ПОЯСНЕННЯ: Коли зумовлена душа практикує віддане служіння, що починається із слухання й оспівування, її забруднене серце очищується, і тоді вона вже може усвідомити свій вічний зв'язок із Верховним Богом-Особою. Цей вічний зв'язок описує Шрі Чайтан'я Махапрабгу: джівера 'сварӯпа' хайа кшера нітйа-дса — «Жива істота — це вічний слуга Верховного Бога-Особи». Коли людина набуває твердої переконаності щодо цього зв'язку (це називають самбандга), вона починає відповідно діяти. Таку діяльність називають абгідгея. Наступний крок — це прайоджана-сіддгі, тобто осягнення найвищої мети свого життя. Якщо людині вдалося збагнути свій зв'язок із Верховним Богом-Особою, а тоді взятись до відповідної діяльності, вона само собою досягає призначення свого життя. Філософи-майаваді не сягають навіть першого рівня самоусвідомлення, бо не розуміють, що Господь — це особа. Господь є повелитель усього, і Він — єдина особа, яка може приймати служіння усіх живих істот. Але що цього знання філософам-майаваді бракує, вони не усвідомлюють навіть свого зв'язку з Богом. Вони помилково гадають, що кожен є Бог або що кожен рівний Богові. А раз істинне становище живої істоти для них незрозуміле, як вони можуть піднятись вище? Хоча філософи-майаваді дуже пишаються своїм звільненим станом, через зневагу до лотосових стіп Господа вони дуже скоро скочуються знову до матеріальної діяльності. Це називається патантй адга.

(Бгаґ. 10.2.32)

Тут сказано, що люди, які вважають себе за звільнених, але, не знаючи свого зв'язку з Господом, не виконують відданого служіння, напевно перебувають в омані. Треба знати свій зв'язок із Господом і відповідно діяти. Тоді можна виконати місію свого життя.