квачін мірвсе враджа-паті-сутасйору-вірахт

латгач чгрī-сандгітвд дадгад-адгіка-даірґгйа бгуджа-падо

луган бгӯмау ккв вікала-вікала ґадґада-вач

рудан рī-ґаурґо хдайа удайан м мадайаті

квачіт — іноді; міра-все — в оселі Каші Мішри; враджа-паті-сутасйа — сина Нанди Махараджі; уру-вірахт — від сильного почуття розлуки; латгат — ослабнувши; рī-сандгітвт — суглобів Його трансцендентного тіла; дадгат — отримуючи; адгіка-даірґгйам — надзвичайну довжину; бгуджа-падо — рук і ніг; луган — качаючись; бгӯмау — по землі; ккв — тужливим вигуком; вікала-вікалам — дуже жалібно; ґадґада-вач — тремтливим голосом; рудан — ридаючи; рī-ґаурґа — Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу; хдайе — у серці; удайан — прокидаючись; мм — мене; мадайаті — вводить у шал.


Текст

«Iноді в оселі Каші Мішри Шрі Чайтан'я Махапрабгу впадав у відчай, страждаючи від розлуки з Крішною. Суглоби Його трансцендентного тіла слабли, і руки та ноги видовжувались. Качаючись по землі, Господь з дрожем у голосі тужливо кричав і жалібно ридав. Образ Шрі Чайтан'ї Махапрабгу з'являється в моєму серці і зводить мене з розуму».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Це вірш із «Ґауранґа-става-калпаврікші»4.