ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура зауважує, що люди, справді бідні на чисте віддане служіння, які не мають і краплини любові до Бога, облудно виставляють себе великими відданими, хоча трансцендентне блаженство відданого служіння для них недоступне. Iснує клас так званих відданих, пракріта-сахаджії, що виставляють свою відданість напоказ, хизуючись своїм щастям. Однак усе це вдаване, бо ознаки їхньої відданості суто зовнішні. Пракріта-сахаджії красуються тими ознаками, щоб похвалитись так званими успіхами в розвитку любові до Крішни, але чисті віддані не тільки не хвалять пракріта-сахаджій за прояви трансцендентного екстазу, а й узагалі цураються їх. Не варто рівняти пракріта-сахаджій до чистих відданих. Коли людина справді сягає високого рівня екстатичної любові до Крішни, вона не виставляє себе напоказ. Вона просто намагається дедалі більше служити Господу.

Часом пракріта-сахаджії засуджують чистих відданих, кажучи, що вони не віддані, а філософи, науковці, шукачі істини чи буквоїди. Натомість себе вони видають за найпіднесеніших, сповнених трансцендентного блаженства відданих, глибоко занурених у віддане служіння і охоплених безумним бажанням насолоджуватись трансцендентними смаками. Також вони представляють себе як відданих, які сягнули вершин спонтанної любові, як знавців трансцендентних смаків, як найпіднесеніших відданих, пов'язаних з Крішною стосунками кохання, тощо. Не розуміючи трансцендентної природи любові до Бога, вони розцінюють свої матеріальні емоції як ознаку високого духовного рівня. Тим самим вони ганьблять шлях відданого служіння. Аби зажити слави вайшнавських письменників, вони пишуть книжки, вносячи у чисте віддане служіння свої матеріальні погляди на життя. Засліплені своїми матеріальними ідеями, вони рекламують себе як знавців трансцендентних смаків, але не розуміють трансцендентної природи відданого служіння.