хантйам адрір абал харі-дса-варйо

йад рма-кша-чараа-спараа-прамода

мна таноті саха-ґо ґаайос тайор йат

пнīйа-сӯйаваса-кандара-канда-мӯлаі

ханта — о; айам — цей; адрі — пагорб; абал — подружки; харі-дса-варйа — найліпший зі слуг Господа; йат — бо; рма-кша-чараа — лотосових стіп Господа Крішни й Баларами; спараа — дотиком; прамода — щасливий; мнам — шану; таноті — складає; саха — із; ґо-ґаайо — коровами, телятами й пастушками; тайо — Їм (Шрі Крішні та Баларамі); йат — бо; пнīйа — п'ючи воду; сӯйаваса — ніжними травами; кандара — печерами; канда-мӯлаі — і коренями.


Текст

«Найліпший з усіх відданих — це пагорб Ґовардгана! О подружки, цей пагорб постачає Крішні й Баларамі, а також Їхнім телятам, коровам та друзям-пастушкам усе потрібне: питну воду, ніжні трави, печери, плоди, квіти й овочі. Так пагорб вшановує Господа. Відчуваючи на Собі дотик лотосових стіп Крішни та Баларами, пагорб Ґовардгана виглядає дуже щасливим».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Даний вірш — цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.21.18). Його промовили ґопі, коли Господь Крішна і Баларама осінньої пори пішли в ліс. Ґопі, розмовляючи між собою, прославляли Крішну й Балараму за Їхні розваги.