ПОЯСНЕННЯ: «Веданта-сутра», складена з глибокодумних афоризмів про метод осягнення ведичної мудрості, стисло передає все ведичне знання. Її розпочинають слова атгто брахма-джіджс — «Зараз настав час розпитуватись щодо Абсолютної Iстини». Людська форма життя для цього насамперед і призначена, і тому «Веданта-сутра» стисло пояснює мету людського життя. За цю стислість згадано у «Ваю Пурані» та «Сканда Пурані», що подають таке визначення сутри:

«Сутра — це афористичний вислів, що якомога меншою кількістю слів передає суть усього знання. Вона повинна мати універсальне застосування і бути бездоганна з погляду мовної будови». Кожен, хто знайомий з такими сутрами, мусить знати «Веданта-сутру», що відома серед вчених також за такими назвами: 1) «Брахма-сутра», 2) «Шарірака», 3) «В'яса-сутра», 4) «Бадараяна-сутра», 5) «Уттара-міманса» і 6) «Веданта- даршана».

«Веданта-сутра» складається з чотирьох глав (адг'яй), і в кожній главі є чотири підрозділи (пади). Отож «Веданта- сутру» можна назвати шодаша-пада, шістнадцять підрозділів афоризмів. Тему кожного підрозділу розгорнуто в формі п'яти окремих тез (адгікаран), які позначаються санскритськими термінами пратіґ'я, хету, удахарана, упаная та ніґамана. Щоб розглянути будь-який предмет, треба спочатку навести пратіґ'ю, тобто урочисто оголосити мету викладу. Урочисте оголошення мети на початку «Веданта-сутри» звучить так: атгто брахма-джіджс, а це вказує, що книгу написано з метою з'ясувати природу Абсолютної Iстини. Далі треба пояснити причини (хету), навести приклади, що спираються на різні факти (удахарана), тоді предмет треба планомірно висвітлити (упаная) і, зрештою, підтвердити авторитетними цитатами з ведичних шастр (ніґамана).

Згідно з визначенням Хемачандри (що його називають також Кошакара), великого укладача словника термінів, веданта — це пояснення до розділів ведичної літератури, які називаються Упанішади та Брахмани. Професор Апте у своєму словнику пояснює, що Брахмана — це частина Вед, що наводить правила використання гімнів за різних жертвопринесень і докладно пояснює їхнє походження, іноді з розлогими ілюстраціями у формі легенд та історій. Ця частина Вед відрізняється від частини, яка вміщує мантри. Хемачандра каже, що «Веданта-сутрою» названо додаток до Вед. Веда означає «знання», а анта — «кінець». Iншими словами, мудрістю веданти називають правильне розуміння остаточної мети Вед. Таке знання, викладене в формі афоризмів у «Веданта-сутрі», повинно спиратись на Упанішади.

Згідно з вченими дослідниками, існує три окремих джерела знання, що називаються прастгана-трая. Одне з цих джерел, як вказують ці вчені, — це веданта, тому що вона викладає ведичне знання за допомогою логіки та струнких доказів. У «Бгаґавад-ґіті» (13.5) Господь каже: брахма-сӯтра- падаі чаіва хетумадбгір вінічітаі — «Знання про остаточну мету життя викладене у «Брахма-сутрі» за допомогою законів логіки та доказів на підставі причинно-наслідкових зв'язків». Отож «Веданта-сутру» зараховують до н'яя- прастгани, Упанішади зараховують до шруті-прастгани, а «Ґіту», «Махабгарату» і Пурани зараховують до смріті-прастгани. Будь-яке наукове знання про трансцендентне повинно мати підтвердження у шруті, смріті та законах логіки.

Сказано, що ведичне знання і «Сатвата-панчаратра», доповнення до Вед, постало з віддиху Нараяни, Верховного Бога-Особи. Афоризми «Веданта-сутри» уклав Шріла В'ясадева, вповноважене втілення Шрі Нараяни, хоча іноді їхнє авторство приписують великому мудрецю Апантаратамі. Однак «Панчаратра» і «Веданта-сутра» висловлюють ті самі погляди. Тому Шрі Чайтан'я Махапрабгу засвідчує, що між ними немає розбіжності, і проголошує: «Веданта-сутру» уклав Шріла В'ясадева, а отже можна вважати, що вона постала з віддиху Шрі Нараяни. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пояснює, що, коли В'ясадева укладав «Веданта- сутру», сім великих святих його часів також робили схожу роботу. Ці святі — це Атрея Ріші, Ашмаратг'я, Аудуломі, Каршнаджіні, Кашакрітсна, Джайміні та Бадарі. До того ж сказано, що Парашарі та Карманді-бгікшу також обговорювали афоризми «Веданта-сутри» до В'ясадеви.

Як уже зазначено, «Веданта-сутра» складається з чотирьох глав. Перші дві глави обговорюють зв'язок живої істоти з Верховним Богом-Особою. Це називають самбандга- ґ'яна, тобто знання про зв'язок. Третя глава описує, як діяти в стосунках з Верховним Богом-Особою. Це зветься абгідгея- ґ'яна. Зв'язок живої істоти з Верховним Господом описав Шрі Чайтан'я Махапрабгу: джīвера `сварӯпа' хайа кшера `нітйа- дса' — «Жива істота — це вічний слуга Крішни, Верховного Бога» (Ч.-ч.Мадг'я 20.108). Тому, щоб діяти відповідно до цього зв'язку, треба виконувати садгана-бгакті, тобто визначені обов'язки в служінні Верховному Богові-Особі. Це відоме як абгідгея-ґ'яна. Четверта глава описує результат такого відданого служіння (прайоджана-ґ'яна). Ця остаточна мета життя полягає в тому, щоб повернутись додому, до Верховного Бога. На цю найвищу мету у «Веданта-сутрі» вказують слова анвтті абдт.

Шріла В'ясадева, вповноважене втілення Нараяни, склав «Веданта-сутру» і, для того щоб захистити її від неавторитетних коментарів, за наказом свого духовного вчителя, Наради Муні, особисто уклав «Шрімад-Бгаґаватам» — природний коментар до «Веданта-сутри». Крім «Шрімад-Бгаґаватам», є ще інші коментарі до «Веданта-сутри», що їх склали всі головні вайшнавські ачар'ї. У всіх цих коментарях дуже виразно описано віддане служіння. Тільки прихильники Шанкари коментують «Веданта-сутру» на імперсональний лад, не пояснюючи вішну-бгакті, тобто відданого служіння Господу, Вішну. Зазвичай людям дуже подобається «Шарірака- бгаш'я», чи імперсоналістське трактування «Веданта-сутри», але всі коментарі, що не прояснюють істини щодо відданого служіння Господу Вішну, слід розуміти як відхилення від первісної «Веданта-сутри». Одне слово, Господь Чайтан'я не залишив сумніву у тому, що справжній смисл «Веданта-сутри» розкривають бгаш'ї, або коментарі вайшнавських ачарій, засновані на відданому служінні Господу Вішну, а не «Шарірака- бгаш'я» Шанкарачар'ї.