 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Шрі Чайтан'я Махапрабгу мандрував усією Вріндаваною і втішав Своїм поглядом усіх живих істот, рухомих і нерухомих. Господь був дуже щасливий, коли бачив кого-небудь. Так Господь Ґауранґа обійшов Вріндавану.
Текст* 2: Хвала, хвала Господу Ґаурачандрі! Хвала, хвала Ніт'янанді Прабгу! Хвала, хвала Шрі Адвайті Прабгу! Хвала, хвала всім відданим Господа Чайтан'ї на чолі з Шрівасою Тгакурою!
Текст 3: Шрі Чайтан'я Махапрабгу танцював в екстазі, але коли Він прийшов до Аріт-ґрами, раптом пробудилось Його чуттєве сприйняття.
Текст* 4: Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав у місцевих людей: «Де Радга-кунда?» Ніхто не міг Йому відповісти, і брахмана, що йшов разом із Ним, також цього не знав.
Текст* 5: Тоді Господь зрозумів, що святе місце, яке має назву Радга- кунда, вже сховане від зору людей. Проте, як всезнаючий Верховний Бог-Особа, Він знайшов Радга-кунду і Ш'яма- кунду у рисових полях. Там було дуже мілко, але Він все одно омився там.
Текст* 6: Коли місцеві селяни побачили, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу омивається у ставках посеред рисових полів, вони дуже здивувались. Омившись, Господь став підносити Шрі Радга-кунді Свої молитви.
Текст* 7: З усіх ґопі Крішні найдорожча Радгарані. Так само озеро, що має назву Радга-кунда, дуже дороге Господеві, бо воно дороге Шріматі Радгарані.
Текст 8: «Як Шріматі Радгарані найдорожча Шрі Крішні, так дорогий Йому і Її ставок для купання [Радга-кунда]. З усіх ґопі Шріматі Радгарані найлюбіша Господу Крішні».
Текст* 9: У цьому озері Господь Крішна і Шріматі Радгарані щодня влаштовували розваги у воді, а на березі проводили танець раса.
Текст* 10: Насправді кожному, хто хоча б раз у своєму житті омиється у цьому озері, Господь Крішна дарує таку екстатичну любов, яку відчуває до Нього Шріматі Радгарані.
Текст* 11: Чар Радга-кунди такий самий солодкий, як чар Шріматі Радгарані. I слава цієї кунди [озера] так само велика, як слава Шріматі Радгарані.
Текст 12: «Своїми дивовижними трансцендентними якостями Радга- кунда так само дорога Крішні, як Шріматі Радгарані. Саме в цьому озері сповнений всіх багатств Господь Шрі Крішна з великою насолодою і трансцендентним блаженством проводив розваги в товаристві Шріматі Радгарані. Кожен, хто хоча б один раз омиється у Радга-кунді, здобуде такий самий любовний потяг до Шрі Крішни, який відчуває Шріматі Радгарані. Хто в цьому світі на силі описати велич і солодкий чар Шрі Радга-кунди?»
Текст* 13: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу підносив молитви до Радга- кунди. Охоплений екстатичною любов'ю, Він танцював на березі, згадуючи розваги, які Господь Крішна проводив на березі Радга-кунди.
Текст* 14: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу позначив Своє тіло тілакою з глини Радга-кунди. За допомогою Балабгадри Бгаттачар'ї Він зібрав трохи глини, щоб взяти з Собою.
Текст* 15: Від Радга-кунди Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до озера Суманас. Коли Господь побачив звідти пагорб Ґовардгана, Його охопила невимовна радість.
Текст* 16: Коли Господь побачив пагорб Ґовардгану, Він одразу поклонився, впавши на землю, наче палка. Він обійняв один камінь з пагорба Ґовардгана і стратився розуму.
Текст* 17: Безумний від екстатичної любові, Господь прийшов у селище за назвою Ґовардгана. Там Він побачив Божество Харідева і поклонився Йому.
Текст* 18: Харідева — це втілення Нараяни, а Його оселя розміщена на західній пелюстці лотоса Матгури.
Текст* 19: Божевільний від екстатичної любові, Шрі Чайтан'я Махапрабгу став танцювати перед Божеством Харідеви. Почувши про дивовижні діяння Господа, всі місцеві жителі посходились побачити Його.
Текст* 20: Люди були вражені, коли побачили екстатичну любов Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і Його вроду. Священики, що служили Божеству Харідеви, влаштували Господеві дуже привітну зустріч.
Текст* 21: На Брахма-кунді Бгаттачар'я зварив поїсти, а Господь омився у Брахма-кунді і пообідав.
Текст* 22: На ніч Господь залишився у храмі Харідеви і ввечері став міркувати.
Текст* 23: Шрі Чайтан'я Махапрабгу думав: «Я ніколи не полізу на пагорб Ґовардгана, але як же Я тоді побачу Ґопалу Раю?»
Текст* 24: Господь мовчки роздумував над цим, і Господь Ґопала, знаючи Його думки, пішов на хитрість.
Текст* 25: Зійшовши з пагорба Ґовардгана, Господь Ґопала дарував зустріч Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, що не хотів ступати на пагорб, бо вважав Себе відданим Господа Крішни.
Текст 26: Ґопала жив у селищі Аннакута-ґрама на пагорбі Ґовардгана. Більшість жителів цього села походили з Раджастгану.
Текст* 27: До села прийшла одна людина і повідомила селянам: «Зараз турецькі вояки ладнаються напасти на ваше село.
Текст* 28: Втікайте з села сьогодні вночі, і щоб жодна людина не залишилась. Візьміть Божество з собою і йдіть подалі, бо завтра прийдуть вояки-мусульмани».
Текст* 29: Почувши це, всі селяни дуже стривожились. Насамперед вони взяли Ґопалу і перенесли Його до села Ґантгулі.
Текст* 30: Божество Ґопали стояло в оселі одного брахмани, і Йому поклонялись потай. Всі втекли, і село Аннакута спорожніло.
Текст* 31: Зі страху перед мусульманами Божество Ґопали переміщали знову й знову. Так, залишивши Свій храм, Господь Ґопала жив то в кущах, то в різних селах.
Текст* 32: Уранці Шрі Чайтан'я Махапрабгу омився в озері Манаса- ґанґа і пішов навколо пагорба Ґовардгана.
Текст* 33: Від одного вигляду пагорба Ґовардгана Шрі Чайтан'я Махапрабгу відчув екстаз любові до Крішни. Не припиняючи танцю, Він продекламував наступного вірша.
Текст 34: «Найліпший з усіх відданих — це пагорб Ґовардгана! О подружки, цей пагорб постачає Крішні й Баларамі, а також Їхнім телятам, коровам та друзям-пастушкам усе потрібне: питну воду, ніжні трави, печери, плоди, квіти й овочі. Так пагорб вшановує Господа. Відчуваючи на Собі дотик лотосових стіп Крішни та Баларами, пагорб Ґовардгана виглядає дуже щасливим».
Текст* 35: Шрі Чайтан'я Махапрабгу омився в озері Ґовінда-кунда, і там Він почув, що Божество Ґопали пішло до Ґантгулі-ґрами.
Текст* 36: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Ґантгулі-ґрами і побачив Божество Господа Ґопали. Охоплений екстатичною любов'ю, Господь став співати й танцювати.
Текст 37: Щойно Господь побачив красу Божества Ґопали, Він поринув у любовний екстаз і продекламував наступного вірша. Після того Він співав і танцював аж до вечора.
Текст 38: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Нехай вас завжди захищає ліва рука Шрі Крішни, який має очі, схожі на пелюстки лотоса. Своєю лівою рукою Він, наче іграшку, підняв пагорб Ґовардгана».
Текст* 39: Шрі Чайтан'я Махапрабгу дивився на Божество Ґопали три дні. На четвертий день Божество повернулось до Свого храму.
Текст* 40: Чайтан'я Махапрабгу ішов за Божеством Ґопали, співаючи й танцюючи. Велика юрма радісних людей також співала трансцендентне ім'я Крішни: «Харі! Харі!»
Текст* 41: Божество Ґопали повернулось до Свого храму, а Шрі Чайтан'я Махапрабгу залишився біля підніжжя пагорба. Так Божество Ґопали задовольнило всі бажання Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 42: Такі ласкаві взаємини пов'язують Господа Ґопалу та Його відданих. Коли віддані це побачили, їх сповнила екстатична любов.
Текст* 43: Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже прагнув побачити Ґопалу, але не хотів ступати на пагорб Ґовардгана. Тоді Божество Ґопали, вдавшись до хитрощів, спустилося Само.
Текст* 44: Так, винаходячи якийсь привід, Ґопала іноді живе в лісовій хащі, а іноді в якомусь селі. Той, хто відданий Божеству, приходить Його побачити.
Текст* 45: Два брати, Рупа й Санатана, не ступали на пагорб. Їм Господь Ґопала також дарував зустріч з Собою.
Текст* 46: У глибокій старості Шріла Рупа Ґосвамі не міг далеко йти, але бажав побачити красу Ґопали.
Текст 47: Остерігаючись мусульман, Ґопала пішов до Матгури і там цілий місяць прожив у домі Віттгалешвари.
Текст* 48: Шріла Рупа Ґосвамі та його супутники цей місяць жили в Матгурі і дивились на Божество Ґопали.
Текст 49: Коли Рупа Ґосвамі жив у Матгурі, з ним були Ґопала Бгатта Ґосвамі, Раґгунатга даса Ґосвамі, Раґгунатга Бгатта Ґосвамі і Локанатга даса Ґосвамі.
Текст* 50: Бгуґарбга Ґосвамі, Шрі Джіва Ґосвамі, Шрі Ядава Ачар'я і Ґовінда Ґосвамі також були разом із Шрілою Рупою Ґосвамі.
Текст* 51: Також із ним були Шрі Уддгава даса, Мадгава, Шрі Ґопала даса і Нараяна даса.
Текст 52: А також із ним був великий відданий Ґовінда, Вані Крішнадаса, Пундарікакша, Iшана і Лаґгу Харідаса.
Текст* 53: Рупа Ґосвамі в супроводі всіх цих відданих з великою радістю відвідав Господа Ґопалу.
Текст* 54: Поживши у Матгурі один місяць, Божество Ґопали повернулось до Своєї обителі, і Шрі Рупа Ґосвамі повернувся до Вріндавани.
Текст 55: У цій історії я розповів про милість Господа Ґопали. Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив Божество Ґопали і пішов далі до Шрі Кам'явани.
Текст* 56: Як Шрі Чайтан'я Махапрабгу обходив Вріндавану, описано вже раніше. У такому самому екстазі Він обходив весь терен Вріндавани.
Текст 57: Відвідавши місця Крішниних розваг у Кам'явані, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Нандішвари. Там Він поринув у любовний екстаз.
Текст 58: Шрі Чайтан'я Махапрабгу омивався у всіх славетних озерах, починаючи з озера Павана. Після того Він піднявся на пагорб і став розпитувати місцевих людей.
Текст* 59: Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав: «На цьому пагорбі є які-небудь божества?»
Місцеві жителі відповіли: «На пагорбі є божества, але вони стоять у печері.
Місцеві жителі відповіли: «На пагорбі є божества, але вони стоять у печері.
Текст* 60: Там є батько й матір, чиї тіла прекрасної будови, а між ними — прекрасна дитина з трьома вигинами в тілі».
Текст* 61: Почувши про це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу дуже зрадів. Віднайшовши печеру, Він побачив у ній три божества.
Текст* 62: Шрі Чайтан'я Махапрабгу вшанував Нанду Махараджу та матір Яшоду і в великому любовному екстазі доторкнувся до тіла Господа Крішни.
Текст 63: Господь щодня співав і танцював у любовному екстазі. Нарешті Він прийшов до Кгадіравани.
Текст* 64: Побачивши місця розваг Господа Крішни, Шрі Чайтан'я пішов до Шешашаї, де побачив Лакшмі і продекламував наступний вірш.
Текст 65: «Коханий! Твої лотосові стопи такі ніжні, що ми притискаємо їх до своїх грудей дуже обережно, боячись завдати Твоїм стопам болю. Наше життя залежить тільки від Тебе. Тому наш розум переповнює тривога про те, що Ти, мандруючи лісовими стежками, можеш поранити об камінці Свої ніжні стопи».
Текст 66: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив Кгела- тіртгу, а тоді пішов до Бгандіравани. Перебравшись через Ямуну, Він пішов до Бгадравани.
Текст 67: Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав Шрівану і Лохавану. Далі Він пішов до Махавани і побачив Ґокулу, місце ранніх дитячих розваг Господа Крішни.
Текст* 68: Побачивши місце, в якому Шрі Крішна повалив двійко дерев арджуна, Шрі Чайтан'я Махапрабгу впав у великий любовний екстаз.
Текст* 69: Відвідавши Ґокулу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу повернувся до Матгури, де оглянув місце народження Господа. Там Він жив у домі Санодія-брахмани.
Текст 70: Побачивши юрби людей, що приходили до Нього в Матгурі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов звідти до Акрура-тіртги. Там Він оселився на безлюдді.
Текст 71: Наступного дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Вріндавани і омився в заводі Калії та Праскандані.
Текст* 72: Побачивши святе місце Праскандана, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Двадашадіт'ї. Звідти Він пішов до Кеші- тіртги, а коли побачив місце, де проходив танець раса, від любовного екстазу Він знепритомнів.
Текст* 73: Коли Господь прийшов до тями, Він став качатись по землі. Він то сміявся, то плакав, то танцював, то падав. Також Він голосно співав.
Текст* 74: У такому трансцендентному захваті Шрі Чайтан'я Махапрабгу щасливо провів той день у Кеші-тіртзі. Увечері Він повернувся до Акрура-тіртги і поїв.
Текст* 75: Наступного ранку Шрі Чайтан'я Махапрабгу знову пішов до Вріндавани і омився в Чіра-ґгаті. Далі Він пішов до Тентулі-тали і там відпочив.
Текст* 76: Це тамариндове дерево, Тентулі-тала, було дуже старим і стояло ще з часів ігор Господа Крішни. Під деревом був блискучий поміст.
Текст* 77: Поблизу Тентулі-тали текли води Ямуни, і тому там повівав прохолодний вітерець. Сидячи там, Господь споглядав красу Вріндавани і води Ямуни.
Текст* 78: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сідав під старим тамариндовим деревом і повторював святе ім'я Господа. Опівдні Він повертався до Акрура-тіртги обідати.
Текст* 79: Усі, хто жив поряд із Акрура-тіртгою, приходили подивитись на Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, і через великий натовп Господь не міг спокійно повторювати святе ім'я.
Текст* 80: Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу ішов до Вріндавани і сідав на відлюдді, де Він міг повторювати святе ім'я до півдня.
Текст* 81: По обіді люди могли поговорити з Ним. Господь кожному говорив про важливість оспівування святого імені.
Текст* 82: Тоді ж до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу якось прийшов вайшнава на ім'я Крішнадаса. Він був сімейний чоловік касти кшатрій, і його дім стояв на другому березі Ямуни.
Текст* 83: Крішнадаса омився у Кеші-тіртзі і йшов до Калія-дахи, коли раптом побачив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, що сидів під Амлі-талою [Тентулі-талою].
Текст* 84: Побачивши вроду Господа і Його екстатичну любов, Крішнадаса був глибоко вражений. Сповнений почуттів екстатичної любові, він шанобливо поклонився Господу.
Текст* 85: Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав Крішнадасу: «Хто ти? Де твій дім?»
Крішнадаса відповів: «Я найниціший з сімейних людей.
Крішнадаса відповів: «Я найниціший з сімейних людей.
Текст* 86: Я належу до касти Раджапутів, і мій дім стоїть навпроти, на другому березі Ямуни. Але я хочу стати слугою вайшнави.
Текст* 87: Сьогодні мені приснився сон, згідно з ним я прийшов сюди і знайшов Тебе».
Текст* 88: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу дарував Крішнадасі Свою безпричинну милість, обійнявши його. Від екстатичної любові Крішнадаса збожеволів і став танцювати і співати святе ім'я Харі.
Текст* 89: Крішнадаса пішов до Акрура-тіртги разом із Господом, і йому дали рештки їжі Господа.
Текст* 90: Наступного ранку Крішнадаса пішов разом із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу до Вріндавани, несучи Його глек з водою. Таким чином Крішнадаса залишив дружину, дім і дітей, щоб побути із Шрі Чайтан'єю Махапрабгу.
Текст* 91: Куди Господь ішов, скрізь усі казали: «У Вріндавані знову проявився Крішна».
Текст* 92: Одного ранку до Акрура-тіртги прийшло багато людей з Вріндавани і почали галасувати.
Текст* 93: Побачивши Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, всі шанобливо поклонились Його лотосовим стопам. Тоді Господь запитав їх: «Звідки ви всі йдете?»
Текст* 94: Люди відповіли: «Крішна знову проявився у водах заводі Калії. Він танцює на каптурах змія Калії, і на цих каптурах виблискують самоцвіти.
Текст* 95: Всі бачили Самого Господа Крішну. Щодо цього немає сумніву». Почувши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу засміявся. Він сказав: «Це все правда».
Текст* 96: Три ночі поспіль люди ходили до Калія-дахи дивитись на Крішну, і всі повертались зі словами: «Тепер ми побачили Самого Крішну».
Текст* 97: Всі приходили до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і казали: «Тепер ми безпосередньо побачили Господа Крішну». Так з ласки богині мудрості вони казали правду.
Текст* 98: Коли люди бачили Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, вони справді бачили Крішну, але, покладаючись на своє недосконале знання, помилково дивились не в той бік.
Текст 99: Нарешті Балабгадра Бгаттачар'я прийшов до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу з проханням. Він сказав: «Будь ласка, дозволь мені піти й на власні очі побачити Господа Крішну».
Текст 100: Коли Балабгадра Бгаттачар'я попрохав дозволу піти подивитись на Крішну в Калія-дасі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу лагідно вдарив його по плечу і сказав: «Ти вчена людина, але зробив із себе дурня, піддавшись оманливій мові інших дурнів.
Текст 101: Чому б це Крішна з'являвся за епохи Калі? Люди, що не мають розуму, просто помилилися і всіх баламутять, здіймаючи галас.
Текст* 102: Не сходь з розуму. Сиди вдома, а дивитись на Крішну підеш завтра ввечері».
Текст* 103: Наступного ранку побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу прийшло кілька поважних добродіїв, і Господь запитав їх: «Ви дивились на Крішну?»
Текст* 104: Ці поважні добродії відповіли: «Вночі в заводі Калії рибалка запалює на своєму човні ліхтар і завдяки тому ловить багато риби.
Текст* 105: Дивлячись на це здалеку, люди помилково гадають, що бачать Крішну, який танцює на тілі змія Калії.
Текст* 106: Ці нетямущі люди човен вважають за змія Калію, а ліхтар — за самоцвіти на його каптурах. Рибалку люди помилково вважають за Крішну.
Текст* 107: Насправді Господь Крішна повернувся до Вріндавани. Це правда, і правда також те, що люди Його бачили.
Текст 108: Але вони дивляться за Крішною не там, де треба. Це все одно, що переплутати пень із людиною».
Текст 109: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав їх: «Де ви бачили Самого Крішну?»
Добродії відповіли: «Ти санн'ясі, зреченик, отже Ти рухомий Нараяна [джанґама-нарайана]».
Добродії відповіли: «Ти санн'ясі, зреченик, отже Ти рухомий Нараяна [джанґама-нарайана]».
Текст* 110: Добродії додали: «Ти з'явився у Вріндавані як втілення Крішни. Просто побачивши Тебе, всі здобули звільнення».
Текст 111: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу вигукнув: «Вішну! Вішну! Не називайте Мене Верховним Богом-Особою. Джіва ніколи не може стати Крішною. Ніколи не кажіть такого!
Текст* 112: Санн'ясі на зреченому ступені життя, безперечно, невід'ємна частка довершеного цілого, як світлосяйна корпускула сонячних променів — невід'ємна частка самого Сонця. Крішна — наче Сонце, сповнений шести багатств, а жива істота — це лише часточка довершеного цілого.
Текст 113: Живу істоту і Абсолютного Бога-Особу ніколи не слід рівняти, як іскорку ніколи не слід рівняти до цілого вогнища.
Текст 114: «Верховний Бог-Особа, верховний повелитель, завжди сповнений трансцендентного блаженства, і Його завжди супроводжують енерґії хладіні та самвіт. Однак зумовлена душа завжди покрита невіглаством і зазнає троїстих страждань. Отже вона являє собою сховище всіляких злигоднів».
Текст 115: Дурень, який каже, що Верховний Бог-Особа рівний живій істоті, — безбожник, і на нього чекає кара володаря смерті, Ямараджі.
Текст* 116: «Того, хто ставить півбогів, як оце Брахма та Шіва, на один рівень з Нараяною, слід вважати за блюзніра, пашанді».
Текст* 117: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу пояснив різницю між звичайною живою істотою і Верховним Богом-Особою, ці добродії сказали: «Ніхто не вважає Тебе за звичайну живу істоту. Ти в усьому подібний Крішні, як тілом, так і якостями.
Текст* 118: За рисами Твого тіла ми бачимо, що Ти не хто інший, як син Махараджі Нанди, хоча первинний колір Твоєї шкіри покрило золоте сяйво Твого тіла.
Текст* 119: Як пахощі мускусу не сховати, загорнувши його в тканину, так само не сховати Твої якості Верховного Бога-Особи.
Текст* 120: Воістину, Твої якості незвичайні і виходять за межі уяви звичайної живої істоти. Просто побачивши Тебе, весь світ страчається розуму від екстатичної любові до Крішни.
Текст* 121-122: Навіть жінки, діти, старі люди, м'ясоїди і люди найнижчої касти, хоча б раз Тебе побачивши, відразу починають повторювати святе ім'я Крішни, танцюють, мов божевільні, і стають духовними вчителями, які можуть звільнити весь світ.
Текст* 123: Не кажучи вже за тих, хто Тебе побачив, навіть ті, хто почув Твоє святе ім'я, страчаються розуму від екстатичної любові до Крішни і стають спроможні звільнити три світи.
Текст* 124: Просто почувши Твоє святе ім'я собакоїди стають святими. Твою надзвичайну могутність не передати словами.
Текст 125: «Що вже казати про духовний ріст тих, хто бачить Верховного Бога-Особу віч-на-віч, коли навіть народжений у сім'ї собакоїдів одразу ж стає достойний приносити ведичні жертви, якщо один раз промовляє святе ім'я Верховного Бога- Особи чи прославляє Його, слухає про Його розваги, кланяється Йому або хоча б згадує про Нього».
Текст 126: Це лише другорядні прояви Твоєї величі. За своєю первинною природою Ти син Махараджі Нанди».
Текст* 127: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу дарував усім цим людям Свою безпричинну милість, і всі поринули в екстаз любові до Бога. Після того всі повернулись додому.
Текст* 128: Шрі Чайтан'я Махапрабгу пожив біля Акрура-тіртги кілька днів. Він звільнив усіх тамтешніх жителів, просто роздаючи святе ім'я Крішни і екстатичну любов до Господа.
Текст* 129: Брахмана, учень Мадгавендри Пурі, ходив по Матгурі від дому до дому і надихав інших брахманів запрошувати до себе Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 130: Отож усі поважні люди Матгури на чолі з матгурськими брахманами приходили до Балабгадри Бгаттачар'ї запрошувати Господа на гостину.
Текст* 131: В один день надходило від десяти до двадцяти запрошень, але Балабгадра Бгаттачар'я згоджувався тільки на одне.
Текст* 132: Не всі діставали змогу запросити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу особисто, тому деякі прохали Санодія-брахману, щоб він умовив Господа прийняти їхнє запрошення.
Текст* 133: Шрі Чайтан'ю Махапрабгу з великим смиренням запрошували брахмани з різних місць (як оце Кан'якубджа і південна Iндія), усі вірні послідовники ведичної релігії.
Текст 134: Вони приходили до Акрура-тіртги з самого ранку і починали готувати. Піднісши обід шалаґрама-шілі, вони пропонували його Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 135: Якось Шрі Чайтан'я Махапрабгу сидів на березі Акрура- тіртги, біля місця для омовіння, і міркував наступним чином.
Текст* 136: Шрі Чайтан'я Махапрабгу міркував: «У цьому місці для омовіння Акрура бачив Вайкунтгу, духовний світ, а всі жителі Враджі бачили тут Ґолока Вріндавану».
Текст* 137: Подумавши про те, як Акрура стояв у воді, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відразу ж стрибнув у воду і якийсь час не виринав.
Текст* 138: Побачивши, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу тоне, Крішнадаса став голосно волати. Відразу ж прибіг Балабгадра Бгаттачар'я і витягнув Господа з води.
Текст* 139: Після того Балабгадра Бгаттачар'я відвів Санодія-брахману убік і став з ним радитись.
Текст* 140: Балабгадра Бгаттачар'я сказав: «Сьогодні я був поряд, і тому я зміг витягнути Господа з води. А якщо Він стане тонути у Вріндавані, хто Йому допоможе?
Текст* 141: Тепер тут цілий натовп людей, і ці запрошення сильно заважають. А Господь до того ж постійно охоплений почуттями екстазу. Я не бачу в цій ситуації нічого хорошого.
Текст* 142: Було б добре, якби нам вдалося забрати Шрі Чайтан'ю Махапрабгу з Вріндавани. Така моя остаточна думка».
Текст* 143: Санодія-брахмана сказав: «Поведімо Господа до Праяґи. Ходімо туди берегом Ґанґи. Йти цим шляхом буде дуже приємно.
Текст* 144: Ходімо до святої Соро-кшетри, омиймося там у Ґанзі, а тоді ведімо Шрі Чайтан'ю Махапрабгу далі.
Текст 145: Тепер почався місяць маґга. Якщо ми зараз підемо до Праяґи, то дістанемо нагоду кілька днів омиватись у Ґанзі під час Макара-санкранті».
Текст* 146: Санодія-брахмана вів далі: «Будь ласка, розкажи Шрі Чайтан'ї Махапрабгу про свою гризоту. А тоді запропонуй, щоб ми всі пішли до Праяґи на день повні місяця маґги.
Текст* 147: Скажи Господеві про те, який би ти був щасливий піти понад берегом Ґанґи». Тоді Балабгадра Бгаттачар'я звернувся до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу з подальшим благанням.
Текст* 148: Балабгадра Бгаттачар'я сказав Господу: «Я більше нездатний зносити весь той клопіт, якого завдає натовп людей. Люди приходять одне за одним, щоб запросити на обід.
Текст* 149: З самого ранку сюди приходять люди і, не заставши Тебе, просто морочать мені голову.
Текст 150: Я був би дуже щасливий, якби ми пішли звідси дорогою понад Ґанґою. Тоді ми зможемо, прийшовши у Праяґу, скористатися з нагоди омитись у Ґанзі під час Макара-санкранті.
Текст* 151: Мій розум став дуже збуджений, і я вже не можу терпіти цей неспокій. Тепер все залежить від дозволу Твоєї Господньої Милості. Я прийму все, що Ти хочеш».
Текст* 152: Шрі Чайтан'я Махапрабгу не хотів залишати Вріндавану, але, щоб задовольнити бажання Свого відданого, Він звернувся до нього з милою мовою.
Текст* 153: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Ти привів Мене сюди й показав Мені Вріндавану. Я маю перед Тобою великий борг, відплатити який Я нездатний.
Текст* 154: Все, що ти захочеш, Я мушу робити. Куди ти Мене поведеш, туди Я й піду».
Текст* 155: Наступного ранку Шрі Чайтан'я Махапрабгу піднявся вдосвіта. Омившись, Він поринув у почуття любовного екстазу, знаючи, що прийшов час залишати Вріндавану.
Текст* 156: Хоча зовні Господь не давав взнаки, розум Його переповнювала екстатична любов. Балабгадра Бгаттачар'я сказав: «Ходімо до Махавани [Ґокули]».
Текст* 157: Сказавши це, Балабгадра Бгаттачар'я посадив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу в човен. Вони переправились через річку, і Балабгадра Бгаттачар'я повів Господа за собою.
Текст* 158: Раджапута Крішнадаса і Санодія-брахмана дуже добре знали дорогу понад Ґанґою.
Текст* 159: Так вони йшли якийсь час, поки Шрі Чайтан'я Махапрабгу, побачивши, що віддані втомились, підвів їх до дерева і сів у затінку.
Текст* 160: Неподалік від дерева паслося багато корів, і, дивлячись на них, Господь був дуже втішений.
Текст* 161: Раптом один пастушок заграв на флейті, і Господа переповнили почуття любовного екстазу.
Текст* 162: Переповнений екстатичною любов'ю, Господь знепритомнів і впав на землю. З рота Йому йшла піна, а дихання увірвалось.
Текст* 163: Коли Господь лежав непритомний, під'їхали десятеро озброєних вершників з війська мусульманських патганів. Наблизившись, вони спішились.
Текст* 164: Побачивши непритомного Господа, вояки подумали: «Цей санн'ясі, мабуть, мав багато золота.
Текст* 165: Ці чотири негідники, мабуть, отруїли санн'ясі дгутурою і забрали Його багатство».
Текст 166: З цими думками патганські вояки схопили всіх чотирьох і вирішили їх убити. Тут обидва бенґальці затремтіли.
Текст* 167: Відданий Крішнадаса, що належав до роду Раджапутів, не знав ніякого страху. Санодія-брахмана був також безстрашний і відважно заговорив.
Текст* 168: Брахмана сказав: «Ви, патганські вояки, всі підпорядковані вашому цареві. Ходімо до вашого командувача, і нехай він вирішує.
Текст* 169: Цей санн'ясі — мій духовний вчитель, а я сам з Матгури. Я брахмана, і я знайомий з багатьма, хто служить у мусульманського царя.
Текст* 170: Цей санн'ясі хворий і тому іноді вмліває. Будь ласка, сядьте тут, і ви побачите, що Він дуже скоро опритомніє і повернеться до Свого нормального стану.
Текст* 171: Сядьте тут на хвильку, а нас тримайте під арештом. Коли санн'ясі прийде до тями, можете розпитати Його, тоді, а якщо захочете, зможете нас усіх вбити.
Текст* 172: Патганські вояки сказали: «Ви всі негідники. Один з вас походить із західних земель, один з області Матгури, а решта двоє, що трусяться, походять з Бенґалії».
Текст* 173: Раджапута Крішнадаса сказав: «Мій дім поряд, і я маю близько двохсот вояків-турків та десь із сотню гармат.
Текст* 174: Варто мені голосно крикнути, і вони негайно будуть тут. Вас вони повбивають, а ваших коней та сідла заберуть у трофей.
Текст* 175: Бенґальські прочани не негідники. Це ви негідники, бо ви хочете вбити паломників і пограбувати їх.
Текст* 176: Почувши такі викличні слова, патганські вояки завагались. Аж тут раптом Шрі Чайтан'я Махапрабгу опритомнів.
Текст* 177: Повернувшись до тями, Господь голосно вигукнув святе ім'я: «Харі! Харі!» Господь здійняв руки вгору і почав танцювати в любовному екстазі.
Текст* 178: Коли Господь в любовному екстазі вигукнув святе ім'я, мусульманським воякам здалося, що їм у серце вдарила блискавка.
Текст* 179: Охоплені страхом, патганські вояки негайно звільнили всіх чотирьох. Отож Шрі Чайтан'я Махапрабгу не бачив Своїх супутників під арештом.
Текст* 180: Балабгадра Бгаттачар'я підійшов до Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і посадовив Його. Побачивши мусульманських вояків, Господь прийшов до тями.
Текст* 181: Всі мусульманські вояки підійшли до Господа, поклонились Його лотосовим стопам і сказали: «Ось чотири негідники.
Текст* 182: Ці негідники напоїли Тебе дгутурою. Задурманивши Тебе, вони забрали всі Твої багатства».
Текст* 183: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Це ніякі не негідники. Вони Мої супутники. Я жебрак-санн'ясі і не маю ніяких багатств.
Текст* 184: Я хворий на епілепсію і тому іноді непритомнію. Ці чотири особи зі своєї ласки піклуються про Мене».
Текст* 185: Серед цих мусульман був один дуже поважний добродій. Він був вдягнутий у все чорне. Люди називали його святим.
Текст* 186: Коли цей святий чоловік побачив Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, серце його зм'якло. Він захотів поговорити з Господом і на підставі свого писання, Корану, довести вищість безособистісного Брахмана.
Текст* 187: Коли він намагався на підставі Корану довести вищість погляду на Абсолютну Iстину як на безособистісний Брахман, Шрі Чайтан'я Махапрабгу спростував його докази.
Текст* 188: Хоч які докази він наводив, Господь усі їх спростовував. Нарешті той занімів і не міг більше нічого сказати.
Текст* 189: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Безперечно, Коран доводить теорію імперсоналізму, але кінець кінцем він цей імперсоналізм спростовує і втверджує особистісного Бога.
Текст 190: Коран визнає, що врешті-решт існує тільки один Бог. Він сповнений усіх багатств, а Його тіло чорнуватого кольору.
Текст* 191: Згідно з Кораном, Господь має сповнене блаженства, трансцендентне тіло вищої природи. Він Абсолютна Iстина, всепронизуюча, всезнаюча і вічна істота. Він джерело всього.
Текст* 192: Творення, підтримання і знищення всесвіту відбувається завдяки Йому. Він одвічний притулок усіх грубих і тонких матеріальних явищ.
Текст* 193: Господь — це Верховна Iстина, об'єкт поклоніння всіх живих істот. Він причина всіх причин. Взявшись віддано служити Йому, жива істота звільнюється від матеріального існування.
Текст 194: Жодна зумовлена душа не може вирватися з матеріального рабства, якщо не служитиме Верховному Богові-Особі. Любов до Його лотосових стіп — це найвища мета життя.
Текст* 195: Щастя звільнення, яке відчуває той, хто злився з буттям Господа, неможливо порівняти навіть до часточки трансцендентного блаженства, яке здобуває той, хто служить лотосовим стопам Господа.
Текст* 196: Коран описує корисливу діяльність, розвиток умоглядного знання, містичні сили і злиття з Усевишнім, але кінець кінцем усе це відкидає і утверджує особистісний аспект Господа і віддане служіння Йому.
Текст* 197: Знавці Корану не володіють надто глибоким знанням. Хоча у вашому вченні визначено багато методів, їм, проте, варто знати, що остаточний висновок — найвагоміший.
Текст* 198: Розглянь свій Коран і зваж, що там написано, а тоді скажи, який твій висновок?
Текст* 199: Побожний мусульманин відповів: «Все, що Ти сказав, — правда. Це справді написано в Корані, але наші вчені не можуть ні зрозуміти цього, ні визнати.
Текст 200: Найчастіше вони описують безособистісний аспект Господа, а про те, що треба поклонятись особистісному аспекту Господа, вони навряд чи й знають. Їм, безсумівно, бракує такого розуміння.
Текст* 201: Ти і є той самий Верховний Бог-Особа, отож пролий, будь ласка, на мене Свою милість. Я пропаща й недостойна людина.
Текст* 202: Я поглиблено вивчав мусульманське писання, але так і не зміг за його допомогою розібратися в тому, що є найвища мета життя і як до неї наблизитись.
Текст* 203: Відколи я побачив Тебе, мій язик повторює маха-мантру Харе Крішна. Моя оманна гордість із того, що я обізнаний вчений, тепер розвіялась».
Текст* 204: З цими словами побожний мусульманин впав до лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і попрохав Його сказати, в чому полягає найвища мета життя і як її досягнути.
Текст* 205: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Будь ласка, підведись. Ти повторив святе ім'я Крішни, тому гріхи, нагромаджений за багато мільйонів життів, тепер знищені. Тепер ти чистий».
Текст* 206: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав усім мусульманам: «Повторюйте святе ім'я Крішни! Повторюйте святе ім'я Крішни!» Почавши повторювати святе ім'я, всі поринули в любовний екстаз.
Текст 207: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу прямо дав посвяту побожному мусульманину, сказавши йому повторювати святе ім'я Крішни і давши йому нове ім'я — Рамадаса. Одного з тих патганських мусульман звали Віджулі Кган.
Текст* 208: Віджулі Кган був дуже молодий. Він був син царя. Усі інші мусульмани, чи патгани, на чолі з Рамадасою були його слуги.
Текст* 209: Віджулі Кган також впав до стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і Господь поставив йому на голову Свою стопу.
Текст* 210: Дарувавши їм так Свою милість, Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов далі. Усі ці патганські мусульмани стали мандрівними монахами.
Текст* 211: Пізніше цих патганів стали звати патганськими вайшнавами. Вони мандрували всією країною і оспівували славетні діяння Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 212: Віджулі Кган став дуже піднесений відданий, і слава про нього розійшлась по всіх святих місцях прощі.
Текст 213: Так Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу проводив Свої розваги. Прийшовши до західної частини Iндії, Він дарував щасливий талан яванам та млеччгам.
Текст* 214: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до святого місця прощі, яке зветься Соро-кшетра. Він омився там у Ґанзі і пішов дорогою понад Ґанґою до Праяґи.
Текст* 215: У Соро-кшетрі Господь попрохав Санодія-брахману і Раджапуту Крішнадасу повертатись додому, але вони зі складеними руками звернулись до Нього з подальшими словами.
Текст* 216: Вони стали молити Його: «Дозволь нам піти з Тобою до Праяґи. Якщо ми не підемо з Тобою, коли ми ще раз дістанемо товариство Твоїх лотосових стіп?
Текст* 217: Ці землі перебувають в основному під владою мусульман. Будь-де будь-хто може завдати клопоту, і хоча Твій супутник Балабгадра Бгаттачар'я — обізнаний вчений, він не знає тутешньої мови».
Текст* 218: Почувши це, Шрі Чайтан'я Махапрабгу м'якою усмішкою дав згоду на їхнє прохання. Отож обидва пішли з Господом далі.
Текст* 219: Кожен, кому випадало побачити Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, поринав у почуття екстатичної любові і починав повторювати мантру Харе Крішна.
Текст* 220: Кожен, хто зустрічав Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, ставав вайшнавою, і кожен, хто зустрічав цього вайшнаву, теж ставав вайшнавою. Так усі міста й села одне за одним ставали вайшнавськими.
Текст 221: Як під час мандрівки південною Iндією, Господь також затопив любов'ю до Верховного Бога західні землі.
Текст 222: Нарешті Шрі Чайтан'я Махапрабгу прийшов до Праяґи і лишався там десять днів, омиваючись у місці злиття Ґанґи та Ямуни під час свята Макара-санкранті [Маґга-мела].
Текст* 223: Подорож Шрі Чайтан'ї Махапрабгу до Вріндавани і Його діяння там незглибимі. Навіть Господь Шеша, що має тисячі голів, не може дійти кінця, описуючи Його діяння.
Текст* 224: Як звичайна жива істота може описати розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу? Я лише дав загальне уявлення про них, навівши короткий огляд.
Текст* 225: Розваги та звичаї Шрі Чайтан'ї Махапрабгу незвичайні. Нещасний той, хто не має віри, навіть почувши про це все.
Текст* 226: Від початку й до кінця розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу надзвичайні. Слухайте ж про них з вірою і визнавайте їх несхибну правду.
Текст* 227: Кожен, хто сперечається щодо цього, — великий дурень. Він сам навмисне прикликає блискавку собі на голову.
Текст* 228: Розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — це океан нектару. Навіть одна краплина з цього океану може весь світ затопити трансцендентним блаженством.
Текст 229: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.