ПОЯСНЕННЯ: У «Шрімад-Бгаґаватам» (10.2.32) сказано, що ґ'яні обмежені в своєму знанні і тому не досягають справжнього звільнення. Вони лише думають, що звільнені. Повного й досконалого знання особа набуває тоді, коли приходить на рівень пізнання Верховного Бога-Особи. Брахметі парамтметі бгаґавн іті абдйате. Абсолютну Iстину (сатйа-васту) описують як Брахман, Параматму і Бгаґавана. Знання того, хто осягнув безособистісний Брахман та Наддушу, недосконале доти, доки він підніметься на рівень пізнання Верховного Бога-Особи. Тому в цьому вірші ясно сказано: коі-мукта-мадгйе `дурлабга' ека кша-бгакта. Тих, хто намагається пізнати безособистісний Брахман чи локалізовану Параматму, визнають, звичайно, за звільнених, але знання їхнє недосконале і тому в «Шрімад-Бгаґаватам» їх названо вімукта-мніна. Їхнє знання недосконале, а тому недосконалі і їхні уявлення про звільнення. Досконале знання здобути можливо, якщо людина пізнає Верховного Бога-Особу. Це підтверджує в «Бгаґавад-ґіті»(5.29) Господь Крішна:

«Якщо людина повністю усвідомила Мене і знає, що Я Верховний, хто насолоджується всіма жертвопринесеннями й аскезами, що Я Всевишній Господь усіх планет та півбогів і що Я благодійник та доброзичливець усіх живих істот, — вона досягає вмиротворення і звільняється від матеріальних страждань».

Пошуки кармі, ґ'яні та йоґів тривають далі, а доки людина ще не завершила свого пошуку, їй не знати спокою. Тому «Бгаґавад-ґіта» каже: джтв м нтім ччгаті — справжнє вмиротворення людина може знайти тоді, коли знає Крішну. Це описано в наступному вірші.