 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАнт'я-ліла
|
Текст 1: Зараз я опишу часточку з того, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу робив розумом, інтелектом і тілом, коли Його бентежило сильне почуття розлуки з Крішною.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Верховному Богові-Особі! Хвала, хвала Господу Ґаурачандрі, життю й душі Його відданих!
Текст* 3: Хвала, хвала Господу Ніт'янанді, що дорогий Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, як саме життя! Хвала, хвала Адвайті Ачар'ї, що надзвичайно любий Шрі Чайтан'ї Махапрабгу!
Текст* 4: Хвала, хвала Сварупі Дамодарі і всім іншим відданим, починаючи з Шріваси Тгакури! Даруйте мені, будь ласка, силу описати постать Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 5: Настрій трансцендентного божевілля, в якому Шрі Чайтан'я Махапрабгу перебував через розлуку з Крішною, дуже глибокий і таємничий. Зрозуміти його не може навіть людина дуже благородна і вчена.
Текст* 6: Як можна описати незбагненне? Це можливо, тільки якщо Шрі Чайтан'я Махапрабгу наділить здатністю до цього.
Текст 7: Всі ці трансцендентні діяння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу записали в своїх щоденниках Сварупа Дамодара Ґосвамі і Раґгунатга даса Ґосвамі.
Текст 8: Сварупа Дамодара і Раґгунатга даса Ґосвамі жили тоді поряд зі Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, тоді як усі інші коментатори були далеко від Нього.
Текст 9: Ці дві великі особистості [Сварупа Дамодара і Раґгунатга даса Ґосвамі] записували все, що робив Шрі Чайтан'я Махапрабгу, мить за миттю. У своїх щоденниках вони описували діяння Господа і коротко, і докладно.
Текст 10: Сварупа Дамодара уклав короткі записки, а Раґгунатга даса Ґосвамі записував усе докладно. Зараз я розповім про діяння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу докладніше, немовби розпушуючи збиту вату.
Текст* 11: Будь ласка, слухайте з вірою опис екстатичних почуттів Чайтан'ї Махапрабгу. Тоді ви пізнаєте Його екстатичну любов і врешті-решт досягнете любові до Верховного Бога.
Текст* 12: Почуття Шрі Чайтан'ї Махапрабгу в розлуці з Крішною були точнісінько такі самі, яким був стан ґопі у Вріндавані, коли Крішна поїхав до Матгури.
Текст* 13: У Своєму трансцендентному божевіллі Шрі Чайтан'я Махапрабгу з часом став так само побиватись, як побивалась Шріматі Радгарані, коли до Вріндавани приїхав Уддгава.
Текст 14: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчував те саме, що відчувала Шріматі Радгарані, коли зустріла Уддгаву. Подумки Господь завжди перебував у Її стані і подеколи усвідомлював Себе як Шріматі Радгарані.
Текст* 15: Так виявляється трансцендентне божевілля. Що тут важко зрозуміти? Коли особа піднімається на дуже високий рівень любові до Крішни, вона впадає в трансцендентне безумство і говорить, наче божевільна.
Текст 16: «Коли екстатичні почуття зачарування розвиваються далі, вони поступово починають скидатися на збентеження. Далі відданий досягає рівня приголомшення [вайчітрі], яке пробуджує трансцендентне божевілля. Трансцендентне божевілля має багато підрозділів, як оце удґгурна і чітра-джалпа».
Текст* 17: Якось, коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу відпочивав, Йому приснилось, як Крішна проводить танець раса.
Текст* 18: Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив Господа Крішну: з прекрасним, вигнутим у трьох місцях тілом, із флейтою біля вуст. Вбраний у жовті шати і ґірлянду з лісових квітів, Він зачаровував навіть Купідона.
Текст* 19: Ґопі водили танок, а посеред їхнього кола Крішна, син Махараджі Нанди, танцював із Шріматі Радгарані.
Текст* 20: Побачивши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу поринув у трансцендентний смак танцю раса і подумав: «Ось нарешті Я з Крішною у Вріндавані».
Текст* 21: Коли Ґовінда побачив, що Господь ще не встав, він розбудив Його. Зрозумівши, що це все був сон, Господь дещо засмутився.
Текст* 22: Шрі Чайтан'я Махапрабгу виконав звичні щоденні ритуали і належного часу пішов до храму подивитись на Господа Джаґаннатгу.
Текст* 23: Він дивився на Господа Джаґаннатгу з-поза колони Ґаруди, а тимчасом перед Ним Божество споглядали сотні й тисячі людей.
Текст* 24: Раптом одна оріянка, неспроможна за натовпом розгледіти Господа Джаґаннатгу, видерлась на колону Ґаруди, одну ногу поставивши на плече Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 25: Побачивши це, слуга Чайтан'ї Махапрабгу, Ґовінда, кинувся її стягувати. Однак Шрі Чайтан'я Махапрабгу йому за це вичитав.
Текст 26: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Ґовінді: «Гей, аді-вас'є [дикуне], не забороняй цій жінці вилазити на Ґаруда-стамбгу. Нехай дивиться на Господа Джаґаннатгу досхочу».
Текст* 27: Однак жінка схаменулась і швидко злізла на землю. Побачивши Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, вона біля Його лотосових стіп попрохала вибачення.
Текст 28: Побачивши завзяття цієї жінки, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Господь Джаґаннатга не дав Мені такого завзяття.
Текст* 29: Своїм тілом, розумом і життям вона повністю занурена в Господа Джаґаннатгу. Через це вона не усвідомлювала, що ставить ногу Мені на плече.
Текст* 30: Ой, як пощастило цій жінці! Я молюсь до її стіп, щоб вона благословила Мене таким палким прагненням бачити Господа Джаґаннатгу».
Текст* 31: Перед цим Шрі Чайтан'я Махапрабгу бачив Господа Джаґаннатгу як Крішну, сина Махараджі Нанди, власною особою.
Текст* 32: Повністю занурившись у це видіння, Шрі Чайтан'я Махапрабгу настільки заглибився у настрій ґопі, що скрізь, куди дивився, бачив Крішну з флейтою біля вуст.
Текст* 33: Побачивши жінку, Господь знову усвідомив навколишню дійсність і розгледів первісні форми Божеств Господа Джаґаннатги, Субгадри й Господа Баларами.
Текст* 34: Коли Господь Чайтан'я побачив Божества, Йому видалось, що Він бачить Крішну на Курукшетрі. Він міркував: «Чи це Я прийшов на Курукшетру? А де Вріндавана?»
Текст* 35: Господь Чайтан'я дуже стурбувався, наче людина, яка загубила щойно куплений діамант. Він глибоко зажурився й повернувся додому.
Текст* 36: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сів долі і став креслити нігтями землю. Очі Йому заслали сльози, що текли, немов Ґанґа.
Текст 37: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Я знайшов був Крішну, Господа Вріндавани, але загубив знову. Хто забрав Мого Крішну? Куди Я потрапив?»
Текст* 38: Коли Шрі Чайтан'ї Махапрабгу снився танець раса, Він перебував у повному трансцендентному блаженстві, а коли прокинувся, Йому здалось, ніби Він загубив найкоштовніший діамант.
Текст* 39: Завжди занурений в блаженство трансцендентного божевілля, Шрі Чайтан'я Махапрабгу співав і танцював. Тілесні потреби, як-от їсти чи митись, Він задовольняв лише за звичкою.
Текст* 40: Вночі Господь Чайтан'я звіряв Сварупі Дамодарі та Рамананді Раї Свої екстатичні почуття.
Текст 41: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Спочатку Мій розум якось знайшов був скарб Крішни, а тоді загубив знову. З горя він покинув дім Мого тіла і прийняв релігійні засади капаліка-йоґі, а тоді подався до Вріндавани з учнями-чуттями».
Текст* 42: Загубивши здобутий діамант і згадуючи його достоїнства, Шрі Чайтан'я Махапрабгу поринув у горе. Обійнявши за шию Рамананду Раю і Сварупу Дамодару Ґосвамі, Він плакав: «Гай-гай, де ж Мій Господь Харі? Де Харі?» Він втратив будь-який спокій і став дуже стурбований.
Текст* 43: «Любі друзі, — сказав Він, — послухайте, лишень, про Крішнині чари. Пориваючись до тих чарів, Мій розум відкинув усі соціальні та ведичні приписи і став старцювати, наче йоґ-містик.
Текст* 44: Каблучка Крішниної раса-ліли, яку зробив Шукадева Ґосвамі, наймилостивіший майстер, чиста, як сережка з мушлі. Мій розум-йоґ вдягнув цю сережку у своє вухо. З Моїх прагнень він вирізав собі чашу-гарбуз, а на плече накинув торбу Моїх надій.
Текст* 45: На своє брудне, присипане пилом та попелом тіло Мій розум-йоґ накинув подерту ковдру стурбованості. Єдині слова, які він промовляє, — це «Ой, леле, Крішно!» На зап'ясті він носить дванадцять браслетів журби, а на голові — тюрбан жадібного бажання. Від голоду він дуже худий.
Текст* 46: Великий йоґ, Мій розум, невідривно вивчає поетичні описи вріндаванських розваг Господа Крішни. У «Шрімад-Бгаґаватам» та інших писаннях великі святі йоґи, як оце В'ясадева і Шукадева Ґосвамі, змалювали Господа Крішну як Наддушу, вільну від будь-якої матеріальної скверни.
Текст 47: Містичний йоґ, Мій розум, взяв собі ім'я Махабаула і зробив десять Моїх чуттів своїми учнями. Покинувши Моє тіло — свій дім, і великі скарби — матеріальну насолоду, Мій розум пішов до Вріндавани.
Текст* 48: У Вріндавані він ходить разом з учнями від дверей до дверей і просить милостиню. Він просить як у рухомих, так і в нерухомих жителів — у людей, дерев та ліан. Так він живиться фруктами, корінням та листям.
Текст* 49: Ґопі Враджабгумі постійно насолоджуються нектарним смаком якостей Крішни, Його вроди, чарівності, звуку Його флейти, аромату і доторку Його тіла. П'ять учнів Мого розуму, п'ять чуттів, збирають від ґопі рештки цього нектару і приносять Моєму розуму-йоґу. Чуття живуть, харчуючись цими рештками.
Текст* 50: Крішна розважається у безлюднім саду, а в куточку цього саду, в альтанці, Мій розум-йоґ разом з учнями вправляється у містичній йозі. Прагнучи на живі очі побачити Крішну, цей йоґ цілу ніч не спить і медитує на Крішну, Наддушу, вільного від трьох ґун природи.
Текст 51: Загубивши товариство Крішни й не маючи більше змоги бачити Його, Мій розум впав у відчай і вдався до містичної йоґи. Спустошений розлукою з Крішною, він зазнав десяти трансцендентних перемін. Збуджений ними, Мій розум втік і залишив Моє тіло, свою оселю, порожнім. Отож Я повністю занурений у транс».
Текст* 52: Переживаючи розлуку з Крішною, ґопі зазнавали десяти тілесних змін. Ті самі ознаки проявлялись і в тілі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 53: «Десять змін у тілі, що з'являються від розлуки з Крішною — це хвилювання, безсоння, розумове збудження, схудлість, нечистота, божевільна мова, хвороба, божевілля, ілюзія і смерть».
Текст* 54: Вдень і вночі Шрі Чайтан'ю Махапрабгу огортали ці десять екстатичних станів. Коли виникали такі ознаки, розум Господа ставав дуже нестійкий.
Текст* 55: Сказавши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу замовк. Тоді Рамананда Рая став читати вірші.
Текст* 56: Рамананда Рая читав вірші із «Шрімад-Бгаґаватам», а Сварупа Дамодара Ґосвамі співав про Крішнині розваги. Так вони повернули Шрі Чайтан'ю Махапрабгу до усвідомлення зовнішньої дійсності.
Текст* 57: Коли так минуло півночі, Рамананда Рая і Сварупа Дамодара Ґосвамі поклали Шрі Чайтан'ю Махапрабгу на ліжко у внутрішньому покої.
Текст* 58: Рамананда Рая після того повернувся додому, а Сварупа Дамодара Ґосвамі і Ґовінда лягли під дверима покою Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 59: Шрі Чайтан'я Махапрабгу не спав цілу ніч, голосно повторюючи мантру Харе Крішна.
Текст* 60: За якийсь час Сварупа Дамодара перестав чути голос Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Зайшовши в кімнату, він виявив, що всі троє дверей були замкнені, але Шрі Чайтан'ї Махапрабгу всередині не було.
Текст* 61: Не виявивши Господа в кімнаті, віддані дуже занепокоїлись. Взявши ліхтар, вони кинулись розшукувати Господа.
Текст* 62: Після тривалих пошуків вони знайшли Шрі Чайтан'ю Махапрабгу — Він лежав на землі на північ від брами Сімха-двара.
Текст* 63: Спочатку віддані на чолі з Сварупою Дамодарою Ґосвамі дуже зраділи, що знайшли Господа, але побачивши Його стан, занепокоїлись.
Текст* 64: Шрі Чайтан'я Махапрабгу лежав непритомний, а Його тіло видовжилось до п'яти чи шести ліктів. З Його ніздрів не виходило повітря.
Текст* 65-66: Його руки й ноги видовжились на три лікті, а роз'єднані в суглобах кості тримались вкупі тільки на шкірі. Тіло Господа було ледь тепле. Усі суглоби на руках, ногах, а також Його шия та поперек роз'єднались і були розділені принаймні п'ятнадцятьма сантиметрами.
Текст* 67: Виглядало так, наче суглоби тримала вкупі тільки шкіра, що їх обтягувала. Побачивши стан Господа, віддані були прибиті горем.
Текст* 68: Розгледівши, що рот Шрі Чайтан'ї Махапрабгу повний слини й піни, а очі Його закотились, віддані ледь не вмерли.
Текст* 69: Коли вони це побачили, Сварупа Дамодара Ґосвамі й решта відданих стали голосно гукати на вухо Шрі Чайтан'ї Махапрабгу святе ім'я Крішни.
Текст* 70: Так вони повторювали святе ім'я Крішни тривалий час, аж нарешті воно увійшло в серце Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і Він підхопився з голосним вигуком «Харібол!».
Текст* 71: Щойно Господь отямився, Його суглоби з'єднались і все тіло повернулось до нормального стану.
Текст* 72: Шріла Раґгунатга даса Ґосвамі змалював ці розваги у книжці «Ґауранґа-става-калпаврікша».
Текст 73: «Iноді в оселі Каші Мішри Шрі Чайтан'я Махапрабгу впадав у відчай, страждаючи від розлуки з Крішною. Суглоби Його трансцендентного тіла слабли, і руки та ноги видовжувались. Качаючись по землі, Господь з дрожем у голосі тужливо кричав і жалібно ридав. Образ Шрі Чайтан'ї Махапрабгу з'являється в моєму серці і зводить мене з розуму».
Текст* 74: Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже здивувався, коли побачив Себе перед брамою Сімха-двара. «Де Я? Що Я тут роблю?» — запитав Він Сварупу Дамодару Ґосвамі.
Текст* 75: Сварупа Дамодара сказав: «Господи, вставай, будь ласка, ходімо до Твоєї оселі. Там я розповім Тобі про все, що трапилось».
Текст* 76: Підтримуючи Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, віддані повели Його додому, і там вони розповіли Йому про все, що трапилось.
Текст* 77: Вислухавши про те, в якому стані Він лежав біля Сімха- двари, Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже здивувався і сказав: «Я нічого цього не пам'ятаю.
Текст* 78: Єдине, що Я пригадую, — це те, що Я побачив Мого Крішну, але тільки на мить. Він постав переді Мною, а тоді зразу зник, наче блискавка».
Текст* 79: Тут залунала мушля в храмі Джаґаннатги. Шрі Чайтан'я Махапрабгу омився й пішов побачити Господа Джаґаннатгу.
Текст* 80: Отже, я розповів про незвичайні зміни в тілі Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Коли люди чують про них, вони чудуються.
Текст* 81: Ніхто ніде не бачив таких тілесних змін, і ніхто не читав про них у явлених писаннях. Однак Шрі Чайтан'я Махапрабгу, найвищий із санн'ясі, проявляв ці екстатичні ознаки.
Текст* 82: Ці екстатичні стани не описано в шастрах, і для звичайних людей вони незбагненні. Тому люди часто не ймуть віри цим подіям.
Текст* 83: Раґгунатга даса Ґосвамі постійно жив поряд із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу. Я просто записую те, що почув від нього. Хоча звичайні люди не ймуть віри в ці розваги, я цілковито вірю в них.
Текст* 84: Якось, ідучи до моря митись, Шрі Чайтан'я Махапрабгу раптом угледів піщану дюну Чатака-парвата.
Текст* 85: Шрі Чайтан'я Махапрабгу подумав, що це пагорб Ґовардгана, й кинувся до неї бігти.
Текст 86: [Господь Чайтан'я промовив:] «Найліпший з усіх відданих — це пагорб Ґовардгана! О подружки, цей пагорб постачає Крішну й Балараму, а також Їхніх телят, корів та друзів- пастушків усім потрібним: питною водою, ніжними травами, печерами, плодами, квітами й овочами. Так пагорб вшановує Господа. Відчуваючи на Собі дотик лотосових стіп Крішни та Баларами, пагорб Ґовардгана виглядає дуже щасливим».
Текст* 87: Повторюючи цього вірша, Шрі Чайтан'я Махапрабгу мчав до дюни швидко, мов вітер. Ґовінда кинувся за Ним, але не міг наздогнати Господа.
Текст* 88: Спочатку один відданий став гукати, а тоді всі посхоплювались і, голосно волаючи, побігли за Господом.
Текст* 89: Серед відданих, які побігли за Шрі Чайтан'єю Махапрабгу, були Сварупа Дамодара Ґосвамі, Джаґадананда Пандіта, Ґададгара Пандіта, Рамай, Нандай і Шанкара Пандіта.
Текст* 90: Прийшов на берег і Парамананда Пурі з Брахманандою Бгараті, а слідом поволі накульгував Бгаґаван Ачар'я.
Текст* 91: Шрі Чайтан'я Махапрабгу мчав швидко, як вітер, але раптом в екстазі заціпенів і втратив здатність рухатись далі.
Текст* 92: Всі пори на Його тілі наїжились, скидаючись на прищі, а волосся стало дибки і було схоже на квіти кадамби.
Текст* 93: Зі всіх пор Його тіла безперервно сочився піт із кров'ю, і Він не міг вимовити й слова, з горла Йому виривався лише булькіт.
Текст* 94: Очі Господа наповнили сльози, що текли невпинним потоком, як води Ґанґи та Ямуни, що вливаються в море.
Текст* 95: Все Його тіло стало білим, як мушля, а тоді затремтіло, наче вкрита хвилями океанська поверхня.
Текст* 96: Шрі Чайтан'ю Махапрабгу пройняла ця дрож, і Він впав на землю. Тут саме підбіг Ґовінда.
Текст* 97: Ґовінда побризкав все тіло Господа водою з глека-каранґи і, взявши накидку Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, став Його омахувати.
Текст* 98: Коли Сварупа Дамодара та інші віддані дістались туди й уздріли, в якому стані перебуває Шрі Чайтан'я Махапрабгу, вони аж заплакали.
Текст 99: Господнє тіло зазнавало всіх восьми трансцендентних перетворень, і це видовище приголомшило відданих.
Текст* 100: Віддані стали голосно співати над Шрі Чайтан'єю Махапрабгу мантру Харе Крішна і омили Йому тіло холодною водою.
Текст* 101: Віддані довго співали святі імена, і раптом Шрі Чайтан'я Махапрабгу встав і вигукнув: «Харібол!»
Текст* 102: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу підвівся, усі вайшнави стали в захваті гукати: «Харі! Харі!» Все повітря довкола наповнилось цими сприятливими звуками.
Текст* 103: Шрі Чайтан'я Махапрабгу здивовано встав і роззирався довкола, чогось шукаючи. Але Він ніяк не міг побачити того, що шукав.
Текст* 104: Шрі Чайтан'я Махапрабгу помітив вайшнавів, і до Нього частково повернулась пам'ять. Він звернувся тоді до Сварупи Дамодари.
Текст* 105: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Хто переніс Мене сюди з пагорба Ґовардгана? Я бачив розваги Крішни, а тепер не бачу їх більше.
Текст* 106: Сьогодні Я пішов звідси до пагорба Ґовардгана, подивитись, чи Крішна пасе там корів.
Текст* 107: Я бачив, як Господь Крішна піднявся на пагорб Ґовардгана і грав на флейті, а навколо Нього паслись корови.
Текст* 108: Зачувши переливи Крішниної флейти, на зустріч із Ним прийшла Шріматі Радгарані та Її подружки-ґопі, всі дуже гарно вбрані.
Текст* 109: Коли Крішна з Шріматі Радгарані зайшли в печеру, інші ґопі попросили, щоб Я нарвав квітів.
Текст* 110: Якраз тоді ви підняли галас і звідти перенесли Мене сюди.
Текст* 111: Чому ви привели Мене сюди, даремно роблячи Мені прикрість? Я отримав нагоду побачити розваги Крішни, але так і не побачив їх».
Текст* 112: З тими словами Шрі Чайтан'я Махапрабгу заплакав, і вайшнави, побачивши Господів стан, заплакали з Ним.
Текст* 113: Тоді надійшли Парамананда Пурі і Брахмананда Бгараті. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив їх, в Нього виникло почуття поваги.
Текст* 114: Шрі Чайтан'я Махапрабгу повністю отямився і став підносити їм молитви. Обидва старші добродії з любов'ю обійняли Господа.
Текст* 115: Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав Пурі Ґосвамі і Брахмананду Бгараті: «Чому ви прийшли аж так далеко?»
Пурі Ґосвамі відповів: «Побачити, як Ти танцюєш».
Пурі Ґосвамі відповів: «Побачити, як Ти танцюєш».
Текст* 116: Ці слова дещо засоромили Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Разом з усіма вайшнавами Він пішов омиватися в морі.
Текст* 117: Шрі Чайтан'я Махапрабгу омився в морі й разом з усіма відданими повернувся до Своєї оселі. Там вони пообідали рештками їжі Господа Джаґаннатги.
Текст* 118: Ось я розповів про трансцендентні екстатичні почуття Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Їхню силу нездатний описати навіть Господь Брахма.
Текст* 119: Цю розвагу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, в якій Він побіг до дюни Чатака-парвата, яскраво змалював у своїй «Ґауранґа- става-калпаврікші» Шріла Раґгунатга даса Ґосвамі.
Текст 120: «Поблизу Джаґаннатга Пурі височіє дюна за назвою Чатака-парвата. Побачивши цей пагорок, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «О, Я піду до земель Враджі й побачу пагорб Ґовардгана!» — і божевільно кинувся до дюни, тимчасом як усі вайшнави намагались Його наздогнати. Ця сцена постає в моєму серці і зводить з розуму».
Текст* 121: Хто на силі належно описати всі незвичайні розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу? Всі вони просто Його забава.
Текст* 122: Я коротко описав їх, аби тільки дати загальне уявлення про Його трансцендентні розваги. Однак кожен, хто слухає це, неодмінно досягне притулку біля лотосових стіп Господа Крішни.
Текст 123: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.