ПОЯСНЕННЯ: Повторюючи святе ім'я Господа, не слід прагнути матеріальних здобутків у формі релігійності, матеріального збагачення, задоволення чуттів і, врешті, звільнення з матеріального світу. Як стверджує Чайтан'я Махапрабгу, найвища досконалість життя полягає в тому, щоб розвинути свою любов до Крішни (прем пум-артго махн рī-чаітанйа-махпрабгор матам ідам). Коли ми порівняємо любов до Верховного Бога з релігійністю, матеріальним збагаченням, задоволенням чуттів та звільненням, ми побачимо, що ці досягнення привабливі для бубгукшу, які бажають насолоджуватись цим матеріальним світом, і мумукшу, які бажають з нього звільнитись, але вони нічого не важать в очах чистого відданого, який розвинув бгаву, початковий рівень любові до Верховного Бога.

Дгарма (релігійність), артга (матеріальне збагачення), кама (задоволення чуттів) та мокша (звільнення) — це чотири засади релігії, яка пов'язана з матеріальним світом. Тому на самому початку «Шрімад-Бгаґаватам» проголошено: дгарма проджджгіта-каітаво 'тра — облудні релігійні шляхи, засновані на цих чотирьох матеріальних засадах, у «Шрімад- Бгаґаватам» відкинуто геть, тому що «Шрімад-Бгаґаватам» вчить тільки того, як розвинути свою приспану любов до Бога. «Бгаґавад-ґіта» — це ввідний курс до «Шрімад-Бгаґаватам», і тому її завершують слова: сарва-дгармн парітйаджйа мм ека араа враджа — «Відкинь усі різновиди релігії і просто віддайся Мені» (Б.-ґ. 18.66). Щоб стати на цей шлях, треба покинути всі думки про релігійність, матеріальне збагачення, задоволення чуттів та звільнення і повністю віддатись служінню Господеві, що трансцендентне щодо цих чотирьох засад. Любов до Верховного Бога — це первинне покликання духовної душі, так само вічне, як душа і Верховний Бог-Особа. Ця вічність відома як санатана. Коли відданий відроджує любовне служіння Верховному Богові-Особі, слід розуміти, що йому вдалось досягнути омріяної мети життя. З цього моменту з милості святого імені все приходить до відданого саме по собі, і він само собою проґресує в духовному житті.