 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: О віддані, нехай всі з великою насолодою завжди слухають, оспівують та обдумують описи трансцендентного життя та якостей Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 2: Хвала, хвала всемилостивому Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Ніт'янанді Прабгу, океану доброти!
Текст* 3: Хвала, хвала Адвайті Ачар'ї, що також являє Собою океан милосердя! Хвала, хвала всім відданим Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, чиї серця завжди сповнені милості.
Текст* 4: Через неослабні почуття розлуки з Крішною розум Шрі Чайтан'ї Махапрабгу завжди був пригнічений.
Текст* 5: Господь гукав: «Гай-гай, Крішно, життя Моє і душе! О сину Махараджі Нанди, куди Мені піти? Де Мені знайти Тебе, Верховний Боже-Особо, що граєш на флейті, тримаючи її біля Своїх вуст?»
Текст* 6: В такому стані Господь перебував день і ніч. Він не знаходив спокою, і Його ночі минали у великих муках. Сварупа Дамодара та Рамананда Рая були невідступно при Ньому.
Текст* 7: А тимчасом віддані з Бенґалії вирушили побачитися з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 8: Всі віддані на чолі з Шіванандою Сеною, Адвайтою Ачар'єю та іншими зібрались разом у Навадвіпі.
Текст* 9: Жителі селищ Куліна-ґрама та Кганда теж зібрались у Навадвіпі.
Текст* 10: Ніт'янанда Прабгу проповідував у Бенґалії, і тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу наказав Йому не приходити до Джаґаннатга Пурі. Однак того року Господь Ніт'янанда разом з рештою відданих пішов побачити Господа.
Текст* 11: Також там був Шріваса Тгакура з трьома своїми братами та дружиною, Маліні. Ачар'яратну теж супроводжувала дружина.
Текст* 12: Також пішла дружина Шівананди Сени разом з трьома синами. Приєднався до них і Раґгава Пандіта зі своїми славетними торбами, повними частунків.
Текст* 13: Побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу йшли Васудева Датта, Мурарі Ґупта, Від'янідгі та багато інших відданих. Разом було десь дві чи три сотні відданих.
Текст* 14: Спочатку віддані побачилися з Шачіматою й попрохали в неї дозволу йти, а після того радісно вирушили до Джаґаннатга Пурі, всією громадою співаючи святе ім'я Господа.
Текст 15: Шівананда Сена піклувався про сплату мита дорогою. Він з великою радістю утримував і провадив усіх відданих.
Текст* 16: Шівананда Сена про всіх піклувався і всіх розселяв. Він знав усі дороги до Орісси.
Текст* 17: Одного дня прочан затримали на митниці. Незабаром усіх відданих пропустили, залишився тільки Шівананда Сена, щоб сплатити мито.
Текст* 18: Гурт зайшов у село й став чекати під деревом, бо крім Шівананди Сени не було нікого, хто б міг познаходити житло.
Текст* 19: Тимчасом Ніт'янанда Прабгу дуже зголоднів і став дратуватись. Не отримавши гідного житла, Він став обзивати Шівананду Сену поганими словами.
Текст* 20: «Шівананда Сена не подбав про житло для Мене, — скаржився Господь, — а Я гину з голоду. Раз він не йде, то нехай помруть три його сини».
Текст* 21: Зачувши це прокляття, дружина Шівананди Сени заплакала. Тут якраз прийшов з митниці сам Шівананда.
Текст* 22: Крізь сльози дружина сказала йому: «Господь Ніт'янанда прокляв наших синів, щоб вони померли, бо Йому не влаштовано житла».
Текст* 23: Шівананда Сена відповів: «Божевільна жінко! Чого це ти голосиш? Та нехай всі три мої сини помруть за прикрість, якої ми завдали Ніт'янанді Прабгу».
Текст* 24: Сказавши це, Шівананда Сена підійшов до Ніт'янанди Прабгу, а Господь встав і копнув його.
Текст* 25: Шівананда Сена був дуже задоволений, що Господь копнув його, і хутко знайшов житло для Нього в молочника.
Текст* 26: Шівананда Сена доторкнувся до лотосових стіп Ніт'янанди Прабгу і повів Його до тієї оселі. Поселивши Господа, Шівананда Сена з великим задоволенням сказав Йому:
Текст* 27: «Сьогодні Ти мене визнав Своїм слугою і гідно покарав за мою провину.
Текст* 28: Дорогий Господи, Твоя кара — це безпричинна милість до мене. Хто в трьох світах на силі збагнути Твою вдачу?
Текст* 29: Пил з Твоїх лотосових стіп недосяжний навіть для Господа Брахми, але мені дуже пощастило, бо Ти Сам торкнувся мого нікчемного тіла Своїми лотосовими стопами.
Текст* 30: Сьогодні вивінчалось успіхом і моє народження, і родовід, і діяльність, я досягнув досконалості релігійних засад, поліпшення матеріального добробуту, задоволення чуттів, а також відданого служіння Господу Крішні».
Текст* 31: Коли Господь Ніт'янанда почув ці слова, то дуже втішився. Він підвівся і з глибокою любов'ю обійняв Шівананду Сену.
Текст* 32: Щасливий від вчинку Ніт'янанди Прабгу, Шівананда Сена заходився шукати житло для всіх вайшнавів, починаючи з Адвайти Ачар'ї.
Текст* 33: Одна з особливостей Шрі Ніт'янанди Прабгу — це Його суперечлива вдача. Коли Він, розгнівавшись, когось копає, це насправді призначено для добра тієї людини.
Текст* 34: Небіж Шівананди Сени, сестрин син Шріканта, образився і за відсутності дядька відгукнувся на це все такими словами:
Текст* 35: «Мій дядько славиться як один з супутників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, але Господь Ніт'янанда Прабгу показує Свою вищість, копаючи його».
Текст* 36: Промовивши те, Шріканта, ще зовсім юнак, залишив гурт і попрямував самотою до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 37: Прийшовши, Шріканта поклонився Господу просто в сорочці й накидці. Тому Ґовінда сказав йому: «Дорогий Шріканто, скинь спочатку верхній одяг».
Текст* 38: Коли Ґовінда робив зауваження Шріканті, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Не чіпай Шріканту. Нехай він робить, як хоче, бо він прийшов сюди з тягарем на серці».
Текст* 39: Шрі Чайтан'я Махапрабгу став розпитувати Шріканту про вайшнавів, і хлопець розповів Господу про всіх, називаючи одного по одному.
Текст* 40: Почувши, як Господь сказав: «У нього тягар на серці», Шріканта Сена зрозумів, що Господь знає все.
Текст* 41: Однак, розповідаючи про вайшнавів, він не згадав за те, що Господь Ніт'янанда копнув Шівананду Сену. За якийсь час прибули всі віддані і прийшли зустрітися з Господом.
Текст* 42: Шрі Чайтан'я Махапрабгу привітав усіх так само, як і в попередні роки. Жінки, щоправда, дивились на Господа звіддалік.
Текст* 43: Господь знову подбав про житло для всіх відданих, а тоді покликав їх їсти рештки їжі, піднесеної Господу Джаґаннатзі.
Текст* 44: Шівананда Сена представив Шрі Чайтан'ї Махапрабгу своїх трьох синів. Через те, що це були сини Шівананди Сени, Господь обдарував хлопців великою милістю.
Текст* 45: Господь Чайтан'я запитав, як звати найменшого сина, і Шівананда Сена відказав, що його звати Парамананда даса.
Текст* 46-47: Якось до того, коли Шівананда Сена приходив до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господь сказав йому: «Коли в тебе народиться наступний син, назви його Пурі даса».
Текст* 48: Син тоді був у лоні Шіванандиної дружини, і коли Шівананда повернувся, той з'явився на світ.
Текст* 49: Згідно з Господнім наказом, сина назвали Парамананда даса, і Господь жартома став називати його Пурі даса.
Текст 50: Коли Шівананда Сена представив сина Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господь вклав малюкові в рот палець Своєї стопи.
Текст* 51: Не має краю океан щастя Шівананди Сени, адже Сам Господь вважав родину Шівананди за Свою.
Текст* 52: Господь пообідав разом з усіма відданими, а тоді, прополоскавши руки й рот, наказав Ґовінді:
Текст* 53: «Доки дружина Шівананди Сени та його діти в Джаґаннатга Пурі, — сказав Господь, — давай їм рештки того, що Я їв».
Текст* 54: У Надії жив такий собі Парамешвара, що його дім стояв поряд із домом Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і що торгував солодощами.
Текст* 55: Коли Господь був ще дитиною, Він раз у раз заходив до дому Парамешвари Модаки. Цукерник частував Господа молоком і солодощами, які Господь із задоволенням їв.
Текст* 56: Парамешвара Модака любив Господа ще відколи Господь був дитиною, і цього року він теж був серед відданих, які прийшли до Джаґаннатга Пурі побачитися з Господом.
Текст* 57: Поклонившись Господу, він сказав: «Я той самий Парамешвара». Побачивши його, Господь з любов'ю став його розпитувати.
Текст* 58: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Парамешваро, будь благословен. Як добре, що ти прийшов!»
Тоді Парамешвара сказав Господу: «Мукундара Мата прийшла також».
Тоді Парамешвара сказав Господу: «Мукундара Мата прийшла також».
Текст 59: Почувши ім'я Мукундара Мати, Господь Чайтан'я завагався, але з любові до Парамешвари не сказав нічого.
Текст 60: Тісні стосунки іноді спонукають людину порушити офіційний етикет. Отож насправді Господь був задоволений в серці простотою й любов'ю Парамешвари.
Текст* 61: Як і за попередніх років, віддані прибирали храм Ґундіча і танцювали перед колісницею Ратга-ятри.
Текст* 62: Чотири місяці поспіль віддані відзначали всі свята. Жінки відданих, як-от Маліні, запрошували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на обід.
Текст* 63: З Бенґалії віддані поприносили всіляких страв, які любив Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Також вони вдома варили всілякі страви з зерна та овочів й підносили їх Господеві.
Текст* 64: Вдень Шрі Чайтан'я Махапрабгу був поглинутий різними справами зі Своїми відданими, але вночі дуже страждав від розлуки з Крішною і плакав.
Текст* 65: Так за всілякими забавами Господь провів чотири місяці дощового сезону, а тоді звелів бенґальським відданим повертатись додому.
Текст* 66: Усі віддані з Бенґалії реґулярно запрошували Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на обід, і Господь говорив їм дуже приємні слова.
Текст* 67: «Ви приходите побачитися зі Мною щороку, — казав Господь, — а дорога сюди й назад завдає, напевно, багато клопоту.
Текст* 68: Я й хотів би заборонити вам приходити, але ваше товариство дарує Мені таке щастя, що Моє бажання спілкуватися з вами тільки міцнішає.
Текст* 69: Я наказав Шрі Ніт'янанді Прабгу не покидати Бенґалії, а Він порушив Мій наказ і прийшов побачитися зі Мною. Що Я можу сказати?
Текст* 70: З безпричинної ласки до Мене Адвайта Ачар'я також прийшов. Я зобов'язаний Йому за Його любовне ставлення, з цим боргом Мені повік не розквитатись.
Текст* 71: Всі Мої віддані приходять сюди тільки задля Мене. Вони залишають свої домівки й сім'ї і квапляться сюди, долаючи важкий шлях.
Текст* 72: Для Мене немає ніякої втоми й клопоту, бо Я просто залишаюсь тут, у Нілачалі, Джаґаннатга Пурі, і нікуди не ходжу. Це все ваша ласка.
Текст* 73: Я зреченик і грошей не маю. Як Я сплачу вам Свій борг за вашу милість?
Текст* 74: Я маю лише Своє тіло і тому присвячую його вам. Тепер можете продати його, де забажаєте. Воно ваше».
Текст* 75: Коли віддані чули ці милі слова Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, серця їхні танули і з їхніх очей безупинно котилися сльози.
Текст* 76: Господь став обіймати й пригортати всіх Своїх відданих і теж безупинно плакати.
Текст* 77: Не здатні піти, всі залишались, і так минуло ще днів п'ять чи сім.
Текст* 78: Адвайта Прабгу і Ніт'янанда Прабгу звернулися до лотосових стіп Господа: «Весь світ само собою зобов'язаний Тобі за Твої трансцендентні якості.
Текст* 79: Але Ти ще більше зв'язуєш Своїх відданих ласкавими словами. Хто ж тут зможе кудись піти?»
Текст* 80: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу всіх заспокоїв і зі всіма попрощався.
Текст* 81: Ніт'янанду Прабгу Господь окремо напутив: «Не приходь сюди раз по раз. Ти матимеш Моє товариство у Бенґалії».
Текст* 82: Віддані Шрі Чайтан'ї Махапрабгу зі сльозами вирушили в дорогу, а Господь залишився пригнічений у Своїй оселі.
Текст* 83: Господь зв'язав усіх Своєю трансцендентною милістю. Хто може відплатити цей борг милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу?
Текст* 84: Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це повністю незалежний Верховний Бог-Особа, і всі танцюють так, як Він забажає. Отож, залишивши Його товариство, віддані повернулись до своїх домівок в різних частинах країни.
Текст* 85: Як дерев'яна лялька танцює за бажанням ляльковода, так все в світі відбувається за бажанням Господа. Хто може збагнути якості Верховного Бога-Особи?
Текст* 86: Торік Джаґадананда Пандіта за наказом Господа пішов до Надії провідати Шачімату.
Текст* 87: Прийшовши до Шачімати, він підніс молитви до її лотосових стіп і подарував їй одяг та прасад від Господа Джаґаннатги.
Текст* 88: Він поклонився Шачіматі від імені Господа Чайтан'ї Махапрабгу і передав їй смиренні молитви Господа.
Текст* 89: Прихід Джаґадананди дуже втішив матір Шачі. День і ніч вона слухала, як він розповідав про Господа Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 90: Джаґадананда Пандіта сказав: «Матінко, іноді Господь приходить сюди й з'їдає все, що ти піднесла Божеству.
Текст* 91: Поївши, Господь каже: «Сьогодні мати нагодувала Мене донесхочу.
Текст* 92: Я ходжу туди й їм усе, що Моя мати підносить Божеству, а вона не вірить, що Я Сам це з'їдаю. Вона думає, що їй це все сниться».
Текст* 93: Шачімата сказала: «Я прагну, щоб Німай їв ті смачні овочеві страви, які я готую. Мені дуже хочеться цього.
Текст* 94: Iноді мені здається, що то Німай їх поїв, а потім думаю: ні, це просто сон».
Текст* 95: Так Джаґадананда Пандіта і матір Шачі день і ніч розмовляли про щастя Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 96: Джаґадананда Пандіта зустрівся також з усіма відданими Надії. Всі були дуже раді його приходові.
Текст* 97: По тому Джаґадананда Пандіта пішов побачитися з Адвайтою Ачар'єю, і той дуже зрадів зустрічі.
Текст* 98: Васудева Датта й Мурарі Ґупта так зраділи зустрічі з Джаґаданандою Пандітою, що ніяк не відпускали його зі свого дому.
Текст* 99: Вони слухали з вуст Джаґадананди Пандіти сокровенні розповіді про Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і від щастя забували про себе.
Текст* 100: Коли Джаґадананда Пандіта приходив відвідати якогось відданого, той повністю забувався від щастя.
Текст* 101: Хвала, хвала Джаґадананді Пандіті! Він дістав стільки милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що кожен, хто його зустрічає, думає: «Я здобув безпосереднє товариство Самого Шрі Чайтан'ї Махапрабгу».
Текст* 102: У домі Шівананди Сени Джаґадананда Пандіта на якийсь час затримався й приготував разом із господарем близько п'ятнадцяти кілограмів ароматизованої сандалової олії.
Текст* 103: Цю ароматичну олію налили в великий глиняний дзбан, і Джаґадананда Пандіта обережно приніс його до Нілачали, Джаґаннатга Пурі.
Текст* 104: Олію доручили Ґовінді, і Джаґадананда його попрохав: «Будь ласка, натирай тіло Господа цією олією».
Текст* 105: Отож Ґовінда сказав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Джаґадананда Пандіта приніс ароматизованої сандалової олії.
Текст* 106: Він хоче, щоб Твоя Господня Милість потроху мастив Собі цією олією голову, бо це значно знижує кров'яний тиск, порушений через дисбаланс жовчі та повітря.
Текст* 107: Він зробив у Бенґалії великий дзбан цієї олії і дуже обережно приніс її сюди».
Текст 108: Господь відповів: «Санн'ясі не може намащувати себе олією, а тим паче отакою, ароматизованою. Забери її негайно.
Текст* 109: Віддай цю олію в храм Джаґаннатги, там нею можуть заправляти світильники. Це увінчає працю Джаґадананди найвищим успіхом».
Текст* 110: Коли Ґовінда передав це Джаґадананді Пандіті, той не зронив ані слова.
Текст* 111: Через десять днів Ґовінда знову сказав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Джаґадананда Пандіта прагне, щоб Твоя Господня Милість взяв його олію».
Текст* 112: Почувши це, Господь сердито вигукнув: «То може ще утримувати й масажиста?
Текст 113: Я що, прийняв санн'ясу задля таких насолод? Якщо Я прийму цю олію, Я занапащу Себе, і ви всі будете сміятись.
Текст* 114: Якщо на вулиці хтось відчує запах цієї олії на Моїй голові, ця людина вирішить, що Я дарі санн'ясі, тобто санн'ясі- тантрик, який тримає коло себе жінок».
Текст* 115: Почувши таку відповідь Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Ґовінда змовчав. Наступного ранку до Господа прийшов Джаґадананда.
Текст* 116: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Джаґадананді Пандіті: «Дорогий Пандіто, ти приніс Мені з Бенґалії олію, але ж Я живу у зреченні й не можу її прийняти.
Текст* 117: Віддай цю олію в храм Джаґаннатги, щоб нею палили в світильниках. Тоді твоя праця, вкладена у виготовлення цієї олії, увінчається успіхом».
Текст* 118: Джаґадананда Пандіта відгукнувся: «Хто Тобі ці байки розповів? Я не приносив з Бенґалії ніякої олії».
Текст* 119: З тими словами Джаґадананда Пандіта взяв з кімнати дзбан з олією і прямо перед Шрі Чайтан'єю Махапрабгу пожбурив його надвір, розбивши об землю.
Текст* 120: Розбивши дзбан, Джаґадананда Пандіта повернувся додому, замкнув двері і ліг долі.
Текст* 121: Через три дні Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов під його двері й гукнув: «Дорогий Джаґаданандо Пандіто, вставай, будь ласка.
Текст* 122: Я хочу, щоб сьогодні обід Мені приготував ти. Зараз Я йду побачити Господа в храмі, а опівдні повернусь».
Текст* 123: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав це й пішов. Тоді Джаґадананда Пандіта встав з ліжка, омився і почав варити різноманітні овочеві страви.
Текст* 124: Закінчивши полуденні ритуали, Господь прийшов обідати. Джаґадананда Пандіта омив Господу стопи й подав Йому сидіння.
Текст* 125: Він наварив добірного рису, змішав його з очищеним маслом і виклав горою на банановому листі. Також було багато овочевих страв, розставлених навколо в мисках з бананової кори.
Текст* 126: На рис і на овочі Джаґадананда Пандіта поклав квітки туласі, а поряд поставив коржі, солодкий рис та інший прасад від Джаґаннатги.
Текст* 127: Господь сказав: «Поклади ще один лист із рисом та овочами, щоб сьогодні ми з тобою пообідали разом».
Текст* 128: Шрі Чайтан'я Махапрабгу тримав руки піднятими й не їв прасаду, аж нарешті Джаґадананда Пандіта з великою любов'ю промовив:
Текст* 129: «Будь ласка, спочатку поїж прасаду Ти, а я поїм потім, бо Як я можу відмовитись від Твого прохання».
Текст* 130: Шрі Чайтан'я Махапрабгу почав з насолодою обідати. Скуштувавши овочів, Він сказав:
Текст* 131: «Навіть коли ти готуєш із сердитим серцем — все смакує чудово. Це показує, як Крішна задоволений тобою.
Текст* 132: Крішна Сам збирається їсти твої страви і тому дбає, щоб ти готував так смачно.
Текст* 133: Ти підносиш Крішні такий нектарний рис. Тобі так щастить, що годі й визначити межу твого талану».
Текст* 134: Джаґадананда Пандіта відказав: «Хто мав їсти, Він і зготував це, що ж до мене, то я просто зібрав продукти».
Текст* 135: Джаґадананда Пандіта все підкладав Господу різних овочевих страв, а Господь зі страху нічого не казав і тільки задоволено їв.
Текст* 136: Джаґадананда Пандіта наполегливо припрошував Господа їсти, і Господь з'їв удесятеро більше, ніж у звичайний день.
Текст* 137: Господь раз у раз поривався встати, але Джаґадананда Пандіта щоразу докладав йому ще овочевих страв.
Текст* 138: Шрі Чайтан'я Махапрабгу не наважувався відмовитись і з'їдав все, бо боявся, що як Він відмовиться, то Джаґадананда поститиме.
Текст* 139: Нарешті Господь смиренно попрохав: «Джаґаданандо, ти вже примусив Мене з'їсти вдесятеро більше, ніж Я їм завжди. Будь ласка, зупинись».
Текст* 140: Шрі Чайтан'я Махапрабгу підвівся й помив руки та рот, а Джаґадананда Пандіта приніс спеції, ґірлянду й сандалову пасту.
Текст* 141: Прийнявши сандалову пасту й ґірлянду, Господь сів і сказав: «А зараз ти повинен поїсти на Моїх очах».
Текст* 142: Джаґадананда відповів: «Господи, Ти йди відпочивай, а я дещо зроблю й тоді поїм прасад.
Текст* 143: Рамай Пандіта й Раґгунатга Бгатта готували, тож я їм хочу дати трохи рису та овочів».
Текст* 144: Шрі Чайтан'я Махапрабгу тоді сказав Ґовінді: «Ти залишайся тут. Скажеш Мені, коли Пандіта поїсть».
Текст* 145: Давши цю вказівку, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов, а Джаґадананда Пандіта сказав Ґовінді:
Текст* 146: «Йди хутко розтирати Господу стопи. Скажи Господу: «Пандіта щойно сів їсти».
Текст* 147: Я залишу для тебе трохи решток Господньої трапези. Коли Він спатиме, ти приходь і візьми свою частку».
Текст* 148: Джаґадананда Пандіта наклав рештки Господньої трапези Рамаю, Нандаю, Ґовінді та Раґгунатзі Бгатті.
Текст* 149: Також він сам поїв решток Господнього обіду. Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову послав Ґовінду.
Текст* 150: Господь звелів Ґовінді: «Сходи подивись, чи Джаґадананда Пандіта їсть, і швидко прийди скажи Мені».
Текст* 151: Побачивши, що Джаґадананда Пандіта таки їсть, Ґовінда сповістив про це Господа. Тоді Господь заспокоївся і заснув.
Текст* 152: Такі були любовні взаємини між Джаґаданандою Пандітою і Господом Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Вони дуже скидались на описані в «Шрімад-Бгаґаватам» взаємини між Сат'ябгамою і Господом Крішною.
Текст* 153: Хто може знайти межу талану Джаґадананди Пандіти? Він сам являє собою взірець свого великого щастя.
Текст 154: Кожен, хто слухає про любовні взаємини між Джаґаданандою Пандітою та Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, чи хто читає «Према-віварту», книжку Джаґадананди, усвідомлює, що таке любов, мало того, він досягає екстатичної любові до Крішни.
Текст 155: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.