угіла вішда — виник жаль; даінйа — смирення; пае — читає; пана-лока — власний вірш; йхра — якого; артга уні' — чуючи значення; саба — всі; ййа — йдуть геть; дукга-ока — скорбота і горе.

Серцем Шрі Чайтан'ї Махапрабгу оволоділи почуття скорботи й смирення, і Він прочитав іншого Свого вірша. Чуючи цей вірш, можна забути весь смуток і жаль.