відгу — місяць; еті — стає; дів — вдень; вірӯпатм — зблідлий; ата-патрам — лотос; бата — леле; арварī-мукге — надвечір; іті — так; кена — з чим; сад — завжди; рій-уджджвалам — що сяє красою; туланм — порівняння; архаті — заслуговує; мат — Мене; прій — милої; нанам — лице.

«Вночі місяць ясно сяє, але вдень він блідне. Також і лотос, хоча вдень пишається красою, вночі закривається. А от лице Моєї наймилішої Шріматі Радгарані, друже, завжди сяйливе і прекрасне — і вдень, і вночі. До чого ж можна порівняти Її личенько?»