 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаАді-ліла
|
Текст 1: Насамперед я складаю шанобливі поклони Господеві Чайтан'ї Махапрабгу — найвищій меті життя людини, позбавленої будь-яких статків у матеріальному світі, і єдиному смислу існування того, хто йде шляхом духовного розвитку. Нехай же з-під мого пера з'явиться опис Його великодушного дару — відданого служіння в любові до Бога.
Текст 2: Я підношу хвалу Верховному Господеві Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Той, хто прийняв притулок Його лотосових стіп, гідний найвищої хвали.
Текст 3: На початку я говорив про істину щодо духовного вчителя. Тепер я спробую пояснити Панча-таттву.
Текст 4: Ці п'ять таттв втілюються разом із Господом Чайтан'єю Махапрабгу, і так Господь з великою насолодою розгортає Свій рух санкіртани.
Текст 5: З духовного погляду між цими п'ятьма таттвами немає різниці, бо на трансцендентному рівні все абсолютне. Однак розмаїття є і в духовному світі, і, щоб пізнати смак цього духовного розмаїття, треба ці п'ять істин розрізняти.
Текст 6: Я складаю поклони Господу Шрі Крішні, що проявив Себе у п'ятьох постатях: як відданий, поширення відданого, втілення відданого, чистий відданий та енерґія відданості.
Текст 7: Крішна, вмістище всієї насолоди, — це Сам Верховний Бог- Особа, найвищий повелитель. Немає нікого більшого від Шрі Крішни чи рівного Йому, проте Він з'являється як син Нанди Махараджі.
Текст 8: Господь Шрі Крішна, Верховний Бог-Особа, — це власник найвищої насолоди танцю раса. Він — ватажок дівчат Враджі, а всі інші — просто Його супутники.
Текст* 9: Той самий Господь Крішна прийшов власною особою як Шрі Чайтан'я Махапрабгу, з усіма Своїми вічними супутниками, так само славетними, як і Він.
Текст 10: Шрі Чайтан'я Махапрабгу — найвищий повелитель, єдиний Бог-Особа — став занурений в екстаз відданих, однак Його тіло трансцендентне і не має домішки матерії.
Текст 11: Трансцендентний смак кохання до Крішни такий дивовижний, що Крішна Сам прибирає подобу відданого, щоб повністю пізнати цей смак і насолодитись ним.
Текст* 12: З цієї причини Шрі Чайтан'я Махапрабгу, верховний вчитель, прибирає подоби відданого, взявши з Собою як Свого старшого брата Господа Ніт'янанду.
Текст 13: Шрі Адвайта Ачар'я — це втілення Господа Чайтан'ї у постаті відданого. Тому ці три таттви [Чайтан'я Махапрабгу, Ніт'янанда Прабгу і Адвайта Ґосані] — це пани, тобто повелителі.
Текст 14: Один з Них — Махапрабгу, двоє інших — прабгу. Ці двоє прабгу служать лотосовим стопам Махапрабгу.
Текст 15: Три панівні істоти [Чайтан'я Махапрабгу, Ніт'янанда Прабгу та Адвайта Прабгу] — це ті, кому поклоняються всі живі істоти, а щодо четвертого принципу [Шрі Ґададгари Прабгу] слід розуміти, що він Їхній поклонник.
Текст* 16: Iснує безліч чистих відданих Господа на чолі зі Шрівасою Тгакурою, і їх називають безкорисливими відданими.
Текст 17: Відданих на чолі з Ґададгарою Пандітою слід вважати втіленнями внутрішньої енерґії Господа. Вони довірені віддані, які служать Господеві.
Текст 18-19: Внутрішні віддані, чи енерґії, — це все вічні супутники в розвагах Господа. Тільки з ними Господь приходить, щоб поширювати рух санкіртани, тільки з ними Господь насолоджується смаком кохання, і тільки з ними Він роздає цю любов до Бога всім людям.
Текст 20-21: Якості Крішни вважають за скарбницю трансцендентної любові. Хоча, коли приходив Крішна, з Ним, безперечно, теж була ця скарбниця трансцендентної любові, вона була запечатана. Проте коли прийшов Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своїми супутниками, Панча-таттвою, вони зірвали печать і розграбували цю скарбницю, щоб насолодитися смаком трансцендентної любові до Крішни. Чим більше вони насолоджувались цим смаком, тим більше зростала їхня спрага до нього.
Текст 22: Члени Шрі Панча-таттви самі знову й знову пускались у танець і таким чином всім дали змогу без труднощів пити нектар любові до Верховного Бога. Танцюючи, плачучи, сміючись і співаючи мов божевільні, вони роздавали любов до Бога.
Текст 23: Поширюючи любов до Бога, Чайтан'я Махапрабгу та Його супутники не зважали, хто гідний отримати її, а хто ні, де можна роздавати цю любов, а де ні. Вони не ставили ніяких умов. Де випадала нагода, там Панча-таттва поширювала любов до Бога.
Текст 24: Хоча члени Панча-таттви пограбували сховище любові до Бога, з'ївши і роздавши його скарби, там нічого не забракло, бо це дивовижне сховище таке довершене, що коли любов з нього роздають, його запаси зростають стократ.
Текст 25: Повінь любові до Верховного Бога затопила всі сторони світу, і в її потоки занурились юнаки, старі, жінки, діти — всі.
Текст 26: Рух свідомості Крішни розіллється усім світом і затопить усіх, і добродіїв, і негідників, і навіть кривих, калік та сліпих.
Текст 27: Коли п'ять осіб Панча-таттви побачили, що весь світ потонув у любові до Бога і що сім'я матеріальних насолод у живих істот знищено, вони відчули найвище щастя.
Текст 28: Чим більшу зливу любові до Верховного Бога викликають п'ять осіб Панча-таттви, тим вище піднімається ця повінь і тим ширше розливається всім світом.
Текст 29-30: Iмперсоналісти, корисливі трудівники, лжелогіки, блюзніри, невіддані та найнижчі з-поміж тих, хто вивчає різні науки, дуже вправно уникають свідомості Крішни, і тому повідь руху свідомості Крішни не може їх заторкнути.
Текст 31-32: Побачивши втечу майаваді та всіх інших, Господь Чайтан'я подумав: «Я хотів, щоб усі поринули в води цього потопу любові до Верховного Бога, проте декому вдалося уникнути його. Тому Мені доведеться вигадати якусь хитрість, щоб затопити любов'ю і їх».
Текст 33: Тому, все зваживши, Господь прийняв ступінь санн'яси.
Текст 34: Двадцять чотири роки Шрі Чайтан'я Махапрабгу жив домогосподарем, а на початку двадцять п'ятого прийняв стан санн'яси.
Текст* 35: Прийнявши санн'ясу, Шрі Чайтан'я Махапрабгу привабив увагу всіх тих, хто раніше Його уникав, і насамперед логіків.
Текст* 36: Отак і теоретики, і безвірні, і корисливі трудівники, і огудники — всі прийшли віддатися лотосовим стопам Господа.
Текст 37: Господь Чайтан'я усім їм вибачив, і вони поринули в океан відданого служіння, тому що ніхто не здатний уникнути незрівнянних любовних сітей Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 38: Шрі Чайтан'я Махапрабгу з'явився, щоб врятувати всі пропащі душі. Отож Він розробив багато засобів для того, щоб звільняти пропащі душі з пазурів майі.
Текст 39: Усі стали відданими Господа Чайтан'ї, навіть млеччги та явани. Уникнули Його тільки імперсоналісти — послідовники Шанкарачар'ї.
Текст 40: Коли Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, йдучи до Вріндавани, проходив через Варанасі, санн'ясі-філософи школи майавади всіляко Його обмовляли.
Текст 41: [Огудники казали]: «Він, дарма що санн'ясі, зовсім не цікавиться вивченням веданти, а натомість безупинно співає і танцює в санкіртані.
Текст 42: Цей Чайтан'я Махапрабгу — неписьменний санн'ясі, що не знає Свого справжнього обов'язку. Піддаючись сентиментам, Він вештається разом з іншими сентименталістами».
Текст 43: Чуючи ці всі пересуди, Господь Чайтан'я Махапрабгу лише усміхався до Себе. Нехтуючи такими закидами, Він з майаваді не розмовляв.
Текст 44: Отак, не звертаючи уваги на огуду з боку майаваді Варанасі, Господь Чайтан'я Махапрабгу попрямував до Матгури і, відвідавши її, повернувся до Варанасі, щоб навести там лад.
Текст 45: Цього разу Господь Чайтан'я зупинився в домі Чандрашекгари, дарма що того вважали за шудру, чи каястгу, бо Господь, як Верховний Бог-Особа, не залежить ні від чого.
Текст 46: Господь Чайтан'я взяв за звичай їсти в домі Тапана Мішри і не відступав від цього. Він ніколи не спілкувався з іншими санн'ясі і ніколи не приймав від них запрошень.
Текст 47: Коли з Бенґалії прийшов Санатана Ґосвамі, він зустрівся з Господом Чайтан'єю в домі Тапана Мішри. Господь Чайтан'я впродовж двох місяців жив там, навчаючи Санатану Ґосвамі науки відданого служіння.
Текст 48: Шрі Чайтан'я Махапрабгу навчив Санатану Ґосвамі всіх правил щодо життя й діяльності відданого, спираючись на «Шрімад-Бгаґаватам» та інші писання, що дають ці сокровенні вказівки.
Текст* 49: Тимчасом як Господь Чайтан'я Махапрабгу давав настанови Санатані Ґосвамі, Чандрашекгара й Тапана Мішра поринули в відчай і прийшли до лотосових стіп Господа з проханням.
Текст 50: «Доки нам терпіти ганьбу, якою вкривають Твою поведінку Твої огудники? Ніж слухати цю огуду, ліпше нам накласти на себе руки.
Текст 51: Санн'ясі-майаваді всі засуджують Твою Святість. Нам несила зносити це далі, бо їхня огуда крає нам серце».
Текст 52: На цю мову Тапани Мішри та Чандрашекгари Шрі Чайтан'я Махапрабгу тільки легко усміхнувся і не сказав нічого. Аж тут побачитися з Господом прийшов один брахмана.
Текст 53: Брахмана кинувся до лотосових стіп Чайтан'ї Махапрабгу і попрохав Господа не гніватись і милостиво виконати одне прохання.
Текст 54: «Любий Господи, я запрошую до своєї господи всіх санн'ясі Бенареса. Мої бажання будуть виконані, якщо Ти теж приймеш моє запрошення.
Текст 55: Любий Господи, я знаю, що Ти ніколи не спілкуєшся з іншими санн'ясі, але все одно прохаю: змилуйся наді мною і прийми моє запрошення».
Текст 56: Господь Чайтан'я усміхнувся і прийняв запрошення цього брахмани. Він зробив цей жест, щоб пролити милість на санн'ясі-майаваді.
Текст* 57: Брахмана знав, що Господь Чайтан'я Махапрабгу ніколи не ходив ні до кого додому, а проте, отримавши натхнення від Господа, щиро благав Його прийняти запрошення.
Текст* 58: Наступного дня, коли Господь Чайтан'я Махапрабгу прийшов до того брахмани додому, Він побачив, що там зібрались усі санн'ясі Бенареса.
Текст 59: Побачивши санн'ясі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу склав їм поклони, а тоді пішов омити стопи. Омивши стопи, Він поряд з тим самим місцем для обмивання й сів.
Текст 60: Сівши долі, Чайтан'я Махапрабгу проявив Свою містичну силу. Він явив навколо Себе сяйво, яке палало, мов мільйони сонць.
Текст 61: Коли санн'ясі побачили яскраве сяйво тіла Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, їхній розум привабився до Нього, і вони одразу ж шанобливо повставали зі своїх місць.
Текст 62: Головою усіх присутніх санн'ясі-майаваді був санн'ясі на ім'я Пракашананда Сарасваті. Підвівшись, він якнайшанобливіше звернувся до Господа Чайтан'ї Махапрабгу з такою мовою:
Текст 63: «Будь ласка, ходи сюди, ходи сюди, Твоя Світлість! Чому Ти сидиш в цьому нечистому місці? Що стало причиною Твоєї скорботи?»
Текст 64: Господь відповів: «Я належу до нижчої громади санн'ясі і тому не достойний сидіти поруч з вами».
Текст 65: Однак Пракашананда Сарасваті сам узяв Шрі Чайтан'ю Махапрабгу за руку і з великою шаною посадовив Його посеред зібрання.
Текст* 66: Після того Пракашананда Сарасваті сказав: «Як я знаю, Тебе звати Шрі Крішна Чайтан'я. Ти учень Шрі Кешави Бгараті, і тому Ти гідний слави.
Текст 67: Ти належиш до Шанкара-сампрадаї, як і ми, і живеш в нашому селищі, Варанасі. Але чому Ти з нами не спілкуєшся? Чому Ти уникаєш навіть бачитися з нами?
Текст 68: Ти санн'ясі. Чому ж ти дозволяєш Собі співати й танцювати з гуртом фанатиків у Своєму русі санкіртани?
Текст 69: Єдиний обов'язок санн'ясі — медитувати і вивчати веданту. Чому Ти нехтуєш ним і натомість танцюєш з фанатиками?
Текст 70: Ти так сяєш, наче Ти Сам Нараяна. Зроби ласку, поясни нам, чому Ти поводишся, як людина нижчого класу?»
Текст 71: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відповів Пракашананді Сарасваті: «Любий пане, будь ласка, послухай, Я поясню, чому Я так дію. Мій духовний вчитель вважав, що Я дурень, і тому вичитав Мені.
Текст 72: «Ти дурень, — сказав він, — Ти не достойний вивчати філософію веданти і тому повинен завжди повторювати святе ім'я Крішни. Це суть усіх мантр, ведичних гімнів.
Текст 73: Просто повторюючи святе ім'я Крішни, можна визволитись із матеріального існування. Воістину, той, хто просто повторює маха-мантру Харе Крішна, дістане змогу побачити лотосові стопи Господа.
Текст 74: За цієї епохи Калі немає іншої заповіді, крім як повторювати святе ім'я, яке становить суть всіх ведичних гімнів. Це смисл усіх писань».
Текст* 75: Описавши могутність маха-мантри Харе Крішна, Мій духовний вчитель навчив Мене ще одного вірша і порадив завжди тримати його на вустах.
Текст 76: «Для духовного розвитку за цієї епохи Калі немає іншого шляху, немає іншого шляху, немає іншого шляху, крім оспівування святого імені, крім оспівування святого імені, крім оспівування святого імені Господа».
Текст* 77: Отримавши від духовного вчителя цей наказ, Я став постійно повторювати святе ім'я, але Мені здалося, що, знову й знову повторюючи його, Я стратився розуму.
Текст* 78: В чистому екстазі повторюючи святе ім'я Господа, Я забуваю Самого Себе і сміюсь, плачу, танцюю та співаю, неначе божевільний.
Текст 79: Тоді, зібравши все Своє терпіння й поміркувавши, Я вирішив, що повторення святого імені Крішни покрило все Моє духовне знання.
Текст 80: Я побачив, що, повторюючи святе ім'я, збожеволів, і одразу ж прийшов до лотосових стіп духовного вчителя запитати про це.
Текст 81: «Мій повелителю, що за мантру ти дав Мені? Просто повторюючи цю маха-мантру, Я збожеволів!
Текст 82: Коли Я повторюю святе ім'я, Я поринаю в екстаз і не можу втриматись, щоб не танцювати, не сміятись чи не плакати». Вислухавши це все, Мій духовний вчитель усміхнувся і заговорив.
Текст 83: «Маха-мантра Харе Крішна за самою своєю природою така, що кожен, хто її повторює, одразу розвиває екстатичну любов до Крішни.
Текст 84: В житті визнають чотири цілі: релігійність, матеріальне збагачення, задоволення чуттів та звільнення, але порівняно з любов'ю до Верховного Бога, п'ятою, найвищою метою, ці чотири виглядають нікчемними, як солома на вулиці.
Текст* 85: Для відданого, який розвинув справжню бгаву, насолода від дгарми, артги, ками й мокші здається краплиною у порівнянні з цілим морем.
Текст* 86: Усі явлені писання сходяться на тому, що душа мусить пробудити свою любов до Верховного Бога. Ти надзвичайно щасливий, бо Тобі це вже вдалося.
Текст* 87: Для любові до Верховного Бога природно викликати в тілі трансцендентні ознаки і розпалювати дедалі більше жадання досягнути притулку лотосових стіп Господа.
Текст 88: Коли відданий розвиває справжню любов до Верховного Бога, він природним чином то плаче, то сміється, то співає, то кидається з місця на місце, немов божевільний.
Текст 89-90: Піт, дрож, наїження волосся, сльози, дрож у голосі, блідість, шал, пригніченість, незворушність, пиха, радість і смирення — ось деякі з багатьох природних ознак екстатичної любові до Верховного Бога, яка примушує відданого танцювати й співати мантру Харе Крішна, плаваючи в океані трансцендентного блаженства.
Текст 91: Дуже добре, сину, що Ти досягнув найвищої мети життя, розвинувши любов до Верховного Бога. Цим Ти мене глибоко вдовольнив, і я перед Тобою дуже зобов'язаний.
Текст 92: Мій дорогий сину, танцюй далі, співай і виконуй санкіртану в гурті відданих. А крім того йди і проповідуй важливість повторення крішна-нами, бо цим Ти зможеш звільнити всі пропащі душі».
Текст 93: Сказавши це, Мій духовний вчитель навчив Мене вірша із «Шрімад-Бгаґаватам». Це суть усіх настанов «Бгаґаватам», тому він повторював цього вірша знову й знову.
Текст* 94: «Коли людина досягла високого рівня і насолоджується повторенням святого імені дуже дорогого їй Господа, вона поринає в захват і голосно вигукує святе ім'я. Вона сміється, плаче, шаліє і співає, наче божевільна, не звертаючи уваги на сторонніх».
Текст 95-96: Я міцно вірю в ці слова духовного вчителя, і тому постійно повторюю святе ім'я Господа, наодинці і в гурті відданих. Iноді святе ім'я Господа Крішни пориває Мене співати й танцювати, і тому Я співаю і танцюю. Будь ласка, не думайте, що Я роблю це зумисне. Це виходить в Мене само собою.
Текст 97: Порівняно з океаном трансцендентного блаженства, яке відданий відчуває, повторюючи мантру Харе Крішна, насолода імперсонального пізнання Брахмана [брахмананда] подібна до мілкого рівчака.
Текст 98: «Дорогий Господи, повелителю всесвіту, після того, як я побачив Тебе прямо перед собою, моє трансцендентне блаженство виросло в величезний океан. Перебуваючи в цьому океані, я сприймаю будь-яке інше так зване щастя за калюжку в сліді теляти».
Текст 99: Почувши Господа Шрі Чайтан'ю Махапрабгу, всі санн'ясі- майаваді були зворушені. Їхнє ставлення змінилося і вони звернулись до Господа з люб'язною мовою.
Текст 100: «Дорогий Шрі Чайтан'є Махапрабгу, все, що Ти сказав, правда. Любові до Верховного Бога набуває тільки той, кому усміхається доля.
Текст 101: Шановний Пане, ми не проти того, щоб Ти був великим відданим Господа Крішни. Це всіх тішить. Але чому Ти уникаєш обговорювати «Веданта-сутру»? Що в ній поганого?»
Текст 102: Озброєний знанням і зреченістю, допитливий і серйозний учень чи мудрець осягає Абсолютну Iстину через віддане служіння, яке виконує відповідно до почутого з Веданта-шруті.
Текст 103: Почувши це, санн'ясі-майаваді дещо посмиреннішали й звернулись до Чайтан'ї Махапрабгу як до Самого Нараяни, що за Нього вони всі Його визнали.
Текст 104: «Шановний Чайтан'є Махапрабгу, — промовили вони, — сказати правду, нам дуже до вподоби Твої слова, до того ж вигляд Твого тіла так тішить око, що, дивлячись на Тебе, ми відчуваємо величезне задоволення.
Текст 105: Шановний Пане, сила, що йде від Тебе, сповнює наші серця втіхою, і ми певні, що Ти ніколи не скажеш нічого нерозумного. Тож просимо, говори про «Веданта-сутру».
Текст 106: Господь сказав: «Філософія веданти складена зі слів, що їх промовив Верховний Бог-Особа Нараяна у формі В'ясадеви.
Текст 107: В мові Верховного Бога-Особи немає матеріальних вад — помилок, ілюзії, обману та неспроможності чуттів.
Текст 108: Абсолютну Iстину описано в Упанішадах та «Брахма- сутрі», однак їхні вірші треба розуміти такими, як вони є. Таке розуміння гідне найвищої хвали.
Текст* 109: Шріпада Шанкарачар'я усі ведичні писання пояснював на підставі непрямих значень. Той, хто слухає такі пояснення, занапащає сам себе.
Текст 110: Шанкарачар'я в цьому не винен, бо він приховав істинний смисл Вед з наказу Верховного Бога-Особи.
Текст 111: Згідно з прямим розумінням слова Абсолютна Iстина — це Верховний Бог-Особа, що посідає усі духовні багатства. Немає нікого рівного Йому чи більшого від Нього.
Текст 112: Все пов'язане з Верховним Богом-Особою духовне, і Його тіло, і багатство, і оточення. Філософія майавади, проте, приховуючи Його духовне багатство, обстоює теорію імперсоналізму.
Текст 113: Верховний Бог-Особа сповнений духовних енерґій. Тож Його тіло, ім'я, слава й оточення цілковито духовні. Філософ-майаваді через невігластво каже, що це все просто перетворення матеріальної ґуни добра.
Текст 114: Шанкарачар'я, що є втіленням Господа Шіви, гріха не має, бо він слуга, що виконує накази Господа. А от послідовники філософії майавади приречені. Вони втратять усе набуте духовне знання.
Текст 115: Вважати трансцендентне тіло Господа Вішну зробленим з матеріальної природи — найбільша образа лотосових стіп Господа. Немає більшого блюзнірства проти Верховного Бога-Особи.
Текст 116: Господь подібний до великого палахкого вогню, а живі істоти подібні до іскорок з цього вогню.
Текст 117: Живі істоти — це енерґії, а не володарі енерґій. Володар енерґій — Крішна. Це виразно пояснено в «Бгаґавад-ґіті», «Вішну Пурані» та інших ведичних писаннях.
Текст 118: «Поза цими нижчими енерґіями, о міцнорукий Арджуно, існує також Моя інша, вища енерґія. Вона складається з живих істот, що використовують можливості матеріальної, нижчої природи».
Текст 119: «Енерґії Господа Вішну поділяють на три основні категорії: духовну енерґію, живих істот і невігластво. Духовна енерґія сповнена знання; живі істоти, хоча й належать до духовної енерґії, піддаються омані; а третя енерґія, чисте невігластво, завжди проявляється в корисливій діяльності».
Текст 120: Філософія майавади опускається до того, що визнає незначних живих істот за Бога, Верховну Iстину, покриваючи велич та вищість Абсолютної Iстини монізмом.
Текст 121: У «Веданта-сутрі» Шріла В'ясадева назвав усе просто перетворенням енерґії Господа. Однак Шанкарачар'я ввів світ в оману, сказавши в коментарі, що В'ясадева помилявся. Так Шанкарачар'я підняв великий опір теїзму в усьому світі.
Текст 122: На думку Шанкарачар'ї, якщо визнати теорію перетворення енерґії Господа, це породжує ілюзію, бо непрямо стверджує, що Абсолютна Iстина перетворюється.
Текст 123: Перетворення енерґії — доведений факт. Iлюзія полягає в оманній тілесній концепції щодо власного «я».
Текст* 124: Верховний Бог-Особа має усі можливі багатства. Отож, перетворивши Свої незбагненні енерґії, Він породив ними матеріальний космічний прояв.
Текст* 125: На прикладі з філософським каменем, що своєю енерґією перетворює залізо на золото і в той самий час залишається незмінний, можемо зрозуміти, що Верховний Бог-Особа, хоча й перетворює Свої незліченні енерґії, Сам залишається незмінний.
Текст* 126: Хоча філософський камінь створює багато різних коштовних каменів, сам він залишається такий самий. Він не змінює своєї первинної форми.
Текст 127: Якщо таку незбагненну енерґію мають матеріальні предмети, то чому ми не повинні вірити в незбагненну енерґію Верховного Бога-Особи?
Текст 128: Основа всіх ведичних звукових вібрацій — це омкара, головне слово ведичної літератури. Тому омкару слід вважати звуковим проявом Верховного Бога-Особи і обителлю космічного прояву.
Текст 129: Верховний Бог-Особа бажає вказати на пранаву [омкару] як на вмістище всього ведичного знання. Слова «тат твам асі» пояснюють ведичне знання тільки частково.
Текст 130: Маха-вак'я [маха-мантра] Вед — це пранава [омкара]. Послідовники Шанкарачар'ї приховують це, щоб безпідставно піднести на чільне місце мантру тат твам асі.
Текст 131: В усіх ведичних сутрах та писаннях пізнати треба саме Господа Крішну, але послідовники Шанкарачар'ї приховали істинний смисл Вед непрямими поясненнями.
Текст 132: Самоочевидні ведичні писання становлять найвищий доказ з усіх можливих, але якщо ці писання тлумачити, їхня самоочевидність губиться.
Текст 133: Щоб обґрунтувати свою філософію, члени школи майавади відходять від дійсного, легко зрозумілого смислу ведичних писань і запроваджують непрямі пояснення, засновані на силі їхньої уяви».
Текст* 134: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу отак на прикладі кожної окремої сутри показав вади в поясненнях Шанкарачар'ї, усіх зібраних санн'ясі-майаваді це глибоко вразило.
Текст* 135: Усі санн'ясі-майаваді сказали: «Твоя Святість, будь ласка, зрозумій, що ми насправді не маємо нічого проти Твого спростування цих пояснень, тому що Ти чітко представляєш смисл сутр.
Текст* 136: Ми знаємо, що все це жонґлювання словами походить з уяви Шанкарачар'ї, однак, належачи до його школи, ми їх приймаємо, хоча вони нас і не задовольняють.
Текст* 137: А зараз, — вели далі санн'ясі-майаваді, — ми хотіли б побачити, як Тобі вдасться пояснити сутри в їхньому прямому значенні». Почувши це, Господь Чайтан'я Махапрабгу почав давати пряме пояснення «Веданта-сутри».
Текст 138: «Брахман, більший за найбільше, — це Верховний Бог- Особа. Він сповнений шести багатств і тому являє Собою обитель найвищої істини й абсолютного знання.
Текст* 139: Верховний Бог-Особа у Своїй первинній формі сповнений трансцендентних багатств, чистих від скверни матеріального світу. Слід розуміти, що найвища мета всіх ведичних писань — це Верховний Бог-Особа.
Текст 140: Коли ми описуємо Всевишнього безособистісним, ми цим заперечуємо Його духовні енерґії. За правилами логіки, якщо визнавати половину істини, зрозуміти істину в цілому не вдасться.
Текст 141: Наблизитись до Верховного Бога-Особи можна тільки відданим служінням, що починається зі слухання. Це єдиний спосіб наблизитись до Нього.
Текст 142: Практикуючи це впорядковане віддане служіння під проводом духовного вчителя, людина неодмінно пробуджує свою приспану любов до Верховного Бога. Цей процес називається абгідгея.
Текст 143: Якщо людина розвиває свою любов до Бога і прив'язується до лотосових стіп Крішни, вона поступово втрачає прив'язаність до всього іншого.
Текст 144: Любов до Бога така піднесена, що її вважають за п'яту мету людського життя. Пробудивши в собі любов до Верховного Бога, можна піднятись на рівень кохання і звідати його смаку ще за свого теперішнього життя.
Текст 145: Верховний Господь, більший за найбільше, кориться найнезначнішому відданому за його віддане служіння. Природа відданого служіння така прекрасна і піднесена, що завдяки цьому служінню безмежний Господь впокорюється безмежно маленькій живій істоті. У відданому служінні, яким відданий обмінюється з Господом, відданий насолоджується трансцендентним смаком відданого служіння.
Текст 146: Зв'язок з Верховним Богом-Особою, діяльність, що відповідає цьому зв'язку, і найвища мета життя [любов до Бога] — ось три теми, які пояснено в кожному афоризмі «Веданта-сутри», тому що вони становлять вершину усієї філософії веданти».
Текст 147: Почувши це пояснення Чайтан'ї Махапрабгу, що вказувало на самбандгу, абгідгею та прайоджану, усі санн'ясі-майаваді дуже смиренно сказали:
Текст 148: «Шановний Пане, Ти уособлене ведичне знання і Сам Нараяна. Будь ласкавий, пробач нам наші образи, які ми чинили, критикуючи Тебе».
Текст 149: Коли санн'ясі-майаваді почули від Господа пояснення «Веданта-сутри», їхнє ставлення змінилось, і за вказівкою Чайтан'ї Махапрабгу вони також стали безперервно повторювати: «Крішна, Крішна!»
Текст 150: Так Господь Чайтан'я вибачив усі образи санн'ясі-майаваді і з Своєї великої милості благословив їх Крішна-намою.
Текст 151: Після того санн'ясі посадовили Господа між себе, і вони всі разом пообідали.
Текст* 152: Пообідавши разом із санн'ясі-майаваді, Шрі Чайтан'я Махапрабгу, відомий як Ґаурасундара, повернувся до Своєї оселі. Так Господь проводить Свої дивовижні розваги.
Текст 153: Почувши докази Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і побачивши Його перемогу, Чандрашекгара, Тапана Мішра і Санатана Ґосвамі були надзвичайно задоволені.
Текст* 154: Після цього випадку багато санн'ясі-майаваді Варанасі приходило побачити Господа, і ціле місто підносило Йому хвалу.
Текст* 155: Шрі Чайтан'я Махапрабгу відвідав місто Варанасі, і всі жителі міста були Йому дуже вдячні.
Текст* 156: Біля дверей Його помешкання збирався такий натовп, що число людей в ньому сягало сотень тисяч.
Текст 157: Коли Господь відвідував храм Вішвешвари, туди приходило сотні тисяч людей, щоб Його побачити.
Текст* 158: Коли Господь Чайтан'я йшов на берег Ґанґи омитись, там збиралися великі натовпи в сотні тисяч людей.
Текст* 159: Коли збирався великий натовп, Шрі Чайтан'я Махапрабгу підводився і, здійнявши руки вгору, гукав: «Харі! Харі!», на що всі люди відгукувались своїм «Харі! Харі!», заповнюючи цим звуком землю і небо.
Текст 160: Врятувавши отак жителів Варанасі, Господь захотів піти звідти. Давши Шрі Санатані Ґосвамі Свої настанови, Господь послав його до Вріндавани.
Текст* 161: Місто Варанасі завжди заповнював гамір натовпів, і тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу, пославши Санатану до Вріндавани, Сам повернувся до Джаґаннатга Пурі.
Текст* 162: Тут я розповів про ці розваги Господа Чайтан'ї коротко, але пізніше я їх змалюю дуже докладно.
Текст 163: Шрі Крішна Чайтан'я Махапрабгу та Його супутники з Панча-таттви поширювали святе ім'я Господа, щоб у всьому всесвіті пробудити любов до Бога, і всі їм за це вдячні.
Текст 164: Двох ґенералів, Рупу Ґосвамі й Санатану Ґосвамі, Господь Чайтан'я послав проповідувати бгакті до Вріндавани.
Текст 165: Рупа Ґосвамі та Санатана Ґосвамі були послані до Матгури, а Ніт'янанда Прабгу був посланий до Бенґалії, щоб широко проповідувати вчення Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст* 166: Сам Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов до Південної Iндії і поширював там святе ім'я Господа Крішни в кожному селі та місті.
Текст* 167: Так Господь дійшов до найпівденнішої точки Iндійського півострова, що має назву Сетубандга [мис Коморін]. Скрізь Він поширював вчення бгакті й любові до Крішни і так усіх звільнив.
Текст 168: Ось так я пояснив істину щодо Панча-таттви. Той, хто слухає це пояснення, набуває глибшого знання про Шрі Чайтан'ю Махапрабгу.
Текст* 169: Повторюючи маха-мантру Панча-таттви, треба промовляти імена Шрі Чайтан'ї, Ніт'янанди, Адвайти, Ґададгари та Шріваси з численними відданими. Такий цей метод.
Текст* 170: Знову й знову я складаю поклони Панча-таттві. Сподіваюсь, що завдяки цьому я зможу щось розповісти про ігри Господа Чайтан'ї Махапрабгу.
Текст 171: Молячись при лотосових стопах Шрі Рупи та Шрі Раґгунатги, завжди прагнучи їхньої милості, я, Крішнадаса, розповідаю «Шрі Чайтан'я-чарітамріту», ідучи їхніми стопами.