 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: Осінньої ночі у яскравому місячному сяйві Шрі Чайтан'я Махапрабгу переплутав море з річкою Ямуною. Потерпаючи від розлуки з Крішною, Він побіг і пірнув у море. Знепритомнівши, Він пробув у воді цілу ніч, і тільки вранці Його знайшли супутники. Нехай цей Шрі Чайтан'я Махапрабгу, син матері Шачі, захистить нас Своїми трансцендентними розвагами.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Адвайті Ачар'ї! Хвала, хвала всім відданим Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 3: Отак, живучи в Джаґаннатга Пурі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу день і ніч купався в океані розлуки з Крішною.
Текст* 4: Якось осінньої ночі, коли повний місяць заливав усе своїм сяйвом, Шрі Чайтан'я Махапрабгу цілу ніч гуляв зі Своїми відданими.
Текст* 5: Він гуляв, ходячи від одного саду до іншого, споглядаючи розваги Господа Крішни, а також слухаючи й декламуючи вірші про раса-лілу.
Текст* 6: Він співав і танцював у любовному екстазі, а іноді в екстатичному настрої наслідував танець раса.
Текст* 7: Iноді Він в екстатичному божевіллі метався з місця на місце, іноді падав і качався по землі, а іноді непритомнів.
Текст* 8: Коли Сварупа Дамодара чи Він Сам декламував вірша про раса-лілу, Він, як і раніше, Сам починав його пояснювати.
Текст* 9: Так Він роз'яснював усі вірші щодо раса-ліли. Iноді Він поринав у смуток, а іноді впадав у захват.
Текст* 10: Щоб повністю пояснити всі ті вірші і всі зміни, яких зазнавало тіло Господа, знадобилося б дуже багато місця.
Текст* 11: Щоб занадто не збільшувати розмір книги, я не став писати про всі Господні розваги, бо Він влаштовував їх мить за миттю протягом дванадцяти років.
Текст* 12: Як я вже зазначив, я подаю лише короткий огляд божевільних розмов Господа і змін Його тіла.
Текст* 13: Якби Ананта тисячами Своїх вуст спробував описати розваги хоча б одного дня Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Йому б не вдалося дійти їх краю.
Текст* 14: Якби Ґанеша, син Господа Шіви, досвідчений писар півбогів, спробував записати всі розваги, які Господь влаштовує протягом одного дня, то й за мільйони тисячоліть він не дійшов би кінця.
Текст* 15: Навіть Господа Крішну вражали зміни, яких зазнавали в екстазі Його віддані. Якщо Сам Крішна не може визначити межі цих почуттів, як це зроблять інші?
Текст* 16-17: Сам Крішна не розуміє повністю станів, почуттів, щастя й жалю, а також настроїв любовного екстазу Своїх відданих. Тому Він переймає роль відданого, щоб повністю пізнати смак цих почуттів.
Текст* 18: Екстатична любов до Крішни примушує танцювати і Крішну, і Його відданих, і сама танцює теж. Так всі троє танцюють разом.
Текст* 19: Той, хто хоче описати зміни, яких зазнає людина в екстазі любові до Крішни, подібний до карлика, який намагається зняти з неба місяць.
Текст* 20: Як вітер може підхопити лише одну краплю океанських вод, так і жива істота на силі доторкнутись лише до краплі з океану любові до Крішни.
Текст* 21: В океані любові щомиті прокочуються незліченні хвилі, і незначна істота ніяк не може збагнути, де їхній початок і де їхній кінець?
Текст* 22: Тільки віддані, такі як Сварупа Дамодара Ґосвамі, здатні повністю усвідомити, що Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчуває, насолоджуючись смаком любові до Крішни.
Текст* 23: Коли звичайна жива істота розповідає про ігри Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, вона очищує себе доторком до краплини з цього великого океану.
Текст* 24: Отак один за одним лунали вірші про танець раса-ліла, аж нарешті дійшли до вірша про ігри у воді.
Текст 25: «Як ватажок слонів незалежно заходить собі у воду зі своїми подругами, Крішна, трансцендентний до ведичних моральних засад, увійшов разом з ґопі у води Ямуни. Міцно притуляючись до Його грудей, їхні груди зім'яли Його ґірлянду і зачервонили її кункумою. Приваблені пахощами ґірлянди, біля Крішни дзижчали бджоли, що скидались на почет із небожителів-ґандгарвів. Так Господь Крішна скинув втому після танцю раса».
Текст* 26: Гуляючи отак поблизу храму Айтота, Шрі Чайтан'я Махапрабгу раптом помітив море.
Текст* 27: Залиті яскравим місячним сяйвом, високі морські хвилі мерехтіли, наче хвилі Ямуни.
Текст* 28: В омані подумавши, що це Ямуна, Господь кинувся до моря і ніким не помічений стрибнув у воду.
Текст* 29: Упавши в море, Він знепритомнів і перестав розуміти, де Він. Господь то потопав під хвилями, то виринав.
Текст* 30: Хвилі носили Його, неначе суху колоду. Хто зрозуміє цю виставу, що її влаштував Шрі Чайтан'я Махапрабгу?
Текст 31: То поглинаючи Господа, то виштовхуючи Його на поверхню, хвилі занесли Його аж до храму в Конарці.
Текст* 32: Шрі Чайтан'я Махапрабгу був повністю занурений в забави, які Господь Крішна влаштовував з ґопі у водах Ямуни.
Текст* 33: Тим часом віддані на чолі зі Сварупою Дамодарою помітили відсутність Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і вражені цим кинулись Його шукати, запитуючи всіх: «Куди подівся Господь?»
Текст* 34: Шрі Чайтан'я Махапрабгу побіг від них із швидкістю думки, й ніхто не побачив Його. Віддані не знали, що й думати про те, куди Він подівся.
Текст* 35: «Чи Господь пішов до храму Джаґаннатги, чи в безумстві впав на землю у якомусь саду?
Текст* 36: Може Він пішов до храму Ґундіча, а може до озера Нарендра, чи до Чатака-парвати. Може Він пішов до храму в Конарці?»
Текст* 37: Так перемовляючись, віддані ходили скрізь і всюди, шукаючи Господа. Врешті вони з великим гуртом людей вийшли на берег моря.
Текст* 38: Поки віддані шукали Господа, надійшов ранок, і вони вирішили: «Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу зник».
Текст* 39: Без Господа всім здавалось, що від них пішло саме життя. Віддані вирішили, що сталось щось лихе і ніщо інше їм на думку не спадало.
Текст 40: «Родичі й близькі друзі завжди бояться, щоб з їхнім любим чогось не трапилось».
Текст* 41: Коли вони вийшли на берег моря, то порадились і розділились: частина пішла шукати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу біля Чатака-парвати.
Текст* 42: Сварупа Дамодара та решта відданих попрямували на схід, шукаючи Господа на березі і в воді.
Текст* 43: Всі були у відчаї і майже непритомні, але під впливом екстатичної любові блукали далі, розшукуючи Господа.
Текст* 44: На березі вони помітили рибалку, що простував із сіттю на плечі. Той сміявся, плакав, танцював і співав, раз у раз вигукуючи святе ім'я: «Харі, Харі!»
Текст* 45: Поведінка рибаря здивувала всіх, і тому Сварупа Дамодара Ґосвамі став розпитувати його.
Текст* 46: «Рибалко, — сказав він, — чому ти так поводишся? Ти кого-небудь зустрів отут? Що викликало цю твою поведінку? Розкажи нам».
Текст* 47: Рибалка відповів: «Жодної душі не бачив тут, тільки мрець піймався мені в сіть.
Текст* 48: Я старанно витягнув сіть, подумавши, що спіймав велетенську рибину, але коли я побачив, що то труп, мене пройняв жах.
Текст* 49: Коли я розплутував сіть, я доторкнувся до тіла, і в ту ж мить у серце мені увійшов дух.
Текст* 50: Від страху я задрижав і заплакав. Голос мій затремтів, а волосся на тілі стало дибки.
Текст* 51: Не знаю, чи те тіло, яке я витяг, — це труп брахмани чи звичайної людини, але щойно дивишся на нього, його дух одразу ж входить у тіло.
Текст* 52: Тіло того духа дуже довге, ліктів п'ять чи й сім, а Його руки й ноги завдовжки аж по три лікті.
Текст* 53: Суглоби в тому тілі розійшлись під шкірою, і шкіра обвисла. Можна вмерти, коли це побачиш.
Текст* 54: Той дух прибрав подоби мерця, але очі в Нього розплющені. Iноді Він белькоче «ґон-ґон», а іноді лежить непритомний.
Текст* 55: Я бачив цього духа на власні очі, і тепер Він у мене вселився. Але якщо я помру, хто буде піклуватись про мою жінку й дітей?
Текст* 56: Про того духа важко навіть говорити, але я збираюсь знайти заклинача і попрохати, щоб він вигнав його з мене.
Текст* 57: Вночі я самотою, на відлюдді ловлю рибу, але подумки постійно повторюю молитву до Нрісімхи, тому духи не чіпають мене.
Текст* 58: Але цей дух нападає на мене з подвоєною силою, коли я повторюю мантру до Нрісімхи. Сам вигляд цього духа викликає в мене жах.
Текст* 59: Не ходіть тудою. Я вам не дозволяю туди йти, бо той дух усіх вас похапає».
Текст* 60: Почувши це, Сварупа Дамодара зрозумів, у чому річ, і м'яко сказав рибалці:
Текст* 61: «Я відомий заклинач і знаю, як вигнати з тебе того духа». Він став повторювати якісь мантри і поклав руку рибалці на голову.
Текст* 62: Він тричі ляснув рибалку і сказав: «Все, дух пішов геть. Можеш не боятись». Тими словами він заспокоїв рибалку.
Текст* 63: Рибалку охопила екстатична любов, але водночас він перелякався. Отож його хвилювання було подвійне. Але тепер його переляк минувся, і він дещо заспокоївся.
Текст* 64: Сварупа Дамодара сказав рибалці: «Добродію, той, кого ти вважаєш за духа, насправді не дух, а Верховний Бог-Особа, Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу.
Текст* 65: В любовному екстазі Господь впав у море, а ти спіймав Його своїм неводом і врятував.
Текст* 66: Один дотик до Нього пробудив у тобі приспану любов до Крішни, але подумавши, що це дух, ти дуже перелякався.
Текст* 67: Тепер твій переляк минувся і розум заспокоївся, тож покажи, будь ласка, де Він».
Текст* 68: Рибалка відповів: «Я бачив Господа багато разів, але це не Він. Це тіло дуже спотворене».
Текст* 69: Сварупа Дамодара сказав: «Від любові до Бога тіло Господа сильно змінюється. Iноді кістки в суглобах у Нього розходяться, а тіло дуже видовжується».
Текст* 70: Почувши це, рибалка дуже зрадів. Він повів усіх відданих за собою й показав їм Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 71: Господь лежав на землі, і Його тіло було видовжене, вибілене водою й від голови до п'ят обліплене піском.
Текст* 72: Тіло Господа дуже витягнулось, а шкіра обвисла. Підняти Його й віднести аж додому було б неможливо.
Текст* 73: Віддані зняли з Нього мокру пов'язку на стегнах і надягнули суху, а потім, поклавши Господа на розстелену накидку, вони зчистили з Його тіла пісок.
Текст* 74: Всі гуртом вони стали співати санкіртану, голосно повторюючи святе ім'я Крішни Господу на вухо.
Текст* 75: За якийсь час звук святого імені увійшов у вухо Господа, і Він з оглушливим вигуком підхопився.
Текст* 76: Коли Господь підхопився, Його кості стали на місця, і Він, напівпритомний, став розглядатися навколо Себе.
Текст* 77: Господь завжди перебував у якомусь із трьох станів свідомості: внутрішньому, притомному або напівпритомному.
Текст* 78: Коли Господь був глибоко занурений у внутрішню свідомість, але разом з тим дещо усвідомлював зовнішню дійсність, цей стан віддані називали ардга-бах'я, напівпритомність.
Текст* 79: У напівпритомному стані Шрі Чайтан'я Махапрабгу говорив, як божевільний. Віддані виразно чули, що Він звертається до неба.
Текст* 80: «Я побачив Ямуну, — сказав Господь, — і вирушив до Вріндавани. Там Я угледів, як син Махараджі Нанди влаштував забаву в воді.
Текст* 81: Господь Крішна разом з Шріматі Радгарані та іншими ґопі зайшов у води Ямуни, і вони почали весело бавитись.
Текст* 82: Я бачив цю розвагу, стоячи на березі Ямуни з гуртом інших ґопі. Одна ґопі показувала іншим забави Радги й Крішни у воді.
Текст* 83: Свої шовкові вбрання й прикраси ґопі залишили під наглядом подруг і надягнули дуже тонкий білий одяг, а Господь Крішна, взявши їх з Собою, влаштував у Ямуні купіль і чудові забави.
Текст* 84: Гей, подруженьки, погляньте, як Господь Крішна розважається у воді! Невгамовні Крішнині долоні скидаються на лотоси, Він Сам — немов ватажок нестямних слонів, а ґопі схожі на слоних навколо нього.
Текст* 85: Почались водяні забави і всі стали бризкати одне на одного водою. Знялась веремія, вода лилась потоками, і серед тої зливи годі було визначити, хто бере гору, а хто програє. Водяна битва розгоралась дедалі сильніше.
Текст* 86: Ґопі скидались на стрімкі блискавиці, а Крішна скидався на темну хмару. Блискавиці бризкали водою на хмару, а хмара — на блискавиці. Очі ґопі, немов спраглі птахи чатака, радісно впивались нектарною водою з хмари.
Текст* 87: Спочатку вони змагались, бризкаючи одне на одного водою, потім стали боротись руками, лицями, потім грудьми, зубами і, нарешті, нігтями.
Текст* 88: Тисячі рук бризкало водою, і тисячами очей ґопі споглядали Крішну. Тисячами ніг вони підходили до Нього ближче, і тисячами вуст вони Його цілували. Тисячі тіл Його пригортали, і тисячами вух ґопі слухали Його жартівливі слова.
Текст* 89: Крішна силоміць підхопив і відтягнув Радгарані туди, де вода сягала їй до шиї а потім підштовхнув на глибину. Однак Вона схопилась за Його шию і трималась на поверхні, наче лотос, якого зірвав хоботом слон.
Текст* 90: Крішна поширив Себе у стільки форм, скільки було ґопі, а тоді позривав з них увесь одяг. Вода Ямуни була кришталево чиста, і Він радісно споглядав їхні осяйні тіла.
Текст* 91: Лотосові стебла дружили з ґопі і тому хвилями Ямуни, як руками, підсовували їм по воді на підмогу широке кругле лотосове листя, прикриваючи їм тіла. Деякі ґопі розпустили коси і опустили їх вперед, мов сукню, прикриваючи нижню частину тіла, а руками, мов керсеткою, прикрили груди.
Текст* 92: Поки Крішна боровся з Радгарані, всі ґопі поховались серед заростів білих лотосів. Вони по шию сховались у воді, і над поверхнею залишились тільки їхні лиця, що зливались із лотосами.
Текст* 93: Коли інші ґопі повтікали, Господь Крішна робив із Шріматі Радгарані, що тільки бажав. Коли ж ґопі кинулись шукати Крішну, Шріматі Радгарані, маючи дуже гострий розум і розуміючи серце подруг, непомітно змішалася з ними.
Текст* 94: Скільки в воді плавало білих лотосів, стільки ж поряд з ними з'являлося і блакитних лотосів. Блакитні лотоси підпливали до білих і, стикаючись, вони починали боротися. Ґопі на березі Ямуни захоплено це все споглядали.
Текст* 95: Коли з води виринали пари високих грудей ґопі, наче округлі тіла птахів-чакравак, над ними, накриваючи їх, злітали блакитні лотоси Крішниних рук.
Текст* 96: Руки ґопі, мов червоні лотоси, парами піднімались із води і зупиняли блакитні квіти. Блакитні лотоси намагались вкрасти білі чакраваки, а червоні лотоси захищали пташок, і між ними зав'язувалась битва.
Текст 97: Блакитні і червоні лотоси — несвідомі об'єкти, а чакраваки живі й свідомі. Однак, охоплені любовним екстазом, блакитні лотоси стали насолоджуватись смаком чакравак. Це явище цілковито протилежне до їхньої природної поведінки, але в царстві Господа Крішни такі протилежності становлять принцип Його розваг.
Текст 98: Блакитні лотоси — це друзі бога Сонця і живуть разом з чакраваками, але тут вони напали на чакравак. Червоні лотоси, натомість, розпускаються вночі і тому для чакравак чужинці, ба й вороги. Проте в Крішниних розвагах червоні лотоси, руки ґопі, захищають чакравак, їхні груди. Це метафора, сила якої полягає в суперечливості».
Текст* 99: Шрі Чайтан'я Махапрабгу розповідав далі: «У Своїх розвагах Крішна проявив дві прикраси — перебільшення і обернену аналогію. Чудовий смак цих прикрас потішив Мій розум і вдовольнив очі та вуха.
Текст* 100: Натішившись такими чудесними забавами, Господь Шрі Крішна забрав усіх ґопі і вийшов на берег Ямуни. Ґопі, котрі стояли на березі, стали слугувати Крішні та іншим ґопі, розтираючи їм тіла ароматичною олією та пастою з плодів амалакі.
Текст* 101: Після того вони викупались іще раз і, вдягнувшись у сухе, увійшли до хатини з самоцвітів. Там ґопі на ім'я Врінда приготувала для них лісове вбрання — вона прикрасила їх запашними квітами, зеленим листям та всілякими іншими оздобами.
Текст* 102: У Вріндавані ростуть чудесні дерева й ліани, що цілий рік приносять усі можливі плоди й квіти. Ґопі й служниці вріндаванських альтанок нарвали цих плодів та квітів і принесли їх Радзі й Крішні.
Текст* 103: Всі плоди ґопі почистили, наклали на великі таці і розмістили на помості в діамантовому будиночку. Вони поставили таці з фруктами рівними рядами, а перед ними спорудили сидіння.
Текст* 104: Серед плодів там було багато сортів кокосів та манґо, бананів, ягід, джекфрутів, фініків, мандарин, апельсинів, смородини, сантар, винограду, мигдалю та всіляких сушених фруктів.
Текст* 105: Були там і мускусні дині, кшіріки, плоди пальми, кешури, плоди, які ростуть у воді, плоди лотосів, плоди бел, пілу, гранати і багато інших. Деякі з них в інших місцях називають по-іншому, але у Вріндавані завжди можна знайти тисячі сортів стількох плодів, що годі всі й перерахувати.
Текст* 106: Шріматі Радгарані наготувала вдома багато різних солодощів з молока та цукру, як-от ґанґаджала, амрітакелі, піюшаґрантгі, карпуракелі, сарапурі, амріті, падмачіні та кганда- кшірісара-врікша. Вона принесла це все Крішні.
Текст* 107: Побачивши, як гарно розкладено страви, Крішна задоволено сів і призволився до лісової вечері. Після Нього поїла Шріматі Радгарані та Її подруги-ґопі, а тоді Радга й Крішна у діамантовому будиночку лягли разом на ложе.
Текст* 108: Деякі ґопі омахували Радгу й Крішну віялами, інші розтирали Їм стопи, а дехто подавав Їм пожувати листки бетелю. Коли Радга й Крішна заснули, ґопі також полягали спати. Те, що Я побачив, дуже втішило Мій розум.
Текст* 109: I тут раптом ви здійняли страшний галас, схопили Мене й повернули сюди. Де тепер Ямуна? Де Вріндавана? Де Крішна й ґопі? Ви зруйнували Моє омріяне щастя!»
Текст* 110: З тими словами Шрі Чайтан'я Махапрабгу врешті-решт повністю отямився. Побачивши Сварупу Дамодару Ґосвамі, Господь запитав його:
Текст* 111: «Навіщо ти забрав Мене сюди?» Сварупа Дамодара відповів:
Текст* 112: «Ти подумав, що океан — це Ямуна, і стрибнув у воду, а хвилі віднесли Тебе аж сюди.
Текст* 113: Цей рибалка впіймав Тебе у свою сіть і витягнув з води. Доторкнувшись до Тебе, він збожеволів від екстатичної любові до Крішни.
Текст* 114: Ми ходили й шукали Тебе цілу ніч, а після розповіді цього рибалки, прийшли сюди й знайшли Тебе.
Текст* 115: Вдаючи зомлілого, Ти споглядав вріндаванські розваги, але коли ми побачили, що Ти непритомний, ми ледь не сконали.
Текст* 116: Однак коли ми стали повторювати святе ім'я Крішни, Ти наполовину отямився, і ми всі слухали Твою схожу на марення мову».
Текст* 117: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Мені приснилось, що Я потрапив до Вріндавани і там побачив, як Господь Крішна влаштовує танець раса з усіма ґопі.
Текст* 118: Порозважавшись у воді, Крішна насолодився вечерею в лісі. Мабуть, надивившись на це, Я говорив, як божевільний».
Текст* 119: Сварупа Дамодара Ґосвамі попрохав Господа Шрі Чайтан'ю Махапрабгу омитись у морі і тоді з великою радістю відвів назад додому.
Текст* 120: Отже, я розповів про те, як Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу впав у океан. Кожен, хто слухає цю історію, неодмінно досягне притулку біля лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 121: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.