ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура коментує слова бгґавата вічра наступним чином. Як засвідчено у «Мундака Упанішаді»(1.1.4–5), існує два напрямки освіти:

«Iснує два різновиди освіти. Один різновид освіти має справу з трансцендентним знанням [пара від'я], другий — з матеріальним знанням [апара від'я]. Усі Веди — «Ріґ Веда», «Яджур Веда», «Сама Веда» і «Атгарва Веда», разом із супутними писаннями, що звуться шікша, калпа, в'якарана, нірукта, чганда і джйотіша, — становлять нижче, матеріальне знання [апара від'я]. А за допомогою пара від'ї можна пізнати акшару — Брахман, чи Абсолютну Iстину». Серед ведичної літератури за пара від'ю визнають «Веданта-сутру». «Шрімад-Бгаґаватам» являє собою пояснення цієї пара від'ї. Ті, хто прагне звільнення (мукті, чи мокші) і називають себе вайдантіками (ведантистами), належать до того самого класу, що й ті, хто намагається розвивати релігійність (дгарма), поліпшувати своє матеріальне становище (артга) і задовольняти чуття (кама). Дгарма, артга, кама і мокша називаються чатур-варґа. Всі вони становлять нижче, матеріальне знання. Всі писання, які дають знання про духовний світ, духовне життя, духовну природу і духовну душу, називаються пара від'я. «Шрімад-Бгаґаватам» не має нічого спільного з матеріалістичним способом життя, він викладає трансцендентне знання, даючи людям вищу освіту пара від'ї. Санатана Ґосвамі обговорював бгаґавата-від'ю, тобто вищу, трансцендентну науку. Ті, хто належить до числа кармі, ґ'яні та йоґі, не гідні, насправді, обговорювати «Шрімад-Бгаґаватам». Обговорювати це писання гідні тільки вайшнави, чисті віддані. Як сказано у самому «Шрімад-Бгаґаватам» (12.13.18):

Хоча «Шрімад-Бгаґаватам» зараховують до Пуран, його називають бездоганною Пураною. Він не обговорює нічого матеріального, і тому його люблять трансцендентні віддані- вайшнави. Теми «Шрімад-Бгаґаватам» призначені для парамахамс. Як сказано, парамо нірматсар сат ведйам. Парамахамса — це той, хто не живе в матеріальному світі і не заздрить нікому іншому. У «Шрімад-Бгаґаватам» мова йде про віддане служіння, і це робиться для того, щоб пробудити живу істоту і підняти її до трансцендентного рівня ґ'яни (знання) і вайраґ'ї (зреченості). Як сказано у «Шрімад-Бгаґаватам»(1.2.12):

«Озброєний знанням та зреченістю, допитливий і серйозний учень чи мудрець осягає Абсолютну Iстину через віддане служіння, яке виконує відповідно до почутого з веданта-шруті».

Це не щось сентиментальне. Знання і зреченість можна здобути відданим служінням (бгактй рута-ґхīтай), тобто пробуджуючи від сну свою відданість, свідомість Крішни. Коли в людині прокидається свідомість Крішни, ця свідомість звільняє людину від корисливої діяльності, намог поліпшити свої матеріальні умови і насолоджуватись матерією. Цю свободу позначають терміном найшкарм'я, і того, хто здобув цю свободу, вже не приваблює виснажлива гонитва за чуттєвим задоволенням. «Шрімад-Бгаґаватам» — це останній, зрілий плід праці Шріли В'ясадеви, і його треба читати й слухати в товаристві свідомих своєї природи душ, виконуючи водночас віддане служіння. Тоді можна повністю звільнитись від пут матерії. Такий шлях обрав Санатана Ґосвамі, відійшовши від урядової служби, щоб з обізнаними вченими вивчати «Шрімад-Бгаґаватам».