 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: Я шанобливо кланяюсь Шрі Крішні Чайтан'ї Махапрабгу, з чиєї милості навіть кульгавий може перейти через гори, а німий — декламувати ведичні писання.
Текст* 2: Шлях мій дуже важкий — я незрячий, і мої ноги раз у раз спотикаються. Нехай же святі допоможуть мені, дарувавши мені за підпору посох своєї милості.
Текст 3-4: Я підношу молитву до лотосових стіп шістьох Ґосвамі — Шрі Рупи, Санатани, Бгатти Раґгунатги, Шрі Джіви, Ґопали Бгатти й Даси Раґгунатги, щоб, коли я писатиму цю книгу, з мого шляху зникли всі перешкоди і щоб справдилось моє щире бажання.
Текст* 5: Хвала усемилостивим Радзі та Мадана-мохані! Я кульгавий та безголовий, але Вони мене провадять, і Їхні лотосові стопи — це все для мене.
Текст* 6: У храмі з самоцвітів, під деревом бажань у Вріндавані на осяйному троні сидять Шрі Шрі Радга-Ґовінда, і Їм слугують Їхні найнаближеніші супутники. Я смиренно схиляюсь перед Ними.
Текст* 7: Шрі Шріла Ґопінатга, першоджерело трансцендентного смаку танцю раса стоїть на березі Вамшівати й співом Своєї славетної флейти полонить думки пастушок. Нехай же вони дарують нам свою ласку.
Текст* 8: Хвала, хвала Господу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайті Ачар'ї! Хвала, хвала всім відданим Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 9: Я коротко описав розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, які називають мадг'я-лілою. А зараз я спробую дещо розповісти про Його завершальні розваги, ант'я-лілу.
Текст* 10: Я стисло описав ант'я-лілу, коли розповідав про мадг'я-лілу.
Текст 11: Від старості я вже геть немічний і знаю, що можу будь-якої миті померти. Тому я вже описав деякі події ант'я-ліли.
Текст* 12: За складеним вже нарисом я докладно опишу все, про що ще не розповів.
Текст* 13: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся з Вріндавани до Джаґаннатга Пурі, Сварупа Дамодара Ґосані відразу ж послав звістку про це відданим у Бенґалії.
Текст* 14: Почувши про це, матір Шачі та всі інші віддані Навадвіпи дуже зраділи і гуртом вирушили до Нілачали [Джаґаннатга Пурі].
Текст* 15: Всі віддані Куліна-ґрами та Шрі Кганди разом з Адвайтою Ачар'єю зібрались і приєдналися до Шівананди Сени.
Текст* 16: Шівананда Сена влаштовував все потрібне для подорожі. Він забезпечував для всіх харч і житло.
Текст* 17: Дорогою до Джаґаннатга Пурі Шівананда Сена дозволив приєднатись до них одному псові. Він годував цього пса й піклувався про нього.
Текст* 18: Одного дня, коли їм треба було переправитись через річку, орісський перевізник не пустив собаку на човен.
Текст 19: Шівананді Сені стало дуже шкода покидати пса напризволяще, й він заплатив перевізникові десять пан черепашок, щоб переправити пса через річку.
Текст* 20: Одного дня Шівананду Сену затримав митник, а його слуга забув нагодувати собаку рисом.
Текст* 21: Ввечері, коли Шівананда Сена повернувся й збирався поїсти, він запитав слугу, чи той нагодував собаку.
Текст* 22: Почувши, що за його відсутності собаку не нагодували, він засмутився і негайно послав десятеро чоловік на його розшуки.
Текст* 23: Коли всі слуги повернулись ні з чим, Шівананда Сена засмутився і нічого не їв того вечора.
Текст 24: Вони шукали пса ще й уранці, але так і не знайшли. Всіх вайшнавів ця подія здивувала.
Текст* 25: Згораючи від нетерпіння, віддані йшли до Джаґаннатга Пурі. У Джаґаннатга Пурі, як завжди, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу їх зустрів.
Текст* 26: Разом з ними Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до храму подивитись на Господа, і того самого дня пообідав разом з усіма відданими.
Текст* 27: Як і раніше, Господь забезпечив кожного житлом. А наступного ранку всі віддані прийшли побачитися з Господом.
Текст* 28: Коли віддані прийшли до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, всі вони побачили, що той самий пес сидить неподалік од Господа.
Текст* 29: Мало того, вони побачили, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу кидав собаці рештки м'якуша зеленого кокоса й, неповторно усміхаючись, примовляв до нього: «Повторюй святі імена «Рама», «Крішна», «Харі»!»
Текст* 30: Віддані були вражені — вони побачили, що пес їсть кокосовий м'якуш і раз по раз повторює «Крішна, Крішна».
Текст* 31: Шівананда, побачивши цього собаку, що сидів перед Господом і повторював ім'я Крішни, зі свого природженого смирення відразу ж поклонився йому й попрохав вибачити образи, яких він, можливо, припустився.
Текст 32: Наступного дня собаку ніхто вже не бачив, бо він дістав своє духовне тіло й пішов на Вайкунтгу, в духовне царство.
Текст* 33: Такі трансцендентні розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, сина матері Шачі. Він звільнив навіть собаку, просто спонукавши його повторювати маха-мантру Харе Крішна.
Текст* 34: Тимчасом Шріла Рупа Ґосвамі, виконуючи наказ Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, пішов до Вріндавани. Його намір був писати п'єси про ігри Господа Крішни.
Текст 35: У Вріндавані Рупа Ґосвамі почав писати п'єсу. Зокрема він склав вступні вірші, що прихиляють ласку долі.
Текст* 36: Вирушивши до Ґауда-деші, Рупа Ґосвамі дорогою обмірковував сюжет п'єси. Він став робити деякі нотатки й писати саму п'єсу.
Текст 37: Так двоє братів, Рупа й Анупама, дійшли до Бенґалії, але коли вони прийшли, Анупама помер.
Текст* 38: Після того Рупа Ґосвамі, що дуже прагнув побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, вирушив до Господа.
Текст* 39: Смерть Анупами дещо затримала Рупу Ґосвамі, і коли він прийшов до Бенґалії, то вже не застав відданих, яких хотів побачити, бо вони вже пішли до Джаґаннатга Пурі.
Текст 40: В провінції Орісса є селище за назвою Сат'ябгама-пура. Дорогою до Джаґаннатга Пурі Шріла Рупа Ґосвамі у ньому переночував.
Текст* 41: Коли Шріла Рупа Ґосвамі спав у Сат'ябгама-пурі, уві сні до нього прийшла красуня небесної вроди і дуже милостиво дала йому такий наказ:
Текст* 42: «Напиши окрему п'єсу про мене, — сказала вона. — З моєї милості вона вийде надзвичайно гарною».
Текст* 43: Прокинувшись, Шріла Рупа Ґосвамі зміркував: «Сат'ябгама наказує, щоб я написав окрему п'єсу про неї.
Текст* 44: Я вже було об'єднав в одній п'єсі розваги Господа Крішни і у Вріндавані, і у Двараці. Тепер я розділю ці події на дві п'єси».
Текст* 45: Занурений в ці думки, він швидко дійшов до Джаґаннатга Пурі. Там він пішов до хатини Харідаси Тгакури.
Текст* 46: Ставлячись до Шріли Рупи Ґосвамі з великою любов'ю, Харідаса Тгакура милостиво сказав йому: «Шрі Чайтан'я Махапрабгу вже сказав мені, що ти прийдеш сюди».
Текст* 47: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу щодня навідувався до Харідаси після того, як споглядав церемонію упала-бгоґи в храмі Джаґаннатги. Отож Він несподівано з'явився перед Харідасою та Рупою Ґосвамі.
Текст* 48: Побачивши Господа, Рупа Ґосвамі простягнувся перед Ним у поклоні. Харідаса повідомив Господу: «Це кланяється Рупа Ґосвамі», і Господь обійняв Рупу Ґосвамі.
Текст* 49: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сів разом з Харідасою та Рупою Ґосвамі. Вони почали розпитувати одне одного про різні добрі новини і отак якийсь час розмовляли.
Текст* 50: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитався про Санатану Ґосвамі, Рупа Ґосвамі відповів: «Я з ним не бачився.
Текст* 51: Я йшов понад Ґанґою, а Санатана Ґосвамі йшов битим шляхом. Отож ми не зустрілись.
Текст* 52: Вже в Праязі я почув, що він пішов до Вріндавани». Далі Рупа Ґосвамі сказав Господу про смерть Анупами.
Текст* 53: Сказавши Рупі Ґосвамі, де йому поселитися, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов. Тоді Шрілу Рупу Ґосвамі привітали супутники Господа.
Текст* 54: Наступного дня Чайтан'я Махапрабгу знову зустрівся з Рупою Ґосвамі і дуже ласкаво представив його всім відданим.
Текст* 55: Шріла Рупа Ґосвамі шанобливо поклонився лотосовим стопам кожного із відданих, а вони всі ласкаво обійняли його.
Текст* 56: Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Адвайту Ачар'ю та Ніт'янанду Прабгу: «Ви повинні від щирого серця дати Рупі Ґосвамі Свою милість.
Текст* 57: З Вашої милості нехай Рупа Ґосвамі набуде такої сили, щоб він міг змалювати трансцендентні смаки відданого служіння».
Текст* 58: Так Рупа Ґосвамі став улюбленцем всіх відданих Господа — і тих, що прийшли з Бенґалії, і тих, що жили в Оріссі.
Текст* 59: Шрі Чайтан'я Махапрабгу щодня приходив побачитися з Рупою Ґосвамі. Він приносив з Собою для Рупи Ґосвамі та Харідаси Тгакури прасад, який Йому давали в храмі.
Текст* 60: Якийсь час поговоривши з ними, Господь ішов виконувати Свої опівденні обов'язки.
Текст* 61: Господь Чайтан'я Махапрабгу щодня підтримував з ними такі стосунки. Отримуючи трансцендентну ласку Господа, Шріла Рупа Ґосвамі відчував безмежне щастя.
Текст* 62: Шрі Чайтан'я Махапрабгу взяв з Собою всіх відданих і провів Ґундіча-марджану [поприбирав і помив храм Ґундіча]. Після того вони пішли до саду Айтота і приємно порозважалися так, гуртом пообідавши прасадом.
Текст* 63: Споглядаючи, як віддані їдять прасад і всі вигукують святе ім'я Харі, Харідаса Тгакура й Рупа Ґосвамі дуже втішилися.
Текст* 64: Діставши через Ґовінду рештки прасаду Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, вони вшанували його й від екстазу пустились у танець.
Текст* 65: Наступного дня, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов побачитись із Шрілою Рупою Ґосвамі, всезнаючий Господь заговорив до нього так:
Текст* 66: «Не пробуй забрати Крішну з Вріндавани, бо Він ніколи не виходить за її межі.
Текст 67: «Крішна, якого називають Яду-кумара, — це Васудева Крішна. Він відмінний від Крішни, сина Махараджі Нанди. Крішна Яду-кумара проявляє Свої розваги в містах Матгура та Дварака, а Крішна, син Махараджі Нанди, ніколи не залишає Вріндавани».
Текст* 68: З тими словами Чайтан'я Махапрабгу пішов виконувати опівденні обов'язки, залишивши Шрілу Рупу Ґосвамі дещо здивованого.
Текст* 69: «Сат'ябгама наказала мені написати дві окремі п'єси, — міркував Шріла Рупа Ґосвамі. — Тепер я бачу, що цей наказ підтвердив і Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 70: Раніше я писав обидві п'єси як один твір. Тепер я розділю її й викладу події в двох окремих творах.
Текст 71: Я напишу два окремих заклики-благовісти й два окремих вступи. Треба ґрунтовно все обміркувати й скласти дві фабули».
Текст* 72: Під час свята Ратга-ятри Рупа Ґосвамі побачив Господа Джаґаннатгу. Він побачив також, як Господь Чайтан'я Махапрабгу танцює перед колісницею-ратгою.
Текст* 73: Коли Рупа Ґосвамі почув вірша, якого Шрі Чайтан'я Махапрабгу співав під час свята, він одразу ж склав іншого вірша на цю саму тему.
Текст* 74: Я вже розповідав про ці всі події, але хочу коротко дещо додати.
Текст* 75: Танцюючи і співаючи перед колісницею-ратгою, Шрі Чайтан'я Махапрабгу все повторював одного вірша, але ніхто не розумів, чому він декламує саме його.
Текст* 76: Чому саме цього вірша декламує Господь, знав тільки Сварупа Дамодара. Сварупа Дамодара Ґосвамі цитував ще й інші вірші, які відповідали настрою Господа і допомагали Йому насолоджуватись смаками трансцендентних стосунків.
Текст* 77: Однак Рупа Ґосвамі зрозумів, що на серці в Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і склав іншого вірша, який схвилював Господа.
Текст 78: «Той самий, хто вкрав Моє серце за Моєї юності, тепер знову Мій повелитель. Ось ті самі місячні ночі пори чайтра, з кадамбового лісу так само віє солодкий вітерець, і так само чути пахощі квітів малаті. У наших близьких стосунках Я та сама кохана, а проте тут серце Моє не відчуває щастя. Я прагну повернутись туди, на берег Реви, під дерево ветасі. Таке моє бажання».
Текст 79: «Люба подружко, ось Я зустріла на полі Курукшетри Свого дуже давнього й дорогого друга Крішну. Я та сама Радгарані, і тепер Ми зійшлися разом. Це дуже радісно, однак Я хотіла б опинитись під деревами лісу на березі Ямуни. Я прагну почути, як Його солодка флейта розлунює п'ятою нотою у вріндаванському лісі».
Текст* 80: Написавши цього вірша на пальмовому листі, Рупа Ґосвамі поклав його на стріху й пішов омитись у морі.
Текст* 81: В той самий час зустрітися з ним прийшов Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Побачивши на стрісі листок, а на ньому вірша, Господь його прочитав.
Текст* 82: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прочитав вірша, Його огорнули хвилі любовного екстазу. Під той час, омившись у морі, повернувся й Рупа Ґосвамі.
Текст* 83: Побачивши Господа, Шрі Рупа Ґосвамі простягся на подвір'ї в поклоні. Господь з любов'ю м'яко ляснув його по плечі й сказав:
Текст* 84: «Моє серце — велика таїна. Як тобі вдалось проникнути в нього?» З цими словами Господь міцно обійняв Рупу Ґосвамі.
Текст* 85: Шрі Чайтан'я Махапрабгу забрав вірша й показав його Сварупі Дамодарі, щоб той його перевірив. По тому Господь запитався в Сварупи Дамодари Ґосані:
Текст* 86: «Як Рупа Ґосвамі зрозумів Моє серце?» — запитав Господь.
Сварупа Дамодара відповів: «Як я бачу, Ти вже дарував йому безпричинну милість.
Сварупа Дамодара відповів: «Як я бачу, Ти вже дарував йому безпричинну милість.
Текст* 87: Iнакше ніхто б не зміг збагнути цього. Отож, я здогадуюсь, що Ти вже до цього дарував йому Свою безпричинну милість».
Текст* 88: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Рупа Ґосвамі зустрічався зі Мною в Праязі. Побачивши, що він гідна особа, Я, природно, дарував йому милість.
Текст* 89: Після того Я наділив його також Своєю трансцендентною могутністю. Ти також маєш дати йому настанови. Зокрема поясни йому трансцендентні смаки».
Текст* 90: Сварупа Дамодара сказав: «Щойно я побачив цього надзвичайного вірша, я зрозумів, що Ти дарував йому Свою особливу милість.
Текст 91: «Побачивши наслідок, можна зрозуміти його причину».
Текст 92: «Ґанґа, що тече на райських планетах, вкрита золотистими лотосами, а ми, жителі тих планет, їмо пуп'янки цих лотосів. Через це нас відзначає пишна врода, яка перевершує вроду жителів будь-яких інших планет. Так діє закон причинно-наслідкових зв'язків, тому в того, хто харчується їжею, що належить до якості добра, це добро збільшує красу тіла».
Текст* 93: Як закінчились чотири місяці чатурмас'ї [шравана, бгадра, ашвіна та карттіка], всі бенґальські вайшнави повернулись до своїх домівок, а Шріла Рупа Ґосвамі зостався в Джаґаннатга Пурі під притулком лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 94: Одного дня, коли Рупа Ґосвамі саме писав свою книгу, несподівано прийшов Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 95: Побачивши Господа, Харідаса Тгакура й Рупа Ґосвамі зірвались на ноги й простяглись у поклоні Його лотосовим стопам. Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв їх обох і сів.
Текст* 96: Господь запитав: «Яку книжку ти пишеш?» Він підняв одну рукописну сторінку на пальмовому листку і дуже втішився, побачивши гарний почерк.
Текст* 97: Задоволений, Господь похвалив руку Шріли Рупи Ґосвамі: «Почерк Рупи Ґосвамі — наче разок перлин».
Текст* 98: Переглядаючи рукопис, Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив на цій сторінці вірш. Він прочитав цього вірша, і Його огорнув любовний екстаз.
Текст 99: «Скільки нектару дають два склади «Кріш-на»! Я нездатний навіть осягнути цього. Як вимовиш святе ім'я Крішни — воно ніби танцює на вустах, і тоді хочеться мати безліч вуст. Коли це ім'я ввійде в отвори вух — хочеться мати мільйони вух. А коли святе ім'я затанцює на подвір'ї серця — воно завойовує розум, і тоді всі чуття завмирають».
Текст* 100: Коли Харідаса Тгакура почув із вуст Шрі Чайтан'ї Махапрабгу цього вірша, він відчув захват і затанцював, вихваляючи його зміст.
Текст 101: Про красу і трансцендентну природу святого імені Господа треба слухати з вуст відданих, що передають слова явлених писань. Більш ні від кого ми не почуємо про солодкий смак святого імені Господа.
Текст* 102: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Харідасу та Рупу Ґосвамі й пішов до моря виконати опівденні обов'язки.
Текст* 103-104: Наступного дня, як завжди, відвідавши храм Господа Джаґаннатги, Шрі Чайтан'я Махапрабгу зустрівся з Сарвабгаумою Бгаттачар'єю, Раманандою Раєю та Сварупою Дамодарою, і вони всі разом пішли до Шріли Рупи Ґосвамі. Дорогою Господь усе говорив про піднесені якості Рупи Ґосвамі.
Текст 105: Прочитавши ці два визначні вірші Рупи Ґосвамі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу дістав велику втіху, отож тепер Він почав прославляти Свого відданого так, наче мав п'ять язиків.
Текст* 106: Щоб перевірити Сарвабгауму Бгаттачар'ю та Рамананду Раю, Господь став прославляти перед ними трансцендентні якості Шріли Рупи Ґосвамі.
Текст* 107: Вдача Верховного Бога-Особи така, що Він ніколи не бере до уваги образи, яку вчинив Його чистий відданий. Найменшу послугу відданого Він вважає такою великою, що ладен віддати за це Самого Себе, не кажучи вже за те, щоб дати будь-які інші благословення.
Текст 108: «У Верховного Бога-Особи, якого знають як Пурушоттаму, найвидатнішого з усіх, бездоганно чистий розум. Господь такий люб'язний, що, навіть коли Його слуга припускається великої образи, Господь не звертає на це серйозної уваги. Але коли Його слуга робить Йому якусь хоч незначну послугу, Господь цінує це дуже високо. Навіть якщо заздрісник ганить Господа, Господь ніколи не гнівається на нього. Такі Його чудові якості».
Текст* 109: Побачивши Шрі Чайтан'ю Махапрабгу із гуртом Його наближених супутників, Харідаса Тгакура й Рупа Ґосвамі впали, наче палки, і стали підносити молитви до їхніх лотосових стіп.
Текст* 110: Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Його супутники привіталися з Рупою Ґосвамі та Харідасою Тгакурою, а тоді сіли на узвишші.
Текст* 111: Рупа Ґосвамі й Харідаса Тгакура сіли знизу, біля помосту, на якому сидів Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Хоча всі наполягали, щоб вони сіли на одному рівні з Господом та Його супутниками, вони залишились сидіти внизу.
Текст* 112: Шрі Чайтан'я Махапрабгу звелів Рупі Ґосвамі прочитати вірша, якого вони чули раніше, але Рупа Ґосвамі зніяковіло мовчав і не наважувався продекламувати його.
Текст* 113: Тоді цього вірша промовив Сварупа Дамодара Ґосвамі, і віддані, почувши його, були вражені.
Текст* 114: «Люба подружко, ось Я зустріла на полі Курукшетри Свого дуже давнього й дорогого друга Крішну. Я та сама Радгарані, і тепер Ми зійшлися разом. Це дуже радісно, однак Я хотіла б опинитись під деревами лісу на березі Ямуни. Я прагну почути, як Його солодка флейта розлунює п'ятою нотою у вріндаванському лісі».
Текст* 115: Почувши цього вірша, Рамананда Рая і Сарвабгаума Бгаттачар'я сказали Чайтан'ї Махапрабгу: «Чи можливо було, щоб без Твоєї особливої милості Рупа Ґосвамі зрозумів Твоє серце?»
Текст* 116: Шріла Рамананда Рая розповів про те, як колись Шрі Чайтан'я Махапрабгу влив у його серце силу звістувати високі істини, недоступні навіть для Господа Брахми.
Текст 117: «Якби Ти не пролив колись раніше на нього Своєї милості, — сказали вони, — йому б не вдалося висловити Твої глибокі почуття».
Текст* 118: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Дорогий Рупо, а прочитай-но, будь ласка, того вірша зі своєї п'єси, від якого в усіх розвіюється смуток і журба».
Текст* 119: Господь знову й знову наполягав на цьому, тож Рупа Ґосвамі прочитав того вірша [що наведений далі].
Текст* 120: «Скільки нектару дають два склади «Кріш-на»! Я нездатний навіть осягнути цього. Як вимовиш святе ім'я Крішни — воно ніби танцює на вустах, і тоді хочеться мати безліч вуст. Коли це ім'я ввійде в отвори вух — хочеться мати мільйони вух. А коли святе ім'я затанцює на подвір'ї серця — воно завойовує розум, і тоді всі чуття завмирають».
Текст* 121: Коли віддані Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, а надто Шрі Рамананда Рая, почули цього вірша, він їх приголомшив і вони поринули в трансцендентне блаженство.
Текст* 122: Всі погодились, що, хоча вони чули багато описів слави святого імені Господа, вони ніколи не чули опису такого солодкого, як у Рупи Ґосвамі.
Текст* 123: Рамананда Рая запитав: «Яку п'єсу ти пишеш? Напевне це справжнє родовище довершених істин».
Текст* 124: Сварупа Дамодара відповів за Шрілу Рупу Ґосвамі: «Він хотів написати п'єсу про ігри Господа Крішни. Він мав намір описати в одній книжці і вріндаванські розваги, і розваги в Двараці та Матгурі.
Текст* 125: Він почав було так писати, але тепер, після вказівки Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, розділив книжку на дві частини й пише дві п'єси: одну про розваги в Матгурі та Двараці, а другу про вріндаванські розваги.
Текст 126: П'єси мають назви «Відаґдга-мадгава» і «Лаліта-мадгава». Вони чудово змальовують екстатичну любов до Бога».
Текст* 127: Рамананда Рая сказав: «Прочитай, будь ласка, вступний вірш до «Відаґдга-мадгави», щоб я почув і оцінив його». Тоді Шрі Рупа Ґосвамі, з наказу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, прочитав цього вірша (1.1).
Текст* 128: «Нехай розваги Шрі Крішни вгамують страждання, що сповнюють матеріальний світ, і розвіють всі недостойні бажання. Розваги Верховного Бога-Особи — наче шікгаріні, суміш йоґурту й цукрової карамелі. Вони збивають пиху навіть з нектару, який роблять на Місяці, тому що розливають повсюди солодкі пахощі насичених любовних взаємин Шріматі Радгарані та ґопі».
Текст* 129: Рамананда Рая сказав: «А зараз прочитай, будь ласка, опис слави Божества, якому ти поклоняєшся». Однак Рупа Ґосвамі вагався, збентежений присутністю Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 130: Проте Господь заохочував Рупу Ґосвамі: «Чому ти бентежишся? Ти повинен прочитати свого вірша, щоб віддані бачили хороші плоди твоєї творчості».
Текст* 131: Коли Рупа Ґосвамі прочитав цього вірша, Чайтан'я Махапрабгу не схвалив його, бо вірш описував Його ж славу. Господь сказав, що вважає вірш надто великим перебільшенням.
Текст 132: «Нехай Верховний Господь, що Його знають як сина Шріматі Шачі-деві, трансцендентно проявиться в найпотаємнішому куточкові вашого серця. Сяючи, немов розтоплене золото, Він прийшов в епоху Калі з Своєї безпричинної милості, щоб дарувати те, чого не дарувало ще жодне із втілень, — найпіднесеніший смак відданого служіння, смак кохання».
Текст* 133: Всім присутнім відданим вірш дуже припав до серця, і вони стали дякувати Шрі Рупі Ґосвамі за його трансцендентне творіння.
Текст 134: Рамананда Рая запитав: «Як ти представляєш дійових осіб?»
Рупа Ґосвамі відповів: «Дійові особи з'являються відповідного часу за способом правартака.
Рупа Ґосвамі відповів: «Дійові особи з'являються відповідного часу за способом правартака.
Текст 135: «Коли дійові особи з'являються у п'єсі кожне свого відповідного часу, таке впровадження називають правартака».
Текст 136: «Весна прийшла, і весняний повний місяць ще сильніш роздмухав у Верховного Бога-Особи, довершеного в усьому, жар кохання й спонукав Його зустрітись уночі із вродливою Шріматі Радгарані, щоб додати чару Їхнім розвагам».
Текст 137: Рамананда Рая сказав: «Прочитай, будь ласка, частину з прарочаною, щоб я почув і міг оцінити її».
Шрі Рупа відповів: «Гадаю, що прарочана — це бажання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу слухати про ці розваги.
Шрі Рупа відповів: «Гадаю, що прарочана — це бажання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу слухати про ці розваги.
Текст 138: «Присутні тут віддані постійно думають про Верховного Господа й тому перебувають на високому рівні духовного життя. Цей твір, «Відаґдга-мадгава», що сповнений поетичних оздоб, змальовує звичні розваги Господа Крішни. А глибини вріндаванського лісу становлять чудову сцену для танцю Крішни та ґопі. Тому я гадаю, що праведність людей, котрі, як оце ми, намагались розвиватись у відданому служінні, стане тепер зрілою».
Текст 139: «О мудрі віддані, я від природи ниций та нерозумний, але «Відаґдга-мадгава», дарма що походить від мене, сповнена описів трансцендентних якостей Верховного Бога-Особи. Тому хіба цей твір не приведе до найвищої мети життя? Вогонь, дарма що його може запалити низькородна людина, на силі очистити золото. Так само, хоча я з природи дуже ниций, ця книга допомагатиме вичищати бруд із сердець золотих відданих».
Текст* 140: Тоді Рамананда Рая запитав у Рупи Ґосвамі про те, що стало причиною любовних стосунків між Крішною та ґопі: попередній потяг, любовне перетворення, намагання завоювати любов чи листування, в якому відкрилась любов ґопі до Крішни.
Текст 141: Поступово Шріла Рупа Ґосвамі розповів Рамананді Раї все, про що той запитував. Його пояснення вразили всіх відданих Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 142: [Відчуваючи попередній потяг до Крішни (пурва-раґу), Шріматі Радгарані думала:] «Відколи Я почула ім'я якогось Крішни, Я геть збожеволіла. А крім Нього, ще один грає на флейті так, що її звук сповнює Моє серце шалом. Та є ще один, який вабить Мій розум щоразу, коли Я бачу на Його зображенні схоже на блискавку прекрасне сяйво, яке від Нього йде. Тож ганьба Мені, адже Я відчуваю потяг відразу до трьох. Гадаю, ліпше б Мені померти, аніж вкривати Себе таким соромом».
Текст 143: «Подруженько, оце серцебиття Шріматі Радгарані годі вилікувати. Хоч які ліки візьми, нічого не вийде, тільки сорому наберешся».
Текст 144: «О милий красеню, в Моєму серці закарбувався чарівний малюнок, на якому Ти зображений. Ти поселився в Моєму серці, і тепер, хоч куди Я, збентежена Твоєю вродою, втікаю, Ти, Мій друже, повсюди Мене перепиняєш».
Текст 145: «Побачивши перед Собою павичеві пера, ця дівчина раптом починає тремтіти. Коли Їй трапляється побачити низку ґунджа [маленьких мушельок], Вона заливається сльозами й ридає. Не знаю, що за сила, який новий екстаз увійшов у серце бідолашної дівчини. Під його впливом Вона витанцьовує, наче акторка, що показує на сцені дивовижний, небачений танець».
Текст 146: [Шріматі Радгарані сказала до Своєї нерозлучної подруги Вішакги:] «Подруженько, якщо Крішна жорстоко обійдеться зі Мною, не плач даремно, бо в тому немає твоєї вини. Я цього не переживу, але ти зроби для Мене, будь ласка, одну річ: у поховальному обряді поклади Моє тіло під тамаловим деревом і обплети Моїми руками його стовбур, щоб Я спокійно залишилась у Вріндавані назавжди. Така Моя остання воля».
Текст* 147: Рамананда Рая запитав: «Як проявляються любовні почуття?»
Рупа Ґосвамі відповів: «Ось природа почуттів любові до Крішни:
Рупа Ґосвамі відповів: «Ось природа почуттів любові до Крішни:
Текст 148: «Чарівна подружко, якщо хтось розвине любов до Верховного Бога, любов до Крішни, сина Нанди Махараджі, в його серці проявляться всі гіркі й солодкі плоди цієї любові. Ця любов до Верховного Бога діє двояко. Отруйний вплив любові до Верховного Бога перевершує міць свіжої зміїної отрути. Але водночас ця любов дарує трансцендентне блаженство, в якому тоне й зникає, втрачаючи свою цінність, гордість нектару. Iншими словами, любов до Крішни така могутня, що одночасно перевершує і отруйність зміїного жала, і щастя, яке можна відчути, купаючись у нектарі. Людина одночасно відчуває подвійний вплив цієї любові: отруйність і нектарний смак».
Текст* 149: Рамананда Рая запитував далі: «Які природні ознаки пробудження любові до Бога?»
Рупа Ґосвамі відповів: «Природні ознаки любові до Бога такі:
Рупа Ґосвамі відповів: «Природні ознаки любові до Бога такі:
Текст 150: «Коли закохана чує, як коханий вихваляє її, зовні вона вдає з себе байдужу, але в серці відчуває біль. Коли вона чує від коханого докори, вона вважає їх за жарт і відчуває втіху. Коли вона знаходить у коханому вади, її любов не зменшується, а його достоїнства не посилюють її спонтанного потягу. Так спонтанна любов палає за будь-яких обставин. Отак діє в серці спонтанна любов до Бога».
Текст 151: «Після того як місяцелика Радгарані почула про Мою жорстокість, в Її засмученому серці може з'явиться якась терплячість. Але, знов-таки, Вона може й відсахнутись від Мене. Чи, далебі, злякавшись хіті, яку викликають стріли непереможного Купідона, Вона може навіть накласти на Себе руки. Ой, лишенько! Я нерозумно вирвав тендітну ліану Її бажання, яка вже ось-ось мала дати плід».
Текст 152: «Прагнучи звідати щастя Його товариства та обіймів, люба подруженько, Я знехтувала навіть Своїми старшими і забула про пристойність та сором перед ними. До того всього, хоча Ти моя найліпша подруга, дорожча Мені над життя, Я завдала тобі стільки клопоту! Що й казати, Я навіть відійшла від обітниці зберігати вірність чоловікові, що її дотримують найпіднесеніші жінки. Ой, леле-леле! Хоча Він нехтує Мною, Я така грішниця, що якось живу далі. Тож будь воно прокляте, Моє терпіння!»
Текст 153: «Я просто бавилась Собі вдома й за Своєю дитячою невинністю не відала, що добре, а що погано. Тож чи гарно з Твого боку було примусити Нас так привабитись до Тебе, а тоді знехтувати Нами? Тепер Тобі байдуже до Нас. Гадаєш, це чесно?»
Текст 154: «Наші серця так осквернились горем, що ми напевно йдемо до пекельного царства Ямараджі. Та проте Крішна не припиняє чарівливо усміхатись до нас Своєю сповненою підступу й зваби усмішкою. О Шріматі Радгарані, Ти дуже розумна. Як же сталось, що Ти так закохалась у цього облудника- гультяя з пастушої околиці?»
Текст 155: «Господи Крішно, Ти наче океан. Ріка Шріматі Радгарані припливла до Тебе здалеку, покинувши ген позаду дерево Свого чоловіка, змивши міст суспільних звичаїв і силою подолавши гори старших родичів. Сповнена свіжих почуттів любові до Тебе, ця річка припливла під Твій захист, а Ти намагаєшся повернути Її назад хвилями прикрих слів. Як Ти можеш так до Неї ставитись?»
Текст* 156: Шріла Рамананда Рая запитав знову: «Як ти описав Вріндавану, переливи трансцендентної флейти і взаємини між Крішною та Радгікою?
Текст* 157: Будь ласка, розкажи мені про це, бо твій поетичний талант — справжнє чудо». Вклонившись Рамананді Раї, Рупа Ґосвамі почав одне по одному відповідати на його запитання.
Текст 158: «З молодих манґових пуп'янків сочиться солодкий, запашний мед, на який злітаються рої бджіл, і весь ліс тріпоче під м'якими вітрами з порослих сандалом малайських гір. Цей ліс Вріндавани посилює Мою трансцендентну втіху».
Текст 159: «Любий друже, поглянь-но, весь Вріндавана порослий трансцендентними деревами та ліанами. Верхівки ліан всипані квітами, а довкола них дзижчать сп'янілі бджоли, виспівуючи пісні, що тішать вухо й перевершують навіть ведичні гімни».
Текст 160: «Любий друже, ліс Вріндавани дарує нашим чуттям величезну втіху. Десь виспівують бджолині рої, десь приносить прохолоду ніжний вітерець. Десь танцюють ліани й гілки, точать свої пахощі квіти малліка, а з ґранатів потоками сочиться сік».
Текст 161: «Флейта, з якою Крішна проводить Свої розваги, має завдовжки три долоні і оздоблена самоцвітами індраніла. З обох кінців на флейті чудово сяють самоцвіти аруна [рубіни], а між ними на позолоті палахкотять діаманти. Ця люба Крішні флейта, що дарує всім добро, виблискує в Його руці трансцендентним сяйвом».
Текст 162: «Флейто, подруженько, схоже, ти походиш з дуже хорошого роду, бо живеш у руках Шрі Крішни. Ти від народження проста, в тобі немає кривизни. Чому ж ти взяла посвяту в таку лиху мантру, що зачаровує всіх ґопі?»
Текст 163: «Люба подружко-флейто, насправді в тобі повно дірок, або вад. Ти легка, тверда, без соку й вузлувата. Якими ж праведними вчинками ти заслужила Господні поцілунки та обійми Його рук?»
Текст 164: «Трансцендентні переливи Крішниної флейти зупинили дощові хмари, зачудували ґандгарвів і вивели з медитації великих мудреців, як оце Санака й Санандана. Вони здивували Господа Брахму і викликали нестримну цікавість у Балі Махараджі, збудивши його розум. Махараджа Ананта, опора всіх планет, аж закрутився, коли їх почув. Ці звуки пробили навіть міцні оболонки всесвіту. Звуки флейти в Крішниних руках справили на всіх дивовижний вплив».
Текст 165: «Краса Крішниних очей перевершує красу білих лотосів, Його жовті шати сяють яскравіше за щойно намальовані кункумою візерунки, Його прикраси з добірних лісових квітів вгамовують прагнення вишукано вбиратися, а врода Його тіла своєю пишнотою полонить розум більше за самоцвіти мараката-мані [смарагди]».
Текст 166: «О найпрекрасніша, прийми Верховного Бога-Особу, сповненого трансцендентного блаженства, що стоїть перед Тобою. Він раз-пораз поглядає кутиками Своїх очей, а Його брови, наче джмелі, поважно рухаються на Його лотосовому обличчі. Стоячи зі схрещеними ногами, стопа правої під коліном лівої, зі станом, вигнутим у трьох місцях і з граційно похиленою головою, Він притискає флейту до випнутих вуст, а по ній бігають Його пальці».
Текст 167: «О прекраснолика, хто цей митець, що стоїть перед нами? Гострими різцями Своїх любовних поглядів Він розколює тверді камені подружньої вірності численних жінок. А сяйвом Свого тіла, що перевершує блиск безлічі смарагдів, Він водночас вибудовує для Своїх розваг потайні місця зустрічі».
Текст 168: «Люба подруго, цей сповнений свіжої юності Господь Шрі Крішна, місяць родини Махараджі Нанди, вродою затьмарює красу діамантових розсипів. Хвала переливам Його флейти, що хитро завойовує терпіння вірних дружин, розпускаючи їхні керсетки й туго запнутий одяг».
Текст 169: «Краса очей Шріматі Радгарані поглинає красу щойно розквітлих блакитних лотосів, а врода Її обличчя перевершує красу цілого лісу лотосових квітів. Сяйво Її тіла сповнює пекучим соромом навіть золото. Так розквітає у Вріндавані дивовижна, нечувана врода Шріматі Радгарані».
Текст 170: «Вночі місяць ясно сяє, але вдень він блідне. Також і лотос, хоча вдень пишається красою, вночі закривається. А от лице Моєї наймилішої Шріматі Радгарані, друже, завжди сяйливе і прекрасне — і вдень, і вночі. До чого ж можна порівняти Її личенько?»
Текст 171: «Коли Шріматі Радгарані усміхається, Її щоками спливають хвилі щастя, а Її вигнуті луком брови танцюють, немов лук у руках Купідона. Її погляд такий п'янкий, що скидається на джмеля, який сп'янів і танцює, кружляючи довкола. Цей джміль запустив жало у вінчик Мого серця».
Текст* 172: Почувши від Рупи Ґосвамі ці вірші, Шріла Рамананда Рая сказав: «Твої поетичні творіння — наче злива нектару. Будь ласка, дозволь почути вступну частину до твоєї другої п'єси».
Текст* 173: Шріла Рупа Ґосвамі сказав: «Перед тобою, осяйним, наче сонце, я гублюсь, як світлячок.
Текст* 174: З мого боку зухвальство навіть рота розтуляти перед тобою». Сказавши це, він прочитав вступний вірш до «Лаліта-мадгави».
Текст 175: «Прекрасна, мов місяць, слава Мукунди, засмучує лотосові обличчя дружин демонів та сповнює смутком їхні високі груди, схожі на лискучих птахів чакравака. Проте ця слава радує всіх Його відданих, подібних до птахів чакора. Нехай ця слава повіки дарує вам втіху».
Текст* 176: Коли Шріла Рамананда Рая запитав далі про другий вступний вірш, Шріла Рупа Ґосвамі завагався, але почав читати.
Текст 177: «Верховний Бог-Особа, наче місяць, з'явився на Землі як син матері Шачі, щоб поширювати любовну відданість до Самого Себе. Він, наче імператор, очолює всю громаду брахманів. Він може прогнати морок невігластва і приборкати розум кожного. Нехай цей місяць на сході дарує щастя нам усім».
Текст* 178: Хоча, почувши цього вірша, серце Шрі Чайтан'ї Махапрабгу дуже втішилося, зовні Він заговорив з удаваним обуренням:
Текст* 179: «Твої піднесені поетичні описи насичених смаками розваг Господа Крішни — наче океан нектару. Але чому ти підмішуєш туди неправдиву похвалу Мені? Вона як ложка дьогтю у діжці меду».
Текст* 180: Шріла Рамананда Рая заперечив: «Це не дьоготь. Це дрібка камфори, якою він ще додав смаку нектару своєї високої поезії».
Текст* 181: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Раманандо Рає, тобі радісно слухати ці вірші, а Мені соромно, бо люди просто глузуватимуть з цього вірша».
Текст* 182: Рамананда Рая сказав: «Люди не тільки не глузуватимуть, а навпаки, радітимуть, чуючи ці вірші, бо згадка про Божество на початку справи прихиляє долю».
Текст* 183: Рамананда Рая запитав: «Яким способом з'являються дійові особи?» Тоді Рупа Ґосвамі почав у подробицях пояснювати це.
Текст 184: «Господь Крішна, майстер усіх мистецтв, що танцює на помості, вбивши правителя дикунів [Камсу], належного часу прийме руку Шріматі Радгарані, наділеної всіма трансцендентними якостями».
Текст 185: Цей вступ називають терміном удґгат'яка, а вся сцена має назву вітгі. Ти так добре знаєшся на драматургії, що кожне моє слово перед тобою скидається на хвилю з океану зухвальства.
Текст 186: «Щоб пояснити незрозуміле слово, його зазвичай поєднують із іншими словами. Такий захід називають удґгат'яка».
Текст* 187: Коли Рамананда Рая попрохав Шрілу Рупу Ґосвамі розказати про інші частини п'єси, Шріла Рупа Ґосвамі навів кілька коротких цитат зі своєї «Лаліта-мадгави».
Текст 188: «Від куряви, яку корови й телята збивають копитами, небо наче затягує темрявою і то дає знак, що з пасовища додому повертається Крішна. А темні вечірні сутінки штовхають ґопі зустрічати Крішну. Отже розваги Крішни та ґопі вкриває певна трансцендентна темрява, і тому їх не побачити звичайним знавцям Вед».
Текст 189: «Хвала солодкій мелодії флейти Господа Крішни, Його вповноваженій посланниці, хвала за те, що вміло звільняє Шріматі Радгарані від Її соромливості й тягне Її з домівки до лісу».
Текст 190: «Люба подружко, хто цей відважний юнак? Він сяє, наче блискавка в хмарі, і розгулює, наче сп'янілий слон. Звідки Він узявся у Вріндавані? Ой леле, Своїми грайливими рухами й звабливими поглядами Він краде зі скарбниці Мого серця Моє терпіння».
Текст 191: «Шріматі Радгарані — це Ґанґа, в якій насолоджується слон Мого розуму. Вона — сяйво осіннього повного місяця для птахів-чакор Моїх очей. Вона блискуча оздоба, яскрава краса зоряних розсипів окрай неба Моїх грудей. I ось сьогодні завдяки піднесеності Своїх думок Я здобув Шріматі Радгарані».
Текст* 192: Почувши це все, Шріла Рамананда Рая повернувся до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і, немов маючи тисячу вуст, став підносити до небес незрівнянну поетичність Шріли Рупи Ґосвамі.
Текст* 193: Шріла Рамананда Рая сказав: «Це не вірші — це невпинна злива нектару. Це справжня суть усіх найвищих істин, проявлена у драматичній формі.
Текст* 194: Чудесні описи Рупи Ґосвамі — це найвищий зразок опису любовних взаємин. Вони затягують серце й слух кожного, хто їх чує, у вир трансцендентного блаженства.
Текст* 195: «Хіба то стріла, що влучає у ворога, але не вбиває? Хіба то строфа, що проникає в серце, але не оп'яняє голову?»
Текст* 196: Без Твоєї милості звичайній живій істоті ніколи не написати таких віршів. Тому я гадаю, що Ти наділив його Своєю силою».
Текст 197: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Я зустрівся з Шрілою Рупою Ґосвамі у Праязі. Своїми якостями він дуже привабив і втішив Мене».
Текст* 198: Шрі Чайтан'я Махапрабгу похвалив метафори та інші літературні прикраси в трансцендентній поезії Шріли Рупи Ґосвамі. Без таких поетичних достоїнств, сказав Господь, немає проповіді трансцендентних смаків.
Текст* 199: Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав усіх Своїх супутників благословити Рупу Ґосвамі, щоб він міг не відриваючись змальовувати вріндаванські розваги, насичені почуттями любові до Бога.
Текст* 200: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Старший брат Шріли Рупи Ґосвамі, Санатана Ґосвамі, такий мудрий і вчений, що рівного йому немає».
Текст* 201: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Рамананді Раї: «Відреченість Санатани Ґосвамі від зв'язку з матерією така сама, як і твоя. В ньому поєднуються одночасно смиренність, зреченість і неперевершена вченість.
Текст 202: Я вповноважив цих двох братів іти до Вріндавани і розробити там літературу з бгакті».
Текст* 203: Шріла Рамананда Рая відповів Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Господи, Ти Верховний Бог-Особа. Якщо Ти забажаєш, то навіть дерев'яна лялька піде в танець.
Текст* 204: Я бачу, що всі істини щодо трансцендентних смаків, які Ти виголосив моїми вустами, висвітлено у творах Шріли Рупи Ґосвамі.
Текст 205: З безпричинної милості до відданих Ти хочеш змалювати трансцендентні розваги у Вріндавані. Кожен, кого Ти вповноважиш на це, може привести під Твою руку весь світ».
Текст* 206: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Рупу Ґосвамі і попрохав, щоб він підніс молитви до лотосових стіп усіх присутніх відданих.
Текст* 207: На це Адвайта Ачар'я, Ніт'янанда Прабгу та всі інші віддані пролили на Рупу Ґосвамі безпричинну ласку й обійняли його.
Текст* 208: Особлива ласка, яку Шрі Чайтан'я Махапрабгу дарував Шрілі Рупі Ґосвамі, а також якості Шріли Рупи Ґосвамі глибоко вразили всіх відданих.
Текст* 209: Після того, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своїми відданими пішов, Харідаса Тгакура також обійняв Шрілу Рупу Ґосвамі.
Текст* 210: Харідаса Тгакура сказав йому: «Немає меж твого талану. Нікому не осягнути величі того, що ти змалював».
Текст 211: Шріла Рупа Ґосвамі відказав: «Я нічого не знаю. Якщо я промовляю трансцендентні слова, то це слова, які вкладає мені в вуста Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст 212: «Хоча я найнижчий з людей і нічого не знаю, Господь милостиво надихнув мене писати трансцендентні книги про віддане служіння. Отож я складаю поклони до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Верховного Бога-Особи, що дарував мені змогу писати ці книги».
Текст* 213: Так Шріла Рупа Ґосвамі проводив час у тісному спілкуванні з Харідасою Тгакурою, з великою радістю обговорюючи з ним розваги Господа Крішни.
Текст* 214: Так віддані Шрі Чайтан'ї Махапрабгу провели з Ним чотири місяці. Врешті-решт Господь попрощався з ними, й вони пішли назад до Бенґалії.
Текст* 215: Однак Шріла Рупа Ґосвамі залишився біля лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу аж до свята Дола-ятри, яке він з великою радістю споглядав разом із Господом.
Текст* 216: А після свята Дола-ятри Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрощався також із Рупою Ґосвамі. Господь наділив його Своєю силою і пролив на нього зливу милості.
Текст* 217: «Тепер іди до Вріндавани й залишайся там, — сказав Господь. — Можеш прислати сюди свого старшого брата, Санатану.
Текст* 218: Прийшовши до Вріндавани, живи там, поширюй трансцендентну літературу й розшукуй забуті святі місця.
Текст* 219: Впровадь віддане служіння Крішні і поширюй знання про смаки відданого служіння Господу Крішні. Я також іще раз піду до Вріндавани».
Текст* 220: З цими словами Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Рупу Ґосвамі, а він поставив собі на голову лотосові стопи Господа.
Текст* 221: Шріла Рупа Ґосвамі попрощався з усіма відданими Шрі Чайтан'ї Махапрабгу й через Бенґалію повернувся до Вріндавани.
Текст* 222: Отже, я розповів про другу зустріч Рупи Ґосвамі та Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Кожен, хто слухає цю історію, неодмінно дістане притулок біля лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 223: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.