 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Шрі Чайтан'я Махапрабгу затопив увесь світ океаном екстатичної любові, виконуючи в храмі Джаґаннатги Свій прекрасний танець. Він танцював дуже вишукано, стрибаючи високо вгору.
Текст* 2: Хвала, хвала Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господеві Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Шрі Адвайті Прабгу! Хвала, хвала усім відданим Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 3: Наступного дня Сарвабгаума Бгаттачар'я попрохав у Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу дозволу без остраху дещо сказати.
Текст* 4: Господь запевнив Бгаттачар'ю, що той може говорити й нічого не боятись, але додав, що якщо слова Бгаттачар'ї будуть прийнятні, Він погодиться з ним, а якщо ні, то відкине.
Текст* 5: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Є один цар, якого звати Пратапарудра Рая. Він дуже прагне зустрітися з Тобою і благає Твого дозволу».
Текст* 6: Щойно Шрі Чайтан'я Махапрабгу почув це прохання, Він одразу затулив вуха руками і сказав: «Дорогий Сарвабгаумо, чому ти просиш Мене про таке неподобство?
Текст* 7: Я перебуваю на зреченому ступені, і для Мене бачитися з царем так само небезпечно, як і бачитися з жінкою. Зустрітись чи з царем, чи з жінкою, — це для Мене все одно, що випити отруту».
Текст 8: З великим жалем Господь сказав Сарвабгаумі Бгаттачар'ї: «Ой лихо! Тому, хто серйозно бажає перетнути океан матерії і без матеріальних мотивів присвятити себе трансцендентному любовному служінню Господеві, дивитись на матеріаліста, зануреного в чуттєві насолоди, чи на жінку таких самих інтересів гірше, аніж самохіть випити отрути».
Текст* 9: Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів: «Дорогий Господи, те, що Ти кажеш, — правда, однак це не звичайний цар. Він великий відданий, слуга Господа Джаґаннатги».
Текст 10: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Хоча це правда, що цар — великий відданий, все таки до нього слід ставитись, як до отруйної змії. Так само, навіть якщо жінка зроблена з дерева, дотик до неї збуджує.
Текст 11: «Як людина лякається самого вигляду живої змії чи навіть її подоби, так той, хто намагається усвідомити себе, повинен боятися матеріаліста чи жінки. Насправді, йому не варто навіть дивитися на їхні тіла».
Текст* 12: Бгаттачар'є, якщо ти говоритимеш таке далі, ви більше ніколи Мене тут не побачите. Тож не допускай, щоб з твоїх вуст ще коли-небудь злітало таке прохання».
Текст* 13: Злякавшись, Сарвабгаума повернувся додому і замислився над цією справою.
Текст 14: В той самий час до Джаґаннатга Пурі, Пурушоттами, приїхав Махараджа Пратапарудра і з почтом своїх секретарів, міністрів та військових офіцерів пішов відвідати храм Господа Джаґаннатги.
Текст 15: Коли цар Пратапарудра приїхав до Джаґаннатга Пурі, з ним приїхав також Рамананда Рая. Рамананда Рая відразу ж з великою радістю пішов зустрітися із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 16: Зустрівшись із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, Рамананда Рая поклонився. Господь обійняв його, і обидва заплакали в великому любовному екстазі.
Текст* 17: Побачивши, якими тісними стосунками Шрі Рамананда Рая пов'язаний із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, усі віддані були вражені.
Текст 18: Рамананда Рая сказав: «Я як належить розповів цареві Пратапарудрі, що Ти наказав мені піти у відставку. З Твоєї милості цар ласкаво відпустив мене, звільнивши від цієї матеріальної діяльності.
Текст* 19: Я сказав: «Твоя Величносте, я не бажаю мати справу з політикою. Я хочу одного — бути біля лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Будь ласка, дозволь мені це».
Текст* 20: Коли я звернувся з таким проханням, цар, почувши Твоє ім'я, дуже зрадів. Він одразу встав з трону і обійняв мене.
Текст* 21: Дорогий Господи, щойно цар почув Твоє ім'я, його охопив великий любовний екстаз. Схопившись за мою руку, він проявив усі ознаки любові.
Текст* 22: На моє прохання він одразу ж дав мені як пенсію всю мою платню без зниження і попрохав, щоб я служив Твоїм лотосовим стопам, ні про що не турбуючись.
Текст* 23: Після того Махараджа Пратапарудра дуже смиренно сказав: «Я найбільш пропащий і ниций, я негідний зустрічі з Господом. Якщо людина служить Йому, її життя увінчується успіхом».
Текст* 24: Далі цар сказав: «Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Крішна, син Махараджі Нанди. Він дуже милостивий, і я надіюся, що в якомусь із моїх майбутніх життів Він дозволить мені з Ним зустрітися».
Текст* 25: Господи, я думаю, що я не маю навіть дрібки такої екстатичної любові, яку відчуває Махараджа Пратапарудра».
Текст* 26: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Дорогий Раманандо Рає, ти найвидатніший з усіх відданих Крішни, тому кожному, хто любить тебе, безперечно, дуже пощастило.
Текст 27: За те, що цар проявив стільки любові до тебе, Господь Крішна неодмінно прийме його.
Текст 28: [Господь Крішна сказав Арджуні:] «Ті, хто відданий Мені прямо, насправді не віддані Мені, Мої справжні віддані — ті, хто відданий Моєму відданому».
Текст 29-30: «Мої віддані служать Мені з великою увагою та шаною. Вони кланяються Мені всіма частинами свого тіла. Вони поклоняються іншим відданим і бачать усі живі істоти пов'язаними зі Мною. Вони використовують усю енерґію своїх тіл для Мене. Дар мови вони використовують для того, щоб прославляти Мої якості та образ. Свій розум вони також присвячують Мені і стараються відкинути всі матеріальні бажання. Такі якості Моїх відданих».
Текст 31: [Господь Шіва сказав богині Дурзі:] «Дорога Деві, хоча Веди радять поклонятись півбогам, поклоніння Господу Вішну найвище з усіх різновидів поклоніння. Однак ще вище за поклоніння Господу Вішну — служити вайшнавам, що мають зв'язок з Господом Вішну».
Текст 32: «Ті, чия аскеза незначна, навряд чи можуть здобути служіння чистим відданим, що прямують назад до царства Верховного Бога, до Вайкунтг. Чисті віддані неподільно присвячують себе уславленню Верховного Господа, Господа півбогів і повелителя всіх живих істот».
Текст* 33: Тоді поряд з Господом були Парамананда Пурі, Бгараті Ґосані, Сварупа Дамодара Ґосані, Господь Ніт'янанда, Джаґадананда, Мукунда та інші.
Текст 34: Тому Шрі Рамананда Рая поклонився усім Господнім відданим, насамперед чотирьом духовним вчителям. Він як належить привітався з усіма відданими.
Текст* 35: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав Рамананду Раю: «Ти вже був у храмі лотосоокого Господа Джаґаннатги?»
Рамананда Рая відповів: «Зараз піду відвідаю».
Рамананда Рая відповів: «Зараз піду відвідаю».
Текст* 36: Шрі Чайтан'я Махапрабгу на це сказав: «Що ти зробив, дорогий Рає? Чому ти не пішов спочатку побачити Господа Джаґаннатгу, щоб уже потім прийти сюди? Чому ти спочатку прийшов сюди?»
Текст 37: Рамананда Рая промовив: «Ноги — наче колісниця, а серце — наче візничий. Куди серце веде живу істоту, туди їй доводиться іти».
Текст* 38: Шрі Рамананда Рая вів далі: «Що тут вдієш? Мій розум привів мене сюди. Я не міг наважитись піти спочатку до храму Господа Джаґаннатги».
Текст* 39: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Негайно поквапся до храму Господа Джаґаннатги і подивись на Господа. А тоді йди додому і привітайся зі своїми родичами».
Текст* 40: Отримавши дозвіл Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Рамананда Рая поспішив до храму Господа Джаґаннатги. Хто може зрозуміти віддане служіння Рамананди Раї?
Текст* 41: Цар Пратапарудра, повернувшись до Джаґаннатга Пурі, покликав Сарвабгауму Бгаттачар'ю. Коли Бгаттачар'я прийшов зустрітися з царем, той поклонився йому і став його розпитувати.
Текст* 42: Цар запитав: «Ти передав моє прохання Господеві?»
Сарвабгаума відповів: «Так, я постарався зі всієї сили.
Сарвабгаума відповів: «Так, я постарався зі всієї сили.
Текст* 43: Однак, попри мої великі старання, Господь не погодився на зустріч із царем. Мало того, Він сказав, що коли Його попрохають про це знову, Він покине Джаґаннатга Пурі й піде куди-інде».
Текст* 44: Почувши таку відповідь, цар дуже засмутився і з відчаєм промовив.
Текст* 45: Цар сказав: «Шрі Чайтан'я Махапрабгу зійшов для того, щоб рятувати всіх грішників та низьконароджених. Тому Він врятував таких грішників, як Джаґай та Мадгай.
Текст 46: Ой лихо, невже Шрі Чайтан'я Махапрабгу втілився для того, щоб звільнити всіх грішників, за винятком одного царя на ім'я Махараджа Пратапарудра?
Текст 47: «О лихо, невже Шрі Чайтан'я Махапрабгу з'явився, вирішивши звільнити всіх, крім мене? Він дарує Свій милостивий погляд багатьом людям нижчого класу, на яких зазвичай не годиться навіть дивитись».
Текст 48: Далі Махараджа Пратапарудра сказав: «Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу рішуче постановив Собі не бачитися зі мною, тоді я рішуче налаштований покинути життя, якщо не побачу Його.
Текст 49: Якщо я не дістану милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, моє тіло і моє царство, поза сумнівом, нічого не варті».
Текст 50: Почувши, як рішуче налаштований цар, Сарвабгаума Бгаттачар'я глибоко замислився. Рішучість царя справила на нього велике враження.
Текст 51: Нарешті Сарвабгаума Бгаттачар'я озвався: «Дорогий царю, не журися. Я певен, що за твою тверду рішучість Шрі Чайтан'я Махапрабгу неодмінно дарує тобі Свою милість».
Текст 52: Побачивши тверду рішучість царя, Бгаттачар'я проголосив: «Верховного Господа можна досягнути чистою любов'ю. Твоя любов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу дуже й дуже глибока, тому немає сумніву, що Він проллє на тебе милість».
Текст* 53: Тоді Сарвабгаума Бгаттачар'я став напучувати царя: «Є один спосіб, яким ти можеш безпосередньо побачити Його.
Текст* 54: В день свята колісниць Шрі Чайтан'я Махапрабгу у великому любовному екстазі танцюватиме перед Божеством.
Текст* 55: В цей день свята Ратга-ятри, після танцю перед Господом, Шрі Чайтан'я Махапрабгу зайде у сад Ґундіча. В цей час ти повинен прийти туди сам і без царського одягу.
Текст* 56: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу ввійде у сад Ґундіча, ти теж повинен туди прийти і прочитати п'ять глав із «Шрімад- Бгаґаватам» про танець Господа Крішни з ґопі. Так ти зможеш взятися за лотосові стопи Господа.
Текст 57: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу буде занурений у почуття любовного екстазу і не буде усвідомлювати навколишньої дійсності. Тоді, після того як ти прочитаєш ці глави з «Шрімад-Бгаґаватам», Він обійме тебе, визнаючи тебе за чистого вайшнаву.
Текст 58: Господь уже змінив Своє ставлення, коли Рамананда Рая розповів про твою чисту любов до Нього».
Текст* 59: Махараджа Пратапарудра прислухався до поради Бгаттачар'ї і твердо вирішив виконати його вказівки. Від цього він відчув трансцендентне щастя.
Текст* 60: Цар запитав Бгаттачар'ю, коли відбудеться церемонія омовіння Господа Джаґаннатги [Снана-ятра], і Бгаттачар'я відповів, що до церемонії лишилось ще тільки три дні.
Текст* 61: Підбадьоривши так царя, Сарвабгаума Бгаттачар'я повернувся додому. У день церемонії омовіння Господа Джаґаннатги серце Шрі Чайтан'ї Махапрабгу було охоплене щастям.
Текст 62: Побачивши церемонію омовіння Господа Джаґаннатги, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчув велике щастя. Але коли після церемонії Господь Джаґаннатга сховався від людей, Господь Чайтан'я, не маючи змоги бачити Його, тяжко зажурився.
Текст* 63: Від розлуки з Господом Джаґаннатгою Шрі Чайтан'я Махапрабгу потерпав так само сильно, як ґопі в розлуці з Крішною. У цьому стані Він залишив усе Своє товариство і пішов до Алаланатги.
Текст* 64: Віддані пішли за Господом і ставши перед Ним, попрохали повернутись до Пурі. Вони повідомили, що до Пурушоттама-кшетри приходять віддані з Бенґалії.
Текст* 65: Так Сарвабгаума Бгаттачар'я привів Господа Чайтан'ю назад до Джаґаннатга Пурі. Після того він пішов до царя Пратапарудри й повідомив йому, що Господь повернувся.
Текст* 66: Коли Сарвабгаума Бгаттачар'я був у царя Пратапарудри, туди прийшов Ґопінатга Ачар'я. Як брахмана, він дав цареві благословення і звернувся до Сарвабгауми Бгаттачар'ї.
Текст* 67: «З Бенґалії приходить близько двохсот відданих. Усі вони дуже піднесені і віддані саме Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 68: Вони всі вже прийшли на берег озера Нарендра і чекають там. Я прошу про житло і домовленість за прасад для них».
Текст* 69: Цар відповів: «Я дам наказ розпоряднику в храмі. Він подбає за житло для всіх і за прасад, як ти побажаєш.
Текст* 70: Сарвабгаумо Бгаттачар'є, будь ласка, покажи мені по одному всіх відданих Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що прийшли з Бенґалії».
Текст* 71: Сарвабгаума Бгаттачар'я попрохав царя: «Вийди на дах палацу. Ґопінатга Ачар'я знає кожного з цих відданих. Він покаже їх тобі.
Текст* 72: Насправді я не знаю нікого з них, хоча бажаю з ними познайомитись. Ґопінатга Ачар'я знає їх усіх, тож він казатиме тобі, як кого звати».
Текст* 73: Сказавши це, Сарвабгаума вийшов з царем і з Ґопінатгою Ачар'єю на дах палацу. В той самий час усі віддані-вайшнави з Бенґалії наближались до палацу.
Текст* 74: До гурту вайшнавів підходили Сварупа Дамодара і Ґовінда, несучи ґірлянди і прасад від Господа Джаґаннатги.
Текст* 75: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу послав цих двох наперед зустріти відданих. Цар запитав: «Хто ці двоє? Будь ласка, представ мені їх».
Текст* 76: Шрі Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів: «Оце Сварупа Дамодара, він, по суті, друге тіло Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 77: Другий — це Ґовінда, особистий слуга Господа Чайтан'ї. Господь послав з цими двома відданими ґірлянди і рештки їжі Господа Джаґаннатги, щоб вшанувати відданих з Бенґалії».
Текст* 78: Спочатку Сварупа Дамодара вийшов наперед і вдягнув ґірлянду на Адвайту Ачар'ю. Далі підійшов Ґовінда і підніс Адвайті Ачар'ї другу ґірлянду.
Текст* 79: Коли Ґовінда поклонився Адвайті Ачар'ї, простягнувшись перед ним, Адвайта Ачар'я запитав Сварупу Дамодару, хто це, бо ще не знав Ґовінду.
Текст* 80: Сварупа Дамодара повідомив Його: «Ґовінда — це слуга Iшвари Пурі. Він наділений чудовими якостями.
Текст* 81: Iшвара Пурі наказав Ґовінді слугувати Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Тож Господь тримає його коло Себе».
Текст* 82: Цар запитав: «Кому це Сварупа Дамодара і Ґовінда піднесли ґірлянди? Його тіло так сяє, що це, безперечно, має бути дуже великий відданий. Будь ласка, скажіть, хто Він».
Текст* 83: Ґопінатга Ачар'я відповів: «Його звати Адвайта Ачар'я. Його шанує навіть Шрі Чайтан'я Махапрабгу, отож Він — найвищий з відданих.
Текст* 84: Ось Шріваса Пандіта, Вакрешвара Пандіта, Від'янідгі Ачар'я та Ґададгара Пандіта.
Текст* 85: Ось Ачар'яратна, Пурандара Пандіта, Ґанґадаса Пандіта і Шанкара Пандіта.
Текст* 86: Ось Мурарі Ґупта, Пандіта Нараяна і Харідаса Тгакура, рятівник усього всесвіту.
Текст* 87: Ось Харі Бгатта, а там Нрісімхананда. Оце Васудева Датта і Шівананда Сена.
Текст 88: А ось теж Ґовінда Ґгоша, Мадгава Ґгоша і Васудева Ґгоша. Це три брати, і їхня санкіртана, спільний спів, дуже втішає Господа.
Текст 89: Ось Раґгава Пандіта, оце Ачар'я Нандана, там ось Шріман Пандіта, а оце Шріканта і Нараяна».
Текст* 90: Ґопінатга Ачар'я далі показував відданих: «Ось Шукламбара. Он там, поглянь, Шрідгара. Ось Віджая, а ото Валлабга Сена. От Пурушоттама, а от Санджая.
Текст* 91: А ось там жителі Куліна-ґрами, як оце Сат'яраджа Кган та Рамананда. Справді, тут присутні всі вони. Подивись-но.
Текст* 92: Ось Мукунда даса, Нарахарі, Шрі Раґгунандана, Чіранджіва та Сулочана — жителі Кганди.
Текст* 93: Скількох я тобі можу назвати? Усі віддані, яких ти бачиш тут, — супутники Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що дорожчий їм за життя».
Текст* 94: Цар сказав: «Дивлячись на всіх цих відданих, я не можу надивуватися, бо ще ніколи не бачив, щоб хто-небудь так сяяв.
Текст 95: Справді, вони сяють, наче мільйони сонць. I такого милозвучного співу Господніх імен я ще не чув.
Текст 96: Я ще ніколи не бачив такого любовного екстазу і не чув, щоб так співали святе ім'я Господа, а також не бачив такого танцю під час санкіртани».
Текст* 97: Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів: «Це солодке трансцендентне звучання — особливе творіння Господа, према-санкіртана, тобто спільний спів у любові до Верховного Господа.
Текст* 98: Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов у епоху Калі, щоб проповідувати релігію свідомості Крішни. Отже, головна релігійна засада для цієї епохи — повторювати святі імена Господа Крішни.
Текст 99: Кожного, хто поклоняється Господеві Чайтан'ї Махапрабгу спільним оспівуванням святого імені, слід вважати дуже розумним. Того, хто цього не робить, слід вважати за жертву цієї епохи, позбавлену будь-якого розуму.
Текст 100: За епохи Калі розумні люди співають гуртом, поклоняючись втіленню Верховного Бога, яке завше повторює ім'я Крішни. Хоча тіло Його не темне, Він — Сам Крішна. Його супроводжують супутники, слуги, зброя та вірники».
Текст* 101: Цар сказав: «Явлені писання свідчать, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це Сам Господь Крішна. Чому ж тоді вчені іноді байдужі до Нього?»
Текст 102: Бгаттачар'я відповів: «Тільки той, хто дістав хоча б дрібку милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, може зрозуміти, що Він — Господь Крішна. Більше ніхто на це не здатний.
Текст 103: Якщо людина не дістала милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, навіть якщо вона дуже вчена і навіть якщо вона все бачить і чує, вона не може визнати Господа Чайтан'ю за Верховного Бога-Особу.
Текст 104: [Господь Брахма сказав:] «Мій Господи, той, хто отримав хоча б крихту милості Твоїх лотосових стіп, може пізнати велич Твоєї особистості. Але ті, хто намагається пізнати Верховного Бога-Особу розумуванням, нездатні Тебе пізнати, дарма що рік у рік вивчають Веди».
Текст* 105: Цар сказав: «Замість піти до храму Господа Джаґаннатги, всі віддані побігли до оселі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу».
Текст* 106: Сарвабгаума Бгаттачар'я відповів: «Це спонтанна любов. Усі віддані згоряють від бажання зустрітися зі Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 107: Спочатку віддані зустрінуться із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, а тоді візьмуть Його з собою до храму подивитись на Господа Джаґаннатгу».
Текст* 108: Цар сказав: «Туди пішов син Бгавананди Раї на ім'я Ванінатга, а з ним ще п'ять чи сім чоловік, щоб узяти решток їжі Господа Джаґаннатги.
Текст* 109: А ось Ванінатга вже пішов до оселі Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, несучи з собою величезну кількість маха- прасаду. Поясни, будь ласка, навіщо він це робить».
Текст* 110: Сарвабгаума Бгаттачар'я сказав: «Знаючи, що вже прийшли всі віддані, Господь Чайтан'я дав знак, і тому Ванінатга разом з іншими пішов за такою великою кількістю маха- прасаду».
Текст* 111: Тоді цар запитав у Бгаттачар'ї: «А чому віддані не дотримуються правил для відвідин місця прощі, які вимагають поститись, голитись і таке інше? Чому вони спочатку поїли прасаду?»
Текст 112: Бгаттачар'я сказав цареві: «Якщо судити згідно з правилами, встановленими для відвідин святих місць, то твої слова правильні, але є ще й інший шлях — шлях спонтанної любові. За цими засадами у виконанні релігійних приписів є певні тонкощі.
Текст* 113: Настанови писань, що наказують поститись і голитись, — це непрямі накази Верховного Бога-Особи. Однак коли Господь прямо наказує їсти прасад, віддані природно їдять прасад, вважаючи це за свій найперший обов'язок.
Текст* 114: Коли маха-прасаду немає, слід поститись, але коли Верховний Бог-Особа прямо наказує їсти прасад, нехтувати такою нагодою — образа.
Текст* 115: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу роздає прасад Своєю трансцендентною рукою, хто втрачатиме таку нагоду і держатиме визначений піст?
Текст* 116: Якось рано-вранці Господь дав мені маха-прасад, і я з'їв його, сидячи у ліжку, навіть не сполокавши рота.
Текст 117: Людина, якій Господь являє милість, надихаючи її з серця, віддається під притулок тільки Господа Крішни і відкидає всі ведичні та суспільні звичаї.
Текст 118: «Коли Господь, що перебуває в серці кожного, надихає людину, вона стає байдужа до суспільних звичаїв та ведичних приписів».
Текст* 119: Після цього Пратапарудра зійшов з даху палацу і гукнув по Каші Мішру та наглядача храму.
Текст* 120-121: Махараджа Пратапарудра сказав Каші Мішрі та храмовому наглядачеві: «Забезпечте всіх відданих та супутників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу зручним житлом, змогою їсти прасад і відвідувати храм, як їм зручно, щоб вони ні в чому не знали труднощів.
Текст* 122: Якнайретельніше виконуйте накази Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Навіть якщо Господь не дасть прямого наказу, ви повинні все одно виконувати Його бажання, вгадуючи Його знаки».
Текст* 123: Сказавши це, цар дозволив їм іти. Сарвабгаума Бгаттачар'я також пішов побачити зібрання всіх вайшнавів.
Текст* 124: Звіддалік Ґопінатга Ачар'я і Сарвабгаума Бгаттачар'я стали спостерігати за зустріччю вайшнавів із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 125: Минувши справа Левову браму, головний вхід до храму, вайшнави наближались до будинку Каші Мішри.
Текст* 126: Тимчасом Шрі Чайтан'я Махапрабгу з гуртом Своїх особистих супутників з великою радістю зустрічав вайшнавів, вийшовши на дорогу.
Текст* 127: Насамперед Адвайта Ачар'я поклонився лотосовим стопам Господа, а Господь одразу Його обійняв з екстатичною любов'ю.
Текст* 128: Від екстатичної любові Шрі Чайтан'я Махапрабгу та Адвайта Ачар'я впали у збуджений стан. Однак, зваживши на час та обставини, Господь Чайтан'я Махапрабгу зберіг владу над Собою.
Текст* 129: Після цього молитви лотосовим стопам Господа стали підносити всі віддані на чолі з Шрівасою Тгакурою, і Господь кожного з них обіймав з почуттям великої любові та екстазу.
Текст* 130: Господь до кожного з відданих звернувся особисто і завів їх у дім.
Текст* 131: Будинок Каші Мішри був замалий, і всі віддані, що зібралися, сиділи дуже тісно.
Текст* 132: Шрі Чайтан'я Махапрабгу посадив усіх відданих біля Себе і власноручно одягнув на них ґірлянди та намастив сандаловою пастою.
Текст* 133: Після того Ґопінатга Ачар'я та Сарвабгаума Бгаттачар'я як годилось привіталися з усіма вайшнавами, що прийшли до оселі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 134: Шрі Чайтан'я Махапрабгу звернувся до Адвайти Ачар'ї Прабгу, ласкаво кажучи: «Любий Повелителю, Твій прихід дарував Мені сьогодні досконалість».
Текст* 135-136: Адвайта Ачар'я Прабгу відповів: «Це природна якість Верховного Бога-Особи. Хоча Він Сам довершений і сповнений усіх багатств, Він черпає трансцендентну насолоду в товаристві Своїх відданих, влаштовуючи з ними різноманітні вічні розваги».
Текст* 137: Щойно Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив Васудеву Датту, старшого брата Мукунди Датти, Він дуже зрадів і, торкнувшись рукою до його тіла, заговорив.
Текст 138: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Хоча Мукунда — Мій друг з дитинства, Я відчуваю більшу втіху, коли бачу тебе, а не його».
Текст* 139: Васудева відповів: «Мукунда перший дістав змогу спілкуватися з Тобою і знайшов притулок біля Твоїх лотосових стіп. Це його трансцендентне переродження».
Текст* 140: Васудева Датта визнав себе нижчим за Мукунду, свого молодшого брата: «Хоча Мукунда молодший за мене, — сказав він, — він отримав Твою ласку першим. Отож трансцендентним чином він став старший за мене. Крім того, Ти ставишся до Мукунди з великою прихильністю. Тож він перевершує мене всіма хорошими якостями».
Текст* 141: Господь сказав: «Задля тебе одного Я приніс із південної Iндії дві книжки.
Текст* 142: Книжки в Сварупи Дамодари, і ти можеш взяти їх переписати». Почувши це, Васудева дуже зрадів.
Текст* 143: Насправді кожен вайшнава переписав собі ці книжки. Поступово ці книжки [«Брахма-самхіта» і «Шрі Крішна-карнамріта»] розповсюдились усією Iндією.
Текст* 144: З великою любов'ю Господь звернувся до Шріваси та його братів: «Я так зобов'язаний вам, чотирьом братам: ви Мене просто купили».
Текст* 145: Шріваса відповів Господу: «Чому Ти кажеш навпаки? Це ми, четверо братів, куплені Твоєю ласкою».
Текст 146: Побачивши Шанкару, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Дамодарі: «Моя прив'язаність до тебе заснована на шані й трепеті.
Текст* 147: Тому тримай свого молодшого брата Шанкару завжди з собою, бо з ним Мене пов'язує чиста безкорислива любов».
Текст* 148: Дамодара Пандіта відповів: «Шанкара — мій молодший брат, але через Твою особливу ласку до нього віднині він буде мені за старшого брата».
Текст* 149: Тоді, повернувшись до Шівананди Сени, Господь сказав: «Я знаю, якою глибокою від самого початку була твоя любов до Мене».
Текст* 150: Почувши це, Шівананда Сена поринув у любовний екстаз і впав на землю в поклоні перед Господом. Він промовив такого вірша:
Текст 151: «Господи! О безмежний! Хоча я був занурений в океан невігластва, нарешті через тривалий час я досягнув Тебе, як досягають берега. Дорогий Господи, в моїй особі Ти знайшов якраз того, кому потрібна Твоя безпричинна милість».
Текст* 152: Мурарі Ґупта спочатку не підходив до Господа, а залишився надворі, простягнувшись, наче палка, у поклоні.
Текст* 153: Не побачивши Мурарі серед відданих, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав, де він. Тоді віддані юрмою кинулись до Мурарі, щоб привести його до Господа.
Текст* 154: Тож Мурарі Ґупта, затиснувши в зубах два жмутики трави, смиренно й покірливо підійшов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 155: Побачивши, що Мурарі йде до Нього, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу вийшов йому назустріч, але Мурарі кинувся втікати від Господа і сказав:
Текст* 156: «Господи, будь ласка, не доторкайся до мене. Я найниціший з усіх і не гідний того, щоб Ти до мене доторкався, бо моє тіло грішне».
Текст* 157: Господь сказав: «Дорогий Мурарі, будь ласка, стримай свою зайву смиренність. Твоя скромність турбує Мій розум».
Текст* 158: З цими словами Господь обійняв Мурарі, а тоді посадив його попри Себе. Своїми власними руками Господь почав обтріпувати тіло Мурарі.
Текст* 159-160: Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову й знову обіймав усіх відданих, а серед них Ачар'яратну, Від'янідгі, Пандіту Ґададгару, Ґанґадасу, Харі Бгатту та Ачар'ю Пурандару. Господь описував їхні добрі якості і вихваляв їх знову й знову.
Текст* 161: Вшановуючи так кожнісінького відданого, Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчував велике щастя. Однак, не побачивши Харідасу Тгакуру, Господь запитав: «А де Харідаса?»
Текст* 162: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив, що Харідаса Тгакура лежить віддалік, простягнутий у поклоні на дорозі.
Текст* 163: Харідаса Тгакура не зайшов до оселі Господа, де відбувалася зустріч, а залишився віддалік, простягнутий на битому шляху.
Текст* 164: Усі віддані побігли до Харідаси Тгакури і сказали йому: «Господь хоче тебе бачити. Будь ласка, ходи негайно».
Текст 165: Харідаса Тгакура відповів: «Я не можу підходити до храму, тому що я людина огидної, низької касти. Я не маю права туди підходити».
Текст* 166: Харідаса Тгакура висловив своє бажання: «Якби я тільки дістав відлюдну оселю неподалік од храму, я б там жив і проводив свій час насамоті.
Текст* 167: Я не хочу, щоб до мене доторкалися слуги Господа Джаґаннатги. Я б залишався в тому місці наодинці. Таке моє бажання».
Текст* 168: Коли це передали Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Господь був дуже задоволений.
Текст* 169: На той час прийшли Каші Мішра та храмовий наглядач і шанобливо поклонились лотосовим стопам Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 170: Побачивши усіх вайшнавів, що зібралися, Каші Мішра та наглядач дуже зраділи. З великою радістю вони гідно привіталися з усіма відданими.
Текст* 171: Обидва звернулися до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Накажи, будь ласка, і ми як належить розселимо усіх вайшнавів.
Текст* 172: Житло уже підготовано для всіх вайшнавів. Тепер дозволь нам роздати всім маха-прасад».
Текст* 173: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу сказав Ґопінатзі Ачар'ї: «Будь ласка, піди з усіма вайшнавами і розсели їх у приміщеннях, які пропонують Каші Мішра та наглядач храму».
Текст* 174: По тому Господь сказав Каші Мішрі та наглядачеві храму: «Що ж до решток їжі Господа Джаґаннатги, доручіть їх Ванінатзі Раї, а він подбає про всіх вайшнавів, роздавши всім маха-прасад».
Текст* 175: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Біля Моєї оселі в цьому квітковому саду є дуже безлюдне місце, і там є одне приміщення.
Текст 176: Будь ласка, дайте цю кімнату Мені, Мені потрібна така кімната. Сидячи там на самоті, Я пам'ятатиму про лотосові стопи Господа».
Текст* 177: Каші Мішра сказав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Все належить Тобі. Навіщо Ти прохаєш? Ти можеш брати, що тільки захочеш.
Текст* 178: Господи, ми Твої слуги, і ми тут тільки для того, щоб виконувати Твої накази. Будь ласка, кажи нам усе, що бажаєш».
Текст* 179: Сказавши це, Каші Мішра та храмовий наглядач попрощались. Ґопінатга і Ванінатга пішли з ними.
Текст* 180: Ґопінатзі показали усі приміщення, а Ванінатзі дали велику кількість їжі [маха-прасаду], яку залишив Господь Джаґаннатга.
Текст* 181: Отож Ванінатга Рая повернувся з великою кількістю решток їжі Господа Джаґаннатги, серед яких були пироги та інші смачні страви. Ґопінатга Ачар'я також повернувся, прибравши усі приміщення.
Текст* 182: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу, попросивши уваги, звернувся до всіх вайшнавів: «Зараз можете піти до своїх осель.
Текст* 183: Iдіть омийтесь у морі і подивіться на верхівку храму. Після того поверніться сюди і пообідайте».
Текст* 184: Поклонившись Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, усі віддані пішли до своїх осель, і Ґопінатга Ачар'я показав кожному його житло.
Текст* 185: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов зустрітися з Харідасою Тгакурою і побачив, що той в любовному екстазі повторює маха-мантру. Харідаса повторював: «Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе».
Текст* 186: Побачивши Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, Харідаса Тгакура відразу впав, наче палка, в поклоні перед Господом, а Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу підвів його і обійняв.
Текст 187: В любовному екстазі і Господь, і Його слуга заплакали. Господь був зворушений якостями Свого слуги, а слуга був зворушений якостями свого пана.
Текст* 188: Харідаса Тгакура сказав: «Любий Господи, будь ласка, не торкайся до мене. Я недоторканий і найбільш пропащий, я найниціший з людей».
Текст 189: Господь сказав: «Я хочу доторкнутися до тебе, щоб очиститись, бо в Мені немає такої чистоти, якою пронизана твоя діяльність».
Текст* 190: Шрі Чайтан'я Махапрабгу прославив Харідасу Тгакуру, кажучи: «Ти щомиті омиваєшся в усіх святих місцях і щомиті складаєш великі жертви, виконуєш аскези та роздаєш милостиню.
Текст* 191: Ти постійно вивчаєш чотири Веди, і ти набагато вищий за будь-якого брахману чи санн'ясі».
Текст 192: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу продекламував цього вірша: «Дорогий Господи, той, з чийого язика ніколи не сходить Твоє святе ім'я, підіймається навіть над посвяченим брахманою. Хоча він, може, народився у родині собакоїдів і тому з матеріального погляду може належати до найнижчих з людей, він, попри те, гідний слави. Це чудесний вплив святого імені Господа. Тому вважають, що хто повторює святе ім'я Господа, той пройшов через усі аскези і склав усі, згадані у Ведах, великі жертви, уже омився у всіх святих місцях, вивчив усі Веди і є справжній арій».
Текст* 193: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повів Харідасу Тгакуру до квіткового саду і показав йому його оселю, що розміщена в дуже відлюдному місці.
Текст* 194: Шрі Чайтан'я Махапрабгу попрохав Харідасу Тгакуру: «Живи тут і повторюй маха-мантру Харе Крішна. Я особисто буду щодня приходити сюди й зустрічатися з тобою.
Текст 195: Живи тут спокійно, дивись на чакру, яка вінчає храм, і кланяйся їй. Що ж до прасаду, Я влаштую, щоб його приносили тобі сюди».
Текст* 196: Коли Ніт'янанда Прабгу, Джаґадананда Прабгу, Дамодара Прабгу та Мукунда Прабгу зустрічалися з Харідасою Тгакурою, вони дуже раділи.
Текст* 197: Омившись у морі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до Своєї оселі, а тимчасом до моря омитись пішли всі віддані на чолі з Адвайтою Прабгу.
Текст* 198: Омившись у морі, Адвайта Прабгу та всі інші віддані пішли назад і дорогою подивились на верхівку храму Джаґаннатги. Нарешті вони прийшли до оселі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу обідати.
Текст* 199: Шрі Чайтан'я Махапрабгу одного по одному розсадив усіх відданих, запропонувавши кожному належне місце. Після того Він почав роздавати прасад Своєю власною трансцендентною рукою.
Текст* 200: Перед кожним відданим лежала тарілка з бананового листя для прасаду, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу на кожну тарілку накладав стільки, що вистачило б наїстися двом чи трьом людям, бо Його рука не могла давати менше.
Текст* 201: Ніхто з відданих не торкався до прасаду, який їм роздавали, і ніхто не брався до їди, тому що всі хотіли, щоб першим почав їсти Господь.
Текст* 202: Тоді Сварупа Дамодара Ґосвамі сказав Шрі Чайтан'ї Махапрабгу: «Поки Ти не сядеш і не почнеш їсти, ніхто не їстиме.
Текст* 203: Ґопінатга Ачар'я запросив усіх санн'ясі з Твого гурту прийти поїсти прасаду.
Текст* 204: Ґопінатга Ачар'я вже прийшов, принісши досить решток Господньої страви, щоб роздавати всім санн'ясі, і санн'ясі, як оце Парамананда Пурі та Брахмананда Бгараті, вже чекають на Тебе.
Текст* 205: Ти можеш сідати і починати обідати з Ніт'янандою Прабгу, а я роздаватиму прасад усім вайшнавам».
Текст* 206: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу старанно наклав у руки Ґовінді прасаду і послав до Харідаси Тгакури.
Текст* 207: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу Сам сів обідати разом з іншими санн'ясі, а Ґопінатга Ачар'я з великим задоволенням став роздавати прасад.
Текст* 208: Тимчасом роздавати відданим прасад з великою насолодою взялися Сварупа Дамодара Ґосвамі, Дамодара Пандіта і Джаґадананда.
Текст 209: Віддані їли всілякі пироги, солодкий рис, наїдаючись донесхочу. У проміжках вони в великому захваті вигукували святе ім'я Господа.
Текст* 210: Коли всі вже поїли і помили рота й руки, Шрі Чайтан'я Махапрабгу власноруч на кожного надягнув ґірлянду і кожного намастив сандаловою пастою.
Текст* 211: Прийнявши прасад, всі пішли до своїх осель відпочивати, а ввечері зібралися знову на зустріч із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 212: У той самий час побачитися зі Шрі Чайтан'єю Махапрабгу прийшов Рамананда Рая, і Господь, користаючись із цієї нагоди, представив його всім вайшнавам.
Текст* 213: Після того великий Бог-Особа, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, повів усіх до храму Джаґаннатги і почав там спільний спів святого імені.
Текст* 214: Подивившись на дгупа-араті, яку проводили перед Господом Джаґаннатгою, всі почали гуртом співати. До них вийшов падічга, наглядач храму, і кожного вшанував ґірляндою та сандаловою пастою.
Текст* 215: Віддані розділились на чотири групи, щоб співати санкіртану, і стали з чотирьох боків, а посередині почав танцювати Сам Господь, син матері Шачі.
Текст* 216: У чотирьох групах було вісім мріданґ і тридцять два ручних тарільця. Усі разом вони утворювали трансцендентний звук, і всі казали: «Чудово! Чудово!»
Текст* 217: Гучні звуки санкіртани відразу створили атмосферу повного щастя та успіху і пронизали всі чотирнадцять планетних систем усесвіту.
Текст* 218: Коли почався спільний спів, усе затопила екстатична любов, і всі жителі Джаґаннатга Пурі прибігли до храму.
Текст* 219: Всі були вражені від такої санкіртани, і всі зійшлися на тому, що такого кіртану ще не було і такої екстатичної любові до Верховного Бога ще ніхто не проявляв.
Текст* 220: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов, танцюючи, навколо храму Джаґаннатги.
Текст* 221: Попереду й позаду, обходячи храм, чотири гурти співали святі імена. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу падав, Шрі Ніт'янанда Рая Прабгу Його підхоплював.
Текст* 222: Під час кіртану тіло Шрі Чайтан'ї Махапрабгу від любовного екстазу зазнавало численних перетворень, як то сльози, захват, дрож, піт і громові вигуки. Такі перетворення глибоко вражали присутніх.
Текст* 223: Сльози били з очей Господа, неначе фонтан. Всі навколо Господа намокли від Його сліз.
Текст* 224: Обходячи храм, Шрі Чайтан'я Махапрабгу на якийсь час зупинявся за храмом і проводив санкіртану там.
Текст* 225: З чотирьох боків дуже голосно співали чотири групи санкіртани, а посередині, високо стрибаючи, танцював Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 226: Шрі Чайтан'я Махапрабгу танцював дуже довго, а тоді зупинився і наказав танцювати чотирьом великим особам.
Текст* 227: В одному гурті почав танцювати Ніт'янанда Прабгу, а в другому — Адвайта Ачар'я.
Текст* 228: В іншому гурті почав танцювати Вакрешвара Пандіта, а ще в іншому — Шріваса Тгакура.
Текст* 229: Всі отак танцювали, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу, споглядаючи їх, зробив чудо.
Текст* 230: Шрі Чайтан'я Махапрабгу стояв посередині між танцівниками, а кожному з танцівників у різних сторонах здавалося, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу дивиться саме на нього.
Текст* 231: Бажаючи бачити танець усіх чотирьох великих осіб, Шрі Чайтан'я Махапрабгу проявив це чудо й одночасно дивився на всіх.
Текст* 232: Кожен, хто бачив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, розумів, що Він робить чудо, але ніхто не міг збагнути, як це Він дивиться на всі чотири боки.
Текст* 233: Коли Крішна, проводячи Свої розваги у Вріндавані, обідав на березі Ямуни, Він сидів посеред Своїх друзів і кожен з пастушків вважав, що Крішна дивиться на нього. Так само, коли Чайтан'я Махапрабгу споглядав танець, кожен бачив, що Чайтан'я Махапрабгу дивиться на нього.
Текст* 234: Коли хтось, танцюючи, проходив поряд, Шрі Чайтан'я Махапрабгу міцно його обіймав.
Текст* 235: Дивлячись на цей великий танець, велику любов і на велику санкіртану, всі жителі Джаґаннатга Пурі поринули в океан екстатичної любові.
Текст* 236: Почувши про розмах цієї санкіртани, цар Пратапарудра зійшов на дах свого палацу і разом зі своїм почтом став спостерігати за нею.
Текст* 237: Коли цар побачив кіртан Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, він був глибоко вражений, і його палке жадання зустрітися з Господом зросло безмежно.
Текст* 238: Коли санкіртана закінчилась, Шрі Чайтан'я Махапрабгу подивився, як Божеству Господа Джаґаннатги підносять квіти, а після того разом з усіма вайшнавами повернувся до Своєї оселі.
Текст* 239: Тоді храмовий наглядач приніс велику кількість прасаду, і Шрі Чайтан'я Махапрабгу особисто роздав його всім відданим.
Текст* 240: Нарешті всі розійшлися і лягли відпочивати. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу, син Шачімати, проводив Свої ігри.
Текст* 241: Доки віддані жили в Джаґаннатга Пурі з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, цю радісну санкіртану у великому захваті влаштовували щодня.
Текст* 242: Ось я розповів про Господню розвагу санкіртани. Я всіх благословляю: кожен, хто слухатиме цю розповідь, неодмінно стане слугою Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 243: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.