ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш взято з опису Шріматі Радгарані в «Удджвала-ніламані» (Віпраламбга-пракарана153), книжці Шріли Рупи Ґосвамі. У ній він роз'яснює згадані десять ознак наступним чином.

Чінта, хвилювання. У «Хамса-дуті»(2) сказано:

«На прохання Акрури Крішна й Баларама залишили оселю Нанди Махараджі й поїхали до Матгури. Це був важкий удар для розуму Шріматі Радгарані, і від гострого почуття розлуки з Крішною Вона майже збожеволіла. Від сердечних мук і неспокою Вона поринула в здогади й потонула в річці хвилювання. Вона думала: «Я помру, і тоді Крішна неодмінно повернеться знову побачитись зі Мною. Але коли Він почує від вріндаванських жителів про Мою смерть, це Його дуже засмутить. Отже, Мені не можна помирати». Так пояснено термін чінта.

Джаґара, безсоння. У «Пад'явалі»(326) сказано:

У глибокій журбі Шріматі Радгарані звернулась до Своєї дорогої подруги Вішакги: «Подруженько, якби Мені вдалось побачити Крішну уві сні, Я б дякувала щасливій долі. Але що Я пороблю? Навіть сон збиткується наді Мною. Він ворогує зі Мною, і відколи Крішна поїхав від Мене, Я не сплю».

Удвеґа, розумове збудження. Це слово пояснено в «Хамса- дуті»(104) так:

Шріматі Радгарані звернулась до Лаліти: «Дорога Моя миловида Лаліто, Мені несила передати, як палає Моє серце. Це величезний, бездонний океан хвилювання. Однак Я б'ю чолом до твоїх лотосових стіп. Що Мені робити? Будь ласка, подумай про Моє становище й порадь, як знайти спокій. Я дуже цього прагну».

Танаву, схудлість, описано так:

Коли Уддгава відвідав Вріндавану й повернувся до Матгури, Господь Крішна запитав його про Радгарані і Вішакгу. Уддгава відповів Йому: «Задумайся над становищем ґопі! Особливо мучиться через розлуку з Тобою Шріматі Радгарані. Вона схудла і геть змарніла. Серце Її терзає біль, а груди, через те що Вона перестала їсти, почорніли, мовби від хвороби. Від розлуки з Тобою всі ґопі, а передусім Радгарані, схожі на водойми, що пересихають під палючим сонцем.

Маліна-анґату, нечистоту, описано так:

Уддгава сказав Крішні: «Найблагословенніший Крішно, послухай, будь ласка. Від горя, якого завдала Твоя відсутність, Вішакга стала кволою. Вуста її тремтять, як листя дерева під сильним вітром. Її вродливе лице схоже на лотосову квітку, яка зів'яла під снігом, а очі — наче лотосові пелюстки, які обпалило своїм жаром осіннє сонце».

Пралапу, божевільну мову, проілюстровано в «Лаліта-мадгаві» так:

Це побивання Шріматі Радгарані за коханим Крішною, що пішов далеко від дому. Жінку, чий чоловік залишив домівку й подався на чужину, називають прошіта-бгартріка. Як така жінка побивається за чоловіком, так і Шріматі Радгарані побивалась за Крішною: «Подруженько, де славетна окраса родини Махараджі Нанди, де Крішна, що прикрашає голову півмісяцем? Де той, чиє тіло має колір самоцвіту індраніла і що так гарно грає на флейті? Де твій друг, найкращий з чоловіків, що так чудово вміє танцювати в колі танцю раса? Де той, хто являє Собою найліпші ліки від Моєї смертельної сердечної недуги? Я повинна проклясти провидіння, що завдало Мені таких мук, розлучивши з Крішною».

Вйадгі, хворобу, також описано в «Лаліта-мадгаві»:

Потерпаючи від болю розлуки з Крішною, Шріматі Радгарані мовила: «Дорога Лаліто, послухай Мене, будь ласка. Я не витримую болю, якого завдає Мені лихоманка розлуки з Крішною, і Я не можу навіть описати цього тобі. Цей жар пече, як вилите в земляну опоку розплавлене золото, терзає страшніше за отруту і проймає глибше за блискавку. Я страждаю, як людина, що гине від холери. Щоб так мучити, ця лихоманка має бути далебі дуже сильна».

Унмаду, божевілля, описано так:

Уддгава сказав Крішні: «Дорогий Крішно, за Твоєї відсутності ґопі так потерпають, що майже страчаються розуму. О Мурарі, Шріматі Радгарані в Себе вдома без причини сміється і, наче божевільна, запитує про Тебе в усіх і кожного, навіть у каміння. Конаючи в розлуці з Тобою і неспроможна стерпіти цих мук, Вона качається по землі».

Моху, ілюзію, описано так:

Лаліта написала Крішні листа від імені Шріматі Радгарані: «Дорогий Крішно, Шріматі Радгарані зомліла і впала на землю, — це розлука з Тобою збурила Їй розум. О, воŸроже Камси, Ти став вправним політиком, тож мав би вміти розрадити кого завгодно. Будь ласка, зваж на горе Шріматі Радгарані, бо інакше Ти скоро почуєш про Її смерть. Зараз Ти радієш, але тоді, мабуть, побиватимешся».

Мріт'ю, смерть, описано в «Хамса-дуті»(96):

У наступному листі Лаліта картала Крішну за те, що Він залишається в Матгурі: «Ведучи танок раса, Ти завоював любов Шріматі Радгарані. Чому ж тепер Ти так збайдужів до Моєї подруженьки Радгарані? Вона лежить ледь притомна, думаючи про Твої розваги. Я прикладу Їй до ніздрів трохи вати й перевірю, чи Вона ще жива, і якщо Вона ще жива, я Її насварю».