 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Перед творенням проявленого космосу Господь вклав у серце Господа Брахми докладне знання про те, як творити, і проявив ведичну науку. Так само Господь, прагнучи відродити вріндаванські ігри Господа Крішни, влив у серце Рупи Ґосвамі духовну енерґію. Силою цієї енерґії Шріла Рупа Ґосвамі зумів воскресити майже забуті діяння Крішни у Вріндавані. Так Господь поширив свідомість Крішни усім світом.
Текст* 2: Хвала, хвала Господу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала всім відданим Господа!
Текст* 3: Зустрівшись у селищі Рамакелі з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, брати Рупа й Санатана повернулись додому.
Текст* 4: Двоє братів придумали, як їм відійти від матеріальної діяльності. Задля цього вони запросили двох брахманів, заплативши їм велику суму грошей.
Текст 5: Брахмани проводили всілякі релігійні обряди і повторювали святе ім'я Крішни, щоб двоє братів щонайшвидше здобули притулок лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 6: Після того Шрі Рупа Ґосвамі повернувся додому з човнами, навантаженими величезними багатствами.
Текст 7: Привезене багатство Шріла Рупа Ґосвамі розділив на кілька частин. П'ятдесят відсотків він роздав у милостиню брахманам та вайшнавам, а двадцять п'ять відсотків дав родичам.
Текст* 8: Чверть свого багатства він віддав на зберігання поважному брахмані. Він залишив це собі, щоб убезпечитись на випадок можливих ускладнень з владою, яких сподівався.
Текст* 9: Десять тисяч монет, які згодом витратив Шрі Санатана Ґосвамі, він віддав на зберігання місцевому бенґальському бакалійнику.
Текст* 10: Шрі Рупа Ґосвамі отримав звістку про те, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до Джаґаннатга Пурі і готувався піти до Вріндавани через ліс.
Текст* 11: Шрі Рупа Ґосвамі послав до Джаґаннатга Пурі двох людей, щоб вони повідомили йому, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушить до Вріндавани.
Текст* 12: Шрі Рупа Ґосвамі сказав цим двом посланцям: «Коли Господь вирушить у дорогу, ви повинні швидко повернутись і повідомити мене. Тоді я відповідним чином залагоджуватиму справи».
Текст* 13: Санатана Ґосвамі, що залишився в Ґауда-деші, міркував: «Наваб дуже ласкавий до мене. Я, безперечно, йому зобов'язаний.
Текст* 14: Якщо Наваб якось розсердиться на мене, тоді мені буде набагато легше звільнитися. Так я гадаю».
Текст* 15: Пославшись на погане здоров'я, Санатана Ґосвамі залишався вдома. Так він облишив урядову службу і не ходив до царського двору.
Текст 16: Жадібні начальники з-поміж його секретарів та чиновників виконували урядову службу самі, а Санатана тим часом залишався вдома і обговорював явлені писання.
Текст 17: Шрі Санатана Ґосвамі обговорював «Шрімад-Бгаґаватам» у зібранні двадцяти чи тридцяти обізнаних учених-брахманів.
Текст 18: Одного дня, коли Санатана Ґосвамі у товаристві вчених брахманів вивчав «Шрімад-Бгаґаватам», раптом прийшов Наваб Бенґалії разом із ще одною людиною.
Текст 19: Коли брахмани й Санатана Ґосвамі побачили Наваба, всі вони підвелися і шанобливо посадовили його на почесному місці.
Текст* 20: Наваб сказав: «Я послав до тебе свого лікаря, і він доповів мені, що ти не хворий. Наскільки він розуміє, ти цілком здоровий.
Текст* 21: Я покладаюсь на тебе і довіряю тобі вести багато своїх справ, а ти покинув свої урядові обов'язки і сидиш удома.
Текст* 22: Ти погубив усі мої справи. Чого ти хочеш? Скажи мені, будь ласка, правду».
Текст* 23: Санатана Ґосвамі відповів: «Не жди більше від мене служби. Будь ласка, знайди когось іншого дбати про твої державні справи».
Текст* 24: Розсердившись на Санатану Ґосвамі, Наваб сказав: «Твій старший брат чисто розбійник.
Текст* 25: Вбивши багато живих істот, твій старший брат занапастив усю Бенґалію. Тепер ти губиш мої плани».
Текст* 26: Санатана Ґосвамі сказав: «Ти верховний правитель Бенґалії і не залежиш ні від кого. Коли хтось провинився, ти його відповідно караєш».
Текст 27: Почувши це, Наваб Бенґалії встав і пішов до себе. Щоб Санатана Ґосвамі не втік, він наказав взяти його під варту.
Текст 28: В той час Наваб збирався напасти на провінцію Орісса. Він сказав Санатані Ґосвамі: «Ходімо зі мною».
Текст* 29: Санатана Ґосвамі відповів: «Ти йдеш до Орісси, щоб завдати прикрощів Верховному Богові-Особі. Піти з тобою на таке я неспроможний».
Текст* 30: Тоді Наваб вкинув Санатану Ґосвамі назад до в'язниці. В той самий час Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушив із Джаґаннатга Пурі до Вріндавани.
Текст* 31: Двоє посланців, що пішли були до Джаґаннатга Пурі довідатись про відхід Господа, повернулись і повідомили Рупу Ґосвамі, що Господь уже вирушив до Вріндавани.
Текст* 32: Отримавши від своїх посланців таку звістку, Рупа Ґосвамі відразу написав листа Санатані Ґосвамі, повідомляючи, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу вирушив до Вріндавани.
Текст 33: У цьому листі Шріла Рупа Ґосвамі написав Санатані Ґосвамі: «Ми, обидва брати, йдемо побачитися з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Ти мусиш якось вирватись і прийти до нас».
Текст* 34: Далі Рупа Ґосвамі повідомив Шрілу Санатану Ґосвамі: «Я віддав на зберігання бакалійнику десять тисяч монет. Візьми ці гроші і використай на те, щоб якось звільнитися із в'язниці.
Текст* 35: Так чи інакше вибирайся на свободу і приходь до Вріндавани». Пославши такого листа, два брати [Рупа Ґосвамі і Анупама] пішли, щоб зустрітися із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 36: Молодший брат Рупи Ґосвамі був великий відданий, і насправді його звали Шрі Валлабга, хоча йому дали ім'я Анупама Малліка.
Текст* 37: Шрі Рупа Ґосвамі й Анупама Малліка прийшли до Праяґи і дуже зраділи, дізнавшись, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу там.
Текст* 38: Шрі Чайтан'я Махапрабгу в цей час був на шляху до храму Бінду Мадгави в Праязі, і за ним ішли тисячі людей, щоб тільки подивитись на Нього.
Текст* 39: Дехто з тих, що йшли за Господом, плакав. Дехто сміявся, дехто танцював, а дехто співав. Деякі навіть качалися по землі, вигукуючи: «Крішна! Крішна!»
Текст* 40: Праяґа стоїть на місці злиття двох річок — Ґанґи та Ямуни. Ці дві річки не могли затопити Праяґу водою, але Шрі Чайтан'я Махапрабгу затопив усю область хвилями екстатичної любові до Крішни.
Текст* 41: Побачивши великий натовп, обидва брати залишились осторонь, де не було людей. Вони бачили, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу, побачивши Бінду Мадгаву, був в екстазі.
Текст* 42: Господь вигукував святе ім'я Харі. Танцюючи в любовному екстазі з піднесеними руками, Він закликав усіх повторювати «Харі! Харі!»
Текст* 43: Всі були вражені величчю Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Я просто нездатний описати розваги Господа, які Він проводив у Праязі.
Текст* 44: Шрі Чайтан'я Махапрабгу познайомився з одним брахманою з Деккану [південна Iндія], і той запросив Господа на обід і повів Його до себе додому.
Текст* 45: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу сидів насамоті в оселі того декканського брахмани, Рупа Ґосвамі і Шрі Валлабга [Анупама Малліка] прийшли з Ним зустрітися.
Текст* 46: Здалеку, щойно побачивши Господа, обидва брати відразу ж, наче палки, впали у поклоні на землю, затиснувши в зубах по два жмутики трави.
Текст* 47: Обох братів огорнули екстатичні почуття, і вони, декламуючи всілякі санскритські вірші, знову й знову вставали й падали.
Текст* 48: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже радий побачити Шрілу Рупу Ґосвамі. Він сказав йому: «Встань! Встань! Дорогий Рупо, підійди сюди».
Текст* 49: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Милість Крішни не передати. Він витягнув вас із колодязя матеріальної насолоди.
Текст 50: [Господь Крішна сказав:] «Хай навіть хтось великий вчений і знавець санскритської ведичної літератури, його не визнають за Мого відданого, якщо він не виконує чистого відданого служіння. Проте навіть якщо хтось народився в сім'ї собакоїдів, але є чистим відданим, діяльність котрого не мотивована бажанням насолоджуватись плодами праці чи умоглядними розумуваннями — така людина дуже дорога Мені. Вона гідна якнайбільшої шани, і від неї треба приймати все, що вона дає. Такі віддані гідні поклоніння так само, як Я».
Текст* 51: Прочитавши цього вірша, Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв двох братів і зі Своєї безпричинної милості поставив їм на голову Свої стопи.
Текст* 52: Діставши безпричинну ласку Господа, два брати склали руки і з великим смиренням стали підносити Господу молитви.
Текст* 53: «О наймилостивіше втілення! Ти — Сам Крішна, що прийшов як Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу. Ти прибрав золотистої барви тіла Шріматі Радгарані і всюди роздаєш чисту любов до Крішни. Ми складаємо Тобі шанобливі поклони.
Текст 54: Ми віддаємо шанобливі поклони милостивому Верховному Богові-Особі, що навернув на істинну путь усі три світи, божевільні від невігластва, і врятував їх від хворобливого стану, звівши з розуму нектаром зі скарбниці любові до Бога. Віддаймося без решти під притулок цього Бога-Особи, Шрі Крішни Чайтан'ї, що Його діяння дивовижні».
Текст* 55: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу посадив їх поряд із Собою і став розпитувати: «Які в вас є новини про Санатану?»
Текст* 56: Рупа Ґосвамі відповів: «Санатана зараз в державній в'язниці Хуссейна Шаха. Якщо Ти милостиво врятуєш його, то він зможе вирватись із ув'язнення».
Текст* 57: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу ж відповів: «Санатана вже звільнився з ув'язнення і дуже скоро зустрінеться зі Мною».
Текст* 58: Тут брахмана запросив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу обідати. Рупа Ґосвамі того дня також залишився там.
Текст* 59: Балабгадра Бгаттачар'я запросив обох братів пообідати також. Він дав їм рештки їжі з тарілки Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 60: Шрі Чайтан'я Махапрабгу обрав Собі для житла Трівені, місце злиття Ґанґи та Ямуни. Два брати — Рупа Ґосвамі і Шрі Валлабга — підшукали собі житло поблизу Господа.
Текст 61: Тоді Шрі Валлабга Бгатта жив у Адайла-ґрамі, і коли він почув про прихід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, він прийшов до оселі Господа побачити Його.
Текст* 62: Валлабга Бгаттачар'я поклонився Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і Господь обійняв його. Після того вони якийсь час розмовляли про Крішну.
Текст* 63: Коли вони заговорили про Крішну, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчув великий любовний екстаз, але стримав Свої почуття, соромлячись Валлабги Бгатти.
Текст* 64: Хоча зовні Господь стримувався, всередині в Ньому екстатична любов нуртувала. Цього Він не міг приховати. Спостерігши це, Валлабга Бгатта був вражений.
Текст* 65: Тоді Валлабга Бгатта запросив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до себе на обід, і Господь представив йому братів Рупу і Валлабгу.
Текст* 66: Брати Рупа Ґосвамі і Шрі Валлабга ще з відстані кинулись на землю, дуже смиренно складаючи поклони Валлабзі Бгатті.
Текст* 67: Коли Валлабга Бгатта захотів підійти до них, вони стали від нього відбігати. Рупа Ґосвамі сказав: «Я недоторканий і останній грішник. Будь ласка, не торкайся до мене».
Текст* 68: Валлабгу Бгаттачар'ю це дуже здивувало. Однак Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений і так описав йому Рупу Ґосвамі.
Текст 69: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Не доторкайся до нього, тому що він належить до дуже низької касти. Ти послідовник ведичних засад і дуже досвідчений жрець, що провів багато жертвопринесень, і ти належиш до аристократії».
Текст* 70: Валлабга Бгаттачар'я чув, як два брати постійно повторювали святе ім'я, і тому зрозумів натяк Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 71: Валлабга Бгаттачар'я сказав: «Вони обидва постійно повторюють святе ім'я Крішни, тож як вони можуть бути паріями? Навпаки, вони найвищі з людей».
Текст 72: Тоді Валлабга Бгаттачар'я продекламував цього вірша: «Дорогий Господи, той, з чийого язика ніколи не сходить Твоє святе ім'я, піднімається навіть над посвяченим брахманою. Хоча він, може, народився у родині собакоїдів і тому з матеріального погляду може відноситись до найнижчих з людей, він попри те гідний слави. Це чудесний вплив святого імені Господа. Тому вважають, що той, хто повторює святе ім'я Господа, пройшов через усі аскези і склав усі великі жертви, згадані у Ведах, він уже омився у всіх святих місцях, вивчив усі Веди, і він справжній арій».
Текст* 73: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже задоволений, коли почув, як Валлабга Бгатта наводить із шастри цитати щодо становища відданого. Господь похвалив його і, охоплений екстазом любові до Верховного Бога, став декламувати багато віршів із шастр.
Текст 74: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Людина, яка набула чистих якостей брахмани завдяки відданому служінню, що, наче вогняне полум'я, спалює на попіл усі гріхи минулих життів, безперечно, звільняється від таких наслідків своїх гріхів, як народження в низькій родині. Навіть якщо вона народилась у родині собакоїдів, її шанують обізнані вчені. Але хоча людина може бути вченим, обізнаним у ведичній науці, її не визнають, якщо вона атеїст.
Текст* 75: Якщо людина не виконує відданого служіння, то народження у видатній родині чи нації, знання явлених писань, аскези і повторення ведичних мантр для неї все одно що прикраси на мертвому тілі. Прикраси на мертвому тілі просто тішать юрбу, догоджаючи її забаганкам».
Текст* 76: Коли Валлабга Бгаттачар'я побачив екстатичну любов Господа, він не міг надивуватися. Він був також вражений тим, як глибоко Господь розуміє суть відданого служіння, а також Його вродою і могутністю.
Текст* 77: Тоді Валлабга Бгаттачар'я посадив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу та Його супутників на човен і повіз їх до себе додому, щоб нагодувати обідом.
Текст* 78: Перепливаючи Ямуну, Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив її чорну лискучу воду і відразу ж в екстатичній любові втратив над Собою владу.
Текст* 79: Щойно Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив Ямуну, Він одразу скрикнув і стрибнув у воду. Всіх охопив страх і трепет, коли вони побачили це.
Текст* 80: Вони швидко схопили Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і витягли Його з води. Опинившись у човні, Господь почав танцювати.
Текст* 81: Під вагою Господа човен захитався. Він став зачерпувати воду і міг ось-ось потонути.
Текст* 82: Шрі Чайтан'я Махапрабгу щосили намагався стримуватись перед Валлабгачар'єю, але попри намагання тримати Себе в руках Він не міг стримати любовного екстазу.
Текст* 83: Врешті-решт, з огляду на обставини, Шрі Чайтан'я Махапрабгу опанував Себе, тож човен доплив до Адайли і пристав до берега.
Текст* 84: Побоюючись за Господа, Валлабга Бгаттачар'я тримався поряд із Ним. Давши Господеві змогу омитись, Бгаттачар'я повів Його до себе додому.
Текст* 85: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до оселі Валлабги Бгаттачар'ї, той, дуже задоволений, посадив Господа на гарну підстилку і особисто помив Йому стопи.
Текст* 86: Після того Валлабга Бгаттачар'я разом з усією сім'єю побризкали цією водою собі на голову. По тому вони дали Господеві новий нижній і верхній одяг.
Текст* 87: Валлабгачар'я провів пишний обряд поклоніння Господеві, підносячи Йому пахощі, ароматичні куріння, квіти й світильники, і з великою повагою запросив Балабгадру Бгаттачар'ю [кухаря Господа] готувати обід.
Текст* 88: Так з великою любов'ю та увагою Шрі Чайтан'ї Махапрабгу піднесли обід. Братів Рупу Ґосвамі та Шрі Валлабгу нагодували також.
Текст* 89: Валлабга Бгаттачар'я спочатку подав рештки їжі Господа Шрілі Рупі Ґосвамі, а тоді Крішнадасі.
Текст* 90: По тому Господеві піднесли спеції, щоб освіжити рот. Тоді Валлабга Бгаттачар'я попрохав Господа лягти відпочити і особисто почав масажувати Йому ноги.
Текст* 91: Коли Валлабга Бгаттачар'я масажував Господа, Господь попрохав, щоб він ішов їсти прасад. Поївши, він повернувся до лотосових стіп Господа.
Текст 92: Тоді саме прийшов Раґгупаті Упадг'яя, що був родом з Тірухіти. Він був дуже обізнаний вчений, великий відданий і поважний добродій.
Текст* 93: Раґгупаті Упадг'яя віддав шану Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і Господь благословив його, сказавши: «Завжди залишайся у свідомості Крішни».
Текст* 94: Раґгупаті Упадг'яя був дуже щасливий почути Господнє благословення. Тоді Господь попрохав його розповісти щось про Крішну.
Текст* 95: Коли Господь попрохав Раґгупаті Упадг'яю розповісти про Крішну, той почав читати свої вірші, які описували Крішнині розваги. Слухаючи ці вірші, Шрі Чайтан'я Махапрабгу поринув у любовний екстаз.
Текст 96: Раґгупаті Упадг'яя продекламував: «Ті, хто боїться матеріального існування, схиляються перед ведичною літературою. Деякі поклоняються смріті, доповненням до ведичної літератури, інші поклоняються «Махабгараті». Що ж до мене, то я поклоняюсь батькові Крішни, Махараджі Нанді, в чиєму подвір'ї грається Верховний Бог-Особа, Абсолютна Iстина».
Текст* 97: Коли Господь попрохав Раґгупаті Упадг'яю декламувати далі, той вклонився Господеві і задовольнив Його прохання.
Текст 98: «Кому мені сказати і хто мені повірить, що Крішна, Верховний Бог-Особа, залицяється до ґопі в гаях на березі Ямуни? Так Господь проявляє Свої розваги».
Текст 99: Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Раґгупаті Упадг'яю далі описувати розваги Шрі Крішни. Господь поринув у любовний екстаз, і Його тіло та розум розслабились.
Текст* 100: Коли Раґгупаті Упадг'яя побачив екстатичні ознаки, які проявляв Шрі Чайтан'я Махапрабгу, він вирішив, що Господь не звичайна жива істота, а Сам Крішна.
Текст* 101: Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав Раґгупаті Упадг'яю: «На твою думку, хто найвища істота?»
Раґгупаті Упадг'яя відповів: «Найвища постать — це Господь Ш'ямасундара».
Раґгупаті Упадг'яя відповів: «Найвища постать — це Господь Ш'ямасундара».
Текст 102: «А з усіх обителей Крішни, яку ти вважаєш за найліпшу?»
Раґгупаті Упадг'яя сказав: «Мадгу-пурі, чи Матгура- дгама, безперечно, найліпша».
Раґгупаті Упадг'яя сказав: «Мадгу-пурі, чи Матгура- дгама, безперечно, найліпша».
Текст* 103: Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав: «З-поміж дитинства, отроцтва і юності, який вік із цих трьох ти вважаєш за найліпший?»
Раґгупаті Упадг'яя відповів: «Найліпший вік — це свіжість юності».
Раґгупаті Упадг'яя відповів: «Найліпший вік — це свіжість юності».
Текст* 104: Нарешті Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав: «З-поміж усіх смаків, який ти вважаєш за найліпший?»
Раґгупаті Упадг'яя відповів: «Найвищий з усіх смаків — це кохання».
Раґгупаті Упадг'яя відповів: «Найвищий з усіх смаків — це кохання».
Текст* 105: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Ти подав, безперечно, найвищі істини». З цими словами Він з дрожем у голосі продекламував цілого вірша.
Текст 106: «Найвищий образ — образ Ш'ямасундари, найвища обитель — це місто Матгура, медитувати завжди слід на свіжу юність Господа Крішни, а найвищий смак — це смак кохання».
Текст* 107: Тут Шрі Чайтан'я Махапрабгу в любовному екстазі обійняв Раґгупаті Упадг'яю. Раґгупаті Упадг'яю також огорнули почуття любові, і він затанцював.
Текст 108: Валлабга Бгаттачар'я був глибоко вражений, коли побачив, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу і Раґгупаті Упадг'яя танцюють. Він навіть підвів обох своїх синів і спонукав їх впасти до лотосових стіп Господа.
Текст* 109: Почувши, що до селища прийшов Шрі Чайтан'я Махапрабгу, усі селяни прийшли подивитись на Нього. Просто побачивши Його, всі вони стали відданими Крішни.
Текст* 110: Усі брахмани села дуже хотіли запросити Господа до себе, але Валлабга Бгаттачар'я заборонив їм.
Текст* 111: Валлабга Бгатта вирішив не затримувати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу в Адайлі, бо в любовному екстазі Господь стрибнув було до Ямуни. Через це він вирішив відвезти Господа до Праяґи.
Текст* 112: Валлабга Бгатта сказав: «Якщо хтось хоче, нехай іде до Праяґи і запрошує Господа обідати там». Отож він забрав Господа і поплив із Ним до Праяґи.
Текст* 113: Валлабга Бгатта оминав плисти Ямуною. Посадивши Господа у човен на Ґанзі, він поплив із Господом до Праяґи.
Текст 114: Через великі натовпи людей у Праязі Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Дашашвамедга-ґгати. Там Господь учив Шрі Рупу Ґосвамі і наділив його силою зрозуміти філософію відданого служіння.
Текст* 115: Шрі Чайтан'я Махапрабгу навчив Шрілу Рупу Ґосвамі найвищих істин щодо Господа Крішни, щодо відданого служіння і щодо трансцендентних смаків, які сягають найвищого вияву в коханні між Радгою та Крішною. Врешті-решт Господь виклав Рупі Ґосвамі остаточні висновки «Шрімад-Бгаґаватам».
Текст* 116: Шрі Чайтан'я Махапрабгу навчив Рупу Ґосвамі всіх істин, які почув від Рамананди Раї, і наділив його силою їх зрозуміти.
Текст 117: Увійшовши в серце Рупи Ґосвамі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу наділив його здатністю правильно визначати остаточну істину в усіх судженнях. Він зробив Шрілу Рупу Ґосвамі вмілим відданим, чиї висновки збігалися з присудом учнівської послідовності. Так Шрі Рупа Ґосвамі отримав повноваження особисто від Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 118: У книжці «Чайтан'я-чандродая» Каві-карнапура, син Шівананди Сени, докладно змалював зустріч між Шрі Рупою Ґосвамі та Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст 119: «З плином часу трансцендентне знання про Крішнині розваги у Вріндавані майже втратилось. Щоб виразно роз'яснити ці трансцендентні розваги, Шрі Чайтан'я Махапрабгу вповноважив Шрілу Рупу Ґосвамі і Санатану Ґосвамі, дарувавши їм нектар Своєї милості, аби вони у Вріндавані виконали це завдання.
Текст* 120: Шріла Рупа Ґосвамі з самого початку глибоко привабився до трансцендентних якостей Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Тим самим він назавжди звільнився від сімейного життя. Шріла Рупа Ґосвамі і його молодший брат, Валлабга, отримали благословення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Хоча Господь трансцендентним чином перебуває у Своєму вічному трансцендентному образі, у Праязі Він розповів Рупі Ґосвамі про трансцендентну екстатичну любов до Крішни. По тому Господь дуже ніжно обійняв його і дарував йому всю Свою милість.
Текст* 121: Воістину, Шріла Рупа Ґосвамі, чиїм дорогим другом був Сварупа Дамодара, був наче втілення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і був дуже й дуже дорогий Господеві. Рупа Ґосвамі уособлював екстатичну любов Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і тому від природи був дуже красивий. Він якнайстаранніше дотримувався засад, які виклав Господь, і був саме тою людиною, яка могла достойно пояснити розваги Господа Крішни. Шрі Чайтан'я Махапрабгу пролив на Шрілу Рупу Ґосвамі Свою милість, щоб той міг служити Йому, пишучи трансцендентні твори».
Текст* 122: Так у різних місцях описує якості Шріли Рупи Ґосвамі поет Каві-карнапура. Також він описує, як Шрі Чайтан'я Махапрабгу дарував Шрілі Рупі Ґосвамі та Шрілі Санатані Ґосвамі Свою безпричинну милість.
Текст* 123: Шрілу Рупу Ґосвамі і Санатану Ґосвамі любили та поважали всі великі вірні віддані Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 124: Коли хтось повертався з подорожі до Вріндавани, супутники Господа розпитували його.
Текст* 125: Вони розпитували всіх, хто повертався з Вріндавани: «Як там Рупа й Санатана у Вріндавані? Що вони роблять, ставши на ступінь зреченості? Як їм випадає харчуватись?» Такі запитання вони задавали.
Текст* 126: Супутники Господа розпитували: «Як це Рупа й Санатана виконують віддане служіння двадцять чотири години на добу?» Тоді прочанин, що повернувся з Вріндавани, прославляв Шрілу Рупу й Санатану Ґосвамі.
Текст* 127: Брати насправді не мають сталого житла. Вони живуть під деревами: одну ніч під одним деревом, а наступну під іншим.
Текст* 128: Шріла Рупа й Санатана Ґосвамі жебрають по-трохи їжі з осель брахманів. Відкидаючи всі матеріальні насолоди, вони їдять лише який-небудь черствий хліб і смажений нутовий горох.
Текст* 129: При собі вони мають тільки глек з водою, а на собі тільки подерту накидку. Вони постійно повторюють святі імена Крішни і розмовляють про Його розваги. А також вони у великому захваті танцюють.
Текст* 130: Вони щодня майже двадцять чотири години служать Господеві. Зазвичай вони сплять лише півтори години, а в деякі дні не сплять зовсім, не перестаючи повторювати святе ім'я Господа.
Текст* 131: Iноді вони пишуть трансцендентні книги про віддане служіння, а іноді слухають про Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і проводять час у роздумах про Господа».
Текст 132: Коли особисті супутники Шрі Чайтан'ї Махапрабгу чули про дії Рупи і Санатани Ґосвамі, вони казали: «Що може бути надзвичайним для того, кому даровано Господню милість?»
Текст* 133: Шріла Рупа Ґосвамі сам говорить про милість Шрі Чайтан'ї Махапрабгу у молитві-вступі до «Бгакті-расамріта- сіндгу»[1.1.2].
Текст* 134: «Хоча я найнижчий з людей і нічого не знаю, Господь милостиво надихнув мене писати трансцендентні книги про віддане служіння. Отож я складаю поклони до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Верховного Бога-Особи, що дарував мені змогу писати ці книги».
Текст 135: Десять днів Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишався у Праязі і навчав Рупу Ґосвамі, наділяючи його потрібною для цього силою.
Текст* 136: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Дорогий Рупо, послухай Мене, будь ласка. Вичерпно описати віддане служіння неможливо, тому Я спробую представити тобі короткий огляд ознак відданого служіння.
Текст* 137: Океан трансцендентних смаків відданого служіння такий великий, що годі комусь визначити його довжину й ширину. Однак, щоб тобі легше було пізнати його смак, Я опишу тобі лише одну краплину з нього.
Текст 138: Всесвіт заповнюють незліченні живі істоти. Вони народжуються у 8400000 видах життя і блукають усім всесвітом.
Текст* 139: Довжину і ширину живої істоти визначають як одну десятитисячну часточку кінчика волосини. Первинна природа живої істоти дуже тонка і невловима.
Текст 140: «Якщо розділити кінчик волосинки на сто частин, тоді взяти одну з цих частин і розділити ще на сто частин, то ця крихітна часточка матиме розмір однієї з незліченних живих істот. Усі вони чіт-кана, часточки духу, а не матерії».
Текст 141: «Якщо ми розщепимо кінчик волосини на сто частин, а тоді візьмемо одну з частин і розщепимо її ще на сто частин, то ця десятитисячна частка буде рівна розмірам живої істоти. Саме так сказано в найважливіших ведичних мантрах».
Текст 142: [Господь Крішна каже:] «Серед крихітних часток Я — жива істота».
Текст 143: «Господи, живі істоти, що отримали матеріальні тіла, суть духовні, і їм не скласти ліку, однак, якби кожна з них була всепронизуюча, то про їхню підвладність Тобі не було б і мови. Проте, якщо визнати, що вони часточки вічносущої духовної істоти — часточки Тебе, верховного духовного цілого, — тоді слід визнати їхню повсякчасну підвладність Тобі. Якщо живі істоти задовольняться просто визнавши себе Твоїми духовними часточками, вони будуть щасливі, маючи владу над багатьма речами. Остаточна істина полягає в тому, що вважати живі істоти й Верховного Бога-Особу за одне й те саме — це помилкове судження. Воно не відповідає дійсності».
Текст 144: Незліченних живих істот поділяють на два різновиди: тих, що можуть пересуватись, і тих, що не можуть. До живих істот, які можуть пересуватись, належать птахи, мешканці вод і звірі.
Текст* 145: Хоча таких живих істот, як люди, дуже мало, їхню кількість можна вважати ще меншою, тому що є багато нецивілізованих людей, як оце млеччги, пулінди, бауддги і шабари.
Текст 146: Серед людей за цивілізованих вважають послідовників ведичних засад. Серед них половина визнає Веди тільки на словах, а на ділі грішить, всіляко порушуючи ведичні заповіді. Такі люди не зважають на реґулівні засади.
Текст 147: Серед послідовників ведичної науки більшість діє задля насолоди плодами діяльності і поділяє діяльність на хорошу та погану. Серед багатьох таких щирих корисливих трудівників, може, трапиться один, що справді мудрий.
Текст 148: Серед багатьох мільйонів таких наділених мудрістю людей знайдеться, може, одна звільнена особа [мукта], а серед багатьох мільйонів таких звільнених осіб важко знайти бодай одного чистого відданого Господа Крішни.
Текст 149: Відданий Господа Крішни вільний від бажань, і тому спокійний. Корисливі трудівники бажають матеріальної насолоди, ґ'яні бажають звільнитися, а йоґі бажають матеріальної досконалості, і через таку свою хіть усі вони позбавлені спокою.
Текст 150: «О великий мудрецю, серед багатьох мільйонів вільних від невігластва і від матеріального рабства осіб, а також серед багатьох мільйонів сіддг, що досягли майже повної досконалості, рідко трапляється хоча б один чистий відданий Нараяни. Тільки такий відданий справді повністю задоволений і вмиротворений».
Текст 151: Згідно зі своєю кармою живі істоти блукають усім всесвітом. Деякі з них піднімаються на вищі, райські планетні системи, а деякі опускаються на нижчі. Якщо серед цих багатьох мільйонів блукальців якійсь живій істоті дуже пощастить, з милості Крішни вона дістає нагоду спілкуватися з істинним духовним вчителем. Ласкою Крішни та духовного вчителя така особа отримує сім'я ліани відданого служіння.
Текст 152: Отримавши сім'я відданого служіння, треба дбати про нього — треба стати садівником і посадити його в своєму серці. Якщо людина поливатиме сім'я реґулярними шраванам та кіртанам [слухаючи та повторюючи], це сім'я пустить паросток.
Текст 153: Якщо людина поливає бгакті-лата-біджу, та пускає пагінець, і поступово пагінець перетворюється на ліану, яка виростає до таких розмірів, що протинає оболонки всесвіту, а тоді переростає ріку Віраджа, що тече між духовним і матеріальним світами. Ліана досягає брахма-локи, сяйва Брахмана, а тоді, пройшовши цей простір, досягає духовного неба і духовної планети Ґолока Вріндавана.
Текст 154: Ліана бгакті, яка коріниться в серці людини і яку поливають водою шраванам-кіртанам, росте дедалі вище. Так вона знаходить притулок у побажай-дерева лотосових стіп Крішни, що вічно залишається на планеті Ґолока Вріндавана, в найвищій частині духовного неба.
Текст 155: На Ґолоці Вріндавані ліана сильно розростається і приносить плід любові до Крішни. Хоча садівник все ще у матеріальному світі, він реґулярно поливає ліану, слухаючи про Крішну й прославляючи Його.
Текст 156: Якщо відданий, що плекає в матеріальному світі рослину відданого служіння, ображає стопи вайшнави, його образу порівнюють до скаженого слона, який з коренем вириває цю рослину і ламає її. Від цього листя ліани засихає.
Текст 157: Садівник повинен захистити ліану, огородивши її з усіх боків, щоб туди не міг зайти скажений слон.
Текст* 158: Iноді поряд із ліаною відданого служіння виростають шкідливі рослини, як оце бажання матеріальної насолоди чи звільнення із матеріального світу. Різновидів таких шкідників є безліч.
Текст 159: Деякі з шкідників, що виростають поряд із рослиною бгакті, це: поведінка, недостойна людини, що прагне досконалості; інтриґанство; забій тварин; пошук матеріального зиску, світської слави чи світської впливовості. Все це рослини- шкідники.
Текст 160: Якщо відданий не відокремлює ліану бгакті-лата від сторонніх рослин, то вода, якою він поливає бгакті-лату, не дає користі, бо живить ці сторонні рослини, а бгакті-лата в'яне.
Текст 161: Розумний відданий, щойно він помічає появу шкідливого бур'яну поряд із головною ліаною, повинен відразу ж вирвати його. Тоді справжня ліана, бгакті-лата, гарно росте, повертається додому, до Бога і шукає притулку під лотосовими стопами Крішни.
Текст* 162: Коли плід відданого служіння достигає і падає, садівник куштує цей плід і, отримуючи повне благо від вирощеної ліани, досягає побажай-дерева лотосових стіп Крішни на Ґолоці Вріндавані.
Текст 163: Там відданий служить лотосовим стопам Господа, що їх порівнюють до дерева, яке виконує бажання. Він у великому блаженстві насолоджується смаком плоду любові і здобуває вічне щастя.
Текст 164: Скуштувати плід відданого служіння на Ґолоці Вріндавані — це найвища досконалість життя, перед якою тьмяніють усі чотири прояви матеріальної досконалості: релігійність, економічне процвітання, насолода чуттів і звільнення.
Текст 165: «Дивовижні матеріальні достоїнства та багатства, як оце сіддгі, досконалі брахманічні якості [сат'я, шама, тітікша та інші], йоґічний транс та моністичне блаженство злиття з Брахманом, вражають людей лише доти, доки вони не відчують хоча б найвіддаленішого аромату чистої любові до Крішни, що, немов чудесне зілля, полонить Господа Крішну в серці людини».
Текст 166: Коли людина приходить до чистого відданого служіння, вона розвиває любов до Верховного Бога, тому тепер Я опишу деякі ознаки чистого відданого служіння.
Текст 167: «Щоб розвинути віддане служіння найвищого рівня, треба звільнитись від усіх матеріальних бажань, прив'язаності до пізнання моністичної філософії та корисливої діяльності. Відданий повинен повсякчасно служити Крішні, прагнучи задовольнити Його бажання».
Текст* 168: Чистий відданий не повинен плекати жодних інших бажань, крім бажання служити Крішні. Він не повинен поклонятись півбогам чи світським особам. Він не повинен розвивати неістотне знання, позбавлене свідомості Крішни, і він не повинен братись ні за яку діяльність, крім діяльності у свідомості Крішни. Свої очищені чуття слід усі залучити до служіння Господеві. Це щира діяльність у свідомості Крішни.
Текст 169: Така діяльність зветься шуддга-бгакті, чисте віддане служіння. Якщо людина виконує це чисте віддане служіння, належного часу вона розвиває споконвічну любов до Крішни. Ці ознаки описано у ведичних писаннях, як оце Панчаратри та «Шрімад-Бгаґаватам».
Текст 170: «Виконувати бгакті, чи віддане служіння, означає присвячувати всі свої чуття служінню Господеві, Верховному Богові- Особі, володарю всіх чуттів. Коли духовна душа служить Усевишньому, це породжує два побічні наслідки: душа позбувається усіх матеріальних позначень, і її чуття очищуються просто завдяки тому, що діють у служінні Господеві».
Текст 171: «Як небесні води Ґанґи невпинно плинуть до океану, так і думки відданих линуть до Мене, коли вони просто слухають про Мене, схованого в кожному серці.
Текст* 172: Ось ознаки трансцендентного любовного служіння Пурушоттамі, Верховному Богові-Особі: воно безпричинне і не знає ніяких перешкод.
Текст* 173: Мої віддані воліють тільки служити Мені і більше нічого, а тому не приймають салок'ї, саршті, саруп'ї, саміп'ї чи злиття зі Мною, навіть якщо Я пропоную їм ці різновиди звільнення».
Текст* 174: Бгакті-йоґа, як її описано вище, — це остаточна мета життя. Виконуючи віддане служіння Верховному Богові-Особі, людина піднімається над ґунами матеріальної природи і досягає духовного становища на рівні безпосереднього відданого служіння».
Текст 175: Якщо людина заражена бажанням насолоджуватись матерією чи звільнитись від матерії, їй не вдасться піднятись до рівня чистого відданого служіння, навіть якщо на поверховий погляд вона згідно з реґулівними засадами щоденно виконує віддане служіння.
Текст 176: «Матеріальне бажання насолоджуватись матеріальним світом і бажання звільнитись від матеріального рабства вважають двома відьмами. Вони посідають людину, мов злі духи. Доки ці відьми залишаються в серці, як можна відчути трансцендентне блаженство? Доки ці відьми залишаються в серці, трансцендентне блаженство відданого служіння пізнати неможливо».
Текст 177: Реґулярно виконуючи впорядковане віддане служіння, людина поступово прив'язується до Верховного Бога-Особи. Коли ця прив'язаність поглиблюється, вона переростає у любов до Верховного Бога.
Текст 178: Основні прояви преми, що поступово поглиблюється дедалі більше, це прихильність, неприязнь, любов, прив'язаність, глибша прив'язаність, екстаз і великий екстаз.
Текст* 179: Поступовий розвиток преми можна порівняти з різними станами цукру. Спочатку є насіння цукрової тростини, тоді тростина, а тоді сік, який з неї вичавлюють. Коли цей сік варять, утворюється патока, тоді суха меляса, тоді цукор, тоді карамель, льодяник і нарешті цукерка.
Текст 180: Разом усі ці стадії називають стгаїбгава, або постійна любов до Бога у відданому служінні. Окрім цих стадій є також вібгава й анубгава.
Текст* 181: Коли до екстатичної любові вищих рівнів домішуються ознаки саттвіка та в'ябгічарі, відданий насолоджується трансцендентним блаженством любові до Крішни, що виявляє себе у розмаїтті смаків.
Текст* 182: Ці смаки подібні до суміші йоґурту, цукру, ґгі [очищеного масла], чорного перцю та камфори і приємні, наче солодкий нектар.
Текст 183-184: Прив'язаність різних відданих поділяють на п'ять категорій: шанта-раті, дас'я-раті, сакг'я-раті, ватсал'я-раті та мадгура-раті. Ці п'ять категорій виникають через те, що різні віддані мають різні стосунки з Верховним Богом-Особою. Трансцендентні смаки відданого служіння також поділяють на п'ять відмін.
Текст* 185: Головних трансцендентних смаків які відчувають у стосунках із Верховним Богом-Особою, є п'ять. Це шанта, дас'я, сакг'я, ватсал'я і мадгур'я.
Текст 186: «Окрім п'яти безпосередніх смаків, є ще сім непрямих смаків: сміх, подив, лицарство, співчуття, гнів, горе та страх».
Текст 187: Разом із п'ятьма прямими смаками є ще сім непрямих: сміх, подив, лицарство, співчуття, гнів, горе та страх.
Текст* 188: П'ять прямих трансцендентних смаків відданого служіння залишаються у серці відданого постійно, а сім непрямих почуттів з'являються несподівано за певних умов і виглядають сильнішими.
Текст 189: За приклад шанта-бгакт служать дев'ять Йоґендр і четверо Кумар. Прикладів відданих у дас'я-бгакті безліч, бо такі віддані існують всюди.
Текст* 190: У Вріндавані прикладами відданих-друзів є Шрідама та Судама, у Двараці Господні друзі — це Бгіма та Арджуна. У Вріндавані віддані, що ставляться до Господа з батьківською любов'ю, — це матір Яшода і батько Нанда Махараджа, а у Двараці батьки Господа — Васудева та Девакі. До відданих, що ставляться до Господа з батьківською любов'ю, зараховують також інших старших осіб.
Текст* 191: Головні віддані у настрої кохання — це ґопі Вріндавани, цариці Двараки та богині щастя на Вайкунтзі. Таких відданих безліч.
Текст* 192: Прив'язаність до Крішни поділяють на дві категорії. Одна категорія — це прив'язаність із почуттями благоговіння й трепету, а друга — це чиста прив'язаність, вільна від благоговіння.
Текст* 193: Чисту прив'язаність без шанобливості можна знайти у Ґокула Вріндавані. Прив'язаність, у якій переважає благоговійність, можна знайти у двох містах, Матгурі та Двараці, а також на Вайкунтгах.
Текст* 194: Коли пишнота стоїть на першому місці, любов до Бога певною мірою обмежена. Однак відданий, наділений почуттями відданості кевала, навіть побачивши безмежну могутність Крішни, вважає себе рівним Йому.
Текст* 195: На трансцендентному рівні нейтральних стосунків та слугування іноді на передньому плані стоїть пишнота Господа. Але у трансцендентних настроях братерської, батьківської та подружньої любові пишнота відходить на задній план.
Текст* 196: Коли Крішна підносив молитви до лотосових стіп Своєї матері та батька, Девакі та Васудеви, обидва, знаючи про Його багатства, відчували шанобу, благоговіння та острах.
Текст 197: «Зрозумівши, що їхні сини Крішна та Баларама, які їм зараз кланялись, — це Верховний Бог-Особа, Девакі та Васудева злякались і не пригорнули Їх».
Текст* 198: Коли Крішна явив Свою всесвітню форму, Арджуну сповнили почуття шани й страху, і він став вибачатись за колишнє зухвальство щодо Крішни, якого він вважав просто за друга.
Текст 199-200: «Думаючи про Тебе як про Свого друга, я необачно звертався до Тебе: «Гей, Крішно», «Гей, Ядаво», «Гей, друже», бо не знав Твоєї величі. Будь ласка, вибач мені усе, що я зробив у безумстві чи з любові. Я ображав Тебе багато разів, жартуючи з Тебе, коли ми відпочивали, спали на одному ліжку, сиділи чи обідали разом, іноді наодинці, а іноді перед багатьма друзями. О несхибний, будь ласка, вибач мені всі ці образи».
Текст* 201: Хоча Крішна жартував з царицею Рукміні, вона подумала, що Він збирається покинути її, і зазнала великого потрясіння.
Текст 202: «Коли Крішна у Двараці пожартував з Рукміні, її сповнило горе, страх та розпач і вона загубила розум. В неї зіслизнули з рук браслети і випало віяло, яким вона омахувала Господа. Її коси розплелися і волосся розсипалося по плечах, і вона несподівано впала непритомна, як бананове дерево, яке повалив буревій».
Текст 203: На рівні кевала [безкорисливої відданості] відданий не зважає на безмежні багатства Крішни, дарма що бачить їх. Він бере до уваги лише свої стосунки з Крішною.
Текст 204: «Коли матір Яшода побачила у Крішни в роті усі всесвіти, на якийсь час вона заніміла з подиву. Послідовники трьох Вед поклоняються Господеві жертвопринесеннями, як Iндрі та іншим півбогам. Святі, що пізнали Його велич, вивчаючи Упанішади, поклоняються Йому як безособистісному Брахману. Великі філософи, що аналітично вивчають усесвіт, поклоняються Йому як Пуруші, великі йоґи — як всепронизуючій Наддуші, а віддані — як Верховному Богові-Особі. Однак, матір Яшода вважала Господа за свого сина.
Текст 205: «Хоча Крішна недосяжний для чуттів і не являє Себе людям, Він прибирає подобу людини з матеріальним тілом. Отож матір Яшода вважала Господа Крішну своїм сином і прив'язала Його мотузкою до дерев'яної ступи, наче звичайну дитину».
Текст 206: «Програвши Шрідамі, Крішна мусив нести його на плечах. Так само Бгадрасена ніс Врішабгу, а Праламба ніс Балараму, сина Рохіні».
Текст 207-209: «Коханий Крішно, Ти поклоняєшся Мені, залишивши усіх інших ґопі, що прагнули насолодитися з Тобою», — отак думаючи, Шріматі Радгарані вирішила, що Крішна Її кохає найбільше з усіх ґопі. Вона загордилась і разом із Крішною пішла з місця раса-ліли. Зайшовши далеко в ліс, Вона сказала: «Любий Крішно, Я більше не можу йти. Візьми Мене на руки і неси, куди хочеш». На це прохання Шріматі Радгарані Крішна сказав Їй: «Сідай Мені на плечі». Щойно Шріматі Радгарані стала вилазити Йому на плечі, як Він зник. Тоді Шріматі Радгарані почала шкодувати про Своє прохання і побиватись через те, що Крішна зник».
Текст 210: «Любий Крішно, ми, ґопі, знехтували наказами своїх чоловіків, синів, родичів, братів та друзів і залишили їх, щоб прийти до Тебе. Ти чудово знаєш, чого ми хочемо. Ми прийшли тільки тому, що нас причарувала незрівнянна музика Твоєї флейти. Але Ти великий дурисвіт, бо хто ж іще відмовився б глухої ночі від товариства таких юних дівчат, як оце ми?»
Текст 211: Коли людина цілковито прив'язалась до лотосових стіп Крішни, вона досягнула рівня шамата. Слово «шамата» походить від кореня «шама». Отож шанта-раса, нейтральне становище, відповідає цілковитій прив'язаності до лотосових стіп Крішни. Це присуд, що походить із вуст Самого Верховного Бога-Особи. Такий стан називають самоусвідомленням.
Текст* 212: «Ось слова Верховного Бога-Особи: «Коли інтелект людини цілковито прив'язаний до Моїх лотосових стіп, але практичного служіння вона не виконує, вона перебуває на рівні шанта-раті чи шама». Без шанта-раті прив'язаність до Крішни здобути дуже важко».
Текст 213: «Слова «шама» чи «шанта-раса» вказують на особу, що прив'язана до лотосових стіп Крішни. «Дама» означає приборкання чуттів і неухильне служіння Господеві за будь-яких обставин. Стійкість у нещасті — це «тітікша», а «дгріті» означає приборкання язика та ґеніталій».
Текст 214: Відданий у шанта-расі скеровує свої зусилля на те, щоб відмовитись від усіх бажань, які не пов'язані з Крішною. Тільки відданий Крішни може перебувати на такому рівні. Отож його називають шанта-раса-бгакта.
Текст* 215: Коли відданий перебуває на рівні шанта-раси, він не прагне ні райських планет, ні звільнення. Це плоди карми та ґ'яни, і відданий вважає їх нічим не ліпшими за пекло. Особа на рівні шанта-раси проявляє дві трансцендентні якості: цілковитий брак матеріальних бажань і цілковиту прив'язаність до Крішни.
Текст 216: «Той, хто відданий Верховному Богові-Особі, Нараяні, не боїться нічого. Відданий однаково дивиться на піднесення до райського царства, падіння до пекла і звільнення від матеріального рабства».
Текст 217: Ці дві якості рівня шанти пронизують життя усіх відданих. Вони подібні до звуку, якості неба. Звукова вібрація міститься в усіх матеріальних елементах.
Текст 218: Природа шанта-раси така, що в ній немає анінайменшого почуття близькості. У ній переважає свідомість безособистісного Брахмана і локалізованої Параматми.
Текст* 219: На рівні шанта-раси особа усвідомлює тільки своє природне становище. Але коли вона піднімається до дас'я-раси, вона починає ліпше розуміти досконалі щедроти і достоїнства Верховного Бога-Особи.
Текст* 220: На рівні дас'я-раси усвідомлення Верховного Бога-Особи сповнене трепету й благоговійності. Слугуючи Господеві Крішні, відданий у дас'я-расі повсякчасно дбає про Господнє щастя.
Текст* 221: Якості шанта-раси також присутні у дас'я-расі, але додається ще служіння. Отже, рівень дас'я-раси має якості як шанта-раси, так і дас'я-раси.
Текст* 222: На рівні сакг'я-раси є також якості шанта-раси і служіння дас'я-раси. На рівні дружби якості дас'я-раси змішуються не з трепетом і благоговінням, а з приятельською близькістю й довірою.
Текст* 223: На рівні сакг'я-раси відданий іноді служить Господеві, а іноді спонукає Крішну, щоб Крішна служив йому. У жартівливих боях пастушки іноді самі вилізали на плечі Крішні, а іноді запрошували Крішну вилізти їм на плечі.
Текст* 224: На рівні дружби трепету й благоговійності немає, тому що в цій расі переважає служіння в настрої довірливої близькості. Отже, сакг'я-раса відзначається якостями трьох рас.
Текст* 225: На рівні сакг'я-раси Верховний Бог-Особа кориться відданим, що мають із Ним дуже близькі стосунки і вважають себе за рівних Йому.
Текст* 226: На рівні батьківської любові якості шанта-раси, дас'я-раси і сакг'я-раси перетворюються у служіння, що тепер називається опікою.
Текст* 227: Суть дружньої любові — це близькість, вільна від формальності й благоговійності дас'я-раси. Відданий на рівні батьківської любові пов'язаний із Господом ще тісніше, і тому для нього звично лаяти і карати Господа.
Текст 228: На рівні батьківської любові відданий вважає себе за опікуна Господа, а Господь стає пестуном, наче син. Отож цей смак має якості чотирьох рас: шанта-раси, дас'я-раси, дружби і батьківської любові. Це ще насиченіший трансцендентний нектар.
Текст* 229: Взаємообмін духовним щастям між Крішною та Його відданим, коли Крішна підкорюється Своєму відданому, порівнюють до океану нектару, що в нього пірнають відданий і Крішна. Так стверджують обізнані з багатствами Крішни вчені.
Текст 230: «Знову й знову я шанобливо схиляюсь перед Верховним Богом-Особою. Мій Господи, я з усією любов'ю віддаю Тобі сотні й тисячі поклонів, тому що Своїми розвагами Ти занурюєш ґопі в океан нектару. Захоплені Твоїми дивовижними якостями, віддані проголошують, що Ти завжди підпорядковуєш Себе їхнім почуттям».
Текст* 231: На рівні кохання прив'язаність до Крішни, служіння Йому, невимушені дружні почуття і почуття опіки про Нього набувають набагато більшої інтимності.
Текст 232: На рівні кохання віддана присвячує на служіння Господеві своє тіло. Отже, на цьому рівні присутні трансцендентні якості усіх п'яти рас.
Текст* 233: Усі матеріальні якості з'являються у матеріальних елементах, починаючи з ефіру, і в кожному наступному додається одна якість. Спочатку проявляється одна якість, тоді дві, три, чотири, й аж нарешті у землі проявляються всі п'ять якостей.
Текст* 234: Так само на рівні кохання зливаються усі почуття відданості. Цей насичений смак справді дивовижний».
Текст* 235: На завершення Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Я дав лише загальний огляд смаків відданого служіння. Тепер ти поміркуй, як цей опис упорядкувати і розширити.
Текст* 236: Коли людина постійно думає про Крішну, в її серці проявляється любов до Нього. Навіть якщо вона нічого не знає, з милості Господа Крішни вона може дістатись протилежного берега океану трансцендентної любові».
Текст* 237: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу обійняв Шрілу Рупу Ґосвамі. По тому Господь вирішив піти до Бенареса.
Текст* 238: Наступного ранку, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу піднявся і налаштувався йти до Варанасі [Бенареса], Шріла Рупа Ґосвамі звернувся до лотосових стіп Господа з таким проханням:
Текст* 239: «Якщо Ти дозволиш, Я піду з Твоєю Господньою Милістю. Я не можу терпіти хвилі розлуки з Тобою».
Текст* 240: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів: «Виконувати Мій наказ — твій обов'язок. Вріндавана недалеко звідси, тож іди туди.
Текст* 241: Згодом можеш піти з Вріндавани до Джаґаннатга Пурі через Бенґалію [Ґауда-дешу]. В Джаґаннатга Пурі зустрінемось знову».
Текст* 242: Обійнявши Рупу Ґосвамі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сів у човен. Рупа Ґосвамі знепритомнів і повалився на землю.
Текст* 243: Декканський брахмана забрав Рупу Ґосвамі до себе додому, і незабаром обидва брати пішли до Вріндавани.
Текст* 244: Поступово долаючи шлях, Шрі Чайтан'я Махапрабгу нарешті прийшов до Варанасі. Там Він зустрів Чандрашекгару, що вийшов із міста Йому назустріч.
Текст* 245: Чандрашекгарі приснилось, що до його оселі прийшов Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу. Тому вранці Чандрашекгара пішов на околиці міста зустрічати Господа.
Текст* 246: Чекаючи за містом, Чандрашекгара раптом побачив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу і впав до стіп Господа. Дуже щасливий, він повів Господа до себе додому.
Текст* 247: Тапана Мішра також почув про прихід Господа до Варанасі і пішов до Чандрашекгариного дому побачитись із Господом. Господь побесідував з ним, а по тому Тапана Мішра запросив Господа до себе на обід.
Текст* 248: Тапана Мішра повів Чайтан'ю Махапрабгу до себе додому і подав Йому обід. Чандрашекгара запросив до себе обідати Балабгадру Бгаттачар'ю.
Текст* 249: Нагодувавши Шрі Чайтан'ю Махапрабгу обідом, Тапана Мішра смиренно попрохав Господа милостиво зробити йому одну ласку.
Текст* 250: Тапана Мішра сказав: «Доки Твоя Господня Милість буде у Варанасі, будь ласка, не приймай нічиїх запросин, крім моїх».
Текст* 251: Шрі Чайтан'я Махапрабгу знав, що пробуде там тільки п'ять чи сім днів. Він би не пристав піти на запросини туди, куди прийшли б також санн'ясі-майаваді.
Текст* 252: З цією думкою Шрі Чайтан'я Махапрабгу погодився обідати у Тапани Мішри. Поселився Господь у Чандрашекгари.
Текст* 253: До Господа прийшов махараштрійський брахмана, і Господь зустрівся з ним. З прихильності до нього Господь дарував йому Свою ласку.
Текст* 254: Почувши про прихід Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, побачити Його приходили всі поважні члени брахманічної і кшатрійської громад.
Текст* 255: Шрі Рупі Ґосвамі була дарована велика милість, і я стисло описав усе з цим пов'язане.
Текст* 256: Кожен, хто з вірою та любов'ю слухатиме цю оповідь, знайде притулок лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і неодмінно розвине любов до Бога.
Текст 257: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.