ПОЯСНЕННЯ: Валлабга Бгатта був великий вайшнавський вчений. Спочатку він був дуже відданий Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, але, зміркувавши, що не знайде собі великої шани від Господа, згодом приєднався до школи Вішну Свамі і став там ачар'єю. Його школу стали називати Валлабгачар'я-сампрадая. Ця сампрадая віддавна має великий вплив у Вріндавані біля Ґокули і в Бомбеї. Валлабга Бгатта написав багато книжок, серед яких є коментар на «Шрімад-Бгаґаватам» за назвою «Субодгіні-тіка» і пояснення до «Веданта-сутри» у формі «Анубгаш'ї». Він також написав збірник шістнадцяти коротких творів, що зветься «Шодаша-ґрантга». Село, в якому він жив, — Адайла-ґрама, чи Аделі-ґрама, — розміщене біля місця злиття Ґанґи і Ямуни, на протилежному від Праяґи березі Ямуни, десь за півтора кілометри від річки. Храм Господа Вішну в цьому селі донині належить Валлабга- сампрадаї.

Родом Валлабга Бгатта був із південної Iндії, з області Трайланґа. Там є залізнична станція Нідадабгалу. За двадцять п'ять кілометрів од цієї станції лежить село Канкадабада, чи Какунрападгу. Там жив вчений брахмана Лакшмана Дікшіта, і Валлабга Бгатта був його син. В Андгра Прадеші є п'ять підрозділів громади брахманів: Белла-наті, Веґі-наті, Муракі-наті, Телаґу-наті і Кашала-наті. Валлабгачар'я народився в одній з цих брахманічних громад, у громаді Белла-наті, в 1400 році ери Шакабда (1478р.н.е.). На думку деяких, ще до народження Валлабги Бгаттачар'ї його батько прийняв санн'ясу, а тоді повернувся, щоб забрати сина з собою. На думку інших Валлабгачар'я народився 1400 року ери Шакабда в день екадаші убутної половини місяця чайтра, в брахманічній родині Кгамбгампатібару. За цими свідченнями його батька звали Лакшмана Бгатта Дікшіта і народився він у Чампакаран'ї. На думку ще інших Валлабгачар'я з'явився в селищі Чанпа- джгара-ґрама, що лежить поблизу залізничної станції Раджіма в Мадг'я Прадеш.

Провчившись одинадцять років у Варанасі, Валлабгачар'я повернувся додому. Повернувшись, він довідався, що його батько покинув смертний світ. Тоді він залишив брата й матір удома і пішов до берегів річки Тунґабгадра, в селище Від'янаґара, де вчив Крішнадеву, внука царя Буккараджі. Після того він тричі обійшов усю Iндію, і кожна з цих подорожей тривала по шість років. Так він провів вісімнадцять років, здобуваючи перемоги в диспутах щодо явлених писань. Коли йому виповнилося тридцять, він одружився на Махалакшмі, що належала до тої самої що й він брахманічної громади. В долині біля пагорба Ґовардгана він встановив Божество. Врешті-решт він прийшов до Адайли, що лежить на протилежному від Праяґи березі Ямуни.

Валлабгачар'я мав двох синів, Ґопінатгу і Вітгтгалешвару. В старості він прийняв зречений ступінь життя. У 1452 році ери Шакабда (1530р.н.е.) він покинув матеріальний світ у Варанасі. Його книга «Шодаша-ґрантга» і його коментарі на «Веданта-сутру» («Анубгаш'я») і «Шрімад-Бгаґаватам» («Субодгіні») дуже відомі. Окрім цих, він написав також багато інших книжок.