розум Його не міг вгамуватись. Все Його тіло під впливом трансцендентної любові зазнавало змін, і Він не володів ні розумом, ні тілом.
Текст 62: Чисте віддане служіння у Вріндавані — наче золотий пісок річки Джамбу. У Вріндавані нема й сліду бажання задовольняти власні чуття. Щоб прославити в матеріальному світі саме таку чисту любов, Шрі Чайтан'я Махапрабгу написав цього вірша й пояснив його значення.
Текст* 63: Так, охоплений любовним екстазом, Шрі Чайтан'я Махапрабгу говорив, наче божевільний, і читав підхожі вірші.
Текст* 64: Колись Господь склав ці вісім віршів, «Шікшаштаку», щоб вчити звичайних людей, а зараз Сам насолоджувався їхнім змістом.
Текст* 65: Якщо людина читає чи слухає ці вісім віршів з повчаннями Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, її екстатична любов до Крішни і відданість Йому зростає день у день.
Текст* 66: Хоча Шрі Чайтан'я Махапрабгу глибокий і серйозний, як мільйони океанів, коли сходить місяць Його екстатичних почуттів, Він не знаходить Собі місця.
Текст* 67-68: Читаючи вірші з «Ґіта-ґовінди» Джаядеви Ґосвамі, з «Шрімад-Бгаґаватам», із п'єси «Джаґаннатга-валлабга-натака» Рамананди Раї чи з «Крішна-карнамріти» Білваманґали Тгакури, Господь поринав у екстатичний настрій тих віршів і насолоджувався їхнім змістом.
Текст* 69: У такому стані Шрі Чайтан'я Махапрабгу перебував день і ніч протягом дванадцяти років. Разом зі Своїми двома друзями Він насолоджувався тими віршами, сповненими суто трансцендентного блаженства і смаків свідомості Крішни.
Текст* 70: Навіть Анантадева, тисячами Своїх вуст, не зміг би наблизитись до межі сповнених трансцендентного блаженства описів розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 71: Тож як описати ці розваги звичайній живій істоті, наділеній крихітним інтелектом? Проте я намагаюсь доторкнутись бодай до часточки цих розваг, щоб очиститись.
Текст* 72: Діянням Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і Його безумним розмовам немає межі. Якби описати їх усі, об'єм цієї книги набагато би збільшився.
Текст* 73: Котрі розваги Шріла Вріндавана даса Тгакура вже описав, ті я лише побіжно переглянув.
Текст* 74: Розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, котрі Вріндавана даса Тгакура не описав, я описав тільки дуже коротко. Але цих розваг так багато, що книга все одно стала дуже об'ємною.
Текст* 75: Докладно змалювати всі ці розваги неможливо. Тому я шанобливо кланяюсь їм і на тому завершую свою розповідь.
Текст* 76: Все, що я розповів, дає лише загальне уявлення, але за цими описами можна зрозуміти смак усіх розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 77: Дуже глибоких, значущих розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу я не розумію. Моєму інтелектові не до снаги проникнути в їхнє значення, отож я не зміг належно їх описати.
Текст* 78: Шанобливо схиляючись до лотосових стіп усіх моїх читачів- вайшнавів, я закінчую на цьому опис діянь і якостей Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 79: Небо безмежне, але різні птахи відповідно до своїх сил злітають на різну висоту.
Текст* 80: Розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — наче безкрає небо. Як же звичайній живій істоті описати їх повністю?
Текст* 81: Я спробував описати їх тою мірою, якою мені дозволяє мій інтелект, немов зачерпнувши краплю води з величезного океану.
Текст 82: Вріндавана даса Тгакура — улюблений відданий Господа Ніт'янанди, отож серед тих, хто описує ігри Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, він первісний В'ясадева.
Текст* 83: У Вріндавани даси Тгакури під рукою повна скарбниця розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, але він описав лише частку, більшість із них залишивши.
Текст* 84: Я змалював те, що Вріндавана даса Тгакура залишив. Та, хоча він не мав змоги описати ці розваги, він навів їхній огляд.
Текст* 85: У своїй книзі «Чайтан'я-манґала» [«Чайтан'я-бгаґавата»], він в багатьох місцях згадує ці розваги. Я прохаю читачів послухати його книжку, бо вона становить найліпше свідчення.
Текст* 86: Я описав розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу дуже коротко, бо повністю їх описати мені не до снаги. Однак у майбутньому Ведав'яса змалює їх докладно.
Текст 87: У «Чайтан'я-манґалі» Шріла Вріндавана даса Тгакура в багатьох місцях пише, що в майбутньому В'ясадева неодмінно змалює Господні розваги докладніше.
Текст* 88: Океан нектарних розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — наче молочний океан. Наскільки Вріндавана даса Тгакура відчував спрагу, настільки він набрав у свій дзбан із цього океану і випив.
Текст* 89: Решток молока, які Вріндавана даса Тгакура дав мені, вистачило наповнити мій живіт, і тепер я повністю потамував свою спрагу.
Текст* 90-91: Я нікчемна жива істота, схожа на червонодзьобу пташину. Як ця пташина тамує спрагу краплиною води з моря, так і я зачерпнув лише краплину з океану розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Цей приклад дає вам деяке уявлення про обшир ігор Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 92: Гадаю, що сказати «я пишу» було б неправильно, бо моє тіло — наче дерев'яна лялька.
Текст* 93: Я старий і немічний. Я вже майже осліп та оглух, руки мої тремтять, а розум та інтелект важко зосередити.
Текст* 94: Мене мучить стільки хвороб, що я не годен ні ходити, ні сидіти. П'ять недуг повсякчас підточують мої сили. Будь-якої хвилі, вдень чи вночі, я можу померти.
Текст* 95: Я вже розповідав про свою неміч, тепер послухайте, чому я все-таки пишу.
Текст* 96-98: Я пишу цю книгу з милості Шрі Ґовіндадеви, Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господа Ніт'янанди, Адвайти Ачар'ї, інших відданих, читачів цієї книги, а також Сварупи Дамодари Ґосвамі, Шрі Рупи Ґосвамі, Шрі Санатани Ґосвамі, Шрі Раґгунатги даси Ґосвамі — мого духовного вчителя, і Шрі Джіви Ґосвамі. Також я отримав особливу милість ще від одної Верховної Особи.
Текст* 99: Вріндаванське Божество Шрі Мадана-мохана дав мені наказ, який примушує мене писати. Це не годиться виносити на люди, але я розголошую це, бо незмога змовчати.
Текст* 100: Якби я не сказав про це, то був би винен у невдячності Господеві. Тож, дорогі читачі, не візьміть це за чванливість і не сердіться на мене.
Текст* 101: Якщо я написав що-небудь про Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, то це тому, що підніс молитви до лотосових стіп усіх вас.
Текст* 102: А зараз дозвольте мені ще раз перелічити всі розваги Ант'я-ліли, щоб знову відчути їхній смак.
Текст* 103: Перша глава розповідає про те, як Рупа Ґосвамі зустрівся з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу вдруге і як Господь слухав про його п'єси [«Відаґдга-мадгава» і «Лаліта-мадгава»].
Текст* 104: Також та глава розповідає про собаку Шівананди Сени, якого Шрі Чайтан'я Махапрабгу спонукав повторювати святе ім'я Крішни і тим самим звільнив.
Текст* 105: Друга глава розповідає про те, як Господь провчив Харідасу молодшого. Також у цій главі розказано про дивовижне побачення Шівананди Сени з Господом.
Текст* 106: У третій главі йдеться про велику славу Харідаси Тгакури. Також у цій главі згадано, як Дамодара Пандіта критикував Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 107: Також третя глава розповідає про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу звільнив весь усесвіт, даруючи усім святе ім'я Господа, а також про те, як Харідаса Тгакура на своєму прикладі доводив велич святого імені.
Текст* 108: Четверта глава описує, як Санатана Ґосвамі вдруге прийшов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і як Господь врятував його від самогубства.
Текст* 109: Четверта глава розповідає також про те, як Господь випробував Санатану Ґосвамі під час спеки місяця дж'яйштга [травень-червень], а тоді наділив його силою і послав назад до Вріндавани.
Текст* 110: П'ята глава розповідає про те, як Господь обдарував милістю Прад'юмну Мішру і наказав йому слухати розповіді Рамананди Раї про Крішну.
Текст* 111: Також та глава розповідає про те, як Сварупа Дамодара Ґосвамі відхилив п'єсу бенґальського поета і проголосив істину щодо величного становища Божества.
Текст* 112: Шоста глава розповідає про те, як Раґгунатга даса Ґосвамі зустрівся із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу і з наказу Ніт'янанди Прабгу влаштував святковий бенкет із дробленим рисом.
Текст* 113: Також у тій главі йде мова про те, як Господь віддав Раґгунатгу дасу Ґосвамі під опіку Сварупи Дамодари Ґосвамі і подарував Раґгунатзі дасі камінь з пагорба Ґовардгана і ґірлянду з мушельок.
Текст* 114: Сьома глава розповідає про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу зустрів Валлабгу Бгатту і всіляко збивав з нього пиху.
Текст* 115: Восьма глава розповідає про те, як прийшов Рамачандра Пурі і як Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі страху перед ним став менше їсти.
Текст* 116: У дев'ятій главі йдеться про те, як врятовано Ґопінатгу Паттанаяку і як люди з усіх трьох світів приходили побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 117: У десятій главі я розповів про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу куштував частування відданих, а також описав набір прасаду в торбах Раґгави Пандіти.
Текст* 118: Також у тій главі розказано про те, як Господь випробував Ґовінду, і про танець Господа в храмі.
Текст* 119: Одинадцята глава розповідає про відхід Шріли Харідаси Тгакури і про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу, Верховний Бог-Особа, показав Свою любов до відданих.
Текст* 120: У дванадцятій главі описано, як Джаґадананда Пандіта розбив глек з олією і як Господь Ніт'янанда покарав Шівананду Сену.
Текст* 121: Тринадцята глава розповідає про те, як Джаґадананда Пандіта ходив до Матгури, і про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу випадково почув пісню танцівниці дева-дасі.
Текст* 122: Також у тринадцятій главі розказано, як Раґгунатга Бгатта зустрівся з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу і як Господь зі Своєї безпричинної милості послав його до Вріндавани.
Текст* 123: Чотирнадцята глава розповідає про те, як Господь став впадати в духовний транс, за якого тіло Його залишалось у Джаґаннатга Пурі, а розум ішов до Вріндавани.
Текст* 124: Також та глава описує, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу впав перед Сімха-дварою, брамою в храмі Джаґаннатги, як Його кості розійшлися у суглобах і як у Ньому проявились різні трансцендентні ознаки.
Текст* 125: Також та глава розповідає, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу кинувся бігти до Чатака-парвати і як Він говорив, наче божевільний.
Текст* 126: У п'ятнадцятій главі розказано, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу увійшов у сад на березі моря й помилково подумав, що це Вріндавана.
Текст* 127: Також та глава змальовує, як п'ять чуттів Господа Чайтан'ї вабило до Крішни і як Він шукав Крішну серед танцю раса.
Текст* 128: Шістнадцята глава розповідає про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу обдарував Своєю милістю Калідасу, показуючи плоди зусиль людини, яка їсть рештки їжі вайшнавів.
Текст* 129: Також ця глава розповідає про те, як син Шівананди склав вірша і як брамник із Сімха-двари показав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу Крішну.
Текст* 130: Також у цій главі Господь пояснює велич маха-прасаду і насолоджується віршем, що описує силу нектару з Крішниних вуст.
Текст* 131: Сімнадцята глава розповідає про те, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу впав серед корів і в екстазі прибрав подоби черепахи.
Текст* 132: Також та глава описує, як звуки, які створив Крішна, привабили розум Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і як Шрі Чайтан'я Махапрабгу в екстазі пояснив вірш «ка стрй анґа те».
Текст* 133: Також сімнадцята глава описує, як під навалою різних екстатичних почуттів Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову став говорити, наче безумець, і як Він докладно роз'яснив вірша з «Крішна-карнамріти».
Текст* 134: У вісімнадцятій главі йде мова про те, як Господь в екстазі впав в океан і побачив уві сні водяні забави та змагання між Крішною та ґопі.
Текст* 135: У тому сні Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив, як Крішна з ґопі прогулювались і вечеряли в лісі. Плаваючи в морі, Господь Чайтан'я потрапив у сіті рибалки, а після того повернувся до Своєї оселі. Це все згадано в вісімнадцятій главі.
Текст* 136: Дев'ятнадцята глава оповідає про те, як Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу від розлуки з Крішною терся обличчям об стіни і говорив, наче безумець.
Текст* 137: Та глава змальовує також прогулянку Господа садом весняної ночі і наводить роз'яснення вірша про аромат тіла Крішни.
Текст* 138: Двадцята глава розповідає, як Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу насолоджувався власними вісьмома віршами-повчаннями і в любовному екстазі смакував їхнє значення.
Текст* 139: Шрі Чайтан'я Махапрабгу склав ті вісім віршів для науки відданим, але Сам теж насолоджувався їхнім змістом.
Текст* 140: Отже, я повторив суть основних розваг, бо завдяки такому повторенню зміст книги легко запам'ятати.
Текст* 141: У кожній главі йдеться про багато різних тем, але я повторив лише найголовніше, бо розповідати все заново не випадає.
Текст* 142-143: Вріндаванські Божества Мадана-мохана з Шріматі Радгарані, Ґовінда з Шріматі Радгарані і Ґопінатга з Шріматі Радгарані — це душа всіх Ґаудія-вайшнавів.
Текст 144-146: Щоб виконались усі мої бажання, я ставлю собі на голову лотосові стопи Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу з Господом Ніт'янандою, Адвайтою Ачар'єю та Їхніми відданими, а також Шрі Сварупи Дамодари Ґосвамі, Шрі Рупи Ґосвамі, Шрі Санатани Ґосвамі, Шрі Раґгунатги даси Ґосвамі — мого духовного вчителя, і Шріли Джіви Ґосвамі.
Текст 147: Милість їхніх лотосових стіп — це мій духовний вчитель, а мої слова — це мої учні, яких я примушую на різні способи танцювати.
Текст* 148: Побачивши, що учні потомились, духовний вчитель перестав спонукати їх до танцю, а що милість перестала спонукати мої слова до танцю, то вони посідали та й мовчать.
Текст* 149: Мої невправні слова не вміють танцювати самостійно. З милості ґуру вони танцювали, як могли, а тепер, натанцювавшись, відпочивають.
Текст* 150: Тепер я шанобливо кланяюсь лотосовим стопам усіх моїх читачів, бо милість їхніх лотосових стіп дарує все щастя.
Текст* 151: Якщо людина слухає описані у «Шрі Чайтан'я-чарітамріті» розваги Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, я омиваю її лотосові стопи і п'ю цю воду.
Текст* 152: Я прикрашаю собі голову пилом з лотосових стіп слухачів. Те, що ви пили цей нектар, увінчало успіхом мою працю.
Текст* 153: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.
Текст* 154: «Шрі Чайтан'я-чарітамріта» наповнена описами діянь Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — Самого Верховного Бога-Особи. Вона прихиляє людині всю ласку долі і розвіює всю недолю. Якщо людина з вірою та любов'ю впивається нектаром «Шрі Чайтан'я-чарітамріти», я, мов бджола, впиваюсь медом трансцендентної любові з лотосових стіп такої людини.
Текст* 155: Цю книгу, «Чайтан'я-чарітамріту», писано для вдоволення найвельможніших Божеств Мадана-моханаджі та Ґовіндаджі і тепер завершено. Тож нехай вона буде дарунком лотосовим стопам Шрі Крішни Чайтан'ядеви.
Текст* 156: Свідомі своєї суті віддані — наче бджоли, які в'ються біля лотосових стіп Крішни, сп'янівши від смаку своїх почуттів. Пахощі тих лотосових стіп розливаються усім світом. Яка просвітлена знанням душа могла б їх покинути?
Текст 157: У Вріндавані, 1537 року ери Шакабда [1615р.н.е.], в місяці дж'яйштга [травень-червень], п'ятого дня убутного місяця цю «Чайтан'я-чарітамріту» закінчено.