ахо бата — о, яке диво; ва-пача — собакоїди; ата — ніж посвячені брахмани; ґарīйн — славетніші; йат — кого; джіхв-аґре — на язику; вартате — залишається; нма — святе ім'я; тубгйам — Тебе, Господи; тепу — виконали; тапа — аскезу; те — ті; джухуву — склали жертви; сасну — омилися у всіх святих місцях; рй — справді належать до арійської культури; брахма — усі Веди; анӯчу — вивчили; нма — святе ім'я; ґанті — повторюють; йе — хто; те — ті.

Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу продекламував цього вірша: «Дорогий Господи, той, з чийого язика ніколи не сходить Твоє святе ім'я, підіймається навіть над посвяченим брахманою. Хоча він, може, народився у родині собакоїдів і тому з матеріального погляду може належати до найнижчих з людей, він, попри те, гідний слави. Це чудесний вплив святого імені Господа. Тому вважають, що хто повторює святе ім'я Господа, той пройшов через усі аскези і склав усі, згадані у Ведах, великі жертви, уже омився у всіх святих місцях, вивчив усі Веди і є справжній арій».