ПОЯСНЕННЯ: Це свідчення щирої любові до Крішни та Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Iснує три категорії вайшнавів: каніштга-адгікарі, мадг'яма-адгікарі та уттама-адгікарі. Каніштга-адгікарі, тобто відданий на найнижчому щаблі вайшнавського життя, має тверду віру, але не знається на судженнях шастр. Відданий на другому щаблі, мадг'яма- адгікарі, обізнаний зі всіма судженнями шастр і твердо вірить в ґуру та Господа. Тому він, уникаючи невідданих, проповідує несвідомим. Однак маха-бгаґавата, тобто уттама- адгікарі, відданий на найвищому щаблі життя у відданості, не бачить жодної істоти, налаштованої проти вайшнавських засад, тому що вважає за вайшнаву кожного, крім себе самого. Сутність цього умонастрою відображено в настанові Шрі Чайтан'ї Махапрабгу щодо того, що слід бути терпеливішим за дерево і вважати себе нижчим за солому на вулиці (тд апі су-нічена тарор іва сахішун). Проте, навіть якщо відданий перебуває на рівні уттама-бгаґавати, проповідуючи, він повинен сходити на другий щабель життя, рівень мадг'яма-адгікарі, тому що проповідник не може терпіти огуди інших вайшнавів. Каніштга-адгікарі також не може терпіти такої огуди, однак він не вміє покласти їй край, цитуючи шастри. З цього знати, що Тапана Мішра та Чандрашекгара були каніштга-адгікарі, бо не вміли спростувати арґументи бенареських санн'ясі. Вони не могли терпіти цієї огуди, але не могли й припинити її, і тому звернулися до Господа Чайтан'ї Махапрабгу, прохаючи щось вдіяти.