йа — той самий, хто; каумра-хара — крадій мого серця в юності; са — він; ева хі — безперечно; вара — коханець; т — ці; ева — безперечно; чаітра- кшап — місячні ночі місяця чайтри; те — ті; ча — і; унмīліта — розквітлі; млатī — квітів малаті; сурабгайа — пахощі; прауг — сповнені; кадамба — запахом квітки кадамба; аніл — вітерець; с — та сама; ча — і; ева — безперечно; асмі — Я; татг апі — проте; татра — там; сурата-вйпра — в інтимних стосунках; лīл — розваг; відгау — у певний спосіб; рев — річки за назвою Рева; родгасі — на березі; ветасī — за назвою ветасі; тару-тале — під деревом; чета — мій розум; самуткагате — поривається піти.

«Той самий, хто вкрав Моє серце за Моєї юності, тепер знову Мій повелитель. Ось ті самі місячні ночі пори чайтра, з кадамбового лісу так само віє солодкий вітерець, і так само чути пахощі квітів малаті. У наших близьких стосунках Я та сама кохана, а проте тут серце Моє не відчуває щастя. Я прагну повернутись туди, на берег Реви, під дерево ветасі. Таке моє бажання».