ПОЯСНЕННЯ: За попередніх епох — Сат'я-юґи Трета-юґи та Двапара-юґи — суворо дотримували принципів системи парампари. Але за теперішньої епохи, Калі-юґи, люди нехтують системою шраута-парампари, що дозволяє отримувати знання через учнівську послідовність. За цієї епохи люди готові скільки завгодно доводити, що за допомогою «наукових» дослідів та розвідок можуть пізнати те, що недосяжне для їхніх обмежених чуттів та розуміння. Їм невідомо, що істину отримують з авторитетного джерела. Ця схильність до суперечок розходиться з ведичними приписами, і тому людині з такою позицією дуже важко зрозуміти, що святе ім'я Крішни невідмінне від Самого Крішни. Крішна і Його ім'я тотожні, отже святе ім'я вічне, чисте і недосяжне для матеріальної скверни. Це Верховний Бог-Особа у формі трансцендентної вібрації. У святого імені немає нічого спільного з матеріальним звуком, що підтверджує Нароттама даса Тгакура: ґолокера према-дгана, харі-нма-сакīртана — трансцендентна вібрація харі-нама-санкіртани імпортована з духовного світу. Тому, хоча матеріалісти через згубну прив'язаність до дослідного знання і «наукового методу» нездатні повірити в силу оспівування маха-мантри Харе Крішна, відомо, що просто повторюючи без образ мантру Харе Крішна можна звільнитися від усіх тонких та грубих матеріальних умов. Духовний світ називають Вайкунтга, що означає «місце без тривог». Матеріальний світ сповнений тривог (які називають кунтга), а духовний світ (Вайкунтга) вільний від усіх тривог. Тому людина, яку гнітять усілякі тривоги, не може зрозуміти мантру Харе Крішна, що повністю вільна від неспокою. За теперішньої епохи звукова вібрація маха-мантри Харе Крішна — це єдине явище трансцендентного рівня, явище поза матеріальним оскверненням. Святе ім'я має силу звільнити зумовлену душу, і тому тут пояснено, що воно є сарва- мантра-сра, суть усіх ведичних гімнів.

Обговорювати й досліджувати можна імена, які позначають об'єкти матеріального світу, але в абсолютному світі ім'я і його власник, слава та володар цієї слави тотожні. Так само якості, ігри і все інше, пов'язане з Абсолютом, також абсолютні. Хоча майаваді сповідують монізм, вони проводять різницю між святим іменем Верховного Господа і Самим Господом. Через цю образу, нама-апарадгу, вони поступово скочуються зі свого високого становища брахма-ґ'яни, що підтверджено у «Шрімад-Бгаґаватам» (10.2.32):

Хоча суворими аскезами вони здобувають високе становище брахма-ґ'яни, через недосконале розуміння Абсолютної Iстини вони з нього падають. Хоча вони проголошують, що зрозуміли смисл ведичної мантри: сарва кгалв іда брахма («Чгандоґ'я Упанішада» 3.14.1), яка означає: «Все Брахман», їм не вдається зрозуміти, що святе ім'я — також Брахман. Однак, якщо вони будуть реґулярно повторювати маха- мантру, вони можуть позбутись цього непорозуміння. Вийти з образливої стадії повторення святого імені можна тільки належним чином віддавшись під його захист.