мана кша-війоґī, дукге мана хаіла йоґī,

се війоґе даа да хайа

се дайа вйкула ха, мана ґела пал,

ӯнйа мора арīра лайа"

мана — розум; кша-війоґī — без Крішниного товариства; дукге — у горі; мана — розум; хаіла — став; йоґīйоґ-містик; се війоґе — цим почуттям розлуки; даа — десять; да — трансцендентних перетворень; хайа — є; се дайа — тими трансцендентними перетвореннями; вйкула ха — дуже збуджений; мана — розум; ґела — пішов геть; пал — втікши; ӯнйа — порожнє; мора — Моє; арīра — тіло; лайа — оселя.


Текст

Загубивши товариство Крішни й не маючи більше змоги бачити Його, Мій розум впав у відчай і вдався до містичної йоґи. Спустошений розлукою з Крішною, він зазнав десяти трансцендентних перемін. Збуджений ними, Мій розум втік і залишив Моє тіло, свою оселю, порожнім. Отож Я повністю занурений у транс».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: У цих віршах змальовано тільки зовнішній бік життя жебраків-капаліків, але не справжнє їхнє життя. Жебраки-капаліки — це матеріалістичні тантрики, котрі носять у руці череп. Вони не вайшнави і нічого спільного з духовним життям не мають, тому до них не варто навіть доторкатись. Тут проведено тільки зовнішню паралель між їхньою діяльністю і розумом, але наслідувати їхню поведінку в жодному разі не варто.