удвеґе — у тривозі; діваса — день; н — не; ййа — минає; кшаа — мить; хаіла — стала; йуґа-сама — наче тисячоліття; варшра — дощового сезону; меґга-прйа — як хмари; ару — сльози; варіше — ллються; найана — з очей.

Через тривогу Мені здається, що день тягнеться без кінця, а мить здається тисячею років. Безнастанно ллючи сльози, Мої очі стали схожі на хмари в дощову пору.